Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
4 Жовтень <strong>2018</strong><br />
† АФАНАСІЙ, архієпископ Харківський і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією<br />
ХАТА СКРАЮ ГОРИТЬ ПЕРШОЮ<br />
(Опубліковано 14 лютого 2014 року, але звучить актуально й сьогодні)<br />
Архієпископ<br />
† Афанасій<br />
Те, що станеться<br />
щось<br />
трагічне в Україні,<br />
я відчував<br />
уже давно. І це<br />
відчуття вилилося<br />
в проповіді<br />
на свято Воскресіння<br />
Христового<br />
2013<br />
року, коли без<br />
будь-якої підготовки<br />
полилися<br />
страшні й жорстокі слова про те, що<br />
на Україну з усіх сторін насувається<br />
чорна й невблаганна небезпека і станеться<br />
щось таке страшне, що нині<br />
ми не можемо собі навіть уявити.<br />
Сльози заливали очі й здушували<br />
горло. Були вражені люди, був вражений<br />
і я сам. Ті слова було важко<br />
зрозуміти тоді, не зовсім вони зрозумілі<br />
й сьогодні. Найстрашніше те,<br />
що нинішні події нагадують ту проповідь<br />
лише частково. А це означає,<br />
що, можливо, попереду нас чекають<br />
ще грізніші події.<br />
Тому протистояння, яке нині<br />
відбувається в Україні, для мене не<br />
було несподіваним, бо його поступове,<br />
але грізне й невідворотне наростання<br />
після ночі Воскресіння Христового,<br />
мною відчувалося щодня і<br />
в усьому. Головним каталізатором<br />
такого потужного вибуху людської<br />
непокори стало в кого свідоме, а в<br />
кого підсвідоме відчуття українцями<br />
можливої втрати омріяної століттями<br />
незалежності. Народ не може<br />
жити вічно в підневільному стані.<br />
Це протиприродно. Це суперечить<br />
Богом укладеній світобудові.<br />
А другий аспект – суто людський.<br />
Люди чекали перемін до кращого, а<br />
їх годували обіцянками та відвертим<br />
обманом. Люди чекали встановлення<br />
безпеки для себе та своїх дітей,<br />
а розгул криміналу й силових структур<br />
тільки посилювався, насилля<br />
стало буденним явищем. Люди прагнули<br />
до свободи, а саме якраз свободу<br />
й майбутнє у вільній і заможній<br />
державі в них відбирали, а будували<br />
заможне життя лише для своїх<br />
сімей. Народ вели то в один бік, то<br />
в другий, і за кожним разом перед<br />
нами розверзалася прірва як особистісна,<br />
так і суспільна. Ніхто не<br />
вказував народу правильний шлях,<br />
який би відповідав прагненню його<br />
душі. А пошуками цього шляху повинні<br />
хоч у ці дні зайнятися всі – і<br />
державні керманичі, і політики, і всі<br />
ми – народ Божий, зважаючи на основоположні<br />
засади людської свободи<br />
й гідності життя.<br />
Який же шлях повинен пройти<br />
наш народ, щоб нарешті наша українська<br />
земля стала «оновленою»?<br />
Невже аж сорок років ми будемо<br />
блукати потемками історії, втрачаючи<br />
кращих синів і доньок, як блукали<br />
євреї сорок років пустелею,<br />
яку можна було перейти за кілька<br />
тижнів? Невже знову будемо сподіватися<br />
на манну небесну в той час,<br />
як невеличка частина з нас послуговуватиметься<br />
не уявною «манною»,<br />
а конкретними плодами нашої з<br />
вами тяжкої праці, залишаючи всім<br />
іншим лише надію на те, що колись<br />
(чи не через сорок років?) і на них<br />
проллється дещиця тієї «манни», а,<br />
може, й перепел засмажений впаде<br />
на голову з того ж таки неба?<br />
Запитань багато, а де ж відповідь?<br />
В якій площині лежить ота<br />
омріяна воля, коли «врага не буде<br />
супостата»? Відповідь лежить тільки<br />
в одній площині – в площині Закону<br />
Божого й площині закону земного.<br />
Як один для всіх Закон Божий,<br />
так і один для всіх закон земний. А<br />
серцевина, що їх єднає в одне духовно-моральне<br />
тіло, – віра й Церква,<br />
яка є Тілом Христовим, а Він у ній<br />
цілковитий Господар.<br />
«Там Бог дав народу устав і закон,<br />
і там випробував його. І сказав:<br />
якщо ти будеш слухатися голосу Господа,<br />
Бога твого, і чинитимеш угодне<br />
перед очима Його, і слухатимеш<br />
заповіді Його, і виконуватимеш усі<br />
устави Його, то не наведу на тебе<br />
жодної з хвороб» (Вих., 15, 25-26).<br />
Коли заходить мова про хвороби,<br />
то чомусь усі мають на увазі лише<br />
недуги тілесні, а недуги душевні чомусь<br />
обминають. В той же час саме<br />
духовне начало в людині визначає<br />
її особистісну поведінку, а, відтак,<br />
і дії в суспільному житті. Стіна відчуження,<br />
яка розділила наш народ<br />
межею по лінії серця, а суспільство<br />
по лінії політичних уподобань та національної<br />
визначеності, творилася<br />
людьми, нечистими на руку й помисли<br />
впродовж не одного десятиліття.<br />
На щастя, вони не в силі звести цю<br />
стіну до неба й розділити нею єдиний<br />
народ, хоча останнім часом їхні<br />
зусилля пожвавішали. Що ж, коли<br />
Господь хоче покарати неслухняних,<br />
то відбирає в них розум.<br />
Дивлячись на поведінку окремих<br />
з-поміж нас, запитуєш себе – як<br />
може людина, народившись і живучи<br />
на землі цього народу, поводитись<br />
так, наче загарбник – нахабний,<br />
жорстокий і бездуховний? Як, живучи<br />
з нами на одній землі, дихаючи з<br />
нами одним повітрям, споживаючи<br />
один хліб, п’ючи одну з нами воду,<br />
молячись одному Богу, – вони нас,<br />
українців, так люто ненавидять?..<br />
Розчарований у своїх сподіваннях<br />
на кращу долю народ, позбавлений<br />
можливості хоч якось вплинути на<br />
вкрай незадовільну ситуацію, сміливо<br />
виступив на мирний протест,<br />
аби змусити владу, нарешті, «почути<br />
Пресвятая Богородице, спаси нас<br />
Джерело: https://www.facebook.com/?ref=tn_tnmn<br />
кожного». І що отримав у відповідь?<br />
Отримав кийком по голові, гумовими<br />
кулями по очах, картеччю, що<br />
нею полюють на дикого кабана, в<br />
серце. А народ просив усього лише<br />
законного права на краще життя для<br />
себе нині й для дітей своїх та онуків<br />
у майбутньому. І щоб це право задовольнялося<br />
у вільній і незалежній<br />
українській Державі, а не в новому/<br />
старому ярмі.<br />
Третій місяць народ хвилюється,<br />
як розбурхана ріка, повстає у сподіванні,<br />
що його почує як владна верхівка,<br />
так і влада на місцях (Майдан<br />
2014 р. – Прим ред.). Але не чують,<br />
бо наче живуть в якомусь ірраціональному<br />
світі. Як же бути нам,<br />
Церкві Христовій, яка наповнюється<br />
народом Божим – як тим, що вже<br />
не хоче терпіти наруги над собою,<br />
й тим, який готовий терпіти наругу<br />
над здоровим глуздом і надалі? На<br />
чийому боці правда – перших чи<br />
других? Кого саме стосуються слова<br />
Господа «І по причині примноження<br />
беззаконь у багатьох охолоне<br />
любов»? За першими охолодження<br />
любові не спостерігається. Навпаки,<br />
маючи у своїх серцях велику любов<br />
до Вітчизни, до своїх рідних, а, відповідно,<br />
й почуття великої відповідальності<br />
за майбутнє України та її<br />
народу, вони своїм подвигом протистояння<br />
корумпованій, зрощеній з<br />
криміналом владі, показують якраз<br />
приклад саме любові. Тільки любов<br />
зрушує молоду людину за велінням<br />
серця віддати своє життя за високі<br />
ідеали волі й свободи, за рідну<br />
Вітчизну. Ні, «примноження беззаконь»<br />
в тому випадку тільки розбурхує<br />
вогонь любові в їхніх серцях, а<br />
любов, як ми знаємо, творить чуда<br />
жертовності в ім’я інших. Ми це<br />
яскраво бачимо на Майдані в Київі й<br />
по всій Україні.<br />
А от відсутність любові позбавляє<br />
людину почуття поваги до іншого,<br />
хоча вона сама й вимагає поваги<br />
до себе, позбавляє її здатності слухати<br />
й чути іншого, ставить її власний,<br />
особистісний інтерес вище інтересів<br />
спільноти, якій покликана служити,<br />
навіть вище інтересів Вітчизни,<br />
складовою частиною якої є. Така людина<br />
легко вбиває, катує, калічить,<br />
б’є лежачого й покаліченого, який<br />
стікає кров’ю, б’є жінку й дитину,<br />
вважаючи, що робить добру справу.<br />
При такому переконанні вона легко<br />
порушує Закони Божі, втрачає самовладання<br />
й піддається стадному<br />
пориванню до захисту вже зайнятих<br />
позицій навіть тоді, коли розуміє<br />
їхню шкоду людям і суспільству в<br />
цілому, включно до державних інтересів.<br />
Власне й стадне, яке так само<br />
усвідомлюється нею як власне, бо<br />
вона є його частиною, така людина<br />
відстоює до останнього, навіть<br />
шляхом злочину… Така світоглядна<br />
установка як іржа роз’їдає людські<br />
душі, руйнує основи громадянського<br />
суспільства, яке тільки формується,<br />
і ставить на межу виживання й<br />
саму державу.<br />
Згідно зі Святим Письмом всяка<br />
влада від Бога. Але не всяка влада<br />
Божа. Ми з гіркотою констатуємо,<br />
що духовно-моральний рівень української<br />
влади, незалежно якого періоду<br />
незалежності – минулого чи<br />
нинішнього, перебуває на досить<br />
низькому рівні, іноді навіть на рівні<br />
втрати людяності. А все через гріховну<br />
природу людини, з якою вона<br />
не бореться, а навпаки – не оцерковлюючи<br />
свого життя і не маючи покаянного<br />
почуття, розбурхує свою<br />
гріховність, яка, як вогонь суху траву,<br />
спалює всі зачатки природи божественної.<br />
Прикро, що народ, більшість<br />
якого визнає себе віруючими християнами,<br />
ніяк не може усвідомити<br />
найголовніше, – доки кожен не почне<br />
зміни в самому собі, доки головні<br />
заповіді Божі не стануть принципом<br />
життя, ніяка влада нічого не змінить<br />
на краще, тому що, кого б не обирали,<br />
кого б не призначали, але вони<br />
Продовження на с. 5
Change language