28.10.2017 Views

Газета "Успенська вежа", № 8 (2017)

  • No tags were found...

Create successful ePaper yourself

Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.

ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО<br />

За вiру i еднiсть!<br />

Виходить з березня 1991 року <strong>№</strong> 8 (303)<br />

СЕРПЕНЬ <strong>2017</strong> року<br />

Ієр. Іван ГНАТІВ, м. Львів<br />

Загалом 14 серпня - день, багатий<br />

для Православної Церкви на події.<br />

Основне свято цього дня називається<br />

«Винесення чесних древ Животворящого<br />

Хреста Господнього». У<br />

грецькому часослові 1897 р. так пояснюється<br />

походження цього свята:<br />

«Внаслідок хвороб, які часто траплялися<br />

в серпні, спрадавна утвердився<br />

в Константинополі звичай виносити<br />

Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці<br />

для освячення місць і відвернення<br />

хвороб. Напередодні, виносячи його<br />

з царської скарбниці, клали на святому<br />

престолі Великої Церкви (на честь<br />

Святої Софії - Премудрості Божої).<br />

Від цього дня до Успіння Пресвятої<br />

Богородиці творили літії (короткі молебні)<br />

по всьому місту і пропонували<br />

Хрест народу для поклоніння. Це<br />

і є «винесення Чесного Хреста». У<br />

нашій Церкві це свято з’єдналося із<br />

спогадом Хрещення Русі в 988 році.<br />

За прийнятим в Православній Церкві<br />

чином цього дня здійснюється поклоніння<br />

Хресту (за чином Хрестопоклонної<br />

неділі Великого посту) і мале<br />

освячення води. Разом з освяченням<br />

води, освячується також мед нового<br />

збору (звідси народна назва свята -<br />

медовий Спас). Також з цього дня починається<br />

Успенський піст. За строгісю<br />

він прирівнюється до Великого<br />

посту (без м’ясних, молочних і рибних<br />

продуктів) - з 14 по 27 серпня (до<br />

дня Успіння Пресвятої Богородиці).<br />

Ну і, звичайно, 14 серпня – вшанування<br />

мучеників Маккавеїв. Хто ж<br />

такі були, ті дохристиянські мученики<br />

мученики, що їх Церква вшановує вже<br />

навіть в ХХІ столітті християнства?<br />

Господь Бог любив і благословляв<br />

ізраїльський народ. Але коли євреї<br />

почали покланятися ідолам, забувши<br />

про правдивого Бога, Господь тяжко<br />

карав їх, передусім руками поганських<br />

царів, що займали Палестину,<br />

руйнували міста, вбивали людей, забирали<br />

їх у неволю. Таке нещастя<br />

спало на ізраїльтян приблизно 166<br />

року перед народженням Ісуса Христа,<br />

коли сирійським царем був Антіох<br />

Епіфан, який намагався примусити<br />

юдеїв спілкуватися лише грецькою<br />

мовою і поклонятися грецьким богам.<br />

Безбожний цар Антіох послав до<br />

Єрусалима Аполонія і двадцять дві<br />

тисячі воїнів, щоб повбивати всіх<br />

євреїв, а на їхнє місце поселити чужинців.<br />

У суботу, святий день юдеїв,<br />

Аполоній наказав своїм воїнам вбивати<br />

євреїв. Юдеї, боячись порушити<br />

суботу, гинули без найменшого спротиву;<br />

десять тисяч потрапили в полон.<br />

Місто було сплюндроване, а опісля<br />

спалене. Святиню перемінили на поганську<br />

божницю. Багато хто з юдеїв<br />

підкорився вказівці царя і прийняли<br />

НА СВЯТО МАККАВЕЇВ<br />

МОЛИТВОЮ<br />

ЗУПИНИМО ВІЙНУ<br />

В УКРАЇНІ<br />

поганську віру, проте серед людей<br />

були і такі, які не піддалися тиску і залишилися<br />

вірними Богові.<br />

Прикладом сильної віри, непохитності<br />

і великої любові до Бога в цей<br />

період були праведний Єлеазар, Соломонія<br />

та її семеро синів. Їхніх імен<br />

Святе Письмо не подає, але згідно з<br />

передання вони називалися: Авим,<br />

Антонін, Гурій, Єлеазар, Євсевон,<br />

Алим і Маркел. Єлеазар був старозавітним<br />

священиком, дев’яностолітнім<br />

старцем, і гонителі юдеїв вважали, що<br />

якщо їм вдасться зламати Єлеазара, то<br />

за його прикладом підуть усі інші євреї.<br />

Спочатку вони намагалися підкупити<br />

його грішми, потім залякати погрозами<br />

та примусити насиллям, але<br />

без найменшого успіху. Єлеазар стояв<br />

непохитно у своїй вірі. Деякі погани,<br />

а також юдейські відступники почали<br />

намовляти старця, щоб він сказав<br />

принести собі дозволене м’ясо до їди,<br />

а перед людьми вдавав, що їсть заборонену<br />

свинину. Коли ж він відповів<br />

спокусникам, що ніколи цього не зробить,<br />

щоб не наразити себе на гріх і<br />

Божу кару, розлючені погани взяли<br />

його на муки. Єлеазара немилосердно<br />

били. А він сердечно молився, і з<br />

молитвою на устах віддав свою душу<br />

Богові, залишивши народові приклад<br />

мужності й чесноті.<br />

Таку ж мужність показали учні<br />

старозавітного священика Єлеазара –<br />

сім братів Маккавеєвих та їхня мати<br />

Соломонія. Їх судив в Антіохії цар<br />

Антіох, - вони, визнавши себе послідовниками<br />

Бога, відмовилися принести<br />

жертву ідолам. «Сталось також,<br />

що семеро братів з матір’ю були разом<br />

схоплені. Цар повелів катувати<br />

їх бичами та воловими жилами, щоб<br />

заставити їх їсти заборонену свинину»<br />

[2 Мак. 7, 1]. Найстаршому з братів<br />

відрізали язик, відтяли кінці рук і<br />

ніг, здерли з нього шкіру і кинули на<br />

розпалені бляхи. Коли він помер, інші<br />

брати із матір’ю укріпляли одне одного,<br />

щоб витривати в муках і постояти<br />

за Божий закон.<br />

Як і першого, замучили і другого, а<br />

той останнім зітханням сказав своєму<br />

мучителеві: «Ти, злочиннику, забираєш<br />

у нас це життя дочасне, але Цар<br />

світу воскресить нас, що вмираємо за<br />

його Закон, - до вічного життя» [2 Мак.<br />

7,9]. Коли обтинали руки третьому, він<br />

сказав: «Я маю їх з неба й заради його<br />

закону не дбаю про них; від нього сподіваюсь<br />

знов їх дістати» [2 Мак. 7,11].<br />

Четвертий брат у найтяжчих муках перед<br />

останнім подихом сказа: «Ліпше<br />

померти від руки людей, коли хтось<br />

має надію в Бога, що Він воскресить<br />

його знову; для тебе ж воскресіння до<br />

життя не буде» [2 Мак. 7,14]. Коли ж<br />

мучили п’ятого, то він підніс очі до<br />

неба і сказав до царя: «Ти чиниш владою,<br />

що її маєш над людьми, все, що<br />

хочеш, хоч і ти тлінний; але не думай,<br />

що Бог покинув наш народ! Завжди,<br />

отже, то й побачиш велику його силу, і<br />

як Він тебе й твоє потомство покарає»<br />

[2 Мак. 7,14].<br />

Також і шостий загинув в муках.<br />

І далі Святе Письмо пише, що безмірного<br />

подиву та доброї пам’яті достойна<br />

є матір, яка бачила, як семеро<br />

її синів гинуть один за одним в один<br />

день, - все терпіла, уповаючи на Господа,<br />

і мужньо укріпляла кожного<br />

словами: «Не я дала вам дух і життя,<br />

не я звела докупи первні вашого тіла,<br />

то ж Творець світу, який творив людину,<br />

коли вона поставала, який дав буття<br />

всім істотам, - віддасть назад вам<br />

у своєму милосерді дух та життя, бо<br />

ви тепер жертвуєте собою задля його<br />

святих законів» [2 Мак. 7, 22-23].<br />

А коли прийшла черга до сьомого<br />

сина, то Антіох обіцяв йому всілякі<br />

почесті і багатства, якщо він його послухає,<br />

але Соломонія сказала йому,<br />

щоб не боявся цього ката, а гідно прийняв<br />

смерть, як брати його.<br />

Тільки-но вона закінчила це говорити,<br />

хлопець сказав до катів: «Чого<br />

чекаєте? Я не послухаю царського наказу.<br />

Я повинуюся велінню закону, що<br />

його дав Мойсей батькам нашим. А<br />

ти, винахіднику всякого зла на євреїв,<br />

не уникнеш рук Божих! [2 Мак. 7, 30-<br />

31]. «Я ж, як і мої брати, віддаю тіло й<br />

душу за батьківські закони, просивши<br />

Бога, щоб незабаром змилувався над<br />

народом нашим, і щоб ти, зазнавши<br />

кар і муки, визнав, що він – Бог єдиний»<br />

[2 Мак. 7, 37].<br />

Розлючений цар наказав мучити<br />

його більше за всіх, «отак він і розлучився<br />

бездоганно з життям, звірившись<br />

повнотою на Господа. Останньою<br />

після синів померла й мати» [2<br />

Мак. 7, 40-41].<br />

Одним з найяскравіших прикладів<br />

християнського подвигу в цій історії<br />

є мати, яка не тільки стала свідком<br />

смерті своїх дітей, але і сама їх надихала<br />

на мученицький подвиг. Святий<br />

Григорій, очевидно, враже ний<br />

вчинком матері, порів нює її подвиг з<br />

подвигом Аврама, який готовий, через<br />

послух Богові, принести в жертву<br />

свого сина.<br />

Своїми стражданнями святі мученики<br />

Маккавеї якби почали той хресний<br />

шлях страждань, по якому потім<br />

пішли безліч мучеників християнських,<br />

що не хотіли зрадити віри в<br />

Христа та йшли на муки й смерть за<br />

Нього; той шлях, по якому і Христос<br />

поніс свій хрест на Голгофу і розп’ятий<br />

був на ньому за те, що не хотів<br />

зрадити Своєму Отцеві Небесному<br />

задля тих, що називали себе «отцями<br />

й учителями на землі» [Мат. 23, 9].<br />

Мощі семи святих мучеників Маккавеїв<br />

зберігаються в базиліці апостола<br />

Андрія в Кельні (Німеччина).<br />

Мощі Соломонії — в стамбульскому<br />

Соборі Святого Георгія.<br />

З історії часто спостерігаємо, що<br />

події сивої давнини відтворюються<br />

у сьогоденні. Чому? Тому що внутрішній<br />

світ людини заповнюється<br />

духом «лінивства, владолюбства і<br />

пустомовства» (молитва Єфрема<br />

Сиріна). А зерно Христового слова<br />

притопталось гордістю, зухвальством<br />

і брехнею. Святе Письмо<br />

нагадує остерігатися двоязичних<br />

людей, які задля величі земної нехтують<br />

християнськими цінностями і<br />

для збільшення влади своєї і розширення<br />

території впливу на слабших і<br />

незахищених розповсюджують пролиття<br />

невинної крові і терпіння тих,<br />

які не коряться земним диктаторам.<br />

Терпіння семи братів Маккавеїв надихнуло<br />

Юду Маккавея на повстання<br />

проти Антіоха Епіфана, який з<br />

Божою допомогою здобув перемогу<br />

і очистив єрусалимський храм<br />

від ідолів. І наш український народ<br />

продовжує естафету братів Маккавеїв<br />

у боротьбі за свою Батьківщину,<br />

волю, мову, духовність і за козацьку<br />

історичну спадщину.


2 Серпень <strong>2017</strong><br />

НОВИНИ УАПЦ<br />

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УАПЦ<br />

У ДЕНЬ РІВНОАПОСТОЛЬНОГО<br />

КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА ОЧОЛИВ<br />

СВ. ЛІТУРГІЮ У ПІДНІЖЖІ<br />

КАФЕДРАЛЬНОГО ХРАМУ УАПЦ<br />

В день пам’яті святого рівноапостольного князя<br />

Володимира Великого Блаженніший Митрополит<br />

Київський і всієї України, Предстоятель УАПЦ<br />

Макарій очолив святкову Літургію у підніжжі Кафедрального<br />

Собору св. ап. Андрія Первозванного<br />

УАПЦ м. Києва. Першоієрарху співслужили<br />

архієп. Житомирський і Поліський Володимир<br />

(Шлапак ), архієп. Харківський і Полтавський<br />

Афанасій (Шкурупій), єпископ Ужгородський і<br />

Закарпатський Кирил (Михайлюк) та єпископ<br />

Херсонський і Миколаївський Борис (Харко), а<br />

також духовенство Київської єпархії. Святу Літургію<br />

супроводжував хор під керівництвом Заслуженої<br />

артистки України Інни Андріяш.<br />

Джерело: http://church.net.ua<br />

БЛАЖЕННІШИЙ МАКАРІЙ ЗАКЛАВ<br />

НАРІЖНИЙ КАМІНЬ ХРАМУ УАПЦ<br />

У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ<br />

Предстоятель УАПЦ Блаженніший Митрополит<br />

Київський і всієї України Макарій, Керуючий<br />

Київською єпархією на запрошення Вишгородського<br />

благочинного<br />

митр. прот. Валентина<br />

Сороки та настоятеля<br />

парафії о.<br />

Олександра Бойка<br />

звершив освячення<br />

хреста та наріжного<br />

каменя під будівництво<br />

храму у с. Миколаївки Вишгородського<br />

р-ну Київської обл. Першоієрарху співслужило<br />

духовенство Київської єпархії УАПЦ.<br />

Як зазначив Владика Макарій, УАПЦ у Київській<br />

області має позитивні тенденції розвитку,<br />

адже цього року розпочалися регулярні відправи<br />

у новостворених громадах УАПЦ м. Ірпіня, м.<br />

Вишгорода, а також ще чотирьох селах Баришівського,<br />

Вишгородського та Фастівського р-нів.<br />

Джерело: http://church.net.ua<br />

УАПЦ ОСВЯТИЛА ЩЕ ОДНУ КАПЛИЦЮ<br />

У ЗОНІ АТО<br />

В одному із прифронтових<br />

сіл Донецької області, в<br />

зоні проведення АТО, де несуть<br />

службу бойові підрозділи<br />

92 ОМБр, захищаючи рідну<br />

землю від російських загарбників,<br />

відстоюючи державну<br />

незалежність України, стараннями<br />

штатного капелана<br />

бригади протоієрея Григорія<br />

Ганзія – клірика Харківсько-Полтавської<br />

єпархії УАПЦ, обладнано та<br />

освячено каплицю в ім’я святого благовірного<br />

гетьмана Петра Сагайдачного.<br />

Освячення припало на День Конституції України,<br />

що надало цій події особливого значення,<br />

адже воїни захищають конституційний порядок і<br />

право українського народу мати власну державу,<br />

закріплене головним законом - Конституцією.<br />

Одночасно каплиця стане і духовно-просвітницьким<br />

центром, в якому проводитиметься різнобічна<br />

духовно-психологічна та просвітницька робота<br />

як для воїнів, так і мирних жителів, що мешкають<br />

у населеному пункті та його околицях. Особливо<br />

духовне опікування воїнів досвідченим священиком-капеланом,<br />

який постійно перебуває в підрозділах<br />

бригади на фронті з початку бойових дій, необхідне<br />

для відновлення душевної рівноваги тих, хто<br />

стоїть на передових позиціях оборони нашої держави<br />

й потрапляє в стресові ситуації.<br />

Джерело: http://church.net.ua; За матеріалами<br />

http://uaockhp.org.ua<br />

В УЖГОРОДСЬКОМУ КАФЕДРАЛЬНОМУ<br />

ХРАМІ КАРПАТСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УАПЦ<br />

СОБОРНО ВІДСЛУЖИЛИ<br />

СВЯТКОВУ БОЖЕСТВЕННУ ЛІТУРГІЮ,<br />

ПРИУРОЧЕНУ 20-МУ ВИПУСКУ<br />

КАРПАТСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ<br />

ІМЕНІ АВГУСТИНАВОЛОШИНА ТА<br />

УКРАЇНСЬКОЇ БОГОСЛОВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ<br />

14 липня <strong>2017</strong> р. у<br />

кафедральному храмі<br />

апостола українського<br />

Андрія Первозваного<br />

Карпатської єпархії<br />

УАПЦ в Ужгороді було<br />

відслужено соборно<br />

святкову Божественну<br />

Літургію, яку очолив Преосвященніший Віктор<br />

(Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий<br />

єпархією.<br />

Його Преосвященству співслужили протоієрей<br />

Сергій Урста, протоієрей Олександр Смолін, протоієрей<br />

Роман Бобай та священики-випускники<br />

університету і академії з різних регіонів України.<br />

Під час богослужіння поминались імена православних<br />

ієрархів. У молитві до Господа Бога духовенство<br />

просили миру, щастя і благополуччя<br />

для українського народу і України, швидкої перемоги<br />

Українського війська над підступними<br />

московсько-путінськими окупантами і терористами,<br />

за збереження життя кожного українського<br />

воїна, добровольця, волонтера, полоненого і<br />

мирних співвітчизників, що у наші дні боронять<br />

Вітчизну від новітніх московських ординців, за<br />

досягнення українцями національної і духовної<br />

єдності, подолання розділення серед українських<br />

християн та утвердження єдиної Помісної Української<br />

Автокефальної Православної Церкви.<br />

З архієрейським вітальним словом до присутніх<br />

звернувся Преосвященніший владика Віктор, який<br />

привітав всіх випускників <strong>2017</strong> р. з успішним закінченням<br />

навчання в Карпатському університеті<br />

ім. Августина Волошина та Українській богословській<br />

академії та побажав їм миру, щастя, благополуччя<br />

та Божої допомоги на життєвій ниві. Також<br />

під час вітальної проповіді владика Віктор наголосив,<br />

що цьогорічний випуск є особливо святковим,<br />

адже саме цього <strong>2017</strong> року відзначається 100-річчя<br />

початку нового етапу українського національно-визвольного<br />

руху за відновлення тисячолітньої<br />

Української державності (1917 – <strong>2017</strong>), 100-річчя<br />

піднесення українського церковного руху за відродження<br />

прабатьківської Української Автокефальної<br />

Православної Церкви (1917 – <strong>2017</strong>), 75-річччя<br />

канонічного відновлення єпископської ієрархії<br />

відродженої Української Автокефальної Православної<br />

Церкви єпископатом Православної Церкви<br />

в Польщі (1942 – <strong>2017</strong>), а також 15-річчя початку<br />

освітньо-наукової діяльності Карпатського<br />

університету імені Августина Волошина та освітньо-науково-богословської<br />

діяльності Української<br />

богословської академії в м. Ужгороді (2002 –<br />

<strong>2017</strong>), які збігаються з 20-м ювілейним випуском.<br />

З вітальним і подячним словом також виступили<br />

протоієрей Дмитро Присяжний (Київська єпархія<br />

УАПЦ) та протоієрей Руслан Матвієнко (Львівська<br />

єпархія УАПЦ), які подякували ректору владиці<br />

Віктору (Бедю), професорсько-викладацькому<br />

УСПЕНСЬКУ ВЕЖУ<br />

МОЖНА ЧИТАТИ В ІНТЕРНЕТІ<br />

З 1 березня 2015 р. зреалізований новий проект<br />

Львівського ставропігійного братства<br />

св. ап. Андрія Первозваного УАПЦ – з цього дня<br />

наш часопис можна читати в інтернеті за адресою:<br />

uv.lviv.ua.<br />

Можна переглянути архівні примірники газети,<br />

які виходили у світ із 1 січня 2009 року.<br />

складу і співробітникам університету та академії<br />

за надані знання і допомогу в процесі навчання.<br />

Богослужіння супроводжувалось церковним хоровим<br />

співом під керівництвом кафедрального<br />

регента, доктора теології, доцента Марії Жабляк.<br />

Службу дяків очолив доктор мистецтвознавства,<br />

доцент, дяк Іван Хланта.<br />

Джерело: http://church.net.ua;<br />

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ<br />

ВИХІДЦІ З ХОЛМЩИНИ СВЯТКУВАЛИ<br />

РАЗОМ У ГОРОДКУ ХРАМОВЕ СВЯТО<br />

ТУРКОВИЦЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ<br />

15 липня парафія<br />

Турковицької ікони<br />

Богоматері м. Городка<br />

Львівської обл. відсвяткувала<br />

храмовий<br />

празник! Святу Літургію<br />

очолив о. Василь<br />

Гнатів (настоятель<br />

храму святого Великомученика Пантелеймона<br />

УАПЦ м. Львова). Також на спільну молитву завітали<br />

о. Василь (настоятель храму Холмської ікони<br />

Пресвятої Богородиці УПЦ КП, м. Городок), о. Василь<br />

Яцків (настоятель храму Успіння Пресвятої<br />

Богородиці у с. Чишки Пустомитівського р-ну).<br />

Слово до вірних мали о. Василь Гнатів (настоятель<br />

храму св. Великомученика Пантелеймона, м.<br />

Львів), а також настоятель УАПЦ м. Городка та Городоцький<br />

декан храму о. Степан Целень. Після св.<br />

Літургії біля храму було відслужено водосвятний<br />

молебень та єлеопомазання. На храмовому святі<br />

була присутня делегація Львівського обласного<br />

товариства «Холмщина», представники Обласного<br />

товариства «Лемківщина».<br />

Джерело: http://uaoc.lviv.ua<br />

У ЛЬВОВІ ЩЕ ОДНА ГРОМАДА УАПЦ<br />

У СИХІВСЬКОМУ РАЙОНІ РОЗПОЧАЛА<br />

БОГОСЛУЖІННЯ<br />

Громада УАПЦ<br />

Стрітення Господнього<br />

Сихівського р-ну<br />

м. Львова (настоятель<br />

митр. прот. Тарас Бецель)<br />

розпочала регулярні<br />

богослужіння.<br />

8 липня у парку на<br />

перехресті вулиць Скрипника-Освицька відбулося<br />

закладення місійного Хреста, яке очолив<br />

Львівський декан митр. прот. Олег Древняк. Отцю-декану<br />

співслужили священики Львівського<br />

деканату (прот. Тарас Солук, митр. прот. Василь<br />

Гнатів, митр. прот. Андрій Сокальчук, прот. Богдан<br />

Струк). Св. Літургія служиться щонеділі та<br />

свята о 10.00 год.<br />

Як зазначив староста громади п. Степан Зварич,<br />

цієї знаменної події люди чекали більше п’яти років.<br />

За цей час змінилося декілька священиків, змінилися<br />

обставини, постали нові виклики. Проте, з<br />

поміччю Божою, молитва розпочалася, і вірні УАПЦ<br />

мають можливість молитися у своєму району.<br />

У Сихівському р-ні, у якому проживає 250 тис.<br />

людей, діє тільки дві громади УАПЦ - на вул. Вернадського<br />

(храм св. Трійці на стадії спорудження) та<br />

на вул. Хуторівка (Покровська церква). Переважно<br />

вірні УАПЦ на молитву їздять у центр міста у храми<br />

Успіння Богородиці та свв. апп. Петра і Павла.<br />

Джерело: http://uaoc.lviv.ua<br />

У НОВОЯВОРІВСЬКУ ОСВЯТИЛИ<br />

МІСІЙНИЙ ХРЕСТ НА МІСЦІ<br />

БУДІВНИЦТВА ХРАМУ УАПЦ<br />

16 липня у місті<br />

Новояворівську Яворівського<br />

р-ну було<br />

освячено Хрест на<br />

місці будівництва нової<br />

Церкви УАПЦ.<br />

Чин освячення очолив<br />

Яворівський декан<br />

митр. прот. Тарас Піджарко. У співслужінні священиків<br />

УАПЦ о. Володимира Кобзяка, о. Михайла<br />

Кравчика, о. Руслана Купціва, о. Ореста Піджарка


була звершена перша молитва громади УАПЦ у м.<br />

Новояворівську. Після подячного Молебня до присутніх<br />

звернувся о. Тарас Піджарко, який висловив<br />

впевненість у швидкому спорудженні тут Петро-Павлівського<br />

храму УАПЦ. Цю величну працю<br />

з благословення Митрополита Макарія покладено<br />

на молодого священика ієр. Ореста Піджарка.<br />

Співом молитви за Україну «Боже Великий»<br />

завершилася перша відправа громади УАПЦ у м.<br />

Новояворівську.<br />

Джерело: http://uaoc.lviv.ua<br />

ПРАЗНИК У МОНАСТИРІ ПОЛОЖЕННЯ<br />

РИЗИ В УШНІ ЗІБРАВ ВІРНИХ<br />

ІЗ УСІЄЇ ЛЬВІВЩИНИ<br />

15 липня Монастир<br />

Положення Ризи<br />

Пресвятої Богородиці<br />

у с. Ушня Золочівського<br />

р-ну Львівської обл.<br />

зібрав велику кількість<br />

вірних УАПЦ,<br />

які прибули з усієї<br />

Львівської єпархії. Напередодні 14 липня Всенічну<br />

відправу очолив Блаженніший Макарій, Митрополит<br />

Київський і всієї України, Предстоятель УАПЦ.<br />

У сам день празника, ранню св. Літургію відслужили<br />

священики Золочівського деканату УАПЦ. Другу<br />

св. Літургію у співслужінні священиків Львівської<br />

та Рівенсько-Волинської єпархій очолив Блаженніший<br />

Макарій, Митрополит Київський і всієї України,<br />

Предстоятель УАПЦ.<br />

Цього дня мелодійно відправу супроводжував<br />

парафіяльний хор храму Різдва Івана Хрестителя<br />

м. Самбора Львівської області.<br />

Джерело: http://uaoc.lviv.ua<br />

КАПЕЛАНИ УАПЦ ПРИЙМАЮТЬ УЧАСТЬ<br />

У МІЖКОНФЕСІЙНІЙ ЗУСТРІЧІ,<br />

ЩО РОЗПОЧАЛАСЯ У ЗОЛОЧЕВІ<br />

Як інформує видання<br />

zolochiv.net,<br />

на базі Навчального<br />

центру Національної<br />

гвардії України<br />

розпочались збори<br />

із військовими<br />

священиками (капеланами),<br />

заступниками по роботі з особовим<br />

складом та офіцерами з питань військового духовенства<br />

Національної гвардії України. Священики<br />

різних конфесій, з усіх військових частин<br />

Національної гвардії України приїхали до Золочева,<br />

аби визначити шляхи подальшої роботи.<br />

Вперше за часу незалежності України військові<br />

капелани зібрались як офіційні працівники Національної<br />

гвардії України. Національна гвардія<br />

- перше військове формування, де впровадили інститут<br />

капеланства.<br />

На сьогоднішній день 38 капеланів підписали<br />

трудовий договір, і є працівниками Національної<br />

гвардії України.<br />

Офіційне відкриття зборів розпочалось у музеї-заповіднику<br />

«Золочівський замок» з міжконфесійної<br />

молитви, за участі голови Синодального<br />

управління військового духовенства УПЦ<br />

КП Митрополита Черкаського і Чигиринського<br />

Іоанна (Яременко) та керівника Департаменту<br />

Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства<br />

силових структур України Єпископа Сокальсько-Жовківського,<br />

Михайла (Колтуна). Духовенство<br />

УАПЦ представив Золочвівський декан<br />

митр. прот. Василь Саган.<br />

Джерело: http://uaoc.lviv.ua<br />

У ЗОЛОЧІВСЬКОМУ РАЙОНІ ПЕРЕПОХОВАЛИ<br />

ВОЇНІВ ДИВІЗІЇ “ГАЛИЧИНА”<br />

PУ неділю 23 липня на військовому меморіальному<br />

цвинтарі між селами Червоне та Ясенівці<br />

Золочівського р-ну відбулося урочисте перепоховання<br />

23-х воїнів-дивізійників, які полягли у<br />

битві у так званому «Бродівському котлі» у липні<br />

1944 року. На екуменічну молитву прибули від<br />

УАПЦ о. декан Василь Саган (м. Золочів), о. Тарас<br />

Дудар (м. Глиняни), о. Орест Галан (м. Золо-<br />

Серпень <strong>2017</strong><br />

НОВИНИ УАПЦ<br />

чів), о. Андрій Бас (с.<br />

Трудовач), о. Ярослав<br />

Павук (с. Гологори).<br />

Віддати шану<br />

полеглим прийшли<br />

ветерани-дивізійники,<br />

духовенство,<br />

представники молодіжних<br />

організацій, громадськість. Священики<br />

відправили поминальне богослужіння. У момент<br />

захоронення на честь полеглих воїнів пролунав<br />

військовий салют.<br />

Захоронення загиблих у роки Другої Світової<br />

війни вояків української дивізії «Галичина», німецького<br />

«Вермахту», радянської Червоної армії віднайдені<br />

товариством пошуку жертв війни «Пам’ять»<br />

під час польових пошукових досліджень на Золочівщині.<br />

Також знайдено військові ідентифікатори, які<br />

допоможуть більше дізнатись про загиблих.<br />

Пам’ять українських вояків вшанували також<br />

на горі Жбир неподалік с. Ясенів Бродівського<br />

р-ну, де розташований меморіал воякам Першої<br />

української дивізії «Галичина» УНА. Тут відбулась<br />

екуменічна панахида та скорботного віче.<br />

Джерело: http://uaoc.lviv.ua<br />

У ЛЬВОВІ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ<br />

ЗАГИБЛИХ У СКНИЛІВСЬКІЙ ТРАГЕДІЇ<br />

27 липня <strong>2017</strong> минуло<br />

15 років від дня,<br />

коли сталась наймасштабніша<br />

в історії<br />

м. Львова «Скнилівська<br />

трагедія»<br />

– авіакатастрофа, яка<br />

сталась під час святкування<br />

60-ї річниці 14-го авіаційного корпусу ВПС<br />

України на летовищі «Скнилів» під Львовом 27 липня<br />

2002. Внаслідок падіння винищувача Су-27УБ<br />

у натовп глядачів загинуло 77 осіб (серед них – 28<br />

дітей) і постраждало близько 250 людей. За кількістю<br />

загиблих ця подія є найбільшою катастрофою в<br />

історії авіаційних свят.<br />

У 15-ту річницю трагедії львів’яни та міська<br />

влада вшанували пам’ять загиблих спільною молитвою<br />

і покладанням квітів. Священик УАПЦ<br />

митр. прот. Василь Кулинич очолив молитву за<br />

спокій убієнних. Опісля усі вирушили до «Сегменту<br />

пам’яті» на аеродромі. Там поклали квіти до могил<br />

та біля пам’ятного знака на місці трагедії.<br />

До 15-ї річниці пам’яті жертв Львівська міська<br />

рада виділила 86 тис. грн. на одноразову матеріальну<br />

допомогу для 43 членів сімей загиблих в<br />

авіакатастрофі.<br />

За джерелом: http://uaoc.lviv.ua<br />

3<br />

БРАТСТВО ВІДВІДАЛО ІСТОРИЧНІ<br />

ТА ЛІТЕРАТУРНІ МІСЦЯ ВИШГОРОДА<br />

ТА БОЯРКИ (КИЇВЩИНА)<br />

21-23 липня<br />

Львівське крайове<br />

ставропігійне<br />

братство св. ап.<br />

Андрія Первозваного<br />

відвідало<br />

історичні та літературні<br />

місця<br />

м. Вишгорода та м. Боярки (Київська обл.). За<br />

доброю традицією Братство щороку організовує<br />

для братчиків та вірних львівських храмів УАПЦ<br />

пізнавальну поїздку на Наддніпрянщину.<br />

Першою зупинкою була церква свв. мчч. Бориса<br />

і Гліба, заснована ще за княжих часів та, за переказами,<br />

саме у цьому храмі похоронені були свв.<br />

мчч. Борис і Гліб. Братчики помолилися у храмі та<br />

приклалися до копії чудотворної ікони Матері Божої<br />

Вишгородської. На жаль, у місті, яке бере свій<br />

початок з V ст., не збережено жодної архітектурної<br />

цінності – під час Другої світової війни, зокрема під<br />

час боїв за Київ Вишгород повністю був знищений.<br />

І сучасна влада не дбає про вивчення та збереження<br />

історії міста, - відкриті тільки Історичний музей<br />

та Музей історії гончарства. Перший на час наших<br />

відвідин Вишгорода був зачинений, тож Братство<br />

побувало тільки в Музеї історії гончарства. Приємна<br />

і тепла зустріч працівників Музею залишиться,<br />

мабуть, у всіх, як добрий спогад про місто. Саме у<br />

Вишгороді збережена унікальна піч XI ст., аналогів<br />

якій немає у світі. Працівники ретельно зберігають,<br />

крім кераміки і вишивки, інші речі побуту, які були<br />

окрасою помешкань місцевих жителів.<br />

Нещодавно у Вишгороді розпочалися богослужіння<br />

громади УАПЦ (настоятель ієр. Андріан<br />

Іващенко), - тож від громади УАПЦ Львівщини<br />

було передано комплект вишитих риз новоутвореній<br />

парафії.<br />

У місті Боярці братчиків чекав настоятель Покровської<br />

церкви УАПЦ митр. прот. Дмитро Присяжний,<br />

декан Київського деканату. Священик<br />

радо зустрів гостей із Львова, розповів історію<br />

храму та зробив екскурс парафією. Приємно вразила<br />

організація роботи із вірними, обстава приміщення<br />

для катехитичної і просвітницької роботи<br />

із громадою, саме ставлення священика до<br />

своєї пастви. Письменники, художники, співаки,<br />

науковці - парафіяни Покровської парафії, люди,<br />

на яких тримається УАПЦ у м. Боярці,.<br />

Братство відвідало Історичний музей міста,<br />

школу <strong>№</strong> 2, де свого часу базувався штаб Січових<br />

стрільців, а також могилу Володимира Самійленка<br />

та поховання вояків УНР.<br />

Приємними також були зустрічі та знайомства із<br />

самими парафіянами Покровської церкви, зокрема<br />

поетесою п. Лесею Коваленко, художником, поетом<br />

п. Андрієм Ткаченком, журналістом інформаційного<br />

агенства «Боярка-інформ» Радиславом Кокодзеєм,<br />

який висвітлив у місцевих ЗМІ приїзд львів’ян<br />

до Боярки, та директором наукової бібліотеки<br />

ім. М. Максимовича Київського національного університету<br />

імені Тараса Шевченка Олегом Сербіном.<br />

Джерело: http://stavropigia.lviv.ua<br />

СИЛЬНІША, НІЖ ТЕЛЕВІЗОР: ІСТОРИК<br />

НАГАДАВ ПРО НЕБЕЗПЕКУ УПЦ (МП)<br />

Парафіяни Української<br />

Православної<br />

Церкви Московського<br />

Патріархату є<br />

потенційними жертвами<br />

кремлівської<br />

пропаганди, яка значно<br />

сильніша, ніж у<br />

російських ЗМІ. Про це в ефірі Обозреватель.LIVE<br />

заявив історик Юрій Гудименко, коментуючи повідомлення<br />

про те, що в Свято-Успенській Почаївській<br />

Лаврі закликали молитися за Росію. «Держава<br />

не має права не реагувати. Це агенти впливу, які надають<br />

колосальний вплив на людські мізки. З огляду<br />

на кількість прихожан, ми говоримо про мільйони<br />

людей. Ці мільйони осіб піддаються пропаганді, яка<br />

сильніша, ніж телевізор. У вірян довіра до церкви<br />

колосальна. Те, що там йдеться, воно автоматично<br />

сприймається як істина відсотків на 95. Ніякий ЗМІ,<br />

ніякі телевізори, радіо не можуть із цим зрівнятися і<br />

близько», - наголосив він. За словами Гудименка, головне<br />

в цьому процесі триматися законності. «Тому<br />

реакція повинна бути обов’язкова. Зараз вже йде<br />

кілька років акуратний процес зменшення ролі УПЦ<br />

Московського патріархату, обмеження його низкою<br />

загальноприйнятих можливостей, є ще законопроекти<br />

у Верховній Раді на розгляді, які дозволять ще<br />

більш зменшувати цю роль. Тут важливо не перегнути<br />

палицю, треба дуже повільно зменшувати цей<br />

канал і боротися за кожну людину там, тому що з<br />

вірянами і церквою не можна різко», - зазначив він.<br />

Як відомо, у Раді чекають розгляду законопроекти<br />

<strong>№</strong>4128 «Про особливий статус релігійних організацій,<br />

керівні центри яких перебувають у державі,<br />

визнаній Верховною Радою державою-агресором»<br />

та <strong>№</strong>4128 «Про внесення змін до закону України<br />

«Про свободу совісті та релігійні організації».<br />

При цьому, за словами одного з авторів законопроекту<br />

<strong>№</strong>4511, нардепа Дмитра Тимчука, в<br />

його тексті не згадується УПЦ (МП), але «виття»<br />

з приводу цього законопроекту свідчить про те,<br />

що в МП «прекрасно усвідомлюють, хто агресор і<br />

яку місію в агресії виконує конкретно ця церква».<br />

Патріарх РПЦ Кирил через розгляд цих законів<br />

порівняв Україну з нацистською Німеччиною.<br />

Джерело: https://risu.org.ua


4 Серпень <strong>2017</strong><br />

<br />

ОБГОВОРЮЄМО<br />

<br />

«ВІДКРИТИЙ ЛИСТ»<br />

(липневий випуск газети)<br />

ххх<br />

Прочитавши «Відкритий лист<br />

до вірних УАПЦ», опублікований у<br />

липневому випуску газети «УВ», я<br />

подумала, що є ще в нашій Церкві<br />

здорові сили. І хочу сказати, що я<br />

чекала такого ЗВЕРНЕННЯ, бо соромно<br />

було дивитись «телевізійні<br />

серіали» про нашу Церкву.<br />

УАПЦ могла піти іншою дорогою,<br />

якби не обрання предстоятелем<br />

Мефодія Кудрякова. Але навіть<br />

як і був тиск «органів» при обранні<br />

предстоятеля, йти проти совісті (голосу<br />

Божого) – це є гріх. А мовчати<br />

на гріх – це також гріх.<br />

Проти своєї совісті тоді не пішов<br />

владика Ігор (Ісіченко), і навіть<br />

було його Звернення до владик<br />

нашої Церкви про скликання позачергового<br />

собору, але його ніхто не<br />

підтримав.<br />

Погоджуюсь з кожним словом<br />

авторів ВІДКРИТОГО ЛИСТА, і надіюсь,<br />

що «докірливі погляди наших<br />

Патріархів Мстислава і Димитрія із<br />

Небес» не дадуть нашим владикам<br />

піти проти своєї совісті.<br />

Член Петро-Павлівського осередку<br />

Братства св. ап. Андрія Первозваного<br />

Ярослава Макогонюк<br />

НА «ВІДКРИТИЙ ЛИСТ<br />

ДО ВІРНИХ УАПЦ»<br />

Неможливо спокійно читати<br />

100-літню історію Української Автокефальної<br />

Православної Церкви, які<br />

страхітливі випробування, жахливі<br />

злочини довелось пройти їй. Її, святу<br />

Церкву нашу, розіп’яли з усіма її<br />

єпископами, на чолі з митрополитом<br />

Василем Липківським, незліченними<br />

священиками і вірними, на<br />

купи каміння обернули сотні її<br />

славних історичних храмів – все це<br />

в безумному намаганні вирвати Христа<br />

та Його віру з душі українського<br />

народу. Відроджену в бурхливі роки<br />

Другої світової війни Українську<br />

Автокефальну Православну Церкву<br />

утискали, а під кінець жорстоко переслідували<br />

нові окупанти, а червона<br />

безбожницька влада її цілковито<br />

ліквідувала.<br />

Ми були очевидцями і учасниками<br />

Третього відродження УАПЦ,<br />

ініціатором якого був отець Володимир<br />

Ярема, настоятель Петро-Павлівської<br />

церкви у Львові. Ми бачили,<br />

скільки душевних сил, життєвої<br />

енергії вкладали в розвиток УАПЦ її<br />

подвижники – Патріарх Мстислав,<br />

а пізніше Патріарх Димитрій. Не<br />

обійшлося без «засланих», щоб зашкодити<br />

розвиткові Церкви, щоб розвалити<br />

її зсередини, щоб зганьбити<br />

її. Був владика Мефодій, відійшов,<br />

а тоді незабаром його місце зайняв<br />

деструктивний вл. Мстислав (Гук).<br />

Зганьбив Церкву на всю Україну.<br />

Його навіть покарали – на кілька місяців,<br />

але …знову поновили.<br />

Таке блюзнірство владики недопустиме<br />

в Церкві. Про належне покарання<br />

за це, в першу чергу, мали<br />

б дбати очільники Церкви, мав би<br />

виконувати свої обов’язки церковний<br />

суд. Необхідно прислухатися і<br />

до людей, неухильно виконувати основні<br />

засади нашої Церкви – соборноправність,<br />

бо Церква – це люди в<br />

першу чергу.<br />

Останнім часом за статистикою<br />

в УАПЦ збільшилась кількість парафій,<br />

священиків, і це тішить. Але<br />

нам, в першу чергу, треба мати добрих<br />

Пастирів. А ще ми хочемо, щоб<br />

духовні особи не тільки добре проповідували,<br />

але і самі виконували те,<br />

що проповідують.<br />

Член Президії Братства<br />

св. ап. Андрія Первозваного<br />

Люба Хмелюк<br />

ПРАВДА ГОСПОДНЯ<br />

ВІЧНА І НЕПОРУШНА<br />

Фрагменти із листа до редакції<br />

Дорогі брати і сестри. Внаслідок<br />

ганебної торгівлі нами і церквами<br />

бездуховні політики створили багато<br />

проблем, бо крім конфесій утворилося<br />

ще багато сект та безбожницьких<br />

клубів. Таким становищем<br />

скористалася Москва, завдавши, таким<br />

чином, шкоди як Українському<br />

Православ’ю, так і Українській Греко-Католицькій<br />

Церкві.<br />

Спостерігаючи за всіма негативними<br />

подіями, які відбуваються як<br />

у нашій державі, так і в нашій відродженій<br />

Церкві, викликають тривогу<br />

як недруги-чужинці, так і свої<br />

покидьки, які переходять усі межі<br />

моралі, та з ненависті до Української<br />

Національної Церкви нехтують<br />

як цивільними, так і Божими<br />

законами.<br />

Я щиро вдячний синам Патріарха<br />

Димитрія за «Відкритий лист<br />

до вірних УАПЦ», опублікований у<br />

попередньому випуску «Успенської<br />

вежі». Я звертаюся до всіх наших<br />

громад: «Об’єднаймося в єдину<br />

родину, вимагаймо від керівництва<br />

Церквою виконання статуту соборноправності.<br />

Вимагаймо цілковитого<br />

відсторонення порушників канонів<br />

Церкви. Очистимо нашу Церкву<br />

від корупціонерів, ремісників, безбожників.<br />

Бо отець Володимир Ярема<br />

та отець Іван Пашуля відродили<br />

Христову Церкву, а не якусь приватну<br />

структуру».<br />

Старійшина Українського Козацтва<br />

Полковник Іван Шклярський<br />

МОВЧАТИ НЕ МОЖНА<br />

Третє відродження УАПЦ під<br />

проводом отця В. Яреми поставило<br />

Українську Церкву в ряд між головні<br />

Церкви світу. І поки жив патріарх<br />

Димитрій, УАПЦ мала авторитет у<br />

світі і витримувала боротьбу з УПЦ<br />

КП, а також УПЦ МП, якою дотепер<br />

керує Москва.<br />

Після смерті патріарха Димитрія<br />

не стало повноцінного керівництва<br />

УАПЦ. Митрополит Макарій хотів<br />

об’єднання УАПЦ з УПЦ КП, але<br />

своєчасно побачив, що виходить<br />

повне підданство нашої Церкви<br />

УПЦ КП, яка представляє себе як<br />

майже державна Церква. Однак злі<br />

політичні сили вже заздалегідь спланували<br />

знищити УАПЦ, розвалити її<br />

зсередини, засилаючи своїх провокаторів.<br />

Останнім доказом цього є випадок<br />

з «архієпископом» Мстиславом,<br />

який повністю скомпрометував себе<br />

як архієрей, і став на сьогоднішній<br />

день головною причиною негативного<br />

ставлення до всієї УАПЦеркви.<br />

Він нібито був заслужено покараний.<br />

Але що ж робиться далі? Щось<br />

неймовірного! Невідомо з яких мотивів<br />

митрополит Макарій поновлює<br />

грішника-розпусника! Встид і<br />

ганьба! Адже УАПЦ не якась приватна<br />

структура, якою можна керувати,<br />

як кому хочеться, а має свої строгі<br />

церковні канони. Відлучена людина<br />

повинна іти в монастир і відмолювати<br />

свої гріхи ДО САМОЇ СМЕРТІ!<br />

Ми, вірні УАПЦ, вимагаємо невідворотно<br />

відлучити з лав духівництва<br />

розбещеного колишнього<br />

владику Мстислава, а також усіх,<br />

хто намагається скомпрометувати<br />

перед світом нашу Церкву.<br />

Від однодумців підписалася<br />

Оксана Демків<br />

ПРО «ТЕПЛИХ»<br />

«Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий.<br />

Якби ти зимний був або гарячий!<br />

Тому що літеплий ти, але ні гарячий,<br />

ні зимний, то вивергну тебе з уст<br />

Моїх» [Одкровення, 3, 15-16].<br />

Священика-маловіра, «теплого»,<br />

«не гарячого», і такого, що негідно<br />

поводить себе, можна зустріти в<br />

кожній Церкві: чи то в римо-католицькій,<br />

греко-католицькій, Московського<br />

патріархату чи Київського<br />

патріархату. До прикладу: в Італії застерігали<br />

одну жінку від отців-шимів,<br />

які під виглядом співчуття і<br />

опіки вдаються до негарних вчинків<br />

з гарними жінками. Але справа в<br />

тому, як верхівка Церкви реагує на<br />

такі випадки! І хто судді!<br />

І ще проблема в тому, що сьогоднішні<br />

священики не хочуть відрізнятися<br />

в суспільстві. Але саме вирізнятися<br />

вони мусять, бо священство<br />

– це покликання, а не просто служба.<br />

Віра Маркович<br />

ххх<br />

Стаття (ВІДКРИТИЙ ЛИСТ. –<br />

Прим. ред.) надзвичайно актуальна<br />

і корисна з погляду на нинішні події<br />

в УАПЦ. Гірко, що історію нашої<br />

УАПЦ в рік столітнього ювілею<br />

окремі духовні особи зводять нанівець.<br />

Постаті духовних провідників<br />

нашої церкви – Василя Липківського,<br />

Патріарха Мстислава, Патріарха<br />

Димитрія не цікавлять таких осіб.<br />

На жаль, вони не беруть до уваги, що<br />

УАПЦ – це, перш за все, священики і<br />

миряни одне ціле, що церква наша –<br />

соборноправна, що вони мають<br />

бути гідними тих, хто її заснував,<br />

відродив. А отже повинні радитися<br />

з людьми, зважати на їхню думку,<br />

вивчати історію церкви, зрештою,<br />

провести Собор УАПЦ. Не помітно<br />

ювілейних заходів, не густо публікацій...<br />

Гірко за молодих священиків,<br />

які прийшли до нашої церкви з надією,<br />

що це «чиста» церква.<br />

Ніна Немировська, м. Харків<br />

ххх<br />

Можу підписатись під кожним<br />

реченням, написаним у ВІДКРИ-<br />

ТОМУ ЛИСТІ. Богу дякувати, що є<br />

такі люди, що підняли цю, наболілу<br />

для кожного християнина, проблему.<br />

Україна споконвіків значилась<br />

мудрими духовними провідниками-священиками,<br />

які за Христову<br />

віру віддавали своє найдорожче<br />

– життя. А духовні перевертні, на<br />

жаль, були в усі часи, є і зараз, та це<br />

– минуче.<br />

Марія Горбаль<br />

Яких тільки жертв не приносять<br />

люди, щоб утримати життя тіла, а<br />

для життя вічного не хочуть принести<br />

ніякої жертви.<br />

Святий Августин<br />

МУДРІСТЬ ЖИТТЯ<br />

1. Бог не запитає, яку машину ти водив – Він запитає, скільки людей ти на ній підвіз.<br />

2. Бог не запитає, чи великий був у тебе будинок – Він запитає, скільком людям ти давав в ньому притулок.<br />

3. Бог не запитає, стильним Чи був твій гардероб – Він запитає, скількох людей ти одягнув.<br />

4. Бог не запитає, як багато у тебе було власності – Він запитає, що з цієї власності володіло тобою.<br />

5. Бог не запитає, яка в тебе була зарплата – Він запитає, яким способом ти домігся такої зарплати.<br />

6. Бог не запитає, яку посаду ти обіймав – Він запитає чи чесно і старанно ти виконував свої обов’язки.<br />

7. Бог не запитає, скільки у тебе було друзів – Він запитає, скільки людей вважали тебе своїм другом.<br />

8. Бог не запитає, скільки разів ти говорив правду. – Він запитає, скільки разів ти збрехав.<br />

9. Бог не запитає, чому ти так довго не каявся і не виправлявся. –<br />

Він з любов’ю поведе тебе до твого нового будинку на небесах.


Серпень <strong>2017</strong><br />

5<br />

ВІТАННЯ ЮВІЛЯРАМ<br />

ЄПИСКОП БОРИС ПРИВІТАВ СКАДОВСЬКОГО ДЕКАНА<br />

БЕРЕГИНІ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА<br />

70<br />

МИТР. ПРОТ. МИКОЛАЯ КОРШНЯВОГО З ЮВІЛЕЄМ М. МИКОЛАЄВА –<br />

23 липня Преосвященніший Борис,<br />

єпископ Херсонський і Миколаївський,<br />

керуючий Таврійською<br />

єпархією УАПЦ, здійснив архіпастирську<br />

візитацію парафії УАПЦ<br />

св. ап. Андрія Первозваного м. Скадовська<br />

Херсонської обл., на запрошення<br />

настоятеля митр. прот. Миколая<br />

Коршнявого. Владиці Борису<br />

співслужили священики Таврійської,<br />

Львівської та Хмельницької єпархій<br />

УАПЦ. З нагоди 50-ліття від дня народження<br />

Владика Борис привітав<br />

настоятеля о. Миколая, вручив подячну<br />

грамоту та висловив від усієї<br />

УАПЦ вдячність за відродження громади<br />

УАПЦ в м. Скадовську.<br />

Отець Миколай розпочав пастирське<br />

служіння у м. Скадовську у<br />

складний час, коли попередній священик<br />

підступом перевів громаду<br />

УАПЦ до іншої конфесії Київської<br />

традиції. Проте вірні згуртувалися<br />

довкола новопризначеного священика,<br />

спільними зусиллями споруджують<br />

нову українську святиню. Попри<br />

тяжкий час, коли вірні будують свою<br />

Церкву, вони не забувають із своїм<br />

священиком підтримувати українську<br />

армію, допомагати їй як фінансами,<br />

продуктами, так і ревною молитвою.<br />

Ця інформація розміщена на сайті<br />

http://church.net.ua<br />

Вже понад<br />

15 років газета<br />

«<strong>Успенська</strong><br />

вежа» шириться<br />

на теренах<br />

обласного Миколаєва<br />

завдяки<br />

зусиллям невтомної<br />

Берегині<br />

українського<br />

слова, щирої християнки пані Надії<br />

Федорівни П’ятової. «Читайте<br />

«Успенську вежу», це ж газета Ставропігійного<br />

братства нашої Національної<br />

Автокефальної Церкви», –<br />

звертається до усіх своїх знайомих<br />

пані Надія. І люди не відмовляються,<br />

– читають і дякують пані Надії за<br />

добру пораду та настанову.<br />

З нагоди славного 70-ліття прийміть,<br />

дорога пані Надіє, найщиріші<br />

привітання із гарним Ювілеєм.<br />

Нехай Господь Бог щедро благословить<br />

і винагороджує Вас за Вашу<br />

патріотичну життєву позицію. А<br />

від усієї редколегії газети «<strong>Успенська</strong><br />

вежа» та особисто Голови<br />

Львівського крайового ставропігійного<br />

братства св. ап. Андрія Первозваного<br />

о.-диякона Юрія Федіва<br />

низький уклін і Велике Спасибі, на<br />

Многії Літа!<br />

<br />

Свідоцтво релігійної громади УАПЦ<br />

у Шевченківському районі міста Львова,<br />

зареєстроване розпорядженням голови<br />

ЛОДа за номером 90 від 08 лютого<br />

2002 року, у зв’язку з втратою, вважати<br />

не дійсним.<br />

Орися Леонова<br />

МОЄ БАЧЕННЯ<br />

НАРОДЖЕННЯ ХРАМУ УАПЦ В СКАДОВСЬКУ<br />

Марія ГОРБАЛЬ<br />

Марія Горбаль з Лідією Ларіонівною Гук.<br />

Скадовськ, серпень, 1999 р.<br />

Із отцем Миколою Коршнявим ми<br />

познайомились в серпні 2013-го. З чоловіком<br />

повертаємося з моря. Тікаємо<br />

від палючого сонця в мури церкви, яка<br />

стоїть при дорозі неподалік від місця,<br />

де ми зупинилися. А зупинилися ми<br />

на квартирі на той час уже покійної<br />

Лідії Ларіонівни Гук (1938–2011).<br />

Це вона, дорога наша – голова<br />

РУХу Скадовська (за фахом лікар,<br />

еколог), невтомна громадська діячка,<br />

учасниця руху шістдесятництва,<br />

довголітня політв’язень радянських<br />

таборів, – у серпні 1999 р. домоглася<br />

виділення земельної ділянки під будову<br />

храму Української Автокефальної<br />

Православної Церкви. І не де-небудь,<br />

а в 100 метрах від свого помешкання.<br />

Пригадую, ми щойно приїхали до неї<br />

зі Львова, щоб відпочити на морі, а<br />

вона каже: «Марійко. Ви маєте посвідчення<br />

редактора газети «<strong>Успенська</strong><br />

вежа». – Так, маю,- відповідаю. – То<br />

йдіть, будь ласка, на сесію – сьогодні о<br />

10-й на сесії Скадовської міської ради<br />

буде вирішуватися питання виділення<br />

землі під будову храму УАПЦ. Ваша<br />

присутність дуже там буде доречна».<br />

Спорядила мене фотоапаратом «Зеніт»<br />

на ремені через плече, диктофоном,<br />

і я пішла. Представилась. На<br />

сесію, звичайно, мене не впустили – я<br />

чекала під дверима сесійної зали, але<br />

на сесії було озвучено, що є зі Львова<br />

редактор газети. А негативного в пресі,<br />

тим більше, зі Львова, не хотілося,<br />

і на сесії було прийняте позитивне<br />

рішення щодо надання землі під будову<br />

храму УАПЦ на вул. Гуманенка.<br />

На радощах Лідія Ларіонівна купила<br />

диню, кавун, по великій порції морозива,<br />

відкрила коньяк і зробила міцну<br />

чорну каву (якої їй не можна було<br />

пити, але по ВЕЛИКИХ святах вона<br />

собі смакувала). Отак з того моменту<br />

став народжуватись храм УАПЦ у<br />

Скадовську на вул. Гуманенка.<br />

Ми з родиною чи не кожного року<br />

приїжджали на море в Скадовськ,<br />

зупинялись в Лідії Ларіонівни, і бачили,<br />

як росте наш храм, як його<br />

розвалив буревій, і ось храм у 2013-<br />

му – знову вимуруваний. У дверях<br />

храму (на вулиці спекотно, а в мурах<br />

дуже холодно) сидить коваль (так ми<br />

подумали) і щось клепле. Ми привітались<br />

і запитали в чоловіка (худющого,<br />

ніс чимось брудним вимащений,<br />

у засмальцьованому робочому<br />

фартусі), що це він клепле із булатної<br />

бляхи?<br />

– А це буде панікадило, – відповідає.<br />

Ми не розуміли, що панікадило<br />

можна робити отак на колінах.<br />

– А що, ви один тут майструєте?<br />

– далі питаємось. – А священик тут<br />

буває?<br />

– А вам священика потрібно? Ви<br />

хто? Звідки на відпочинок на море<br />

приїхали?<br />

– Ми зі Львова. Хотіли познайомитись<br />

зі священиком, – відповідаємо.<br />

– Зараз буде священик, – підвівся<br />

і пішов вглиб мурів храму.<br />

Ми, засліплені сонцем, не бачили,<br />

куди він пішов, та за якусь мить<br />

адаптувались до сутінків в храмі<br />

і побачили, що «коваль» пішов за<br />

ширму в кутку. Через якусь мить виходить<br />

звідти чоловік тієї ж статури<br />

в підряснику та єпитрахилі. Ми остовпіли.<br />

– Ніс той самий брудний. То<br />

це не коваль. То священик. Назвався<br />

Миколою Коршнявим.<br />

Ми були ошелешені. Ми привикли<br />

бачити священиків (незалежно<br />

від конфесії) трохи ІНАКШИХ! Навіть<br />

не могло таке приснитися, що в<br />

наш час священик сам і мурує храм,<br />

і сам робить в ньому обставу.<br />

Розговорились. Виявляється,<br />

родина його живе в селі в Миколаївському<br />

районі. А в Скадовську<br />

влаштувався на роботу нічним сторожем<br />

в дитячому таборі - спати,<br />

хоча інколи, потрібно десь. Та й<br />

жити за щось потрібно – сторож<br />

зарплатню таки отримує. До того ж,<br />

і за храмом нагляне.<br />

– Якось, – каже, – привезли на подвір’я<br />

храму арматуру. Ну точно, думаю,<br />

порозтягують. Ночував кілька<br />

днів біля храму у машині, поки арматури<br />

не задіяли в будову, бо ж були<br />

таки нічні охочі на неї.– Інший випадок,<br />

– каже отець Микола. – Якось<br />

під вечір під’їжджаю до церкви, дивлюся:<br />

п’ятеро підлітків на мурах<br />

молотками розбивають цеглу і скидають<br />

донизу. Я мовчки один за одним<br />

повкидав їхні велосипеди в машину<br />

і гукаю тоді до них: «Ану злазьте і<br />

мерщій побігли за батьками! Велосипеди<br />

поверну тільки батькам!».<br />

– Виявляється, священик із церкви<br />

Московського Патріархату (звідси за<br />

500 м) давав хлопчакам по 10 грн. за<br />

день, щоб ті розбирали мури церкви.<br />

– А скільки разів під’їжджаю, а<br />

на порозі храму хтось наробив купу<br />

– прибираю, вбита гадюка прив’язана<br />

до ручки дверей, вбита кішка<br />

на порозі храму... Та нічого, Бог добрий,<br />

Бог мені в усьому допомагає,<br />

– і усміхається, щиро, мов дитина.<br />

– Та ви ще до неділі будете, –<br />

питає? – Приходьте на Службу. Уже<br />

відправляємо.<br />

– Прийдемо, звичайно, – відповідаємо.<br />

Наступного дня ми, повертаючись<br />

з моря, знову побачили в церкві<br />

отця Миколу. Кульгає на ногу. – Та<br />

це, – каже, – задалеко потягнувся на<br />

драбині і впав. – Та то нічого, заживе,<br />

– і знову усміхається.<br />

А в неділю ми прийшли на Службу<br />

Божу до церкви. На поштукатурених<br />

стінах образи – різні за стилями<br />

іконопису, різні за матеріалом – здебільшого<br />

фотографовані, в різних<br />

рамах – хто який з парафіян образ<br />

приніс до храму, побачили навіть два<br />

цілком однакових. Я не знаю, чи я<br />

змерзла була при 35-градусній жарі,<br />

але мене буквально трясло. – Співало<br />

три жінки. Я намагалась згадати<br />

мелодії якихось народних пісень,<br />

на мотив яких вони співали Службу<br />

Божу, бо таких церковних мелодій я<br />

насправді ще не чула. До того ж це<br />

було таке страшне різноголосся, що<br />

я не молилась – я ридала. Потім священик<br />

ніби виправдовувався: «Оце<br />

знайшов три жінки, що співають.<br />

Вони поселились у Скадовську з різних<br />

регіонів України. Але нічого, і<br />

хор в нас ще буде!».<br />

А, повернувшись додому, у Львів,<br />

ми вибрали вишиті рушники (один<br />

із них – наш шлюбний), і передали<br />

через отця Степана із Лазурного до<br />

УАПЦеркви у Скадовську.<br />

І як приємно, коли в інтернеті на<br />

фото за 2016-й рік уже бачимо скадовську<br />

церкву в усій повноті церковного<br />

убранства. І нашого отця<br />

Миколу Коршнявого, того будівничого,<br />

який не тільки звів храм, який,<br />

переживши такі потрясіння, серед<br />

народу, яким керувала церква Московського<br />

Патріархату, зумів зібрати<br />

і створити у Скадовську велику<br />

українську громаду. Церковний хор<br />

налічує уже 10 чол. На кожне богослужіння<br />

приходить чи не повний<br />

храм парафіян і прихожан. А оскільки<br />

храм недалеко від моря – в літній<br />

період є достатньо і відпочиваючих.<br />

Дорогий отче Миколаю! З нагоди<br />

Вашого 50-ліття прийміть найщиріші<br />

вітання. Господь насправді Вас<br />

любить, адже звести такий ХРАМ,<br />

духовну святиню, могла Вашими руками<br />

тільки Господня Сила! З роси і<br />

води Вам, на Многії Літа!


6 Серпень <strong>2017</strong><br />

Ірина ТАРАСЮК, молодший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України (м. Львів)<br />

ЗА ВСЕ БОГУ ДЯКУВАТИ:<br />

НАРОДНА «ФІЛОСОФІЯ ВДЯЧНОСТІ»<br />

Продовження. Початок у попередньому числі газети<br />

Народна мораль уважає неприйнятною<br />

невдячність Богові за все<br />

Його добро, засуджує тих, хто нарікає<br />

на Нього. Свідченням цього є<br />

побутування низки приповідок виховного,<br />

повчального характеру: Гріх<br />

Бога гнівити,тобто «гріх нарікати<br />

на Бога, коли чоловікові поводиться<br />

непогано, або коли він справедливо<br />

терпить за свою провину». Поширене<br />

в народі застереження На Господа<br />

гріх нарікати І. Франко тлумачить<br />

так: «Чоловік усе повинен нарікати<br />

на себе, на свій нерозум або на свої<br />

злі прикмети». Про такого, що голосно<br />

плаче і нарікає на Бога, мовиться:<br />

Як хто ся розвиє, то й на Бога виє.<br />

У народну свідомість глибоко проникло<br />

поняття неминучого покарання<br />

за такий гріх. Я вже утоплена в<br />

пеклі, бо клину і Бога, й сама себе,<br />

бо ми прикренечко жити. Так говорила<br />

жінка, жаліючись на лиху долю.<br />

Окремо слід підкреслити, що у<br />

приповідках відображено характерне<br />

для народної морально-етичної<br />

традиції протиставлення добра і зла<br />

в образах Бога і чорта. Бога хвали,<br />

а чорта не гніви, що означає «жий<br />

побожно, але не провокуючи злого».<br />

Серед паремій у формі прослави<br />

Бога можемо зауважити окличні<br />

словесні звороти, якими виражають<br />

захоплення, подив, сильні враження.<br />

Такий емоційно наповнений вислів<br />

О Господи милосерний, слава Твоя<br />

по всій земли! І.Франко визначає як<br />

«побожну формулу», якою «іноді висловляють<br />

своє зачудуванє, чуючи<br />

або бачучи якісь незвичайні річи».<br />

Прояви релігійного почуття, піднесених<br />

емоційних станів містять народну<br />

інтерпретацію християнського<br />

постулату про пізнання невидимого<br />

Творця через видимі речі, за яким слід<br />

з величі краси створінь навчитися належно<br />

славити Бога. Подібне сприйняття<br />

світу знайшло свій відбиток у<br />

релігійній свідомості Т. Шевченка,<br />

який, милуючись красою української<br />

природи, захоплено писав:<br />

... І соловейко на калині<br />

То затихав, то щебетав,<br />

Святого Бога вихваляв;<br />

І все то, все то в Україні!... («Сон»).<br />

Славослівні формули використовувались<br />

у народній обрядовості.<br />

Так на Великдень свячена паска має<br />

велике значення, її споживання здавна<br />

супроводжувалось молитвою і<br />

подякою. Ось як цей народний звичай<br />

змальовано у повісті «Маруся»<br />

Г. Квітки-Основ’яненка: «Після посвячення<br />

батько Марусин і уся рідня<br />

сіли розговлятись. Батько прочитав<br />

тричі «Христос воскресе з мертвих»,<br />

відрізав паски свяченої і положив перед<br />

кожним по куску. Покуштовавши<br />

її бережно, щоб крихот не розсипати<br />

під стіл, усяк перехрестився і сказав:<br />

Спасибі Богу милосердному! Дай,<br />

Боже, і на той рік діждати!».<br />

Корені такого способу висловлювання<br />

своїх прохань з похвалою і<br />

вдячністю слід шукати в лоні християнської<br />

традиції, зокрема, у рекомендаціях<br />

апостола Павла, у тих мудрих<br />

біблійних порадах, що грунтуються<br />

на духовних принципах і глибокому<br />

знанні психології людини. Дотримання<br />

цих законів душі і розуму відкривало<br />

шлях до здоров’я, гармонії, умиротворення.<br />

Сучасні фахівці в галузі<br />

психології запевняють, що такий простий<br />

метод молитви дає надзвичайні<br />

результати. Суть у тому, що вдячне<br />

серце завжди перебуває близько до<br />

творчих сил Всесвіту і, за законом взаємовідносин,<br />

основаним на космічному<br />

правилі дії і протидії, на нього буде<br />

скерований потік невичерпних благ.<br />

Вплив церковної традиції відчутний<br />

у вислові вдячності за гостину<br />

Спасибі Богу, усім святим, и вам за<br />

хліб, за сіль. У збірках приказок і<br />

прислів’їв зафіксовані й усталені в<br />

народному етикеті формули відповіді<br />

співрозмовникові на його слова<br />

подяки за що-небудь: Ні за що; Богу<br />

дякуйте! … Господеві!; Вибачайте!<br />

Богу дякуйте!; Дякуйте Господеві!;<br />

Спасибі й вам! Дай, Боже,<br />

здоров’я за ваше приятельство! За<br />

традицією, якої дотримувалися гуцули,<br />

увічлива відмова від запрошення<br />

до столу теж містила вислів подяки<br />

Богу. «Як увійдуть у хату, а застануть<br />

кого при їдженю, кажуть: Споживайте<br />

здорові! – Дай Боже здоров’я,<br />

просимо і вас ршєних! – Їжте здорові,<br />

я вже попоїв, дєкувати Богу с’єтому!».<br />

Заслуговують на увагу й приповідки<br />

жартівливого значення. Устаючи<br />

від обіду або вечері, говорили: Честь<br />

Богу, хвала, що сі душьи напхала. Ця<br />

жартівлива подяка близьким приятелям<br />

за їжу побутувала і в таких варіантах:<br />

Господу честь і слава, що грішна<br />

душа напхалась; Дякувать Богу<br />

святому, що дали їсти пустому.<br />

При зустрічі зі старим знайомим<br />

колись можна було сказати: Хвалити<br />

Бога, што ти тут; преціжтя<br />

раз вижу. За традицією українського<br />

мовленнєвого етикету, після привітання<br />

у відповідь на запитання «Чи<br />

гаразд ся маєте?» прийнято відповідати:<br />

Гаразд, Богу дьикувати, або<br />

так: Гаразд, коби Бог гіршим не карав,<br />

що значить «ведеться добре, а<br />

хоч і не зовсім добре, то все-таки могло<br />

би бути ще гірше». Подібний узвичаєний<br />

описовий спосіб висловлення<br />

селянином тієї думки, що йому добре<br />

поводиться, а саме: Богу дякувати.<br />

Аби Бог гиршим не карав, І.Франко<br />

пояснює народним віруванням у<br />

«добру» і «лиху» годину. «Сказати<br />

категорично, що йому ведеться добре<br />

– не годиться, се може бути провокацією<br />

«лихої години» і стягти на чоловіка<br />

погіршенє долі».<br />

Для народного мислення характерна<br />

готовність шукати і знаходити<br />

щось добре у будь-яких життєвих<br />

ситуаціях. Подібно до того, як стародавній<br />

римський філософ Епіктет<br />

намагався донести до своїх сучасників<br />

думку, що «усе залежить від<br />

того, як на це подивитися», українці,<br />

за звичай, по-своєму кажуть: Дьикуй<br />

Богу, що сі на тім стало, що слід<br />

розуміти «могло вийти ще гірше».<br />

Про нещасного чоловіка іронічно зауважують<br />

Слава Богу, зломив ногу,<br />

у значенні «зламав ногу, але міг зламати<br />

голову», тобто «через менше<br />

нещастє уйшов більшого».<br />

Слід зазначити, що людині властиво<br />

через подяку виражати задоволення<br />

своїм життям. За християнським<br />

віровченням, яке добре засвоїлося в<br />

народній мудрості, у цьому й полягає<br />

виконання Божої волі людиною:<br />

радіти життю, втішатися усім добрим,<br />

що Бог створив і дякувати за<br />

все Йому. «Втішання – це мистецтво,<br />

і Бог хоче, щоб усі ми його розвивали»,<br />

– сказано в Талмуді, зібранні мудрості<br />

рабинів, що сягає часів Ісуса.<br />

В одному із рядків цієї книги йдеться<br />

про те, що кожен буде прикликаний<br />

до відповідальності за всі дозволені<br />

радості, якими він не спромігся навтішатися.<br />

«Завжди радійте! Безперестанку<br />

моліться! Подяку складайте за<br />

все, бо така Божа воля про вас у Христі<br />

Ісусі», – закликав апостол Павло<br />

(1Сол.5:17).<br />

Ця настанова знаходить свій відгомін<br />

у народній філософії, у тих<br />

життєвих принципах, яких впродовж<br />

багатьох віків дотримувалися українці:<br />

Що Господь дав, за то Богу<br />

дьикуй, – мовляв, «усе добро йде від<br />

Бога і за все треба дякувати Йому»;<br />

Благодарить Бога милосердного.<br />

Вдячність Богові основувалась на<br />

вірі в Його безмежну доброту, силу,<br />

велич, милосердя і справедливість,<br />

на вірі і надії у те, що Господь пам’ятає<br />

про усіх людей кожну мить, допомагає<br />

їм долати труднощі, провадить<br />

їх дорогою життя.<br />

Далі буде<br />

Марія ГОРБАЛЬ<br />

МОЛІМОСЯ ДО АНГЕЛА-ХОРОНИТЕЛЯ<br />

Спекотної серпневої днини до нас<br />

приїхали родичі і ми розташувалися в<br />

прохолодку старої велетенської яблуні.<br />

В серпні яблуня ще тільки-но напоює<br />

свої яблучка соком, а в кінці вересня<br />

– в жовтні вони, велетенські, вагою до<br />

300 гр., падають, деякі розбиваються<br />

на половинки чи навіть четвертинки. З<br />

них ми чавимо сік.<br />

Тарас, племінник, стояв, тримаючи<br />

на руках свого маленького синочка, і<br />

розповідав, як він їздив на гастролі з<br />

концертами. Ми зацікавлено слухали<br />

його.<br />

Стоячи на одному місці, він якось<br />

мимовільно зробив один крок убік. І в<br />

ту ж мить на то його попереднє місце<br />

зривається велетенське яблуко. – Ми<br />

вжахнулися від того, що за мить могло<br />

б статися. – Ангел відштовхнув його,<br />

Ангел зберіг життя дитині.<br />

ххх<br />

Оксана, повертаючись зі села додому,<br />

понабирала усього, що надавала<br />

їй бабуся - дві велетенські сумки: і<br />

картопля, капуста, і огірки ще дотрималися<br />

до кінця серпня, і молоко, сир,<br />

сметана. В місті її зустріне чоловік, бо<br />

з трьома маленькими дітьми вона того<br />

не донесе.<br />

Двоє старшеньких дітей сіли на<br />

першому, передньому сидінні, вона з<br />

маленьким і сумками – на другому. Автобус<br />

напівпорожній – посеред тижня,<br />

а, тим більше, в позаполудневу пору<br />

людей до міста їде не так уже й багато.<br />

На наступній зупинці заходить<br />

одна жінка. Шофер чекає, поки вона<br />

позапаковує свої чотири велетенські<br />

сумки.<br />

Ви чого, шмаркачі, тут порозсідалися?<br />

– стала верещати жінка, роздивляючись,<br />

де їй сісти. – Цілий автобус<br />

порожній, а ви сіли на передні місця!<br />

Ану марш до заду!<br />

Я, – каже Оксана, – беру переляканих<br />

дітей і мовчки переводжу їх<br />

на задні місця, потім перетягую свої<br />

сумки, а від образи мало не плачу.<br />

– Ну чого ж ти, людино, така недобра?!<br />

– думаю, та ж в автобусі не те<br />

що сидіти, лежати можна, а тобі треба<br />

саме того місця, де ми сіли!<br />

І тільки-но ми з дітками, перелякані,<br />

ображені, – каже Оксана, – вмостились<br />

на задніх сидіннях, як дивимось,<br />

а з бокового провулку зі стрімкої гори<br />

просто на автобус летить віз з кіньми,<br />

доверху чимось загружений. То була<br />

мить, – каже Оксана, – дишель від<br />

воза пробиває скло переднього вікна<br />

автобуса, і настільки сильно, що вдаряє<br />

в голову ту сварливу жінку. Схарапуджені<br />

коні вискакують на автобус.<br />

(Шофер, правда, рвучко загальмував).<br />

А ми ж сиділи саме там! Я зрозуміла,<br />

– каже Оксана, – що це Ангели-Хоронителі<br />

наші потрудилися,<br />

щоб діти мої були живими. Господи,<br />

дякую Тобі, що в автобус зайшла та<br />

сварлива, що нас повиганяла!<br />

А тепер пороздумуємо.<br />

Ми у житті часто не розуміємо,<br />

чому нам судились певні прикрощі,<br />

невдачі, втрати, нещастя, трагедії…<br />

– Якщо ми заслужили того, то усі ці<br />

прикрі життєві випробування даються<br />

нам для того, щоби нам же самим<br />

у подальшому житті було на краще.<br />

Та це ми усвідомлюємо потім, з відстані<br />

часу, і добре, …коли усвідомлюємо.


Серпень <strong>2017</strong><br />

Ніна НЕМИРОВСЬКА (Харків)<br />

ДУХОВНІ ПОДВИГИ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ У ДОБУ<br />

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ ХХ СТОЛІТТЯ<br />

Закінчення. Початок у попередніх випусках<br />

7<br />

Генерал Борис Палій-Неїло<br />

Винятковий вплив на становлення Патріарха<br />

Димитрія УАПЦ як національно-свідомої особистості,<br />

мистецтвознавця, іконописця мали художники<br />

Павло Ковжун, Михайло Осінчук та старшини<br />

українського війська, які розписували в 20-х<br />

рр. в його рідному селі Глідне в Надсянні місцеву<br />

церкву. Засновником і власником художнього ательє<br />

був генерал Борис Палій-Неїло. «В добу Центральної<br />

Ради, – як пише харківський дослідник<br />

Владислав Проненко, – він був помічником головного<br />

інспектора артилерії, а потім старшиною для<br />

особливих доручень при Головному Отамані Симонові<br />

Петлюрі. Під його керівництвом розписано 39<br />

храмів, намальовано 17 іконостасів у Перемишлі.<br />

Борис Палій-Неїло, мешкаючи в Детройті, організував<br />

іконописну школу, де навчав інших і працював сам».<br />

Про духовну стійкість і славу українського воїна-християнина,<br />

слобожанського генерала часів<br />

УНР Олександра Івановича Удовиченка довідуємося<br />

тільки на початку XXI століття. Цей полководець,<br />

який ніколи не знав поразок, був активним<br />

громадським діячем діаспори, членом Французького<br />

Руху Опору в Другій світовій війні, письменником,<br />

брав безпосередню участь у заснуванні бібліотеки-архіву<br />

ім. Петлюри та храму Української<br />

Православної Церкви св. Симона в Парижі.<br />

Напередодні Першої світової війни на західних<br />

українських землях, що входили до складу Австоро-Угорської<br />

імперії, відбувалося формування загонів<br />

Українських Січових Стрільців, засновником<br />

був лідер Радикальної Партії Галичини Кирило<br />

Трильовський. В 1910 р. у «Січах» було вже кілька<br />

десятків тисяч української молоді. У<br />

серпні 1914 р. у Львові була заснована<br />

Головна Українська Рада, завданням<br />

якої було обороняти інтереси українського<br />

народу в Австрії. Рада створила<br />

військову організацію – Легіон Українських<br />

Січових Стрільців, яка поповнювалася<br />

за рахунок вихованців шкіл і<br />

гімназій.<br />

Січові стрільці, героїчна історія<br />

козацтва були зразком наслідування<br />

героїчних якостей для пластунів. У легіоні Українських Січових Стрільців<br />

греко-католицькі священики правили службу українською мовою, бойові<br />

прапори були національних кольорів. У цих формуваннях починали свою діяльність<br />

Євген Коновалець і Андрій Мельник, які в добу визвольних змагань<br />

1917-1921 рр. стояли на чолі корпусу УСС, а в 1929 р. стали на чолі ОУН.<br />

Серед них особливо виділяється протопресвітер Ананій Теодорович, який<br />

в роки польської окупації Волині зберігав чистоту українського православ’я,<br />

а в роки нацистської окупації стояв поруч з ієрархами, які здійснювали друге<br />

відродження УАПЦ. Згодом він будував українську церкву в еміграції. Під час<br />

української революції 1917-1921 рр. молодий семінарист Ананій Теодорович<br />

брав активну участь у Визвольних змаганнях українського народу як інструктор-інформатор<br />

при штабі Січових Стрільців. Під час Другої світової війни<br />

був секретарем церковного управління Рівненсько-Кременецької єпархії. Він<br />

боронив Українську Церкву, свій народ від терору гестапо, морально підтримував<br />

українських патріотів у їхній героїчній боротьбі.<br />

Одним із добровольців легіону Січових Стрільців<br />

був майбутній священик Григорій Трух, який<br />

після навчання потрапив на фронт, де відбув шість<br />

років. Із яким натхненням починав Григорій Трух<br />

свій військовий шлях, свідчить пісня про «Червону<br />

калину», співавтором якої він був. Разом із сотнею<br />

полковника Дмитра Вітовського, до якої належав<br />

Григорій Трух, йому довелося пережити всю епопею<br />

Українських Січових Стрільців і брати участь<br />

у боях. Із травня 1920 р. Григорій Трух стає ченцем<br />

з ім’ям Андрій. Його апостольське служіння, поєднане<br />

з вояцькою ментальністю, не дозволяли йому<br />

Олександр Іванович<br />

Удовиченко<br />

Григорій Трух<br />

пристосуванське розуміння служби Богові й народові.<br />

В історію українського церковного письменства<br />

о. Андрій Трух увійшов завдяки творові «Життя святих»<br />

[Життя святих. Духовні читання для українського народу на кожен день<br />

Божого року. Т. IV. Впор. о. А. Г.Трух. – Торонто, В-во оо. Василіан, I960.–<br />

С. 360-365].<br />

Боротьба ОУН-УПА за Українську Самостійну Соборну Державу – яскрава<br />

сторінка визвольних змагань українського народу в ХХ столітті. Серед<br />

військових буднів особливе місце займали Служби Божі, панахиди за загиблими<br />

воїнами. Військові священики в проповідях підіймали бойовий дух<br />

учасників змагань, молилися за перемогу. Але бракувало священиків, дяків,<br />

диригентів, крім того, бралося до уваги питання конспірації при таких великих<br />

скупченнях народу, а також безпека населення. Учасник визвольних<br />

змагань Роман Петренко згадує, що організація польових Служб Божих була<br />

нелегкою справою і багато українських священиків терпіли терор від німців<br />

і партизан, були вбивства духівництва. Але, зокрема на Поліссі, в таких тяжких<br />

умовах виконували свій душпастирський обов’язок о. Анатолій Білецький,<br />

о. Павло Фалько, о. Геннадій Шиприкевич, о. Артемій Селепина та<br />

багато інших, які не раз наражали своє життя на смертельну небезпеку. Довголітній<br />

політв’язень і учасник національно-визвольної боротьби в Західній<br />

Україні /УПА/ Мелентій Семенюк, згадуючи своє перебування в УПА, а згодом<br />

і в таборах, особливо наголошував, що тільки віра допомагала вистояти<br />

в скрутних становищах.<br />

Ще один багатолітній в’язень таборів Микола<br />

Сарма-Соколовський під час війни 1941 р. у<br />

Полтаві прийняв священичий сан. Нагодою до цього<br />

відповідального кроку став приїзд до Полтави<br />

єпископа Мстислава Скрипник (майбутнього Патріарха<br />

УАПЦ). Микола відвідував духовні курси,<br />

а після їх закінчення був висвячений єпископом<br />

Мстиславом у диякони. Згодом о. Микола одержує<br />

парафію на Буковині. У воєнні часи о. Микола відправляв<br />

Служби Божі, хрестив дітей, вінчав. Отець<br />

Микола проповідував українською мовою. У 1948<br />

р. після богослужіння, перед Різдвом Христовим, о.<br />

Миколу при виході із церкви в с. Раранча чекісти<br />

арештовують, ув’язнюють і його дружину Варвару<br />

– на 25 років. На початку 90-х рр. в одному із листів<br />

він писав: «Я найстаріший в Україні член ОУН, і цим пишаюся; членами<br />

ОУН були справжні люди – Патріарх Мстислав, поет Олег Ольжич, Олена<br />

Теліга».<br />

Інший воїн УПА, отець Василь Прийма, теж багатолітній в’язень<br />

московських таборів, поет і письменник. Автор слів пісні «Гей на півночі,<br />

на Волині». Справжнє прізвище - Цап, псевдо Чорногора, літературне —<br />

Микола Дяків-Галичко, Микола Галичко. Народився 5.01.1914 р. в с. Бачів<br />

Перемишлянського р-ну Львівської обл. Батько — учасник визвольних змагань,<br />

дяк, вів у селі культурно-просвітницьку роботу. В 1941 р. батько загинув<br />

від рук комуністів у Золочеві, мати сім років відбувала в сталінських<br />

таборах. Живучи у Франції, став ініціатором і сподвижником спорудження<br />

церкви у святих місцях з’яви Непорочної Діви Марії у Люрді.<br />

Отже, «юнаки, які добровільно приносили своє життя на вівтар Батьківщині,<br />

що все життя потім дотримувалися вірності і не зреклися України в<br />

умовах найжорстокішої неволі – це золоті люди ХХ століття», – зазначає<br />

відомий український філософ, богослов Євген Сверстюк. – Таким Людям<br />

віддають честь навіть вороги, що мають поняття честі. Для нації, для історії<br />

високий безкорисливий патріотизм є нерозмінним фондом, що переходить в<br />

легенду. Людство оберігає такі легенди як скарб, що засвідчує про духовний<br />

первень нашої природи».<br />

У третьому відродженні УАПЦеркви в Україні<br />

кінця 90-х рр. ХХ ст. безпосередню участь брав<br />

Святійший Патріарх Димитрій (Володимир Ярема),<br />

на формування якого, як ми зазначали, вливали<br />

військові офіцери армії УНР. У 1938–1939 рр. він<br />

служив у польському війську, брав участь у перших<br />

боях Другої світової війни. Під час ліквідації УГК-<br />

Церкви, разом з вихованцями Духовної академії і<br />

семінарії, 12 квітня 1945 р. був призваний до війська<br />

і відправлений в запасну частину Радянської<br />

Армії в м. Білу Церкву. Там воїн Володимир Ярема<br />

показав свій організаторський хист – зі студентів-семінаристів<br />

створив чотириголосний хор на 55<br />

осіб, який давав концерти для воїнів полку, дивізії,<br />

для населення міста та сіл. Хористи співали майже<br />

Микола<br />

Сарма-Соколовський<br />

Святійший Патріарх<br />

Димитрій<br />

всі українські пісні (як стрілецькі, так і «бендерівські» з трохи зміненими<br />

словами), розмовляли українською мовою, були ввічливі один до одного і до<br />

інших солдатів частини. Диригента Володимира Ярему щиро шанували як<br />

розумну, чесну, порядну людину. З Києва боєць Ярема був демобілізований<br />

в 1945 р.<br />

Таким чином, ми можемо говорити, що українські військові брали безпосередню<br />

участь у творенні, поширенні і відродженні української церкви,<br />

обороні української державності, культури і мови.<br />

Розмірковуючи про роль українських військових і місце релігійності та<br />

духовності в їх становленні, Патріарх Димитрій говорив: «Явища Духу запліднюють<br />

людські душі. І тільки десь на великих терезах історії, коли піднесення<br />

Духу впливає на результати війни, полководці починають задумуватися,<br />

і тоді вже Дух береться на «озброєння».


Дитяча сторінка<br />

Приходьте, діти, до кринички<br />

Напитись чистої водички.<br />

А та водиця не проста,<br />

Бо це – наука про Христа.<br />

Любі наші читачі! Криничка<br />

пропонує Вам прочитати цікаве<br />

оповідання Миколи Мегери «Синьоокий<br />

серпень»<br />

СИНЬООКИЙ СЕРПЕНЬ<br />

Чи бачили ви, як цвітуть Петрові<br />

батоги? Не бачили? І не знаєте,<br />

які вони? Може чули, як старенькі<br />

їх ще називають диким цикорієм?<br />

І ростуть вони на узбіччі<br />

доріг, на занедбаних пасовищах,<br />

під плотами, на смітниках. Аж<br />

до серпня стирчать голі, безлисті<br />

кущики з довгими прутиками.<br />

І раптом сонячного ранку серпень<br />

розвішує по тих довгих прутиках<br />

круглі шматочки синього-пресинього<br />

неба. І ті дивовижні синьоокі кущі-букети<br />

милують очі доти, поки<br />

сонечко із зеніту не зверне до заходу.<br />

Тоді квіточки, наче по команді,<br />

скручуються, ховаються у пазухи, і<br />

стає знову кущ непривабливим аж<br />

до наступного ранку. А як тільки<br />

вранішнє сонечко вип’є із прутиків<br />

росичку, то і заяскравіють неповторної<br />

краси сині квіточки. Від кольору<br />

цих квіточок у нашому селі Могилівці<br />

здавна місяць серпень називали<br />

синьооким.<br />

14 СЕРПНЯ – початок Успенського<br />

посту. Цей піст готує нас до<br />

свята Успіння Пресвятої Богородиці.<br />

19 СЕРПНЯ – Преображення<br />

Господнє. Спас.<br />

«Величаємо Тебе, Життєдавче<br />

Христе, і славимо пречистої плоті<br />

Твоєї преславне Преображення»<br />

НА ПОРОЗІ СИНЬООКИЙ СЕРПЕНЬ!<br />

Серпень мусить рано встати,<br />

Щоб хліби з полів зібрати<br />

І позвозити на тік –<br />

Годуватиме весь рік<br />

24 СЕРПНЯ – День незалежності<br />

України<br />

НЕЗАЛЕЖНА І ЄДИНА<br />

Що то, діти, за країна –<br />

Неба синього блакить,<br />

На ланах у серпні жито<br />

Стиглим золотом блищить?<br />

Гордо, голосно, дитино,<br />

Ти назви ім’я країни,<br />

У якій, хвалити Бога,<br />

Народився і живеш.<br />

Отже, зветься ця країна,<br />

Незалежна і єдина –<br />

Наша ненька – Україна!<br />

Козленко Наталія<br />

27 СЕРПНЯ – річниця пам’яті<br />

Іловайської трагедії під час війни<br />

на Сході України. Вічна пам’ять загиблим<br />

воїнам за волю України! Щиро<br />

молимось за живих наших воїнів!<br />

28 СЕРПНЯ – Успіння Пресвятої<br />

Богородиці. Слово «успіння» означає<br />

заглиблення в сон, мирну кончину,<br />

схожу на сон. Смерть Божої<br />

Матері Церква називає Успінням,<br />

тому що Вона «ніби на деякий час<br />

заснула і, як від сну, пробудилася».<br />

Календарик маленького українця:<br />

2 серпня – пророка Іллі<br />

6 серпня – святих Бориса і Гліба та мучениці Христини<br />

9 серпня – Вмч. Пантелеймона<br />

14 серпня – початок Успенського посту<br />

19 серпня – Преображення Господнє. Спас<br />

23 серпня – День державного прапора України<br />

24 серпня – День незалежності України<br />

27 серпня – річниця пам’яті Іловайської трагедії під час<br />

війни на Сході України<br />

28 серпня – Успіння Пресвятої Богородиці<br />

Після Вознесіння Ісуса Христа<br />

Пресвята Богородиця жила в домі<br />

апостола Іоана. Він з великою любов’ю<br />

піклувався про Неї. Божа Матір<br />

стала для всіх учнів Христових<br />

спільною матір’ю. Живучи в Єрусалимі,<br />

Вона любила відвідувати ті<br />

місця, де часто бував Її Син, де він<br />

страждав, помер, а потім воскрес і<br />

вознісся на небо. І завжди молилася<br />

за те, щоб Христос швидше узяв Її<br />

до Себе.<br />

У годину кончини кімнату, де лежала<br />

Божа Мати, осяяло незвичайне<br />

світло. Сам Господь Ісус Христос в<br />

оточенні ангелів явився і прийняв Її<br />

пречисту душу.<br />

РУБРИКА<br />

Чи знаєш Ти, любий читачу,<br />

що наша Україна надзвичайна?<br />

Україна – найбільша країна, що<br />

знаходиться в Європі. Країна, на території<br />

якої зосереджена чверть всіх<br />

запасів чорнозему на Землі. Країна,<br />

яка входить до трійки найбільших<br />

постачальників ячменю, є одним з<br />

найпотужніших виробників зерна та<br />

разом із Францією, Німеччиною та<br />

США є одним з найбільших виробників<br />

цукрового буряка. Наша країна<br />

входить до сімки найпотужніших у<br />

світі виробників рослинної олії, свинини,<br />

цукру та картоплі. Сотні видатних<br />

українців були та залишаються<br />

творцями світової історії. Художники<br />

та науковці, політики та композитори,<br />

актори та письменники – всі вони<br />

дають нам можливість за кордоном<br />

чи в себе вдома з гордістю сказати:<br />

«Я – українець!»<br />

Перші в світі українці, а саме<br />

конструкторське бюро Антонова,<br />

розробили літак із найбільшою у<br />

світі вантажопідйомністю<br />

– Ан-225<br />

«Мрія». Спочатку<br />

він проектувався<br />

для<br />

транспортування космічних кораблів.<br />

Наразі «Мрія» виконує комерційні<br />

вантажні перевезення.<br />

Автор першої в світі Конституції<br />

– український політичний і<br />

громадський діяч Пилип Орлик. 5<br />

квітня 1710 р. його обрали гетьманом<br />

Запорізького війська. У цей же<br />

день Пилип Орлик оголосив «Конституцію<br />

прав і свобод війська Запорізького».<br />

У США Конституцію прийняли<br />

в 1787 р., у Франції та Польщі<br />

– тільки в 1791 р.<br />

Найбільші чоловічі монастирі<br />

йменуються Лаврами. Статус Лаври<br />

мають лише шість монастирів у світі.<br />

Три з них<br />

знаходяться<br />

в Україні. Це<br />

Свято-<strong>Успенська</strong><br />

Києво-Печерська<br />

Лавра в Києві,<br />

що отримала цей статус ще у 1598<br />

р., Свято-<strong>Успенська</strong> Лавра в м. Почаїв<br />

і Святогірська Свято-<strong>Успенська</strong><br />

Лавра на Донеччині. Найстарішим<br />

навчальним закладом Східної Європи<br />

вважається Києво-Могилянська<br />

академія (1615 р.).<br />

Перша гасова лампа винайдена<br />

у м. Львові працівниками аптеки<br />

«Під золотою зіркою» Ігнатієм Лукасевичем<br />

та<br />

Яном Зехом у<br />

1853 р. Того ж<br />

року у львівському<br />

шпиталі<br />

була проведена<br />

перша<br />

хірургічна операція при освітленні<br />

гасовою лампою. Згодом гасова лампа<br />

була представлена на міжнародній<br />

виставці в Мюнхені, винахід був відзначений<br />

там спеціальною грамотою.<br />

Станція метро «Арсенальна» у<br />

Києві — найглибша у світі. Вона<br />

проходить під землею на глибині<br />

105 м. Станцію біля будівлі парламенту<br />

побудували в 1960 р., однією<br />

з перших. За деякими даними, у тунелях<br />

біля «Арсенальної» є таємні<br />

схованки для політичної верхівки.<br />

Сторінку підготували<br />

Оксана ХРИСТУК та Оксана СЕРПНЕВА<br />

Редактор Марія ГОРБАЛЬ<br />

Редакційна колегія: єпископ Борис (ХАРКО),<br />

Віра МАРКОВИЧ, Юрій ФЕДІВ, Оксана ХРИСТУК

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!