Газета "Успенська вежа", № 7 (2017)
- No tags were found...
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО<br />
За вiру i еднiсть!<br />
Виходить з березня 1991 року <strong>№</strong> 7 (302)<br />
ЛИПЕНЬ <strong>2017</strong> року<br />
Мит. прот. Василь ЛУЦИШИН<br />
ПРОПОВІДЬ НА СВЯТО СВЯТИХ<br />
АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА<br />
Ми, дорогі у Христі, торжественно<br />
оспівуємо повиг наших апостолів,<br />
а особливо первоверховних апостолів<br />
Петра і Павла. Церковна історія свідчить,<br />
що саме приблизно в цей день,<br />
12 липня, в Римі уже після винесення<br />
вироку були виведені на страту два<br />
апостоли Церкви Христової. Перший<br />
юдей Петро. Йому було винесено вирок<br />
розп’яття на хресті, але він вважав,<br />
що недостойний бути розп’ятий<br />
так, як його Учитель, тому попросив<br />
себе розп’яти стрімголов, із почуттям<br />
великого покаяння за те, що він у свій<br />
час відрікся від Господа.<br />
Другий Павло, римський громадянин.<br />
А для громадян Рима страта на<br />
хресті була заборонена. Павлові було<br />
присуджено відтяти голову.<br />
І ось в цей день ці два апостоли, які<br />
найбільше потрудилися для благовістя<br />
Христового, для поширення Євангелії,<br />
переступили поріг вічності. І так,<br />
як апостол Павло в другому Посланні<br />
до Тимофія, перебуваючи у тюрмі, говорить,<br />
що «я добрий подвиг звершив,<br />
я вже потрудився, і мені належиться<br />
вінець слави». Тобто це роздуми і висловлювання<br />
людини, яка чесно і сумлінно<br />
виконала свій земний обов’язок.<br />
Так як хлібороб, що трудився в поті<br />
лиця від раннього ранку до пізнього<br />
вечора, йде зі спокійною совістю на<br />
відпочинок, так йшли на вічний відпочинок<br />
два славних первоверховних<br />
апостоли Петро і Павло через страшні<br />
муки, але вони твердо вірили, що<br />
осягнуть вічне Життя.<br />
Ми часто любимо говорити, що<br />
весь світ покорили, переконали прості<br />
неграмотні апостоли. Але хочу<br />
дещо поправити, внести певні корективи<br />
в це тлумачення.<br />
Чи правда, що апостоли були неграмотні?<br />
– Це далеко і зовсім не так.<br />
Проаналізуємо, взявши в руки Євангеліє,<br />
життя і діяльність наших апостолів.<br />
Візьмемо перше Євангеліє,<br />
яке написав апостол Матфей. Євангеліє<br />
свідчить, що він був митник, тобто<br />
він збирав податки. А таку посаду<br />
могла обіймати тільки та людина, яка<br />
мала комерційну, економічну освіту.<br />
Отож про Левія Матея ми не можемо<br />
говорити, що він був неграмотний.<br />
Це хибна думка, тому що обіймати<br />
таку посаду не міг простолюдин, неграмотний<br />
чоловік.<br />
Візьмемо другого апостола, який<br />
написав своє Євангеліє – Марк.<br />
Учень і послідовник апостола Петра,<br />
який дуже динамічно і гарно виклав<br />
усі події євангельські, який передав<br />
дух апостола Петра нам усім. Описати<br />
і скласти ці події також не могла<br />
людина неграмотна.<br />
Третє Євангеліє від апостола Луки,<br />
апостола із 70. Євсевій Кессарійський,<br />
історик IV ст., свідчить, що Лука був<br />
лікар. Але це не єдине свідчення. –<br />
Павло описує свою подорож, і зазначає,<br />
що з ним разом був лікар Лука.<br />
Лікар – це не є неграмотна людина.<br />
Лука надзвичайно освічений і<br />
акуратний науковець, про якого свідчать<br />
історики. Він в Дії святих апостолів<br />
так виклав історію розповідей<br />
апостолів, що там настільки правдиво<br />
подані історичні факти, що його<br />
визнають найсумліннішим істориком<br />
за всі часи.<br />
Апостол Лука як лікар: погляньмо<br />
на початок Євангелія від Луки – обставини,<br />
які супроводжують зачаття<br />
і народження Івана Хрестителя. Ніде<br />
нема такого чіткого і детального зауваження.<br />
Він говорить, що священик<br />
Захарія був уже старий. Єлизавета,<br />
його дружина, була уже також<br />
стара. І в неї як в жінки закінчились<br />
уже усі ті функції, щоби народити<br />
дитину. І це дуже важливо, оскільки<br />
тільки глибоковіруюча і глибокоосвічена<br />
людина могла це записати і передати<br />
для прийдешніх поколінь.<br />
Апостол Йоан Богослов – один<br />
із синів Заведея, про якого говорить<br />
Євангеліє, що вони одні із перших<br />
були покликані до апостольського<br />
служіння. Заведей, їхній батько, був<br />
людиною не бідною. Він тримав цілий<br />
риболовецький кооператив на<br />
березі Галилейського моря. І, будучи<br />
людиною заможною, він дав своїм<br />
синам належну освіту: і Яків, і Йоан<br />
були освіченими людьми. Йоан за<br />
свою чистоту, коли він в юності прийняв<br />
благовістя Христове, згодом<br />
будучи щедро просвіченим Духом<br />
Святим, приніс до нас таке особливе,<br />
таке оригінальне Євангеліє від<br />
Йоана.<br />
Нарешті про наших первоверховних<br />
апостолів Петра і Павла, день<br />
яких ми сьогодні святкуємо. Ми вважаємо<br />
їх не неграмотними. Прості –<br />
так. Вони дотримувалися заповіді Ісуса<br />
Христа «Будьте прості, як голуби,<br />
і хитрі, як змії». – В цьому житті, де<br />
треба знати, де які обставини вивчати,<br />
щоб належно нести Слово Боже.<br />
Апостол Петро був людиною освіченою,<br />
бо, читаючи його Перше і<br />
Друге Соборне Послання, ми не можемо<br />
закинути цій людині неграмотності<br />
якоїсь.<br />
Ну і, нарешті, апостол Павло,<br />
який написав 14 писань. Він досконало<br />
знав старе письмо Старого Завіту,<br />
Тору єврейську. Саме добре аналізуючи<br />
старе письмо Старого Завіту,<br />
апостол Павло виклав ті усі пророцтва<br />
щодо Ісуса Христа, що Христос<br />
саме той проповідуваний первосвященик,<br />
що приніс Себе в жертву за<br />
все людство. І про апостола Павла а<br />
Діях святих апостолів в 26-му розділі<br />
свідчить один із прокураторів Кессарії<br />
Филипової. Коли розглядалася<br />
справа апостола Павла, коли він був<br />
заарештований в Єрусалимі, згодом<br />
переведений в Кессарію, то зібрались<br />
Фест прокуратор і цар Агрипа. І апостол<br />
Павло проповідував перед ними.<br />
І цар Агрипа, обізнаний в юдейських<br />
законах, каже до апостола Павла: «Ти<br />
таке говориш, що нам не зрозуміло.<br />
Це велика вченість твоя доводить<br />
тебе до такого безумства». Тобто цар<br />
Агрипа свідчить, що апостол Павло<br />
був високовченою людиною.<br />
Ті апостоли не мали освіти тих еллінських<br />
древніх філософів, їм було<br />
чуже еллінське різнослів’я, яке не мало<br />
ніякого практичного застосування у<br />
духовному житті. Вони просто були<br />
розумні, сповнені Духом Святим, для<br />
того, щоб проповідувати Євангеліє.<br />
Церква нас навчає, що наукою ніякий<br />
християнин не повинен ігнорувати.<br />
Віра християнська – це не є віра<br />
неграмотних. Це є віра, яку нам передали<br />
глибоко вчені люди.<br />
Ми знаємо Юстина філософа, одного<br />
із перших християнських апологетів,<br />
проповідника в перших віках<br />
християнства (100-165). Ми знаємо<br />
великих вчених цілого світу: Ісаака<br />
Ньютона, чи Енштейна, чи академіка<br />
Павлова, чи інших вчених, академіків,<br />
які мали глибоку віру. Але їхня<br />
віра була осмислена інтелектом, який<br />
їм дав Господь.<br />
І сьогодні ми прославляємо наших<br />
апостолів, які своєю твердою<br />
вірою і своїм інтелектом розносили<br />
вістку, проповідували Євангеліє про<br />
Ісуса Христа в усі кінці землі.<br />
МОЛИТВОЮ<br />
ЗУПИНИМО ВІЙНУ<br />
В УКРАЇНІ<br />
Роман КУПЧИНСЬКИЙ (музика і слова)<br />
БОЖЕ ВЕЛИКИЙ,<br />
ТВОРЧЕ ВСЕСВІТУ<br />
Стрілецька і пластова молитва<br />
Боже Великий, Творче всесвіту,<br />
На нашу рідну землю споглянь!<br />
Ми були вірні Твому завіту,<br />
Вислухай нині наших благань.<br />
Приспів (2 р.):<br />
Ворог напав на нашу державу,<br />
Жити в спокою він нам не дасть.<br />
Боже великий, дай Україні<br />
Силу і славу, волю і власть.<br />
Боже Великий, Творче всесвіту,<br />
Нашу молитву нині прийми,<br />
За дар свободи рідного краю<br />
Вірні вам будуть дочки й сини.<br />
Приспів (2 р.):<br />
Охороняйте нашу Вкраїну<br />
Від всіх загрозів, та й і життя,<br />
Боже великий, дай Україні<br />
Силу і славу, многі літа.<br />
За джерелом:<br />
https://www.youtube.com/<br />
watch?v=Ye5JOK6jIfQ<br />
ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО<br />
За вiру i еднiсть!<br />
ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ ГАЗЕТУ<br />
«УСПЕНСЬКА ВЕЖА»<br />
Якщо Ви передплатите «Успенську<br />
вежу» своїм рідним та знайомим,<br />
на сільську чи міську бібліотеку,<br />
Ви сприятимете поширенню<br />
християнської моралі, духовності,<br />
українських традицій та культури,<br />
інформації про життя нашої рідної<br />
Церкви. Передплатити газету<br />
можна у кожному поштовому відділенні<br />
України.<br />
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС 35013<br />
Але закінчимо свою розповідь словами<br />
того самого глибоковіруючого та<br />
високовченого апостола Павла: «…<br />
Якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти,<br />
але не мав любові, я був<br />
би - ніщо. І якби я роздав бідним усе,<br />
що мав, та якби віддав моє тіло на спалення,<br />
але не мав любові, то я не мав<br />
би жадної користі» [І Коринт. 13, 2-3].<br />
Тому нехай усі наші таланти, а<br />
особливо інтелект, будуть розчинені<br />
в глибокій любові до свого ближнього<br />
і до милосердного Господа, і саме<br />
тоді буде наше життя прикладом для<br />
багатьох для навернення до Христа,<br />
до тої віри євангельської. І Господь,<br />
за молитвами святих апостолів, дасть<br />
кожному із нас ті блага, які пообіцяв<br />
тим, хто любить Його. Амінь.<br />
Відеозапис https://www.youtube.com/<br />
watch?v=LrM-Xox_ABo розшифрувала<br />
Марія ГОРБАЛЬ
2 Липень <strong>2017</strong><br />
НОВИНИ УАПЦ<br />
ПОРОШЕНКО ЗУСТРІВСЯ З ГЛАВОЮ УПЦ<br />
В США (КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО<br />
ПАТРІАРХАТУ)<br />
Президент Петро<br />
Порошенко під час візиту<br />
до США вшанував<br />
жертв Голодомору<br />
1932-33 років в Україні<br />
та зустрівся з митрополитом<br />
Антонієм<br />
(Щербою), першоєрархом<br />
Української<br />
Православної Церкви у США (Константинопольський<br />
Патріархат) та іншими священнослужителями,<br />
повідомляє сайт УПЦ в США.<br />
«Більшість у світі не знали, де є Україна, не кажучи<br />
вже про Голодомор. А сьогодні не знайти в світі<br />
людини, яка б нас не любила, не поважала і не віддавала<br />
данину нашому народу», – зазначив Президент.<br />
Глава української держави зазначив, що Україна<br />
пройшла велику відстань, незважаючи на шалені<br />
випробування, і подякував українській громаді<br />
США за значні зусилля і єдність.<br />
«Все, що відбувається зараз в Україні, є в серці<br />
діаспори. Ми це відчуваємо. І нам не потрібно<br />
звертатись за допомогою – діаспора і так робить<br />
все, що може», – сказав Президент.<br />
Джерело: https://risu.org.ua, 21 червня <strong>2017</strong><br />
ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ<br />
СВЯТКУЄ ДЕНЬ ТЕЗОІМЕНИНСТВА<br />
ЗА УЧАСТІ СВІТОВОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ<br />
СПІЛЬНОТИ<br />
10-11 червня <strong>2017</strong> р., у день пам’яті св. ап. Варфоломія<br />
та Варнави, Його Всесвятість Вселенський<br />
Патріарх Варфоломій відсвяткував свій День<br />
Ангела. Вечірню провели 10 червня в монастирі<br />
Живоносного джерела у присутності великої кількості<br />
ієрархів Вселенського Престолу Архонта Теодороса<br />
Ангелопулоса, Генерального консула Греції<br />
Евангелоса Секереса та багатьох віруючих, які<br />
приїхали на свято з різних куточків світу. Наступного<br />
дня, у Патріаршій церкві св. Юрія на Фанарі<br />
відслужили Божественну Літургію, яку очолили<br />
Його Всесвятість Вселенський Патріарх разом з їх<br />
Високопреосвященствами, Старшими митрополитами<br />
Нікейським Констянтином, Халкідонським<br />
Афанасіосом, Деркським Апостолосом, Митрополитами<br />
Швейцарським Єремією, Трануполіським<br />
Германом, Додонським Златоустою та ін.<br />
Детальніша інформація на сайті<br />
http://stavropigia.lviv.ua/<br />
СПІВЧУТТЯ ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УАПЦ<br />
З ПРИВОДУ ВІДХОДУ У ВІЧНІСТЬ<br />
БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА (ГУЗАРА)<br />
31 травня <strong>2017</strong> р., о 18-30, на 85 році життя,<br />
після важкої недуги, відійшов до вічності<br />
Блаженніший Любомир (Гузар),<br />
Архієпископ-емерит УГКЦ.<br />
2 червня <strong>2017</strong> р. Б. Блаженнійший Макарій,<br />
Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель<br />
УАПЦ в архікатедральному соборі Св. Юра<br />
м. Львова відслужив заупокійну Літію за новопредставленим<br />
Блаженнійшим Любомиром (Гузаром).<br />
Його Блаженству співслужили священики Львівського<br />
благочиння УАПЦ (митр. прот. Олег Древняк,<br />
прот. Олег Малетич та ієр. Микола Кавчак) та<br />
духовество УГКЦ. Після молитви Блаженніший<br />
Макарій звернувся із прощальним словом до Владики<br />
Любомира, у якому висловив вдячність за теплоту<br />
відносин між архієреями, Його вагомість у<br />
суспільтві та житті Церкви Христової. Митрополит<br />
Макарій висловив співчуття від Української Автокефальної<br />
Православної Церкви Блаженнішому<br />
Святославу та усім вірним Української Греко-Католицької<br />
Церкви з відходом у вічне життя Блаженнішого<br />
Любомира Гузара.<br />
Джерело: http://uaoc.lviv.ua/<br />
БЛАЖЕННІШИЙ МАКАРІЙ ВІДВІДАВ<br />
VI МОЛИТОВНИЙ СНІДАНОК<br />
В Києві 1 червня,<br />
в день Захисту дітей,<br />
відбувся щорічний<br />
Національний молитовний<br />
сніданок. Захід<br />
зібрав керівництво<br />
держави, політиків,<br />
урядовців, релігійних<br />
лідерів, громадських діячів та науковців. Блаженніший<br />
Макарій у супроводі секретаря Патріархії<br />
УАПЦ митр. прот. Віталія Даньчака відвідав цей<br />
захід. Привітав гостей спікер Верховної Ради Андрій<br />
Парубій. Зі словами привітання та подяки до<br />
присутніх гостей звернулися також прем’єр-міністр<br />
України Володимир Гройсман, секретар<br />
РНБО Олександр Турчинов, посол США в Україні<br />
Марі Йованович, міністри та народні депутати.<br />
Патріарша Рада та Архієрейський собор провели<br />
робочі зустрічі у Патріархії УАПЦ в м. Києві<br />
23 червня у приміщенні Патріархії УАПЦ було<br />
проведено робочі зустрічі Патріаршої Ради та Архієрейського<br />
собору УАПЦ. Патріарша Рада ухвалила<br />
рішення, які були подані на затвердження<br />
Архієрейського собору.<br />
Повна інформація на сайті http://church.net.ua/<br />
У ЛЬВОВІ ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УАПЦ<br />
ОСВЯТИВ НОВОЗБУДОВАНИЙ ХРАМ<br />
ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЬОГО<br />
Блаженніший Макарій<br />
звершив чин освячення<br />
новозбудованого<br />
храму Вознесіння Господнього<br />
у м. Львові<br />
(вул. Щурата). За короткий<br />
час зусиллями<br />
та стараннями настоятеля<br />
громади прот. Миколи Гаврона було збудовано<br />
храм, який є окрасою мікрорайону «Топольна»<br />
та гарно вписується у ландшафт вулиці Щурата.<br />
Перед св. Літургією Митрополит Макарій звершив<br />
чин освячення престолу та храму. У співслужінні<br />
священиків Львівського деканату УАПЦ та<br />
Івано-Франківської єпархії УАПЦ Владика Макарій<br />
очолив першу св. Літургію. На малому вході<br />
настоятеля громади прот. Миколая Гаврона було<br />
нагороджено церковною нагородою – митрою. За<br />
щиру працю та побудову храму 79 жертводавців<br />
отримали церковну нагороду.<br />
УСПЕНСЬКУ ВЕЖУ<br />
МОЖНА ЧИТАТИ В ІНТЕРНЕТІ<br />
З 1 березня 2015 р. зреалізований новий проект<br />
Львівського ставропігійного братства<br />
св. ап. Андрія Первозваного УАПЦ – з цього дня<br />
наш часопис можна читати в інтернеті за адресою:<br />
uv.lviv.ua.<br />
Можна переглянути архівні примірники газети,<br />
які виходили у світ із 1 січня 2009 року.<br />
Мелодійним співом супроводжувала архієрейську<br />
св. Літургію хорова капелла «Дударик».<br />
Джерело: http://uaoc.lviv.ua/<br />
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УАПЦ ВІДВІДАВ<br />
РІВНЕНСЬКИЙ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИЙ<br />
ПОЛІГОН ТА ЗУСТРІВСЯ<br />
ІЗ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ<br />
20 червня Блаженніший Макарій, Митрополит<br />
Київський і всієї України, Предстоятель УАПЦ, у<br />
супроводі священнослужителів та волонтерів Львівської<br />
та Рівненсько-Волинської єпархій, з архипастирським<br />
візитом відвідав військовослужбоців на<br />
Рівненському загальновійськовому полігоні, провівши<br />
зустріч з командиром 10-ї окремої гірсько-штурмової<br />
бригади – підполковником (Героєм України)<br />
В.І. Зубаничем, заступником командира частини з<br />
морально-психологічного забезпечення – підполковником<br />
Д.Т. Петрюком, інспектором Міністерства оборони<br />
України, з офіцерським та особовим складом.<br />
Під час зустрічі було обговорено чимало важливих<br />
питань щодо взаємодії Церкви зі Збройними Силами<br />
України та іншими військовими формуваннями.<br />
Поблизу польової каплиці духовенство відслужило<br />
молебен, під час якого лунали особливі прохання до<br />
Милосердного Бога за швидке завершення війни. На<br />
завершення візитації, Митрополит Макарій зробив<br />
перший запис у Книзі почесних гостей бригади та<br />
подарував на молитовну згадку Бучацьке Євангеліє.<br />
Джерело: http://church.net.ua<br />
ГЛАВА НАЦГВАРДІЇ ПОЯСНИВ,<br />
ЧОМУ КАПЕЛАНАМИ НЕ БЕРУТЬ<br />
СВЯЩЕНИКІВ УПЦ (МП)<br />
Командуючий Національною гвардією генерал-лейтенант<br />
Юрій Аллеров заявив, що його<br />
відомство капеланами не беруть представників<br />
Української Православної Церкви (Московського<br />
Патріархату). Про це він повідомив в інтерв’ю «Апострофу».<br />
Аллеров підкреслив, що зазначене положення<br />
прописано в постанові Кабінету міністрів. За<br />
словами генерала, він особисто бачив, як представники<br />
їх Церкви благословляли бойовиків на війну.<br />
Генерал заявив, що і зараз РФ продовжує намагатися<br />
вплинути на території України, які знаходяться<br />
під впливом Російської Православної<br />
Церкви, маючи на увазі південну і східну частини<br />
нашої країни.<br />
Джерело: https://risu.org.ua,20 червня <strong>2017</strong><br />
ДУХОВЕНСТВО УАПЦ ЗОЛОЧІВЩИНИ<br />
ВШАНУВАЛО ПАМ’ЯТЬ ЖЕРТВ<br />
КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ<br />
25 червня священики<br />
Золочівського деканату<br />
Львівської єпархії<br />
УАПЦ разом із парафіянами<br />
та жителями міста<br />
Золочева розпочали<br />
вшанування днів пам’яті<br />
жертв розстрілів в’язнів<br />
у тюрмах Західної України.В капличці-пам’ятнику<br />
біля Золочівського замку, який свого часу був<br />
катівнею НКВС, поминальні заходи розпочалися панахидою<br />
за померлими в муках.Отець-декан Василь<br />
Саган наголосив на важливості історичної пам’яті,<br />
як уроку історії для прийдешніх поколінь. Страшна<br />
історична правда звучала з вуст священика-дослідника<br />
історії Юрія Юречка про події на території<br />
Золочівського замку, де також відбулися масові розстріли.<br />
Щемливо звучали скорботні твори духовної<br />
музики у виконанні парафіяльного хору церкви Святої<br />
Софії м. Золочева під керівництвом Нелі Мельник.<br />
Вічна пам’ять всім загиблим.<br />
Джерело: http://uaoc.lviv.ua/
В УКРАЇНІ ВПЕРШЕ НАЗВАНО ВУЛИЦЮ<br />
В ЧЕСТЬ ПАТРІАРХА УАПЦ ДИМИТРІЯ<br />
29 червня депутати<br />
Винниківської<br />
міської ради прийняли<br />
рішення щодо найменування<br />
у м. Винниках<br />
Львівської обл.<br />
вулиці в честь Патріарха<br />
УАПЦ Димитрія,<br />
а також культовій споруді<br />
релігійної громади<br />
УАПЦ парафії<br />
рівноап. князя Володимира<br />
Великого у<br />
м. Винники Личаківського<br />
р-ну м. Львова<br />
присвоїти поштову<br />
адресу - Патрірха Димитрія, 2а. У храмі Воскресіння<br />
Господнього м. Винник також частково збережені<br />
розписи, які о. Володимир Ярема виконав, будучи<br />
ще священиком.<br />
Таким чином Винники стали першим містом в<br />
Україні, яке вшанувало пам’ять Патріарха Димитрія<br />
(Яреми) найменуванням вулиці.<br />
На жаль, Львівська міська рада 10 років не реагує<br />
на аналогічне зверненян духовенства та мирян<br />
УАПЦ.<br />
Джерело: http://stavropigia.lviv.ua<br />
МІСІЙНА ПОЇЗДКА СВЯЩЕНИКІВ-<br />
ВОЛОНТЕРІВ ЖОВКІВСЬКО-<br />
КАМ’ЯНКА-БУЗЬКОГО ТА СОКАЛЬСЬКОГО<br />
ДЕКАНАТІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УАПЦ<br />
20-23 червня <strong>2017</strong><br />
р. священики Жовківсько-Кам’янка-Бузького<br />
та Сокальського<br />
деканатів Львівської<br />
єпархії УАПЦ разом<br />
з волонтером Ігорем<br />
Малетичем в черговий<br />
раз відвідали терени Сходу України – зону<br />
АТО. Поїздка була організована на прохання воїнів-розвідників<br />
механізованого батальйону 1-ї<br />
Окремої танкової бригади, які захищають Україну<br />
в районі м. Попасна (Світлодарська дуга).<br />
Духовенство доправило гуманітарну допомогу<br />
(військову форму, продукти харчування, засоби<br />
гігієни, медикаменти), що була зібрана на<br />
парафіях деканатів. Варто зазначити, що наші<br />
священики вперше зустрічаються з розвідниками,<br />
адже саме на них лежить велика відповідальність<br />
у здобутті важливої воєнної інформації,<br />
яка може врятувати життя багатьох воїнів.<br />
Це дійсно безстрашні бійці! Розвідники щиро<br />
дякували священнослужителям, найперше, за<br />
духовну та молитовну підтримку, бо неодноразово,<br />
вони «заглядали у вічі смерті», тому переконані,<br />
що саме віра у Бога та молитва Церкви і<br />
рідних рятувала їхні життя. В зоні АТО священики<br />
УАПЦ не забули і про воїнів, які загинули<br />
за три роки війни, захищаючи свою державу. На<br />
меморіальному місці, де загинув перший український<br />
воїн – жертва російсько-окупаційної<br />
війни кавалер ордену «Богдана Хмельницького<br />
ІІІ ступеня» капітан СБУ Геннадій Біліченко<br />
відслужили поминальну панахиду за всіх<br />
воїнів-героїв та мирних жителів, що загинули<br />
у цій війні. Вічная їм пам’ять! Поїздка в зону<br />
АТО відбулася з благословення Предстоятеля<br />
УАПЦ Митрополита Київського і всієї України<br />
Макарія.<br />
Джерело: http://uaoc.lviv.ua/<br />
У ЖИТОМИРІ ВІДКРИЛИ ПАМ’ЯТНИК<br />
МИТРОПОЛИТУ ІЛАРІОНУ ОГІЄНКУ<br />
У Житомирі 23 червня<br />
відкрили пам’ятник<br />
митрополиту Іларіону<br />
(Івану Огієнку).<br />
Пам’ятник видатному<br />
дія чеві Української Православної<br />
Церкви, перекладачеві<br />
Біблії на<br />
Липень <strong>2017</strong><br />
НОВИНИ УАПЦ<br />
українську мову Огієнку являє собою фігуру митрополита<br />
з граніту висотою 2,3 м.<br />
«Згоду Житомирській обласній організації<br />
Українського товариства охорони пам’яток історії<br />
та культури на організацію благоустрою території<br />
вулиці Михайлівської шляхом встановлення<br />
пам’ятника Іванові Огієнку надано виконавчим<br />
комітетом Житомирської міської ради», - прозвучало<br />
на заході.<br />
Автори пам’ятника – житомирський скульптор<br />
Василь Фещенко та архітектор Валерій Головатенко.<br />
Пам’ятник виготовлений за спонсорські<br />
кошти мецената Олександра Медведюка.<br />
Митрополит Іларіон (Іван Іванович Огієнко)<br />
- український вчений, митрополит Української<br />
Автокефальної Церкви (від 1944), Глава Української<br />
Греко-Православної Церкви у Канаді і<br />
митрополит Вінніпегу. Огієнко доклав чимало<br />
зусиль для організації та розбудови українського<br />
національно-культурного та релігійного життя<br />
у Канаді, політичний, громадський і церковний<br />
діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви,<br />
педагог. Народився 14 січня 1882 р. в м. Брусилові<br />
на Житомирщині. У Канаді професор Огієнко<br />
довершив справу свого життя - підготовку й друк<br />
повного перекладу Біблії українською мовою.<br />
1948 р. він подав текст Старого Завіту до Британського<br />
і Закордонного Біблійного Товариства<br />
на рецензування. В сучасному вигляді Біблія<br />
Огієнка побачила світ у Лондоні 1962 р. накладом<br />
Об’єднаного Біблійного Товариства. Цього<br />
року україномовному перекладу Біблії Огієнка<br />
виповнюється 55 років. У Житомирі є вулиця<br />
Івана Огієнка (мікрорайон Польова).<br />
За джерелом: https://risu.org.ua<br />
СВЯЩЕНИК УАПЦ ПРИЛУЧИВСЯ<br />
ДО ВПОРЯДКУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ<br />
ПОХОВАНЬ У ПОЛЬЩІ<br />
31 травня Городоцьке<br />
товариство<br />
«Холмщина» разом<br />
з настоятелем церкви<br />
св. Пантелеймона<br />
УАПЦ (м. Львів, вул.<br />
Кн. Ольги) о. Василем<br />
Гнатівим здійснили<br />
чергову поїздку в село Юров (Jurów) Томашівського<br />
повіту на Холмщині. Делегація зайнялася<br />
впорядкуванню православного цвинтаря села.<br />
Нагадаємо, Городоцьке товариство «Холмщина»<br />
активно співпрацює із громадою УАПЦ району<br />
та Львівської області, спільно виконуючи волонтерську<br />
місію по вшануванню пам’яті місць<br />
українських поховання та організовують спільно<br />
меморіальні заходи у громадах Городоччини.<br />
Джерело: http://uaoc.lviv.ua/<br />
У смт. ПІДКАМІНЬ УАПЦ<br />
ПРОВЕЛА 5-ТУ ПРОЩУ, ПРИСВЯЧЕНУ<br />
100-РІЧЧЮ ВІДРОДЖЕННЯ УАПЦ І РОКУ<br />
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДИТИНИ<br />
24-25 червня у деканальній<br />
парафії вмц.<br />
Параскеви П’ятниці<br />
смт. Підкамінь Бродівського<br />
р-ну духовенством<br />
УАПЦ Підкаменського<br />
деканату<br />
було організовано п’яту<br />
прощу, присвячену<br />
100-річчю відродження УАПЦ і року соціального<br />
захисту дитини. У суботу було відслужено<br />
акафіст до ікони Підкаменської Божої Матері, яка<br />
є місцевошанованою святинею. Після відправи<br />
присутні прийняли участь у реколекції та мали<br />
змогу почути повчальні духовні проповіді священиків.<br />
У неділю св. Літургію очолив о. Юрій<br />
Осінчук, якому співслужили священики деканату,<br />
а також запрошені гості.<br />
Із вітальним словом до пастви звернувся колишній<br />
декан, настоятель Свято-Аннівського храму м.<br />
Глиняни о. Тарас Дудар, який у своєму слові згадав<br />
про необхідність духовної опіки над молоддю.<br />
Джерело: http://uaoc.lviv.ua<br />
3<br />
ПРОЩА ДО УГОРНИЦЬКОГО МОНАСТИРЯ<br />
– ОДНОГО ІЗ ПОЧАТКІВ МОНАШЕСТВА<br />
У ГАЛИЧИНІ<br />
24 червня Львівське<br />
ставропігійне Братство<br />
св. ап. Андрія Первозваного<br />
організувало<br />
для парафіян Ставропігійної<br />
церкви Успення<br />
Богородиці м. Львова<br />
прощу в Угорницький<br />
Свято-Преображенський монастир, що знаходиться<br />
в с. Угорники Коломийського р-ну Івано-Франківської<br />
обл. Намісник монастиря разом із братією<br />
відслужили подячний молебень для прочан, який<br />
поєднав усіх в спільній молитві.<br />
Отець Павло розповів багатостолітню історію<br />
святої обителі, яка подарувала для православ’я св.<br />
Іова Почаївського, Іова та Феодосія Манявських.<br />
Свого часу саме ці святі стали ченцями у Свято-Преображенському<br />
монастирі с. Угорники та<br />
понесли велич та святість віри Православної по<br />
Західній Україні. Прочани відвідали цілюще монастирське<br />
джерело Дзвінюху, помолилися біля<br />
пам’ятного знака Небеній Сотні та пройшлися<br />
алеєю, яка висаджена за участі Митрополита Галицького<br />
Кир Андрія весною <strong>2017</strong> р. в честь 208<br />
прикарпатців, які загинули на Майдані і зоні АТО.<br />
Смачним монастирським почастунком ченці<br />
пригостили прочан із м. Львова.<br />
Добра і щира атмосфера, яка панує у Свято-Преображенському<br />
монастирі залишила приємні<br />
спогади для парафіян Успенської церкви<br />
м. Львова, які цього дня разом із своїми дітьми,<br />
онуками вирушили, щоб скласти подяку Всемилосердному<br />
Богу і Матінці Небесній, яка своїм<br />
Покровом оберігає святиню в Угорниках.<br />
Джерело: http://stavropigia.lviv.ua<br />
ОГОЛОШЕННЯ<br />
Львівська духовна семінарія<br />
св. ап. Іоанна Богослова УАПЦ<br />
Проводить набір абітурієнтів чоловічої статі<br />
віком 18-35 років на денну форму навчання.<br />
В семінарії проводиться викладання богословських<br />
гуманітарних дисциплін. Термін<br />
навчання 4 роки.<br />
ЛДС є духовним навчальним закладом при<br />
єпархіяльному управлінні Львівської єпархії,<br />
має статут для ведення своєї діяльності згідно<br />
з законодавством України. Після закінчення<br />
ЛДС надається право душпастирської діяльності<br />
як в Україні, так поза її межами.<br />
На вступних іспитах перевага надається<br />
особам з вищою світською освітою, тим, що<br />
пройшли службу у Збройних силах України,<br />
а також абітурієнтам, які виявляють бажання<br />
служити на парафіях Східної та Південної<br />
України. Останні також навчаються у семінарії<br />
на пільгових умовах.<br />
Для тих абітурієнтів, які хочуть тільки отримати<br />
богословську освіту (без прийняття<br />
священичого сану), оплата за навчання буде<br />
встановлена згідно з угодою між студентом і<br />
семінарією, ухваленою педрадою семінарії.<br />
Абітурієнти семінарії складають<br />
такі вступні іспити:<br />
Абітурієнти семінарії складають такі вступні<br />
іспити:<br />
Українська мова – диктант.<br />
Закон Божий – згідно з програмою.<br />
Історія України – згідно з програмою.<br />
Перевірка вокально-слухових даних та<br />
вміння читати церковно-слов`янською мовою.<br />
Документи приймаються з 15 червня<br />
до 15 серпня щопонеділка та щочетверга з<br />
11.00 до 13.00 год. <strong>2017</strong> р.<br />
ТЕРМІН СКЛАДАННЯ ВСТУПНИХ ІСПИТІВ – ТРЕТЯ<br />
ДЕКАДА СЕРПНЯ<br />
Адреса семінарії: 79008, м. Львів,<br />
вул. І. Федорова, 11. Тел. (032) 225-70-81.<br />
Ректорат ЛДС УАПЦ
4 Липень <strong>2017</strong><br />
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ<br />
ДО ВІРНИХ УАПЦ<br />
Наближається<br />
100-річчя<br />
з часу визначної події в<br />
історії Української православної<br />
церкви – створення УАПЦ.<br />
Це зобов’язує нас озирнутись<br />
на порівняно недавню подію<br />
– ІІІ Відродження Української<br />
Автокефалії, що розпочалось з виходу<br />
з-під московської юрисдикції<br />
Петро-Павлівської парафії у<br />
Львові, та задуматись над тим, що<br />
означав цей крок для його ініціаторів,<br />
що відбувалося далі та який<br />
результат цього подвижницького<br />
руху сьогодні.<br />
Ініціатори автокефального руху<br />
мали за мету консолідацію православних<br />
українців навколо ідеї наблизити<br />
майбутню Помісну церкву<br />
до суті Церкви Христової. Для<br />
цього українському православ’ю<br />
треба було звільнитись від впливу<br />
та нашарувань монархічної РПЦ<br />
та хвороб, спричинених войовничим<br />
атеїзмом. Ця ідея – не пуста<br />
вигадка на голому місці. Вона<br />
базується на величних здобутках<br />
та досвіді УАПЦ 20-х рр. XX ст.<br />
(Церкви Митрополита Василя<br />
Липківського). Тоді всі прогресивно<br />
та патріотично налаштовані<br />
священики разом з народом<br />
об’єдналися та радикально змінили<br />
характер церковного життя.<br />
Все, що тоді діялось і відбулося<br />
в Українському православ’ї, є документально<br />
описане. (Чи багато<br />
священиків знайомі з цими документами,<br />
та чи вивчають їх тепер<br />
в семінаріях УАПЦ?). УАПЦерква<br />
бурхливо розвивалася і ставала<br />
духовною основою українців. Але<br />
була жорстоко знищена більшовиками<br />
– на превелику втіху апологетам<br />
РПЦ.<br />
На жаль, ідеологічні недруги<br />
Церкви Митрополита Василя<br />
Липківського є і в теперішньому<br />
українському православ’ї, в т. ч.<br />
в самій УАПЦ. Вони роблять усе,<br />
щоб осквернити пам’ять про тогочасну<br />
Автокефалію та погасити<br />
демократичні настрої в українському<br />
православ’ї. Для цього<br />
вишукуються різні лицемірні аргументи<br />
на те, чому сьогодні є неможливим<br />
організувати Церкву за<br />
прикладом тих славних часів.<br />
Боляче, але сьогодні політики<br />
і урядовці не вникаючи в суть<br />
Церкви та в її історію, зокрема<br />
українську, сприймають «на віру»<br />
як єдино можливе і правильне<br />
все те, що представляють собою<br />
теперішні православні конфесії.<br />
Турбує лише, що їх є аж три, бо це<br />
створює для державного апарату<br />
певні незручності. Звідси й походить<br />
політиканська ідеологія створення<br />
єдиної Церкви – на грунті не<br />
якісному, а кількісному, і щоб це<br />
утворення відповідало, вибачте,<br />
«понятіям» депутатів та урядовців,<br />
тобто, щоб було зрозумілим, з<br />
ким у Церкві можна і треба домовлятись.<br />
Майже так само трактують<br />
Церкву і наші «церквознавці».<br />
Головною засадою і ознакою<br />
УАПЦ від її початку була поставлена<br />
соборноправність, що<br />
означає демократичний устрій і<br />
забезпечення участі всіх ланок<br />
церковної спільноти в управлінні,<br />
починаючи від громади. Громада<br />
– живий і дієвий організм, – не<br />
якесь аморфне згромадження, а<br />
організований колектив на чолі зі<br />
священиком, що має свій Статут,<br />
обирає представництво і виконавчий<br />
орган – парафіяльну «двадцятку».<br />
Більшість священиків цього<br />
бояться, так само, як єпископи не<br />
хочуть мати церковну раду, обрану<br />
демократично, тобто собором.<br />
Ідеалом священиків, вихованих<br />
на традиціях РПЦ, є «прихожани»,<br />
які приходять до храмів, отримують<br />
«послуги» та ідуть собі, не<br />
втручаючись ні у що. Владики, зі<br />
свого боку, не хочуть, щоб священики<br />
(тим більше, миряни) мали<br />
будь-який вплив на їхні дії, воліють<br />
вирішувати все поміж собою.<br />
Як перші, так і другі не хочуть<br />
розуміти, що саме консолідована<br />
спільнота є запорукою незалежності<br />
і повноти прав громади,<br />
єпархії, всієї Церкви.<br />
Реальна соборноправність<br />
можлива лише за умови, що починається<br />
вона з легітимних, тобто<br />
реєстрових громад, які є первинними<br />
парафіяльними організаціями.<br />
Без такої ланки все решту<br />
буде лише фікцією. Жива, діяльна<br />
громада, духовно очолена гідним<br />
священиком, – це основа справжньої<br />
Церкви. Всі болісні випадки<br />
та ситуації, що трапляються в парафіях,<br />
є наслідками відсутності<br />
колегіальності, відкритості та взаємної<br />
довіри.<br />
Багато нашкодило УАПЦеркві<br />
залучення єпископів, що вийшли з<br />
УПЦ-КП та УПЦ-МП. Саме вони<br />
найбільше розвалювали молоду<br />
конфесію, вносили в церковне<br />
життя інтриги та перетворювались<br />
у «князьків». Вони робили все,<br />
щоб «затиснути» Автокефалію в<br />
Галичині та скомпрометувати її<br />
(чи не на замовлення зі сторони?).<br />
Важко повірити, що й далі чиниться<br />
опір оновленню українського<br />
православ’я, і навіть зсередини<br />
УАПЦ.<br />
Якщо взяти до уваги, що теперішня<br />
УАПЦ зреклася головного<br />
– реальної соборноправності, і навіть<br />
в перемовини про об’єднання<br />
єрархи вступають без погодження<br />
з Собором, то навіщо тоді лицемірно<br />
триматись назви, яка стала<br />
неправдивою?<br />
Ми, родина священика Володимира<br />
Яреми, якому згодом довелося<br />
стати Патріархом УАПЦ<br />
Димитрієм, звертаємось до спільноти<br />
УАПЦ і заявляємо, що нам<br />
дуже соромно за те, що діється<br />
в сьогоднішній церковній формації,<br />
започаткованій з моменту<br />
обрання предстоятелем нині<br />
вже покійного митр. Мефодія<br />
Кудрякова. Багато з нас були безпосередніми<br />
свідками та брали<br />
жертовну участь у справі Третього<br />
Відродження УАПЦ, а тому добре<br />
знаємо, якою була мета автокефального<br />
руху і бачимо тепер, як<br />
він був використаний тими, хто<br />
не перейнявся його ідеями. Тому<br />
ПРОСИМО НЕ ПОВ’ЯЗУВАТИ<br />
ІМ’Я ПАТРІАРХА ДИМИТРІЯ ЗІ<br />
СТАНОВИЩЕМ В ТЕПЕРІШНІЙ<br />
УАПЦ. Так, він був надто довірливим<br />
та ідеалізував людей в сутанах,<br />
і до кінця не міг повірити,<br />
що якась духовна особа може виявитись<br />
непорядною людиною, а<br />
таке траплялось, і призводило до<br />
помилок. Але ці помилки не можна<br />
визнати як його особисті, бо за<br />
кожною з них стояли ті, що підказували,<br />
радили і наполягали.<br />
Зрештою, склалося так, що ідея<br />
чистої соборноправної Церкви,<br />
якою «горів» Патріарх Димитрій,<br />
сьогодні виглядає утопією. Як виявилось,<br />
її не сприйняли єпископи,<br />
які свідомо чи несвідомо, відверто<br />
чи затаєно є прихильниками синодального<br />
устрою, тобто залежності<br />
церковної структури лише від<br />
ЇХ волі. Не зрозуміли справжньої<br />
суті соборноправності священики,<br />
і погодились бути заручниками невігластва<br />
або сваволі окремих єпископів<br />
(бо не мають ніякого впливу<br />
на вибір єрархів та на їхні дії,<br />
– а це через байдужість або гординю<br />
– аби не довелось залежати в<br />
чомусь від громади). Як наслідок,<br />
в лави духівництва проникає багато<br />
«перебиранців» – людей без покликання,<br />
або й просто цинічних<br />
безбожників. Яскравим доказом<br />
цього є випадок з «архієписком»<br />
Мстиславом (включно з його неймовірним<br />
«поновленням» – «за<br />
ремонт даху»). Такий випадок для<br />
Церкви в стократ страшніший, ніж<br />
тяжкий злочин звичайного безбожника,<br />
– БО ВБИВАЄ ВІРУ В<br />
ЦЕРКВУ.<br />
Шлях, який пройшла<br />
УАПЦерква, відроджена у Петро-<br />
Павлівському храмі, був дуже<br />
складним, сповненим шантажу,<br />
погроз, шельмування, підступів,<br />
засилання агентів СБУ (в якій на<br />
той час помінялась лише вивіска).<br />
Фактом, що означав взяття під контроль<br />
Церкви, яку з ентузіазмом<br />
виборов народ, стало обрання під<br />
відвертим тиском «органів» предстоятелем<br />
УАПЦ одіозної фігури<br />
– Мефодія Кудрякова, який «прославився»<br />
на Тернопільщині, ще<br />
будучи священиком. (Ставленик<br />
безбожників одразу задекларував<br />
свою сутність, викинувши на<br />
вулицю редакцію «Нашої віри»<br />
та познущавшись над Євгеном<br />
Сверстюком).<br />
Це було зроблено без «оглядання»<br />
на церковну спільноту та<br />
в порушення Статуту і заповіту<br />
Патріарха Димитрія, лише зі страху<br />
перед «органами». Цей акт позбавив<br />
«державну» Церкву – УПЦ<br />
КП – серйозного конкурента.<br />
Тепер УАПЦ зреклася задекларованих<br />
ідеалів і живе на засадах<br />
«паритету» інтересів – верхи не<br />
втручаються в життя священиків,<br />
особливо тих, що поступають негідно,<br />
а це стало запорукою спокою<br />
і безпеки верхів. Так появились<br />
парафії, «приватизовані»<br />
цілими родинами. Непотизм (протекціонізм,<br />
кумівство. – Прим.<br />
ред.) став звичайним явищем.<br />
Лице Церкви та її авторитет стали<br />
останньою проблемою, яка турбує<br />
духівництво (в усякому разі, голосних<br />
протестів досі чути не було)<br />
А зло завжди розповзається швидко,<br />
бо воно нахабне.<br />
Однак, є в УАПЦеркві багато<br />
чесних священиків, гідних звання<br />
пастиря, і вони, напевно, розуміють,<br />
що не все є в порядку,<br />
але чомусь терплять (забули, що<br />
непротивлення злу є гріхом, а у<br />
випадку священиків цей гріх шкодить<br />
всій Церкві; добрим прикладом<br />
став протест священиків<br />
Тернопільщини проти поновлення<br />
«архієпископа» Мстислава,<br />
який «прославив» УАПЦ на всю<br />
Україну).<br />
В українському православ’ї<br />
його кращі традиції були знищені<br />
впливом монархічної РПЦ.<br />
Церква Митрополита Василя<br />
Липківського здійснила успішну<br />
спробу визволитися від цього<br />
впливу і зробила радикальний<br />
крок на зближення з народом і демократизацію<br />
церковного життя.<br />
Знищили цю Церкву безбожники-комуністи.<br />
Церква, організована на невиразних<br />
засадах, легко піддається<br />
як всім хворобам, що властиві<br />
суспільству, так і маніпулюванню<br />
з боку політиків та урядовців –<br />
адже єпископи не мають обов’язку<br />
радитися з церковною спільнотою<br />
та звітуватись перед нею, а тому<br />
поступають за власними і груповими<br />
інтересами.<br />
Лад в УАПЦ може дати лише<br />
навернення до життя за Статутом,<br />
вибудуваним на засадах соборноправності.<br />
Лише наскрізна<br />
відкритість і участь громад (а<br />
не «кишенькових» двадцяток) в<br />
управлінні Церквою через своїх<br />
післанців в радах усіх рівнів може<br />
поступово змінити церковне жит-
тя та дати УАПЦ майбутнє. Але<br />
здійснити це сьогодні не дають не<br />
якісь атеїсти, а такі, як уже згадуваний<br />
«архієпископ» Мстислав та<br />
«іже з ним», а також ті священики,<br />
які трактують служіння Богові<br />
лише як вигідну справу.<br />
Без невідкладного скликання<br />
церковного Собору та самовизначення<br />
УАПЦ втратить будь-які<br />
аргументи на своє існування, тим<br />
більше, що вже є УПЦ-КП (бо що<br />
ж можемо їй протиставити?).<br />
Зважились ми написати гірку<br />
правду не з метою зробити комусь<br />
кривду (а саме так, напевно, дехто<br />
пояснить наш вчинок), а заради<br />
того, щоб все те правильне і добре<br />
для Церкви, що почалося у 1991 р.<br />
з подвигу священиків Володимира<br />
Яреми та Івана Пашулі, продовжилось<br />
на щирому ентузіазмі народу<br />
і чесних священиків, та увінчалось<br />
величним і символічним приїздом<br />
до України Патріарха Мстислава –<br />
не пропало намарно.<br />
Недруги УАПЦ були налякані її<br />
успіхами. Не гребуючи будь-якими<br />
засобами, вони пішли у наступ<br />
і здобули перемогу. Відколи<br />
Церкву очолив Мефодій Кудряков<br />
– відтоді вона стала незрозумілою<br />
формацією, яка не має що протиставити<br />
іншим конфесіям.<br />
Переживши великі випробування,<br />
вірні УАПЦ мають право на<br />
те, щоб тяжко здобута ними Церква<br />
не була фальшивкою на догоду різним<br />
скритим антицерковним силам,<br />
а навернулась на шлях істини<br />
– до ідеалів Церкви Митрополита<br />
Василя Липківського.<br />
P. S. Смерть кардинала УГКЦ<br />
Любомира Гузара яскраво засвідчила,<br />
наскільки важливими для<br />
Церкви є її авторитети. Своїм життя<br />
він показав, що в Церві не влада<br />
є важливою. Спільнота УГКЦ<br />
отримала у спадок від нього заповіти,<br />
миряни – настанови, урядовці<br />
і депутати – заслужені докори.<br />
Вислови Блаженнішого тиражуються<br />
і визнаються публічно.<br />
Патріархові Димитрію судилося<br />
бути «попелюшкою», що мала<br />
не одну «мачуху» – він був незручним<br />
для УПЦ-КП, для урядовців<br />
усіх рівнів та й для багатьох «своїх».<br />
І тепер, коли відзначаються<br />
різні дати, пов’язані з його особою<br />
та висловлюються похвали, ніхто<br />
не згадує головного – чого саме<br />
він прагнув і заради чого боровся<br />
з «вітряками».<br />
В останні роки життя Патріарх<br />
Димитрій особливо переймався<br />
проблемою компромісу зі злом<br />
(яка є найбільшою духовною хворобою<br />
світу), і наполягав, що такий<br />
компроміс є визнанням зверхності<br />
зла, тому не може бути йому<br />
місця у Церкві. (А ми не раз чуємо,<br />
що, мовляв, «духовна особа є<br />
також живою людиною, а тому не<br />
варто занадто прискіпуватись до її<br />
поведінки»). Випадок з «архієпископом»<br />
показує, які небезпеки існують<br />
для Христової Церкви. А як<br />
їх остерігатись – відомо, аби була<br />
лише на це щира віра і добра воля.<br />
За дорученням родини підписались<br />
сини Патріарха Димитрія<br />
Святослав і Данило Яреми<br />
Марія ГОРБАЛЬ<br />
На тижні Ангелінці виповнився<br />
п’ятий рочок. Та День народження<br />
батьки вирішили відзначити<br />
у неділю – запросили усіх хресних<br />
(а це аж по три пари). Тобто отець<br />
Віталій взяв за хресних трьох своїх<br />
товаришів з Духовної семінарії,<br />
їмость Вікторія – трьої своїх колишніх<br />
товаришок, з якими вчилася на<br />
факультеті журналістика. Та про яку<br />
журналістику після заміжжя могла<br />
бути мова – вона ЇМОСТЬ (так називають<br />
на Західній Україні. На Східній<br />
та Центральній Україні цей титул іменується<br />
МАТУШКА).<br />
– Вікуся. Ну ти й господиня! Ну й<br />
стіл накрила – і качки, й кури смажені,<br />
і риби фаршировані, і торти! Та де<br />
ж ти усього цього навчилася? І коли?<br />
– запитує з захопленням та з неприхованою<br />
заздрістю товаришка-журналістка.<br />
– Моя Вікуся прекрасно вміє варити<br />
манну кашку для Ангелінки і смажити<br />
яєчню для мене, навіть посолить,<br />
навіть зеленим кропчиком посипле, –<br />
усміхаючись, з любов›ю поглянувши<br />
на дружину, каже отець Віталій. – А<br />
оце все – це наші парафіянки. Вони<br />
щосуботи на неділю нам такого навипікають,<br />
а коли взнали, що в нас<br />
свято – ну то й насправді постаралися.<br />
Головне – завоювати у них довіру,<br />
шану, ну і, звичайно, любов. – Отці<br />
ніяково повсміхалися. – А ви думаєте,<br />
дівчата, наші їмості чого такі пухленькі?<br />
– звернувся отець Віталій до журналісток.<br />
– Це ж вам не з мікрофоном<br />
бігати! Цеж БУТИ ЇМОСЮ! Це ж<br />
допомагати отцеві підготувати проповідь,<br />
і самій статечно виглядати – навіть<br />
співати в церковному хорі, а коли<br />
нема дяка – замість нього дякувати!<br />
– А як я сьогодні співав на службі?<br />
– запитує, усміхаючись, отець Роман.<br />
– Ну, та ти просто соловейком заливався!<br />
– зареготали отці.<br />
– Ну а отець Юрій! Яку він проповідь<br />
видав! А як усі слухали! З якими<br />
задумливими обличчями! Дехто навіть<br />
сльозу впустив. Ну просто філософ<br />
– зайшлися реготом отці, вгощаючись<br />
печеним, вареним, смаженим,<br />
яке наготували парафіянки. – Навіть<br />
про Ангелінку сказав!<br />
– До речі, де Ангелінка?<br />
– Та вона роздивляється свої презенти<br />
– відповіла поважна їмость<br />
Вікторія.<br />
Чи міг мріяти дудусь, священик<br />
Іван, якого вивезли в Пермську область<br />
за співрацю з УПА, – про таку<br />
Борис ХАРЧУК<br />
Липень <strong>2017</strong><br />
ОТВЕРЕЗІННЯ<br />
Із почутого<br />
долю свого внука? Звичайно, не міг!<br />
Він молив Бога, щоб вижив, щоб вижили<br />
його дружина з маленьким сином,<br />
вивезені хтозна де в Сибір, – щоб<br />
повернулися додому… Він тільки про<br />
те мріяв і про те молився. Та не вижив.<br />
Своїм священичим тілом збагатив російську<br />
землю. І не дізнався, що його<br />
син після повернення в Україну пішов<br />
родинним шляхом – став священиком.<br />
Та з Небес споглядав дідусь Іван і<br />
за терпіннями свого наступника, і за<br />
його злетами, які відбулись тільки в<br />
час Незалежності України. І тішився<br />
на Небесах священик дідусь Іван, що<br />
і внук його поступив в Духовну семінарію<br />
– не перервав родинного священичого<br />
ланцюга. Та що зараз думає<br />
на небесах дідусь Іван, дивлячись на<br />
життя свого внука, отця Віталія?<br />
Товариство гамірно пригощалося,<br />
ввеселилося, пересипаючись жартами,<br />
і, звичайно, тостами за здоров›я та<br />
щасливе життя Ангелінки.<br />
Та раптом – роздирливий крик<br />
дитинки. – Усі, розгублені, піднялись<br />
і перелякано помчали на крик.<br />
Побачене ще більше вразило усіх – на<br />
голубій плитці ванної кімнати лежало<br />
бездиханне тільце Ангелінки. Поряд<br />
– розкрита пляшечка з великими апельсинами<br />
на етікетці. З пляшечки повільно<br />
витікав шампунь.<br />
Отець Віталій отямився першим.<br />
Пробіг за паспортом, грішми, крикнув<br />
до дружини, щоб взяла великий махровий<br />
рушник загорнути дитинку, і<br />
побігли до машини. Чекати на машину<br />
швидкої допомоги в райцентрі у неділю<br />
не було смислу. Гості теж мовчки<br />
квапливо повискакували з хати.<br />
На столі, крім тортів, непочатими<br />
з усіх наїдків лежали дві довгі фарширова<br />
риби, з широко виряченими<br />
СОРОЧКА ДУХУ НАРОДУ<br />
...Нещасна, неправдива людина,<br />
що добровільно й легко зрікається<br />
рідної мови; щаслива, праведна людина,<br />
що в радості й горі будує слово<br />
своєї землі. Нещасні, прокляті батько<br />
й мати, що сплоджують перевертнів;<br />
щасливий, непереможний народ,<br />
що породжує своїх захисників і оборонців.<br />
«Ну, що б, здавалося, слова...<br />
– чуємо з малих літ тихе запитання<br />
довіри, здобуте з найбільших глибин.<br />
– Слова та голос – більш нічого!<br />
А серце б’ється-ожива, як їх почує!..<br />
– і спрямоване в саму душу зав’язаного<br />
світу, як сакраменто: – Знать,<br />
од Бога і голос той, і ті слова ідуть<br />
меж люди!..». У відповідь – кредо:<br />
«Вогонь в одежі слова», – твердо,<br />
як з-під ковальського молота. І як<br />
руків’я наскрізьсічного меча, поєднання<br />
довіри й кредо: «Слово, моя<br />
ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть<br />
обоє!». Ця інтерпретація як<br />
втілення українського народного<br />
духу в слові наших найбільших поетів,<br />
мислителів, революціонерів,<br />
так і непоборного вияву становлення<br />
національної самосвідомості – її<br />
5<br />
переляканими очима. – Велетенська<br />
чорна муха сідала на свої володіння.<br />
В лікарні обласного центру дитинку<br />
зразу помістили в реанімаційне відділення.<br />
Після довготривалого очікування<br />
батьків під дверима відділення вийшов<br />
лікар і сказав, що дитинку негайно<br />
реанімобілем везуть в опіковий<br />
центр у Київ – домовились, там уже<br />
їх чекають. Потрібно терміново робити<br />
операцію. Шампунь перепалила<br />
дитинці кусок стравохода. Тут її не<br />
врятують. Мусить їхати хтось один<br />
із батьків. (Вже в Києві отцю Віталію<br />
скажуть, що потрібно ставити штучний<br />
фрагмент стравохода. Таку операцію<br />
треба буде робити дитині кожного<br />
року, – вставляти іншу, більшу трубочку,<br />
до 25-річчя, до припинення росту<br />
організму).<br />
У Києві отець Віталій зупинився у<br />
товариша свого батька, отця Марка. І<br />
коли зранку отець Віталій зірвався,<br />
щоб бігти в реанімаційне відділення<br />
до дитини – той категорично заперечив.<br />
– Ні, спочатку йдемо служити<br />
Службу Божу, а потім аж підеш, отче<br />
Віталію, до лікарні. І візьмеш дитині<br />
Святе Причастя.<br />
Чи не вперше в житті отець Віталій<br />
служив Службу Божу так, як справді<br />
належиться. Кожне його слово, кожен<br />
його звук мали адресне призначення –<br />
до Всевишнього. І коли виголошував<br />
«Отче наш», то в ті слова вкладав усю<br />
свою душу, усе розуміння, усю свою<br />
потугу.<br />
– Я Святе Причастя приніс своїй<br />
дитині, – і лікар впустив отця Віталія<br />
запричастити дитину, підключену до<br />
апарату штучного дихання, до крапельниць<br />
для очищення організму від<br />
отруєння шампунем, до інших апаратів.<br />
І кожного разу кожен лікар, який<br />
чергував у палаті реанімаційного відділення,<br />
де лежала Ангелінка, впускав<br />
отця Віталія, щоб той дав дитині<br />
Святе Причастя.<br />
Кожного дня дитині робили аналізи.<br />
Результат утішав лікарів. Очищення<br />
організму відбувалось незвичайно<br />
стрімко. І через два тижні підготовки<br />
до операції зробили повторне обстеження<br />
на УЗД. Результат був вражаючий<br />
– обпечений фрагмент стравохода<br />
зажив. Операції ніякої робити нема потреби.<br />
Дитинка повністю здорова.<br />
Радів на Небесах дідусь отець Іван.<br />
Радів, що видужала його правнучка, а<br />
ще більше радів, що його внук, отець<br />
Віталій, став СВЯЩЕНИКОМ.<br />
буття і творення. В головах слова<br />
стоїть свідомість, у головах свідомості<br />
стоїть слово. Вони з купелі крові,<br />
що пульсує в грудях і заливає мозок.<br />
Слово не значок, не символ – це вогонь,<br />
а перефразовуючи вже відоме:<br />
сорочка духу народу. Вона досконало-вишукана<br />
й коштовно-прекрасна,<br />
невтомно шита з покоління в покоління<br />
і турботливо передавана з роду<br />
в рід для найвищого, повного довершення,<br />
що йому не буде кінця.<br />
Уривок із статті «Слово і народ» //<br />
Прапор. – 1988. – <strong>№</strong> 10. – С. 147-148.
6 Липень <strong>2017</strong><br />
Ірина ТАРАСЮК, молодший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України (м. Львів)<br />
ЗА ВСЕ БОГУ ДЯКУВАТИ:<br />
НАРОДНА «ФІЛОСОФІЯ ВДЯЧНОСТІ»<br />
Упродовж століть усе життя українського<br />
люду, разом із життям Церкви,<br />
розвивалося й висловлювалося<br />
у постійному поєднанні молитов і<br />
подяк, одним із проявів яких було<br />
славослів’я. Можемо прослідкувати<br />
внутрішню взаємопов’язаність між<br />
таким усталеним способом ведення<br />
розмови, здатністю людини бути<br />
задоволеною життям, радіти життю<br />
та релігійним світовідчуттям українців.<br />
Такі часто вживані у нашому щоденному<br />
мовленні вислови Слава<br />
Богу, Хвалити Бога і Богу дякувати,<br />
за звичай, використовуємо як<br />
вставні у значенні «на щастя», «добре»,<br />
«гаразд», а також «нівроку»,<br />
«далебі», «як видно». Український<br />
етнолог, священик Ксенофонт Сосенко<br />
(1861-1941) стверджує, що локатив<br />
Хвала Богу! в нашій мові дуже<br />
давнього походження, має буквальний<br />
давньоіранський відповідник і<br />
пов’язаний із ще дохристиянськими<br />
уявленнями народу про божество.<br />
Слід зазначити, що подяці відводиться<br />
важливе місце у Святому<br />
Письмі, будучи усвідомленням дарів<br />
Божих, найчистішим прагненням<br />
душі, захопленої цією щедрістю і<br />
радісною вдячністю за ласку Божу.<br />
У Біблії подяка означає «знаходити<br />
радість, хвалу і звеличання, прославляння<br />
Бога». Хвалити Бога – це<br />
«сповіщати про Його велич»; дякувати<br />
Йому – значить «проголошувати<br />
Його чудеса, свідчити про Його<br />
діла». Супроводжуючи молитву і<br />
життя християн, ставши його правдивою<br />
підвалиною, подяка розквітає<br />
з такою силою, з якою вона ніколи<br />
не проявлялася раніше, у старозавітні<br />
часи.<br />
Цієї народнохристиянської традиції<br />
славослів’я дотримувалися,<br />
зокрема, українці-горяни, для яких<br />
вона мала важливе морально-етичне<br />
і світоглядне значення. Так український<br />
етнолог Володимир Гнатюк<br />
(1871-1926) у своїй розвідці<br />
про гуцулів, акцентуючи увагу на<br />
17-19 травня <strong>2017</strong> р. у Львові<br />
відбулась ХІV Міжнародна наукова<br />
конференція «Археологія заходу<br />
України». Інформацію до газети<br />
про цю подію надіслав член оргкомітету<br />
конференції, в. о. завідувача<br />
відділу археології Інституту українознавства<br />
ім. І. Крип’якевича НАН<br />
України, докт. іст. наук, професор<br />
кафедри археології та спеціальних<br />
галузей історичної науки Львівського<br />
національного університету ім.<br />
Івана Франка, член Львівського крайового<br />
ставропігійного братства<br />
св. ап. Андрія Первозваного М.С.<br />
Бандрівський.<br />
Учасники конференції прийняли<br />
резолюцію, в якій зазначається:<br />
«Ми, учасники ХІV Міжнародної<br />
наукової конференції «Археологія<br />
заходу України», делеговані науковими<br />
центрами п’яти європейських<br />
їх побожності, зазначає, що горяни<br />
шанують «усі христіянські місця»<br />
– церкви, каплиці, хрести, знімають<br />
уже здалеку перед ними капелюхи,<br />
хрестяться та виголошують «усякі<br />
побожні формулы, як: Слава тобі,<br />
Господи Сусе Христе, сыну Божій,<br />
дальше говорять «Отче наш» и кончать:<br />
«Заборони, Господи, від усякого<br />
лихого, від припадку кєжкого<br />
всей на рід православный тай мене»<br />
и инше».<br />
І. Франко у «Галицько-руських<br />
народних приповідках» тлумачить,<br />
що Богу дьикувати! – це «звичайна<br />
фраза по скінченню якогось діла».<br />
Він пояснює також варіант цієї фрази:<br />
«Звичайне закінчення тексту в<br />
старих рукописах: Конець і Богу<br />
слава, – увійшло і в народню поговірку<br />
при закінченню всякого діла».<br />
Завершивши певну роботу, часом<br />
промовляли слова Спасибі Богу за<br />
допомогу. Слід зазначити, що народна<br />
мудрість радить і починати,<br />
і закінчувати будь-яку справу з Богом:<br />
Рано встань, зітхни до Бога і в<br />
руки поплюй: Все з Богом! І. Франко<br />
визначає цей вислів як «поученє<br />
для роботящого чоловіка, якому<br />
спішно до роботи». Так думав й говорив<br />
увесь робочий люд на нашій<br />
українській землі, що й майстерно<br />
відтворено у творчості українських<br />
письменників. «Багато часу пройшло,<br />
– пише У. Самчук у трилогії<br />
«Волинь», - аж поки дочекалося (Городне),<br />
що куплять його оці натруджені<br />
суконні дядьки та по-своєму,<br />
по-мужицькому, поплювавши в долоні,<br />
з Богом за працю візьмуться».<br />
Відповідно до народно-християнських<br />
уявлень, початок справ з<br />
молитвою забезпечує успіх заходу і<br />
оберігає від випадковостей і неприємностей.<br />
Ще в середині ХІХ ст. учені<br />
намагалися пояснити походження<br />
таких коротких молитов-зітхань<br />
до Господа. Так російський фольклорист<br />
й етнограф І. Снєгірьов<br />
указував, що як на серце, так і на<br />
прислів’я народу «віра і благочестя<br />
держав, з тривогою і обуренням<br />
сприйняли Рішення наради 7 травня<br />
<strong>2017</strong> р., зініційованої Івано-Франківською<br />
облдержадміністрацією<br />
(голова О. Гончарук), Галицькою<br />
райадміністрацією (голова М. Попович)<br />
і районною Радою (голова П.<br />
Андрусяк) про відбудову в с. Крилос<br />
Галицького р-ну Івано-Франківської<br />
обл. літописного давньоруського<br />
Перенесення образу<br />
Матері Божої Неустанної Помочі<br />
з с. Товщів до с. Селисько на Львівщині.<br />
1938 р.<br />
поклали священну печать свою. Починаючи<br />
і закінчуючи справи свої з<br />
Богом, він славить святе ім’я Його<br />
і у своїх прислів’ях». Такі словесні<br />
формули супроводили усе життя селянина,<br />
вони є дзеркалом народної<br />
душі при усіх різноманітних умовах<br />
життя. Крім того, сталі вислови<br />
завжди несуть певну емоційну, естетичну<br />
інформацію.<br />
Варто зауважити, що форму прослави<br />
Бога мають деякі, вже згадувані<br />
нами, традиційні українські<br />
привітання. Згадуючи далекі роки<br />
свого дитинства, Ярема Гоян пише<br />
про релігійне світосприйняття, засвоєне<br />
у той час: «Світ цей сотворений<br />
Богом, а ми росли в ньому і<br />
добре знали, що живемо у Божому<br />
світі. Всевишній є всюди: і на образах<br />
у хаті, і в молитвах, і в щоденному<br />
вітанні «Слава Ісусу Христу»<br />
– «Навіки слава Богу», і в різдвяній<br />
радості «Христос рождається» –<br />
«Славіте Його».<br />
Ці сакральні привітання виконують<br />
певну духовно-психологічну<br />
функцію. З релігійної літератури можемо<br />
довідатися, що такі привітання<br />
є особливими відпустовими молитвами,<br />
через які людина звільняє себе<br />
від нещасть і терпінь, що їх вона<br />
стягнула на себе за свої гріхи. «Вірним,<br />
що вітаються таким чи подібним<br />
привітом (Слава Ісусу Христу<br />
– Слава на віки…), даний відпуст<br />
300 днів. Коли ж побожно відмовити<br />
коротеньку молитву-зітхання (Слава<br />
Богові!), почувши яке-небудь богохульство,<br />
то дається 500 днів відпусту».<br />
Згідно з наукою Церкви люди<br />
«повинні славити святе Боже ім’я<br />
і вихваляти велич діл Його». У посланні<br />
до євреїв апостол Павло<br />
настановляє: «Отож, завжди приносьмо<br />
Богові жертву хвали, цебто<br />
плід уст, що Ім’я Його славлять»<br />
(Євр.13:15). Наш люд завжди був<br />
вірним цим принципам християнського<br />
життя.<br />
В українських пареміях (прислів’ях,<br />
приказках тощо) закарбувалося<br />
й таке ставлення до власного<br />
життя, яке відповідає новозавітній<br />
настанові «Будьте життям не грошолюбні,<br />
задовольняйтеся тим, що маєте»<br />
(Євр.13:5). В народі кажуть: Є,<br />
спасибі Богу, хліба з душу, грошей з<br />
нужу – тай буде з нас!; Живи та й<br />
Бога хвали; Нема що Бога гнівити,<br />
– значить, «нема чого нарікати, ведеться<br />
не зле». Принагідно зауважимо,<br />
що таке вміння бути задоволеним<br />
життям, радіти тому, що маєш,<br />
залежить від складу розуму, а не обставин,<br />
походить із джерела всередині<br />
нас, це вибір самої людини. Як<br />
відомо, ті, хто втішається життям,<br />
не обов’язково більш обдаровані<br />
чи більш удачливі від безрадісних.<br />
Просто одні є внутрішньо налаштовані<br />
радіти життю, а інші неначе<br />
наполягають на житті з труднощами.<br />
Далі буде<br />
ЗАЗІХАЮТЬ НА ПІДМУРКИ ОСМОМИСЛОВОГО ХРАМУ<br />
кафедрального собору Успіння Пресвятої<br />
Богородиці (ХІІ ст.). …Подібна<br />
ініціатива місцевої виконавчої<br />
та законодавчої влади Івано-Франківщини<br />
відбулась у 1999 р., коли<br />
давньоруські фундаменти Свято-Успенського<br />
собору, спорудженого за<br />
правління одного з наймогутніших<br />
галицьких князів Ярослава Осьмомисла<br />
(1152-1187 рр.), вже були частково<br />
зруйновані незаконними будівельно-реставраційними<br />
роботами,<br />
які розпочиналися під тим самим<br />
гаслом: «Відбудуймо Успенський<br />
собор!». Благочинний фонд, створений<br />
тоді для акумулювання коштів<br />
на це будівництво, не виконав своїх<br />
зобов’язань і безслідно зник з юридичного<br />
поля зору. …Ми, учасники<br />
Міжнародної наукової конференції<br />
– фахівці з археології, архітектури,<br />
мистецтвознавства та історії, з огляду<br />
на свій досвід у цій сфері та зважаючи<br />
на чинне пам’яткоохоронне<br />
законодавство України і міжнародні<br />
пам’яткоохоронні хартії, ратифіковані<br />
Україною, заявляємо, що будь-які<br />
спроби відбудовувати Свято-Успенський<br />
давньоруський кафедральний<br />
собор в с. Крилос Галицького району<br />
Івано-Франківської області категорично<br />
неприпустимі… Наполягаємо:<br />
необхідно припинити будь-які<br />
спроби незаконної (з огляду на міжнародне<br />
і українське пам’яткоохоронне<br />
законодавство) відбудови давньоруського<br />
кафедрального собору<br />
ХІІ ст. в с. Крилос, а, фактично, – новобуду,<br />
який… знищить автентичну<br />
субстанцію дощенту і безповоротно».<br />
Під резолюцією підписався ряд<br />
провідних вчених України. Повний<br />
текст резолюції на сайті https://zbruc.<br />
eu/node/66815
Липень <strong>2017</strong><br />
Ніна НЕМИРОВСЬКА (Харків)<br />
ДУХОВНІ ПОДВИГИ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ У ДОБУ<br />
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ ХХ СТОЛІТТЯ<br />
Професор Іван Огієнко<br />
(Митрополит Іларіон)<br />
Досліджуючи роль відомого українського церковного<br />
діяча Івана Огієнка як голови повноваженого<br />
уряду УНР в період з листопада 1919 – жовтня<br />
1920 рр., І. І. Тюрменко підкреслював його значення<br />
у створенні нових військових формувань, які<br />
захищали українську державність. Найбільшим досягненням<br />
у сфері військової політики можна вважати<br />
створення в грудні 1919 р. військової школи<br />
для підготовки українських старшин. До організації<br />
цього навчального закладу І. Огієнко доклав чималих<br />
зусиль. Після поразки українських змагань<br />
1921 р. в еміграції (Тарнів) відбувся з’їзд українського<br />
військового духівництва, участь в якому<br />
брав православний богослов, професор Іван Огієнко<br />
(майбутній митрополит).<br />
Перебуваючи в еміграції українські військові<br />
Отець<br />
Микола Борецький<br />
зберігали віру, українські традиції і звичаї, продовжували напружене духовне<br />
життя. Спогади Ніни Самокіш доносять до нас імена отця Пащевського,<br />
колишнього старшини і духовного настоятеля війська УНР, учасника обох<br />
Зимових Походів. У церковному хорі тоді співали 30-40-літні старшини,<br />
козаки й члени уряду: генерали Безручко, Змієнко, Загродський, Шандрук,<br />
Омелянович-Павленко, Капустянський, Тютюнник, Крат та інші члени Уряду:<br />
Шаповал, Матрос, Паливода, Мазепа...<br />
Українські військові, зокрема члени православних братств 4-ї та 6-ї стрілецьких<br />
дивізій армії УНР, у 1921 році започаткували духовний український<br />
журнал «Релігійно-науковий вісник», який проіснував до жовтня 1923 року і<br />
свідчив про духовну зрілість його засновників.<br />
Формуванням патріотизму у воїнів займалися старшини УНР: генерал<br />
М. Омелянович-Павленко, полковник О. Удовиченко, полковник М. Безручко,<br />
полковник В. Змієнкота інші. Згодом, ставши українським генералом,<br />
О. Удовиченко підкреслював, що «українське козацтво довело свою бойову<br />
вартість».<br />
У листопаді 1925 року у московській газеті «Правда» з’явилася погромна<br />
стаття проти УАПЦ, в якій писалося, що на чолі УАПЦ стоїть прем’єр-міністр<br />
уряду Петлюри Чеховський, а в її складі є 80% осіб, які служили в петлюрівській<br />
армії. Вже у 1926 році урядом була створена комісія з вивчення<br />
складу духовенства УАПЦ. За її даними, 214 священиків у минулому були<br />
солдатами та офіцерами армії УНР, 46 – офіцерами царської армії, 22 – денікінцями,<br />
17 – жандармами та поліцейськими та ін. Дивно було б бачити цих<br />
людей в одному таборі, якби вони дотримуватися своїх старих переконань.<br />
Але для влади це був «доказ» контрреволюційності всієї церкви. З іншого<br />
боку, це свідчить про роль і місце військових у творенні<br />
та існуванні української церкви.<br />
На другого Всеукраїнському Церковному Соборі<br />
(1927) сам усунений митрополит Василь Липківський<br />
подав Собору кандидатуру Миколи Борецького,<br />
колишнього голови ВПЦР, відомого строгим і<br />
моральним життям. Варто підкреслити, що восени<br />
1914 року отець Микола Борецький виїхав на фронт<br />
і став полковим священиком 250-го піхотного полку,<br />
а разом із тим і благочинним 65-ї дивізії. Отець<br />
Микола скоро здобув загальну пошану серед вояків.<br />
(Митрополита Київського і всієї України Миколу Борецького<br />
УАПЦ судова трійка при колегії ГПУ УРСР<br />
в липні 1930 року ухвалила ув’язнити. Останні відомості<br />
про нього датуються 1935 роком).<br />
7<br />
Архівні матеріали Полтавського Держархіву доносять історичну постать<br />
учасника визвольних змагань Полтавщини часів УНР Онисима Дзябенка. Він<br />
брав участь у Дубчаківському повстанні проти більшовиків 1-4 квітня 1919<br />
року у Миргороді, а після поразки визвольних змагань 1917-1920 рр. став священиком<br />
УАПЦ, заарештований 17.04.1929 року Полтавським окружним відділом<br />
ДПУ. Незабаром рішенням колегії ОДПУ від 26. 08. 1929 року винесено<br />
вирок про розстріл, реабілітація відбулася лише 22 серпня 1989 р.<br />
У боротьбі за своє існування, як незалежна і самобутня Церква українського<br />
народу, УАПЦ мала незліченні жертви. У в’язницях, камерах розстрілів,<br />
на каторгах, на засланні скінчили своє життя її ієрархи, священики, церковнослужителі,<br />
церковні діячі і вірні, які відмовлялися зректися своє віри<br />
та відданості рідній Церкві. Це мучеництво мало той же ступінь моральної<br />
висоти, що і в ранньому християнстві.<br />
Таким прикладом може бути арешт людей, обвинувачених у справі Великої<br />
Козацької Ради, що відбувся 1-5 березня 1922 року на Київщині. Крім<br />
того, арешти відбулися на Чернігівщині та Полтавщині. Всіх заарештованих<br />
було близько чотирьох тисяч. Все слідство проводилося головним чином<br />
вночі і супроводжувалося страшними знущаннями. Під Великдень, з дозволу<br />
влади, Митрополит Василь Липківський відправив коротеньку Службу<br />
Божу і бажаючих сповідали та причастили. Розстріл арештованих відбувся<br />
під свято Успіня Богородиці. Водили на розстріл по двоє козаків. Смертники<br />
всю ніч співали пісні і дерли на собі одяг, щоб не дістався до рук катів, бо<br />
вони пізніше продавали той, що мав ще гарний вигляд. Ця подія, як свідчать<br />
архівні матеріали, відбулася 28 серпня 1922 року.<br />
У церковній і народній свідомості склалося переконання в істинній святості<br />
тих християн, які хоча і не прославилися ніяким особливим святительством,<br />
мученицькими чи преподобними подвигами, але міцно і відповідально<br />
слідували Христовому вченню в помислах і справах. Адже святість життя<br />
виявляється не за «загальнолюдськими» моральними переживаннями, але за<br />
точними поняттями християнського життя, які виробилися віками.<br />
Особливе значення в цьому контексті набуває постать колишнього старшини<br />
Головного Отамана Української Народної Республіки Степана Скрипника.<br />
На формування світогляду, психіки, індивідуальності якого впливала<br />
сама аура Полтави з її козацькими традиціями, родинне церковне середовище,<br />
патріотичне виховання тощо. У 1916 році С. Скрипник опинився у<br />
козачій офіцерській школі в Оренбурзі, яка готувала прапорщиків [26]. У<br />
1917-1921 роках служив у дійових частинах Української Армії старшиною<br />
і брав участь у всіх трьох українських військових з’їздах, які відбувалися в<br />
Києві 1917 року. Його постать характерна для першої хвилі української еміграції,<br />
ідейної й інтелігентної, що відійшла разом із військами УНР перед<br />
більшовицькою навалою. Багато з тих, хто залишився, і тих, хто відступали,<br />
були не просто офіцерами. Вони відзначилися уже й<br />
на чужині, і на науковій, і на релігійній ниві.<br />
Значна частина офіцерів УНР ставала священиками<br />
УАПЦ. Ми не знаємо, як ті люди приймали життєві<br />
перемоги, але поразки вони вміли приймати з гідністю.<br />
Це і є воля до життя. Степан Скрипник після<br />
загибелі дружини від рук більшовиків прийняв чернечий<br />
постриг і єпископське свячення як Мстислав.<br />
Від самого початку йому судилося стати козацьким<br />
єпископом, висвяченим нелегально, переслідуваним<br />
окупаційною владою, борцем за Українську Церкву.<br />
Із 1949 року він очолював УПЦ у США. 5 червня<br />
Степан Скрипник<br />
(Патріарх Мстислав)<br />
1990 Всеукраїнський Собор УАПЦ обрав 92 літнього<br />
ст ар ц я п ерши м П ат ріархом К и ївсь ки м і всіє ї Укр аїн и .<br />
Далі буде<br />
ПАМ’ЯТАЙМО ЦІ ДАТИ<br />
28 липня <strong>2017</strong> р. – 21-ша річниця з часу прийняття Конституції України<br />
11.07.1892 – 125 років тому народилася Олена Степанів –Дашкевич (Степанівна), хорунжа<br />
УСС, науковий співробітник АН України, географ, агроном, педагог, переслідувана<br />
радянською системою (†11.07.1963)<br />
08.07.1907 – 110 років тому у Житомирі народився Олег Ольжич (Кандиба), громадсько-політичний<br />
діяч, письменник, світової слави науковець, син Олександра Олеся<br />
(загинув у концтаборі 10.06.1944)<br />
21.07.1907- 110 років тому в Петербурзі народилася Олена Теліга (Шовгенів), поетеса, педагог,<br />
очолювала Спілку письменників України, редактор тижневика «Літаври»<br />
(розстріляна гестапо в Бабиному Яру в Києві 21.02.1942)<br />
15.07.1937 – 80 років тому НКВС розстріляло ряд українських культурних діячів<br />
25.07.1942 – 75 років тому німці розстріляли в Києві членів проводу ОУН Революційної, в<br />
концтаборі замучено двох братів Степана Бандери (Олександра і Василя). У селі<br />
Цумані знищили кілька тисяч жителів.<br />
27.07.2002 – 15 років тому у Львові на Скнилівському летовищі під час проведення авіашоу<br />
сталася найбільша у світі із проведення подібних заходів катастрофа. Постраждало<br />
понад 200 чоловік, з них понад 80 загинуло<br />
МУДРІСТЬ ЖИТТЯ<br />
Коли береш – наповняються руки, коли віддаєш –<br />
наповняється серце.<br />
«Чистота рук». Це означає не брати зайвого.<br />
«Чистота вух». Це означає не слухати людей наляканих,<br />
озлоблених, метушливих і т.д., а також захистити<br />
свій слух від лихослів’я, пліток і порожніх розмов.<br />
«Чистота очей». Це означає берегти очі від ненависті,<br />
від злості, від заздрості і жадань.<br />
«Чистота рота». Це означає берегти свій рот від<br />
зайвого багатослів’я і лихослів’я. «Мовчання золото».<br />
«Чистота тіла і одягу». Це означає тримати тіло і<br />
одяг у чистоті.<br />
«Чистота думок». Це означає прибрати з голови<br />
негативні думки і злі помисли. Також це означає не<br />
проявляти до себе жалості. Навіщо жаліти себе? Чи не<br />
краще підбадьорити себе за світлі починання?<br />
«Чистота душі і серця». Це означає берегти і охороняти<br />
свої душевні пориви і не ігнорувати їх. Любити<br />
і не вимагати нічого натомість. Любов вже сама по собі<br />
щастя. Ісус - Шлях.
Дитяча сторінка<br />
Приходьте, діти, до кринички<br />
Напитись чистої водички.<br />
А та водиця не проста,<br />
Бо це – наука про Христа.<br />
ЗДРАСТУЙ, ЛИПНЮ КОЛЬОРОВИЙ!<br />
А за ним в тумані<br />
Голосистий, ранній<br />
У пшеничнім полі<br />
Липень йде поволі<br />
До малинових кущів<br />
Та пахучих стільників.<br />
Наталя Білуга<br />
Липневий календарик маленького українця:<br />
7 липня – Різдво Іоана Хрестителя<br />
12 липня – Свв. апп. Петра і Павла<br />
24 липня – Рівноап. княгині Ольги<br />
28 липня – Св. Володимира Великого<br />
На порозі ще один літній місяць<br />
– липень. Сонячний, доброзичливий<br />
і працьовитий, він розмальовує літо<br />
новими яскравими фарбами.<br />
Золоте літо<br />
Достигає жито,<br />
соняшник цвіте.<br />
Кобзарює літо,<br />
літо золоте.<br />
Всі пісні у нього<br />
на веселий лад,<br />
бо у літа того<br />
Тисячі принад.<br />
Наталка Поклад<br />
7 ЛИПНЯ – Різдво Іоана Хрестителя.<br />
Іоан (Іван) Хреститель був<br />
сином священика Захарії (з роду Аарона)<br />
і праведної<br />
Єлизавети<br />
(з роду царя Давида),<br />
родички<br />
Пресвятої Богородиці.<br />
Коли<br />
його батьки<br />
були в похилому<br />
віці й уже не<br />
сподівалися на<br />
потомство, він був посланий Богом,<br />
аби приготувати людей до приходу<br />
Месії.<br />
Як оповідає Євангеліст Лука, архангел<br />
Гавриїл, з’явившись батькові<br />
Івана Хрестителя Захарії у храмі,<br />
сповістив про народження в нього<br />
сина. І ось у благочестивого подружжя,<br />
до старості позбавленого дітей,<br />
нарешті народжується син, якого<br />
вони випросили в Бога.<br />
Саме Бог зберіг його від смерті<br />
серед тисяч убитих немовлят у<br />
Вифлеємі та околицях. Ріс святий<br />
Іван у дикій пустелі, готуючи себе<br />
до великого служіння суворим життям<br />
– постом і молитвою. Носив<br />
грубий одяг, підперезаний шкіряним<br />
поясом, і харчувався диким медом та<br />
сараною. Він залишався пустельником<br />
доти, поки Господь не покликав<br />
його в тридцятирічному віці до проповіді<br />
серед народу.<br />
Підкоряючись Божому покликанню,<br />
пророк Іван з’явився на берегах<br />
Йордану, щоб приготувати народ до<br />
прийняття очікуваного Месії. До<br />
ріки перед святом очищення у великій<br />
кількості сходився народ для релігійних<br />
омивань. Тут і звернувся до<br />
них Іван, проповідуючи покаяння та<br />
хрещення на відпущення гріхів.<br />
Сутність його проповіді полягала<br />
в тому, що перш, ніж одержати<br />
зовнішнє омивання, люди повинні<br />
очиститись духовно, і в такий спосіб<br />
приготувати себе до прийняття Благої<br />
Звістки Месії.<br />
Нарешті, коли очікування Месії<br />
досягло найвищого ступеня, прийшов<br />
до Івана хреститися і Сам Спаситель<br />
світу, Господь Ісус Христос.<br />
Хрещення Христа cупроводжувалося<br />
дивом – сходженням Святого<br />
Духа у вигляді голуба та голосом<br />
Бога Отця з неба: «Цей є Син Мій<br />
улюблений...».<br />
Одержавши одкровення про Ісуса<br />
Христа, пророк Іван сказав народові<br />
про Нього: «Ось Агнець Божий, який<br />
бере на Себе гріхи світу». Почувши<br />
це, двоє з учнів Івана приєдналися<br />
до Ісуса Христа. Це були майбутні<br />
апостоли Андрій (Первозваний) та<br />
Іван (Богослов).<br />
Серед інших святих Іван Хреститель<br />
має найбільшу пошану – протягом<br />
церковного року на його честь<br />
святкується цілих шість дат. Свято<br />
зачаття, різдва, усікновення голови,<br />
перше і друге знайдення голови,<br />
третє знайдення голови і собор після<br />
празника Богоявлення.<br />
Саме про Івана Хрестителя Господь<br />
сказав, «що серед усіх народжених<br />
не поставало більшого пророка,<br />
ніж він».<br />
12 ЛИПНЯ – Свв. апп. Петра і<br />
Павла. 12 липня Свята Церква вшановує<br />
пам’ять двох апостолів Петра<br />
і Павла, яких<br />
називає Первоверховними.<br />
Цим почесним<br />
найменуванням<br />
вони відзначені,<br />
бо особливо потрудилися<br />
в поширенні<br />
Христового<br />
вчення<br />
серед язичницьких<br />
народів і<br />
показали найвищі зразки відданості<br />
і любові до Божественного Учителя<br />
і Його справи на землі.<br />
Святий Петро (до хрещення – Симон)<br />
– брат апостола Андрія Первозваного.<br />
Спочатку він жив звичайним<br />
життям, разом із братом рибалив.<br />
Але настав день, коли Андрій Первозваний,<br />
який першим почув заклик<br />
Ісуса Христа, привів до Сина<br />
Божого і Петра. І Петро став одним<br />
із перших дванадцятьох апостолів<br />
Господа. Під час своїх мандрів Ісус<br />
якось запитав учнів, за кого люди<br />
його визнають і за кого визнають<br />
його учні. Відповіді були різні, але<br />
жодна з них не була близькою до<br />
істини. І лише учень Петро сказав:<br />
«Ти – Христос, Син Бога живого».<br />
Христос промовив у відповідь:<br />
«Блаженний ти, Симоне, бо не тіло<br />
і кров тобі оце виявили, але мій небесний<br />
Отець».<br />
На відміну від апостола Петра,<br />
святий Павло не був знайомий з<br />
Ісусом Христом за життя й не був<br />
у числі його перших дванадцятьох<br />
апостолів. За походженням він був<br />
із багатого римського роду, заробляв<br />
на життя тим, що виготовляв намети.<br />
Павло спочатку ненавидів перших<br />
християн, оскільки був відданий іудейській<br />
вірі, навіть брав участь в<br />
арештах християн у Єрусалимі та<br />
побитті первомученика Стефана.<br />
Одного разу він відправився в Дамаск,<br />
щоб переслідувати християн,<br />
але дорогою побачив чудесне світло<br />
з неба, від якого впав на землю й осліп.<br />
До того ж, за церковними переказами,<br />
у цю мить він почув голос з<br />
неба, який докоряв йому за переслідування<br />
християн. Це був вирішальний<br />
момент у житті Павла. Зір йому<br />
повернув своїми молитвами християнин<br />
Ананія, і Павло прийняв хрещення<br />
та почав проповідувати християнство<br />
в Аравії, Дамаску і в інших<br />
містах. Багато чудесних зцілень подарував<br />
він невіруючим язичникам,<br />
його навіть почали вважати богом і<br />
хотіли принести йому жертву.<br />
В роки царювання імператора<br />
Нерона (який переслідував і страчував<br />
прибічників християнської<br />
релігії) були складені перші Євангелія<br />
чотирма апостолами. Cаме тоді,<br />
не боячись гніву імператора, силою<br />
слова й духу переконував людей в<br />
істинності християнської віри і святий<br />
апостол Петро, створюючи свої<br />
послання. Два послання до християн<br />
залишив після себе святий апостол<br />
Петро, а апостолу Павлу належить<br />
один із найважливіших для християн<br />
творів – Книга дій апостольських.<br />
І Петра, і Павла було схоплено за<br />
проповідницьку діяльність і страчено<br />
в 76 році.<br />
РУБРИКА<br />
Чи знаєш Ти, юний читачу,<br />
яка корисна ягода малина?<br />
Всім відома ароматна смачна<br />
солодка ягода малина – справжнє<br />
джерело вітамінів і мікроелементів,<br />
необхідних для людського організму.<br />
Причому користю славляться не<br />
тільки плоди цього невибагливого<br />
куща, а й листя, гілки, коріння і квіти,<br />
які активно використовуються в<br />
народній медицині.<br />
Виявляється, завдяки своїй невибагливості,<br />
малина – рослина-першопроходець,<br />
яка здатна заселити<br />
спустошені ділянки землі, наприклад,<br />
після пожеж, вирубки лісу, в<br />
ярах, на сухих ділянках тощо. Крім<br />
того, малина є чудовою рослиною-медоносом.<br />
Малина – одна з найперших рослин,<br />
яку наші предки почали вирощувати<br />
на своїх присадибних ділянках,<br />
щоб завжди мати запашну і<br />
цінну ягоду.<br />
Є багато різних сортів садової малини,<br />
однак найбільш корисною та цілющою<br />
залишається саме прародичка<br />
цієї ягоди – дика лісова малина.<br />
Малина містить фруктозу, глюкозу,<br />
органічні кислоти, вітаміни групи<br />
А, В1, В2, С, РР, Е, ефірні олії,<br />
пектини, клітковину, дубильні і фарбувальні<br />
речовини, каротин, солі<br />
міді, заліза, калію, фолієву кислоту,<br />
катехіни, антоціани, флавоноїди.<br />
Отож, любі дітки, смакуйте смачні<br />
ягоди малини на здоров’я та набирайтеся<br />
сил за літо!<br />
Сторінку підготували<br />
Оксана ХРИСТУК та Оксана ЛИПНЕВА<br />
Редактор Марія ГОРБАЛЬ<br />
Редакційна колегія: єпископ Борис (ХАРКО),<br />
Віра МАРКОВИЧ, Юрій ФЕДІВ, Оксана ХРИСТУК