Наше Життя (Our Life), рік 1959, число 10, листопад

Слово голови СУАОкружні Зїзди вже поза нами.Вже почався рух у Відділах, здійснюютьсязимові пляни. Тому йхотіла б я поділитись із Вами своїмидумками, спостереженнями чизаввагами. Особистий контакт ізчленами такий потрібний, як листуванняміж членами родини.Приємно мені згадати відвідиниВідділів у Шикаґо. Прибула я на10-літній ювілей 22 Відділу дня 27.вересня. Там відбула наради з у-правою цього Відділу, зустріч ізчленками 36 Відділу, промовлялав радіопередачі 22 Відділу — отжепізнала все життя цього нашогоосередку і відчула його патріотичнуатмосферу.В дорозі до Рочестеру, де я булазапрошена на ювілей 6 Відділу,дня 11. жовтня, я довідалась проненадійну смерть бл. п. РозаліїСидорик, голови 22 Відділу у Шикаґо.Вістка ця вразила мене сильно,бо при нашому прощанні небуло ніяких познак, щоб вона булааж так тяжко хвора.Прибувши до Рочестеру, я засталатам уже делегаток СФУЖОпп. Ірину Пеленську й ОлександруБойко-Сулиму, які того ж вечорамали зустріч із громадянством.Відбулась вона при поважномучислі громадян і вказала на широкіобрії, що їх відкрив СвітовийКонгрес Українського Жіноцтва.В неділю, дня 11. жовтня, післяСлужби Божої відбувся бенкет6 Відділу при великій участи громадянстваз гарною мистецькоюпрограмою. Делегатки СФУЖОзложили також свої побажання.Люблю зустрітись із членаминашої організації, з якими довелосяпрацювати довгі роки І з нимидухово виростати. Вони зворушуютьмене отим привязанням досвого діла, що його — хоч старшівже — не покидають. Пригадуютьсямені оті вояки на стійці, що вірнісвоєму стягові до кінця.А повернувшись із поїздки •—знайшла я заклик УкраїнськогоНароднього Фонду в справі збіркивкладок. Я певна, що всі ВідділиСУА вже вирівняли свою вкладкудо УККА, а коли ні, то це в найкоротшомучасі зроблять. Та нейдеться тільки про Відділи, а й прочленство СУА.Дотепер ми стояли на другомумісці щодо жертвенности на ціліУККА. Треба, щоб ми й надалі о-правдали це місце й проявили себеповноцінними громадянами.Бачимо велику роботу УкраїнськогоКонгресового Комітету Америкий його осяги. Треба показатий ділом, що її оцінюємо!А в Ню Йорку знов чекав менеінший світ — Конвенція Нац. РадиЖінок Америки. Окрім мене прибуличлени Гол. Управи СУА пп.Катерина Пелешок і ОлександраРізник. Представниці около ЗОцентральних організацій Америки— сам квіт американського жіноцтва— радили і промовляли. Довелосяй мені зложити звіт пропрацю Союзу Українок Америки.Я включила в нього ширшу згадкупро Світовий Конгрес УкраїнськогоЖіноцтва, що про нього вжечули від містоголови Де Віт Стеттен,яка промовляла на нашомубенкеті. Мені ґратулювали за нашупрацю та ставили за прикладгромадської вироблености.Знаходжу, що навіть такі прегарновпорядковані організації, якНац. Рада Жінок Америки маютьтакі самі потреби й проблеми. Доцільнобуло б і в нас зробити евалюаціюнашої організації, щобзнати, котра з ділянок найважніша,менше важна, котрі з завдань требаопрацювати з Централі СУА,а котрі добре було б лишити членамдо опрацьовання, щоб тим викресатив них ініціятиву й більшезаінтересування.Знаходжу, що ми повинні подбатибільш, як дотепер, про приміщеннянаших Відділів у домівках,де вони могли б вести свою господарку,мати бібліотеку, архівІз Міжнар. Жін. Виставки в Ню Йорку:Кіоск у країн ської культури заповнили картини о б р азотворчих мисткинь.Поруч погруддя гетьм ана М азепи виконання С. Л итвиненка —дві ди ж урн і пані, що інф орм ували публику: п-ні О льга С ливка і п-ніО. Кекіш у полтавськом у і гуцульськом у вбранніF ro m th e In te rn a tio n a l W om en’s E x h ib itio n in N ew Y ork:The UNW LA cultural booth show ing paintings of U krainian w o­m en painters. Two girls in U krainian national costum es d istributingpam phlets.