You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
6 Квітень <strong>2018</strong><br />
Ієрей Іван ПОЛЕЖАКА, Харківщина<br />
РОЗДУМИ СВЯЩЕНИКА<br />
БОГ КЛИЧЕ<br />
Бог кличе! Чуємо Його поклик у<br />
душі. Реагуємо. Стаємо християнами.<br />
А далі? Далі багато чого робимо,<br />
щоб стати Божими: ходимо до Церкви,<br />
молимось, сповідаємось, причащаємось,<br />
читаємо Біблію, їздимо<br />
по Святих місцях, робимо добрі<br />
справи… А далі? Які плоди нашого<br />
активного християнського життя?<br />
Хто став святим? Хто впевнений у<br />
тому, що наблизився до Царства Небесного?<br />
Я? Ні, не став і не впевнений.<br />
Хтось поруч? Можливо, але це<br />
для мене не є явним. Як бути? Чому<br />
я не став і чому не впевнений? Бог<br />
явно закликає: «Будьте святі, бо Я<br />
Святий». Що не так?<br />
Спостерігаю за собою. Спостерігаю<br />
за тими, кого Бог ставить поруч.<br />
Спостерігаю за обставинами, Спостерігаю<br />
і намагаюсь усі спостереження<br />
погоджувати з Тим, хто є Володарем<br />
всіх і кожного.<br />
Ми боїмося змін. Боїмося на рівні<br />
підсвідомості. Боїмося, бо не знаємо,<br />
як зміни вплинуть на наше життя.<br />
Особливо боїмось наших внутрішніх<br />
змін. Бо ми є такими, якими є. І не<br />
уявляємо, як можна вижити в цьому<br />
світі, якщо станемо іншими. Великий<br />
острах в тому, що нас не зрозуміють,<br />
нас не оцінять, нас не приймуть, нас<br />
не підтримають… Чи то: «нам сядуть<br />
на шию», нас «з’їдять»…<br />
Важко жити в цьому світі, бо живемо<br />
світом. І, боячись змін світу,<br />
які приходять ззовні, прагнемо самі<br />
його змінити, зробити «кращим»,<br />
пристосувати його під себе. І часом<br />
нам це вдається. Але від цього легше<br />
не стає. З’являються нові виклики,<br />
які не легші і не простіші за попередні.<br />
То як бути?<br />
Святі Отці Церкви, опираючись на<br />
Слово Боже, дають простий рецепт:<br />
«Змінись сам, і навколо тебе зміниться<br />
світ». А Бог говорить: «Не бійся,<br />
йди за мною». Дійсна зміна себе в<br />
своєму сприйнятті відбувається лише<br />
в довірі до Бога, коли Бог посідає в<br />
нашому життя Своє місце, а ми своє.<br />
І світ відкривається по-іншому. І не<br />
тому, що він змінився. Це ми змінили<br />
точку своєї опори. Точка опори в Богові<br />
дозволяє нам не захищатись від<br />
світу, а ставати тими, хто світ розуміє<br />
і хто світом керує. (Знову ж таки, цього<br />
навчають Святі Отці Церкви, опираючись<br />
на Слово Боже).<br />
Бог кличе: «Хто хоче йти за Мною,<br />
нехай зречеться себе, і візьме хрест<br />
свій, і за Мною йде» (Мк. 8, 34).<br />
ХРИСТА БЕЗ ХРЕСТА<br />
НЕ БУВАЄ<br />
«Якраз і годилося, щоб ми мали<br />
такого первосвященика непорочного,<br />
відлученого від грішників і вищого<br />
за небеса, який не має потреби, як<br />
архиереї, щодня приносити перше за<br />
власні гріхи жертви, а потім за гріхи<br />
народу, бо він зробив це раз, принісши<br />
себе самого в жертву» (Євр. 7, 26-27).<br />
Ієрей Іван Полежака<br />
Хрест для нас, християн, є символом<br />
сповнення Закону та спасіння. Гріхи<br />
людські змусили Спасителя страждати<br />
на хресті. І через хрест, для людей,<br />
була прокладена дорога до відновлення<br />
Божого Образу в ній. Ісус<br />
Христос взяв на Себе гріхи світу. Але<br />
це зовсім не означає, що Він звільняє<br />
нас від наслідків наших гріхів лише<br />
тому, що ми визнаємо себе приналежними<br />
до Нього. Важливо, щоб<br />
Він визнав нас приналежними до<br />
Себе. А це шлях. Досить не простий<br />
шлях в невідомість, коли навчаємось<br />
жити по Слову Божому. Це шлях до<br />
Христа, який ми не можемо пройти,<br />
не взявши свого хреста. Бо Господь<br />
сказав: «Хто хоче йти за Мною, нехай<br />
зречеться себе, і візьме свій хрест, і<br />
йде за Мною» (Мк. 8, 34).<br />
Часом ми беремо «свій» хрест і<br />
говоримо: «Господи, по слову Твоєму<br />
я приймаю свій хрест. Я буду терпіти<br />
свого чоловіка намагатись робити<br />
все, щоб він змінився на краще;<br />
чи: я приймаю свою дружину такою,<br />
якою вона є; чи: я приймаю інших<br />
людей; чи: я приймаю обставини;<br />
чи: я приймаю своє здоров›я… і, у<br />
всіх випадках, намагаюсь діяти згідно<br />
з Твоїм словом». Здавалось би,<br />
все добре. Ми визначили свій хрест і<br />
прийняли його. Але не люди, не обставини,<br />
не здоров›я і не багато чого<br />
іншого є нашим хрестом. Хрестом<br />
є ми самі. Нам потрібно знайти та<br />
прийняти себе. А це дорога на Голгофу,<br />
це співрозп’яття зі Спасителем.<br />
Господи, дай сили розпізнати свій<br />
хрест, прийняти його, гідно пронести<br />
і ввірити його Тобі.<br />
ГРАНЬ<br />
Діти не слухаються; батьки не розуміють;<br />
чоловік не приділяє уваги;<br />
жінка живе своїм світом; на роботі<br />
недооцінюють; влада краде; в державі<br />
війна; світ розвалюється.... Як<br />
жити в цьому світі? Як бути щасливим<br />
у цьому світі? Біль, страждання,<br />
ненависть, корупція, зрада... Де взяти<br />
сили для життя?<br />
Діти навчаються; батьки<br />
дбають про те, щоб дітям<br />
було добре; чоловік робить<br />
потрібну справу; жінка дбає<br />
про добробут і намагається<br />
добре виглядати; на роботі<br />
кожному своє; влада несе<br />
свою відповідальність. А<br />
в державі війна. Війна, яка<br />
точиться віками... Війна в<br />
душах людських.<br />
З війни в душі розпочинаються<br />
проблеми<br />
людські. Внутрішня роздвоєність<br />
відбирає мир і викривляє<br />
сприйняття світу.<br />
Творець створив все добре.<br />
А ми з доброго, «без<br />
Творця», робимо недобре.<br />
Грань тонка і непомітна.<br />
Змінили внутрішній<br />
погляд від Бога до світу І<br />
світ оволодіває, і все стає<br />
зле. Повернули свій погляд<br />
до Бога – Сонце засвітило<br />
і прояснило те, що<br />
покриває і викривляє туман<br />
гріхів. І стало на душі ясно і радісно.<br />
…Світ радіє і кличе до творчості.<br />
Не простий світ і не ясний, коли<br />
ми без Бога. А з Богом нам нема необхідності<br />
його ускладнювати і додумувати,<br />
бо Бог просвіщає.<br />
Боже, дякую Тобі за радість<br />
там, де без Тебе була біль.<br />
Боже, дякую Тобі за світло там,<br />
де без Тебе була темрява.<br />
Боже дякую Тобі за мир там, де<br />
без Тебе була війна.<br />
Боже, дякую Тобі за любов там,<br />
де без Тебе була ненависть.<br />
Боже милостивий, дякую Тобі за<br />
Твою Любов до нас і Твою дію в нас.<br />
Боже, допоможи нам триматись<br />
Тебе і жити в Тобі і для Тебе.<br />
ЄВАНГЕЛІЄ<br />
Не проста ця книга Євангеліє. Вона<br />
має багато «важких» та незрозумілих<br />
місць. Деякі слова Євангелія несуть<br />
радість, деякі смуток. Деякі надихають<br />
на дії, деякі спонукають до тиші.<br />
Книга одна, а звучань має багато.<br />
Є Євангеліє, і є ми, ті, хто Її читає.<br />
Ми читаємо і, часом, відчуваємо, що<br />
Слово Господнє засуджує нас, або<br />
когось поруч з нами. І ми поринаємо<br />
в аналіз почутого і губимось. Губимось,<br />
бо аналіз людський базується<br />
на людських знаннях, а Слово Господнє<br />
над людським розумінням як<br />
Небо над землею. Розум людський<br />
не в силі Його осягнути.<br />
Розум людський дивний. Перед<br />
безмежжям Божим він вміє замовкати,<br />
надаючи перевагу внутрішнім<br />
відчуттям, внутрішньому сприйняттю<br />
Слова. Слова, яке, коли ми даємо<br />
Йому свободу і дозволяємо вільно<br />
«текти» в нас, розкривається і дарує<br />
надію, дарує сенс, дарує радість.<br />
Євангеліє… Велична Книга…<br />
Кожне Слово Боже, яке відкривається<br />
нам через Євангеліє, нікого не<br />
засуджує. Воно спасає. Спасає, бо<br />
благе. Спасає, бо Христос прийшов,<br />
щоб спасти.<br />
Євангеліє… Дякую Тобі, Господи,<br />
за Твою безмежну любов до нас.<br />
КАМЕРТОН<br />
Біблія – як камертон, з допомогою<br />
якого музикант налаштовується на<br />
потрібне звучання. Коли ми читаємо<br />
Біблію і вслухаємось у звучання, яке<br />
Вона задає в нас, то відчуваємо голос<br />
Божий і перестаємо фальшивити.<br />
ЛИШЕ БОГ ЗМІНЮЄ<br />
Лише Бог змінює. Змінює не нас,<br />
не наших ближніх, не обставини.<br />
Змінює наші серця.<br />
Ми, люди, в житті завжди чогось<br />
тримаємось, або когось тримаємось.<br />
А коли це звичка, яка заважає? А<br />
коли це пристрасть, яка розтліває? А<br />
коли це людина, яка веде до прірви?<br />
Добре, коли ми тримаємось доброго.<br />
Тримаємось… і нам шкода відпустити.<br />
Навіть коли страждаємо від<br />
того, все одно шкода. Тримаємось,<br />
бо дуже бажаємо… Розумом розуміємо,<br />
що неправильно, а відмовитись<br />
сил не маємо.<br />
Кричимо до Господа: «Допоможи».<br />
Кричимо, і не завжди розуміємо,<br />
в чому потребуємо допомоги. Але хочемо,<br />
щоб Господь допоміг. Щоб Він<br />
проявив Свою силу і забрав у нас те,<br />
що нас губить, чи змінив обставини,<br />
чи відвів нас від того. Прагнемо,<br />
щоб Господь потрудився і зробив нам<br />
«зручно».<br />
Не забирає Господь, не змінює обставини,<br />
не відводить. Він, коли ми<br />
просимо, входить у наше серце. Входить<br />
настільки, наскільки ми можемо<br />
Його вмістити і добавляє в нашім<br />
серці світла. В Його світлі ми по-іншому<br />
бачимо обставини, людей, себе.<br />
По-іншому сприймаємо, по-іншому<br />
діємо. Його світло додає нам сил до<br />
дій. Перш за все до внутрішніх дій.<br />
Хвилина за хвилиною, день за<br />
днем, рік за роком… В ті рідкісні<br />
миті життя, коли ми впускаємо Бога<br />
до свого серця, він проливає світло і<br />
потроху змінює наше серце. В Його<br />
світлі ми отримуємо силу, яка виводить<br />
нас із внутрішньої пітьми.<br />
***<br />
Гідність людиною пізнається разом<br />
з її негідністю. Бог, коли людина<br />
навертається до Нього, діє в людині і<br />
показує, що людина для Нього є дуже<br />
важливою та цінною (проявляє гідність<br />
людини). Світло Боже входить<br />
в людину і, одночасно з гідністю, висвітлює<br />
в ній всі потаємні, негативні<br />
грані, проявляючи негідність. Щаслива<br />
та людина, яка в миті пізнання свого<br />
внутрішнього роздвоєння не картає<br />
себе, а дякує Богові за Його любов і<br />
просить допомогти їй позбутись своєї<br />
негідності. Дякує і співпрацює з Богом<br />
в реалізації того, про що просила.<br />
Господи, допоможи нам бути гідними<br />
Твоєї любові.<br />
***<br />
На відстані добре проглядається<br />
панорама краєвиду і зникають деталі.<br />
І Господь, з великого Свого милосердя,<br />
допускає, щоб близькі люди часом<br />
віддалялись одні від одних на певну<br />
відстань, в якій зникають деталі і добре<br />
відкривається панорама життя.<br />
Допускає, щоб виникло бажання змінити<br />
деталі, які порушують панораму.
Change language