Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Оксана МусієнкоКінорежисер: шляхи і доля. До творчого портрету Ю. ГальперинаЮхим Гальперин та Мирон Петровський.Юхим ГальперінКиїв, 2009 (фото А. Пучкова)Серед учнів майстра, в цілому талановитих, здатних до оригінального ба -чення, з першого курсу почав виділятися Юхим Гальперин. Старший за своїходнокурсників, він мав вищу технічну освіту. І хоча Гальперин не працювавна про фесійних студіях, у нього був неоціненний досвід аматорського кінематографа.Звичайно, не можна сказати, що аматорський кінематограф у 70-х ро -ках було позбавлено ідеологічного тиску. Так само, як у професійному кіно,ви магалось знімати т. зв. «датські» фільми, тобто стрічки до певних дат. Але,разом з тим, аматори почувалися вільніше, над ними не було тієї чиновницької«піраміди», що тяжіла над професіоналами. До того ж, аматор мав можливістьвипробувати себе майже в усіх кінематографічних професіях: і сценариста,і режисера, і оператора, і монтажера, і навіть проявника плівки.Про серйозність вибору професії, ба більше, життєвого шляху, свідчитьнаполегливість, з якою Юхим Гальперин намагався вступити до кінематографічногоВИШу. Проходив конкурси і на кінофакультеті, і у ВДІКу. Одного ра -зу, в 1968 році, здавалось, що пощастило. Талановитим абітурієнтом зацікавивсяМикола Мащенко. Майбутні педагоги його курсу — Л. Осика, І. Мико лай -чук, Л. Сердюк, подивившись аматорську короткометражку абітурієнта, підтрималивибір майстра. Та знову не склалося… Мащенкові так і не дали можливістьнабрати курс в інституті. Йшов 1968 рік, почалося серйозне «закручуваннягайок», і майбутній автор «Комісарів» виявився під підозрою, був зарахованийдо «неблагонадійних».Свої спроби нарешті оволодіти вимріяною професією кінорежисера Юхимпродовжив лише після закінчення технічного вишу. І знову проба сил — спер-шу у ВДІКу (побачивши безнадійність ситуації — конкурс майже повністюскла дався з дітей кінематографістів — Гальперин забрав документи) і далізнову на кінофакультеті в Києві.Цього разу, як згадував сам Юхим, зорі встали так, як треба. Курс набиравдосвідчений майстер — Аркадій Народицький, він зумів роздивитися в аматорськійкороткометражці творчий потенціал майбутнього студента.Як режисер Аркадій Аронович Народицький був наділений високою кінематографічноюкультурою, що повною мірою проявилась у його екранних ро -ботах, зокрема у фільмі «Юність поета» (Золота медаль Паризької виставки,1939 р.), «Вогнище безсмертя» (у співавт. з С. Навроцьким, 1955 р.), «Прапорина баштах» (1958 р.), зокрема у блискучому фінальному акорді — стрічці «Бум-бараш», поставленій у співавторстві з Миколою Рашеєвим у 1972 році.Як викладач Народицький поєднував у собі толерантність з високою ви -мог ливістю. Як зазначалось, він не обмежував студентів ні у виборі виду кінематографа,ні в тематиці, ні в жанрах. Майстер вважав, що творча інтуїція підкажеі той матеріал, і характер його втілення, в якому майбутній режисер змо -же найповніше реалізуватися як творча особистість.Отже студенти Народицького працювали в найрізноманітніших напрямках.Леонід Горовець надавав перевагу жанровим ігровим стрічкам. Цю тенденціювін продовжить і отримавши диплом режисера. Микола Федюк тяжівдо естетики поетичної школи, точніше, до експресіоністської образності.Цікавими були студентські роботи Андрія Загданського та Ігоря Гузєєва,що вели свій пошук на ниві науково-популярного кіно. Першого цікавила со -• 78 •• 79 •