Наше Життя (Our Life), рік 1959, число 10, листопад

Сорок років минає з того часу,коли українську сцену покинуланавіки одна з найбільших артистокукраїнського театру Катря з КоссаківРубчакова. Зійшла зі сценив дуже молодому віці; було їйусього 40 років (1879— 1919), втому 24 роки пробула на сцені.І ледве чи сьогодні знайде хтосьпризабуту могилу Катрі Рубчаковоїу Зінківцях, на передмісті Кам’янцяПодільського, де в грудні1919 р. похоронено нашу великуартистку. Але зате на сторінкахісторії українського театру КатряРубчакова залишила своє і’мя навіки.Молодою 16-літньою дівчиноюКатря Коссак вступила до театру„Бесіди" восени 1896 p. І як пишенаш історик театру Ст. Чарнецький*„в поті й праці здобувалаперші успіхи й славу. Щойно післядвох років їй, молоденькій хористцідали заспівати Арсену в»Бароні циганів« Штравса. Не підозрівавтоді, мабуть, її першиймистецький керівник і режисерСтепан Янович, що в цій дрібненькій,слабосильній, анемічній дівчинідрімає такий великий сценічнийталант, який по роках праці і зусильскристалізувався і заяснів багатством,всією красою, силою івсебічністю “.Згідно з істориками нашого театру**й рецензією із того часуКатря Коссак, яка згодом вийшлазаміж за видатного актора ІванаРубчака, мала феноменальну інтуїцію,дар вчування в кожну ролю,вживання у кожний сценічнийтип, що вона його відтворювала.Ця вроджена сценічна інтелігенціядавала можність Рубчаковій самостійнорозв’язувати психічні проблемий тому кожен сценічнийжест чи міміка були в неї не копіовані,не вистудіовані, а подані логічно,як виплив переживання.Рубчакова належала до рідких талантів,що наполегливо працювалинад собою, що старались ■— навітьКатря Рубчакова* Ст. Чарнецький: Нарис історії у-країнського театру в Галичині. Львів1934.** Д. Антонович: Триста років українськоготеатру, Прага, 1925.у найменшій ролі — сценічне словополучити з душевним переживанням,слову, киненому зі сцени— дати душевний підклад. Цяпраця над собою, над ролею, надвитончуванням сценічного слова,Рубчакову виснажувала й неразвона вмлівала на пробах із перевтомий 'виснаги. Бо без Рубчаковоїне обходилась ні драма, ні комедія,ні опера, ні оперетка. Впродовжсвоєї служби рідній сценіРубчакова опанувала більш як сотнюроль і кожну ролю воїна не грала,а жила нею: вона не грала божевільноїМарусі в „Ой, не ходиГрицю", вона була нею. Вона булаАнною в „Украденому щасті"Франка, матір’ю в „Осінній ночі"Войновича, вона жила Рітою вВинниченка „Чорній пантері", вонабула жінкою генерала в драміО. Трахтенберґа „Відьма". її репертуаробіймав усю нашу драму(Карпенко-Карий, Стаірицький,Кропивницький, Франко, Винниченко,Пачовський, Черкасенко),не рахуючи чужих, як Ібсен, Ростан,Чехов, Ґордін і десятки інших.З природи обдарована милим ліричнимсопраном, співала майже вусіх операх, які йшли тоді на українськійсцені. В .ролі „Гальки“ Монюшкабула незрівняна, гра її дотої міри захопила режисера польськоготеатру Тадея Павліковського,що він запропонував Рубчаковійанґажман на польській сценівраз із її чоловіком Рубчаком. Д у­же доброю була, як згадує Ст.Чарнецький Маргариток» у „Фавсті“Ґунода.На переломі XIX— XX ст. КатряРубчакова належить до найвидатнішихпостатей історії українськоготеатру, тих постатей, які засвідчиливроджену талановитість дочокгалицької землі й які силоюсвоєї появи викликали нову низкуартистів і артисток, що з любовидо рідного мистецтва пішли наважку й часто невдячну службурідному театрові.Григор ЛужницькийНе забувайте відновитипередплату для наших читачок —залишенцїв в Європі!НОВІ ВИДАННЯСофія Парфанович: ЛЮБЛЮДІБРОВУ. Нариси й оповідання.Видання автора. Дітройт, 1959.Обкладинка Я. Дибовського. З передмовоюавторки.Діброва — це „надозерна улоговина",як пише авторка, де зїжджаютьсявлітку люди і діти з поблизькоговеликого міста. А слово„люблю" •—- окреслює відношенняїх усіх до цього шматка дикоїприроди. Бо вони — оті Люди Д а­леких Доріг — жили серед природиу своїй далекій батьківщині. Ішукають тут щось навподобусвого.У книжці розгортається життяцього закутка — людей, тварин ірослин. З мистецькою проникливістюзмальовує авторка боротьбуміж людиною і природою. А вонапроходить у різних формах, хочаі не в виді полювання.Книжка надихана теплом весниі літа, яке авторка так глибоко відчула.А. Княжинський: НА ДНІ' СССР.Видання ООЧСУ. Ню Йорк, 1959.Обкладинка М. Бутовича. З переднімсловом автора. Стор. 228.Ціна 2.75 дол.Із усієї літератури поворотів,що появилася різними мовами, маємотут чи не найповніший образжиття підсовєтського в’язня. Авторперейшов повний його страдальнийшлях — від арешту, слідствай удаваного розстрілу, аждо подорожі етапом і каторжноїпраці в далеких лагерах Сибіру.Та й насвітлено це під кутом страданьукраїнської людини, яка займаєтут передове місце. Розділи„Священики на каторзі", „Страдники-патріоти,прості українськіселяни" і „Ті, що великого бажають"— потрясають.Для нас дуже важливі сторінки,де автор торкається побуту жіноквязнївта дітей у лагерах Сибіру.Це тим цінніше, що свідчень прострадальний шлях жінок дуже мало.‘Л. Б.Збірник для дітей„СРІБНА ЗІРКА4*Коштує 50 ц.Замовляти в Централі СУА