09.03.2015 Views

Успенська вежа № 4 (2014)

Газета Успенська вежа квітень 2014

Газета Успенська вежа квітень 2014

SHOW MORE
SHOW LESS

Create successful ePaper yourself

Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.

2<br />

У тяжкий для України час, захід розпочався соборним<br />

молебнем за мир і спокій в України. Прибули<br />

представники із усіх 24-х парафій УАПЦ м.<br />

Львова. Молитву до Всевишнього за мир прочитав<br />

митрополит Львівський Макарій.<br />

«Християнство – це релігія миру і любові. Бог,<br />

подаючи 10 заповідей Мойсеєві, застерігав не робити<br />

зла, любити і шанувати Його творіння, формував<br />

найбільші цінності людства. Водночас із заповідей<br />

любові ми вчимо своїх ближніх як потрібно ставитися<br />

до Бога та до оточуючого середовища. Із<br />

перших століть християнство є гнаним – чи у<br />

військові буревії, чи в мирний період розвитку: епоха<br />

часу ставить перед Христовою церквою нові реалії.<br />

За два тисячоліття від народження Спасителя, Христова<br />

церква нараховує сотні тисяч мучеників за віру.<br />

Навіть у сучасності ми бачимо, як людей переслідують<br />

за те, що не зраджують Віри, тримаються ідеалів<br />

любові і миру. Українська земля зрошена кров’ю,<br />

кров’ю мучеників за Україну, кров’ю за віру. Найжахливішим<br />

у новітній історії України є 1930-ті роки. Це<br />

є найтрагічніші роки для УАПЦ. Весь єпископат, а це<br />

більше 30 єпископів, архиєпископів та митрополитів,<br />

декілька тисяч священиків та десятки тисяч вірних –<br />

весь цвіт українців, свідомих православних християн<br />

залишили світ мученицькою смертю. Сьогодні ми<br />

вшановуємо 150-ту річницю з дня народження Митрополита<br />

Василя Липківського – першого митрополита<br />

УАПЦ, саме як філосова, церковного і громадського<br />

діяча. Адже завдяки цій людині, яка зуміла<br />

об’єднати мільйони українців, тисячі інтелектуального,<br />

культурного бомонду України ми відчули духов-<br />

Квітень <strong>2014</strong><br />

150-ліття від дня народження<br />

першого митрополита УАПЦ<br />

Василя Липківського<br />

20 березня <strong>2014</strong> року львівська громада<br />

УАПЦ вшанувала пам’ять першого митрополита<br />

УАПЦ Василія Липківського у день<br />

150-ї річниці від дня Його народження у<br />

стінах старовинного Успенського храму.<br />

Світлина Наталії АНДРІЮК.<br />

Звернення<br />

НОВИНИ<br />

ну незалежність, виражену в Українській Автокефальній<br />

Православній Церкві», - зазначив у своєму<br />

слові митропорлит Львівський Макарій.<br />

Ознайомив присутніх із життєвим шляхом Владики<br />

Василія вихованець Львівської духовної семінарії<br />

Ярослав Дзюпин.<br />

У своєму слові настоятель Успенської церкви м.<br />

Львова протоієрей Ігор Бурмило зазначив роль Владики<br />

Василія у розбудові свідомості українського<br />

населення, зосередив увагу на простоті та харизмі<br />

митрополита. Також було проаналізовано шлях до<br />

виходу із ізоляції українського православного руху<br />

протягом XVII-XX cтоліть.<br />

Кость Маркович, викладач Львівської академії<br />

мистецтв продекламував для присутніх вірш, присвячений<br />

Владиці Василію. Музичною стороною<br />

вечір пам’яті супроводжував хор Львівського ставропігійного<br />

братства св. ап. Андрія Первозваного.<br />

Продовжив пам’ятний захід Голова Львівського<br />

ставропігійного Братства св. ап. Андрія Первозваного<br />

Володимир Харко, який присвятив свою доповідь<br />

проповідницькому таланту митрополита. «На<br />

велике здивування староцерковників російських<br />

імперіалістів та безбожної червоної Москви, український<br />

народ почав творити нове життя. В Україні<br />

почав відроджуватися першохристиянський апостольський<br />

дух, який приніс у Київ святий апостол<br />

Андрій Первозваний. Не минуло і трьох років, як<br />

УАПЦ мала вже 31 єпископа, понад 2500 священиків<br />

та понад 2000 парафій», - зазначив п. Володимир.<br />

Велику увагу у доповіді було присвячено ролі Тараса<br />

Шевченка у працях Владики Василія: «Згадуючи<br />

заповіти великого кобзаря Тараса Шевченка, митрополит<br />

заповідав від себе: потрібно не тільки молитися<br />

за рідну Церкву..., але і щиро працювати на<br />

її користь, захищати її від ворогів, благовістити про<br />

неї своєму народові, і цим не тільки свою душу, а й<br />

душу і життя свого народу спасати».<br />

Юрій ФЕДІВ .<br />

Голові Верховної Ради України,<br />

Виконувачеві обов’язків Президента України<br />

Олександру Валентиновичу Турчинову<br />

Вельмишановний Олександре Валентиновичу!<br />

З Вашої ініціативи відбулися парламентські Шевченківські слухання. На цих слуханнях і одночасно в<br />

пресі творча інтелігенція запропонувала: на відзнаку Ювілею Тараса Григоровича Шевченка, чий Дух витав<br />

над майданом, надалі президентським указом надати Кобзаревому дню народження статус Державного<br />

Свята Національного Відродження України.<br />

З огляду на те, що такого акту не відбулося, до 9 березня ц. р. пропонуємо підписати указ до 22 травня, адже<br />

<strong>2014</strong>-ий в усьому світі визнано Шевченковим роком.<br />

Вважаємо, що цей Ваш державницький акт засвідчить перед усім світом, як нова українська влада, поставлена<br />

Майданом, шанує вітчизняного Пророка, ще тісніше згуртує український народ довкола Шевченкового<br />

Заповіту «Борітеся – поборете!», ще вище піднесе патріотичний дух нації в годину випробування.<br />

З повагою Герої України, Шевченківські лауреати: Іван ДЗЮБА, Дмитро ПАВЛИЧКО, Микола ЖУ-<br />

ЛИНСЬКИЙ, Роман ІВАНИЧУК, Роман ЛУБКІВСЬКИЙ, Ігор КАЛИНЕЦЬ – Львів, Василь ЗАХАР-<br />

ЧЕНКО – Черкаси, Степан ПУШИК – Івано-Франківськ, Степан КОЛЕСНИК – Київ, Анатолій КИ-<br />

ЧИНСЬКИЙ – Херсон, Дмитро КРЕМІНЬ – Миколаїв, Василь ШКЛЯР – Київ; письменники: Микола<br />

РЯБИЙ – Вінниця, Вадим ВІТКОВСЬКИЙ – Вінниця, Василь БОНДАР – Кіровоград, Григорій КЛОЧЕК<br />

– Кіровоград, Григорій ЛЮТИЙ – Запоріжжя, Геннадій ЩИПКІВСЬКИЙ – Одеса, Олександр ВЕРТІЛЬ –<br />

Суми, Василь ГОРБАТЮК – Хмельницький, Галина ГАЙ – Київ, Анатолій ГАЙ – Київ, Людмила ЯРЕ-<br />

МЕНКО – Вінниця.<br />

Березень року Божого <strong>2014</strong> р.<br />

Історія парафії<br />

Кожна громада має свою історію, але в громади<br />

Папандуа вона дуже дивна. Церква святого<br />

Володимира у Папандуа, маленькому<br />

містечку на півдні Бразилії, вважається першою<br />

в Бразилії, яка підпорядкувалась митрополиту<br />

Іоану Теодоровичу.<br />

Українці імігрували у місцевість навкола Папандуа<br />

наприкінці ХІХ століття. Спочатку вони оселилися<br />

у селищі Ірасеміні, близько 15 км від Папандуа.<br />

У той час там був побудований величезний грекокатолицький<br />

храм. У 1922-му році деякі вірні були<br />

розчаровані у місцевому греко-католицькому духовенстві<br />

та почали розважати про історичну церкву<br />

своєї батьківщини. Тож вони написали листа голові<br />

Української Автокефальної Православної Церкви в<br />

США митрополитові Іоану Теодоровичу з проханням<br />

надіслати православного священика, щоб опікувався<br />

їхнім духовним життям.<br />

У 1930-му владика Теодорович послав до Бразилії<br />

отця Григорія Онищенка. Нова православна<br />

громада була започаткована у місті Ірасеміні (нині<br />

приміська територія Папандуа). У 1932-му році був<br />

зареєстрований статут громади в офісі місцевого<br />

врядування і в 1933-му було завершено будівництво<br />

нового храму. Храм мав три куполи. Громаду<br />

складали приблизно 52 сім’ї, котрі брали активну<br />

участь у заходах громади, окрім багатьох інших<br />

вірних, які відвідували літургії та церковні служби.<br />

Віруючі були в захопленні від насиченого церковного<br />

життя, і кількість новоприбулих зростала. Було<br />

споруджено будинок 7 х 6 метрів для священика та<br />

його сім’ї.<br />

Але проблеми не забарились. Греко-католицьке<br />

та римо-католицьке духовенство почало переслідувати<br />

православних мирян та священика. Через<br />

внутрішню незгоду тець Григорій Онищенко переїхав<br />

у Курітіба з Папандуа. Деяких православних<br />

було арештовано, їм погрожували, їх катували. У<br />

1937-му році, коли запанувала диктатура Джетуліо<br />

Варгаса, переслідування посилились. Православним<br />

українцям також було заборонено прилюдно<br />

розмовляти українською мовою (на той час літургія<br />

служаилась українською мовою). У 1939-му<br />

отець Дмитро Сідлецький переїхав до Папандуа та<br />

намагався боротися з переслідуваннями. Його також<br />

було заарештовано у 1941-му, йому наказали<br />

залишити громаду. Його було визволено 31 березня<br />

1942-го року. В той рік він відправив святкову<br />

пасхальну літургію. Тиск на громаду був настільки<br />

сильним та жорстоким, що люди цілими сім’ями<br />

імігрували до США, Канади, або до інших регіонів<br />

Бразилії. Отець Сідлецький помер у 1945-му та був<br />

похований на місцевому православному цвинтарі.<br />

Туга та відчуття зради панували у серцях небаготьох<br />

правоставних віруючих, які залишалися у Папандуа.<br />

Митрополит Іоан Теодорович відвідав парафію<br />

у 1954-му році. На той рік громада налічувала лише<br />

8 сімей. З 1945 по 1970 громада Папандуа не мала<br />

священика, сужбу відправляли лише кілька разів на<br />

рік, коли до них могли приїхати священики з Курітіба.<br />

(Курітіба розташована 180 км від Папандуа).<br />

Від 1970 до 1989 служб взагалі не проводилось.<br />

Храм було зруйновано проти волі вірних у 1983-му.<br />

Дивне та підозріле рішення про зруйнування було<br />

подане як дозволене владою, деяких віруючих, які<br />

протестували, було заарештовано.

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!