Діна КолосПостмодерністські тенденції в українських фільмахбилась, не тільки в прямому, а й в переносному сенсі, в світі розпусти, брудута смертей.Постмодернізм розмив кордони між літературою і філософією, історієюі кіно, театром і музикою, здійснив ерозію жанрів і стилів, що зумовило посиленняінтелектуальності в творчості й водночас привело до виникнення прин -ципової «радісності <strong>текст</strong>у», прагнення до задоволення, атрактивності. Виявомігрового начала в постмодерністському кіномистецтві стає поява нових жанрів— починається процес синтезування елітарної і масової культури.Значення та роль кіно<strong>мистецтва</strong> в формування світосприйняття людиниХХІ століття зростає з кожним днем, оскільки сьогодні кінематограф —це ком плекс засобів пізнання людиною навколишнього світу з точки зоруйого соціальних, моральних, психологічних, художніх та інтелектуальнихаспектів. Сприйняття аудіовізуальних творів інтегрує та удосконалює здатністьлюдини сприймати мистецтво (літературу, живопис, музику та інше).Сприймаючи й аналізуючи ігровий фільм, людина має можливість одночасноспілкуватися з літературою (<strong>текст</strong>и діалогів, монологів, закадровий коментар),образотворчим мистецтвом (композиція кадрів, ракурсна зйомка, декорації),музикою (мелодії, темпоритм) не автономно, а в синтезованому вигляді.Широкий спектр впливу кіно<strong>мистецтва</strong>, яке спирається на аудіовізуальну,просторово-часову струк туру, має значні потенції розвитку людської особистості,індивідуальності: її емоційної сфери, інтелекту, естетичної свідомості(сприйняття, смаку), самостійного, індивідуального, творчого мислення.8. Іванова М. Роман Балаян. Райські птахи. — Режим доступу до статті: http://www.ktm.uk -ma.kiev.ua/show_content.php?id=8489. Купінська А. Режисер-філософ Олександр Шапіро: «Фаллогоцентризму бій!». — Режимдоступу до статті : http://life.pravda.com.ua/cinema/49180d89b8b41/1. Бондар-Терещенко І. «Щастя моє»: антиросійський фільм українського режиссера. — Режимдоступу до статті: http://culture.unian.net/ukr/detail/1889932. Брюховецька Л. Приховані фільми. Українське кіно 1990-х. — К., 2003.3. Брюховецька О. Фільм Саніна «Мамай». — Режим доступу до статті: http://mamay -fest.at.ua/publ/film_sanina_mamaj/1-1-0-204. Воронкова Л. Кіра Муратова — впізнавана з першого кадру і непередбачувана завжди. —Режим доступу до статті: http://www.viche.info/journal/519/5. Госейко Л. Історія українського кінематографа. — Київ., 2005.6. Зубавіна І. Б. Кіно незалежної України: тенденції, фільми, постаті. — К., 2007.7. Зубавіна І. Б. Час і простір в кінематографі. — К., 2008.• 54 •
Сергій Іванов: вихованець школи під назвою «КДІТМ»Христина КОСТЮКСЕРГІЙ ІВАНОВ: ВИХОВАНЕЦЬ ШКОЛИПІД НАЗВОЮ «КДІТМ»Сергій Іванов вступив до Київського державного інституту іменіІ. К. Карпенка-Карого наприкінці шістдесятих. Він, син відомого укра їнсь -кого поета Петра Іванова, подався «в актори» за власним бажанням і безбатьківської допомоги вступив на акторський факультет. А це було нелегко,внаслідок шаленої популярності акторської професії. На відповідному рівнітримався і конкурс до професійної школи акторської майстерності — кількадесятків осіб на одне місце. Вчився Сергій у творчій майстерні Миколи Ма -щенка і Костянтина Степанкова, яка готувала насамперед акторів театральних.Проте юнака з нестандартними зовнішніми даними досить швидко по мі -тили «кіношники», і на початку 1970-х студентом третього курсу, Іванов по -трапляє на знімальний майданчик. Саме кіноекран приніс відомість і щирулюбов глядачів його персонажам — «Кузнєчику», «Ларіосику» та іншим.Ак тор відповідав кінематографу щирим захопленням. Він стояв біля витоківкінофестивалю «Молодість», був активним членом Спілки кінематографістів.Проте головним показником професійної гідності для кіноактора залишаєтьсягалерея створених ним образів.Творчий доробок Сергія Іванова налічує більше шестидесяти фільмів.Почавши зніматись у сімдесятих, він регулярно з’являвся на екрані аж до по чаткудев’яностих, коли розпад Радянського Союзу обернувся крахом для ба гатьохсфер культури, в тому числі й для українського кіновиробництва. Майже занепавкінопрокат, відвідуваність кінотеатрів скоротилася до мі німуму. Проте навітьу цих умовах, подолавши особисту кризу, Іванов все ж знаходить у собі сили відшукатисвоє місце у культурі незалежної країни.Цікаво, що й першу державну відзнаку — звання заслуженого артиста— митець отримав саме на початку 1990-х з формулюванням «по сукупностіробіт». Він спробував реалізувати себе в іпостасі режисера, дебютувавшиіз комедією «Медовий місяць». Водночас не залишив і акторської роботина знімальному майданчику: він з’явився у ряді стрічок, серед яких — фільм1997 року «Дві Юлії» (реж. О. Дем’яненко). Сергій Петрович також став ініціаторомі автором створення надзвичайно цікавих проектів на телебаченні,серед яких — «Наші за кордоном» та «Джерела з минулого».До кожного зі своїх характерів Іванов ставився з глибокою увагою.Він шукав нові штрихи, прагнув ніколи не повторюватись. Його герої — ха -ризматичні люди із позірною серйозністю, які все ще залишились дітьми. Ак -торові вдавались і драматичні, і комедійні іпостасі. Доброта — основна рисамайже усіх його героїв, а їхні найкращі якості розкриваються з часом,за дов гого і ретельного спостереження. Можливо тому епізодичні ролі Іва -но ва не завжди мають вигляд закінчених портретів.Шлях у кіно для актора почався вдало — у майстерні Миколи Мащенкаі Костянтина Степанкова. Ці педагоги не обмежували своїх вихованців прокрустовимложем теорії, а давали змогу творчо осмислювати життя. МиколаМащенко розповідав: «У 1968 році я вперше набирав студентів у свою майстерню.Серед інших абітурієнтів виділявся Сергій Іванов — худенький,сміш ний, сутулий і трохи незграбний. Тоді він мені чимось нагадав молодогоБикова… На перший погляд Сергій був непомітним, але щойно він з’являвся,всі раділи, а коли посміхався — усі починали посміхатись. Дивовижно харизматичнабула людина!»Кінорежисери одразу помітили талановитого актора. Під час навчаннявін знявся у кількох фільмах — «Сім’я Коцюбинських», «Зорі не гаснуть»і «Ви падкова адреса». Дебют його відбувся у стрічці режисера В. Іллєнка«Зо зуля з дипломом», де він зіграв роль міліціонера Сергія Свічки. Ця рольвідкрила галерею «міліцейських» образів у творчості актора. «Так, гляди,і до генерала дослужусь», — жартував актор [1].1972 року Сергій Іванов закінчив інститут. А вже 1973-го режисер Ми -кола Мащенко запросив Іванова у «велике кіно» — на роль Сергія Брузжакау кіноепопеї «Як загартовувалась сталь». Ця робота продемонструвала,що Іванов може бути помітним і у маленькому епізоді. Після виходу картини• 56 •• 57 •