Газета Успенська вежа № 4, 2018

ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО 

За вiру i еднiсть! 

Виходить з березня 1991 року № 4 (311) 

КВІТЕНЬ 2018 року 

ХРИСТОС ВОСКРЕС! 

ІЗ ВЕЛИКОДНЬОГО ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШОГО МАКАРІЯ, 

МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ, 

ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 

АРХИПАСТИРЯМ, ВСЕЧЕСНОМУ СВЯЩЕНСТВУ, ЧЕРНЕЦТВУ ТА ВСІМ ВІРНИМ 

Після пасхальної юдейської 

суботи, перед світанком нового 

дня (Ін. 19:31), відбулося славне 

Воскресіння з мертвих Господа і 

Спасителя нашого Ісуса Христа. Господь 

божественною Своєю силою 

встав із гробу і вийшов із поховальної 

печери, не порушивши печаті 

на камені, приваленому до входу в 

гріб. На світанку ангел відвалив від 

гробу камінь, сильний землетрус 

порушив тишу, а перелякана сторожа 

стала наче мертва (Мф. 28:2-4, 

Ін. 20:1). Переможця смерті, Який 

«засяяв із гробу», першими удостоїлися 

бачити ангели. Саме вони, як 

безпосередні свідки цього великого 

чуда, сповіщають мироносицям про 

Воскресіння Христове (Мф. 28:5-6, 

Мк. 16:6-7, Ін. 20:12-13). 

Прийшовши на землю, Спаситель 

приніс із собою Своє євангельське 

вчення для всіх віруючих людей. 

«Прийдіть до Мене, всі… – закликав 

Він, –…і навчіться від Мене…» 

(Мф. 11:28-29). Ці слова є запевненням 

того, що Господь прийшов, 

щоб страждати, пролити Свою кров 

і померти на хресті задля дарування 

можливості кожному ввійти до 

Царства Небесного. Тому безліч народу: 

чоловіків і жінок - з великою 

радістю ішли, притаївши подих, за 

Господом, слухаючи Його вчення та 

отримуючи від Нього зцілення своїх 

душевних і тілесних недуг. 

Зі Святого Письма нам відомо: 

коли для Ісуса настали важкі дні, 

коли вороги засудили Його на смерть, 

чоловіки виявились малодушними до 

Нього. Навіть найближчі учні покинули 

свого Вчителя (Мф. 26:56), «бо 

боялись юдеїв» (Ін. 20:19). Натомість 

побожні й щирі жінки, які раніше разом 

із Господом перебували в різних 

містах і селах, служили Йому й ученикам 

Його, виявляли до Нього глибоку 

пошану й відданість, чуйність і 

любов, не покинули свого улюбленого 

Вчителя й під час Його страждань 

та смерті на хресті. 

Шановне християнське жіноцтво! 

Щиро закликаю Вас і в сьогоднішньому 

XXI столітті щиро служити 

Церкві та Спасителю нашому. Ви, як 

матері своїх дітей, приводьте їх до 

Христа Воскреслого, закладайте в 

їхніх серцях міцний фундамент віри, 

яка зміцнюватиме їхнє майбутнє для 

високоморального християнського 

життя, за що й отримаєте нагороду 

від Господа. 

Господь любить всіх нас, запевняючи: 

«Ось Я з Вами по всі дні до 

кінця віку» (Мф. 28:20). Про це навчає 

й апостол Павло: «Ісус Христос 

учора, і сьогодні, і навіки Той Самий» 

(Євр. 13: 8). Хто ж є правдивим 

послідовником Христовим? Кожен, 

хто виконує волю Господню. У яких 

би складних ситуаціях ми не знаходилися, 

які б життєві печалі чи горе 

не торкнулися нас, ніколи не занепадаймо 

духом, не втрачаймо надії на 

нашого Спасителя. Цими словами 

я звертаюся насамперед до батьків, 

дітей, чоловіків та дружин, які втратили 

на полях бою своїх близьких на 

Сході України. Однак, пам’ятаймо, 

що ми не самотні. У цьому запевняє 

нас апостол Павло, кажучи: «Господь 

близько» (Фил. 4:5). 

Шановна у Христі паство Христова! 

Четвертий рік немає миру на 

нашій землі, тому що триває війна. 

Стараймось щирою щоденною молитвою 

звертатися до Воскреслого 

Господа, змінюючи своє щоденне 

життя. Якщо Господь бачитиме ці 

зміни в житті кожного з нас, Він подасть 

Своє благословення для перемоги 

в цій війні, а також благословенний 

мир. Отож, побожні християни, 

виконуймо святий закон нашого Спасителя, 

щоб стати причасниками благодатного 

миру, принесеного Ним на 

землю: «Мир великий для тих, хто 

любить закон Твій…» (Пс. 118:165). 

«І великий ось стався землетрус, 

бо зійшов із неба Ангел Господній, і, 

приступивши, відвалив від гробу каменя, 

та й сів на ньому» (Мф. 28:2) 

Шановні у Христі брати й сестри! 

Закликаю Вас до щоденної щирої 

молитви за мир на нашій землі, за 

якнайшвидше закінчення війни та за 

наших українських військових, щоб 

Господь допоміг їм і надалі захищати 

нашу українську землю, Україну 

та всіх українців. 

Ваші Високопреосвященства та 

Преосвященства, всечесні отці, монахи 

та монахині, брати й сестри! 

Щиросердечно вітаю всіх Вас зі 

Світлим Христовим Воскресінням. 

Бажаю Вам духовної радості та спокою 

на нашій багатостраждальній 

від війни українській землі. Нехай 

Воскреслий Христос благословить 

усіх нас, нашу державу Україну, 

нашу владу та всіх захисників єдністю, 

добробутом та своїм небесним 

миром. 

Веселих і радісних Вам свят! 

ВОІСТИНУ ХРИСТОС ВОСКРЕС! 

Блаженніший МАКАРІЙ, 

Митрополит Київський і всієї України, 

Предстоятель УАПЦ 

ПАСХА ХРИСТОВА 

2018 РОКУ БОЖОГО, м. КИЇВ 

120-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СВЯТІЙШОГО ПАТРІАРХА МСТИСЛАВА 

МОЛИТВА ПАТРІАРХА МСТИСЛАВА ЗА УКРАЇНУ 

Боже Великий. Боже Могучий, 

Єдиний! Ось ми, грішні діти Твої, в 

покорі наших сердець приходимо до 

Тебе і схиляємо свої голови. Отче, 

прости наші провини і провини наших 

батьків, дідів і прадідів, Прийми 

нині і нашу подяку за безмежне 

Твоє милосердя до нас. Вислухай 

наші моління та прийми благання 

покірних сердець наших. Благослови 

вітчизну нашу Україну, волю, 

щастя і свободу дай їй! Премилосердний 

Боже, всім, хто вдається 

до Тебе, ласку свою подай. Отже, 

благаємо Тебе за братів наших, що 

в засланні перебувають, що у в’язницях 

тяжко караються, за вдовиць, 

сиріт і калік. За тих, що потребують 

наших молитов, за тих, що ослабли 

і похитнулися у вірі. З’єднай нас в 

одну велику сім›ю, щоб усі люди, як 

браття, на вільній українській землі, 

славили величне Ім’я Твоє. 

Великий Всемогучий Боже! В 

руки Твої віддаємо нашу долю, 

долю вітчизни нашої. Ти вивів з 

рабства та неволі народ Свій, ми віримо, 

що Ти даси нам і Святій Церкві 

Своїй кращу долю, щастя і волю. 

А осяяна Твоїм милосердям Україна 

наша славитиме Тебе завжди, нині і 

повсякчас і на віки вічні. Амінь. 

ВЕЛИКДЕНЬ 

На столі – духмяна паска, 

А круг неї – писанки. 

Уділи нам, Боже, ласки 

На всі дні, на всі віки! 

Немала у нас родина, 

Та молитва всіх єдина: 

Хай розквітне Україна, 

Як в погожі дні – весна. 

Платон Воронько 


Христос воскрес! Радійте, діти, 

Біжіть у поле, у садок, 

Збирайте зіллячко і квіти, 

Кладіть на Божий Хрест вінок! 

Нехай бринять і пахнуть квіти, 

Нехай почує Божий рай, 

Як на землі радіють діти 

І звеселяють рідний край. 

Леонід Глібов

2 Квітень 2018 

НОВИНИ УАПЦ 

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УАПЦ МАКАРІЙ 

ЗВЕРНУВСЯ ДО СБУ З ВИМОГОЮ 

ВІДКРИТИ КРІМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ 

ПРОТИ НАТАЛІЇ ШЕВЧУК 

Предстоятель УАПЦ 

Макарій (Малетич) звернувся 

до Голови СБУ Василя 

Грицака з Заявою на 

наклепи Наталії Шевчук 

- колишньої помічниці 

покійного Предстоятеля 

УАПЦ Мефодія та просить 

розпочати проти неї досудове розслідування. 

Митрополита Макарія, зокрема, обурило те, що 

Шевчук поширила неправдиву інформацію про 

нього та Церкву, яку він очолює, на одному з українських 

телеканалів: «Шевчук Наталія у своєму 

виступі звинуватила Предстоятеля УАПЦ у написанні 

скандального листа про звернення до голови 

РПЦ Кирила із проханням допомогти відродити 

«древню Галицьку митрополію» ...Скандальний 

лист є неправдивим за своїм змістом і містить підроблений 

підпис Блаженнішого Макарія», - йдеться 

у Заяві . «У зв’язку з вищевикладеним, вважаю, 

що дії Шевчук Наталії Михайлівни направлені на 

дискредитацію УАПЦ та її Предстоятеля Блаженнішого 

митрополита Макарія, спрямовані на розпалювання 

релігійної ворожнечі, несучи загрозу 

розділення України за церковно-релігійною ознакою 

та інформаційне сприяння іноземній державі 

в умовах збройної агресії на нашу державу з боку 

Російської Федерації». 

Автор заяви вважає, що у діях Наталія Шевчук 

вбачаються ознаки складів кримінальних провопорушень, 

передбачених: 

• ст. 111 КК України - Державна зрада; 

• ст. 161 КК України - Порушення рівноправності 

громадян залежно від їх расової, національної 

належності або ставлення до релігії; 

• ст. 358 КК України - Підроблення документів, 

печаток, штампів та бланків, збут чи використання 

підроблених документів, печаток, штампів. 

Як інформувала РІСУ, на сайті Фонду блаженної 

пам’яті Митрополита Мефодія опублікували 

лист нібито від Митрополита Макарія до Патріарха 

РПЦ. У ньому від імені Архієрейського Собору 

УАПЦ він просить Патріарха Кирила «відродити 

давню Галицьку митрополію як нову Помісну 

Церкву» та підтвердити єпископські хіротонії, 

здійснені в УАПЦ у період з 07. 04. 1990 року по 

03. 11. 1996 року. 

В УАПЦ це повідомлення назвали провокацією. 

Джерело: http://stavropigia.lviv.ua/ 

ВІДНОВЛЕННЯ ТРАДИЦІЇ 

ПРЯМОГО ДІАЛОГУ ГЛАВ КОНФЕСІЙ ТА 

КЕРІВНИЦТВА МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ 

І НАУКИ УКРАЇНИ 

19 березня 

2018 року 

в залі колегії 

Міністерства 

освіти і науки 

України відбулася 

зустріч 

представників 

Всеукраїнської 

ради Церков і 

релігійних організацій (ВРЦіРО) з міністром освіти 

і науки України Лілією Гриневич. Учасники 

зустрічі обговорили здобутки у галузі інтеграції 

духовної та світської освіти. УАПЦеркву на засіданні 

представляли Ректор Львівської духовної 

семінарії УАПЦ, віце-президент Українського 

біблійного товариства митр. прот. Василь Луцишин 

та секретар Патріархії митр. прот. Віталій 

Даньчак. 

Представники ВРЦіРО подякували міністру за 

відновлення традиції прямого діалогу глав конфесій 

та керівництва Міністерства освіти і науки 

України, надання релігійним організаціям права 

засновувати заклади освіти та за запровадження 

принципу «гроші за дитиною» в приватних закладах 

освіти. Було висловлено занепокоєння щодо 

проблеми подальшого викладання предметів духовно-морального 

спрямування у загальноосвітніх 

школах та недопустимості впровадження в 

освітній процес «гендерної ідеології». 


ДЕЛЕГАЦІЯ БРАТСТВА ВІДВІДАЛА 

ЦЕНТР ВСЕУКРАЇНСЬКОГО БІБЛІЙНОГО 

ТОВАРИСТВА У м. КИЄВІ 


делегація 

Львівського 

ставропігійного 

братства 

св. ап. Андрія 

Первозваного 

відвідала центральний 

офіс 

Всеукраїнського 

біблійного товариства у м. Києві. Братчиків 

зустрів п. Анатолій Рачинець - директор відділу 

зовнішніх відносин, заступник генерального секретаря 

Українського Біблійного Товариства, який 

розповів про роботу організації, її працю та співпрацю 

із державою та церквами. Гостям зробили 

екскурсію приміщеннями Товариства, ознайомили 

із літературою, яка виготовляється для різних 

верств суспільства. Також про свої функціональні 

обов’язки розповів і Віце-Президент УБТ митр. 

прот. Василь Луцишин, священик Успенської церкви 

м. Львова. 


ВУЛИЦЯМИ ЗОЛОЧЕВА ПРОЙШЛА 

ЕКУМЕНІЧНА ХРЕСНА ХОДА 


2018 р. у Золочеві 

відбулася 

Екуменічна 

Хресна дорога. 

Ця спільна 

молитва є важливою 

подією 

для кожного 

жителя міста та 

району. Падав сніг, було морозяно та вітряно, але 

це не завадило людям чисельно прийти на спільну 

молитву. 

Молитву від УАПЦ склали о. декан Василь Саган, 

о. Орест Галан із парафії Всіх святих землі 

української м. Золочева, о. Володимир Генсьор, 

священик парафій УАПЦ с. Майдан Гологірський. 


УСПЕНСЬКУ ВЕЖУ 

МОЖНА ЧИТАТИ В ІНТЕРНЕТІ 

З 1 березня 2015 р. зреалізований новий проект 

Львівського ставропігійного братства 

св. ап. Андрія Первозваного УАПЦ – з цього дня 

наш часопис можна читати в інтернеті за адресою: 

uv.lviv.ua. 

Можна переглянути архівні примірники газети, 

які виходили у світ із 1 січня 2009 року. 

БРАТСТВО ПЕРЕДАЛО ДОПОМОГУ 

В ЗОНУ АТО 

Протягом 

останніх днів 

Львівські волонтери 

із ГО 

«Львівська Самооборона» 

перебувають у 

зоні АТО, відвідуючи 

українських 

військовослужбовців. 

У цій поїздці активну участь бере 

член Львівського ставропігійного братства св. ап. 

Андрія Первозваного п. Оксана Клим. 

Львівське ставропігійне братство св. ап. Андрія 

Первозваного підтримало ініціативу місцевих 

волонтерів та організувало збірку допомоги 

серед своїх членів, симпатиків. До цієї акції приєдналися 

також і вихованці недільної школи при 

храмі Успіння Богородиці м. Львова. 

Братчики передали гумові чоботи, побутову хімію, 

засоби гігієни, мед, варення, інші продукти, 

яких потребували військовослужбовці. 

Усім, хто долучився до цієї акції,- щира подяка, 

особливо вірним Успенської, Петро-Павлівської, 

Успення праведної Анни, Преображення Господнього 

церков м. Львова та Успіння Богородиці 

м. Миколаєва. 


«ШЕВЧЕНКО ПОНАД ЧАСОМ» - 

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ВЕЧІР У ЛЬВОВІ 

ЗІБРАВ ЦЕРКОВНІ ТА МУНІЦИПАЛЬНІ 

КОЛЕКТИВИ 

На хвилях 

історичних 

припливів і відпливів 

Тарас 

Шевченко то 

приходить до 

нас, як велике 

сонце, то віддаляється, 

як 

далека зірка, 

від якої залишається сама назва. Євген Сверстюк 

вдався до цього порівняння не для звеличення. У 

нашому мікросвіті справді живе макросвіт. На нас 

діють його закони, навколо нас витають, нас будять 

і опромінюють вічні супротивники - носії духу. Істину 

вчення Григорія Сковороди про єдність світів 

– мікросвіту, макросвіту і світу Біблії – ми гостро 

відчули у ХХ столітті, коли від утрати цього третього 

світу почали розпадатися і глухнути перші два. 

Ми почали ворогувати з природою і собою. 

Феномен Шевченка відбиває нашу національну 

природу, наше світосприйняття, наше минуле 

і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу 

українського народу, втілює його гідність дух і 

пам’ять. Отже, Шевченко у нас більше ніж поет, 

він національний пророк і мученик. 

18 березня у стінах «ЛЬВІВ-ДОВЖЕНКО- 

ЦЕНТР» Львівське ставропігійне братство св. ап. 

Андрія Первозваного та його хоровий колектив 

«Ставрос» спільно із Львівським муніципальним 

хором «Гомін» організувало Шевченківський 

вечір «Шевченко понад часом». Свою програму, 

крім організаторів, показали хорова капелла 

бандуристів «Галичанка», студенти ІІІ курсу 

Львівського державного коледжу культури і мистецтва, 

дівочий хор «Грація» цього навчального 

закладу, а також Леся Миськів, Юлія Тарасович 

та Антоній Когут. 

Із вітальним словом до присутніх звернувся 

Львівський декан УАПЦ митр. прот. Олег Древняк, 

який окреслив важливість проведеного заходу, 

як осередку формування ядра культурного 

центру українства. 

Подячні грамоти від організаторів вручив 

о.-диякон Юрій Федів, голова Львівського ставропігійного 

братства св. ап. Андрія Первозваного. 

Варто зазначити, що, незважаючи на велику 

негоду, снігопад, у залі було понад 450 глядачів. 

Разом із парафіянами прибули і священики о. Нестор 

Василина (парафія Успіння праведної Анни), 

о. Богдан Манчур (парафія Покрови Богородиці 

на вул. Щирецькій), о. Михайло Гачан (парафія 

свт. Вмч. і ціл. Пантелеймона) та о. Микола Біляк 

(Сколівський декан УАПЦ). 

Особливістю цьогорічного Шевченківського 

вечора стало спільне виконання усіх хорів співаної 

поезії «Думи мої» та «Заповіт», яке підтримали 

і слухачі в залі. 

Нормальний шевченківський світ, - це добрий 

лад християнської душі, мир душі. Він розлитий 

у його поетичних і прозових творах, у його картинах. 

Запорукою його спокою душевного є гармонія 

з Богом. 


БРАТСЬКИЙ ХОР «СТАВРОС» 

ПРИЄДНАВСЯ ДО ВСЕМІСЬКОЇ 

ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ АКЦІЇ 

9 березня у центрі м. Львова біля пам’ятника 

Тарасові Шевченку відбувся флеш-моб, який 

об’єднав 42 хорові колективи м. Львова та встановив 

всеукраїнський рекорд. Понад 1000 хорис-

тів одночасно 

виконали 

Шевченківську 

співану 

поезію «Думи 

мої», «Реве та 

стогне», «Заповіт». 

У заході 

взяли участь 

такі знані колективи 

як «Дударик», «Трембіта», «Гомін», а 

також і народні - «Лемковина», «Надсяння». Від 

УАПЦ акцію підтримали братський хор «Ставрос», 

хорові колективи Покровської церкви із 

вул. Щирецької та Петро-Павлівської церкви з 

вул. Личаківської. 

Разом із хористами на акцію прийшли і священики 

Львівського деканату. 


ШЕВЧЕНКО У ДИТЯЧИХ СЕРЦЯХ 

Саме під 

такою назвою 

18 березня у 

стінах Львівської 

духовної 

семінарії пройшли 

щорічні 

Шевченківські 

дитячі читання 

вихованців 

парафіяльної недільної школи при Ставропігійній 

Успенській церкві м. Львова, які 10 років тому запровадив 

керівник школи о.-д. Юрій Федів. 

Спільно із дітьми поезію декламували і співали 

їхні батьки. 

Як мало хто у ті часи, Шевченко відчув, що найвища 

стеля творчості - вічне небо. І Бог у нього 

постає по-народньому просто, без філософських 

псевдонімів. 

Цього дня до дітей завітав і Львівський декан 

о. Олег Древняк, який подякував викладачам, батькам 

за спільну працю у розвитку дітей, поширенню 

духовних надбань українського народу. 


ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ 

ПАТРІАРХА МСТИСЛАВА 

В с. КУРОВИЧІ НА ЛЬВІВЩИНІ 


у с. Куровичі 

Золочівського 

р-ну громада 

УАПЦ 

організувала 

вечір-пам’яті 

Патріарха 

Мстислава, на 

який прибув о. 

декан Василь Саган, голова сільської ради п. Володимир 

Чорнопис, представники Львівського 

ставропігійного братства св. ап. Андрія Первозваного. 

Захід розпочався із спільного виконання 

молитви «Отче наш» М. Леонтовича. Настоятель 

парафії о. Михайло Коротницький згадав 

коротку зустріч Патріарха Мстислава із громадою 

села у 1990 р., коли Святійший проїждав через 

село зі Львова до Івано-Франківська. 

У своємо слові о. Василь Саган зупинився на 

величі постаті Патріарха Мстислава, розповів про 

внесок у розбудову української незалежності та 

порівняв інформаційну війну 1990 із сучасною 

проти УАПЦ та її очорненням. 

У своєму слові Голова Львівського ставропігійного 

братства св. ап. Андрія Первозваного 

о. Юрій Федів зосередив увагу на величі постаті 

Патріарха Мстислава, його зв’язку із Галичиною, 

зокрема Львовом та Івано-Франківськом. Також в 

архівах Братства зберігся відеозапис візиту Патріарха 

Мстислава у с. Куровичі. Цього дня відеоролик 

був переданий в архів села, присутні мали 

змогу поринути у 1990-й рік. 

Жителі села і гості переглянули фільм «Голгофа 

Патріарха Мстислава» та почули пастирські 

настанови Святійшого Патріарха Мстислава. 

Квітень 2018 

НОВИНИ УАПЦ 

Під час проведення вечора присутні мали змогу 

почути духовні піснеспіви у виконанні народного 

хору «Колос» с. Куровичі та квартету братського 

хору «Ставрос». 

О.-д. Ю. Федів 

НА ХАРКІВЩИНІ ВШАНУВАЛИ 

ПАТРІАРХА ДИМИТРІЯ 

У неділю 

Православ’я, 

25 лютого, 

виповнилося 

18 років із 

дня упокоєння 

світлої пам’яті 

патріарха Київського 

і всієї 

України Димитрія 

(Яреми). Попри відчутний майже 20-градусний 

мороз, вшанувати його пам’ять до найближчої 

від Харкова парафії Української Автокефальної 

Православної Церкви приїхали ті, хто знав владику 

особисто. Літургію у Свято-Миколаївському 

храмі УАПЦ села Циркуни в цей день очолили 

ієрей Дмитро Шаповалов, ієрей Іван Полежака 

та диякон Геннадій Гончаров. На євхаристійному 

каноні в належному місці по освяченні дарів поминалося 

ім’я повік незабутнього патріарха. Після 

літургійного богослужіння та молебного чину 

Торжества Православ’я було відправлено заупокійну 

літію за владикою Димитрієм. 

Меморіальну бесіду по завершенні молитов 

провела Ніна Немировська – один із зачинателів 

Третього відродження УАПЦ у Харкові. Вона підготувала 

фотографії, що ілюстрували різні етапи 

життя Владики. Присутні почули голос Патріарха 

в записі його виступів у Львові та Харкові. Слова 

предстоятеля із циклу «Бесід про страшне сьогодення» 

зачитав о. Дмитро. Парафіянка Лідія Макогон 

підготувала власні спогади про святійшого 

Патріарха та його відвідини харківських громад 

УАПЦ у 1990-х роках. Учасники бесіди мали змогу 

погортати книги – доробок самого Владики Димитрія 

та видані вже посмертно спогади про нього. 


«КІБОРГІВ», ВОЇНІВ АТО 

ТА УЧАСНИКІВ МАЙДАНУ 

ЗОБРАЗИЛИ НА УНІКАЛЬНІЙ ІКОНІ 

Усіх сучасних захисників України зобразили на 

іконі в Свято-Преображенському соборі в містечку 

Кременці на Тернопільщині. Новітній образ зробили 

масштабним – 70 м кв. У центрі – святий Юрій, 

який бореться з дияволом. Демон зображений двоголовим 

орлом, якого Юрій Переможець, увінчаний 

синьо-жовтою стрічкою, пронизує списом. 

З обох боків – фігурки людей. Це – сучасні 

українці, які борються за свою землю. На великому 

полотнищі знайшлося місце майданівцям, 

серед яких – Герої Небесної сотні, чоловік з дерев’яним 

щитом, дівчина-волонтер, журналіст. 

Іншим символом, який уособлює боротьбу українців, 

є вежа палаючого Донецького летовища з 

українським стягом на вершині. Поряд майорять 

червоно-чорні прапори. У передньому ряду – 

збірні образи: український солдат в повному бойовому 

екіпіруванні, військовий лікар і військовий 

священик-капелан. 

Вгорі ікони – Архангели, а над усім – зображення 

Бога-Отця у благословенні. Бога-Сина 

3 

символізує хрест, який нагадує емблему Сухопутних 

військ України. Бог-Дух Святий – у вигляді 

голуба, обрамленого тризубом. 

Українська війна є визвольною, а не загарбницькою, 

тому її благословляє Господь, – кажуть у храмі. 

Незвичну ікону в соборі називають спробою 

відновити давні традиції українського православ’я 

і кажуть, що це може стати прикладом для 

інших настоятелів. 

Джерело: https://risu.org.ua 

АМЕРИКАНСЬКИЙ АСТРОНАВТ 

РОЗПОВІВ, ЧОМУ ВЗЯВ НА ОРБІТУ 

СИНЬО-ЖОВТИЙ ПРАПОР УКРАЇНИ 


2018 р. до 

Києва завітав 

Ренді Брезнік 

– американський 

астронавт 

NASA, 

який двічі 

здійснював 

космічні польоти. 

Під час однієї з подорожей він розгорнув 

на орбіті прапор України, що раніше робив лише 

Леонід Каденюк. На зустрічі в Києві він пояснив, 

що його стимулювало до цього вчинку. 

Ренді Брезнік поділився з аудиторією цікавими 

фактами своїх космічних подорожей, доповнюючи 

розповідь слайд-шоу та відео. Також він 

показав вражаючі фотографії різних куточків 

Землі з космосу, серед яких була світлина Києва. 

Після Києва астронавт вирушив до Житомира. 

Там він подарував Музею космонавтики імені 

С. П. Корольова прапор України, який був з ним 

на орбіті. Адже 11 років тому Ренді з дружиною 

усиновив хлопчика з Дніпропетровська, і з того 

часу астронавт відчуває певний зв’язок із Україною. 

– Я вирішив взяти у подорож український 

прапор, як вияв вдячності і пошани до країни, 

яка подарувала мені сина, - розповів Ренді Брезнік. 

– Тепер ми веземо цей прапор до житомирського 

музею, щоб він надихав молодь у майбутньому 

обирати професію астронавта. 

Джерело: http://expres.ua/news/ 

2018/03/16/287928-dyakuvav-ukrayini-amerykanskyyastronavt-rozpoviv-chomu-vzyav-orbitu-syno 

В АВСТРАЛІЇ 

НАДРУКУВАЛИ МАРКУ 

НА ЧЕСТЬ УКРАЇНСЬКИХ 

ЕМІГРАНТІВ 

Українське 

товариство 

колекціонерів 

Австралії у 

співпраці з австралійською 

поштою видало 

тематичну 

марку та конверт, 

присвячені 

70-літтю поселення українців в Австралії. 

Про це повідомляє Укрінформ. 

Тематичний випуск філателістичної продукції, 

присвячений 70-літтю поселення, було вперше 

презентовано під час ювілейного 15-го Здвигу 

(з’їзду) українських громад Австралії, а першу тематичну 

марку погасив Посол України в Австралії 

Микола Кулініч. 

Загалом австралійська пошта надрукувала 

360 українських марок, а Українське товариство 

колекціонерів Австралії видало 75 тематичних 

конвертів, присвячених 70-й річниці поселення 

українців. Марку, за запропонованим українською 

громадою дизайном, скомбінували (для 

розуміння країни походження) з традиційною 

австралійською поштовою маркою номінацією 

1,00 австрал. дол. та зображенням квітки, що найкраще, 

на думку художньої ради, поєднувалося з 

українським проектом. 

Джерело: https://global-ukraine.com/ 

2017/09/v-avstraliyi-nadrukuvaly-marku-na-chestukrayinskyh-emigrantiv/


3.04.1918 – 100 років тому народився Олесь Гончар, видатний український 

письменник, товариш Патріарха Мстислава (+1995). 

10.04.1898 – 120 років тому народився Степан Скрипник, Святійший Патріарх 

Київський і всієї України УАПЦ (+11.06.1993). 

14.04.1768 – 250 років тому розпочалося найбільше в Україні повстання 

проти польського панування під проводом Максима Залізняка 

та Івана Гонти. 

24.04.1903 – 115 років тому народився Олександр Духнович, громадсько-культурний 

діяч, засновник національного відродження 

ПАМ’ЯТАЙМО ЦІ ДАТИ 

на Закарпатті, письменник, педагог і публіцист, автор ряду 

патріотичних поезій (+30.03.1965). 

24.04.1938 – 80 років тому в усіх школах України була введена як 

обов’язкий предмет вивчення російська мова. 

29.04.1918 – 100 років тому Українська Центральна рада ухвалила Конституцію 

України і обрала Михайла Грушевського Президентом 

України. 

29.04.1918 – 100 років тому Чорноморський військовий флот підняв український 

синьо-жовтий прапор. 

Святійший Патріарх Київський і всієї України УАПЦ Мстислав 

ДО 120-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 

Святійший Патріарх Мстислав 

Святійший Патріарх Мстислав (в 

мирі Степан Іванович Скрипник) народився 

10-го квітня 1898 р. в Полтаві. 

Батько його був з роду полтавських 

козаків – Іван Скрипник. Мати 

– рідна сестра Симона Петлюри, 

полтавського козацького роду. 

Дитячі та юнацькі роки Владика 

провів у рідному місті Полтаві, 

де й закінчив Першу класичну гімназію. 

У школі й дома сформувався 

його національний світогляд. 

Як старшина Армії УНР С. Скрипник 

потрапив після відступу до Польщі до 

сумнозвісного табору інтернованих в 

Каліші. Звільнений із того табору, він 

виїздить на Волинь, але звідти його 

польська влада усуває. Тоді він переїздить 

до Галичини і працює в українських 

культурно-освітніх установах. 

Року 1930 став депутатом до польського 

сейму від волинського українського 

населення аж до 1939 року. 

Прославився депутат Степан Скрипник 

своїми виступами в сеймі – відважно 

обороняючи українські православні 

церкви. Крім того, С. Скрипник 

був постійним членом президії в Товаристві 

ім. Петра Могили в Луцьку, 

був засновником і головою товариства 

“Українська школа” в Рівному, де він 

постійно перебував. Року 1940 Степан 

Скрипник був заступником голови 

Холмської Єпархіяльної Ради, на 

чолі якої був Митрополит Іларіон. А 

восени 1941 р. обрано С. Скрипника 

заступником голови Української Церковної 

Ради на Волині і зв’язковим 

цієї Ради зі Всеукраїнською Церковною 

Радою в Києві. Будучи на той 

час уже вдівцем, вирішує присвятити 

решту свого життя рідній Церкві. У 

квітні 1942 р. приймає дияконство, 

стає священиком. На початку травня 

того самого року постригається в 

ченці, приймаючи ім’я Мстислав. 12 

травня уже архіпастирська висвята, 

а 14 травня – хіротонія на єпископа 

Переяславського. Хіротонія була 

довершена в Андріївському Соборі 

в Києві. Від червня 1942 р. починає 

Владика Мстислав об’їздити Україну 

– Переяславщину, Кременчуг, 

Лубни, Хорол, рідну Полтаву, Харків... 

У серпні німецька окупаційна 

влада забороняє Владиці Мстиславу 

служити й навіть перебувати в Київському 

генерал-губернаторстві як на 

лівому, так і на правому березі Дніпра. 

За непослух отримує наказ виїхати 

геть. У жовтні 1942 р. Владику німці 

арештують у Рівному, везуть до в’язниці 

гестапо в Чернігові, а звідти до 

такої самої в’язниці в Прилуках, де й 

перебуває аж до весни 1943 р., звідки 

його перевозять до Києва; тут, нарешті, 

звільняють його наприкінці квітня, 

але забороняють виїздити поза межі 

Києва і відправляти богослужіння. 

Далі Владика продовжує виконувати 

доручення Митрополита Полікарпа 

– супроводити через Австрію й Німеччину 

евакуйоване духовенство з 

родинами та пізніше розміщувати всіх 

у більш безпечних місцях. Навесні 

1947 р. Собор Єпископів УАПЦ підніс 

Владику Мстислава до сану Архієпископа, 

а восени того ж року він 

виїхав до Канади, щоб там очолити 

УАПЦ, маючи ще з весни того року запрошення 

від консисторії з Вінніпега. 

Три роки працює Владика – як Архієпископ 

Вінніпега і всієї Канади. Згодом 

він перейшов до Української Православної 

Церкви США (1950 р.). З 

ініціативи Владики Мстислава у 1950 

р. в США відбувся Собор Поєднання 

Української Православної Церкви. 

З властивою йому енергією Владика 

Мстислав швидко ввійшов у життя 

цієї Церкви, оживив українознавче 

навчання при парафіях. Завдяки Владиці 

Мстиславу Церква набула маєток 

недалеко від Нью-Йорка – в місцевості 

Бавнд Брук. Тут постав відтоді осередок 

усього життя УПЦеркви США, 

туди перенесено Консисторію та інші 

установи. Тоді-таки – в 1950-ті роки 

– тут побудовано за проектом визначного 

церковного архітектора Юрія 

Кодака (це син письменника Степана 

Васильченка) величний храм – Церкву-Пам’ятник, 

а коло неї відкрито 

український пантеон – православний 

цвинтар, на якому, вже значно розширеному, 

знайшли собі місце вічного 

спочинку визначні й заслужені особи 

нашого церковного й національного 

життя, причому не тільки з-поміж 

тих, що упокоїлись у США, а й у Канаді 

та інших країнах світу. Ростуть і 

збагачуються тут цінний український 

музей, бібліотека, видавництво з 

власною друкарнею. Українська православна 

духовна семінарія Святої 

Софії, постійно виходить заходами 

Владики Мстислава місячний журнал 

«Українське Православне Слово». 

5 червня 1990 р. у м. Києві на І соборі 

УАПЦ владику Мстислава обрано 

Патріархом Київським і всієї України. 

Не зважаючи на свій поважний вік, не 

припиняє своєї діяльності – не тільки 

в церковному, а й світському житті. 

Візит Святійшого Патріарха Київського 

і всієї України Мстислава на 

Україну став великою подією не тільки 

в релігійному, а й у громадському 

житті українського суспільства. 

Помер Патріарх Мстислав у канадському 

місті Ґрімсбі 11-го червня 

1993 р., а похований на кладовищі у 

Саут-Баунд-Бруку, США біля церкви 

св. ап. Андрія Первозваного, яка 

є центром життя православних українців 

у діаспорі. 

За матеріалами газети 

«Наша віра», № 7, 1990 р. 

У ЖОВТНІ 1990 Р., НАРЕШТІ, 

СТАВ МОЖЛИВИМ ПРИЇЗД 

СВЯТІЙШОГО ПАТРІАРХА 

МСТИСЛАВА В УКРАЇНУ 

Зустріч святійшого Патріарха 

у Львові 

Настоятель Петро-Павлівського храму 

о. Володимир Ярема уклінно вітає 

святійшого Патріарха Мстислава 

З самого ранку місто було готове 

до зустрічі святійшого гостя. Місця 

офіційного прийому – Успенська 

церква та храм св. Петра і Павла, – 

були уквітчані гірляндами. На майдані 

перед аеропортом зібралися тисячі 

людей з хоругвами і синьо-жовтими 

прапорами. 

Біля трапу святійшого патріарха 

зустріла ієрархія УАПЦ, очолена 

митрополитом Йоаном, та представники 

місцевої влади, від імені якої 

патріарха Мстислава привітав на 

львівській землі Вячеслав Чорновіл. 

Патріарх звернувся до людей зі 

словами подяки й, зокрема, сказав: 

«...Я повертаюсь з Христом, в ім’я 

Христа і для Христа до свого многостраждального 

народу, якому я віддаю 

решту свого життя». 

Далі всі вирушили хресним ходом 

до церкви св. Петра і Павла, де 

відбувся урочистий молебень. 

Наступного дня в Успенській церкві 

відслужили урочисту літургію. 

Після літургії в оперному театрі відбулася 

урочиста церемонія зустрічі 

Його Святості з львів’янами. 

З виступу Патріарха Мстислава 

на зустрічі з львів’янами 

Слава Ісусу Христу! Христос з 

нами! Мої любі й дорогі, я привіз передовсім 

вам привіт від тих ваших братів 

і сестер, що їх недоля українського 

народу розсіяла по всьому світі. 

Мені любо бути у Львові. Зі 

Львовом зв’язана частина мого життя, 

молодого життя, молодих часів, 

часів, що надійшли одразу після визвольних 

змагань. Мене тут Галичина 

приютила, мені Галичина мою вірну 

гарну дружину подарувала, яка спочиває 

на Личакові з маленькою дірочкою 

в голові (ви розумієте, внаслідок 

чого її не стало). І я вже потім з дітьми 

сам крокував у життя... 

Я хочу вам з тих вражень, з тих 

спогадів, які пригадуються, згадати 

ім’я великого митрополита Андрея 

Шептицького. Він розумів положення 

нас, православних, під Польщею. 

Він розумів, коли в роках 1937–1938 

горіли церкви, коли їх розрушували 

бульдозерами, коли 148 найдавніших 

церков українського народу на 

Волині, Підляшші та Поліссі зминалися, 

з них залишалися груди недопалків, 

коли вже попіл розвівався. І 

от, власне, в тих часах нашого народу 

я, молодий тоді ще громадський 

діяч, знаходив повне розуміння великого 

митрополита. 

Я хочу згадати ще інший момент, 

який свідчить, який заохочує, який 

керує тих, що хочуть чесно служити 

народові й дивитися з перспективи 

вдаль далеко, бо нас чекають ще 

більші випробування, Я хочу згадати 

митрополита Сліпого. Сліпий, знайшовшись 

на американській землі 

після тяжких років свого перебування 

на засланнях, у тюрмах Сибіру, 

знайшовшись у Сполучених Штатах 

Америки, прийшов до православного 

Єрусалиму на чужині, який збудували 

наші люди, прийшов, щоб дати щирий 

вислів подиву до тієї праці, праці 

для Христа і для української нації. 

Побачивши, як виявилось це в тому 

українському Єрусалимі, починаючи 

від тієї величної церкви-пам’ятника 

на честь 7 мільйонів жертв великого 

голоду 1932–33 років, побачивши ті 

книгозбірні, що ми збирали по цілому 

світі, розкидані наші пам’ятники 

історичні, для прикладу хоч би взяти 

клейнод І. Мазепи, який один з наших 

великих вчених професор Роман 

Смальсовський знайшов на торговиці 

в Антверпені. Ми все те підбирали. 

Для чого, мої дорогі? Я не буду згадувати 

про інші клейноди, наприклад, 

про скарбець срібний з катедри 

св. Софії. Ми його знайшли, ми його


5 

переховуємо, ми переховуємо все те 

і помножуєм у нашій праці, коли йде 

про збагачення наших культурних вартостей 

для цілої України, для світу. 

Ми вважаємо, що в житті народу в 

цю пору ми потрібні. Церкви – то серцевина 

українського народу. Коли коло 

наших церков не буде наростати оте 

все добре, творче з-посеред людей, ми 

тоді будемо тяжкий ще шлях мати до 

повної незалежності, повної самостійності 

нашої многостраждальної нації. 

Я з приємністю стверджую, мої дорогі, 

що з розуміння нашого представництва, 

з розуміння того, що ми є нація, 

яка витерпіла дуже багато, вже був би 

сором іншим легковажити нашим терпінням... 

Той мудрий у житті, хто скорше 

дає, той мудрий, хто може менше 

дає, але дає з повноти свого серця, той, 

хто вміє керувати народом з глибоким 

розумінням величини обов’язку перед 

Богом і перед великим народом. 

Ваше зібрання і ваше з’єднання 

піде більше на славу нашої многостраждальної 

Батьківщини. Тож бережи 

вас Боже! Нехай Господь Бог 

вас ще більше з’єднає, бо то сила 

наша. Любов гори перевертає, крицю 

ламає любов. То я кличу до одного: 

любімося. Уважайте, комусь вигідно, 

щоб ми не тільки на церковному, а й 

на багатьох інших відтинках нашого 

життя не були кращими, хотіли брати 

якусь перетинку на шляху нашого 

крокування до ліпшого репрезентування 

нашої нації, бо від цього дуже 

багато залежить перед цілим світом. 

Отже, я прошу розуміти – я приїхав 

із зеленою галузкою і до братів католиків, 

і до братів моїх православних. 

З виступу Патріарха Мстислава 

на II Всеукраїнських зборах 

Народного Руху України в Києві 

Сьогодні я стою перед великою 

громадою вірних. Великою громадою, 

що з’єдналася теж іменем Бога 

на устах далі здобувати волю і правду 

для нашого народу. Це радісна, це 

щаслива хвилина. 

Що б ми хотіли від політичних 

громад? Щоб вони зрозуміли роль 

Церкви в житті нашої нації, щоб 

вони не думали, що то лише десерт є 

після їди. Мої дорогі, то є скарби над 

скарби, без яких вам жодна пожива 

на добро не піде. Церква – це є та 

середина або середовище, навколо 

якого наростає моральна сила. І так 

треба розуміти всім, передовсім провідникам 

нашого народного життя. 

Але треба це розуміти і тим людям, 

які мають відвагу очолювати 

Церкву, нести за неї відповідальність. 

Передовсім, що стоять на чолі 

духовного життя... Бо без помочі і 

зрозуміння ролі Церкви ми тільки 

спізним, подовжимо наш шлях до 

повного незалежного життя. Повірте 

мені. 

Мені 93-й рік іде. Я був на всіх етапах 

того життя. Від тих Універсалів, 

що отут доводилося чути і мені, на 

площі Софіївській. Через те у мене 

до вас глибока пошана. Я схиляю голову 

перед вами всіма, що змобілізувалися 

для служби Богові і нашому 

народові. 

...Робимо ми для того, щоб криниця 

була завжди повна гарної цілющої 

води. 

За: Людина і світ. - 1990. - №12. - С. 10-14. 

ВИЗНАЧЕННЯ ДАТИ ПАСХИ 

Пасху в 2018 році православні 

християни відзначатимуть 8 квітня, 

а католики на тиждень раніше – 1 

квітня. Дізнаймося, чому дата свята 

щороку змінюється. 

День Воскресіння Христового, 

який в народі називають Пасхою, є 

символом вічного життя, перемоги 

над смертю та очищення від гріхів. 

Дата Великодня щороку змінюється. 

У 2018 р. православна Паска 

припадає на 8 квітня. А у 2017 р. це 

величне свято відзначалося на тиждень 

пізніше – 16 квітня, натомість 

Великдень 2019 р. буде 28 квітня. То 

від чого залежить, на яке яке число 

припадає Пасха? 

Виявляється, дату святкування 

Христового Воскресіння вираховують 

за допомогою спеціальної таблиці 

– Олександрійської пасхалії. 

Утім, відправною точкою в розрахунках 

дати Пасхи є весняне рівнодення, 

яке визначають за сонячним 

календарем. При обчисленні дати 

Великодня беруть до уваги й повний 

місяць – для цього використовують 

місячний календар. У результаті, 

днем святкування Великодня є перша 

неділя після першої повні, що 

настає після весняного рівнодення. 

Від того, коли буде Пасха в 2018 р., 

залежать інші перехідні церковні 

свята: Лазарева субота, Вознесіння 

Господнє, П’ятидесятниця. 

Зазвичай, православний і католицький 

Великдень відзначається 

в різні дні через різне літочислення. 

Православні християни живуть 

за юліанським календарем, 

а католики – за григоріанським. 

Різниця між датами в зазначених 

календарях становить 13 діб. 

Григоріанський випереджає юліанський, 

відповідно, православна 

Пасха практично завжди настає пізніше 

за католицьку. 

Іноді, як, приміром, минулого 

року, дати Пасхи в католиків та православних 

збігаються, але католицький 

Великдень 2018 святкується на 

тиждень раніше – 1 квітня. 

За джерелом:http://ukrainianpeople. 

us/%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8- 

«Людина багато чого може зробити 

самостійно. Але до Бога без Бога 

вона прийти не може». 

Ієрей Іван Полежака 

Ліна КОСТЕНКО 

ЗУПИНИСЬ! ПРОЧИТАЙ! ПОМОЛИСЬ ЗА УКРАЇНУ! 

Якщо не можемо зупинити війну зброєю, зупинимо МОЛИТВОЮ! 

Біблія з зони АТО 

Той випадок, коли Біблія рятує не тільки душу, а й тіло 

Хто, як не Ти, любий українцю, зможе зупинити 

війну? Пригадай, як кожен із нас, де б він не 

був, серцем рвався на Майдан, коли в Києві вбивали 

невинних людей! Це незабутнє відчуття, коли 

ми всі про себе, а то і перед Іконою молилися, щоб 

Господь зупинив убивць. Тоді в кожного з нас було 

на думці: «Господи, спаси і сохрани Україну!», 

«Боже, зроби хоч щось, спаси їх!». Саме ці заклики 

мільйонів сердець за рідних нам уже людей, 

ЗРОБИЛИ ЧУДО!... 

Тому тільки з молитвою на устах Ми можемо 

перемогти в цій війні і тільки нею ми СПАСЕМО 

НАШУ НЕНЬКУ УКРАЇНУ!... 

Нагадаємо собі, як у Ватикані, під час молитви 

Папи Римського Франциска за мир в Україні, було 

випущено двох голубів миру. Як тільки білі голуби 

вилетіли із вікна, на них накинулися чайка і ворон. 

Чайка вирвала пір’я з хвоста в одного голуба, 

а ворон схопив другого в свої кігті (http://tsn.ua/foto/ 

voron-zaklyuvav-golubiv-miru-vipus). На мою думку, 

що втрачені пір’їнки - це незаконно від’єднаний 

Крим, а зараз вороги клюють наш Схід. Бог через 

птахів попередив нас і показав. в чому наше спасіння 

– ТІЛЬКИ В СПІЛЬНІЙ МОЛИТВІ ЗА УКРАЇНУ. 

Бо всі ми добре знаємо, що ВІРА НЕ- 

ОДНОРАЗОВО СПАСАЛА СВІТ... 

З історії відомо, що у 1955 р. весь народ Австрії 

щиро молився, аби з цієї країни вивели совєцькі 

війська. І сталося чудо: несподівано для всіх 

Москва відкликала свою озброєну армаду. 

Тож давайте всі разом, спільними зусиллями 

прикличемо ще одне чудо і на Україну, бо ДЛЯ 

ГОСПОДА НЕМАЄ НІЧОГО НЕМОЖЛИВОГО. 

Я щиро вірю, що тільки спільною молитвою Ми 

спасемо нашу Україну. А Ти ще маєш сумнів? 

ПОВІР В МОЛИТВУ ЩИРО! 

Молись, як дитина!... 

Одна хвилина твого часу з години - це ніщо, в 

порівнянні з тим, що вона може зробити! Давайте 

БУДЕМО СПІЛЬНО МОЛИТИСЯ КОЖНУ 

ГОДИНУ, але всією Україною, а потім і Світом, 

щоб ніщо не стало нам на заваді, щоб зупинити 

цю нікому не потрібну війну. І не залежно від 

того, де Ви є в цю хвилинку: вдома, на вулиці, на 

роботі, в дорозі, чи то в церкві, приділіть частинку 

Вашого часу молитві. Навіть, прості слова: 

«ГОСПОДИ, СПАСИ І СОХРАНИ УКРАЇНУ!», 

но зі щирістю від серця, будуть мати більше сили, 

ніж вся Російська армія разом взята. 

Оскільки, всі криваві дійства з боку ворога, 

що відбувалися на Україні, були в Свята, 

то ж часу в нас обмаль, бо наступне свято не за 

горами... ДАВАЙТЕ РАЗОМ ЗУПИНИМО ЦЕ 

БОЖЕВІЛЬНЕ КРОВОПРОЛИТТЯ... 

ЛЮБИЙ УКРАЇНЦЮ! 

ДОПОМОЖИ ДОНЕСТИ ВІСТКУ 

ДО КОЖНОГО ПРО СПІЛЬНУ МОЛИТВУ 

ЗА УКРАЇНУ. 

Джерело: https://www.facebook.com/LinaKostenkoUkr 

Ігор ПІГОЛЬ 

НЕ ЗАГИНУВ, 

Я ПРОСТО ЗАСНУВ 

Не загинув, я просто заснув, 

Відпочину – і знову до бою! 

Чуєш, вітер зненацька подув? – 

Це брати мене кличуть з собою. 

Там високо вгорі, на блакитнім плацу 

Командири шикують нас в сотні. 

Ми такі, як були, тільки плечі в пуху, 

Це від крил, що тріпочуть на сонці. 

Ми усі тут, гуртом, у єдиній сім’ї, 

З нами Бог, а кого нам ще треба?! 

Не сумуйте за нами, тепер навіки 

Ми боронимо Неньку з-під неба! 

Наша кара для ворога буде страшна, 

І живі з них позаздрять вже мертвим, 

Не насмілиться більше московська орда 

Колобродити чоботом стертим. 

Не загинув, я просто заснув, 

Відпочину – і знову до бою! 

Чуєш, вітер зненацька подув? – 

Це брати мене кличуть з собою.


Ієрей Іван ПОЛЕЖАКА, Харківщина 

РОЗДУМИ СВЯЩЕНИКА 

БОГ КЛИЧЕ 

Бог кличе! Чуємо Його поклик у 

душі. Реагуємо. Стаємо християнами. 

А далі? Далі багато чого робимо, 

щоб стати Божими: ходимо до Церкви, 

молимось, сповідаємось, причащаємось, 

читаємо Біблію, їздимо 

по Святих місцях, робимо добрі 

справи… А далі? Які плоди нашого 

активного християнського життя? 

Хто став святим? Хто впевнений у 

тому, що наблизився до Царства Небесного? 

Я? Ні, не став і не впевнений. 

Хтось поруч? Можливо, але це 

для мене не є явним. Як бути? Чому 

я не став і чому не впевнений? Бог 

явно закликає: «Будьте святі, бо Я 

Святий». Що не так? 

Спостерігаю за собою. Спостерігаю 

за тими, кого Бог ставить поруч. 

Спостерігаю за обставинами, Спостерігаю 

і намагаюсь усі спостереження 

погоджувати з Тим, хто є Володарем 

всіх і кожного. 

Ми боїмося змін. Боїмося на рівні 

підсвідомості. Боїмося, бо не знаємо, 

як зміни вплинуть на наше життя. 

Особливо боїмось наших внутрішніх 

змін. Бо ми є такими, якими є. І не 

уявляємо, як можна вижити в цьому 

світі, якщо станемо іншими. Великий 

острах в тому, що нас не зрозуміють, 

нас не оцінять, нас не приймуть, нас 

не підтримають… Чи то: «нам сядуть 

на шию», нас «з’їдять»… 

Важко жити в цьому світі, бо живемо 

світом. І, боячись змін світу, 

які приходять ззовні, прагнемо самі 

його змінити, зробити «кращим», 

пристосувати його під себе. І часом 

нам це вдається. Але від цього легше 

не стає. З’являються нові виклики, 

які не легші і не простіші за попередні. 

То як бути? 

Святі Отці Церкви, опираючись на 

Слово Боже, дають простий рецепт: 

«Змінись сам, і навколо тебе зміниться 

світ». А Бог говорить: «Не бійся, 

йди за мною». Дійсна зміна себе в 

своєму сприйнятті відбувається лише 

в довірі до Бога, коли Бог посідає в 

нашому життя Своє місце, а ми своє. 

І світ відкривається по-іншому. І не 

тому, що він змінився. Це ми змінили 

точку своєї опори. Точка опори в Богові 

дозволяє нам не захищатись від 

світу, а ставати тими, хто світ розуміє 

і хто світом керує. (Знову ж таки, цього 

навчають Святі Отці Церкви, опираючись 

на Слово Боже). 

Бог кличе: «Хто хоче йти за Мною, 

нехай зречеться себе, і візьме хрест 

свій, і за Мною йде» (Мк. 8, 34). 

ХРИСТА БЕЗ ХРЕСТА 

НЕ БУВАЄ 

«Якраз і годилося, щоб ми мали 

такого первосвященика непорочного, 

відлученого від грішників і вищого 

за небеса, який не має потреби, як 

архиереї, щодня приносити перше за 

власні гріхи жертви, а потім за гріхи 

народу, бо він зробив це раз, принісши 

себе самого в жертву» (Євр. 7, 26-27). 

Ієрей Іван Полежака 

Хрест для нас, християн, є символом 

сповнення Закону та спасіння. Гріхи 

людські змусили Спасителя страждати 

на хресті. І через хрест, для людей, 

була прокладена дорога до відновлення 

Божого Образу в ній. Ісус 

Христос взяв на Себе гріхи світу. Але 

це зовсім не означає, що Він звільняє 

нас від наслідків наших гріхів лише 

тому, що ми визнаємо себе приналежними 

до Нього. Важливо, щоб 

Він визнав нас приналежними до 

Себе. А це шлях. Досить не простий 

шлях в невідомість, коли навчаємось 

жити по Слову Божому. Це шлях до 

Христа, який ми не можемо пройти, 

не взявши свого хреста. Бо Господь 

сказав: «Хто хоче йти за Мною, нехай 

зречеться себе, і візьме свій хрест, і 

йде за Мною» (Мк. 8, 34). 

Часом ми беремо «свій» хрест і 

говоримо: «Господи, по слову Твоєму 

я приймаю свій хрест. Я буду терпіти 

свого чоловіка намагатись робити 

все, щоб він змінився на краще; 

чи: я приймаю свою дружину такою, 

якою вона є; чи: я приймаю інших 

людей; чи: я приймаю обставини; 

чи: я приймаю своє здоров›я… і, у 

всіх випадках, намагаюсь діяти згідно 

з Твоїм словом». Здавалось би, 

все добре. Ми визначили свій хрест і 

прийняли його. Але не люди, не обставини, 

не здоров›я і не багато чого 

іншого є нашим хрестом. Хрестом 

є ми самі. Нам потрібно знайти та 

прийняти себе. А це дорога на Голгофу, 

це співрозп’яття зі Спасителем. 

Господи, дай сили розпізнати свій 

хрест, прийняти його, гідно пронести 

і ввірити його Тобі. 

ГРАНЬ 

Діти не слухаються; батьки не розуміють; 

чоловік не приділяє уваги; 

жінка живе своїм світом; на роботі 

недооцінюють; влада краде; в державі 

війна; світ розвалюється.... Як 

жити в цьому світі? Як бути щасливим 

у цьому світі? Біль, страждання, 

ненависть, корупція, зрада... Де взяти 

сили для життя? 

Діти навчаються; батьки 

дбають про те, щоб дітям 

було добре; чоловік робить 

потрібну справу; жінка дбає 

про добробут і намагається 

добре виглядати; на роботі 

кожному своє; влада несе 

свою відповідальність. А 

в державі війна. Війна, яка 

точиться віками... Війна в 

душах людських. 

З війни в душі розпочинаються 

проблеми 

людські. Внутрішня роздвоєність 

відбирає мир і викривляє 

сприйняття світу. 

Творець створив все добре. 

А ми з доброго, «без 

Творця», робимо недобре. 

Грань тонка і непомітна. 

Змінили внутрішній 

погляд від Бога до світу І 

світ оволодіває, і все стає 

зле. Повернули свій погляд 

до Бога – Сонце засвітило 

і прояснило те, що 

покриває і викривляє туман 

гріхів. І стало на душі ясно і радісно. 

…Світ радіє і кличе до творчості. 

Не простий світ і не ясний, коли 

ми без Бога. А з Богом нам нема необхідності 

його ускладнювати і додумувати, 

бо Бог просвіщає. 

Боже, дякую Тобі за радість 

там, де без Тебе була біль. 

Боже, дякую Тобі за світло там, 

де без Тебе була темрява. 

Боже дякую Тобі за мир там, де 

без Тебе була війна. 

Боже, дякую Тобі за любов там, 

де без Тебе була ненависть. 

Боже милостивий, дякую Тобі за 

Твою Любов до нас і Твою дію в нас. 

Боже, допоможи нам триматись 

Тебе і жити в Тобі і для Тебе. 

ЄВАНГЕЛІЄ 

Не проста ця книга Євангеліє. Вона 

має багато «важких» та незрозумілих 

місць. Деякі слова Євангелія несуть 

радість, деякі смуток. Деякі надихають 

на дії, деякі спонукають до тиші. 

Книга одна, а звучань має багато. 

Є Євангеліє, і є ми, ті, хто Її читає. 

Ми читаємо і, часом, відчуваємо, що 

Слово Господнє засуджує нас, або 

когось поруч з нами. І ми поринаємо 

в аналіз почутого і губимось. Губимось, 

бо аналіз людський базується 

на людських знаннях, а Слово Господнє 

над людським розумінням як 

Небо над землею. Розум людський 

не в силі Його осягнути. 

Розум людський дивний. Перед 

безмежжям Божим він вміє замовкати, 

надаючи перевагу внутрішнім 

відчуттям, внутрішньому сприйняттю 

Слова. Слова, яке, коли ми даємо 

Йому свободу і дозволяємо вільно 

«текти» в нас, розкривається і дарує 

надію, дарує сенс, дарує радість. 

Євангеліє… Велична Книга… 

Кожне Слово Боже, яке відкривається 

нам через Євангеліє, нікого не 

засуджує. Воно спасає. Спасає, бо 

благе. Спасає, бо Христос прийшов, 

щоб спасти. 

Євангеліє… Дякую Тобі, Господи, 

за Твою безмежну любов до нас. 

КАМЕРТОН 

Біблія – як камертон, з допомогою 

якого музикант налаштовується на 

потрібне звучання. Коли ми читаємо 

Біблію і вслухаємось у звучання, яке 

Вона задає в нас, то відчуваємо голос 

Божий і перестаємо фальшивити. 

ЛИШЕ БОГ ЗМІНЮЄ 

Лише Бог змінює. Змінює не нас, 

не наших ближніх, не обставини. 

Змінює наші серця. 

Ми, люди, в житті завжди чогось 

тримаємось, або когось тримаємось. 

А коли це звичка, яка заважає? А 

коли це пристрасть, яка розтліває? А 

коли це людина, яка веде до прірви? 

Добре, коли ми тримаємось доброго. 

Тримаємось… і нам шкода відпустити. 

Навіть коли страждаємо від 

того, все одно шкода. Тримаємось, 

бо дуже бажаємо… Розумом розуміємо, 

що неправильно, а відмовитись 

сил не маємо. 

Кричимо до Господа: «Допоможи». 

Кричимо, і не завжди розуміємо, 

в чому потребуємо допомоги. Але хочемо, 

щоб Господь допоміг. Щоб Він 

проявив Свою силу і забрав у нас те, 

що нас губить, чи змінив обставини, 

чи відвів нас від того. Прагнемо, 

щоб Господь потрудився і зробив нам 

«зручно». 

Не забирає Господь, не змінює обставини, 

не відводить. Він, коли ми 

просимо, входить у наше серце. Входить 

настільки, наскільки ми можемо 

Його вмістити і добавляє в нашім 

серці світла. В Його світлі ми по-іншому 

бачимо обставини, людей, себе. 

По-іншому сприймаємо, по-іншому 

діємо. Його світло додає нам сил до 

дій. Перш за все до внутрішніх дій. 

Хвилина за хвилиною, день за 

днем, рік за роком… В ті рідкісні 

миті життя, коли ми впускаємо Бога 

до свого серця, він проливає світло і 

потроху змінює наше серце. В Його 

світлі ми отримуємо силу, яка виводить 

нас із внутрішньої пітьми. 

*** 

Гідність людиною пізнається разом 

з її негідністю. Бог, коли людина 

навертається до Нього, діє в людині і 

показує, що людина для Нього є дуже 

важливою та цінною (проявляє гідність 

людини). Світло Боже входить 

в людину і, одночасно з гідністю, висвітлює 

в ній всі потаємні, негативні 

грані, проявляючи негідність. Щаслива 

та людина, яка в миті пізнання свого 

внутрішнього роздвоєння не картає 

себе, а дякує Богові за Його любов і 

просить допомогти їй позбутись своєї 

негідності. Дякує і співпрацює з Богом 

в реалізації того, про що просила. 

Господи, допоможи нам бути гідними 

Твоєї любові. 

*** 

На відстані добре проглядається 

панорама краєвиду і зникають деталі. 

І Господь, з великого Свого милосердя, 

допускає, щоб близькі люди часом 

віддалялись одні від одних на певну 

відстань, в якій зникають деталі і добре 

відкривається панорама життя. 

Допускає, щоб виникло бажання змінити 

деталі, які порушують панораму.

Андрій СОДОМОРА 


ЩЕ РАЗ ПРО ВИСОКИЙ СТИЛЬ 

У МОВІ БОГОСЛУЖІННЯ 

Дискусії, викликані змінами у 

мові Богослужіння та молитви, 

– це не дозвільні бесіди про особисті 

смаки чи вподобання. Йдеться 

про спільне для всіх, об’єктивне – 

про потужний пласт архаїзмів (отже, 

й діалектизмів), що впродовж віків 

активно функціонують у нашій мові, 

культурі взагалі. Саме він, той пласт, 

дає нам щасливу змогу відрізняти 

врочисте від буденного, вічне - від 

минущого, інформативне – від почуттєвого, 

поверхове – од глибокого. 

І то не лише у релігійній сфері, а й 

на всіх інших рівнях: народної пісні, 

афористики, обрядовості тощо. 

На порозі третього тисячоліття, 

озираючись (Хто ми? Звідки? Куди 

йдемо?), маємо зробити вибір: або 

йти з цим віковим надбанням у подальшу 

дорогу, або залишити його, 

як непотрібний тягар, у минулому. 

Якщо зупинимось на останньому, 

то неминуче мусимо з’ясувати своє 

ставлення, передусім, до «Кобзаря», 

де згадана диференціація на лексичному 

рівні особливо виразна; до 

нашої коляди, що архаїчним словом 

єднає нас із біблейською давниною, 

з нашими предками; врешті - до нашої 

світлиці, де при врочистій хвилині 

співаємо «Многая літа!..», де 

віншуємо, пісенним давнім словом 

закликаємо до згоди в сімействі; до 

світлиці, яка й відрізняється від безликої 

модерної квартири своїм світлом 

- пам’яттю про давнину. 

........................ 

Богослужіння – своєрідне дійство, 

де всіма можливими засобами 

проакцентовано власне те, що в’яже 

нас із глибокою давниною, все те, 

що творить атмосферу врочистості: 

сама церква, її інтер’єр, одіяння священика 

(отця духовного), церковний 

спів, що захоплює саме небуденністю, 

піднесеною ритмо-мелодикою. 

«Очищена» від архаїзмів мова побутового 

рівня, т.зв. «чиста українська 

мова» – чи не була б разючим дисонансом 

у цьому дійстві?.. 

Чистота мови – не в її очищенні 

від архаїзмів чи діалектизмів (знаємо, 

до чого вело таке «очищення» у 

недавні часи); її чистота - у бездоганній, 

стилістично вивіреній гармонії 

поєднаних у фразу слів. Жива сув’язь 

слів, навіть якщо вони глибоко архаїчні, 

творить живу, емоційну фразу; і 

навпаки: цілком сучасні слова, якщо 

вони поєднані абияк, без урахування 

стилю, звукопису, мелодії, роблять 

фразу мертвою. Гармонійна єдність 

слова з ритмо-мелодикою фрази - це 

те, що особливо важить у мові Богослужіння, 

та й молитви. Адже спілкування 

зі Всевишнім – це рівень не 

стільки раціональний, скільки душевний, 

почуттєвий: «Плотію уснув...», 

«Христос Воскрес...» (у традиційному, 

а не сьогоднішньому озвученні) 

– хіба це передусім не глибоке зворушення? 

Хіба саме архаїчне слово 

не є одним із найвагоміших факторів 

цього зворушення? І йдеться, повторимо 

ще раз, не про особисті смаки 

та вподобання, а про саму суть речей. 

«Звільнити» українську мову від 

архаїзмів (навіть якби це було доцільно) 

– справа вкрай важка, по 

суті, неможлива: ткнемося (та й вже 

зіткнулися) з безліччю сумнівів, 

труднощів, стилістичних дисонансів, 

непослідовностей. Відкинемо, 

приміром, слово «воздвиження»; що 

ж тоді робити зі словами «подвижник», 

«подвиг», «здвиг», «двигати»? 

А коли «каменем спотикання» оте 

«воз-», то як тоді бути з нашою улюбленою 

колядою «Возвеселімся всі 

купно нині» (зауважмо, до речі: саме 

«нині», «днесь», а не «сьогодні»). Замінивши 

«піснь» на «пісню» («пісню 

співаючи...»), маємо пригадати собі: 

якраз «піснь» – у нашому національному 

Гімні; і не випадково: архаїзм 

допомагає відрізнити звичайну пісню 

від урочистої. Відкинувши «во вишніх», 

доведеться брати під сумнів і 

слово «Всевишній». А якщо знову ж 

таки «разить» оте «во», то як тоді відповідати 

на «Христос воскрес»? От і 

звузить уже подекуди «Направду воскрес»... 

Модернізуючи імена (Євангеліє 

від Івана...), залишаємо «Михаїл», 

«Андрей» (Архистратиг Михаїл, 

Митрополит Андрей)... 

Працюючи нині над мовою Богослужіння, 

мовою Молитви (йдеться, 

звісно, не про переклад: не з латини 

ж і не з греки перекладаємо; йдеться 

про обережне, вдумливе редагування 

- щось значно важче, аніж переклад), 

працюючи у тій винятково 

тонкій і найвідповідальнішій сфері, 

мусимо якнайпильніше дбати про те, 

аби не віддалятися од Слова, мусимо 

пам’ятати і вірити, що ваги йому 

додає власне давнина – добра енергія 

нашого народу, енергія, якою те 

Слово сповнювалося протягом віків. 

А якщо засумніваємось – повторімо 

ще раз і ще раз усім нам відоме: «Як 

много важить слово!..» 

Джерело: https://plc-ugcc.blogspot. 

com/2018/03/blog-post.html?m=1 

Леся ДЗЕНДЗЕЛЮК 

7 

КНИЖКОВІ ШЕДЕВРИ 

В МУЗЕЮ КНИГИ 

І ДРУКАРСТВА УКРАЇНИ 

Найдавнішими у колекції Музею 

з мініатюрних книг є Молитвослов 

(1746 р.) та Псалтир (1798 

р.). Вони були створені у стінах 

Києво-Печерської лаврської друкарні, 

приміщення якої успадкував 

Музей книги і друкарства України. 

Тримаючи в руках ці видання, ми захоплюємось 

майстерністю їх творців, 

які оздобили книги не тільки 

ілюстраціями: обкладинки прикрашає 

кольорове тиснення, а обрізи – 

позолота. Якщо довелося б описати 

ці книги одним словом, це було б 

слово «довершеність». 

Фото книжкових 

мініатюр з Музею 

книги і друкарства 

України Богдана 

Пошивайла 

Ірина ЦЕБЕНКО, завідувач інформаційного відділу Львівського музею історії релігії 

Антимінси і плащаниці у збірці Львівського музею історії релігії 

У фондовій колекції Львівського 

музею історії релігії зберігається чимала 

колекція культових предметів. 

Свого часу вони були виготовлені 

для релігійних потреб і призначені 

виконувати основну сакральну функцію. 

Водночас – це зразки мистецтва 

і представляють наукову та історичну 

цінність. Для ознайомлення широкого 

кола відвідувачів із невеликою 

частиною культових предметів музейники 

підготували виставку «Антимінси 

і плащаниці у збірці Львівського 

музею історії релігії». 

Антимінс (грецьке слово 

αντιμήνσιον, що означає «замість престолу») 

– прямокутний особливий 

лляний чи шовковий плат, на тканині 

якого – відбитки зображення найчастіше 

сцени «Покладення Христа до 

гробу» і в яку вшиті мощі святого. 

Богослужіння в церквах звершується 

завжди з використанням освячених 

речей, які мають певну мету і 

місце використання. Віряни можуть 

бачити Хрест Господній, Чашу, Дискос, 

Святе Євангеліє та інші культові 

предмети, потрібні на літургії. Водночас 

антимінс, без якого звершення 

літургії є немислиме і заборонене 

уставом Церкви, у поле зору мирянина 

не потрапляє під час його використання. 

Він знахлдиться лише у 

вівтарі, на престолі. 

Музейна збірка антимінсів налічує 

50 одиниць. Їх відносять до 

XVIII–XX століть. Найдавніший – 

виготовлений на замовлення Юрія 

(Георгія) Винницького, єпископа 

Перемишльського, адміністратора 

Володимирського і Львівського, митрополита 

Київського, фундатора 

Перемишльської духовної семінарії. 

Є антимінси, освячені для церков, вівтарів 

каплиць Георієм Винницьким, 

Атанасієм, Левом і Андреєм Шептицькими, 

Сильвестром Сембратовичем, 

Михайлом Левицьким, Томою 

Полянським, Констянтином Чеховичем. 

На виставці представлять і новітні 

антимінси. Зокрема, два антимінси 

«Оплакування Ісуса Христа», 

які освятив кардинал Мирослав Іван 

Любачівський у Львові 21 липня 1991 

року, коли вийшла з підпілля Українська 

Греко-Католицька Церква. 

Проекти освячених антимінсів 

виготовляли відомі на той час майстри 

гравюри: церковно-культурний 

діяч Іван Щирський, львівський друкар 

Іван Филипович, почаївський 

друкар Йосип Гочемський, польський 

художник і реставратор Юліан 

Макаревич. Кліше останнього зберігається 

в колекції Музею. 

Привертають увагу й плащаниці 

– чотирикутне полотнище великого 

розміру із зображенням відбитка 

Ісуса Христа. Їх використовують під 

час Богослужіння напередодні свята 

Воскресіння Господнього – у Великодню 

П’ятницю і Суботу. Це речі з 

фондової групи «Живопис». 

Доповненням до виставки антимінсів 

і плащаниць є матриці, живописні 

полотна, скульптури та інші 

речі з музейної колекції. 

Виставка «Антимінси і плащаниці 

у збірці Львівського музею історії 

релігії» чинна до 7 травня. Її можна 

оглянути у виставковій залі Львівського 

музею історії релігії, що у 

Львові на площі Музейній, 1. 

Куратори виставки – наукові співробітники 

Лідія Савчук і Лідія Довгань.

8 

Дитяча сторінка 

Дитяча 

Лютий 2015 

сторiнка 

Апостоли приготували пасхальну 

вечерю і разом з Ісусом Христом 

назвала 

Відзначають 

його в пам’ять 

сіли про те, до як столу. СвятаПід час вечері Ісус 

узяв Діва Марія хліб, поблагословив при його, переломив, 

несла до Єруса дав їм і сказав: «Прийміть, 

їжте, лимського це є Храму Тіло Моє, що за вас ламається 

на відпущення гріхів». Потім 

Ісуса Христа на 

40й день після 

Він його узяв чашу народ і сказав: «Пийте з неї 

всі, ження це є (згідно Кров Моя, з що за вас проливається 

Законом на Божим, відпущення гріхів». Так 

Ісус з часу установив визволентаїнство Євхаристії. 

ня євреїв із єгипетського полону кожне 

Кожна свята Літургія – це така 

перше немовля чоловічої статі належало 

ж тайна Вечеря, в якій брав участь 

ЗАСНОВНИК ГАЗЕТИ — 

Львівське крайове ставропігійне братство 

св. ап. Андрія Первозваного, 

зареєстроване міністерством України 

у справах преси та інформації. 

РЕЄСТРАЦІЙНЕ СВІДОЦТВО: серія КВ № 2335 

Тим, хто бажає матеріально підтримати наше 

видання, повідомляємо банківські реквізити: 

ПАТ АКБ “Львів” 

Р/р 260075157, МФО 325268, 

код ЄДРПОУ 20785948 

Подяка за Ваші пожертви друкуватиметься 

на сторінках газети. 

НАША АДРЕСА: 

79008, Львів8, вул.Руська, 3/1 

Для листування: 

м. Львів 8, а/с 1334 

(032) 2355202 www.stavropigia.lviv.ua 

E-mail: vegauaoc@gmail.com 

Приходьте, діти, до кринички 

Напитись чистої водички. 

А та водиця непроста, 

Бо це — наука про Христа. 

.......................................................................................... 

За З КВІТНЕМ колядками ДО НАС ІДЕ йде ВЕЛИКДЕНЬ! лютий 

– Я квітую, – каже квітень, – 

Лютий Квітневий календарик Лютневий маленького календарик українця: маленького українця: ! 

Квітом луків і гаїв. 

1 квітня 6 – лютого Вербна неділя, – Прп. Ксенії освячення Римлянки лози 

Мороз і завірюха - 

Замерзли щічки й вуха. 

Хто з місяців лютує, 

Над нами бешкетує? 

Ось і прийшов до нас ще один весняний 

місяць – квітень. Вже повертаються 

додому довгоочікувані птахи, 

скоро пригріє тепле весняне сонечко, 

розпустяться дерева і зацвітуть сади. 

12 лютого – Ср. Трьох святих: 

Василія Великого, Григорія 

Богослова, Іоана Золотоустого 

У цей день 

вшановуємо 

1 КВІТНЯ – Вербна неділя, освячення 

лози – Вхід Господній в Єрусалим 

– остання неділя перед Великоднем. 

Ми несемо до церкви на освячення 

вербові гілочки. «Осанна! Бла- 

пам’ять трьох 

великих іє 

рархів і про 

повідників – 

гословен, 

святого Васи 

хто йде в ім’я Господнє», – 

співаємо лія Великого, під час Літургії у передчутті 

щасливого святого Гри наближення Великодня. А 

після горія освячення Бого люди легенько торкаються 

слова і цими святогілочками та промовляють 

го Йоана Зо 

лотоустого. 

один до 

Їх 

одного: «Не я б’ю, верба 

б’є, єднала за тиждень апос – буде Великдень». 

тольська рев 

ність 2 за – 6 святу КВІТ- віру і спасіння душ. Свя 

НЯ тий Василій – Страсний був аскетом і богословом, 

всебічно освіченим і надзвичайно та 

тиждень. 

лановитим у 

Тиждень 

тий Григорій перед здобув Ве- 

чудову освіту і при 

мистецтві полеміки. Свя 

ликоднем святив себе називається 

стали справжніми Страс- 

мистецькими перли 

Богові. Його проповіді 

ний. нами Перші і зразками три бесідування. Святий 

Йоан Золотоустий довгі роки вивчав 

дні 

богослів’я 

цього тижня 

і проповідував науку Хрис 

на та. Послухати богослуженнях 

ло багато ми людей. слуха- 

Відтак Йоан Золото 

його проповіді приходи 

ємо устий Євангеліє, 

став великим приятелем та оп 

яке ікуном переказує убогих, вдів і сиріт. До нас 

дійшло понад 800 його проповідей, 

останні 

книга про 

розмови 

священство і багато листів. 

Ісуса з учнями. Особливим днем є 

четвер, 15 лютого коли пригадуємо ми святкуємо Тайну Вечерю 

одне і з Христові величних Страсті. свят - 

Стрітення Господнє 

Листя зграйками Другий на місяць вітахзветься Лютий, 

Жде – чекає а солов’їв. лютує він тому, 2 – 6 квітня 12 лютого – Страсний – Ср. тиждень Трьох святих: Василія Великого, 

– Я квітую! що – квітень на світі каже, довго – бути 7 квітня – Благовіщення 

Григорія 

Богородиці 

Богослова, Іоана Золотоустого 

Весно-сестро, не доводиться пам’ятай, йому. 8 квітня –ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВЕ. ПАСХА 

15 лютого – Стрітення Господнє, освячення свічок 

Що довік бажання Хоче Лютий, наше – щоб на світі 9-14 квітня – Світлий тиждень 

Прикрашати панувала рідний вік край. зима. 10 квітня 231898 лютого – 120 років – початок з дня народження Великого посту Патріарха Мстислава 

Та 

Микола 

поволі 

Сингаївський 

сонце гріти 15 квітня 25 – лютого Провідна 1871 неділя року – народилася Леся Українка 

починає крадькома. 

Довші дні, коротші ночі. 

Ісус Христос. Він Любі дітки! Ось і минула пора радісних різдвяних свят і дзвінких 

гульк 

присутній 

– уже й 

разом 

струмок 

з Маріє, 

тече! 

Господь з Тобою. Благословенна 

Ти між жінками і благословенний Радіючи з святих небес… 

На вас погляне Божа Мати, 

нами на кожній Службі колядок та щедрівок, бо на порозі місяць лютий. Назва «лютий» зак 

Лютий враз 

Божій, 

як 

і 

зарегоче, 

ми 

ріпилася за місяцем у середині минулого століття. Хоча другий місяць 

причащаємося Його 

знов 

Тіла 

морозом 

і Крові. 

припече, 

плід лона Твого, року і є бо найкоротшим ти породила серед Христа 

Спаса, ший. Ізбавителя Справа в душ тім, наших». що зима силкується Христос втримати воскрес! свої права, нагаду 

зимових 

Збирайтесь, 

місяців, але 

діти, 

він 

ну 

найпримхливі 

ж співати: 

У Великий четвер 

та як 

ми 

здійме 

ідемо до 

враз 

церкви 

на «Страсті 

хуртечу, 

як 

Христові». 

засипле снігом 

Це таке 

дах! 

ючи про себе частими завірюхами, Христос снігопадами воскрес! та морозами. Під цю 

богослужіння, на пору селяни вже готувалися до весни : лагодили транспорт, вивози 

Люди якому добре читають топлять 12 печі, 8 КВІТНЯ – ВОСКРЕСІННЯ 

Леонід Глібов 

фрагментів із Євангелій ли на поля добрива, готували посівний матеріал. Відтак з лютим по 

щоб не змерзнути про страждання 

і смерть Ісуса Та здаля Христа. вже Перебу- 

крок по кроку стає величне годи, свято аби Воскресіння передбачити, Хри- 

якими мають 10 бути КВІТНЯ весна й (1898) літо. Адже – минає в лютому 120 

в хатах. ХРИСТОВЕ. Радісно і урочисто на- 

в’язано чимало прикмет. Люди ретельно стежили за поведінкою по 

ваючи цього дня йде у храмі, весна, ми веселий разом час. з стове!!! сонце повертає на літо. День уже років помітно з дня збільшується. народження Патріарха 

Ним проходимо хресну І, розгніваний, дорогу. до строку У лютому багато інею – Мстислава влітку багато (Степана роси. Скрипника), 

Велика п’ятниця Лютий – це геть день тіка смерті від нас. Лютий без снігу – літо першого без хліба. Патріарха Київського і всієї 

України. весна. 

Ісуса Христа. Він добровільно приніс Н. ЗАБІЛА. У лютому зорепад – тиха 

Себе 

Богові, 

в 

і 

жертву 

його треба 

за гріхи 

було приносити 

всього світу. 

до ленька рука вивела перші поетичні 

Цього храму на дня 40й у церквах день після відбуваються народження). величні 

Коли богослужіння Діва Марія разом із виносом з Йосифом пла- 

списаний аркуш паперу і прочитала 

рядки. Коли мама побачила на столі 

щаниці. принесла На Ісуса ній до зображено храму, їх зустрів Христа, там вірш, то зрозуміла, що її маленька 

сивий старий Симеон, який чекав донечка почала нову сторінку свого 

який лежить у гробі. Плащаницю 

зустрічі з Господом вже багато років. життя – поетичну. Коли Лесі виповни 

кладуть 

Згідно з Євангелієм 

посередині 

від 

храму 

Луки, 

на 

Симеон 

спеціальне 

був праведником, підвищення, але прикрашене він таки повірив кві- 

вперше надруковані у львівському 

лось тринадцять років, її вірші були 

тами. у можливість Усі вірні народження підходять Спасителя до неї і з любов’ю 

цілують рани Христа. 

шись А круг із донькою, неї – писанки. мати добирає їй 

від 

журналі На столі «Зоря». – духмяна Редактором паска, журналу 

Діви Марії. І тоді Дух Святий напроро 

був у той час Іван Франко. Порадив 

чив Велика йому, що субота він зможе – це вмерти день спокою лише 

псевдонім Уділи нам, Українка. Боже, Відтоді ласки пішли по 

тоді, коли побачить народження Госпо 

і 

да. 

очікування. 

Те й здійснилося 

«Нехай 

– Симеон 

мовчить 

міг одер 

усяка всьому На всі світу дні, прекрасні на всі віки! поезії, підпи 

плоть жати тепер людська, вічний нехай спокій. стоїть Перед зі страхом сані 

смер Немала цим гордим у нас родина, і красивим ім’ям – 

РУБРИКА 

Леся Українка. Саме так з’явився цей 

і тю трепетом, старець і Симеон ні про що сповістив, земне у що собі Не не псевдонім, Та молитва відомий всіх нині єдина: цілому світу. ЧИ ЗНАЄШ ТИ, ЛЮБИЙ ЧИТАЧУ, 

помишляє», мовля, яке йому – співають нарешті на судилося святій по Літургії. 

Ми йдемо до церкви у перед- 

надрукувати Як в погожі українські дні – весна. вірші було не 

На Хай рідній розквітне Волині, Україна, як ми вже знаємо, 

бачити, служитиме спасінню людей. 

ЩО ОЗНАЧАЄ СЛОВО «УКРАЇНА»? 

Цього дня зима зустрічається з літом – можливо. Натомість Львів і Галичина Любі дітки, у цей важкий для Ук 

чутті 

так кажуть 

великої 

у народі. 

радості 

У церквах 

і торжества. 

освячують 

Платон Воронько 

належали до складу іншої імперії – раїни час, коли багато українців – 

ся свічки. Запалена стрітенська свічка є АвстроУгорської, українська мова батьків, братів, сестер, друзів, 

знаком 7 КВІТНЯ народженого – 

ВЕЛИКДЕНЬ 

Спасителя, який там не була заборонена, видавалися сусідів та просто незнайомих людей 

Благовіщення 

став справжнім світлом для всіх людей. Прийшов до нас Великдень 

українські книжки та журнали. 

– захищають зі зброєю в руках 

Богородиці. 

нашу рідну землю, ризикуючи своїм 

23 лютого Благовіщення 

Великого – посту має 

– початок 

Ось Чудесної так, через пори. штучний кордон, що 

ділив Україну між двома державами, життям та здоров’ям, у всіх нас 

І сонце яснолике 

були надіслані вірші маленької українки, (зокрема, й у вас, дітки) є великий 

свою Великий особливу піст історію. 

у понеділок. Біблія Цього роз- 

дня – строгий піст. І я стою й сміюся 

відокремлена для нас із загалу, ві- 

Всміхається згори. 

Слово «Україна» означає: земля, 

завжди починається 

яка все своє подальше життя і творчість обов’язок щиро молитися всіх 

присвятила тому, щоб її батьківщина солдатів, за мир та спокій в Україні. 

повідає, Ми починаємо що після готуватися до Вели Й чекаю над усе, 

докремлена від решти, тобто – наша 

була єдиною і неподільною. 

кодня. Нехай ця 40денна мандрівка 

вигнання з раю 

Коли ж моя бабуся 

власна Стану земля. в серці Рідний перед край, Богом, своя країна, 

рідна земля, населена своїм наро- 

стане для нас часом роздумів про 

Надія 

Щиро помолюся: 

люди Бога, дуже часом довго 

Свячене принесе. 

молитви, покаяння та Ні долі, ні волі у мене нема, 

За татка і матусю, 

очікували милосердя. обіцяного 

25 лютого Богом Спа- 

І крашанки, й ковбаску, 

дом, – ось одне із багатьох тлумачень 

Зосталася тільки надія одна: 

За дідуся і бабусю, 

І шинку запашну, 

назви нашої держави. Як писав канадський 

історик Орест Субтельний, ця 

1871 року – 

Надія вернутись ще раз на Вкраїну, За сестру і брата, 

сителя. народилася І ось, Леся коли Українка сповнився час, 

І паску, паску, паску! 

Поглянуть іще раз на рідну країну, За всеньку родину, 

Господь Свій послав перший на землю архангела 

Рум’яну і смачну! 

назва є дуже влучною для країни, що 

Поглянуть іще раз на рідний Дніпро, - За рідну землю - 

Гавриїла, вірш Леся який Українка приніс людям найрадіснішу 

написала у з 9 усіх років можливих і вістку. 

А небо синє – синє, 

розташована на південно-східному 

Там жити чи вмерти, мені все одно; За нашу Вкраїну. 

І справді – день чудес. 

кордоні Європи, на порозі Азії, по 

Поглянуть іще раз на степ, могилки, 

його 

- Господи, многії літа подай, 

Щоправда, спочатку про неї дізналася 

дається лише те, одна що вірш, жінка – Діва Марія. Ні долі, 

– Христос воскрес, дитино! окраїнах Середземноморського світу, 

«Надія». Дивним ви 

Востаннє згадати палкії гадки… Захисти від лиха 

– Воістину 

ні волі 

воскрес! 

з обох боків колись важливого кордону 

між лісом, де ховалися від небез- 

у мене нема, 

Весь наш рідний край. 

Архангел написаний явився малень Їй у місті Назареті Зосталася тільки 

Валентина 

надія одна. 

Бондаренко 

І прости мені, мій Боже, 

і кою сповістив, дівчинкою, що вона є 

пеки, і відкритим степом. 

має стати Матір’ю 

Уважно прочитайте цю поезію, В Україні проживає 45,5 млн. осіб 

1880 Непослух, провини, 

надто сумним і три 


вожним. Божого Але він Сина. був 

Щоб мої молитви стали 

дітки, 

Христос 

і поміркуйте: 

воскрес – 

на 

радійте, 

кого схожа 

діти, (на 1 січня 2013 року), із яких 77,8% 

відповіддю Марія погодилася на арешт виконати Божу 

Чистими й легкими! 

лірична Біжіть героїня. у поле, Здогадалися? у садок. Саме становлять українці, 17,3% – росіяни 

і 4,9% – представники інших на- 

волю, її тітки і Олександри, 

в Її лоні зачався Спаситель 

Щоб до Тебе долетіли, 

яку Леся дуже люби 

так. Збирайте Якби Леся зіллячко Українка і квіти, жила в наш 

світу. «Радуйся, благодатна, Господь 

До Святого Раю, - 

ла і яку царська вла 

час, Кладіть вона б обов’язково на Божий хрест присвятила вінок! цей ціональностей. 

з Бо Ти слухаєш слухняних, 

да тобою», вислала – в промовив далекий Сибір тоді відбувати архангел. вірш Надії Савченко – мужній, нескореній 

Нехай українській бринять льотчиці, і пахнуть що квіти, змуше- 

Добрим помагаєш! 

Державною мовою України є українська 

– одна з наймилозвучніших 

Щодня, покарання коли за молимо те, що вона молитву була небай «Богородице 

дужою до Діво», народного пригадуємо горя, собі як і слова всі з на відбувати арешт у Росії. 

Лариса НЕДІН. мов 

Нехай почує Божий рай, 

архангела їхньої великої Гавриїла родини. і Єлизавети: Дівчинка «Богородице 

Діво, радуйся, благодатна І звеселяють рідний край. 

Оксана ХРИСТУК та Оксана 

чула 

світу. 

розмови дорослих про це, і вночі її ма Як на землі Сторінку радіють підготували діти Оксана ЛЮТНЕВА та Сторінку Оксана ХРИСТУК. 

підготували 

КВІТНЕВА 

Редактор Олег ПЕНДЕРЕЦЬКИЙ 

Редакційна колегія: Микола БАНДРІВСЬКИЙ, 

Редактор Марія ГОРБАЛЬ 

Тарас ДМИТРИК, Віра МАРКОВИЧ, 

Редакційна Юрій ФЕДІВ, колегія: єпископ Володимир Борис (ХАРКО), 

Віра МАРКОВИЧ, Юрій ФЕДІВ, Оксана ХРИСТУК 

Автори опублікованих матеріалів відповідають за точність 

використаних фактів, цитат, власних імен. Редакція намагати 

меться найменше втручатися в авторський текст, зберігаючи 

особливості стилю. Водночас залишає за собою право реда 

гувати, скорочувати подані матеріали. 

Cтатті, світлини, малюнки, що надійшли в редакцію, 

не повертаються. 

Передплатний індекс — 35013 

Друк – ВД «Молода Галичина». Зам. №

Газета Успенська вежа № 4, 2018

Create successful ePaper yourself

Delete template?

Save as template?