Газета Успенська вежа № 1 (2019)

З Різдвом Христовим! З Новим Роком! 

ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО 

За вiру i еднiсть! 

Виходить з березня 1991 року СІЧЕНЬ 2019 року № 1 (320) 

ІЗ РІЗДВЯНОГО ПОСЛАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ 

ДО ВСІЄЇ ПОВНОТИ ЦЕРКВИ БЛАГОДАТЬ, МИЛОСЕРДЯ ТА МИР ВІД СПАСИТЕЛЯ 

ХРИСТА, ЩО НАРОДИВСЯ У ВИФЛЕЄМІ 

Високоповажні брати 

і улюблені чада! 

Цілі покоління приходять і відходять, 

і по-людськи важко передбачити 

майбутні події. Однак справжня 

Дорогі браття і сестри! 

Христос народився! Славімо Його! 

Такі короткі й прості слова цього 

нашого традиційного християнського 

вітання, але наскільки глибоким змістом 

наповнені вони, адже засвідчують 

нашу віру в те, що обітниця Божа 

справдилася, Спаситель світу воістину 

з’явився, друга Особа Пресвятої 

Тройці – предвічний Син Божий – народився 

від Духа Святого і Марії Діви, 

ставши також і Сином Людським. 

«Немовля народилося нам – Син даний 

нам» (Іс. 9: 6), – пророкує святий 

Ісая, вказуючи, що народження Ісуса 

Христа відбулося саме для нас. 

віра не стикається з перепонами. 

Слово стало плоттю, «істина прийшла». 

Ми вже беремо участь в 

Царстві, перед нами шлях до завершення 

справи Божественної ікономії 

втілення. Ми цілком впевнені, 

що майбутнє належить Христові, 

Який «вчора і сьогодні, і навіки Той 

самий», що Церква Христова є, і 

буде залишатися місцем святості і 

благочестя, оновлення людини і світу, 

передчуття слави Царства; що 

вона продовжить нести «євангельське 

свідчення», «роздаючи у всесвіті 

дари Божі: Його любов, мир, 

справедливість, примирення, силу 

Воскресіння і сподівання вічності». 

«Після Христа» все перебуває і залишається 

«у Христі» навіки. 

Ми, побожно схиляючи коліна перед 

Божественним Немовлям Вифлеєму, 

Його Пресвятою Матір’ю, посилаємо 

від немеркнучого Фанара чадам 

Святої і Великої Церкви Христової у 

всьому світі наше Патріарше благословення 

на Різдвяні Свята, бажаючи здоров’я, 

щедрого і радісного Нового року, 

обійнятого добротою Господньою. 

† Константинополь, 

полум`яний до Бога молитвеник 

за всіх вас 

Різдво Христове 2019 року 

ІЗ РІЗДВЯНОГО ПОСЛАННЯ МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ЕПІФАНІЯ 

ПРЕОСВЯЩЕННИМ АРХІПАСТИРЯМ, БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ, ЧЕСНОМУ ЧЕРНЕЦТВУ ТА ВСІМ ПРАВОСЛАВНИМ ВІРНИМ УКРАЇНИ 

Христос Рождається! 

У цей святковий день, що просвітлений 

світлом Божества, наблизилась 

для всіх нас, праведних духом, від 

віку бажана радість. 

Шановні брати і сестри! Згадавши 

історичні, однак дійсні події того 

часу, ми, християни двадцять першого 

століття, також є свідками історичних 

подій, завдяки відважним та 

доленосним рішенням Його Всесвятості 

Всесвятішого Патріарха Варфоломія, 

Священного Синоду Вселенської 

Патріархії, старанням та праці 

Президента України, всієї української 

влади та побожного українського народу 

у прагненні утворення Української 

Помісної Автокефальної Православної 

Церкви. Принесімо подяку 

Спасителеві нашому – Богові любові 

та миру, Який у вертепі народився і в 

яслах був покладений, а також Пре- 

Цю ж думку пояснює і святитель 

Григорій Богослов, кажучи про народження 

Спасителя: «Він з’являється 

заради нас, народившись, щоб як Він 

дав нам буття, так Він і дарував нам 

блаженне буття... Ось, що ми святкуємо, 

ось, що ми прославляємо цього 

дня: пришестя Бога до людей для того, 

щоб нам переселитися або, краще, повернутися 

до Бога…, щоб, відклавши 

стару людину, зодягнутися в нову (Еф. 

4: 22 – 24), і як вмерли ми в Адамі, так 

ожили у Христі (1 Кор. 15: 22), з Христом 

і народжуючись, і розпинаючись, 

і погребаючись, і піднімаючись». 

У ці радісні дні подякуймо Господу 

нашому Ісусу Христу за всі Його 

благодіяння, виявлені до нас, до нашої 

Церкви й України. Нехай Всемилостивий 

Бог простить усі наші гріхи 

вільні й невільні, утвердить єдину помісну 

автокефальну Українську Православну 

Церкву, дарує нашій державі 

перемогу та справедливий мир, благословить 

Україну й увесь український 

народ у 2019 році. 

Заради нас Син Божий у смиренні 

прийшов у світ, закликаючи кожного 

до миру, злагоди та єдності, щоб ми 

ходили дорогою правди і не піддавалися 

на оману. Зробімо все від нас залежне, 

щоби дати добру відповідь на 

цей заклик! 

Христос народився! Славімо Його! 

Епіфаній, 

Митрополит Київський і всієї 

України Різдво Христове, 

2018 / 2019 р., м. Київ 

ІЗ РІЗДВЯНОГО ПОСЛАННЯ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІШОГО МИТРОПОЛИТА МАКАРІЯ, 

КЕРУЮЧОГО ЛЬВІВСЬКОЮ ЄПАРХІЄЮ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ 

ВСЕЧЕСНОМУ СВЯЩЕНСТВУ, ЧЕРНЕЦТВУ ТА ВСІМ ВІРНИМ 

«Сьогодні з’явився на землі, щоб пізнали Його люди, 

святій Богородиці, всім святим та 

Новомученикам Українським, які не 

тільки прагнули незалежності Української 

Автокефальної Православної 

Церкви, але й були її організаторами, 

за що і поплатились своїм життям. 

щоб славу від них прийняти, як і від тих, хто перебуває на небесах» 

Серед них: митрополит Василь Липківський, 

архієпископи та єпископи, 

священики, визначні науковці та прості 

українці – патріоти своєї землі. 

Нехай же Новонароджений Спаситель 

принесе на землю мир і благовоління 

між людьми, щоб усі українці, 

які сьогодні радіють за своє визнання 

від Матері-Церкви у Вселенському 

Православ’ї, у найближчому часі стали 

свідками закінчення війни, утвердження 

миру та благословенного спокою на 

нашій багатостраждальній землі. 

Закликаю Вас до щоденної щиросердечної 

молитви за наших військовополонених 

та інших незламних 

українських патріотів, які утримуються 

в російських в’язницях, щоб 

найближчим часом кожен з них повернувся 

до своєї домівки, родини та 

рідної України. 

Всечесні отці, монахи, брати і 

сестри! Щиросердечно вітаю Вас з 

Різдвом Христовим і Новим 2019 Роком. 

Бажаю всім Вам у ці різдвяні дні 

духовної радості, міцного здоров’я та 

всякого добробуту. Нехай Боже благословення 

перебуває між усіма нами. 

Радісних і щасливих свят! 

СЛАВІМО ЙОГО! 

Вітаємо наших читачів в 

Україні й у цілому світі зі Святим 

Різдвом Христовим і Новим 

роком. Христос народився! Славімо 

Його! Хай буде з нами любов 

і віра, відвага і воля. 

Голова Львівського крайового 

ставропігійного братства святого 

апостола Андрія Первозваного 

отець-диякон Юрій Федів, редакція 

газети «Успенська вежа».

2 Січень 2019 

В УКРАЇНІ ЗАСНОВАНО ПОМІСНУ ЦЕРКВУ! 

15 грудня 2018 р. Українська Православна 

Церква Київського Патріархату та Українська Автокефальна 

Православна Церква ухвалили участь 

в Об’єднавчому соборі на рівні Архиєрейських соборів. 

Для участі в Соборі зареєструвалися також 

два митрополити УПЦ Московського патріахату – 

Олександр (Драбинко) та Симеон (Шостацький). 

На Соборі головував представник Вселенського 

патріархату митрополит Галльский Еммануїл 

(Адамакіс). Як гість участь у Помісному соборі 

брав Президент України Петро Порошенко. 

Собор працював у закритому режимі та обрав 

предстоятелем ПЦУ митрополита Епіфанія, 

ректора та професора Київської православної богословської 

академії, в УПЦ КП – митрополита 

Переяславського і Білоцерківського, Патріаршого 

намісника з правами єпархіального архієрея. 

Ввечері того ж дня Вселенський патріарх офіційно 

визнав результати Помісного об’єднавчого 

собору та запросив митрополита Київського і всієї 

України на літургію та вручення томосу. Демонстрацією 

визнання Константинопольським патріархатом 

об’єднаної Православної церкви України 

стало також те, що її предстоятеля пом’янули під 

час літургії за присутності патріарха Варфоломія 

на наступний день після Собору в Києві. 

Кафедральним собором Православної Церкви 

України став Михайлівський Золотоверхий собор. 

16 грудня 2018 р. під час служби Вселенського 

Патріарха у Стамбулі вперше в історії ім’я предстоятеля 

Православної церкви України згадав диякон 

Вселенського Патріархату серед інших імен 

патріархів та архієпископів інших церков у диптиху 

(переліку помісних автокефальних церков. 

Джерело: https://uk.wikipedia.org/ 

wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2 

ОБ’ЄДНАВЧИЙ СОБОР ОБРАВ ГОЛОВУ 

ПОМІСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ 

НОВИНИ УАПЦ 

Фото о. Віталія Даньчака з Об’єднавчого Собору, який у 

суботу, 15 грудня, відбувся у соборі Святої Софії в Києві 

Об’єднавчий собор обрав головою Єдиної помісної 

церкви України єпископа УПЦ КП Епіфанія. 

Всього у соборі брало участь 190 осіб. Найбільше 

делегатів було від УПЦ КП: 42 архієреї, 

кожен з одним священиком і одним мирянином, 

тобто 126 осіб разом. Від УАПЦ – 36, від Московського 

патріархату прийшло 6 осіб. Нагадаємо, 

рішення про початок процедури надання Українській 

православній церкві Томосу (визнання її 

незалежною) у Вселенському патріархаті ухвалили 

ще на початку вересня. Вже 7 вересня Вселенський 

патріарх Варфоломій призначив двох 

своїх представників (екзархів), які допомагали 

у створенні об’єднаної УПЦ та підготовці до 

Об’єднавчого собору. 

11 жовтня Синод Константинопольського 

патріархату ухвалив рішення продовжити процедуру 

надання Томосу про автокефалію Української 

православної церкви. Було ухвалено рішення 

про визнання Константинополем узурпації 

влади над Київською митрополією Москвою незаконним 

актом. Також синод вирішив зняти 

всі заборонні санкції РПЦ щодо предстоятеля 

УПЦ КП Філарета і предстоятеля УАПЦ Макарія. 

Разом з тим Патріархія підкреслила неприпустимість 

майнових конфліктів і насильства у процесі 

творення помісної церкви в Україні. 

Через 4 дні, на власному соборі Російська православна 

церква заявила про повний розрив відносин 

з Константинопольським патріархатом та 

звинуватила Константинополь у «розколі світового 

православ’я». У Стамбулі на такий крок 

РПЦ не відповіли «взаємністю» та попросили 

Москву визнати та змиритися з автокефалією 

української церкви. 

Наступний крок до об’єднання та надання 

Українській церкві Томосу зробили 3 листопада 

в турецькому Стамбулі. Константинопольський 

патріарх Варфоломій та президент України Петро 

Порошенко підписали угоду про співпрацю. А 

вже 25 листопада на соборі Вселенського патріархату 

призначили Об’єднавчий собор в Україні 

на 15 грудня. Ієрархи УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ 

МП під час нього повинні затвердити статут нової 

церкви та обрати предстоятеля. Слід зазначити, 

що переважна більшість архієреїв УПЦ МП, 

яка підпорядковується РПЦ, відмовилися брати 

участь в Об’єднавчому соборі та не прийняли 

запрошення. 

Після проведення собору в Україні, глава 

об’єднаної церкви поїде до Стамбула 6 січня для 

отримання Томоса з рук Вселенського патріарха. 

Джерело: https://tsn.ua/ukrayina/ob-yednavchiysobor-obrav-golovu-pomisnoyi-ukrayinskoyicerkvi-1266300.html?fbclid=IwAR0cSivxZ2Y6c-8WQGUe 

eT1tRu7OlSnrRmMY3NO4Otu4XJ8xgeN0-eSMtmI 

ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ 

БЛАГОСЛОВИВ ЕПІФАНІЯ 

ТА ЗАПРОСИВ ДО КОНСТАНТИНОПОЛЯ 

ДЛЯ ОТРИМАННЯ ТОМОСУ 

Вселенський Патріарх Варфоломій у телефонній 

розмові з новообраним митрополитом Київським 

Епіфанієм привітав його з обранням та благословив, 

а також запросив за Томосом 6 січня. 

«Через деякий 

час після обрання 

Епіфаній подзвонив 

до Варфоломія, щоб 

повідомити про обрання 

і попросив 

благословення. Той 

його благословив і 

привітав», – повідомляється на сайті УПЦ КП з 

посиланням на BBC. Згодом з’явилось повідомлення 

Вселенського Патріархату, в якому йдеться 

про цю розмову, а також вказується, що Патріарх 

Варфоломій запросив Епіфанія 6 січня до Константинополя 

для співслужіння та отримання 

Томосу про автокефалію. Це означає, що Вселенський 

Патріархат визнає Об’єднавчий собор, який 

відбувся в столиці України. 

Джерело: https://amazing-ukraine.com/ 

vselenskyi-patriarkh-blahoslovyv-epifaniia-tazaprosyv-do-konstantynopolia-dlia-otrymanniatomosa/?fbclid=IwAR3L0dY2mcTHnTd 

ГРЕЦЬКА ЦЕРКВА ПОМИНАЄ В СПИСКУ 

ПОМІСНИХ ЦЕРКОВ УКРАЇНУ 

20 грудня 2018 р. Нещодавно ім’я митрополита 

Епіфанія вперше став згадувати Предстоятель Елладської 

(Грецької) Православної Церкви під час 

Богослужіння в Константинополі. Відео розмістили 

на сторінці «Помісна Церква» у Facebook. 

Джерело: http://religionpravda.com.ua/2018/12/20/ 

грецька-церква-поминає-в-спискупоміс/?fbclid=IwAR3I_Jyo0dqQidev0cOCGLTcqhFMDa 

XqdG9EgeC 

УСПЕНСЬКУ ВЕЖУ 

МОЖНА ЧИТАТИ В ІНТЕРНЕТІ 

З 1 березня 2015 р. зреалізований новий проект 

Львівського ставропігійного братства св. ап. Андрія 

Первозваного УАПЦ – з цього дня наш часопис 

можна читати в інтернеті за адресою: uv.lviv.ua. 

Можна переглянути архівні примірники газети, 

які виходили у світ із 1 січня 2009 року. 

«ВІДТЕПЕР МИ ЙДЕМО РАЗОМ 

В ІСТОРІЮ, ДО ЄДНОСТІ, ДО ПРАВДИ», – 

ГЛАВА УГКЦ ПРО НОВООБРАНОГО 

ПРЕДСТОЯТЕЛЯ ПЦУ 

16 грудня 2018 р. 

«Дозвольте мені 

сердечно привітати 

наших братів православних 

із Об’єднавчим 

Собором. 

В цей історичний 

момент я хочу простягнути 

братню руку від імені нашої Церкви 

до новообраного Предстоятеля та до всіх православних 

братів, кажучи, що відтепер ми йдемо 

разом в історію, до єдності, до правди. Бо від 

того, наскільки ми сьогодні плекаємо єдність і 

долаємо те, що нас роз’єднує, залежить майбутнє 

Церкви, народу та української вільної, незалежної, 

європейської держави», – Глава УГКЦ 

Святослав Шевчук. 

Джерело: http://news.ugcc.ua/news/vіdteper_mi_ 

ydemo_razom_v_іstorіyu_do_iednostі_do_pravdi__ 

glava_ugkts_do_novoobranogo_predstoyatelya_upt 

ВАТИКАН ВИЗНАВ ПРАВОСЛАВНУ 

ЦЕРКВУ УКРАЇНИ ТА ЕПІФАНІЯ 

Офіційний портал новин Ватикану повідомив 

про обрання Епіфанія предстоятелем Православної 

Церкви України. Це знак того, що Ватикан 

визнав новостворену українську церкву. 

(Про це повідомив архієпископ Євстратій Зоря 

у Facebook). Він зазначив, що 17 грудня 2018 р. 

офіційний портал новин Ватикану повідомив 

про обрання митрополита Епіфанія предстоятелем 

автокефальної УПЦ. Фактично це знак того, 

що відповідно до порядку екуменічного діалогу 

з православними церквами в силу канонічного 

визнання Вселенським патріархом Варфоломієм 

української церкви та її митрополита – 

ця Церква набуває для Ватикану суб‘єктності, – 

написав він. 

Джерело: https://24tv.ua/vatikan_viznav_ 

pravoslavnu_tserkvu_ukrayini_ta_epifaniya_n1082234 

БЛАЖЕННІШИЙ МИТРОПОЛИТ МАКАРІЙ 

ОСВЯТИВ ХРАМ У С. КАЛИНІВ 

САМБІРСЬКОГО РАЙОНУ НА ЛЬВІВЩИНІ 

25 листопада 2018 р. Блаженніший Митрополит 

Макарій з архіпастирським візитом відвідав 

с. Калинів Самбірського р-ну Львівської області. 

Ахіпастир прибув на запрошення вірних та настоятеля 

парафії Святого Архистратига Михаїла 

прот. Михайла Маслагана, щоб освятити новозбудований 

храм. 

З початку 1990-х 

рр. громада тоді ще 

УАПЦ відправляла 

почергово богослужіння 

з громадою 

УГКЦ, і п’ять років 

тому вирішила побудувати 

нову, власну 

святиню. Отож на освячення новозбудованого 

храму, престолу, на першу св. Літургію, яку очолив 

Митрополит Макарій, були запрошені священики 

із Самбірського, Львівського та Пустомитівського 

деканатів, зійшлася також численна громада із 

навколишніх сіл, а також парафіяни УГКЦ. 

Проповідь виголосив настоятель парафії Різдва 

Пресвятої Богородиці тодішньої УАПЦ смт. 

Щирець Пустомитівського деканату митр. прот. 

Андрій Афтанас. Під час св. Літургії Блаженніший 

Макарій звершив дияконську хіротонію над 

Олегом Комарницьким, вихованцем Львівської 

духовної семінараї та Української Богословської 

Академії. 

За копітку працю по спорудженню Божого 

храму Митрополит Макарій вручив о. Михайлу 

Маслагану та парафіянам-жертводавцям церковні 

нагороди, та із батьківським слово подяки 

Владика звернувся до громади с. Калинова, яка 

здійснила за короткий час таку важливу Божу 

справу. 

Джерело: https://uaoc.lviv.ua/

БЛАЖЕННІШИЙ МИТРОПОЛИТ 

МАКАРІЙ З ПАСТИРСЬКИМ ВІЗИТОМ 

В ХРАМІ НОВОМУЧЕНИКІВ ЗЕМЛІ 

УКРАЇНСЬКОЇ КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО 

27 листопада 2018 р., в день вшанування всіх 

Новомучеників Землі Української, Блаженніший 

Митрополит Макарій відвідав однойменну парафію 

в м. Кам’янці-Подільському Хмельницької 

обл., де розділив із 

вірними та духовенством 

радість храмового 

празника – 

очолив св. Літургію. 

Йому співслужили 

Митрополит Вінницький 

і Брацлавський 

Високопреосвященніший Роман (Балащук), 

духовенство із Хмельниччини та Вінничини, настоятель 

храму прот. Ігор Герій. Була піднесена 

молитва за Всесвятійшого Варфоломія, Вселенського 

Патріарха, українських воїнів, парафіян і 

гостей храму. 

Із пастирським словом вдячності Блаженніший 

Макарій звернувся до громади, яка вже 13-й 

рік разом із о. Ігорем вшановують пам’ять Новомучеників 

Землі Української, які на початку ХХ 

століття віддали своє життя за Церкву Христову. 

На Богослужінні були присутні представники 

міської влади, а також політичні діячі регіону та 

жертводавці парафії. 

Від імені міської влади Митрополита Макарія 

привітав Перший заступник Міського голови 

Савчук Вадим, який вручив подяку за духовну 

опіку та молитву за український народ. В свою 

чергу Митрополит Макарій за копітку працю для 

розвитку Православної Церкви нагородив церковними 

відзнаками жертводавців церковної громади 

та настоятеля храму прот. Ігоря Герія. 

Джерело: https://uaoc.lviv.ua/ 

ПРАВОСЛАВНА ГРОМАДА УСПЕНСЬКОЇ 

ЦЕРКВИ М. МИКОЛАЄВА ОРГАНІЗУВАЛА 

БЛАГОДІЙНИЙ ЯРМАРОК 

16 грудня 2018 р. парафіяни Храму Успіння 

Пресвятої Богородиці м. Миколаєва Львівської 

обл. на чолі з митр. прот. Романом Сотником 

організували благодійний ярмарок 

(у нижній частині храму, яка виконує функцію 

парафіяльного залу та Братського приміщення). 

На добру справу 

відгукнулось багато 

миколаївчан, які 

принесли зі своїх 

домівок одяг, взуття, 

іграшки, які змогли 

придбати або отримати 

безкоштовно 

потребуючі. Вилучені кошти спрямуюють на 

придбання подарунків дітям-сиротам та воїнам, 

які захищають Україну від російського агресора. 

Такий благодійний ярмарок віряни проводять 

вперше і впевнені, що кожну добру справу легко 

робити, адже вона повертається сторицею. 


МИТРОПОЛИТ МАКАРІЙ ВІДВІДАВ 

ПАРАФІЮ СВ. МИКОЛАЯ У М. НОВИЙ 

РОЗДІЛ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

19 грудня 2018 р. Митрополит Макарій із архіпастирським 

візитом відвідав православну громаду 

м. Новий Розділ Львівської обл., яка ще у 1990 

році відійшла від Московської Патріархії та 29-й 

рік разом із о. Ростиславом несе місію розбудови 

Української Помісної Церкви. 

На запрошення 

настоятеля громади 

св. Миколая митр. 

прот. Ростислава 

Миги Владика прибув 

у місто, щоб 

освятити новий престол. 

У співслужінні 

духовенства ПЦУ Миколаївського р-ну Митрополит 

Макарій очолив св. Літургію, яку супроводжував 

жіночий парафіяльний хор. Митрополит 

Січень 2019 

НОВИНИ УАПЦ 

привітав вірних із храмовим святом, а священику 

Ростиславу щиро подякував за віддану працю на 

ниві Христовій. 


ДО УСПЕНСЬКОГО ХРАМУ М. ЛЬВОВА 

ПЕРЕДАНІ МОЩІ СВЯТОЇ ПРАВЕДНОЇ 

АННИ, СВ. ОБРУЧНИКА ЙОСИФА, 

ДИЯКОНА ВІКЕНТІЯ ТА АРХ. ЛАВРЕНТІЯ 

23 грудня 2018 р. у старовинній Успенській 

церкві м. Львова урочисто для вшанування були 

виставлені мощі св. Анни, св. Йосифа Обручника 

та диякона Вікентія і 

арх. Лаврентія. Старанням 

настоятеля 

храму о. Ігоря Бурмила 

ці святині були 

передані від православної 

української 

діаспори у США. 

На час виставлення молей урочистості очолив 

Митрополит Львівський Макарій Православної 

Церкви України. Під час цієї відправи було рукоположено 

у сан диякона Іллю Кузюка, вихованця 

Львівської духовної семінарії. 

На Святій Літургії разом із численною громадою 

міста молився і Губернатор Львівської області 

п. Олег Синютка. Серед вірних на молитві 

також був і депутат Верховної Ради п. Олег Березюк. 

Після урочистого ушанування усі присутні 

були помазані св. єлеєм, отримали на згадку освячену 

на мощах іконку. 


ЙОГО МІСІЯ – СЛУЖИТИ 

БОГОВІ І НАРОДУ 

Протягом грудня 

2018 р. о. Дмитро 

Присяжний, декан 

Київського деканату, 

шість разів з 

Третій зліва – декан 

Київського деканату о. Дмитро 

Присяжний, духівник, 

пастир і волонтер 

на мирній та воєнній 

території України 

духовною місією 

відвідав зону ООС 

(Донеччину). 

«Кожна поїздка 

– це моя місія служити 

Богові і моєму 

народові. Дякую за 

підтримку моїм парафіянам 

Боярської 

парафії Покрови 

Пресвятої Богородиці і небайдужим мешканцям нашого 

міста», – зазначив у коментарі для «Успенської 

вежі» о. Дмитро. Так, «помічники Святого Миколая» 

завітали до діточок з молитвою (недалеко від 

лінії розмежування) та передали щедрі дарунки від 

школяриків Київщини. Отець Дмитро провів розмову 

із діточками, розповів про життя св. Миколая та 

ознайомив із добрими його ділами. Також священик 

із волонтерами не забув передати подарунки і воїнам, 

які стоять на сторожі незалежності України. 

19 грудня для військовослужбовців він відслужив 

Святу Літургію – до Святих Тайн приступило 

десятки вірян прифронтової зони. 

Напередодні, у День волонтера, о. Дмитро отримав 

ряд нагород від волонтерських організацій, 

з чим вітає його також і редакція газети «Успенська 

вежа». 

Хай Вас Бог береже, отче, воїне Христовий! 

Отець-диякон Юрій Федів 

ГУМАНІТАРНА МІСІЯ 

У ЗОНУ БОЙОВИХ ДІЙ 

На початку грудня 

2018 р. священики 

УАПЦ Микола 

Кавчак та декан 

Львівської єпархії 

Олег Древняк із гуманітарною 

місією 

відвідали воїнів у 

зоні бойових дій, зокрема у м. Попасна. Водночас 

від імені Блаженнішого Макарія привітали працівників 

прокуратури ООС в м. Краматорську та у 

м. Харкові із професійним святом. 

3 

24 грудня 2018 р. Львівське крайове ставропігійне 

братство через волонтерів відправило у прифронтову 

зону дитячий одяг. Ми мусимо бути єдині. 

Отець-диякон Юрій Федів, https://www.facebook.com 

ЩОРІЧНА ЗВІТНА КОНФЕРЕНЦІЯ 

ЛЬВІВСЬКОГО КРАЙОВОГО 

СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА 

СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО 

1 грудня 2018 р. відбулась Щорічна звітна конференція 

Львівського крайового ставропігійного 

братства св. ап. Андрія Первозваного. Захід розпочався 

із молитви в Успенській ставропігійній 

церкві м. Львова, яку очолив настоятель митр. 

прот. Ігор Бурмило у співслужінні митр. прот. 

Василя Луцишина (ректора ЛДС та Віце-Президента 

УБТ) та митр. прот. Романа Сотника 

(Миколаївського декана), продовжився у формі 

конференції у Львівському музеї історії релігії. 

На конференцію прибули представники усіх осередків 

братства, редколегії часопису «Успенська 

вежа» та братського хору «Ставрос». 

Із вітальним словом виступив о. Василь Луцишин, 

який окреслив роль громадської організації, 

яка завжди з 1989 р. стоїть на стверджувальних 

засадах, несе місійну та культурно-просвітницьку 

працю у життя вірних УАПЦ в м. Львові, області 

та в Україні. 

Із доповіддю про роль Константинополя у 

житті Львівської православної громади та Братства 

виступив о. Ігор Бурмило, який зупинився 

на принципах співпраці Братства та Церкви, ролі 

Братсва та його значенні у розвитку свідомості 

української громади. 

Із доповіддю про роботу Братства виступив 

його Голова отець-диякон Юрій Федів, який подякував 

усім за спільну працю у розбудові та зміцненні 

організації. 

Своїми роздумами поділилися почесні братчики, 

зокрема і о. Роман Сотник, п. Оксана Мончин 

(Голова Петро-Павлівського осередку), п. Наталя 

Пецюх (Голова Голосківського осередку). 

За результатами конференції було прийнято 

рішення висловити вдячність Вселенському Патріархові 

Варфоломію за працю у створенні Помісної 

церкви в Україні та проголосити у Братстві 

2019 рік РОКОМ БРАТСЬКОЇ РОДИНИ: присвятити 

роботу по укріпленню сімейних цінностей. 

Джерело: https://stavropigia.lviv.ua 

«ІКОНОПИС ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ» 

ПАТРІАРХА ДИМИТРІЯ ОТРИМАВ 

ВИСОКУ ОЦІНКУ 

9 грудня (1915 р.) 

народився Патріарх 

Димитрій (Ярема), 

ініціатор духовного 

пробудження України, 

яке Він розпочав 

19 серпня 1989 року. 

Напередодні праця 

Його життя «Іконопис 

Західної України» 

(т. 1 – XII–XV ст., 

2005 р.; т. 2 – XVІ – 

поч. XVІІ ст., 2017 р.) 

отримала премію 

Львівської ОДА як 

Краща книга року.


МОЛИТВА ПАТРІАРХА ДИМИТРІЯ ЗА МОСКОВСЬКИХ БРАТІВ У ХРИСТІ 

Господи, Спасителю наш! Ми 

віримо, що Твоя Благодать діє 

тільки через Твого Пресвятого 

Духа і не потребує інших посередників. 

Молимо Тебе: Врозуми тих, 

що вважають себе православними, 

а нас, православних, неволять, 

щоб вони залишили наш народ у 

спокої. Саме наш народ передав їм 

православну віру, навчив їх усього, 

що було треба, а вони стали 

такими немилосердними. Ми не 

жадаємо вдячности. Наші предки 

робили для них усе задля Твого, 

Господи, Царства і спасіння 

Отець Михайло КРАВЧИК 

ПАМ’ЯТАЙМО НАСТАВНИКІВ НАШИХ 

всіх, хто не мав віри. Врозуми їх, 

Господи, і наш народ врозуми, що 

він від Тебе й Твого Апостола отримав 

святу віру і благослови відродження 

нашої Церкви. Амінь. 

Це вже наша спільна історія... 

Чотири патріархи (зліва) і чотири 

митрополити (справа), які молитвою 

і життям своїм привели 

Православну Церкву України до 

єдності і зробили все для того, щоб 

МИТРОПОЛИТ ВІННИЦЬКИЙ 

ТА БАРСЬКИЙ СИМЕОН 

(ШОСТАЦЬКИЙ) ОГОЛОСИВ 

ПРО ПЕРЕХІД ДО 

НОВОСТВОРЕНОЇ ПЦУ 

Під час ранкової 

недільної служби 

16 грудня у Свято- 

Преображенському 

кафедральному 

соборі УПЦ МП у 

Вінниці митрополит 

Вінницький та 

Барський Симеон 

(Шостацький) оголосив про свій 

перехід до новоствореної автокефальної 

української помісної церкви 

та про перехід громади Спасо- 

Преображенського кафедрального 

собору. Всі інші парафії міста 

ще мають визначитися. 

Під час велелюдної ранкової 

служби Симеон звернувся до вірян, 

які зібралися в храмі: «За вами це 

рішення, куди йти або де залишатися. 

Але процес пішов. Вже вчора 

були розмови, щоб мене змістити 

з кафедри, а тут буде призначений 

інший архієрей. Але я вже не є архієрей 

УПЦ МП. Я вже є архієрей 

Православної Церкви України, 

об’єднаної церкви». Після цього в 

наш Предстоятель отримав Томос 

про автокефалію від Вселенського 

Патріарха. 

До цього списку потрібно додати 

іще Святих Новомучеників 

Українських архієпископа Олексія 

храмі залунали оплески вірян, дехто 

вигукував «Браво». «Ваші оплески 

– це є згода на те, що ми з вами й 

надалі будемо трудитися і молитися», 

– прокоментував реакцію вірян 

Симеон. 

Нині сан Владики Симеона залишається 

незмінним і повністю звучить 

так: «Митрополит Вінницький 

і Барський Православної Церкви 

України». Також відомо, що під час 

Собору у Києві було обрано керівний 

орган – Синод. Всього з 12 його 

членів – дев’ятеро можуть змінюватися 

(вони у складі протягом року), 

а ось трьох обрано пожиттєво. Серед 

них – і Митрополит Вінницький і 

Барський Симеон. Інші двоє постійних 

учасників Синоду – це 

Митрополити Філарет та Макарій. 

Фактично це означає, що ці троє 

членів Синоду братимуть участь в 

усіх його засіданнях пожиттєво. 

Джерело: https://vezha.vn.ua/yakmytropolyt-symeon-ogolosyv-pro-perehid-v 

НА БУКОВИНІ СВЯЩЕНИК 

ІЗ ПАСТВОЮ ПОКИНУЛИ 

МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ 

ТА ПЕРЕЙШЛИ ДО ПЦУ 

19 грудня 2018 р. Жителі села 

Шишківці Чернівецької області 

Дородніцина, архієпископа Агапіта 

Вишневського, святителя, новомученика 

українського митрополита 

Василя Липківського, біля 30 новомучеників 

українських єпископів 

УАПЦ 1917-1941 рр., Митрополита 

Олена БУНЯК, науковий співробітник НМІУ 

ПОСОХ І ФОТО МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО 

В НАЦІОНАЛЬНОМУ МУЗЕЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ 

Василя Липківського – першого 

Митрополита Української 

Автокефальної Православної Церкви 

(1921–1937 рр.) у страшному 1937- 

му не оминули криваві жорна більшовицького 

Великого терору. 

Василь Липківський не відділяв 

служіння Богу від служіння своєму 

народові. Відродження української 

національної Церкви, незалежної 

від московського православ’я, він 

зробив справою свого життя. 

Нам залишилися полум’яні рядки 

його проповідей, сторінки «Історії 

Української церкви», роздуми про 

долю народу й заповіт – будувати 

рідну українську Церкву. 

В експозиції Національного музею 

історії України представлені митрополичий 

посох і останнє прижиттєве 

фото Василя Липківського. 

Цінні речі передав онук митрополита 

Костянтин Липківський - киянин, 

доктор технічних наук. Пан 

Костянтин народився 1936 р., тому 

діда не пам’ятає. 

Від редакції: Та знаменно те, 

що інформацію про останній прижиттєвий 

портрет Митрополита 

та Його посох ми отримали перед 

Об’єднавчим собором. Митрополит 

ніби долучився до справи побудови 

української національної Церкви, до 

тієї справи, яка не здійснилася при 

Його житті. За цю справу Він, як і 

тисячі мучеників ХХ століття, віддали 

своє життя. Пам’ятаймо і розуміймо 

це. 

разом зі священиком під час зборів 

вирішили перейти з Московського 

Патріархату до Православної 

Церкви України, повідомив АСС. 

«Сьогодні зранку на зборах усі 

присутні, крім однієї людини, проголосували 

за приєднання до Єдиної 

Помісної Церкви. Їх підтримав і священик, 

який проводив збори. Це поки 

перша громада в області, яка зробила 

такий крок. До цього шишківчани готувались 

із літа, люди збирали підписи 

за утворення помісної Церкви. 

Потім чекали Об’єднавчого собору», 

– заявив головний спеціаліст відділу 

з питань охорони культурної спадщини, 

національностей та релігії 

Чернівецької ОДА Сергій Бухаров. 

Джерело: https://www.5.ua/regiony/nabukovyni-sviashchenyk-iz-pastvoiu 

ЩЕ ТРИ ПАРАФІЇ УПЦ МП 

ЛЬВІВЩИНИ ПРИЄДНАЛИСЬ 

ДО ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 

УКРАЇНИ 

24 грудня 2018 р. стало відомо 

про перехід ще трьох громад 

УПЦ МП зі Львівщини у Помісну 

Православну Церкву, а саме із сіл 

Піщани та Верчани (Стрийський 

р-н) та м. Угнів (Сокальський 

р-н). Про це повідомили журналіс- 

Діонісія Валединського, митрополита 

Полікарпа Сікорського, митрополита 

Іларіона Огієнка, митрополита 

Іоана Боднарчука... 

Слава Богу за все! 

Джерело: https://www.facebook.com/ 

МИТРОПОЛИТ ЕПІФАНІЙ 

ПОВІДОМИВ ПРО КІЛЬКІСТЬ 

ПАРАФІЙ В ПРАВОСЛАВНІЙ 

ЦЕРКВІ УКРАЇНИ 

21 грудня 2018 р. Митрополит 

Епіфаній в ефірі телеканалу 

«1+1» повідомив, що Православна 

Церква України налічує 7 тисяч 

парафій. «Зараз об’єднана 

Православна Церква України налічує 

приблизно 7 тисяч парафій. Але я б 

не хотів прогнозувати певну кількість, 

ставити певні завдання, щоб 

збільшувати кількісно цю Церкву. 

Ми повинні працювати над тим, щоб 

цей процес був мирним, щоб переходи, 

які будуть в майбутньому, відбувалися 

тільки мирним шляхом, щоб 

не було протистоянь», – сказав він. 

Епіфаній також повідомив механізм 

переходу парафій: громада повинна 

провести збори і визначитися 

шляхом голосування. Після цього віруючі 

повинні звернутися до місцевого 

архієрея або до місцевої влади, 

які розкажуть про подальші дії для 

переходу до ПЦУ. 

Джерело: https://zik.ua/news/2018/12/21/ 

mytropolyt_epifaniy_povidomyv_kilkist 

ВЕРХОВНА РАДА 

ПЕРЕЙМЕНУВАЛА УПЦ МП 

НА РПЦ В УКРАЇНІ 

20 грудня 2018 р. Верховна Рада 

ухвалила законопроект №5309, 

який передбачає зміну назви 

Української Православної Церкви 

Московського Патріархату. Законопроект, 

який парламентарі підтримали 

за основу і в цілому, передбачає 

перейменування УПЦ МП на РПЦ в 

Україні. Відповідний проект закону 

підтримало 240 народних депутатів. 

Нагадаємо, прихильники УПЦ 

МП влаштували акцію протесту під 

стінами Верховної Ради. 

Джерело: http://religionpravda.com. 

ua/2018/12/20/ 

тів «Духовна велич Львова» внутрішні 

джерела інформації. Вітаємо 

громади з таким кроком і просимо 

про молитву за них, а також за громади, 

що перед вибором! 

Джерело: http://velychlviv.com/ 

shhe-try-parafiyi-upts-mp-lvivshhynypryyednalys-do-pravoslavnoyitserkvy-v-ukrayini/?fbclid=IwAR3iG_ 

x18cNNTYEDjoLJyy8rBRMR


Отець Михайло КРАВЧИК 

З НОВИМ РОКОМ БОЖИМ, 

НОВОГО ЩАСТЯ ВІД БОГА! 

Новий рік - це не тільки зміна 

цифри, а закінчення попереднього 

і початок нового року від РІЗДВА 

ХРИСТОВОГО. Як влучно зауважила 

Ліна Костенко, «Кожен фініш – це, 

по суті, старт». Господь дарує нам 

ще одну можливість пройти шляхом 

пастушків і мудреців – побачити, 

пізнати Бога. У цій дорозі треба потрудитись 

і бути готовими до самопожертви. 

Цим шляхом пройшли сонми 

святих мучеників, преподобних 

і праведних наших предків. Для них 

Христос народився не тільки у далекому 

Вифлеємі, а в їх серцях, і вони 

промовляли разом із св. ап. Павлом: 

«Живу вже не я, а Христос проживає 

в мені» (Гал. 2:20). Це тисячам тисяч 

святих угодників Божих дарувало не 

тільки спасіння душі, а й земне щастя, 

як початок вічного блаженства. 

Ми ж прагнемо здобути особисте 

щастя, не бажаючи послужити ні 

Богу, ні ближнім, і, в підсумку, - будуємо 

на піску. Такі пошуки щастя 

роблять нас, врешті, нещасними. 

Психолог, який пройшов концтабір, 

Віктор Франкл сказав: «Найбільше 

руйнує щастя гонитва за особистим 

щастям». По справжньому щасливий 

той, хто переміг це гріховне бажання. 

Розпочинаючи новий етап життя, 

всі задумуються над питанням 

часу, згадуючи минуле і мріючи про 

майбутнє. Для грішника минуле – це 

встид, теперішнє - мука, майбутнє - 

страх. А праведник живе по-іншому: 

минуле пов’язує із покаянням, забуттям 

гріхів, теперішнє – це натхненна 

праця з Богом, а майбутнє – радість 

в єдності з Творцем. І, що важливо, в 

побожної людини завжди, незважаючи 

на зовнішні обставини, присутнє 

відчуття щастя. Ф. Достоєвський писав: 

«Справжні проблеми починаються 

тоді, коли людина має гарантований 

хліб на кожен день». Так, на жаль, і є: 

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ ПЦУ МИТРОПОЛИТ ЕПІФАНІЙ РОЗПОВІВ, 

ЧИ БУДУТЬ ПЕРЕНОСИТИ СВЯТКУВАННЯ РІЗДВА В УКРАЇНІ 

18 грудня 2018 року. Предстоятель 

Православної Церкви України митрополит 

Єпіфаній закликав до обережності 

при спробах впровадження 

радикальних реформ, щоб уникнути 

загрози розколу. Предстоятель ПЦУ 

вважає, що питання про перенесення 

святкування Різдва з 7 січня на 25 

грудня передчасне, і Україна до цього 

поки не готова. Про це він заявив в 

ефірі телеканалу ICTV. Митрополит 

закликав до обережності при спробах 

впровадження радикальних реформ, 

щоб уникнути загрози розколу. 

Джерело: https://www.unian.ua/ 

society/10381257-epifaniy-rozpovivchi-budut-perenositi-svyatkuvannyarizdva-v-ukrajini.html 

5 

сім’ї, які разом пройшли багато випробувань 

і бідність пережили, – в 

багатстві розлучаються; батьки стараються 

матеріально забезпечити дітей, 

а це часто призводить до їх моральної 

і фізичної деградації. Дай же, Боже, 

Україні «рік Господнього змилування» 

(Лк. 4:19), а ми, відчуваючи себе 

струдженими і обтяженими, поспішаймо 

до храмів, до Господа, і тут 

відчуємо себе вільними, духовно зрілими 

і знайдемо спокій душам нашим 

(Мф.11:28-30). Отож, з Новим роком 

Божим, нового щастя від Бога! 

ІЗ ЦИКЛУ 

«Нариси та 

духовні роздуми» 

Наталії Вовк, 

Чернівці 

ВІДЗНАЧЕННЯ 

ПАМ’ЯТНИХ ДАТ 

І ЮВІЛЕЇВ У 2019 РОЦІ 

18 грудня 2018 року Верховна 

Рада України ухвалила Постанову 

(№ 9234), згідно з якою планується 

урочисто відзначити на державному 

рівні низку пам’ятних дат і ювілеїв. 

За це рішення після кількох спроб 

проголосували 232 народних депутати 

із 333, зареєстрованих у сесійній 

залі. Провести відвідні заходи повинен 

Кабінет міністрів. Серед пам’ятних 

дат і ювілеїв затверджено: 

– 1000-ліття правління Ярослава 

Мудрого (такою є глибина нашої традиції 

державотворення. – Прим. ред.); 

– 110-ті ювілеї Степана Бандери 

та Марії Примаченко; 

– 100-ліття Одеської кіностудії 

та Національного музею мистецтв 

імені Богдана та Варвари Ханенків; 

– 100-ліття Акту злуки Української 

Народної Республіки та Західноукраїнської 

Народної Республіки 

(22 січня 1919 р.); 

– 23 січня – 90 років з дня народження 

почесного патріарха Православної 

церкви України Філарета 

(1929 рр.). 

Перелік Днів пам`яті: 

– 80-ті роковини початку Другої 

світової війни; 

– 75-ті роковини депортації кримських 

татар та інших народів Криму; 

– 75-ті роковини від початку переселення 

та депортації українців 

з Лемківщини, Холмщини, Надсяння, 

Підляшшя; 

– 30 років з часу падіння комуністичних 

режимів у країнах Центрально-Східної 

Європи (9 листопада 

1989 р.). 

Джерело: https://wz.lviv.ua/news/382340- 

tysiacholittia-pravlinnia-yaroslavamudroho-ta-iuvilei-bandery-shcho-ukraintsisviatkuvatymut-u-2019-mu-rotsi 

О.-д. Юрій ФЕДІВ, Марія ГОРБАЛЬ 

ХРЕСТ І МОЛИТВА ПЕРЕД СВЯТОЮ СОФІЄЮ ПІД 

ЧАС ОБ’ЄДНАВЧОГО СОБОРУ 15 ГРУДНЯ 2018 РОКУ 

Це вже історія. 

Під час Об’єднавчого собору 15 

грудня 2018 р. перед Святою Софією 

Київською – тисячі вірян. Плече до 

плеча, і палка молитва за Боже благословення 

України. Фотокамера вловила 

мить, коли президент України 

Петро Порошенко, втомлений і виснажений 

напругою, яка була під час 

Собору, і, окрилений результатом 

його завершення, вийшов до народу, 

щоб звістити: «Предстоятеля єдиної 

Помісної автокефальної Церкви 

обрали! Україна остаточно позбавилась 

від російських колоніальних 

пут! Україна томос матиме!». 

І та ж фотокамера вловила ще 

одну деталь: перед народом піднятий 

хрест. Єдиний хрест перед Святою 

Софію! Хрест із Успенської церкви м. 

Львова! Його тримає скромна людина 

- пан Василь Машталір, тримає із 8 до 

18 години, тримає у духовному спокої 

і молиться!!! Кожен може уявити, як 

стояти на морозі стільки годин!!! 

Про пана Василя Машталіра: 

йому близько 80 років. Він – майже 

50-літній дзвонар львівської 

Успенської церкви. Вежа Корнякта, 

на якій знаходяться дзвони, в висоту 

сягає 66 м. Центральний дзвін 

«Кирило» в діаметрі має два метри, 

важить дві тони. Збоку є ще три, набагато 

менших, дзвони. 

Кожної неділі чотири рази в день 

– три літургії зранку і на вечірню – 

пан Василь, як хлопчик, піднімається 

майже вертикальними дерев’яними 

східками на висоту 66 м, і дзвонить. 

Вони – «Кирило» і трійня – творять 

таку мелодію, що відчуваєш, ніби 

насправді в піднебессі, закликаючи: 

«До храму! До молитви! До Бога!». 

Сила молитви цієї людини в цей 

день є прикладом вірності життєвому 

креду!!! 

Спілкування з Богом 

Останнім часом у нашому суспільстві 

утворилось якесь споживацьке 

ставлення до нашого 

Творця. У наших молитвах ми 

постійно чогось просимо. До 

церкви ходимо, як у магазин. 

Чого ж насправді хоче Бог від 

нас... Живого спілкування особистості 

з Особистістю. Якщо у 

нас все гаразд вдома, на роботі, 

здорові всі члени сім›ї, нам легко 

молитися, бо гарний настрій. 

Візьмімо ж біблійного Йова. 

Він чекав не на руку Божу, а 

шукав обличчя Його. Ми уникаємо 

лика Господнього, для нас 

основне - Його допомога. Коли 

у нас багато справ, ми втомлені, 

можливо і приділимо Богу 

п›ять хвилин, а то й полетимо 

на роботу без молитви. Увечері 

ділимося своїми проблемами з 

усіма членами сім›ї, тільки не 

з Богом. Якби ми зранку встали 

трішки раніше і провели у спілкуванні 

з Отцем хоча б годину, 

нам би точно вдалося уникнути 

всіх тих проблем, з якими ми 

зіткнулися протягом дня. Богу 

не подобається, що ми ставимо 

спілкування з Ним на останнє 

місце. Дивимося годинами телевізор 

чи читаємо захоплюючий 

детектив, а Отцеві, Який створив 

нас і все для нашого вжитку, 

приділяємо 5-10 хвилин! 

Бог чекає на те, що ми, зрештою, 

змінимо наше ставлення до 

Нього і будемо з радістю приходити 

на спілкування з Ним.


Ієрей Іван ПОЛЕЖАКА, Харківщина 

РОЗДУМИ СВЯЩЕНИКА 

Христос народився! 

Хтось вважає себе великим і всесильним, 

хтось – малим та нікчемним. 

Хтось вважає себе талановитим 

і, можливо, геніальним, хтось – бездарним. 

Хтось вважає себе пупом 

світу, хтось – пустим місцем. 

Христос прийшов до людей, і все 

людське в Божому Світлі втратило 

звичний сенс. Бо немає вищого та 

кращого, ніж Боже. І в Божому плавиться 

і трансформується вся неміч 

людська. Бог прийшов на землю, 

щоб підняти людину до Небес, бо 

сила людська туди не підносить і неміч 

людська без Христа не відкриває 

Дверей. 

Народила Марія Сина, і кожна 

людина оплодотворилась. Та чи народить? 

Чи зможе повторити вслід за 

апостолом Павлом: «Уже не я живу, 

живе в мені Христос?». Христос – 

Світло, Христос – Сила, Христос – 

Життя. І коли ми відкриваємось перед 

Ним, припадаємо до Нього всім 

серцем, всією душею, всією силою 

та всім розумінням і надаємо Йому 

можливість народитися в нас, то світло 

Христа освітлює наш шлях (як 

апостолові Павлові), дає силу понад 

силу людську (як апостолові Павлові), 

наповнює життям, яке веде до 

Життя (як апостола Павла). 

Христос народився! 

Родовід Господа нашого 

Ісуса Христа 

Він свідчить. Свідчить або про 

нашу лінь та пасивність, коли ми не 

розуміємо, навіщо його читають. Бо 

ми не потрудились прочитати першу 

частину Біблії «Старий Завіт». 

А коли і прочитали, то «аби як», і не 

відкрили для себе ні дії Божої в житті 

людини, ні Спасителя. 

Або ж свідчить нам, що Бог, прийшовши 

в цей світ, прийняв усіх, бо 

в роду у Нього були і царі, і звичайні 

ізраїльтяни, багаті і бідні, і, навіть, 

блудниця. Господь не нехтує ніким. 

Він приймає всіх, хто покаявся. Родовід 

Господа нашого Ісуса Христа 

дуже багатий і може, коли людина 

прагне того, висвітити долю кожної 

людини в світі. 

Визначена невизначеність 

Всі ми потрапляємо в ситуації, 

коли розуміємо, що обставини нашого 

життя змінюються. І ми не знаємо, 

яким шляхом йти далі. Визначеним 

для нас є одне – ми перед дверима, 

за якими починається вибір. Багатьох 

людей така ситуація лякає і напружує. 

Такий стан дає можливість недобрій 

силі втручатися в життя людини 

і керувати нею. І людина робить 

багато помилок. 

Якщо ми християни, то в миті, в 

які відчуваємо і прогнозуємо зміни, 

нам варто звернутись до Господа. То 

Він постукав до нашої душі і сказав: 

«Ти перед змінами, пройди решту 

шляху зі Мною. Моя рука з тобою, 

візьми її». І коли ми беремо Господню 

руку, – страх зникає, напруга відходить. 

Думки яснішають. Перспектива 

розкривається. Бо з Господом ми вільні, 

а вільна людина і бачить далеко, 

і крокує впевнено. Споглядаючи на 

Господа, вона без страху робить те, 

що треба, і отримує добрі плоди. 

Душа 

Що вона являє з себе в повноті, 

– одному Богові відомо. Ми лише 

знаємо, що душа вічна. І ще знаємо, 

що неземне продовження життя душі 

залежить від нашого земного життя. 

Бо всі покликані. Та чи станемо обраними? 

Всі ми вийшли з лона матері. Від 

самого зачаття, принаймні з моменту, 

коли жінка дізнається що вагітна, 

вона починає турбуватись про 

майбутню дитину. Обстежується у 

лікарів, слідкує за дієтою та станом 

здоров›я, виконує потрібні фізичні 

вправи, оберігає себе від фізичних та 

психологічних перевантажень… Робить 

все залежне від неї, щоб дитина 

розвивалась і народилася здоровою. 

Ми в своєму земному житті схожі 

на вагітну жінку. Ми носимо в собі 

неоціненний плід – безсмертну душу, 

яка, по суті, і є нами. Душу, яка після 

завершення нашого земного життя 

повинна перейти у вічність здоровою. 

Здоровою ж вона може стати 

лише тоді, коли ми потоваришуємо з 

Богом в земному житті. Бо Він є Основою 

Життя. То ж нам треба турбуватися 

про свою душу в кожну мить, 

завжди намагаючись впізнавати Слово 

Боже і жити згідно зі Словом. 

Господи, дай нам сил зробити в 

земному житті все, щоб відродитись 

в Небесному Житті. 

Світло Боже 

Часом все стає таким виразним 

і таким важливим, що хочеться донести 

те до всіх людей, розповісти 

через засоби масової інформації, написати 

книжку, кричати на перехрестях, 

або ж донести те хоча б тим, хто 

поруч. Ох, як важливо в такі моменти 

зупинитись і запитати себе: «Чи від 

Бога та виразність, ясність?». 

В певні моменти життя сатана підсовує 

нам конкретну правду. Ми все 

чітко бачимо. Але не враховуємо того, 

що правда, яку ми бачимо, насправді 

є лише фрагментом правди. І цей 

«виразний» для нас фрагмент підсовується 

нам, щоб знищити Бога в нас. 

Знищити, або хоча б применшити дію 

Божу в нас і в інших людях. Доки ми 

грішні, наша гординя потребує живлення. 

І нам підсовується «ясність» із 

темряви, яка, якщо тим скористатись, 

збільшить темряву нашої душі. 

Ясність потрібна, але не будьяка. 

Ми можемо отримувати ясність 

сприйняття світу від Бога. Бог дарує 

нам її. Ясність від Бога мирно входить 

в нас і, перш за все, просвітлює 

нам наше життя, щоб ми, з темряви 

своєї душі, побачили світло, яке 

виходить від Світла. Світло Боже, 

сприйняте нами, відкриває нам нашу 

дорогу. Коли дякуємо Богові і йдемо, 

то Світло через нас може пролитись 

і на інших, щоб підтримати та допомогти 

їм. 

Господи, дякую Тобі за людей, 

які прийняли Твоє Світло, яких ти 

ставиш на моєму шляху, і які допомагають 

мені бачити більше в Твоїм 

Ієрей Іван Полежака 

Світлі, яке переливається через них, 

та йти до Тебе. 

Духовне життя 

Буває так, що нам хочеться порозмовляти 

про духовне життя. Або ж 

займатись духовними вправами, відвідувати 

духовні заходи, пропагувати 

духовність. Мабуть це добре. Але 

лише тоді, коли є добрі плоди з усього 

того. Бо про духовне життя скільки 

не говори - духовним не станеш. І які 

б духовні вправи не виконував, якщо 

вони не вносять зміни в буденне життя, 

то вартість їх сумнівна. 

Для того, щоб стати духовним, 

треба поєднатись з Духом. І духом не 

будь-яким, а лише з Божим. Про це 

легко говорити, та не просто здійснити. 

Бо для поєднання Бог кожній 

людині дав окреме життя і свої персональні 

обставини життя, які і є 

основною духовною вправою. Вправою, 

яка потребує реальної дії і реальних 

зусиль. Вправою від Бога. 

Легко вважати себе духовною особою 

і, можливо, навіть приємно. Але 

коли ми втікаємо від обставин, коли 

реалії життя прагнемо замінити вправами 

чи розмовами, ховаючись від 

правди, то чи досягнемо бажаного? 

Господи, дай нам сил бути щирими 

відносно себе і щиро прагнути 

Тебе, і робити все, щоб бути з Тобою. 

Для спасіння 

Досить часто мені доводиться 

чути, що людина сама спастись не 

може. Для спасіння потрібна Божа 

дія. Потрібна Божа Благодать. І з цими 

словами не поспориш. Бо так і є. Без 

Божої дії людина спастись не може. 

Але ці слова від людей звучать досить 

дивно. Незаперечно. Категорично. 

І, одночасно, приречено. А часом 

- як оправдання. Бо до тих слів, здавалось 

би, добавити нічого. Треба уповати 

на Бога і Бог Сам все зробить. 

Бог Сам спасе кого захоче. А якщо не 

спасає, то, значить, не хоче. 

Дійсно, треба уповати. Бог спасе. 

Він хоче спасти кожну людину, 

бо кожна людина Йому дорога. Але, 

спасіння - це спільна справа. Бог допомагає 

в спасінні тим, хто докладає 

зусилля до спасіння. Допомагає тим, 

хто хоче почути Його слово і жити 

згідно з Його словом. Інакше навіщо 

б Він давав знання про дорогу, яку 

людині треба пройти? 

Господи, дай сили уповати на Тебе і 

твердо йти шляхом, який веде до Тебе. 

Любов Христа 

Христос народився. Народився, 

щоб добровільно принести Себе в 

Жертву і прийняти смерть, щоб віддати 

життя Своє за життя моє. 

Христос народився і розпочав дорогу 

від ясел в Віфлеємі до Голгофи. 

Дорогу, яка вела Його до страждань, 

а мене веде до радості; Його вела до 

смерті на землі, а мене веде до життя 

в Небі. Тільки б не схибити, тільки 

б утриматись на дорозі Христа. 

Бо Христос розкрив переді мною 

вартість мого падіння. Падіння, яке 

відібрало найбільшу ціну – життя 

Спасителя. І Христос показав мені 

вартість мого життя – заради мене 

прийшов Спаситель. 

Дорога Христа вела до Голгофи. 

І мене веде туди. Христос страждав 

на тій дорозі. І мене це не минає. Він 

страждав, прийнявши мої гріхи, а я 

страждаю тому, що боляче віддавати 

свої гріхи. Зрісся з ними, а віддирати 

їх дуже боляче. 

Дивна Любов Христа... Вона розкриває 

глибину падіння і дарує радість 

спасіння. Розкриває мені і кожній 

людині, яка живе на землі. 

Господи Ісусе Христе, даруй мені 

сили втриматись на Твоїй дорозі і 

бути гідним Твоєї Любові. 

Слово Господнє 

«Слово Господнє надійшло до 

Йони, сина Амітая: «Встань, іди в Ніневію, 

оте велике місто, і проповідуй 

проти нього, бо злоба їхня піднялася до 

Мене» (Йона. 1, 1-2). І пішов пророк, і 

проповідував. Покаялись жителі Ніневії 

разом з царем своїм. Бог, побачивши 

покаяння, відвернув від них кару. 

Ми молимось за Україну. Думаю, 

що багато людей молиться. Дякую ініціаторам 

доброго діла. Дякую і пропоную 

розширити цю справу і кожного 

дня о 21-й годині до молитви доєднати 

ще й покаяння. Бо багато гріхів 

висить над Україною і «злоба їхня піднімається 

до Мене». Бог терпить, але 

попереджає. Крим, події на Сході, події 

в Азовському морі…, все це попередження 

для нас. Особливо давлять в 

наш час гріхи непрощення. Скнилівська 

трагедія і безкарність винуватців, 

смерті від мажорів, гибель рідних на 

війні…, корупція, продажність та безкарність 

дій можновладців, бездіяльність 

органів правосуддя… породили 

ненависть, яка раковою пухлиною поїдає 

Україну і загрозливо нависає над 

іншими державами. 

Кожна людина має свої гріхи. Кожен 

гріх відкриває двері до знищення 

людини, носія, і нависає над іншими. 

До чого йдемо? Чого прагнемо? 

Покаялись жителі Ніневії, і відвернув 

Бог зло від них. 

Бог стукає до кожної душі і кличе 

до покаяння. Давайте будемо уважніші 

до себе, до помислів, слів, дій. Давайте 

в зверненні до Бога, в Його світлі, виявляти 

свої гріхи і каятись. Ми ще маємо 

надію. Господь має силу захистити нас 

від найбільшого зла, аби лише ми переставали 

бути носіями того зла. 

Господи, благослови.

Микола ОТИЧЕНКО, Біла Церква 


БО ПРИЙДУТЬ ДО ТЕБЕ ТРИ ПРАЗНИКИ В ГОСТІ, РАДУЙСЯ, 

ОЙ РАДУЙСЯ, ЗЕМЛЕ, СИН БОЖИЙ НАРОДИВСЯ 

БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ – 19 СІЧНЯ 

Свято Богоявлення, яке в народі 

називають ще Водохрещенням, за 

Юліанським календарем відзначають 

19 січня — за новим стилем, 

воно завершує цикл Різдвяних свят. 

Йдеться про хрещення Ісуса Христа 

в ріці Йордан, під час якого Христос 

об›являє себе як Месія і Спаситель. 

Про це свідчить при Хрещенні, як 

каже Євангеліє, сам Отець Небесний 

голосом із неба: «Ти єси Син мій любий, 

у тобі — моє уподобання» (Мр. 

1, 11); свідчить Святий Дух, що у 

вигляді голуба сходить на Нього; 

свідчить також Іван Хреститель, 

вказуючи на Нього: «Ось Агнець 

Божий, який гріхи світу забирає» 

(Йо. 1, 29). 

Ірина БАЙКО, Львів 

«Ой на річці, на Йордані...» – 

дзвенять веселі дитячі голоси, мов 

струмені чистої життєдайної ріки, в 

якій хрестився Син Бога Живого. 

Ріка Йордан, головна і єдина річка 

Палестини, є також єдиною святою 

річкою на землі. Води Йордану святі, 

вони назавжди освятилися, коли 

наш Спаситель Ісус Христос прийняв 

в цих водах хрещення від Іоана. Унікальну 

властивість цієї річки підтверджують 

сучасні вчені: води Йордану, 

протікаючи через Галилейське озеро, 

не змішуються з його водами. Йордан 

витікає з озера «чистий». В духовному 

вимірі це – свідчення безсумнівної 

святості Йордану. 

Йорданське Водосвяття за давньою 

традицією Східної Церкви заведено 

пов›язувати зі святом Господнього 

Богоявлення. Українці здавен 

переконані в особливій чудодійній 

силі й святості йорданської води. 

Святий Іван Золотоустий у проповіді 

на празник Богоявлення казав: 

«У цей празник опівночі всі, 

зачерпнувши води, приносять її додому 

і хоронять увесь рік... І діється 

дивне явище: та вода у своїй «істоті 

не псується від довготи часу, але зачерплена 

сьогодні, вона через цілий 

рік, а часто і два, і три роки остається 

незіпсована і свіжа. І по такім довгім 

часі вона така, як і вода щойно взята 

із джерела». 

Молитви Йорданського Водосвяття 

величають Пресвяту Трійцю і просять 

Святого Духа, щоб зійшов і сам 

освятив воду. Тут підкреслюється 

значення, сила та святість Йорданського 

Водосвяття. Адже український 

народ до йорданської води ставиться 

з вірою, і до моменту її освячення 

зберігає строгий піст. 

А от які прохання висловлювалися 

при освяченні води: «Щоб посвятилися 

води ці силою, діянням і зішестям 

Святого Духа», «щоб на води 

ці сходило очищальне діяння Пресущої 

Тройці», «щоб була їм дарована 

благодать ізбавління, благословення 

Йорданові», «щоб ми просвітилися 

просвіченням розуму і благочестя 

нашестям Святого Духа», «щоб вода 

ця стала даром освячення, ізбавлінням 

від гріхів, на зцілення душі й 

тіла і на всяку особливу користь», 

«щоб була вона на очищення душ 

і тілес усім, що з вірою черпають і 

причащаються нею». 

ЙОРДАН В ЯБЛУНИЦІ НА ЛЕМКІВЩИНІ 

7 

ВІНШІВКИ ПОСІВАЛЬНИКІВ 

Завіншував 

Василь ЛЕХКИЙ 

з с. Волиця 

Буського р-ну 

на Львівщині 

Українська родино! 

Бажаєм Вам щастя, здоров’я, 

Тай великого добра! 

Щоб на користь Вам вийшла 

Ваша праця нелегка. 

Щоб нивка родила збіжжя золоте, 

Падав дощик на землю, 

Гріло сонце веснянѐ. 

Отож усміхнися, 

українська родино, 

Народився Цар царів, 

Й май надію тільки в Нім. 

А як будем жити в згоді 

В рідній хаті, в дружнім роді, 

Отоді над нашим краєм 

Ясне сонечко засяє. 

Христос ся рождає! 

Від Різдва до Різдва 

Ми бажаєм Вам добра. 

Щоб завжди у Вашій хаті 

Були всі здорові і багаті, 

І веселі, і щасливі, 

І вродливі, і кмітливі 

На потіху всій родині, 

І на славу Україні! 

Христос ся рождає! 

На дворі гуде хуртовина, тріщать 

морози, а ми всі радіємо – «пів каші, 

пів паші» (лемк. приповідка, означає 

«половина зими». – Прим. ред.), а 

день довший «на єден скік когỳта». А 

найбільше радієм тому, що прийшов 

той найщедріший третій празник – 

свято Водохрестя. Ми знову маємо 

Святу Вечерю з тими ж стравами в 

обстановці, що і на Різдво! В лівому 

куті кімнати ще стоїть величезний 

сніп – Дідух, який символічно називаєм 

Йосиф. Його наш тато принесли 

ще на Свят-вечір. В протилежний правий 

кут хати оберемок свяченого зілля 

положили мама, символічно називаючи 

його Марія. На долівці ще один 

розв’язаний сніп для наших забав. 

На столі сіно, накрите білим лляним 

обрусом, зверху хліб, сіль, часник, 

свічка. Після сходу першої зірки 

приступаєм до молитви. Молиться голосно 

наймолодша, інші – в півголоса. 

На початку Вечері наш тато подавали 

кожному члену родини зубчик часнику 

– з особистим побажанням (щоб 

була ґречна, послушна, пильніша в 

навчанні тощо). 

Ми зазвичай легенько тягли один 

одного за вушко, коли мама подавали 

борщ з вушками (щоб в наступному 

році добре родили гриби). А для того, 

щоб вродила капуста та були тверді 

головки, як голови, можна було дістати 

ложкою по чолі, коли подавались 

на стіл вареники з капустою. Кінчали 

Вечерю пампушками з узваром, 

– їх уже рідко хто торкався з відомих 

причин. Потім ми молились і колядували. 

Колядували з нами і батьки, 

зазвичай три-, а то й чотириголоссям. 

Найбільше мені подобалась коляда 

«Ну же, ну же браття-сусіди» або «З 

неба зірка засвітила». 

Вечеряли ми, в основному, при 

свічці, тому в кінці Вечері, погасивши 

її, ми, діти, пильно вдивлялись, куди 

направиться димок. Добре, коли вгору 

чи до вікна, але не дай Боже до дверей. 

Наступного ранку після Служби 

Божої в церкві всі парафіяни приходили 

до річки, що була біля нашої 

хати, для освячення води. Урочисто, 

з неабияким смаком під керівництвом 

і за участю нашого батька Якова 

оформлялась ця місцина. Навпроти 

каплички, що стояла над річкою 

Яблінкою, внизу в річці вирубували 

ополонку для освячення води. Поруч 

з нею був споруджений з льоду постамент 

з хрестом, що сіяв та переливався 

на сонці відблисками різних кольорів. 

Два ряди ялинок утворювали 

прохід для парафіяльної процесії. А 

поруч з церковними фанами майоріли 

синьо-жовті прапори (1941–1942 

рр. – Прим. ред.). Таке колоритне Водохрестя 

не могло не дратувати наших 

недругів. Вже через годину-дві 

німецьке гестапо не забарилось відвідати 

нашу оселю з черговим обшуком. 

Кожного року на Різдвяні свята 

до нас приходили і бажані гості – театралізований 

вертеп, що називався 

Туроні. Це були сільські музиканти 

і ще близько 15 дійових осіб. В нашій 

великій хаті вони почували себе 

свобідно, та навіть пам’ятаю: «жид» 

приводив до світлиці нашу корову і 

намовляв тата її купити, приповідав, 

що вона дуже добре доїться, мало їсть, 

добре спить, ніколи в стайні не слідить 

– тільки під стайнею, і таке інше. 

Ми, діти, з величезним захопленням 

дивились на ті витівки «жида» – як 

ухопить корову за дійку, як чваркне 

молоком по нас, дітях – ми від несподіванки 

аж пищали. 

Найвищий юнак з нашого села, фацет 

(а він був наш двоюрідний брат, 

набагато старший, Володимир Байко) 

в тому вертепі грав роль старенької 

бабуні. Та бабуня весь час падала від 

немочі, її ніяк не міг втримати її мініатюрний 

дудусь – вона все падала на 

нього, і бідний дідусь ледве вилазив 

з-під неї. І тоді я, маленька, побачила 

– о жах – під спідницею «бабуні» калісони! 

Бабуня в калісонах! 

Крім усіх класичних персонажів 

(Свята Марія, Йосиф, маленький Ісусик, 

пастушки, воїни тощо) у вертепі 

Туронів був іще Бузько. Він тримав 

в дзьобку сповиту дитину (ляльку) 

і все шукав ту дівчину, якій мав би її 

подарувати (а це мало в віщувати, що 

наступного року та дівчина вродить 

позашлюбну дитину). Дівчата, що 

стояли в хаті окремою групкою, з вереском 

розбігались вусібіч. 

Тут треба уточнити, що Туроні 

приходили до хати за попередньою 

домовленістю. До тієї домовленої 

хати сходились ближні сусіди. Таким 

чином в хаті було дуже багато 

людей, глядачів вертепного дійства. 

Самі вертепники стояли чи під хатою, 

чи, як було дуже морозно – в сінях, і 

до світлиці заходили почергово. Під 

кінець вертепного дійства господар 

хати запрошував усіх вертепників до 

частування. 

Яблуничани любили і вміли ся 

бавѝти. 

За роки, що пройшли в різних місцях, 

доводилось освячувати воду і в 

різний спосіб. Побувала навіть в томі 

місці, де хрестився Сам Ісус Христос. 

Вдруге і я сама охрестилась в тих священних 

водах Йордану (але вже при 

температурі 30 градусів). 

Та де б я не була – я подумки завжди 

повертаюсь до своєї рідної теплої 

оселі, що в Яблуниці на нашій втраченій 

землі – Лемківщині, де я була голублена 

моїми найріднішими мудрими 

батьками. Тими спогадами і ділюся.

Дитяча сторінка 

Приходьте, діти, до кринички 

Напитись чистої водички. 

А та водиця не проста, 

Бо це – наука про Христа. 

СІЧЕНЬ РОКУ ПЕРШИЙ СИН! 

Січневий календарик маленького українця: 

6 січня – Святвечір (піст), мц. Євгенії 

7 січня – Різдво Христове 

8 січня – Собор Пресвятої Богородиці 

9 січня – Пршмч. Архидиякона Стефана 

14 січня – Новий рік, св. Василія 

18 січня – Щедрий вечір (піст) 

19 січня – Богоявлення, Хрещення Ісуса Христа 

20 січня – Собор пророка Іоана Хрестителя 

22 січня – День Соборності України 

29 січня – День пам’яті Героїв Крут 

Ось і прийшов до нас місяць січень, 

що багатий на гарні християнські 

свята та українські обряди! 

7 СІЧНЯ – РІЗДВО ХРИСТОВЕ. 

Особлива духовна радість обіймає 

всіх нас, бо цей день – незвичайний. 

Ми прославляємо одну з найвеличніших 

подій – народження у Вифлеємі 

Спасителя світу. І щиро вітаємо 

один одного: «Христос рождається 

– Славіте Його!». 

Різдво – це радісне, величне та 

водночас затишне і таємниче свято. 

Воно пахне ялинкою, сіном, кутею, 

пампушками, медом. Дарує багато 

незабутніх зустрічей: з Богом, що народився 

в убогій стаєнці, з родиною, 

що зібралася за різдвяним столом, з 

друзями, сусідами, зі знайомими та 

незнайомими людьми. А ще Різдво 

– це коляда – різдвяна пісня, що прославляє 

народження Божого Сина. 

Ходить Місяць за плужком, 

Сіє зіроньки кругом. 

Вишиванку-сорочину 

Одягнув на Україну. 

Тягне дідуха візком, 

Привітати із Різдвом 

Поспішає, колядує, 

Щедро кожного віншує. 

Сироті втирає слізки, 

Чобітки взува на ніжки. 

Білить снігом кожну хату. 

І вечероньку багату 

Куховарить на печі, 

Що коти на димарі 

Облизали всі кути. 

Перша страва – це кутя 

В ній пшениця золота. 

Другим булькає узвар, 

додає осінніх барв. 

і вареники пузаті, 

що макітри не підняти. 

Голубці і пампухи – 

Соковиті і пухкі. 

Сіно пахне під обрусом, 

Місяць крутить довгі вуса. 

І по небу котить баско 

На візку різдвяну казку. 

Гайда, діти, до ладу 

Заспіваєм коляду! 

Наталія Мрака (Окрилена) 

8 СІЧНЯ – СОБОР ПРЕСВЯТОЇ 

БОГОРОДИЦІ. Нині ми продовжуємо 

давню традицію і всім собором 

прославляємо Богородицю нашими 

дзвінкими колядками. 

19 СІЧНЯ – 

БОГОЯВЛЕН- 

НЯ, ХРЕЩЕН- 

НЯ ІСУСА 

ХРИСТА 

Любі наші читачі, 

«Криничка» 

хоче нагадати 

вам, що на Сході 

нашої України продовжується війна. 

І багато українських воїнів в цей 

різдвяний час змушені бути далеко 

від своїх домівок, від своїх близьких. 

А це може бути чийсь батько, брат, 

чи, навіть дідусь. Тому, не забуваймо 

щиро молитися за наших воїнів, за 

їхнє здоров’я, силу та мудрість у цій 

важкій щоденній праці – захищати 

кордони нашої Батьківщини. Бо ворог 

постійно чатує, діє підступними 

методами, намагається через інформаційні 

мережі нас звести з дороги 

правди та віри у безнадію та відчай. 

Пропонуємо Вам також прочитати 

вже знайоме, проте таке на сьогоднішній 

день актуальне оповідання 

Івана Малковича «Золотий павучок». 

ЗОЛОТИЙ ПАВУЧОК 

Цю історію на Святвечір любив 

оповідати мій дідусь… 

Не тепер і не колись у нашому 

містечку жила собі одна сім’я: тато, 

мама і троє діточок – Тарасик, Настуся 

й Ільчик. 

У їхній привітній оселі завжди 

було багато ласки та радості. 

Яких лишень забав не вигадували 

вони – «князівна», «скіки-скіки», 

«подоляночка», «пентелі-тентелі», і 

звичайно ж, «смішний телефон»! 

А на свята їхній татусь наймав 

бричку із золотогривим конем, і всі 

вони їхали за місто до лісу. Це було 

казково! 

Але одного дня все змінилося, бо 

на їхню країну напав злий північний 

ворог. Велике горе, мов темна 

ніч, огорнуло всіх людей. 

Не минуло воно й цю чудову родину: 

тато пішов захищати рідний 

край, а мама і троє дітей залишилися 

самі. Була зима з високими і тихими 

снігами. І вперше у цій, колись веселій, 

оселі не чутно було ні сміху, ані 

дитячого щебету. 

Хіба дуже повеселишся, коли нічого 

їсти? Уперше ніхто з дітей не 

знайшов під своїми подушечками 

дарунків від святого Миколая. Невже 

навіть він забув про них?.. 

І ось настав Святий вечір. Діти та 

їхня матуся були дуже сумні. 

Щоб хоч трошки розважити родичів, 

Тарасик пішов до лісу і привіз 

на саночках ялинку. 

Ялинка була гарна, але прикрасити 

її було нічим. Колись вони чіпляли на 

ялинку завиті в золото горішки, яблука… 

а ще грибочки, солодкі зірочки 

та місяченьки, випечені зі смачного 

тіста… Однак сьогодні ялинка стояла 

без жодної прикраси. 

Коли звечоріло, матуся заслала 

стіл білою скатертиною, і вони посідали 

до столу. Але й сумний то 

був Святвечір! Уявіть собі: на різдвяному 

столі не було ані крихти їжі, 

у кутку сиротливо щулилася неприбрана 

ялинка, а за столом не було 

тата. Хтозна, чи й живий він був… 

Згадавши про тата, діти ще дужче 

засумували. 

Але мама сказала: «Не журіться, 

мої серденька. Пам’ятаєте татусів дарунок 

на минуле Різдво?» – і вона почала 

виймати зі старої скрині одяг для 

Ангела, для Кози і яскраві різнокольорові 

стрічки. Тарасик переодягся на 

Козу, Ільчик – на Ангела, а Настуся 

прикрасила свою голівку стрічками. 

– О які ж ви в мене гарні! – захоплено 

сказала матуся. – А чи не заколядувати 

нам улюблену таткову коляду?.. 

І вони заколядували «Нова радість 

стала». Мама сказала: 

– Ви так старалися, що коляда, 

мабуть, долинула аж до нашого татка… 

Вона зігріє йому душу. А тепер, 

гадаю, саме час розповісти для на- 

шого Ільчика, як давним-давно, такого 

ж вечора, у маленькій пастушій 

стаєнці народився один Хлопчик… 

І матуся стала розповідати про того 

Хлопчика, і про ангелів, які сповістили 

про Його народження, і про пастушків, 

які принесли Йому свої дарунки. 

А називався той хлопчик… 

– Дивіться, дивіться! – раптом вигукнув 

Ільчик, і показав на ялинку. 

Всі здивовано повернули свої голови. 

– Що це за диво? – сплеснули 

вони руками. – Хто це так чарівно 

прикрасив нашу ялиночку? 

А дивуватись і справді було з 

чого…Вся ялинка згори донизу була 

зодягнута в тонке золотисте плетиво 

і, наче казкова принцеса, осявала 

всю хату. А на самому її вершечку 

сяяла мовби зіронька. 

– Гляньте! Це ж маленький золотий 

павучок! – вигукнула Настуся. 

– Це ж він прикрасив нашу ялиночку! 

– Боже, який він чудовий!.. 

Діти повискакували з-за столу, 

взялися за руки й почали танцювати 

довкола ялинки. Вони підстрибували 

і співали: 

– Павучок, павучок, золотий чарівничок 

сплів ялиночці убрання із 

небесних ниточок! Павучок, павучок, 

золотий чарівничок… 

Раптом у двері хтось постукав. 

Усі перестали веселитися і злякано 

завмерли. 

«Хто б то міг бути?..» 

Мама відчинила двері й мало 

не зомліла: на порозі стояв… їхній 

тато! Він був змучений, худий, але 

очі його світилися тихою радістю. 

– Війна скінчилася. Ми перемогли 

ворога, – сказав він, і почав виймати 

з кишень різдвяні гостинці. 

Діти кинулися йому на шию, і я 

навіть не можу сказати, скільки радості, 

щасливих сліз і дзвінких колядок 

було того дивовижного вечора! 

Усі сміялися, галасували, танцювали, 

обіймалися, показували татові 

ялиночку, і знову сміялися й колядували. 

А на самому вершечку ялинки 

сидів щасливий золотий павучок і таємниче 

підморгував їм то правим, то 

лівим очком. Ось так! 

Іван Малкович 

Сторінку підготували 

Оксана ХРИСТУК та Оксана СІЧНЕВА 

Редактор Марія ГОРБАЛЬ 

Редакційна колегія: Віра МАРКОВИЧ, 

Юрій ФЕДІВ, Оксана ХРИСТУК

Газета Успенська вежа № 1 (2019)

Create successful ePaper yourself

Delete template?

Save as template?