Школа очима батьків: Громадське сприйняття якості надання загальноосвітніх послуг в Україні

50
Або буває й гірше, спостерігається повний волюнтаризм: «У нас батьки не вирішують.
У нас директор хоче грошей зібрати, і що хоче з цими грошима, то вона
і робить, не питаючи»; «А ми здаємо, я сама несу секретарю під підпис, під свій
підпис здаю їй кошти. Як здавали гроші секретарю, так і здають, просто назвали
по-іншому, от і все».
Корупційні ризики звісно зменшуються, коли гроші з батьків збираються не готівкою, а
шляхом перерахування коштів на благодійний рахунок: «У нас є рахунок, ми на вайбер
у групах скидаємо платіжні реквізити. Це офіційно, виключно на рахунок банку.
Ніякої готівки. Ми до цього дуже довго йшли: з великими проблемами, з великим
супротивом, з кримінальною справою, з усіма витікаючими ми таки домоглися,
що це має бути виключно так і ніяк інакше. Створено громадську організацію, це
юридична особа, з власним статутом, з власним рахунком, урядовою радою, в якій
від кожного класу є представник. Раз на місяць рада збирається для того, щоб ці
кошти витрачалися пропорційно між усіма класами. Кожен представник з класу
має право голосу при прийнятті рішення, на що витрачаються кошти».
З іншого боку, такий спосіб усе ще викликає недовіру чи навіть опір: «Мені хотілось
би, щоб був якийсь рахунок я би перечислила щомісяця. Але ж ви розумієте, що
це будуть робити одиниці, у нас здають не всі»; «У деяких школах є благодійний
рахунок, куди можна безпосередньо перераховувати гроші. В нашій школі, коли я
намагалася це запропонувати, мене категорично не захотіли слухати. І сказали,
що єдина допомога може бути тільки у вигляді готівки»; «Пропонували завести
рахунок цивілізовано, але ця ідея не здобула підтримки. «Це незручно — поповнювати,
знімати. Я хочу купити чашки, я побігла на базар і їх купила, а там мені
треба через банк». Гроші збиралися готівкою і залишалися голові батьківського
комітету. Їй можна було здати на особисту картку «Привату». Про всі витрати
вона звітувала до копійки. У батьківському чаті вона писала, скільки було здано,
що купили, на яку суму, і який залишився залишок»; «Ніхто не хоче морочитися
з рахунком. Більшість батьків не вірять в те, що цими коштами потім можна
скористатися. Припустимо, що ми зберемо суму від нашого класу, тобто благодійний
внесок нашого класу, і покладемо на благодійний рахунок. Але ж ми не
можемо брати ці гроші для свого класу! Це йде як благодійний внесок на школу, і
вже школа вирішує, що з ним робити».