Газета "Успенська вежа", № 8 (2017)

More documents

Recommendations

Info

4 Серпень 2017 ОБГОВОРЮЄМО «ВІДКРИТИЙ ЛИСТ» (липневий випуск газети) ххх Прочитавши «Відкритий лист до вірних УАПЦ», опублікований у липневому випуску газети «УВ», я подумала, що є ще в нашій Церкві здорові сили. І хочу сказати, що я чекала такого ЗВЕРНЕННЯ, бо соромно було дивитись «телевізійні серіали» про нашу Церкву. УАПЦ могла піти іншою дорогою, якби не обрання предстоятелем Мефодія Кудрякова. Але навіть як і був тиск «органів» при обранні предстоятеля, йти проти совісті (голосу Божого) – це є гріх. А мовчати на гріх – це також гріх. Проти своєї совісті тоді не пішов владика Ігор (Ісіченко), і навіть було його Звернення до владик нашої Церкви про скликання позачергового собору, але його ніхто не підтримав. Погоджуюсь з кожним словом авторів ВІДКРИТОГО ЛИСТА, і надіюсь, що «докірливі погляди наших Патріархів Мстислава і Димитрія із Небес» не дадуть нашим владикам піти проти своєї совісті. Член Петро-Павлівського осередку Братства св. ап. Андрія Первозваного Ярослава Макогонюк НА «ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ВІРНИХ УАПЦ» Неможливо спокійно читати 100-літню історію Української Автокефальної Православної Церкви, які страхітливі випробування, жахливі злочини довелось пройти їй. Її, святу Церкву нашу, розіп’яли з усіма її єпископами, на чолі з митрополитом Василем Липківським, незліченними священиками і вірними, на купи каміння обернули сотні її славних історичних храмів – все це в безумному намаганні вирвати Христа та Його віру з душі українського народу. Відроджену в бурхливі роки Другої світової війни Українську Автокефальну Православну Церкву утискали, а під кінець жорстоко переслідували нові окупанти, а червона безбожницька влада її цілковито ліквідувала. Ми були очевидцями і учасниками Третього відродження УАПЦ, ініціатором якого був отець Володимир Ярема, настоятель Петро-Павлівської церкви у Львові. Ми бачили, скільки душевних сил, життєвої енергії вкладали в розвиток УАПЦ її подвижники – Патріарх Мстислав, а пізніше Патріарх Димитрій. Не обійшлося без «засланих», щоб зашкодити розвиткові Церкви, щоб розвалити її зсередини, щоб зганьбити її. Був владика Мефодій, відійшов, а тоді незабаром його місце зайняв деструктивний вл. Мстислав (Гук). Зганьбив Церкву на всю Україну. Його навіть покарали – на кілька місяців, але …знову поновили. Таке блюзнірство владики недопустиме в Церкві. Про належне покарання за це, в першу чергу, мали б дбати очільники Церкви, мав би виконувати свої обов’язки церковний суд. Необхідно прислухатися і до людей, неухильно виконувати основні засади нашої Церкви – соборноправність, бо Церква – це люди в першу чергу. Останнім часом за статистикою в УАПЦ збільшилась кількість парафій, священиків, і це тішить. Але нам, в першу чергу, треба мати добрих Пастирів. А ще ми хочемо, щоб духовні особи не тільки добре проповідували, але і самі виконували те, що проповідують. Член Президії Братства св. ап. Андрія Первозваного Люба Хмелюк ПРАВДА ГОСПОДНЯ ВІЧНА І НЕПОРУШНА Фрагменти із листа до редакції Дорогі брати і сестри. Внаслідок ганебної торгівлі нами і церквами бездуховні політики створили багато проблем, бо крім конфесій утворилося ще багато сект та безбожницьких клубів. Таким становищем скористалася Москва, завдавши, таким чином, шкоди як Українському Православ’ю, так і Українській Греко-Католицькій Церкві. Спостерігаючи за всіма негативними подіями, які відбуваються як у нашій державі, так і в нашій відродженій Церкві, викликають тривогу як недруги-чужинці, так і свої покидьки, які переходять усі межі моралі, та з ненависті до Української Національної Церкви нехтують як цивільними, так і Божими законами. Я щиро вдячний синам Патріарха Димитрія за «Відкритий лист до вірних УАПЦ», опублікований у попередньому випуску «Успенської вежі». Я звертаюся до всіх наших громад: «Об’єднаймося в єдину родину, вимагаймо від керівництва Церквою виконання статуту соборноправності. Вимагаймо цілковитого відсторонення порушників канонів Церкви. Очистимо нашу Церкву від корупціонерів, ремісників, безбожників. Бо отець Володимир Ярема та отець Іван Пашуля відродили Христову Церкву, а не якусь приватну структуру». Старійшина Українського Козацтва Полковник Іван Шклярський МОВЧАТИ НЕ МОЖНА Третє відродження УАПЦ під проводом отця В. Яреми поставило Українську Церкву в ряд між головні Церкви світу. І поки жив патріарх Димитрій, УАПЦ мала авторитет у світі і витримувала боротьбу з УПЦ КП, а також УПЦ МП, якою дотепер керує Москва. Після смерті патріарха Димитрія не стало повноцінного керівництва УАПЦ. Митрополит Макарій хотів об’єднання УАПЦ з УПЦ КП, але своєчасно побачив, що виходить повне підданство нашої Церкви УПЦ КП, яка представляє себе як майже державна Церква. Однак злі політичні сили вже заздалегідь спланували знищити УАПЦ, розвалити її зсередини, засилаючи своїх провокаторів. Останнім доказом цього є випадок з «архієпископом» Мстиславом, який повністю скомпрометував себе як архієрей, і став на сьогоднішній день головною причиною негативного ставлення до всієї УАПЦеркви. Він нібито був заслужено покараний. Але що ж робиться далі? Щось неймовірного! Невідомо з яких мотивів митрополит Макарій поновлює грішника-розпусника! Встид і ганьба! Адже УАПЦ не якась приватна структура, якою можна керувати, як кому хочеться, а має свої строгі церковні канони. Відлучена людина повинна іти в монастир і відмолювати свої гріхи ДО САМОЇ СМЕРТІ! Ми, вірні УАПЦ, вимагаємо невідворотно відлучити з лав духівництва розбещеного колишнього владику Мстислава, а також усіх, хто намагається скомпрометувати перед світом нашу Церкву. Від однодумців підписалася Оксана Демків ПРО «ТЕПЛИХ» «Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий. Якби ти зимний був або гарячий! Тому що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст Моїх» [Одкровення, 3, 15-16]. Священика-маловіра, «теплого», «не гарячого», і такого, що негідно поводить себе, можна зустріти в кожній Церкві: чи то в римо-католицькій, греко-католицькій, Московського патріархату чи Київського патріархату. До прикладу: в Італії застерігали одну жінку від отців-шимів, які під виглядом співчуття і опіки вдаються до негарних вчинків з гарними жінками. Але справа в тому, як верхівка Церкви реагує на такі випадки! І хто судді! І ще проблема в тому, що сьогоднішні священики не хочуть відрізнятися в суспільстві. Але саме вирізнятися вони мусять, бо священство – це покликання, а не просто служба. Віра Маркович ххх Стаття (ВІДКРИТИЙ ЛИСТ. – Прим. ред.) надзвичайно актуальна і корисна з погляду на нинішні події в УАПЦ. Гірко, що історію нашої УАПЦ в рік столітнього ювілею окремі духовні особи зводять нанівець. Постаті духовних провідників нашої церкви – Василя Липківського, Патріарха Мстислава, Патріарха Димитрія не цікавлять таких осіб. На жаль, вони не беруть до уваги, що УАПЦ – це, перш за все, священики і миряни одне ціле, що церква наша – соборноправна, що вони мають бути гідними тих, хто її заснував, відродив. А отже повинні радитися з людьми, зважати на їхню думку, вивчати історію церкви, зрештою, провести Собор УАПЦ. Не помітно ювілейних заходів, не густо публікацій... Гірко за молодих священиків, які прийшли до нашої церкви з надією, що це «чиста» церква. Ніна Немировська, м. Харків ххх Можу підписатись під кожним реченням, написаним у ВІДКРИ- ТОМУ ЛИСТІ. Богу дякувати, що є такі люди, що підняли цю, наболілу для кожного християнина, проблему. Україна споконвіків значилась мудрими духовними провідниками-священиками, які за Христову віру віддавали своє найдорожче – життя. А духовні перевертні, на жаль, були в усі часи, є і зараз, та це – минуче. Марія Горбаль Яких тільки жертв не приносять люди, щоб утримати життя тіла, а для життя вічного не хочуть принести ніякої жертви. Святий Августин МУДРІСТЬ ЖИТТЯ 1. Бог не запитає, яку машину ти водив – Він запитає, скільки людей ти на ній підвіз. 2. Бог не запитає, чи великий був у тебе будинок – Він запитає, скільком людям ти давав в ньому притулок. 3. Бог не запитає, стильним Чи був твій гардероб – Він запитає, скількох людей ти одягнув. 4. Бог не запитає, як багато у тебе було власності – Він запитає, що з цієї власності володіло тобою. 5. Бог не запитає, яка в тебе була зарплата – Він запитає, яким способом ти домігся такої зарплати. 6. Бог не запитає, яку посаду ти обіймав – Він запитає чи чесно і старанно ти виконував свої обов’язки. 7. Бог не запитає, скільки у тебе було друзів – Він запитає, скільки людей вважали тебе своїм другом. 8. Бог не запитає, скільки разів ти говорив правду. – Він запитає, скільки разів ти збрехав. 9. Бог не запитає, чому ти так довго не каявся і не виправлявся. – Він з любов’ю поведе тебе до твого нового будинку на небесах.
Серпень 2017 5 ВІТАННЯ ЮВІЛЯРАМ ЄПИСКОП БОРИС ПРИВІТАВ СКАДОВСЬКОГО ДЕКАНА БЕРЕГИНІ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА 70 МИТР. ПРОТ. МИКОЛАЯ КОРШНЯВОГО З ЮВІЛЕЄМ М. МИКОЛАЄВА – 23 липня Преосвященніший Борис, єпископ Херсонський і Миколаївський, керуючий Таврійською єпархією УАПЦ, здійснив архіпастирську візитацію парафії УАПЦ св. ап. Андрія Первозваного м. Скадовська Херсонської обл., на запрошення настоятеля митр. прот. Миколая Коршнявого. Владиці Борису співслужили священики Таврійської, Львівської та Хмельницької єпархій УАПЦ. З нагоди 50-ліття від дня народження Владика Борис привітав настоятеля о. Миколая, вручив подячну грамоту та висловив від усієї УАПЦ вдячність за відродження громади УАПЦ в м. Скадовську. Отець Миколай розпочав пастирське служіння у м. Скадовську у складний час, коли попередній священик підступом перевів громаду УАПЦ до іншої конфесії Київської традиції. Проте вірні згуртувалися довкола новопризначеного священика, спільними зусиллями споруджують нову українську святиню. Попри тяжкий час, коли вірні будують свою Церкву, вони не забувають із своїм священиком підтримувати українську армію, допомагати їй як фінансами, продуктами, так і ревною молитвою. Ця інформація розміщена на сайті http://church.net.ua Вже понад 15 років газета «Успенська вежа» шириться на теренах обласного Миколаєва завдяки зусиллям невтомної Берегині українського слова, щирої християнки пані Надії Федорівни П’ятової. «Читайте «Успенську вежу», це ж газета Ставропігійного братства нашої Національної Автокефальної Церкви», – звертається до усіх своїх знайомих пані Надія. І люди не відмовляються, – читають і дякують пані Надії за добру пораду та настанову. З нагоди славного 70-ліття прийміть, дорога пані Надіє, найщиріші привітання із гарним Ювілеєм. Нехай Господь Бог щедро благословить і винагороджує Вас за Вашу патріотичну життєву позицію. А від усієї редколегії газети «Успенська вежа» та особисто Голови Львівського крайового ставропігійного братства св. ап. Андрія Первозваного о.-диякона Юрія Федіва низький уклін і Велике Спасибі, на Многії Літа! Свідоцтво релігійної громади УАПЦ у Шевченківському районі міста Львова, зареєстроване розпорядженням голови ЛОДа за номером 90 від 08 лютого 2002 року, у зв’язку з втратою, вважати не дійсним. Орися Леонова МОЄ БАЧЕННЯ НАРОДЖЕННЯ ХРАМУ УАПЦ В СКАДОВСЬКУ Марія ГОРБАЛЬ Марія Горбаль з Лідією Ларіонівною Гук. Скадовськ, серпень, 1999 р. Із отцем Миколою Коршнявим ми познайомились в серпні 2013-го. З чоловіком повертаємося з моря. Тікаємо від палючого сонця в мури церкви, яка стоїть при дорозі неподалік від місця, де ми зупинилися. А зупинилися ми на квартирі на той час уже покійної Лідії Ларіонівни Гук (1938–2011). Це вона, дорога наша – голова РУХу Скадовська (за фахом лікар, еколог), невтомна громадська діячка, учасниця руху шістдесятництва, довголітня політв’язень радянських таборів, – у серпні 1999 р. домоглася виділення земельної ділянки під будову храму Української Автокефальної Православної Церкви. І не де-небудь, а в 100 метрах від свого помешкання. Пригадую, ми щойно приїхали до неї зі Львова, щоб відпочити на морі, а вона каже: «Марійко. Ви маєте посвідчення редактора газети «Успенська вежа». – Так, маю,- відповідаю. – То йдіть, будь ласка, на сесію – сьогодні о 10-й на сесії Скадовської міської ради буде вирішуватися питання виділення землі під будову храму УАПЦ. Ваша присутність дуже там буде доречна». Спорядила мене фотоапаратом «Зеніт» на ремені через плече, диктофоном, і я пішла. Представилась. На сесію, звичайно, мене не впустили – я чекала під дверима сесійної зали, але на сесії було озвучено, що є зі Львова редактор газети. А негативного в пресі, тим більше, зі Львова, не хотілося, і на сесії було прийняте позитивне рішення щодо надання землі під будову храму УАПЦ на вул. Гуманенка. На радощах Лідія Ларіонівна купила диню, кавун, по великій порції морозива, відкрила коньяк і зробила міцну чорну каву (якої їй не можна було пити, але по ВЕЛИКИХ святах вона собі смакувала). Отак з того моменту став народжуватись храм УАПЦ у Скадовську на вул. Гуманенка. Ми з родиною чи не кожного року приїжджали на море в Скадовськ, зупинялись в Лідії Ларіонівни, і бачили, як росте наш храм, як його розвалив буревій, і ось храм у 2013- му – знову вимуруваний. У дверях храму (на вулиці спекотно, а в мурах дуже холодно) сидить коваль (так ми подумали) і щось клепле. Ми привітались і запитали в чоловіка (худющого, ніс чимось брудним вимащений, у засмальцьованому робочому фартусі), що це він клепле із булатної бляхи? – А це буде панікадило, – відповідає. Ми не розуміли, що панікадило можна робити отак на колінах. – А що, ви один тут майструєте? – далі питаємось. – А священик тут буває? – А вам священика потрібно? Ви хто? Звідки на відпочинок на море приїхали? – Ми зі Львова. Хотіли познайомитись зі священиком, – відповідаємо. – Зараз буде священик, – підвівся і пішов вглиб мурів храму. Ми, засліплені сонцем, не бачили, куди він пішов, та за якусь мить адаптувались до сутінків в храмі і побачили, що «коваль» пішов за ширму в кутку. Через якусь мить виходить звідти чоловік тієї ж статури в підряснику та єпитрахилі. Ми остовпіли. – Ніс той самий брудний. То це не коваль. То священик. Назвався Миколою Коршнявим. Ми були ошелешені. Ми привикли бачити священиків (незалежно від конфесії) трохи ІНАКШИХ! Навіть не могло таке приснитися, що в наш час священик сам і мурує храм, і сам робить в ньому обставу. Розговорились. Виявляється, родина його живе в селі в Миколаївському районі. А в Скадовську влаштувався на роботу нічним сторожем в дитячому таборі - спати, хоча інколи, потрібно десь. Та й жити за щось потрібно – сторож зарплатню таки отримує. До того ж, і за храмом нагляне. – Якось, – каже, – привезли на подвір’я храму арматуру. Ну точно, думаю, порозтягують. Ночував кілька днів біля храму у машині, поки арматури не задіяли в будову, бо ж були таки нічні охочі на неї.– Інший випадок, – каже отець Микола. – Якось під вечір під’їжджаю до церкви, дивлюся: п’ятеро підлітків на мурах молотками розбивають цеглу і скидають донизу. Я мовчки один за одним повкидав їхні велосипеди в машину і гукаю тоді до них: «Ану злазьте і мерщій побігли за батьками! Велосипеди поверну тільки батькам!». – Виявляється, священик із церкви Московського Патріархату (звідси за 500 м) давав хлопчакам по 10 грн. за день, щоб ті розбирали мури церкви. – А скільки разів під’їжджаю, а на порозі храму хтось наробив купу – прибираю, вбита гадюка прив’язана до ручки дверей, вбита кішка на порозі храму... Та нічого, Бог добрий, Бог мені в усьому допомагає, – і усміхається, щиро, мов дитина. – Та ви ще до неділі будете, – питає? – Приходьте на Службу. Уже відправляємо. – Прийдемо, звичайно, – відповідаємо. Наступного дня ми, повертаючись з моря, знову побачили в церкві отця Миколу. Кульгає на ногу. – Та це, – каже, – задалеко потягнувся на драбині і впав. – Та то нічого, заживе, – і знову усміхається. А в неділю ми прийшли на Службу Божу до церкви. На поштукатурених стінах образи – різні за стилями іконопису, різні за матеріалом – здебільшого фотографовані, в різних рамах – хто який з парафіян образ приніс до храму, побачили навіть два цілком однакових. Я не знаю, чи я змерзла була при 35-градусній жарі, але мене буквально трясло. – Співало три жінки. Я намагалась згадати мелодії якихось народних пісень, на мотив яких вони співали Службу Божу, бо таких церковних мелодій я насправді ще не чула. До того ж це було таке страшне різноголосся, що я не молилась – я ридала. Потім священик ніби виправдовувався: «Оце знайшов три жінки, що співають. Вони поселились у Скадовську з різних регіонів України. Але нічого, і хор в нас ще буде!». А, повернувшись додому, у Львів, ми вибрали вишиті рушники (один із них – наш шлюбний), і передали через отця Степана із Лазурного до УАПЦеркви у Скадовську. І як приємно, коли в інтернеті на фото за 2016-й рік уже бачимо скадовську церкву в усій повноті церковного убранства. І нашого отця Миколу Коршнявого, того будівничого, який не тільки звів храм, який, переживши такі потрясіння, серед народу, яким керувала церква Московського Патріархату, зумів зібрати і створити у Скадовську велику українську громаду. Церковний хор налічує уже 10 чол. На кожне богослужіння приходить чи не повний храм парафіян і прихожан. А оскільки храм недалеко від моря – в літній період є достатньо і відпочиваючих. Дорогий отче Миколаю! З нагоди Вашого 50-ліття прийміть найщиріші вітання. Господь насправді Вас любить, адже звести такий ХРАМ, духовну святиню, могла Вашими руками тільки Господня Сила! З роси і води Вам, на Многії Літа!
Page 1 and 2: ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇ
Page 3: була звершена перш
Page 7 and 8: Серпень 2017 Ніна НЕМ

Газета "Успенська вежа", № 8 (2017)

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

Delete template?

Save as template?