Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Оксана МусієнкоКінорежисер: шляхи і доля. До творчого портрету Ю. ГальперинаПостер фільму«Будинок з привидами»Фіма і діти. Зліва направо: Ярослав Лісоволик(роль Марика), Юхим Гальперин, школяркаМаша ВоловаЗйомки фільму«Будинок з привидами»ми жанру — хорору, який був ізгоєм у радянському кіно. Цей жанр, такий популярнийв усьому світі і має свої коріння у глибинах колективного позасвідомого,в прадавніх міфах і чарівних казках, чомусь вважався особливо не безпечним.Дівчинці Олі однокласники вигадують жорстоке випробування. Щоб за -служити їхню довіру, стати в класі «своєю», вона мусить цілу годину знаходитисьу напівзруйнованому старовинному будинку, в якому начебто мешкаютьпривиди. Важко не відчути співзвучність з «Опудалом» Ролана Бикова. Фільмиз’явились майже одночасно (у 1984 і 1985 роках) і констатували таке небезпечнеявище, як збільшення градусу жорстокості в дитячих душах. У «Будинкуз при видами» автори роздивляються ознаки небезпечних явищ у суспільстві,які загрозливо вибухнуть в наступному десятилітті. Але фільм дає глядачевізрозуміти, що його зерна визрівали ще за часів застою. Моторошно виглядаєринок «Птичка», знятий майже документально. Стає зрозумілим, що діти, якіпотрапляють у таке жорстоке середовище, бачать знущання над тваринами, ви -ставленими на продаж, втрачають здатність відчувати чужий біль, зазнаютьморальних травм.Отже, створюючи фільм для дитячої авдиторії, автори спромоглисявитримати вимоги жанру, зацікавивши глядачів лячним і втаємниченим, торкнутисятих небезпечних тенденцій, що так загрозливо визрівали в суспільстві.Знову-таки, фільм мав успіх не лише на вітчизняних теренах, а був поміченийна міжнародному екрані, отримавши Гран-прі на фестивалі в Аргентині 1988 року.Та справжньою сенсацією став фільм «Сеніт Зон», викликавши хвилюбурхливих суперечок, як у професійному, так і у глядацькому середовищі.Як свідчать очевидці, в день прем’єри порядок біля Будинку кіно в Москві наводилакінна міліція. Що ж розбурхало такі пристрасті? Нагадаємо, що стрічкавийшла на екрани в 1990 році, коли суспільство вступило в смугу жорсткої кри -зи, яка виявила глибинні соціальні і моральні вади панівної системи. І не лишеполітики, соціологи, економісти шукали відповіді на питання, чому це сталося.Прозвучав голос і людей мистецтва, зокрема кінематографістів. І однією з та -ких спроб відповіді була картина Гальперина, в який режисер зібрав таких прекраснихакторів, як: Володимир Самойлов, Сергій Газаров, Любов Поліщук,Борислав Брондуков.Спочатку назвою фільму мала стати природна реакція полковника міліції(артист В. Самойлов) на «нештатну ситуацію»: у одному з короваїв, призна -чених для зустрічі закордонних гостей — «каравану миру» — може вибухнутибомба. Бравий полковник тільки й може, що видихнути «Бля!» І хоча його ре -акція була абсолютно реалістичною, кінематографічне начальство не могло до -пустити неформальної лексики, тим більше у назві фільму. Так і виникла нейтральна«Сеніт Зон», тобто «Санітарна зона».Погодимося зі сміливою паралеллю відомого кінознавця Мирона Чер нен -ка, який в контексті фільму згадав безсмертну сатиру М. Салтикова-Щедріна«Історія одного міста». Критик зауважує, що «типове наше містечко (показанеу фільмі) знаходиться на тих самих географічних і історичних широтах, що і не -забутнє місто Глупов, що місто не змінилося за півтора століття, що герої сьогоднішньогофарсу прописані на тих самих вулицях, що коридорами губернськоївлади карбують крок все ті ж Органчики…» [2].• 86 •• 87 •