Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
4 Квітень <strong>2018</strong><br />
3.04.1918 – 100 років тому народився Олесь Гончар, видатний український<br />
письменник, товариш Патріарха Мстислава (+1995).<br />
10.04.1898 – 120 років тому народився Степан Скрипник, Святійший Патріарх<br />
Київський і всієї України УАПЦ (+11.06.1993).<br />
14.04.1768 – 250 років тому розпочалося найбільше в Україні повстання<br />
проти польського панування під проводом Максима Залізняка<br />
та Івана Гонти.<br />
24.04.1903 – 115 років тому народився Олександр Духнович, громадсько-культурний<br />
діяч, засновник національного відродження<br />
ПАМ’ЯТАЙМО ЦІ ДАТИ<br />
на Закарпатті, письменник, педагог і публіцист, автор ряду<br />
патріотичних поезій (+30.03.1965).<br />
24.04.1938 – 80 років тому в усіх школах України була введена як<br />
обов’язкий предмет вивчення російська мова.<br />
29.04.1918 – 100 років тому Українська Центральна рада ухвалила Конституцію<br />
України і обрала Михайла Грушевського Президентом<br />
України.<br />
29.04.1918 – 100 років тому Чорноморський військовий флот підняв український<br />
синьо-жовтий прапор.<br />
Святійший Патріарх Київський і всієї України УАПЦ Мстислав<br />
ДО 120-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ<br />
Святійший Патріарх Мстислав<br />
Святійший Патріарх Мстислав (в<br />
мирі Степан Іванович Скрипник) народився<br />
10-го квітня 1898 р. в Полтаві.<br />
Батько його був з роду полтавських<br />
козаків – Іван Скрипник. Мати<br />
– рідна сестра Симона Петлюри,<br />
полтавського козацького роду.<br />
Дитячі та юнацькі роки Владика<br />
провів у рідному місті Полтаві,<br />
де й закінчив Першу класичну гімназію.<br />
У школі й дома сформувався<br />
його національний світогляд.<br />
Як старшина Армії УНР С. Скрипник<br />
потрапив після відступу до Польщі до<br />
сумнозвісного табору інтернованих в<br />
Каліші. Звільнений із того табору, він<br />
виїздить на Волинь, але звідти його<br />
польська влада усуває. Тоді він переїздить<br />
до Галичини і працює в українських<br />
культурно-освітніх установах.<br />
Року 1930 став депутатом до польського<br />
сейму від волинського українського<br />
населення аж до 1939 року.<br />
Прославився депутат Степан Скрипник<br />
своїми виступами в сеймі – відважно<br />
обороняючи українські православні<br />
церкви. Крім того, С. Скрипник<br />
був постійним членом президії в Товаристві<br />
ім. Петра Могили в Луцьку,<br />
був засновником і головою товариства<br />
“Українська школа” в Рівному, де він<br />
постійно перебував. Року 1940 Степан<br />
Скрипник був заступником голови<br />
Холмської Єпархіяльної Ради, на<br />
чолі якої був Митрополит Іларіон. А<br />
восени 1941 р. обрано С. Скрипника<br />
заступником голови Української Церковної<br />
Ради на Волині і зв’язковим<br />
цієї Ради зі Всеукраїнською Церковною<br />
Радою в Києві. Будучи на той<br />
час уже вдівцем, вирішує присвятити<br />
решту свого життя рідній Церкві. У<br />
квітні 1942 р. приймає дияконство,<br />
стає священиком. На початку травня<br />
того самого року постригається в<br />
ченці, приймаючи ім’я Мстислав. 12<br />
травня уже архіпастирська висвята,<br />
а 14 травня – хіротонія на єпископа<br />
Переяславського. Хіротонія була<br />
довершена в Андріївському Соборі<br />
в Києві. Від червня 1942 р. починає<br />
Владика Мстислав об’їздити Україну<br />
– Переяславщину, Кременчуг,<br />
Лубни, Хорол, рідну Полтаву, Харків...<br />
У серпні німецька окупаційна<br />
влада забороняє Владиці Мстиславу<br />
служити й навіть перебувати в Київському<br />
генерал-губернаторстві як на<br />
лівому, так і на правому березі Дніпра.<br />
За непослух отримує наказ виїхати<br />
геть. У жовтні 1942 р. Владику німці<br />
арештують у Рівному, везуть до в’язниці<br />
гестапо в Чернігові, а звідти до<br />
такої самої в’язниці в Прилуках, де й<br />
перебуває аж до весни 1943 р., звідки<br />
його перевозять до Києва; тут, нарешті,<br />
звільняють його наприкінці квітня,<br />
але забороняють виїздити поза межі<br />
Києва і відправляти богослужіння.<br />
Далі Владика продовжує виконувати<br />
доручення Митрополита Полікарпа<br />
– супроводити через Австрію й Німеччину<br />
евакуйоване духовенство з<br />
родинами та пізніше розміщувати всіх<br />
у більш безпечних місцях. Навесні<br />
1947 р. Собор Єпископів УАПЦ підніс<br />
Владику Мстислава до сану Архієпископа,<br />
а восени того ж року він<br />
виїхав до Канади, щоб там очолити<br />
УАПЦ, маючи ще з весни того року запрошення<br />
від консисторії з Вінніпега.<br />
Три роки працює Владика – як Архієпископ<br />
Вінніпега і всієї Канади. Згодом<br />
він перейшов до Української Православної<br />
Церкви США (1950 р.). З<br />
ініціативи Владики Мстислава у 1950<br />
р. в США відбувся Собор Поєднання<br />
Української Православної Церкви.<br />
З властивою йому енергією Владика<br />
Мстислав швидко ввійшов у життя<br />
цієї Церкви, оживив українознавче<br />
навчання при парафіях. Завдяки Владиці<br />
Мстиславу Церква набула маєток<br />
недалеко від Нью-Йорка – в місцевості<br />
Бавнд Брук. Тут постав відтоді осередок<br />
усього життя УПЦеркви США,<br />
туди перенесено Консисторію та інші<br />
установи. Тоді-таки – в 1950-ті роки<br />
– тут побудовано за проектом визначного<br />
церковного архітектора Юрія<br />
Кодака (це син письменника Степана<br />
Васильченка) величний храм – Церкву-Пам’ятник,<br />
а коло неї відкрито<br />
український пантеон – православний<br />
цвинтар, на якому, вже значно розширеному,<br />
знайшли собі місце вічного<br />
спочинку визначні й заслужені особи<br />
нашого церковного й національного<br />
життя, причому не тільки з-поміж<br />
тих, що упокоїлись у США, а й у Канаді<br />
та інших країнах світу. Ростуть і<br />
збагачуються тут цінний український<br />
музей, бібліотека, видавництво з<br />
власною друкарнею. Українська православна<br />
духовна семінарія Святої<br />
Софії, постійно виходить заходами<br />
Владики Мстислава місячний журнал<br />
«Українське Православне Слово».<br />
5 червня 1990 р. у м. Києві на І соборі<br />
УАПЦ владику Мстислава обрано<br />
Патріархом Київським і всієї України.<br />
Не зважаючи на свій поважний вік, не<br />
припиняє своєї діяльності – не тільки<br />
в церковному, а й світському житті.<br />
Візит Святійшого Патріарха Київського<br />
і всієї України Мстислава на<br />
Україну став великою подією не тільки<br />
в релігійному, а й у громадському<br />
житті українського суспільства.<br />
Помер Патріарх Мстислав у канадському<br />
місті Ґрімсбі 11-го червня<br />
1993 р., а похований на кладовищі у<br />
Саут-Баунд-Бруку, США біля церкви<br />
св. ап. Андрія Первозваного, яка<br />
є центром життя православних українців<br />
у діаспорі.<br />
За матеріалами газети<br />
«Наша віра», <strong>№</strong> 7, 1990 р.<br />
У ЖОВТНІ 1990 Р., НАРЕШТІ,<br />
СТАВ МОЖЛИВИМ ПРИЇЗД<br />
СВЯТІЙШОГО ПАТРІАРХА<br />
МСТИСЛАВА В УКРАЇНУ<br />
Зустріч святійшого Патріарха<br />
у Львові<br />
Настоятель Петро-Павлівського храму<br />
о. Володимир Ярема уклінно вітає<br />
святійшого Патріарха Мстислава<br />
З самого ранку місто було готове<br />
до зустрічі святійшого гостя. Місця<br />
офіційного прийому – <strong>Успенська</strong><br />
церква та храм св. Петра і Павла, –<br />
були уквітчані гірляндами. На майдані<br />
перед аеропортом зібралися тисячі<br />
людей з хоругвами і синьо-жовтими<br />
прапорами.<br />
Біля трапу святійшого патріарха<br />
зустріла ієрархія УАПЦ, очолена<br />
митрополитом Йоаном, та представники<br />
місцевої влади, від імені якої<br />
патріарха Мстислава привітав на<br />
львівській землі Вячеслав Чорновіл.<br />
Патріарх звернувся до людей зі<br />
словами подяки й, зокрема, сказав:<br />
«...Я повертаюсь з Христом, в ім’я<br />
Христа і для Христа до свого многостраждального<br />
народу, якому я віддаю<br />
решту свого життя».<br />
Далі всі вирушили хресним ходом<br />
до церкви св. Петра і Павла, де<br />
відбувся урочистий молебень.<br />
Наступного дня в Успенській церкві<br />
відслужили урочисту літургію.<br />
Після літургії в оперному театрі відбулася<br />
урочиста церемонія зустрічі<br />
Його Святості з львів’янами.<br />
З виступу Патріарха Мстислава<br />
на зустрічі з львів’янами<br />
Слава Ісусу Христу! Христос з<br />
нами! Мої любі й дорогі, я привіз передовсім<br />
вам привіт від тих ваших братів<br />
і сестер, що їх недоля українського<br />
народу розсіяла по всьому світі.<br />
Мені любо бути у Львові. Зі<br />
Львовом зв’язана частина мого життя,<br />
молодого життя, молодих часів,<br />
часів, що надійшли одразу після визвольних<br />
змагань. Мене тут Галичина<br />
приютила, мені Галичина мою вірну<br />
гарну дружину подарувала, яка спочиває<br />
на Личакові з маленькою дірочкою<br />
в голові (ви розумієте, внаслідок<br />
чого її не стало). І я вже потім з дітьми<br />
сам крокував у життя...<br />
Я хочу вам з тих вражень, з тих<br />
спогадів, які пригадуються, згадати<br />
ім’я великого митрополита Андрея<br />
Шептицького. Він розумів положення<br />
нас, православних, під Польщею.<br />
Він розумів, коли в роках 1937–1938<br />
горіли церкви, коли їх розрушували<br />
бульдозерами, коли 148 найдавніших<br />
церков українського народу на<br />
Волині, Підляшші та Поліссі зминалися,<br />
з них залишалися груди недопалків,<br />
коли вже попіл розвівався. І<br />
от, власне, в тих часах нашого народу<br />
я, молодий тоді ще громадський<br />
діяч, знаходив повне розуміння великого<br />
митрополита.<br />
Я хочу згадати ще інший момент,<br />
який свідчить, який заохочує, який<br />
керує тих, що хочуть чесно служити<br />
народові й дивитися з перспективи<br />
вдаль далеко, бо нас чекають ще<br />
більші випробування, Я хочу згадати<br />
митрополита Сліпого. Сліпий, знайшовшись<br />
на американській землі<br />
після тяжких років свого перебування<br />
на засланнях, у тюрмах Сибіру,<br />
знайшовшись у Сполучених Штатах<br />
Америки, прийшов до православного<br />
Єрусалиму на чужині, який збудували<br />
наші люди, прийшов, щоб дати щирий<br />
вислів подиву до тієї праці, праці<br />
для Христа і для української нації.<br />
Побачивши, як виявилось це в тому<br />
українському Єрусалимі, починаючи<br />
від тієї величної церкви-пам’ятника<br />
на честь 7 мільйонів жертв великого<br />
голоду 1932–33 років, побачивши ті<br />
книгозбірні, що ми збирали по цілому<br />
світі, розкидані наші пам’ятники<br />
історичні, для прикладу хоч би взяти<br />
клейнод І. Мазепи, який один з наших<br />
великих вчених професор Роман<br />
Смальсовський знайшов на торговиці<br />
в Антверпені. Ми все те підбирали.<br />
Для чого, мої дорогі? Я не буду згадувати<br />
про інші клейноди, наприклад,<br />
про скарбець срібний з катедри<br />
св. Софії. Ми його знайшли, ми його
Change language