Успенська вежа № 11 (2010)

8
Дитяча сторiнка
Листопад 2010
Приходьте, діти, до кринички
Напитись чистої водички.
А та водиця непроста,
Бо це — наука про Христа.
..........................................................................................
Господь мій – добрий пастир
Сьогодні, дорогі читачі, наша
газета присвячує дитячу сторінку
одній із найстаровинніших
і найважливіших православних
парафій України – церкві Успіння
Богородиці м. Львова. Давня
історія української духовності
пов’язана із цією святинею. Десятки
і сотні поколінь православних
християн прийняли у цих
стінах Святі Тайни, сотні тисяч
молодих душ знайшли тут Бога.
Наша сторінка присвячена дитячій
катехитичній школі «Християнська
надія», яка діє при цій
парафії.
З давніх-давен велася катехизація
у стінах Успенської Ставропігії.
За комуни підпільно навчав
релігії настоятель о. Віталій
Політило; коли настала незалежність,
дітками опікувалися п.
Леся Захарко (Машталір), п. Наталя
Кордюк (Маложенська),
пізніше о. Тарас Машталір. Та в
силу певних обставин тривалий
період праця серед наймолодших
парафіян не проводилася. Проте
минулого року з ініціативи молодих
членів церковного комітету
– Я вважаю, що Ісус для мене є найкращим
товаришем. На нього можна покластися
у будь-яку хвилину. Він все знає, кожний
твій гріх, і дає велику надію та час, щоб
виправитися. Ісус врятував мене, як і кожного
з нас. Його Батько, Бог, дав нам перші
правила, які треба виконувати, щоб жити
довго, попасти в рай та не передати гріх на
своє маленьке наступне покоління. Ще Ісус
– мій найкращий друг, тому що Він завжди
допомагає. Якщо у нього просити і заслужити
(а це: робити добрі вчинки, корисні
діла), то за деякий час він це виконає. Ось
я одного разу просила, щоб виздоровіти, бо
була дуже хвора, і мене лікували вже місяць.
Я щиро просила – і за декілька днів я йшла
уже до школи. Ще Ісус може порадити, де,
що і як робити, що і де сказати, бо інколи
переді мною стоїть тяжке рішення, і Він
мені помагає.
Я дуже рада, що в мене є такий друг,
який розуміє і підтримує мене кожної хвилини.
Христина ЛАКА, 9 р.
– Я ходжу до церкви Успіння Богородиці,
що у центрі м. Львова. Парафіянами цієї
церкви є мої дідусь і бабуся, вуйцьо, сестрички,
батьки, і, звичайно, – друзі. Мені
приємно всіх їх зустріти після служби
Божої.
А от недавно знову почалася наша недільна
школа, де ми з друзями бавимося,
малюємо, обговорюємо різні теми і, звичайно,
навчаємося.
Кожного дня ми молимося два або й
більше разів. Я дуже люблю говорити з
Богом. Молюся за добро, щастя і здоров’я,
злагоду в сім’ї, прошу гарних оцінок у
школі.
Господь – є мій друг і перебуває зі мною
у скрутні і добрі часи.Він веде мене своєю
дорогою до раю, і хоче, щоб я вчив цього
Ісус Христос мій товариш
інших. Тому я можу твердо сказати, що
Господь є моїм другом.
Данило МАРУНЧАК, 10 р.
– Коли я чую слово Україна, то в моїй уяві
виринають відразу такі образи: чисте блакитне
небо, безмежні поля золотистої пшениці,
калина під вікном, щебіт соловейка, біленька
хата, прибрана вишитими рушниками над
образами, сонцесяйні бані церков.
Україна – це моя Батьківщина, земля,
де народилися мої бабусі і дідусі, батьки,
де народилася я.
Моя родина ходить до Успенської церкви
м. Львова ще з далекого 1971 р., відколи
почали мешкати у центрі старовинного
міста Львова. Ми називаємо її «наша
Церква», бо й справді це так і є: тут хрестили
мою маму, у цій церкві вона мала
першу Сповідь і св. Причастя, тут вінчалися
батьки і хрестили мене.
Усі радісні подіїі у нас пов’язані із церквою
Успіння Богородиці м. Львова.
Катерина СКРИП, 9 р.
– Я люблю Україну, бо я тут народився
– це отча земля і мій рідний край. Її багатства
– це хліб і цукор, сталь і вугілля. А ще
– тихі озера і народні пісні, які співали мої
прадіди.
Я дуже люблю свою недільну школу.
Там я дізнаюся багато цікавого для себе,
мене навчають Божого закону, молитві, духовності
і справедливості, підготували до
першої Сповіді й урочистого св. Причастя,
яке ми приймали на Св. Духа. У нашій
недільній школі я знайшов багато друзів.
Богдан ГАМЕРНИК, 8 р.
– Церкву Успіння Богородиці я люблю,
бо до неї ходжу молитися. У цій церкві
мене хрестили, тут я вперше сповідалася
і прийняла св. Причастя.
Недільну школу я люблю, бо дізнаюся
там про Бога, вчуся розуміти заповіді
Божі, історію свят Православної Церкви,
народні звичаї та обряди. Ще вчуся колядок
і гаївок.
Оленка МЕЛЬНИК, 8 р.
– Наша церква і недільна школа найкращі,бо
у нас хороший наставник. Тут
нас навчають розуміти Біблію, заповіді
Божі, настановляють бути хорошими християнами
та парафіянами, любити свою
Церкву і допомагати їй своєю працею. У
недільній школі нам показують, як сильно
можна любити Бога, Ісуса Христа та
Божу Матір, а найголовніше – любити
нашу Україну.
Анна ЦАР, 8 р.
– Україна – це моя велика родина.
Вона велика, і в ній є багато сіл і міст.
Вона має родючу землю і добрих людей.
А найкращим містом є Львів і гарна старовинна
церква Успіння Богородиці, до
якої і я, і моя мама ходимо з дитинства.
При ній є велика вежа, якою захоплюються
всі туристи, що приїжджають на відпочинок.
Найбільшим моїм товаришем, якого
я люблю, є Ісус Христос. Він оберігає
мене від усього злого, допомагає мені
бути чемною.
Христина ХРИСТУК, 10 р.
– Недільна школа – це школа, де
вчать як жити, щоб подобалося Богу.
Юля ЄФРЕМОВА, 6 р.
– Церква – дім Божий, оселя Господня.
Сім’я – це дар Божий, надійна опора
життя.
Денис СОКОЛОВ, 9 р.
було відновлено катехизацію. Починали
працю з трьома дітьми, за
два місяці було уже 14 осіб віком
5-7 рочків, сьогодні маємо 26 вихованців.
Серед батьків було поставлено
завдання ініціювати назву недільної
школи. Було декілька пропозицій,
та більшість погодилася
із назвою п. Оксани Марунчак і п.
Оксани Христук, яку пізніше благословив
настоятель храму о. Ігор
Бурмило, - «Християнська надія».
Наша школа, як ми всі її називаємо,
– це нова християнська
родина, яка об’єднює дітей і водночас
батьків. Завдяки успішному
втіленню цього проекту гуртується
громада, дітки частіше
почали відвідувати церкву, брати
участь у парафіяльному житті.
Заняття проводяться 10 із 12
місяців у році кожної неділі після
третьої Святої Літургії – тобто о
13.00 годині.
Основним завданням, що
стоїть перед наставниками, є навчити
дітей основ релігії, церковного
і євхаристійного єднання,
розвинути національні надбання
наших батьків.
На заняттях, крім вивчення
молитов та основ релігії, кожна
дитина читає «Життя Ісуса Христа»,
обговорюються теми на розвиток
думки та мовлення.
Приємно, що всі заходи
підтримуються батьками. За минулий
рік ми із дітками організували
на парафії вперше за 10
років святкування св. Миколая,
взяли участь у святі «Прощання
з колядою», хресній ході в день
Торжества Православ’я, підготували
та водили гаївки, приступили
до Першої Сповіді та урочистого
Причастя, організували екскурсію
у музей вишитих ікон та
дводенну поїздку на відпочинок в
с. Розлуч Турківського району, активно
допомагали у проведенні
святкування храмового празника
Успіння Богородиці: виплітали
віночки, прикрашали ними хоругви,
зовнішній і внутрішній види
церкви, святково прикрашали
хресну ходу довкола Ставропігійного
комплексу.
Сіємо зерна й оберігаємо від
терня та каміння їх. Хай родюча
земля дає свій плід, а ми будемо
сіячами, бо кожний із нас має певну
відповідальність за життя парафії
і св. Церкви.
Любов – це основа життя, яку
ми намагаємося разом із батьками
прищепити нашим наймолодшим
парафіянам.
Ми часто розмовляємо із
дітками про любов до Бога, Церкви,
до нашої парафії і недільної
школи. Пропоную читачам ознайомитися
із першими роздумамивраженнями
вихованців «Християнської
надії».
Юрій ФЕДІВ,
керівник катехитичної школи
«Християнська надія».
– Любити Батьківщину – це святе для
кожної людини. Я люблю Україну за славну
історію та величну культуру, за мелодійну
мову та квітучу природу, за щирість та
доброту нашого народу.
Так само для мене рідна й дорога наша
Успенська церква, а особливо дитяча школа,
у якій я знайшла нових друзів та здобуваю
цікаві й корисні знання.
Руслана ПИЛИП’ЯК, 10 р.
– Я ще маленька українка, але з дитинства
люблю свою Україну, мою Батьківщину.
Так само для мене дорога наша церква
Успіння Богородиці м. Львова. У ній
вінчалися мої бабуся і дідусь, хрестили
маму і тітку, а коли я народилася, то принесли
до Христа й мене. Любов до нашої
парафії у родині передається з покоління
в покоління. Крім того, церква стала
місцем нової зустрічі, коли утворилася
«Християнська надія» та розпочалася щонедільна
катехизація. Тут нам подають
приклад любові до молитви, до рідного
слова, до українського звичаю і вишиванки,
любові один до одного. Нас тут навчають
добра, а крім того допомагають знайти
нових друзів. Я вдячна Богові, св. Церкві і
п. Юрію за те, що є наша школа, де ми
маєм змогу після св. Літургії поспілкуватися
і поділитися своїми враженнями за
прожитий тиждень.
Віта ВІТЕР, 9 р.
– Наша церква є духовним центром
життя православних українців Львова. Вона
є найкращою і найстаровиннішою у місті.
У храмі є мощі цілителя Пантелеймона,
святої Анастасії Царгородської та святого
Іова Почаєвського. Всі важливі події духовного
життя православних мешканців
нашого міста були і є пов’язані із нашою
церквою.Сюди ходять добрі, чесні і розумні
люди.
Віталік ВОЛКОВ, 9 р.
ЗАСНОВНИК ГАЗЕТИ —
Львівське крайове ставропігійне братство
св. ап. Андрія Первозваного,
зареєстроване міністерством України
у справах преси та інформації.
РЕЄСТРАЦІЙНЕ СВІДОЦТВО: серія КВ № 2335
Тим, хто бажає матеріально підтримати наше
видання, повідомляємо банківські реквізити:
ПАТ АКБ “Львів”
Р/р 260075157, МФО 325268,
код ЄДРПОУ 20785948
Подяка за Ваші пожертви друкуватиметься
на сторінках газети.
НАША АДРЕСА:
79008, Львів-8, вул.Руська, 3/1
Для листування:
м. Львів - 8, а/с 1334
(032) 235-52-02
www.stavropigia.lviv.ua
E-mail: fediv.yuriy@gmail.com
Редактор Олег ПЕНДЕРЕЦЬКИЙ
Редакційна колегія:
Микола БАНДРІВСЬКИЙ, Роман МАКСИМОВИЧ,
Віра МАРКОВИЧ, Юрій ФЕДІВ
Автори опублікованих матеріалів відповідають за точність
використаних фактів, цитат, власних імен. Редакція намагатиметься
найменше втручатися в авторський текст,
зберігаючи особливості стилю. Водночас залишає за собою
право редагувати, скорочувати подані матеріали.
Cтатті, світлини, малюнки, що надійшли в редакцію,
не повертаються.
Передплатний індекс — 35013
Друк газети виконаний у ДП ВПП МОУ «Армія України»
Замовлення №