Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Оксана МусієнкоКінорежисер: шляхи і доля. До творчого портрету Ю. ГальперинаРежисер Юхим Гальперин,завідувачка кафедри кінознавстваКНУТКіТ Оксана Мусієнко і актрисаІрина Кириченко відзначають 50 роківвід заснування київського кінофакультету.Ісак і Маргарита. Художник Ілля Шенкер. Нью ЙоркНью-Йорк, листопад 2011 р.наглядачі, які правила у в’язницях (найсуровіші у так званих взірцевих закладах),як складалися стосунки з карними злочинцями.Мабуть, глядача вразять слова письменника, сказані біля напіврозваленогодерев’яного будиночка в далекому селищі у тайзі: отут пройшли найщасливі -ші роки мого життя. На поселенні в’язню дозволили викликати до себе родину,і вони з дружиною (яка, до речі, походить з родини письменників Либедин сь -ких) почали будувати свій маленький сімейний затишок. І знову підступний на -каз: переселити Губермана до гуртожитку, щоб він міг бачитися з сім’єю лишена свята і вихідні.Втім, письменник назавжди зберіг у своєму серці любов і вдячність до кра -їни, в якій він народився і виріс, а також до людей, які допомагали йому в рокивипробувань.Як не дивно, нотка суму прозвучить у останній частині фільму, коликіно камера спостерігатиме за своїм героєм на сонячних барвистих вулицяхЄрусалиму. Здавалося б, життя прекрасне, але воно невпинно рухаєтьсядо сво го надвечір’я. Поет із захопленням і сумом спостерігає за красивоюжиттєрадісною молоддю, блукає серед тисячолітніх будівель вічного міста.І якщо «гаріки» минулих років давали привід порівнювати автора з ФрансуаВійоном з його беззастережним захопленням життям, сміливим зміщеннямверху і низу, то в більш пізніх рядках все відчутніше звучать філософські хайямівськіінтонації.Фільм ще раз нагадав про неминущі цінність вільного таланту, радістьзуст річі з яскравою, харизматичною особистістю, про заслугу кіномитців,що скромно залишаючись по інший бік камери, зробивши цю зустріч можливою.З багатої бурхливими подіями біографії поета кінематографісти вибралитакі сторінки, які найповніше розкривають його внутрішній світ і дають можливістьглядачеві з незгасаючим інтересом стежити за екранною дією. Фільмне перетворився на окремі фрагменти, а набув завершеності і цілісності.Успіх фільму, тим не менше, не дав режисеру відійти від своєї давньої мрії —поставити ігровий фільм спільного виробництва з Україною. Вірний своїм, за -даним ще його вчителем Народицьким орієнтирам на широку глядацьку аудиторію,Гальперин обрав варіант вічної історії кохання сучасних Ромео і Джуль -єтти, єврейського юнака і української дівчини, але в жанрі ліричної комедії [4].Та поки що це залишається в планах, а сценарій «Ісак і Маргарита» блукає відділамиДержавного агентства України з питань кіно. Щоправда, сценарієм за -цікавився композитор І. Поклад: він хотів би поставити на його основі мюзиклна сцені Театру ім. І. Франка.Режисер, звичайно, повинен вміти чекати. Але така ситуація містить у собінеабияку небезпеку. Колись Параджанов спитав студента, хто його майстеркур су. Почув у відповідь — Народицький. «Так, знаю. Він прийшов на Студіюім. О. Довженка молодим і гарячим режисером. Усе мріяв зняти фільм про Джор -дано Бруно. А через десять років знімав його вже старим і втомленим» [5]. Па -раджанов знав, про що говорив. Людина, яка буквально фонтанувала ідеямиі задумами, на п’ятнадцять років була відлучена від кіно.Будемо сподіватися, що Гальперину вдасться втілити свій задум і не перегоріти.І ми побачимо ще один фільм випускників нашого славного кінофа-• 90 •• 91 •