Успенська вежа № 4 (2014)
Газета Успенська вежа квітень 2014
Газета Успенська вежа квітень 2014
- TAGS
- autrement
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
2<br />
У тяжкий для України час, захід розпочався соборним<br />
молебнем за мир і спокій в України. Прибули<br />
представники із усіх 24-х парафій УАПЦ м.<br />
Львова. Молитву до Всевишнього за мир прочитав<br />
митрополит Львівський Макарій.<br />
«Християнство – це релігія миру і любові. Бог,<br />
подаючи 10 заповідей Мойсеєві, застерігав не робити<br />
зла, любити і шанувати Його творіння, формував<br />
найбільші цінності людства. Водночас із заповідей<br />
любові ми вчимо своїх ближніх як потрібно ставитися<br />
до Бога та до оточуючого середовища. Із<br />
перших століть християнство є гнаним – чи у<br />
військові буревії, чи в мирний період розвитку: епоха<br />
часу ставить перед Христовою церквою нові реалії.<br />
За два тисячоліття від народження Спасителя, Христова<br />
церква нараховує сотні тисяч мучеників за віру.<br />
Навіть у сучасності ми бачимо, як людей переслідують<br />
за те, що не зраджують Віри, тримаються ідеалів<br />
любові і миру. Українська земля зрошена кров’ю,<br />
кров’ю мучеників за Україну, кров’ю за віру. Найжахливішим<br />
у новітній історії України є 1930-ті роки. Це<br />
є найтрагічніші роки для УАПЦ. Весь єпископат, а це<br />
більше 30 єпископів, архиєпископів та митрополитів,<br />
декілька тисяч священиків та десятки тисяч вірних –<br />
весь цвіт українців, свідомих православних християн<br />
залишили світ мученицькою смертю. Сьогодні ми<br />
вшановуємо 150-ту річницю з дня народження Митрополита<br />
Василя Липківського – першого митрополита<br />
УАПЦ, саме як філосова, церковного і громадського<br />
діяча. Адже завдяки цій людині, яка зуміла<br />
об’єднати мільйони українців, тисячі інтелектуального,<br />
культурного бомонду України ми відчули духов-<br />
Квітень <strong>2014</strong><br />
150-ліття від дня народження<br />
першого митрополита УАПЦ<br />
Василя Липківського<br />
20 березня <strong>2014</strong> року львівська громада<br />
УАПЦ вшанувала пам’ять першого митрополита<br />
УАПЦ Василія Липківського у день<br />
150-ї річниці від дня Його народження у<br />
стінах старовинного Успенського храму.<br />
Світлина Наталії АНДРІЮК.<br />
Звернення<br />
НОВИНИ<br />
ну незалежність, виражену в Українській Автокефальній<br />
Православній Церкві», - зазначив у своєму<br />
слові митропорлит Львівський Макарій.<br />
Ознайомив присутніх із життєвим шляхом Владики<br />
Василія вихованець Львівської духовної семінарії<br />
Ярослав Дзюпин.<br />
У своєму слові настоятель Успенської церкви м.<br />
Львова протоієрей Ігор Бурмило зазначив роль Владики<br />
Василія у розбудові свідомості українського<br />
населення, зосередив увагу на простоті та харизмі<br />
митрополита. Також було проаналізовано шлях до<br />
виходу із ізоляції українського православного руху<br />
протягом XVII-XX cтоліть.<br />
Кость Маркович, викладач Львівської академії<br />
мистецтв продекламував для присутніх вірш, присвячений<br />
Владиці Василію. Музичною стороною<br />
вечір пам’яті супроводжував хор Львівського ставропігійного<br />
братства св. ап. Андрія Первозваного.<br />
Продовжив пам’ятний захід Голова Львівського<br />
ставропігійного Братства св. ап. Андрія Первозваного<br />
Володимир Харко, який присвятив свою доповідь<br />
проповідницькому таланту митрополита. «На<br />
велике здивування староцерковників російських<br />
імперіалістів та безбожної червоної Москви, український<br />
народ почав творити нове життя. В Україні<br />
почав відроджуватися першохристиянський апостольський<br />
дух, який приніс у Київ святий апостол<br />
Андрій Первозваний. Не минуло і трьох років, як<br />
УАПЦ мала вже 31 єпископа, понад 2500 священиків<br />
та понад 2000 парафій», - зазначив п. Володимир.<br />
Велику увагу у доповіді було присвячено ролі Тараса<br />
Шевченка у працях Владики Василія: «Згадуючи<br />
заповіти великого кобзаря Тараса Шевченка, митрополит<br />
заповідав від себе: потрібно не тільки молитися<br />
за рідну Церкву..., але і щиро працювати на<br />
її користь, захищати її від ворогів, благовістити про<br />
неї своєму народові, і цим не тільки свою душу, а й<br />
душу і життя свого народу спасати».<br />
Юрій ФЕДІВ .<br />
Голові Верховної Ради України,<br />
Виконувачеві обов’язків Президента України<br />
Олександру Валентиновичу Турчинову<br />
Вельмишановний Олександре Валентиновичу!<br />
З Вашої ініціативи відбулися парламентські Шевченківські слухання. На цих слуханнях і одночасно в<br />
пресі творча інтелігенція запропонувала: на відзнаку Ювілею Тараса Григоровича Шевченка, чий Дух витав<br />
над майданом, надалі президентським указом надати Кобзаревому дню народження статус Державного<br />
Свята Національного Відродження України.<br />
З огляду на те, що такого акту не відбулося, до 9 березня ц. р. пропонуємо підписати указ до 22 травня, адже<br />
<strong>2014</strong>-ий в усьому світі визнано Шевченковим роком.<br />
Вважаємо, що цей Ваш державницький акт засвідчить перед усім світом, як нова українська влада, поставлена<br />
Майданом, шанує вітчизняного Пророка, ще тісніше згуртує український народ довкола Шевченкового<br />
Заповіту «Борітеся – поборете!», ще вище піднесе патріотичний дух нації в годину випробування.<br />
З повагою Герої України, Шевченківські лауреати: Іван ДЗЮБА, Дмитро ПАВЛИЧКО, Микола ЖУ-<br />
ЛИНСЬКИЙ, Роман ІВАНИЧУК, Роман ЛУБКІВСЬКИЙ, Ігор КАЛИНЕЦЬ – Львів, Василь ЗАХАР-<br />
ЧЕНКО – Черкаси, Степан ПУШИК – Івано-Франківськ, Степан КОЛЕСНИК – Київ, Анатолій КИ-<br />
ЧИНСЬКИЙ – Херсон, Дмитро КРЕМІНЬ – Миколаїв, Василь ШКЛЯР – Київ; письменники: Микола<br />
РЯБИЙ – Вінниця, Вадим ВІТКОВСЬКИЙ – Вінниця, Василь БОНДАР – Кіровоград, Григорій КЛОЧЕК<br />
– Кіровоград, Григорій ЛЮТИЙ – Запоріжжя, Геннадій ЩИПКІВСЬКИЙ – Одеса, Олександр ВЕРТІЛЬ –<br />
Суми, Василь ГОРБАТЮК – Хмельницький, Галина ГАЙ – Київ, Анатолій ГАЙ – Київ, Людмила ЯРЕ-<br />
МЕНКО – Вінниця.<br />
Березень року Божого <strong>2014</strong> р.<br />
Історія парафії<br />
Кожна громада має свою історію, але в громади<br />
Папандуа вона дуже дивна. Церква святого<br />
Володимира у Папандуа, маленькому<br />
містечку на півдні Бразилії, вважається першою<br />
в Бразилії, яка підпорядкувалась митрополиту<br />
Іоану Теодоровичу.<br />
Українці імігрували у місцевість навкола Папандуа<br />
наприкінці ХІХ століття. Спочатку вони оселилися<br />
у селищі Ірасеміні, близько 15 км від Папандуа.<br />
У той час там був побудований величезний грекокатолицький<br />
храм. У 1922-му році деякі вірні були<br />
розчаровані у місцевому греко-католицькому духовенстві<br />
та почали розважати про історичну церкву<br />
своєї батьківщини. Тож вони написали листа голові<br />
Української Автокефальної Православної Церкви в<br />
США митрополитові Іоану Теодоровичу з проханням<br />
надіслати православного священика, щоб опікувався<br />
їхнім духовним життям.<br />
У 1930-му владика Теодорович послав до Бразилії<br />
отця Григорія Онищенка. Нова православна<br />
громада була започаткована у місті Ірасеміні (нині<br />
приміська територія Папандуа). У 1932-му році був<br />
зареєстрований статут громади в офісі місцевого<br />
врядування і в 1933-му було завершено будівництво<br />
нового храму. Храм мав три куполи. Громаду<br />
складали приблизно 52 сім’ї, котрі брали активну<br />
участь у заходах громади, окрім багатьох інших<br />
вірних, які відвідували літургії та церковні служби.<br />
Віруючі були в захопленні від насиченого церковного<br />
життя, і кількість новоприбулих зростала. Було<br />
споруджено будинок 7 х 6 метрів для священика та<br />
його сім’ї.<br />
Але проблеми не забарились. Греко-католицьке<br />
та римо-католицьке духовенство почало переслідувати<br />
православних мирян та священика. Через<br />
внутрішню незгоду тець Григорій Онищенко переїхав<br />
у Курітіба з Папандуа. Деяких православних<br />
було арештовано, їм погрожували, їх катували. У<br />
1937-му році, коли запанувала диктатура Джетуліо<br />
Варгаса, переслідування посилились. Православним<br />
українцям також було заборонено прилюдно<br />
розмовляти українською мовою (на той час літургія<br />
служаилась українською мовою). У 1939-му<br />
отець Дмитро Сідлецький переїхав до Папандуа та<br />
намагався боротися з переслідуваннями. Його також<br />
було заарештовано у 1941-му, йому наказали<br />
залишити громаду. Його було визволено 31 березня<br />
1942-го року. В той рік він відправив святкову<br />
пасхальну літургію. Тиск на громаду був настільки<br />
сильним та жорстоким, що люди цілими сім’ями<br />
імігрували до США, Канади, або до інших регіонів<br />
Бразилії. Отець Сідлецький помер у 1945-му та був<br />
похований на місцевому православному цвинтарі.<br />
Туга та відчуття зради панували у серцях небаготьох<br />
правоставних віруючих, які залишалися у Папандуа.<br />
Митрополит Іоан Теодорович відвідав парафію<br />
у 1954-му році. На той рік громада налічувала лише<br />
8 сімей. З 1945 по 1970 громада Папандуа не мала<br />
священика, сужбу відправляли лише кілька разів на<br />
рік, коли до них могли приїхати священики з Курітіба.<br />
(Курітіба розташована 180 км від Папандуа).<br />
Від 1970 до 1989 служб взагалі не проводилось.<br />
Храм було зруйновано проти волі вірних у 1983-му.<br />
Дивне та підозріле рішення про зруйнування було<br />
подане як дозволене владою, деяких віруючих, які<br />
протестували, було заарештовано.