28.10.2017 Views

Газета "Успенська вежа", № 8 (2017)

  • No tags were found...

Create successful ePaper yourself

Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.

Серпень <strong>2017</strong><br />

5<br />

ВІТАННЯ ЮВІЛЯРАМ<br />

ЄПИСКОП БОРИС ПРИВІТАВ СКАДОВСЬКОГО ДЕКАНА<br />

БЕРЕГИНІ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА<br />

70<br />

МИТР. ПРОТ. МИКОЛАЯ КОРШНЯВОГО З ЮВІЛЕЄМ М. МИКОЛАЄВА –<br />

23 липня Преосвященніший Борис,<br />

єпископ Херсонський і Миколаївський,<br />

керуючий Таврійською<br />

єпархією УАПЦ, здійснив архіпастирську<br />

візитацію парафії УАПЦ<br />

св. ап. Андрія Первозваного м. Скадовська<br />

Херсонської обл., на запрошення<br />

настоятеля митр. прот. Миколая<br />

Коршнявого. Владиці Борису<br />

співслужили священики Таврійської,<br />

Львівської та Хмельницької єпархій<br />

УАПЦ. З нагоди 50-ліття від дня народження<br />

Владика Борис привітав<br />

настоятеля о. Миколая, вручив подячну<br />

грамоту та висловив від усієї<br />

УАПЦ вдячність за відродження громади<br />

УАПЦ в м. Скадовську.<br />

Отець Миколай розпочав пастирське<br />

служіння у м. Скадовську у<br />

складний час, коли попередній священик<br />

підступом перевів громаду<br />

УАПЦ до іншої конфесії Київської<br />

традиції. Проте вірні згуртувалися<br />

довкола новопризначеного священика,<br />

спільними зусиллями споруджують<br />

нову українську святиню. Попри<br />

тяжкий час, коли вірні будують свою<br />

Церкву, вони не забувають із своїм<br />

священиком підтримувати українську<br />

армію, допомагати їй як фінансами,<br />

продуктами, так і ревною молитвою.<br />

Ця інформація розміщена на сайті<br />

http://church.net.ua<br />

Вже понад<br />

15 років газета<br />

«<strong>Успенська</strong><br />

вежа» шириться<br />

на теренах<br />

обласного Миколаєва<br />

завдяки<br />

зусиллям невтомної<br />

Берегині<br />

українського<br />

слова, щирої християнки пані Надії<br />

Федорівни П’ятової. «Читайте<br />

«Успенську вежу», це ж газета Ставропігійного<br />

братства нашої Національної<br />

Автокефальної Церкви», –<br />

звертається до усіх своїх знайомих<br />

пані Надія. І люди не відмовляються,<br />

– читають і дякують пані Надії за<br />

добру пораду та настанову.<br />

З нагоди славного 70-ліття прийміть,<br />

дорога пані Надіє, найщиріші<br />

привітання із гарним Ювілеєм.<br />

Нехай Господь Бог щедро благословить<br />

і винагороджує Вас за Вашу<br />

патріотичну життєву позицію. А<br />

від усієї редколегії газети «<strong>Успенська</strong><br />

вежа» та особисто Голови<br />

Львівського крайового ставропігійного<br />

братства св. ап. Андрія Первозваного<br />

о.-диякона Юрія Федіва<br />

низький уклін і Велике Спасибі, на<br />

Многії Літа!<br />

<br />

Свідоцтво релігійної громади УАПЦ<br />

у Шевченківському районі міста Львова,<br />

зареєстроване розпорядженням голови<br />

ЛОДа за номером 90 від 08 лютого<br />

2002 року, у зв’язку з втратою, вважати<br />

не дійсним.<br />

Орися Леонова<br />

МОЄ БАЧЕННЯ<br />

НАРОДЖЕННЯ ХРАМУ УАПЦ В СКАДОВСЬКУ<br />

Марія ГОРБАЛЬ<br />

Марія Горбаль з Лідією Ларіонівною Гук.<br />

Скадовськ, серпень, 1999 р.<br />

Із отцем Миколою Коршнявим ми<br />

познайомились в серпні 2013-го. З чоловіком<br />

повертаємося з моря. Тікаємо<br />

від палючого сонця в мури церкви, яка<br />

стоїть при дорозі неподалік від місця,<br />

де ми зупинилися. А зупинилися ми<br />

на квартирі на той час уже покійної<br />

Лідії Ларіонівни Гук (1938–2011).<br />

Це вона, дорога наша – голова<br />

РУХу Скадовська (за фахом лікар,<br />

еколог), невтомна громадська діячка,<br />

учасниця руху шістдесятництва,<br />

довголітня політв’язень радянських<br />

таборів, – у серпні 1999 р. домоглася<br />

виділення земельної ділянки під будову<br />

храму Української Автокефальної<br />

Православної Церкви. І не де-небудь,<br />

а в 100 метрах від свого помешкання.<br />

Пригадую, ми щойно приїхали до неї<br />

зі Львова, щоб відпочити на морі, а<br />

вона каже: «Марійко. Ви маєте посвідчення<br />

редактора газети «<strong>Успенська</strong><br />

вежа». – Так, маю,- відповідаю. – То<br />

йдіть, будь ласка, на сесію – сьогодні о<br />

10-й на сесії Скадовської міської ради<br />

буде вирішуватися питання виділення<br />

землі під будову храму УАПЦ. Ваша<br />

присутність дуже там буде доречна».<br />

Спорядила мене фотоапаратом «Зеніт»<br />

на ремені через плече, диктофоном,<br />

і я пішла. Представилась. На<br />

сесію, звичайно, мене не впустили – я<br />

чекала під дверима сесійної зали, але<br />

на сесії було озвучено, що є зі Львова<br />

редактор газети. А негативного в пресі,<br />

тим більше, зі Львова, не хотілося,<br />

і на сесії було прийняте позитивне<br />

рішення щодо надання землі під будову<br />

храму УАПЦ на вул. Гуманенка.<br />

На радощах Лідія Ларіонівна купила<br />

диню, кавун, по великій порції морозива,<br />

відкрила коньяк і зробила міцну<br />

чорну каву (якої їй не можна було<br />

пити, але по ВЕЛИКИХ святах вона<br />

собі смакувала). Отак з того моменту<br />

став народжуватись храм УАПЦ у<br />

Скадовську на вул. Гуманенка.<br />

Ми з родиною чи не кожного року<br />

приїжджали на море в Скадовськ,<br />

зупинялись в Лідії Ларіонівни, і бачили,<br />

як росте наш храм, як його<br />

розвалив буревій, і ось храм у 2013-<br />

му – знову вимуруваний. У дверях<br />

храму (на вулиці спекотно, а в мурах<br />

дуже холодно) сидить коваль (так ми<br />

подумали) і щось клепле. Ми привітались<br />

і запитали в чоловіка (худющого,<br />

ніс чимось брудним вимащений,<br />

у засмальцьованому робочому<br />

фартусі), що це він клепле із булатної<br />

бляхи?<br />

– А це буде панікадило, – відповідає.<br />

Ми не розуміли, що панікадило<br />

можна робити отак на колінах.<br />

– А що, ви один тут майструєте?<br />

– далі питаємось. – А священик тут<br />

буває?<br />

– А вам священика потрібно? Ви<br />

хто? Звідки на відпочинок на море<br />

приїхали?<br />

– Ми зі Львова. Хотіли познайомитись<br />

зі священиком, – відповідаємо.<br />

– Зараз буде священик, – підвівся<br />

і пішов вглиб мурів храму.<br />

Ми, засліплені сонцем, не бачили,<br />

куди він пішов, та за якусь мить<br />

адаптувались до сутінків в храмі<br />

і побачили, що «коваль» пішов за<br />

ширму в кутку. Через якусь мить виходить<br />

звідти чоловік тієї ж статури<br />

в підряснику та єпитрахилі. Ми остовпіли.<br />

– Ніс той самий брудний. То<br />

це не коваль. То священик. Назвався<br />

Миколою Коршнявим.<br />

Ми були ошелешені. Ми привикли<br />

бачити священиків (незалежно<br />

від конфесії) трохи ІНАКШИХ! Навіть<br />

не могло таке приснитися, що в<br />

наш час священик сам і мурує храм,<br />

і сам робить в ньому обставу.<br />

Розговорились. Виявляється,<br />

родина його живе в селі в Миколаївському<br />

районі. А в Скадовську<br />

влаштувався на роботу нічним сторожем<br />

в дитячому таборі - спати,<br />

хоча інколи, потрібно десь. Та й<br />

жити за щось потрібно – сторож<br />

зарплатню таки отримує. До того ж,<br />

і за храмом нагляне.<br />

– Якось, – каже, – привезли на подвір’я<br />

храму арматуру. Ну точно, думаю,<br />

порозтягують. Ночував кілька<br />

днів біля храму у машині, поки арматури<br />

не задіяли в будову, бо ж були<br />

таки нічні охочі на неї.– Інший випадок,<br />

– каже отець Микола. – Якось<br />

під вечір під’їжджаю до церкви, дивлюся:<br />

п’ятеро підлітків на мурах<br />

молотками розбивають цеглу і скидають<br />

донизу. Я мовчки один за одним<br />

повкидав їхні велосипеди в машину<br />

і гукаю тоді до них: «Ану злазьте і<br />

мерщій побігли за батьками! Велосипеди<br />

поверну тільки батькам!».<br />

– Виявляється, священик із церкви<br />

Московського Патріархату (звідси за<br />

500 м) давав хлопчакам по 10 грн. за<br />

день, щоб ті розбирали мури церкви.<br />

– А скільки разів під’їжджаю, а<br />

на порозі храму хтось наробив купу<br />

– прибираю, вбита гадюка прив’язана<br />

до ручки дверей, вбита кішка<br />

на порозі храму... Та нічого, Бог добрий,<br />

Бог мені в усьому допомагає,<br />

– і усміхається, щиро, мов дитина.<br />

– Та ви ще до неділі будете, –<br />

питає? – Приходьте на Службу. Уже<br />

відправляємо.<br />

– Прийдемо, звичайно, – відповідаємо.<br />

Наступного дня ми, повертаючись<br />

з моря, знову побачили в церкві<br />

отця Миколу. Кульгає на ногу. – Та<br />

це, – каже, – задалеко потягнувся на<br />

драбині і впав. – Та то нічого, заживе,<br />

– і знову усміхається.<br />

А в неділю ми прийшли на Службу<br />

Божу до церкви. На поштукатурених<br />

стінах образи – різні за стилями<br />

іконопису, різні за матеріалом – здебільшого<br />

фотографовані, в різних<br />

рамах – хто який з парафіян образ<br />

приніс до храму, побачили навіть два<br />

цілком однакових. Я не знаю, чи я<br />

змерзла була при 35-градусній жарі,<br />

але мене буквально трясло. – Співало<br />

три жінки. Я намагалась згадати<br />

мелодії якихось народних пісень,<br />

на мотив яких вони співали Службу<br />

Божу, бо таких церковних мелодій я<br />

насправді ще не чула. До того ж це<br />

було таке страшне різноголосся, що<br />

я не молилась – я ридала. Потім священик<br />

ніби виправдовувався: «Оце<br />

знайшов три жінки, що співають.<br />

Вони поселились у Скадовську з різних<br />

регіонів України. Але нічого, і<br />

хор в нас ще буде!».<br />

А, повернувшись додому, у Львів,<br />

ми вибрали вишиті рушники (один<br />

із них – наш шлюбний), і передали<br />

через отця Степана із Лазурного до<br />

УАПЦеркви у Скадовську.<br />

І як приємно, коли в інтернеті на<br />

фото за 2016-й рік уже бачимо скадовську<br />

церкву в усій повноті церковного<br />

убранства. І нашого отця<br />

Миколу Коршнявого, того будівничого,<br />

який не тільки звів храм, який,<br />

переживши такі потрясіння, серед<br />

народу, яким керувала церква Московського<br />

Патріархату, зумів зібрати<br />

і створити у Скадовську велику<br />

українську громаду. Церковний хор<br />

налічує уже 10 чол. На кожне богослужіння<br />

приходить чи не повний<br />

храм парафіян і прихожан. А оскільки<br />

храм недалеко від моря – в літній<br />

період є достатньо і відпочиваючих.<br />

Дорогий отче Миколаю! З нагоди<br />

Вашого 50-ліття прийміть найщиріші<br />

вітання. Господь насправді Вас<br />

любить, адже звести такий ХРАМ,<br />

духовну святиню, могла Вашими руками<br />

тільки Господня Сила! З роси і<br />

води Вам, на Многії Літа!

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!