Успенська вежа № 8 (2013)

More documents

Recommendations

Info

2 Серпень 2013 За віру і єдність! ІНФОРМУЄ Архиєпископ Ігор відзначив 20-ліття хіротонії 12 липня на свято первоверховних апостолів Петра і Павла в оновленому свято-Дмитрівському храмі Харкова відбулась святкова літургія, а також презентація чергової книги владики Ігоря Ісіченка «Пильнувати світильник». З цієї нагоди прибуло привітати ювіляра особисто єпископ РКЦ Мар’ян Бучек, представники партій, громадських організацій, духовенства Львівської єпархії (митр. прот. Василій Саган), Львівського ставропігійного братства, а також численні священики і вірні Харківсько-Полтавської єпархії. Чудовим подарунком стала презентація нового оформлення єпархіального сайту. Надійшли письмові привітання від митрополита Галицького Андрія Абрамчука. У самому храмі Петра і Павла у Львові, де колись звершувалась хіротонія, митрополит Львівський Макарій Малетич оголосив свої вітання для владики Ігоря на проповіді. УПЦ КП отримала намісника Патріарха На останньому Помісному Соборі УПЦ КП, що проходив у Києві в кінці червня, внесено зміни до статуту цієї Церкви та на пропозицію патріарха Філарета обрано йому намісником Єпіфанія Думенка, котрий є також ректором Київських духовних шкіл УПЦ КП. Цей захід, на думку Філарета покликаний убезпечити УПЦ КП від безвладдя на випадок хвороби чи смерті патріарха. При цьому зі статуту знято положення про обов’язкові терміни вибору наступного патріарха. Чи принесе це жадану єдність православним у недалекій перспективі невідомо, бо ж людина планує, а Бог керує. Вітаємо з ювілеєм! Львівське крайове ставропігійне братство св. ап. Андрія Первозваного та редакція часопису «Успенська вежа» щиро вітають громаду Всіх святих землі української м. Красного Луча Луганської області та незмінного настоятеля о. Сергія Підтягина з першим великим ювілеєм – 20-ти річчям громади. Хай Господь кріпить Ваші серця у вірі та зберігає український острівець у зросійщеному краї. Сьомого липня 2013 року парафія Всіх святих землі Української м. Красного Луча (настоятель протоієрей Сергій Підтягин) відзначала своє храмове свято й 20-річчя заснування. Очолив святкове богослужіння архиєпископ Ігор (Ісіченко). Він привітав настоятеля й парафіян, нагадавши про особливу місію громади, що знаходиться в шахтарському реґіоні й покликана, долаючи опір Вітаємо з одруженням! Цими словами Господь наш ісус Христос звертається до нас у Євангелії від Іоана і закликає нас до єднання з його Святою Волею через Таїнство Святого Причастя. Цього року, уже традиційно, й у храмі Святих рівноапостольних Володимира та Ольги (м. Львів-Винники) відбулося урочисте Перше Святе Причастя наймолодших парафіян у неділю Всіх святих в землі українській прославлених, яке цьогоріч співпало зі святом Народження Хрестителя Іоана Предтечі. У Таїнстві першої Святої Сповіді та Святого Причастя взяли участь двадцять п’ять дітей. Впродовж навчального року вони відвідували недільну школу, де вивчали основи християнської НАША ПАРАФІЯ «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той має життя вічне» оточення, нести землякам світло Євангелія в усьому своєму служінні. Владиці співслужили настоятель протоієрей Сергій Підтягин, о. Леонід Даниленко (смт. Ківшарівка на Харківщині), о. Дмитро Романків (м. Сватове Луганської області). На прохання громади зі Свято-Дмитрівського храму м. Харкова було привезено найбільшу святиню єпархії: часточку Животворчого Хреста Господнього, передану єпархії блаженної пам’яти митрополитом Константином. Після літургії відбувся хресний хід, а потім архиєпископ Ігор привітав громаду з 20-річчям заснування й благословив парафіян часточкою Животворчого Хреста. Настоятель вручив грамоти найбільш активним парафіянам. Відбулося парафіяльне прийняття. Львівське крайове ставропігійне братство св. ап. Андрія Первозваного щиро вітає із одруженням диригента братського хору Ольгу Деревецьку та її чоловіка Олега Дмитріва Хай доля дасть вам безліч літ щасливих на злагоду, достаток і любов. Хай ангела чарівні білі крила вас захистять від лиха і обмов. Многая літа молодій парі! науки. Підготовку проводили настоятель парафії о. Василь Петрик та сотрудник о. Андрій Петрик. Радість дітей розділили їхні рідні та хресні батьки, які разом приступили до Святої Сповіді та Святого Причастя. На згадку про цей святковий день діти отримали Пам’ятки про Святе Причастя та зробили багато незабутніх фотографій. Ще одне торжество відбулося у день престольного празника, що припав на неділю 28 липня у день святих рівноапостольних Володимира та Ольги. У Божественній Літургії взяли участь священнослужителі Львівського, Пустомитівського, Жовківського та Городоцького деканатів. Божественну Літургію очолив проректор Львівської духовної семінарії митрофорний протоієрей Василь Луцишин. Після Святої Літургії відбулося освячення нового хреста, виготовленого на кошти мецената, директора Львівської тютюнової фабрики п. Григорія Козловського. На його пожертвування було також зроблено благоустрій церковного подвір’я, за що наші парафіяни йому щиро вдячні. Свято зібрало у храмі та на його подвір’ї багато парафіян і гостей, які спільною молитвою прославляли Небесного Творця та святих покровителів, рівноапостольних Володимира та Ольгу. Отець Андрій ПЕТРИК. Світлина Олега ПАНАСА. НОВІ ВИДАННЯ Нова книга архиєпископа Харківського і Полтавського Ігоря ІСІЧЕНКА містить пастирські та наукові твори, написані впродовж другого десятиріччя архиєрейського служіння владики (2003-2012). Суворість зовнішніх викликів посткомуністичної дійсности стимулювала творчу працю автора. Невпинно відстоюючи засади Української Автокефальної Православної Церкви від спроб їхнього профанування, архиєпископ Ігор водночас захищає докторську дисертацію «Аскетична література Київської Руси» (2009; книга видана 2005), публікує підручник «Історія української літератури. Епоха Бароко» (2011), викладає в Харківському національному університеті імени В. Н. Каразіна та в Києво-Могилянській академії, виступає з доповідями на наукових конференціях в Україні, Італії, Іспанії, Польщі, Ізраїлі, відвідує українські церкви в Канаді, США, Великій Британії. А водночас візитує парафії, проводить конференції та єпархіяльні собори, очолює прощі, невтомно проповідує. Проповіді владики Ігоря щотижня вміщуються на УоuTube, публікуються на єпархіяльній веб-сторінці (uapc.org.ua), входять до збірки «Майте любов поміж собою» (2010). Вміщені в пропонованій книзі послання, доповіді та статті присвячені проблемам духовного життя й суспільного служіння християнина, історичному досвідові національної культури. Вони будуть цікаві для богословів, філософів і літературознавців, для всіх, хто шукає своє місце в сучасному світі. Придбати книгу можна за адресою редакції газети «Успенська вежа».
Без мови – нема народу Питання національної самосвідомості українців стояло впродовж багатовікової історії розвитку української нації. Особливої актуальності воно набуло в сучасний період формування молодої незалежної самостійної соборної держави України. Провідною ідеєю творчої спадщини Тараса Шевченка було підтримати українців і допомогти розгорітися їх національній свідомості. Вогненне слово нашого Пророка закликає: «Схаменіться, недолюди, / Діти юродиві! / Подивіться на рай тихий, / На свою країну, / Полюбіте щирим серцем / Велику руїну». Поет стверджує: «В своїй хаті своя й правда, /І сила, і воля. / Нема на світі України, / Немає другого Дніпра, / А ви претеся на чужину, / Шукати доброго добра, / Добра святого». Шевченко робить висновок: «Не гріє сонце на чужині». В процесі самоідентифікації укра-їнцям допомагають представники інших національностей. Свідченням великого зацікавлення іноземців укра-їнською мовою і, загалом, історією та культурою України є функціонування Міжнародної літньої школи з україністики, яку організовує Львівський національний університет ім. І. Франка. Цьогоріч уже вшосте школа об’єднала зацікавлених людей з Польщі, Австрії, Греції, Франції, Німеччини, Угорщини, Південної Кореї, Японії, Норвегії, Анголи. Іноземців приваблює мелодійність, наспівність, милозвучність нашої мови. Адже ж на Міжнародному конкурсі мов, що відбувався в Парижі в першій половині ХХ століття, укра-їнська мова поряд з італійською зайняла перше місце. До слова, варто згадати цікавий епізод з життя, який трапився нещодавно у Львові. До перукарні зайшло декілька чорношкірих дівчат і чистою українською мовою пояснили перукареві, яку зачіску вони б хотіли зробити. Майстер попросив їх почекати. І ось до них підходить якась жінка і щось питає російською мовою. Одна з дівчат рішуче заявила англійською мовою, що російська – ні! А в одній крамниці міста гурт китайців спілкувався між собою українською! Наведені приклади є надзвичайно повчальними для нас, українців, – як треба шанувати свою рідну, материнську солов’їну українську мову і жити згідно з Шевченковим заповітом: «Свою Україну любіть… / Любіть її во время люте, / В останню тяжкую минуту / За неї Господа моліть». Увазі читачів пропонуємо статтю Олександра Щербатюка під назвою «Покликана світити на землі», надруковану в часописі «Черкащина» (загально-політичний і літературно-художній журнал. – №1 (7). – 2013. – С. 50-51) в рубриці «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття». Олександр ЩЕРБАТЮК: «Покликана світити на землі» Спілкуючись з одинадцятикласницею Лисянської загальноосвітньої І-ІІІ ступенів школи №2 Гаяне Джагінян, мимоволі ловиш себе на думці, що оце і є та справжня «золота молодь», яка в майбутньому виведе Україну на зовсім інший, якісно відмінний шлях розвитку. Її думки, міркування, а головне – справи і спосіб життя вражають своєю не-ординарністю людей старшого покоління і дивують однолітків. А сама Гаяне вважає своє життя таким, яким воно має бути у її юні роки – насиченим, барвистим, різнобічним. Тільки на відміну від деяких своїх ровесників дівчина розуміє ці поняття по-своєму: замість «вбивання» часу в барах і комп’ютерних клубах – написання віршів, новел і цілих повістей; замість порожніх балачок про модні бренди, диски, «тусовки» – уроки співів, читання творів української і світової класики, опанування гри на гітарі. А ще ж потрібно готуватися до уроків. І неабияк, а ґрунтовно, ретельно досліджуючи кожну тему. Недарма вона в класі є першим помічником учителя і «круглою» відмінницею. – За двадцять п’ять років своєї педагогічної діяльності я вперше бачу настільки щедро обдаровану дитину, яка, до того ж, наділена великою працьовитістю, – не приховує свого захоплення директор школи Анатолій Присяжнюк. – За все, за що вона береться, а справ у Гаяне багато, дивуюся, де вона й час бере, – результат неодмінно високий. «Все залежить від тебе», – часто повторює вона. І цьому правилу слідує неухильно. Це вже завдяки характеру – вольовому, цілеспрямованому, рішучому. Я впевнений, що ця дівчина багато чого досягне в житті. Гаяне вже має свої досягнення і маленькі перемоги. І тут, мабуть, потрібно сказати про головну з них – усвідомлення себе щирою українкою, з розвиненим почуттям національної гідності. У будьякому мовному середовищі юна лисянка спілкується виключно чистою, мов сльоза, українською мовою. «Інколи мене навіть не розуміють, – з прикрістю каже вона. – Особливо в нашій столиці, де, на жаль, дуже поширений мовний суржик. Хоча, на моє глибоке переконання, кожен, хто живе в Україні, має добре знати її мову, пісню, історію країни». Це говорить українська вірменка в першому поколінні, яка по материнській лінії має ще й гарячу іспанську кров. Батьки Гаяне раніше жили в Тбілісі, а вона народилася в Черкасах. Ось так у ній поєдналися кавказька імпульсивність і нестримний запал з лагідністю, щирістю, виваженістю нової батьківщини Джагінянів. Гаяне каже, що вивчила і вірменську мову на знак поваги до батьків, але себе відчуває на всі сто відсотків українкою. І те, що вона вже кілька років поспіль є одним з кращих знавців рідної мови в області серед школярів, – зайве тому підтвердження. А минулого року Гаяне Джагінян стала переможцем ІІІ обласного етапу Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка і Міжнародного мовного конкурсу імені Петра Яцика. Лише півбала не добрала дівчина на обласній олімпіаді з української мови, щоб здобути перше місце. Але це дає їй право представляти Черкащину на Всеукраїнській олімпіаді з української мови та літератури, яка відбудеться цього року в Запоріжжі. А ще цього року Гаяне – випускниця. Настав час вибирати стежину в житті. Дуже хоче вона стати режисером, таким, як легендарний Сергій Параджанов, теж вірменин, який відкрив нову сторінку в історії укра-їнського кіно. І вона щиро бажає сказати своє слово в художньому і документальному кіно. Є вже свої задумки, написані сценарії… – Неможливо Гаяне не помітити серед натовпу, – каже її класний керівник Тетяна Слободяник. – Є в ній щось «космічне», особливе. Недарма, її ім’я з грецької перекладається як «земна». Мабуть, це справді та людина, яка покликана світити на землі. І хочеться їй в дорогу побажати не втрачати цього світла і вести за ним інших. Ось декілька цитат з твору-роздуму Гаяне «І ми не ми, і я не я» (творче завдання конкурсу ІІІ етапу Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка): «Сутність українця кількома штрихами чітко передав Великий Кобзар: «І ми не ми, і я не я». Чому так? Чому талановитий, волелюбний народ, загартований полум’ям битви, не хоче усвідомити себе та своє минуле? Зрада родоводу – найстрашніший гріх, який перетворює нас на потворних маріонеток, пустих, ницих… Ми маємо сьогодні бути кращими, ніж були вчора, кращими за себе, а не за «сусіда», маємо душею рватися за межі земного. Чуєте?! «Оглухли, не чують…»… …Ми поступово дійшли до самогеноциду. Так, лише українці винні у тому, що знищили «в пух і прах» свою свідомість. «Не твоя вина, що ти батька свого син, То твоя біда – не вміти бути ним». Проте завжди є шлях назад. Не лише ящірка здатна до регенерації свого хвостика. Ми теж можемо повернути собі своє, рідне, те, що увібрали з материнським молоком, «садком вишневим», «вечірньою зіронькою». Як це зробити? Українці! Знімімо із себе «майки з американським прапором»! Одягнімо на світанку ту чудову вишиванку!..» Підготувала Оксана ЗАХАРЧУК. Серпень 2013 3 УКРАЇНЦІ НА КОНТИНЕНТАХ 65 років поселення українців в Австралії З 7 по 9 червня 2013 року в Сіднеї з великим успіхом пройшов Здвиг Українців Австралії, який був ювілейним, бо українці відзначали 65 – ти ліття свого * побуту * * в цій країні. Українська діяспора в Австралії є одна з наймолодших українських поселень в світі. В 1947 – му році прибуло до Австралії кількадесятків українських родин. В 1948 і в 1949 – му році українці, так звані політичні еміґранти (displaced persons) масово прибули до Австралії — початок української діяспори в цій країні датується 1948 – 1949 – го року, і цей 2013 рік є в нас ювілейним. (Продовження. Поч. у №7, 2013 р.). A в великій залі перед сценою розкладені столи, сковорідки з гарячою оливою…рецепти. Це пані Павла Зелінська (голова Сестрицтва), Тамара Базалицька, Олена Піш, Клава Д’яченко та Мирося Івасик, Галя Кравченко з Сестрицтва Св. Покровської Парафії УАПЦ з Гомбуш вели курс куховарства. Рішили показати, як приготовляти тісто, як заповняти його й як пекти пиріжки, які дуже популярні на базарах, прийняттях. Заля була заповнена. Я здивувалася, що стільки прийшло жінок старших і молодших і зовсім молодих, і мужчин і то на кожну сесію. Знову підчеркую, що багатьох з присутніх ніколи не бачила на наших громадських концертах, на будь яких імпрезах нашого суспільства. Як то кажуть Сіднейська спільнота часто дивує своєю поведінкою…Куховарський курс був дуже популярний і було висловлено багато побажань такі курси куховарства проводити частіше. В програмi ЗДВИГУ було зазначено, що для молоді і дітей будуть заняття, мистецькі майстерні. У просторому місці, на верху Дому Молоді, радше у великому ґаражі, були розставлені столи і то в різних кутах, за ними сиділи діти, щось майстрували. Я не попала на відкриття. Майстерню відкривав Петро Грещук в імені Управи Громади Кабраматта, яка була також спонзором Здвигу. Була в гостях на дитячі сесії Орися Трач. Вони розповідала дітям про пабуки, про значення віночка в дівчаток і говорила про талісмани.. А потім дівчатка, під проводом Христі Бутилевич робили віночки, під проводом Йосипа Смолинця й його допомiжників, Катерини Смолинець, Девіда Хапра, пані Ірини і Анни, обили й павуків й всякі інші чудеса, хто малював або вирізував з картони квіти, під проводом Геррі Туремана і його дружини Юсмі Андрич-Туреман, а вже зовсім у лівому куті діти так уважно придивлялися, як робили “oберіг щастя”. В будинку Дому Молоді на другому поверсі СУМ і ПЛАСТ провели виставку своїх історичних матеріялів. Відділ Союзу Українок ім. Оьги Басараб має там свою кімнату, де постійно знаходиться виставка прикладного народного мистецьтва, яка дуже популярна серед відвідувачів. В Народному Домі в суботу 8.6.2013 в приміщенні малої залі, відо- мий музика, бандурист, ПЕТРО ДЕ- РЯЖНИЙ вів сесію, під назвою Українські інструменти і їх історія…Важне, що були присутніми діти школи ім св. Андрія і ім кн Ольги. Дітям дуже подобалося, як він грав на бандурі, вияснював який інструмент на виставі і що найважніше ілюстрував все сказане прозірками, які висвітлювалися на екрані. Моя внучка Вікторія сказала, що її подобалося, як вуйцьо грав й розказував. Так, що Петро захопив дітей цікавинкою, бо не всі мали доступ до бандури та ще так близько…- Можна було її доторкнутися. Проходила виставка музичних і старинних інструментів, які виставляв бандурист Петро Деряжний. Манолій Бурик, вбраний у пишному козацькому костюмі виставив знимки гетьманів України, документи Козацтва, УПА. Плакати про провідних упівців, булаву, шаблю. Павло Кравченко виставив з архіву свого батько різні документи і програмки з наших громадських концертів, які відбувалися б нашому суспільстві. Думаю, що всі ці виставки треба повторити в майбутньому. Петро Шмігель, який очолює референтуру зовнішніх зв’язків СУОА, працював для різних австралійських політиків. Він має прекрасний досвід спілкування з різними людьми. Його виклад під заголовком «Форум Комунікації та взаємовідношення» відбувся в суботу 8.6.ц.р. в годині 13.30 в Народному Домі в Лідкомбі. Головні точки порушені на форумі, це визнання, що: – українські громади в Австралії вклали в австралійське суспільство дуже позитивний вклад в її розвиток. Ми, як суспільство підтримуємо ідентичність та громадянство, демократію та багатокультурну гармонію країни, в якій живемо. Як громадяни, прагнення яких спрямовані на розвиток демократії, вважаємо, надіємося, що провід країни підтримує демократизаційні процеси, їх розвиток в Україні, і підтримає у 80-ти річчя Голодомору вшанування жертв його. Наголошено на тому, що участь українців в вшануванні австралійських вояків, які воювали в різних війнах в день їх вшанування в Австралії – день ANZAC – конечно бажанна. За матеріалами Марічки ГАЛАБУРДИ-ЧИГИРИН (Австралія) мовою оригіналів підготував Юрій ФЕДІВ. Далі буде.
Page 1: ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇ
Page 5 and 6: Серпень 2013 5 храму с
Page 7 and 8: Серпень 2013 7 Мала пр

Успенська вежа № 8 (2013)

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

Delete template?

Save as template?