Лариса БрюховецькаСила впливу й актуальність кінокласикихочемо чи не хочемо, а вивертаємо у різні боки якусь інформацію. Адже,доносячи її до слухача, ми додаємо свої деталі, яких насправді не було. АкіраКуросава просто доводить нам, що це змінити неможливо». Про творчістьцього режисера зроблено й певні узагальнюючі висновки: «Свого часуКуросава буквально “перебудував” уявлення про історичну драму, яка булапро відним жанром япон ського кінематографа і значно заглибився у психо -логію чоловічих типажів. Са му раї Куросави відрізнялися своїм брутальнимхарактером і грубим напором, вели свій родовід від шляхетних мужів “татеяку”. Саме тому, мабуть, кіно Ку росави охрестили чоловічим» (ЛюдмилаЖалдаченко).З великою повагою та інтересом аналізують студенти й українські фільми:«Тіні забутих предків» С. Параджанова виявили один з основних кодівнаціональної культури. «“Поетичне кіно України” — маловідоме для біль -шості, в реф лексії громадської думки постало вже як жива духовна традиція.Кіне ма тограф став ніби тим “нашим словом”, яке несло можливістьнаціональної са мо ідентифікації, мрії, що саме кінематограф виявитьсяпоштовхом, що спровокує відродження етнічної культури як цілісності»(Лідія Домбровська). А На таля Карюк звернула увагу на своєрідність операторськоїроботи в цьому фільмі: «За допомогою незвичних ракурсів зйомки,згори та знизу, та специфічному руху камери, здається, ніби перебуваєш всерединіцього процесу. Особливо це помітно під час народних обрядів, коликамера рухається разом з дійством, стираючи межі речей та їхні обриси».Ще один український фільм — «Білий птах з чорною ознакою» Юрія Іллєнка:«Безперечно, шедевр українського кіно<strong>мистецтва</strong>, скарбниця традицій народуі глибоке кіно, яке наводить на роздуми над поставленими <strong>проблем</strong>ами»(Світлана Болотова). Ця ж студентка знайшла зв’язок між цим фільмомі «Мо литвою за гетьмана Мазепу»: «Юрій Іллєнко продовжує цим фільмомтрадиції українського поетичного кіно, але в той же час нагадує глядачевіпро ХХІ сторіччя, нові віяння. Гостро відчувається політичний бік фільму.Картина показує російського царя Петра І як божевільну людину, активнокритикує політику й діяльність Російської імперії щодо України. В принципі,зрозуміло, чому в Росії заборонили прокат цього фільму».Студенти характеризували і художнє новаторство фільмів. Наведу найлаконічнішівизначення, наприклад, «Затемнення» влучно названо фільмом-мінімалістом, про «Родинний портрет в інтер’єрі» Лукіно Вісконті — «тут свійтеатр, в кожного своя роль».Тут наведено незначну частину змістовних думок, серйозного осмисленняі тлумачення фільмів. З цього, а також з характеру їхнього впливу можна зробитивагомі висновки. Бодай той, що класичні фільми залишаться надовго, щовони працюють і сьогодні. Але для того, щоб так було, потрібно орієнтувати наних молодь, сприяти зустрічі молодих глядачів з кращим надбанням світовогокіно, вводячи в навчальний процес спеціальні курси з кіно<strong>мистецтва</strong>.• 38 •
Творчий портрет Р. С. НедашківськоїМарія ГЕРЦТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ Р. С. НЕДАШКІВСЬКОЇАктор має примусити глядача забути про існування автора,про існування режисера і навіть про існування актора.Пол СКОФІЛДНадзвичайним внутрішнім і зовнішнім сценічним багатством володіє РаїсаНедашківська — справжня зірка українського кіно, що яскраво спалахнула де -бютною роллю Мавки в екранізації п’єси Лесі Українки «Лісова пісня» Вік то -ром Івченко. Потім було ще багато ролей: помітних і прохідних, але видатнаукраїнська актриса змогла пронести духовну чистоту та любов до людей і нав -колишнього світу крізь всю свою творчість, крізь кожну роль, зіграну на екрані.Раїса Недашківська — актриса глибокого темпераменту, скромна і освічена,висококультурна, вона вміє розкрити сутність, душу образу, заразити глядачівсвоїми переживаннями. Раїса Степанівна добре володіє своїм сильним го -лосом широкого діапазону, вміє говорити на різних регістрах. Її манері гривлас тива легка подача слова, теплота, щирий гумор. Вона входить у кожний новийобраз всією душею і кожною жилкою свого тіла, цікавим рухливим обличчям.Раїса Недашківська закінчила кінофакультет Київського театральногоінституту ім. І. К. Карпенко-Карого і була прийнята в трупу Київського молодіжноготеатру, на сцені якого зіграла головні ролі в спектаклях «Сіраноде Бер жерак», «За двома зайцями». Створила декілька моноспектаклів. Потімразом з режисером Людмилою Авеськуловою задумала заснувати духовний те -атр. Своїми спектаклями актриса несла ідею внутрішнього оновлення, духовногоспілкування, ідею вільної творчості. Згодом Раїса Недашківська стала ху -дожнім керівником Театру «Під зоряним небом». Театр працював в приміщенніКиївського планетарію, звідси і отримав свою назву.«Лісова пісня» — один з кращих моноспектаклів світової драматургії.Раїса Недашківська грає його одна під симфонічний оркестр. В спектаклі вті-лені ідеї торжества любові над всім життям, ідея перевтілення душ після смерті.Моноспектакль був поставлений за сценарієм Віктора Івченка, майже в не -зміненому вигляді за сорок років він знов вийшов до глядачів, тепер театральних.Мавка — це дитя природи, досконалість, безпосередність… Красива і беззахисна,зворушлива і зовсім ще по-дитячому чуйна, плавна і поривчаста, вонастала першою зоряною роллю Раїси Недашківської.Образ Мавки сповнений колосальною емоційною динамікою. Актриса ма -ла передати всю гамму кохання — від його пробудження, через зеніт щастяі безодню відчаю, до урочистого гімну вічного кохання. Щоб передати такийспектр почуттів, треба мати не лише достатній емоційний досвід, а і тонке артистичневідчуття. І мабуть, найскладніше: образ Мавки не тільки поетичний,але і глибоко-філософський. В стрічці кадр за кадром перед глядачем відкриваєтьсявишуканий і неповторний світ головної героїні, з її думками, поглядами,моральними законами.Доля Мавки — це плацдарм, на якому стикаються дві величезні сили: поезіялюдського існування і проза буденного життя. Піднімається питання сутностілюдини. Раїсі Недашківській в ролі Мавки вдалось дуже багато: воназмог ла відтворити не тільки романтичну натуру героїні, а передати романтичнесвітовідчуття, котрим пронизана поезія Лесі Українки.Ставити в один ряд поруч з образом Мавки і вважати одним з найкращихможна образ Катерини Білокур, що втілила на екрані Раїса Недашківська. Ви -конання цих двох ролей було б достатньо, щоб увійти в історії українського<strong>мистецтва</strong>. Саме один з трьох портретів, що намалював акторці Віктор За рецький,зображує Народну артистку в образі видатної української майстрині пензля.Фільм «Буйна» став важливим етапом в творчості актриси. Раїса Не даш -ківська грає геніальну художницю з народу Катерину Білокур, що зображала насвоїх полотнах немарніючу красу. Вона відрізнялась від свого сільського оточення,було одинокою мрійницею. У неї ніколи не було ні сім’ї, ні дітей.На шматку домотканого полотна вуглинкою або саморобним олівцем упертосама себе вчила живопису, вибрав моделями квіти. Її картини справляють надзвичайневраження, в них є відчуття польоту. Героїня Р. Не дашківської настількидостовірна, що іноді здається, ніби це документальна стрічка.Раїса Недашківська згадує, що дуже часто за допомогою гриму її зовнішністьзмінювали до невпізнання. Так, зайшовши до Будинку-музею української• 40 •• 41 •