Газета Успенська вежа, № 3 (2019)
- No tags were found...
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Лютий <strong>2019</strong><br />
5<br />
БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ. ФОТОХРОНІКА<br />
Ось таке чудо сталося 19 січня<br />
<strong>2019</strong> року на річці Йордан, коли Патріарх<br />
Єрусалимський Феофіл служив<br />
чин освячення води. Прилетів<br />
голуб і сів на архієрейський жезл.<br />
Дивні діла Твої, Господи!<br />
Джерело: https://www.facebook.com/<br />
photo.php?fbid=293576634689892&set=a<br />
.113323489381875&type=3&theater<br />
За традицією настоятель храму<br />
Різдва Іоанна Хрестителя Православної<br />
Церкви України м. Сміла панотець<br />
Михайло Шевчук на свято Водохреща<br />
першим занурюється у крижану<br />
воду Тясмину після звершення<br />
її урочистого освячення. «Слава Тобі,<br />
Боже наш, слава Тобі!».<br />
Фото Олександра Слєпцовського спільно<br />
зі студією арт-фото «Ковчег», <strong>2019</strong>.<br />
27 ЛЮТОГО – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТОГО РІВНОАПОСТОЛЬНОГО КИРИЛА,<br />
УЧИТЕЛЯ СЛОВ’ЯНСЬКОГО<br />
ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ:<br />
як починалася українська літературна мова?<br />
Книга, на якій президенти<br />
складають присягу. Цей рукопис<br />
– найдавніший переклад канонічного<br />
євангельського тексту книжною<br />
українською мовою.<br />
Київські князі, передусім Ярослав<br />
Мудрий, створювали школи, де<br />
універсальними «підручниками» з<br />
мови, історії, географії та літератури<br />
були «Учительні Євангелія». Перші<br />
ж переклади євангельського тексту<br />
на церковнослов’янську з’явилися<br />
ще до Володимирового хрещення:<br />
Кирило та Мефодій переклали<br />
з грецької окремі тексти Святого<br />
Письма. Пізніші переклади Євангелій<br />
– Галицького (1144 рік), Добрилового<br />
(1164), Холмського (13 ст.),<br />
Полікарпового (1307 рік), Луцького<br />
(14 ст.) мають риси говорів давньоукраїнської<br />
народності.<br />
Від серпня 1556 р. над рукописом<br />
Пересопницького Євангелія працювали<br />
у монастирі у селі Двірець<br />
неподалік від Заслава (сучасний<br />
Ізяслав) на Хмельниччині. Тут написали<br />
перший розділ – Євангелія від<br />
Матвія і частково від Марка. Після<br />
перерви на деякий час роботу продовжили<br />
у монастирі м. Пересопниця<br />
(нині села Рівненської обл.).<br />
Основний текст новим українським<br />
уставом писав Михайло Василієвич,<br />
про якого згадують приписи та ще<br />
один невідомий писець.<br />
Аналіз письма свідчить: почерк<br />
першого вишуканіший, деякі букви<br />
більш вигадливі, нижні частини закінчуються<br />
розчерками пера, а манера<br />
другого «розгонистіша».<br />
Напівуставні пояснення до тексту<br />
разом з Михайлом Василієвичем писав<br />
перекладач та керівник «проекту»<br />
архімандрит Григорій, який день<br />
і ніч молився, «аби Господь сподобив<br />
його видіти діла свого кінець».<br />
Пересопницьке Євангеліє переклали<br />
з церковнослов’янської мови<br />
болгарської редакції. Використовували<br />
також грецькі, західнослов’янські,<br />
зокрема польські джерела.<br />
Орнамент рукопису є типовим зразком<br />
італійського орнаменту епохи<br />
Ренесансу.<br />
Кожна з чотирьох частин Пересопницького<br />
рукопису починається<br />
із зображення євангелістів, які виконані<br />
за усталеною іконографічною<br />
схемою.<br />
Автор мініатюр відтворює традиційно<br />
євангелістів за роботою,<br />
– Матвій загострює перо, Марко<br />
думає, Лука ставить чорнильницю,<br />
Іоан диктує, але жоден з них не зображений<br />
в момент написання тексту.<br />
левом(зверху)<br />
Євангеліє закінчили писати у<br />
серпні 1561 року. Декілька десятиліть<br />
рукопис перебував у Пересопницькому<br />
монастирі. Про нього<br />
немає жодних відомостей потім, допоки<br />
Іван Мазепа не подарував манускрипт<br />
до Вознесенського собору<br />
у Переяславі. Євангеліє використовували<br />
під час богослужінь.<br />
У XIX ст. рукопис разом з іншими<br />
пам’ятками забрали до Росії,<br />
однак згодом вдова принца Петра<br />
Ольденбурзького повернула його<br />
до Полтавської семінарії. Випадок<br />
врятував Пересопницьке Євангеліє<br />
під час Другої світової війни. Коли<br />
німці наближалися до Полтави, завгосп<br />
місцевого музею поклав його<br />
до ящика з порцеляною. Так рукопис<br />
разом з частиною евакуйованих експонатів<br />
потрапив до Уфи, в той час<br />
як 70 тисяч томів музейних фондів<br />
згоріли під час пожежі, організованої<br />
німцями.<br />
Після війни Пересопницьке Євангеліє<br />
опинилося у Києво-Печерській<br />
лаврі, де ніхто не підозрював про<br />
цінність книги, яку у 1948 р. серед<br />
непотребу виявив професор Сергій<br />
Маслов. Він передав пам’ятку до<br />
Інституту рукопису нинішньої Національної<br />
бібліотеки ім. Володимира<br />
Вернадського, де вона зберігається<br />
дотепер.<br />
Пересопницьке Євангеліє задокументувало<br />
мову, якою читали проповіді<br />
в українських церквах у XVI<br />
столітті.<br />
Це була перша спроба внормувати<br />
писемно-літературну мову. Схожі переклади<br />
деякі народи ще довго чекали<br />
опісля, зокрема росіяни свій отримали<br />
лише через триста років, а іспанці почали<br />
молитися рідною у XX столітті.<br />
За джерелом: https://www.bbc.com/<br />
ukrainian/blog-history-46152610<br />
У неділю 27 січня недільна<br />
школа Успенської церкви м. Львова<br />
«ХРИСТИЯНСЬКА НАДІЯ»<br />
колядою привітала Митрополита<br />
Макарія і громаду парафії. Святкова<br />
коляда і віншування з приємністю<br />
віталася духовенством і<br />
вірними.<br />
Отець-диякон Юрій Федів,<br />
https://www.facebook.com/<br />
Роман МАКСИМОВИЧ<br />
Своє життя він<br />
поклав на вівтар<br />
незалежності<br />
України<br />
Пам’яті першого отамана<br />
Прикарпатської Січі<br />
на Львівщині<br />
Теодора Скрипця<br />
13 січня <strong>2019</strong> р. минуло 25 років<br />
від трагічної мученицької кончини<br />
блаженної пам’яті Теодора Скрипця.<br />
Все своє свідоме життя покійний<br />
боровся за Незалежну Соборну<br />
Україну. Глибока віра і Боже провидіння,<br />
надія на Боже милосердя,<br />
любов до Бога і України допомагали<br />
йому йти важкими стежками життя.<br />
Від початку відродження УАПЦ<br />
в Україні Теодор Скрипець активно<br />
включився в процесс встановлення<br />
і розвитку нашої Церкви. В 1989 р.,<br />
коли організувалось Братство св.<br />
ап. Андрія Первозваного у Львові,<br />
став його активним провідником на<br />
Стрийщині, де й очолив тереновий<br />
провід Братства у Верхній Стинаві,<br />
керував православною громадою в<br />
рідному селі. Згодом започаткував<br />
на Львівщині формування українського<br />
козацтва, зорганізував Прикарпатську<br />
Січ і був обраний її отаманом.<br />
У 1992 р. Великий Круг козацтва<br />
і ОУН присвоїли йому звання<br />
генерал-хорунжого.<br />
Добре пам’ятаємо, як 14 жовтня<br />
1993 р. генерал-хорунжий Прикарпатської<br />
Січі Теодор Скрипець у<br />
церкві Спаса на Берестові в Києві з<br />
хлібом-сіллю вітав Патріарха Димитрія<br />
в день Його інтронізації.<br />
Добрий батько, свідомий українець,<br />
ревний християнин. Вороги не<br />
змогли йому цього простити.<br />
13 січня 1994 р., повертаючись з<br />
церкви з Вечірної, отаман Прикарпатської<br />
Січі Теодор Скрипець був<br />
підло вбитий.<br />
Сьогодні ми підносимо наші молитви<br />
за спокій душі світлої пам’яті<br />
Теодора Скрипця. Вічна йому<br />
пам’ять.