Успенська вежа № 1 (2017)
- No tags were found...
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
6 Січень <strong>2017</strong><br />
Марія ГОРБАЛЬ<br />
А сталося це у Вифлеємському вертепі<br />
Патріарх Димитрій<br />
Наших людей треба навчати рідноМолитва<br />
за мудрість<br />
Господи Ісусе, Боже Слово! Божа<br />
мудросте! Дай нам сили і натуги<br />
нашого людського розуму, щоб ми<br />
зрозуміли Твою Правду, щоб ми<br />
знайшли правильну дорогу для свого<br />
життя. А дороговказом нашим, як<br />
знаємо, хоче бути Сам Господь наш<br />
Ісус Христос вже понад дві тисячі<br />
років. Допоможи нам, Господи, добре<br />
відчитати дороговказ і прямувати<br />
до Тебе, до Твого Царства. Амінь.<br />
Патріарх Димитрій<br />
ОЙ ВИДИТ БОГ<br />
Стародавня коляда<br />
Ой видит Бог, видит Творець,<br />
що мир погибає.<br />
Архангела Гавриїла<br />
в Назарет посилає.<br />
Благовісно в Назареті<br />
стала слава у вертепі.<br />
У вертепі троє царі несуть<br />
Христу дарі.<br />
Христу дарі приносили:<br />
ладан, смирну та ще й кадила.<br />
А ми цьому звеселімся, Христу<br />
Богу помолімся.<br />
Володимир МОСКОВЧЕНКО<br />
Я ЙШОВ ПО ПУСТЕЛІ<br />
НА РУКАХ СВОЄЇ МАТЕРІ<br />
Переклад з російської Марії Горбаль<br />
Я йшов по пустелі на руках<br />
Своєї Матері.<br />
Йосип йшов поруч,<br />
намагаючись затулити<br />
Мене від палючого сонця.<br />
Моя Mати! Я ніколи не забуду<br />
Її ніжних рук і запаху<br />
Її найсолодшого молока.<br />
Вона злилася зі Мною.<br />
Вона дихала зі<br />
Мною одним диханням.<br />
Послушна тварина, на якій ми зручно<br />
влаштувалися, розмірно крокувала.<br />
Я лепетів. Губи Моєї Mатері<br />
повторювали Мій лепет.<br />
О, Моя самопожертвенна Mати!<br />
Її життя належало Mені.<br />
Вона присвятила його<br />
Мені з любов’ю і ніжністю.<br />
Вона завжди любила Бога,<br />
який дарував Її життя цьому світові.<br />
І Бог йшов з Нею по пустелі<br />
у Неї на руках.<br />
http://www.stihi.ru/2012/07/10/1349<br />
Чи випадково ця подія сталася<br />
у Вифлеємі? Євангеліст<br />
передає: «Пішов також і Йосиф<br />
з Галилеї, з міста Назарету<br />
в Юдею, в місто Давида,<br />
що зветься Вифлеєм, …щоб<br />
записатися з Марією, зарученою<br />
своєю, що була вагітна. І<br />
от коли вони були там, настав<br />
їй час родити, і вона породила<br />
свого Сина первородного…»<br />
[Лк. 2, 4-7].<br />
Місто Вифлеєм, де народився<br />
Христос, у перекладі<br />
зі староєврейської означає<br />
«місто хліба». Це місто з тією<br />
назвою було задовго до народження<br />
Божого Дитяти. І от<br />
у «місті хліба», місті Вифлеємі,<br />
народжується Ісус, Син<br />
Бога Живого. Про Себе Він<br />
каже: «Я хліб живий, що з<br />
неба зійшов» [Ів. 6, 51]. «Хліб<br />
живий» сходить з Неба не<br />
де-небудь, а у Вифлеємі, місті,<br />
приготовленому Господом до<br />
Його приходу, в «місті хліба».<br />
Ангели з’являються пастухам.<br />
У ту саму годину, коли<br />
народився Ісус, Син Божий,<br />
великі дива сталися по всьому<br />
світу: зразу джерело води в<br />
тій же печері, у вертепі, витекло<br />
з-під каменя. Найособливіше<br />
ж, за писаним у Євангелії<br />
[Лк. 2, 8-16], те, що Ангели<br />
з Неба з піснями зійшли і відкрито<br />
перед людьми з’явилися.<br />
А було це ось як.<br />
Неподалік від вертепу, де<br />
народився Христос, жили<br />
пастухи – там було пастуше<br />
поселення. І тієї ночі три пастухи<br />
стерегли своє стадо. Аж<br />
ось найголовніший із сил небесних<br />
Ангел (це міг бути Гавриїл Благовісник)<br />
з’явився їм, сіяючи великим<br />
яскравим світлом. Коли пастухи його<br />
побачили, то дуже налякалися. Але<br />
Ангел сказав їм, щоб не боялись, бо<br />
він з’явився, щоб повідомити їм про<br />
велику радість, що прийшла цілому<br />
світові з Різдвом Спасителевим у<br />
вертепі: «Знайдете,– каже, – Немовля<br />
повите, що лежить в яслах». Коли<br />
Ангел з ними розмовляв, раптом в<br />
повітрі почулися голоси воїнів небесних,<br />
що співали: «Слава во Вишніх<br />
Богу і на землі мир, у людях<br />
благовоління». Після видіння того<br />
ангельського і слухання співів воїнів<br />
небесних пастухи, порадившись,<br />
пішли поспіхом до Вифлеєму побачити,<br />
чи правда є те, що сказав їм<br />
Ангел. І знайшли Пречисту Діву Марію<br />
Богородицю, і святого Йосифа,<br />
і Дитя сповите, покладене в яслах. І<br />
безсумнівно повірили, що то є Христос,<br />
Господь, очікуваний Месія, що<br />
прийшов спасти рід людський. –<br />
Так передає Дмитро Туптало.<br />
«І годилося, – як пише Дмитро<br />
Туптало, – в... день недільний народитися<br />
Христові, у той же-бо день сказав<br />
Бог: «Хай буде світло, і було світло». У<br />
той день і саме Світло це неприступне<br />
світові хай засіяє» (Туптало Дмитро.<br />
Житія святих (четьї мінеї)).<br />
Про Вифлеємську зорю у літературі<br />
є докладні історичні відомості.<br />
Ось як їх висвітлив італієць Вітторіо<br />
Мессорі у книзі «Гіпотези про<br />
Ісуса»: «У грудні 1603 року Кеплер,<br />
один із засновників сучасної астрономії,<br />
зауважив дуже яскраве світлове<br />
сполучення (тобто перетин на<br />
прямій) планет Юпітера і Сатурна в<br />
сузір’ї Риб. Кеплер зробив обчислення<br />
і встановив, що таке саме явище<br />
(яке створює інтенсивне й яскраве<br />
світло на зоряному небі) мало відбутись,<br />
правдоподібно, у сьомому році<br />
до Різдва. Той же астроном також<br />
відшукав стародавній коментар до<br />
Святого Письма рабина Абарбанела,<br />
який написав: євреї вірили, що Месія<br />
має з’явитися саме тоді, коли в<br />
сузір’ї Риб світло від планет Юпітера<br />
і Сатурна має перетнутися.<br />
У той час майже ніхто не звернув<br />
увагу на це відкриття Кеплера,<br />
передусім тому, що біблійна критика<br />
ще не встановила, що Ісус народився<br />
раніше від визначеної і вже традиційної<br />
дати.<br />
...Понад два століття згодом датський<br />
вчений Мюнтер знайшов і<br />
розшифрував середньовічний єврейський<br />
коментар до книги Даниїла...<br />
Завдяки тому давньому текстові<br />
Мюнтер підтвердив, що ще у Середньовіччі<br />
для деяких єврейських<br />
вчених об’єднання планет Юпітера<br />
і Сатурна в сузір’ї Риб становило<br />
один із знаків, які мали статися в<br />
час народження Месії. Отже, в той<br />
спосіб знаходимо підтвердження<br />
для того єврейського вірування, на<br />
яке вказав Кеплер і яке – разом із<br />
«датами» Якова і Даниїла – мали б<br />
посилити те єврейське очікування<br />
у першому столітті.<br />
...Сучасні археологи теж розшифрували<br />
символи вавилонських<br />
астрологів. Ось висновки<br />
цього археологічного здобутку:<br />
у стародавності Юпітер вважали<br />
за одного із божеств, а ще він був<br />
планетою володарів світу; Сатурн<br />
вважали планетою захисників Ізраїля;<br />
а сузір’я Риб – за знак «кінця<br />
часів», тобто початок месіанської<br />
ери.<br />
А тому Євангельський фрагмент<br />
Матея про прибуття в Єрусалим<br />
чи то мудреців, чи то магів<br />
зі Сходу, які питали, де народився<br />
цар Ізраїля», має наукове обчислення<br />
і наукове підтвердження.<br />
Різдвяний хліб. На святково<br />
накритий обрусом стіл (де під<br />
обрусом – сіно) кладуть різдвяний<br />
хліб, калач, крачун, на згадку<br />
про те, що Христос лежав у<br />
яслах. А усі вечори від Різдва<br />
до Водохреща в народі називаються<br />
святими. Чи не тому ці вечори<br />
звуться святими, що в хаті<br />
лежить символ новонародженого<br />
Сина Божого – ритуальний хліб,<br />
«...хліб живий, що з неба зійшов»<br />
[Ів. 6, 51]?<br />
Карачун – назва різдвяного<br />
хліба, спільна для карпато-південнослов’янського<br />
етнокультурного<br />
масиву, збережена з ІІІ<br />
ст., часу спільного проживання<br />
слов’ян у Карпатах, найімовірніше,<br />
запозичене з латинської<br />
мови – «creationem» (обрядовий<br />
хліб на Святий вечір) і потрапило<br />
в україн ську мову за посередництвом<br />
східнороманських мов.<br />
Назва самого свята Різдва Христового<br />
мовами карпато-балканського<br />
реґіону звучить так: українською<br />
– Різдво Христове, польською –<br />
Gody, Godnie swęta; словацькою –<br />
Hody, Vianoce; сербо-хорватською<br />
– Božić; македонською – Божиќ;<br />
болгарською – Божич, Коледа; іншими<br />
мовами так само, як і ритуальний<br />
хліб крачун: чеською – Kračun,<br />
Vanoce; угорською – Karáczony;<br />
молдавською – Крэчун.<br />
Сучасний християнський світ<br />
пошановує у різдвяній обрядовості<br />
живий вогонь, який постійно підтримується<br />
у Вифлеємі у місці, де<br />
народився Христос. Із здобуттям<br />
незалежності в Україну цей живий<br />
(«благодатний») вогонь, як символ<br />
самого Ісуса Христа, світла нової<br />
доби людства, через країни Європи<br />
приносять в українські храми,<br />
звідки кожен несе до своєї домівки,<br />
запалює ним різдвяну свічку, де<br />
є така традиція – несе на цвинтар,<br />
щоб запалити свічку на могилах<br />
родичів, у селах – обходить із свічкою<br />
довкола хати, обійстя, худобу.<br />
І українці в усі часи, з покоління<br />
в покоління дотримувалися своїх корінних<br />
національно-етнічних традицій,<br />
цими традиціями жили і в них<br />
прославляли свого Творця.
Change language