You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
6 Жовтень <strong>2018</strong><br />
Ієрей Іван ПОЛЕЖАКА, Харківщина<br />
«Володарюйте»,<br />
«підпорядковуйте»<br />
«І сказав Бог: «Сотворімо людину<br />
за образом Нашим і за подобою<br />
Нашою, і нехай володарює вона над<br />
рибами морськими, і над птахами<br />
небесними, і над звірами, і над худобою,<br />
і над усією землею, і над усіма<br />
плазунами, що повзають по землі».<br />
І сотворив Бог людину за образом<br />
Своїм, за образом Божим сотворив<br />
її; чоловіка і жінку сотворив їх. І<br />
благословив їх Бог і сказав їм Бог:<br />
«плодіться і розмножуйтеся і наповняйте<br />
землю та підпорядковуйте її<br />
собі; володарюйте над рибою морською,<br />
над птаством небесним і над<br />
усяким звірем, що рухається по землі»»<br />
(Бут. 1, 26-28).<br />
Захотів Бог сотворити людину<br />
на образ Свій і на подобу Свою, і<br />
сотворив. І словами «володарюйте»<br />
та «підпорядковуйте» розкрив, що є<br />
Образ Божий в людині. В слова «володарюйте»<br />
та «підпорядковуйте»<br />
ми вкладаємо свій зміст, який є дуже<br />
далекий від того, про що говорить<br />
Бог. І коли ми розважаємо над словами<br />
в Біблійному контексті, то потроху<br />
осягаємо, що представляє собою<br />
людина як творіння Боже.<br />
Боже мій милостивий, розкрий розум<br />
наш на розуміння Твоєї Правди -<br />
«володарюйте», «підпорядковуйте»…<br />
За просвітленням Божим<br />
Кожна людина для нас є Даром<br />
Божим. Але це зовсім не означає, що<br />
ми повинні здувати з неї пилинку. Це<br />
лише означає, що Бог дарує нам зустріч<br />
з нею задля нашого духовного<br />
дозрівання. І Господь через ту людину<br />
спонукає нас, перш за все, до внутрішньої<br />
дії. А це глибока внутрішня увага<br />
до своїх станів і до іншої людини,<br />
з урахуванням зовнішніх обставин.<br />
Коли в глибокій внутрішній увазі ми<br />
пам›ятаємо про Господа, то є велика<br />
надія на те, що відчуємо Його волю<br />
відносно нас і відносно іншої людини<br />
і будемо діяти, як Він того хоче.<br />
Господь, перебуваючи на землі,<br />
діяв по-різному. Когось Він зціляв,<br />
когось викривав (називаючи гробами<br />
побіленими), а коли потребували<br />
того обставини, то перевертав столи у<br />
храмі. І все це заради спасіння людей.<br />
То ж коли ми уважні і внутрішньо з<br />
Господом, то можемо сказати добре<br />
або гірке слово для людини, яке стане<br />
в ній зерном духовного зцілення, а<br />
можемо звершити і різку, несподівану<br />
не лише для тієї людини, але і для<br />
нас дію. І все те буде служити спасінню<br />
нашому і спасінню інших.<br />
Кожна людина поруч з нами є великим<br />
Даром Божим, який навчає<br />
нас приймати себе, приймати іншу<br />
людину такими, якими ми є, і діяти<br />
не за інерцією, а за просвітленням<br />
Божим, відроджуючись до життя.<br />
Відчуваймо по-справжньому<br />
Кожна людина на нашому шляху,<br />
приємна вона нам, чи ні, і навіть<br />
коли вона нам не дуже приємна, чи<br />
навіть дуже неприємна, є великим<br />
Даром Божим для нас. Кожна людина,<br />
коли ми сприймаємо її як Дар Божий,<br />
служить нашій зустрічі з нею, з<br />
собою і з Богом.<br />
За метушнею життя, за життєвими<br />
проблемами нам важко уявити,<br />
наскільки сильно ми, люди, які живемо<br />
на цій землі, пов’язані між собою.<br />
А ще важче нам, великим чи малим<br />
егоїстам, зрозуміти, що в нашому<br />
житті однією з найважливіших справ<br />
є не та справа, яку ми робимо, можливо<br />
навіть з любов›ю, а ті люди, які<br />
в цю мить є поруч з нами, і ті люди,<br />
для яких ми робимо ту справу, навіть<br />
коли вони далеко і коли ми їх не<br />
знаємо. Господь говорить нам: «Син<br />
Людський не для того прийшов у світ,<br />
щоб Йому служили, а щоб послужити<br />
і віддати душу Свою на спасіння<br />
багатьох» (Мф. 20, 28).<br />
Ми в своєму житті звикли поділяти<br />
свої зустрічі з людьми на приємні<br />
та неприємні, корисні та некорисні,<br />
на… Поділяємо і навіть не здогадуємось,<br />
що зустріч не відбулась, бо<br />
ми не відчули себе сравжніми, іншу<br />
людину – справжньою, і не відчули<br />
справжнього, а не видуманого нами<br />
Христа. Бо Христос, незважаючи на<br />
всю повноту Своєї святості і морок<br />
нашої гріховності, не відкидає нас,<br />
не говорить нам, що Йому неприємно<br />
перебувати з нами. Він просто знаходиться<br />
поруч з нами і служить, присвячуючи<br />
нам Свій час і Своє життя.<br />
Важко, дуже важко буває нам під<br />
час непорозумінь з іншими людьми,<br />
коли майже неможливо стримати<br />
себе від емоцій і засуду. І лише Бог,<br />
коли ми згадуємо про Нього в такі<br />
миті, просвітлює нас і дає нам силу<br />
вчасно зупинити себе у внутрішній<br />
спробі виправдати себе і довести<br />
іншому… І коли ми користуємося<br />
силою, наданою Богом, то несподівано<br />
для себе можемо сказати іншій<br />
людині: «Вибач, я не знаю, на чиєму<br />
боці правда. І я зараз не хочу продовжувати<br />
розмову в тому дусі, в якому<br />
ми її ведемо, бо втрачаю себе і тебе.<br />
Мені потрібен певний час для заспокоєння,<br />
а потім, якщо забажаєш, продовжимо<br />
розмову». Такі слова, чи<br />
інші, лунають з глибини нашої душі<br />
і дивують і нас, і людину, з якою ми<br />
мить до цього перебували в конфлікті.<br />
Ми залишаємо конфліктувати, а<br />
людина поруч з нами стає Божим даром,<br />
за допомогою якого ми маємо<br />
шанс протверезіти, відчути своє падіння,<br />
відчути Любов Божу і вилізти<br />
з мороку гріха, зігріваючись Божою<br />
Любов’ю і навчаючись любити.<br />
«Полюби Господа Бога твого всім<br />
серцем твоїм, і всією душею твоєю,<br />
і всією думкою твоєю». Це є перша і<br />
найбільша заповідь. Друга ж, подібна<br />
до неї: «Люби ближнього твого,<br />
як самого себе. На цих двох заповідях<br />
утверджується весь Закон і Пророки»<br />
(Мф. 22, 37-40).<br />
Навчитись молитись,<br />
щоб Бог чув<br />
Хоч і зрідка, але доводиться чути<br />
запитання: «Як навчитись молитись,<br />
щоб Бог чув? Як навчитись каятись,<br />
щоб Бог простив? Як навчитись любити?».<br />
Запитання, на які не можна<br />
відповісти загальними фразами. Глибокі,<br />
дуже важливі і вистраждані. І<br />
як на них правильно відповісти, щоб<br />
людина почула і зрозуміла - я того не<br />
знаю. Єдине, що я знаю, так це те, що<br />
РОЗДУМИ СВЯЩЕНИКА<br />
Ієрей Іван Полежака<br />
коли я хочу чогось навчитись, то я<br />
повинен це робити. Невміло, не уявляючи<br />
до кінця, як його здійснювати,<br />
але вперто і терпляче робити. При виконанні<br />
роботи з’являються навички,<br />
з’являється досвід, і, в кінці кінців,<br />
робота звершується і приносить потрібні<br />
плоди. Але це стосується лише<br />
фізичного виміру життя. Знаю, що в<br />
духовному житті цього мало.<br />
В духовному житті без Бога нічого<br />
не здійснюється: ні глибока молитва,<br />
ні покаяння, ні любов. Коли<br />
ми хочемо отримати духовні плоди,<br />
то, крім того, щоб старанно трудитись<br />
над цими плодами, нам потрібно<br />
пам’ятати в цей же час про Бога,<br />
про Його Заповіді Любові і просити<br />
про підтримку і допомогу. «Просіть,<br />
і дасться вам; шукайте, і знайдете;<br />
стукайте, і відчинять вам. Кожний<br />
бо, хто просить, одержує; хто шукає,<br />
знаходить; хто стукає, тому відчиняють»<br />
(Мф. 7, 7-8).<br />
Я не можу дати поради, як навчитись<br />
молитись, щоб Бог чув, як навчитись<br />
каятись, щоб Бог простив,<br />
як навчитись любити. Але я твердо<br />
знаю, що цього варто вчитись і докладати<br />
до того максимум зусиль,<br />
повсякчас пам’ятаючи про Бога і бажаючи<br />
бути з Ним.<br />
Сказав Господь ученикам своїм:<br />
«Цей рід виганяється тільки<br />
молитвою і постом» (Мф. 17, 21)<br />
Ми, грішні люди, залежимо від<br />
впливу злих сил. Залежимо в такій<br />
мірі, що, частіше за все, навіть не помічаємо<br />
того. І лише коли натворимо<br />
дурниць, дивуємось, як ми, такі гарні<br />
та мудрі, утнули таке. Та коли уважно<br />
заглибимося у свій стан душі, в себе,<br />
то розуміємо, що дурниці ми творили<br />
не самостійно, а в присутності<br />
сили, яка нашіптувала: «Ну давай, ти<br />
ж герой, доведи це всім… Не бійся,<br />
тобі все можна… Переможців не судять…»,<br />
або ж: «Так треба… Так правильно…<br />
Тільки так, і не інакше». Чи<br />
так, чи інакше зомбує нас та сила, - це<br />
не важливо. Варіації її дій безмежні.<br />
Важливим для нас є те, що ми помітили<br />
свою залежність. І дякувати за<br />
те Богові, бо без Нього, без Його підтримки<br />
виявити таке неможливо. То<br />
ж коли виявили і зрозуміли, що помітили<br />
з Божою допомогою, то в Бозі<br />
і в Його слові шукаємо підтримку та<br />
опору. І чуємо слова: «Цей рід виганяється<br />
тільки молитвою і постом».<br />
Молимось, постимо, отримуємо<br />
певні полегшення та перемоги, але<br />
не отримуємо повного звільнення<br />
від залежності. Вдумуючись, шукаючи,<br />
експериментуючи, аналізуючи,<br />
ми починаємо відчувати, а потім і<br />
чітко розуміти, що є піст іншого рівня.<br />
Піст, коли ми не тільки тіло своє<br />
обмежуємо і тренуємо, а ще щось<br />
інше, щось важливіше за тіло. Обмежуємо<br />
і тренуємо те, рідне наше<br />
і невідоме нам, з чого виникають<br />
певні внутрішні потреби, а з ними і<br />
залежності.<br />
Знову: Богу подяка. Бо без Нього<br />
це не відкривається і не здійснюється.<br />
Це наш початок (один із його<br />
варіантів) духовної праці. Початок<br />
досить просто виражається словами:<br />
«триматись постійно Бога, вслуховуючись<br />
в Його Слово», але дуже<br />
не просто виконується, бо «Царство<br />
Небесне здобувається силою» (Мф.<br />
11, 12). То ж хтось прикладає силу<br />
і утримується в слові, хтось в пориві,<br />
хтось в дії… Кожна людина має<br />
свій город, який потрібно обробити<br />
і надати Богові без бур’янів. Але<br />
лише діючи за словом Божим ми<br />
отримуємо силу і натхнення на спасительну<br />
дію, в якій і піст і молитва<br />
отримують новий сенс та силу.<br />
«Блаженні ті, що слухають слово<br />
Боже і виконують його» (Лк. 11,28).<br />
А ми ще маємо надію<br />
Просить праведний Авраам Бога<br />
за Содом та Гоморру: «Невже ж Ти<br />
справді хочеш погубити праведного з<br />
грішним? Ануж є в цьому місті п›ятдесят<br />
праведних. Чи справді їх погубиш<br />
і не простиш місцю задля п›ятдесятьох<br />
праведних, що в ньому?»<br />
… Господь же сказав: «Коли знайду<br />
в Содомі, в місті п›ятдесят праведників,<br />
помилую все місце задля них».<br />
…Нарешті Авраам промовив: «Не в<br />
гнів нехай моєму Господеві промовлю<br />
ще раз: а може їх там знайдеться<br />
хоч десять?». І відповів: «Не зруйную<br />
і заради десяти» (Бут. 18, 23-32).<br />
Не може бути вільною людина,<br />
яка Бога не має, яка до Бога не молиться<br />
і за Його Словом не живе.<br />
Доля такої людини – рабство. Рабство<br />
чи то від іншої людини, чи то<br />
від обставин, чи то від власного егоїзму,<br />
який з›їдає здоровий глузд.<br />
Не може бути вільною держава, в<br />
якій люди раби. В якій люди залежать<br />
від інших людей, від обставин, від власного<br />
егоїзму. Коли Бог не на першому<br />
місці – не може бути вільною людина,<br />
не може бути вільною держава. Бо внутрішній<br />
ворог руйнує її, а зовнішній<br />
користується тим і захоплює.<br />
Заради десяти праведників готовий<br />
був Бог зберегти Содом та Гоморру.<br />
Не знайшлось. А ми ще маємо<br />
надію. Україна ще живе. Ще твориться<br />
молитва в серцях людей. Ще є в<br />
людей прагнення бути з Богом, слухати<br />
Його Слово і жити по Слову.<br />
Дякую Тобі, Господи, за кожну<br />
людину, яка молиться, за кожну людину,<br />
яка прагне Тебе, за кожну людину,<br />
заради якої Ти тримаєш нас.<br />
Не твердість влади, не сила зброї,<br />
не міцність духу людей спасає нас, а<br />
лише Ти, Господи. Ти, Який чуєш молитви<br />
подвижників і даєш твердість<br />
владі, силу зброї, міцність духу людському.<br />
Все даєш в свій час і в потрібному<br />
місці. Дякую Тобі, Господи.
Change language