Школа очима батьків: Громадське сприйняття якості надання загальноосвітніх послуг в Україні

6
Відсутність єдиної думки щодо визначення поняття «якість освіти» викликана тим,
що воно становить собою комплексний показник, а тому у вітчизняній науковій думці
існує низка різних методик, підходів і методичних рекомендацій щодо визначення
якості освітніх послуг. Так, Олена Кулик наголошує на потребі правильно визначати
індикатори, за якими буде відбуватись оцінювання (Кулик 2015). Учена пропонує у
визначенні якості освіти опиратися на чотири групи індикаторів:
• перша – індикатори рівня досягнень (з математики, читання, природничих
наук, інформаційних та комунікаційних технологій, іноземних мов,
суспільствознавства, уміння вчитися самостійно);
• друга – індикатори успіху та переходу (кількість учнів, які кинули школу,
кількість учнів, які здобули повну середню освіту, і тих, хто навчається у
вищих навчальних закладах);
• третя – індикатори моніторингу шкільної освіти (оцінювання та управління
шкільною освітою, участь батьків в освітньому процесі);
• четверта – індикатори ресурсів та структури (освіта та підготовка вчителів,
охоплення дошкільною освітою, кількість учнів, що припадає на
один комп’ютер, освітні витрати на одного учня тощо).
Натомість Наталія Кузнецова вважає, що оцінювання якості освіти має здійснюватися
з урахуванням внутрішніх і зовнішніх чинників, що на неї впливають (Кузнецова
2014). У своїх дослідженнях вона використовує управлінський підхід для вивчення
чинників, що впливають на якість системи освіти в Україні. Схожої думки дотримується
Олександра Савченко. Дослідниця зазначає, що для оцінювання якості освіти
потрібно бути достатньо обізнаним із чинниками впливу на неї, особливо сучасними,
що інколи не беруться до уваги (Савченко 2009).
Значна частина проведених у сфері вимірювання якості освіти досліджень стосується
і питань технології оцінювання якості освіти. Так, Тетяна Лукіна пропонує для визначення
якості шкільної освіти власну методику проведення моніторингових досліджень.
У цьому разі об’єкт розглядається з точки зору державного управління (Лукіна
2009). Галина Єльникова та Віктор Григоряш пропонують технологію інструментарію
кількісного вимірювання якості освіти в навчальному закладі на основі кваліметричного
підходу (Єльнікова 2014). Цей підхід передбачає кількісний опис якості
предметів або процесів (кількісна оцінка якості), при цьому основним інструментом
кваліметрії постає експертний метод. Зазвичай це метод Дельфі – систематичний збір
інформації про об’єкт прогнозування через опитування експертів та узагальнення даних
(Єльнікова, Григоряш 2014).
Помітна кількість робіт присвячена проблемі конкурентоспроможності освітніх послуг.
Це питання перебуває передусім в полі зору економістів, зокрема Наталії Карпенко,
та істориків Тетяни Антонюк, Анатолія Алексюка, Івана Беха та ін. (Антонюк
2010, Карпюк 2009). Деякі роботи присвячено вивченню феномену репетиторства
як складової тіньової економіки (Ольга Хмелевська) та оцінки якості й обсягів витрат
коштів сімейного бюджету на шкільну освіту (Катерина Середа) (Репетиторство як…