Успенська вежа № 9 (2014)

More documents

Recommendations

Info

2 19 серпня вірні УАПЦ разом із духовенством відзначили 25 річницю відродження УАПЦ. Святкування відбулося скромно і без широкого розголосу у зв’язку із подіями в Україні та жалобою у Львові зокрема. Зранку у Петро-Павлівському храмі було відслужено св. Літургію, яку очолили митрополити Львівський Макарій та Івано-Франківський Андрій. Зокрема у проповіді було згадано славні часи розвитку УАПЦ, її встановлення та вплив львівських священиків о. Володимира Яреми, о. Івана Пашулі на розвиток духовного життя в Україні та за її межами. Після богослужіння митрополит Макарій нагородив Петра Колодія, голову Львівської обласної ради (парафіянина Успенської церкви) та мера Львова п. Андрія Садового подячни- 23 серпня 2014 р. хор «Ставрос» Львівського крайового ставропігійного братства св. ап. Андрія Первозваного відвідав парафію Преображення ГНІХ с. Вирова Камянко-Бузького району Львівської області. У рамках тижня молитви, присвяченого 25-й річниці 3-го відродження УАПЦ та 75-й річниці з дня побудови і освячення церкви, відбувся вечір духовної пісні. Між церковними піснеспівами доповіді про православне минуле Львівщини мали п. Микола Бандрівський та п. Володимир Харко. Також цікавою була зустріч із професором Андрієм Содоморою, сином Вересень 2014 НОВИНИ БРАТСТВА 25 річниця відродження УАПЦ Урочистості у Вирові У першу неділю після Успіння Богородиці наша церква традиційно проводить фестиваль Богородичних піснеспівів «Богородице, Діво, радуйся». Цього року формат фестивалю був дещо іншим: приурочений 25-й річниці Третього відродження УАПЦ. Сценарій заходу побудований виключно на словах Патріярха Димитрія, які є актуальні й сьогодні. Із вітальним словом до присутніх від духовенства звернувся о. Василь Луцишин – віцепрезидент Всеукраїнського біблійного товариства та ректор Львівської духовної семінарії УАПЦ, який водночас і вручав усім колективам дипломи учасників та говорив слова подяки до виконавців. Велику кількість слухачів радували своїми піснеспівами парафіянка Ус- ми благословенними грамотами. Було відслужено панахиду на могилі Патріярха Димитрія. Увечері в Будинку розвитку дитячої творчості на пл. Петрушевича пройшла урочиста академія, котра була приурочена 25-річчю відродження УАПЦ. З доповіддю виступив о. Микола Кавчак, відбулася презентація фільму про життя Церкви на Львівщині впродовж 25 років. Творчу програму вів отець-протодиякон Тарас Солук, виступали хори храму Свв. апп. Петра і Павла та «Ставрос» Львівського крайового ставропігійного братства св. ап. Андрія Первозваного. Наприкінці виступив митрополит Львівський Макарій, який подякував вірним за молитву та утвердження УАПЦ. свяченика о. Олександра Содомори, який побудував 75 років тому храм та вів душпастирську працю на цій парафії протягом 44 років. Приєдналися до заходів і парафіяни й хор с. Любелі Жовківського району. Наступного дня, 24 серпня, парафію вівдвідав митрополит Львівський Макарій. У співслужінні більше десятка священиків Жовківського, Буського, Пустомитівського та Стрийського деканатів владика очолив Святу Літургію. Під час малого входу настоятеля церкви о. Андрія Вереса було нагороджено митрою. Відбувся хресний хід та коротка зустріч із парафінами с. Вирова. Фестиваль Богородичних піснеспівів пенської церкви і лауреатка Шевченківської премії Натала Половинка, хори львівських храмів Успіння Пресвятої Богородиці, Свв. апп. Петра і Павла, Св. арх. Михаїла УАПЦ, Преображення ГНІХ (УГКЦ), із м. Золочева з парафії св. Софії та хор Львівського крайового ставропігійного братства св. ап. Андрія Первозваного. У зв’язку із надзвичайно складною ситуацією в державі, наприкінці фестивалю після виконання гімну «Боже великий, єдиний» відбувся збір коштів для потреб львівського військового шпиталю. Присутні склали пожертву 3100,00 гривень, котрі передані для лікування ранених захистників Батьківщини. Новини підготував Юрій ФЕДІВ. Світлини Олега ПАНАСА. Українська Православна Церква США відзивається Єпископ Даниїл, полковник Іван Гайда та митрополит Макарій з помічником під час зустрічі. Для багатьох американців, довго-триваюча війна на Сході України здається далекою та чужою для них подією, яка тільки частково торкається їхнього життя. Але в парафіяльних громадах УПЦ США вірні, які на власні вуха чують від поранених у цій війні жахливі історії, кожної неділі приходять до храмів Божих, щоб помолитися, висловити своє занепокоєння та загоїти свої душевні рани. Під час нещодавньої поїздки на Україну, Його Преосвященство Владика Даниїл, голова Консисторії УПЦ США на власному досвіді побачив реалії довго-триваючого воєнного конфлікту в Україні виконуючи доручене йому благословення Церкви відвідати поранених солдатів Українських Збройних Сил та надати матеріальну допомогу. З допомогою Митрополита Макарія, Львівської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, владика Даниїл відвідав Військово-медичний клінічний центр Західного регіону у місті Львів, Україна. Від початку збройного конфлікту ця військова медична установа лікує тисячі поранених військовослужбовців. Також, цей заклад є добре обладнанийусім необхідним, щоб забезпечити відповідний догляд пацієнтів, які зазнали тілесних травм на війні. Візит до лікарні почався 30-ти хвилинною зустріччю з полковником Іваном Гайдою, який є головним завідувачем лікарні та одним з головних лікарів. Єпископ Церкви швидко зрозумів усі випробування та благословення, з якими ця військова установа зустр-
Гавриїл Федорович Костельник (Габор Костельник Гомзов; 15 червня 1886, с. Руський Керестур, тепер Воєводина, Сербія — 20 вересня 1948, Львів) — священик УГКЦ, український (руський) теолог, мовознавець, письменник, історик, церковно-громадський діяч, доктор філософії з 1913 року. Навчався у гімназіях міста Винковиці та Загреба. У 1906–1907 роках на теологічному факультеті Загребського університету, закінчив 1911 року теологічний факультет Львівського університету. 1913 року, завдяки протекції митрополита Андрея Шептицького продовжив навчання у Фрібурзькому католицькому університеті (Швейцарія), де захистив докторську дисертацію на тему «Про основні джерела пізнання». 1913 року одружився у Львові з донькою директора української гімназії в Перемишлі Елеонорою Зарицькою, після чого прийняв духовний сан. Був греко-католицьким священиком, викладав у львівських гімназіях, з 1920 — у Львівській духовній семінарії, з 1928 — професор Львівської богословської академії. У 1920–1929 роках редагував церковний журнал «Нива» у Львові. 11 червня 1936 р. о. Василь Лаба — крилошанин Митрополичої капітули, о. Гавриїл Костельник — професор гімназії, о. Петро Козіцький — квестор Богословської академії — докладно оглянули Чудотворну ікону Розп'яття Христового Глинянах, склали протокол огляду.[1] Протягом 1939–1941 років Костельника неодноразо- Вересень 2014 3 ПАМ’ЯТЬ Мученик за Святе Православіє Вже в 1926 році в о. Гавриїла Костельника дозріла думка при необхідність нашого возз’єднання з Православною Церквою. Доказом цього є його маленька, всього на 16 сторінок, брошурка під заголовком «Нова доба нашої церкви», яку він розіслав усім передплатникам церковного журналу «Нива» в 1926 році. В цій брошурі о. Костельник звернувся до всіх уніатів з закликом «реставрувати стару Візантію». Заклик був завуальований, неясний, загадковий. Щоб здобути в автора брошури бодай трохи роз’яснень, помістив я тоді в «Ниві» (1926 р., стор. 153) статтю-запит під заголовком: «Чи справді нова доба нашої церкви?» Подаю уривки з цієї статті. «Чимось новим, потішаючим, солодким повіяло зі сторінок «Нової доби» о. д-ра Г. Костельника. Немов весняний легіт, що топить ледя-иу кригу і будить нове життя, немов нове Шевченкове — «вставайте, кайдани порвіте!» Чи се справді заповіт «нової во викликали в органи НКВС, де переконували схилити митрополита Андрея Шептицького до приєднання УГКЦ до Російської православної церкви. Для здійснення тиску було заарештовано старшого сина Костельника і розстріляно у червні 1941 року під час відступу радянських військ. Пізніше другий син Костельника вступив добровольцем до дивізії «Галичина». Пізніше цей факт використовувався радянською владою для шантажу. Костельник взяв участь у підготовці та проведенні Львівського церковного собору (1946), що декларував скасування Брестської унії і приєднання греко-католиків УРСР до Російської Православної Церкви. У вересні 1948 року на вулиці Краківській, перед Преображенською церквою, о. Костельника застрелено. Відразу після цього спецслужби намагались змусити вдову Костельника визнати, що убивцею був син-дивізійник. Радянська пропаганда звинуватила у вбивстві підпілля ОУН. Організатори та виконавці вбивства залишаються невідомими. Не виключено, що сталінські спецслужби прибрали небажаного свідка ліквідації УГКЦ, бо вбивцю застрелив енкаведист під час утечі з місця злочину, за кілька десятків метрів від храму. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 2) біля своєї малолітньої доньки Святослави (1914–1920). Поруч похована дружина Елеонора Костельник (1891–1982) Із спогадів про о. Гавриїла Костельника доби нашої церкві’», чи то лише потопаючий хапається бритви? Бо дійсно наша судьба подібна до потопання; а якщо б ми хотіли бути оптимістами, то скажемо, що доля нашої уніатської церкви, як доля старця, сказаного на нужденне «доживіття», якому молоді спадкоємці дають ще прожити якийсь час, однак раді би спекатися його чимскорше... Нова (польська) унія, яка тепер заводиться, старається зіпхати з овиду нашу стару унію... Отже, реставрація становища давньої Візантії! Це — одинока ідея, яка може поставити унію на її власні ноги. В імені всіх священиків, які бажають кращої долі для нашої церкви, прошу автора «Нової доби»: будьте ласкаві точніше опреділити. що Ви розумієте під «старою Візантією»?» В цьому ж числі «Ниви» о. Г. Костельник умістив свою відповідь на моє запитання. Відповідь була довга, але так само невиразна, туманна, завуальована, як і його брошура «Нова доба нашої церкви». Все-таки деякі його вислови були дуже характерні. Зокрема, він писав так: «Що для нашої церкви настала дійсно нова доба, — се життєвий факт. Наша унія перебуває кризу, яка може закінчитися тільки якоюсь новою розв’язкою. Для нас ясно, що така унія скорше чи пізніше — як тільки Схід прийде до перемоги — мусить завалитися. Що ж, отже, зостається нам? Довесіи нашу унію до чистого типу... Очевидно, се поки що може статись переважно тільки в теорії... Що я розумію під Візантією? Не те, що було й минуло, але те, що нам давня Візантія передала в спадщину... І ніяких більше зворотів не треба нам робити, тільки свідомо плекати те, що дійсно наше». Мені стало ясно, що замаскований зміст брошури і такий самий стиль відповіді о. Г. Костельника доводить, що автор не хоче, або й не може, подати своїх думок у розкритому плані. І я вирішив особисто про це розвідати. Внедовзі мені трапилась нагода бути в о. Г. Костельника, і яЧзаетав його самого. Побачивши мене, сказав він з щирим посміхом: «От так, чоловіче, треба було зразу зробити! Замість запитувати мене через «Ниву», зайти прямо сюди. Ще не прийшов час. щоб можна було розкрити наші карти, але вірю, що він скоро надійде»... Ми розмовились докладно про «Нову добу». О. Гавриїл жваво, з пафосом переконував мене, що іншого виходу нема, як «реставрувати Візантію». «Я розумію під цим, — сказав він, — поворот до віри наших батьків». Отже, ще за двадцять років до нашого соборного возз’єднання о. Г. Костельник уже був апостолом нашого повороту до східного пра-вославія. Це бу.т? його задушевна ідея і мрія, за яку він боровся і віддав своє життя. Нехай же ця згадка буде виразом щирої вдячності, духовною квіткою на його могилу! Протоієрей Григорій МИРОВИЧ. («Православний вісник» №11, Львів, 1948 р.) з допомогою до поранених українських солдатів ічається кожного дня. Потреба сучасного медичного обладнанням є необхідною; лікарі та медичний персонал є доброзичливими та співчутливими, що духовно зворушує. Тут і тепер, потреба є необхідна - людське життя є найбільш священним даром від Бога. Близько 400 поранених солдат знаходяться в лікарняних палатах. Привезений до лікарні Митрополитом Макарієм в супроводі протоієрея Івана Галущака - настоятеля парафії Святого Володимира Української Православної Церкви в Пітсбурзі, Пенсильванія, владика Даниїл відвідав багато з цих молодих людей. Як єпископ Української Православної Церкви США він змогу помолитися з ними, поговорити з членами сім’ї та медичним персоналом; все ж таки, ніякі слова підбадьорення не можуть забрати біль від 20-річного Андрія, або трохи старшого Олексія, або молодшого Олександра, або ледь впізнаного Олега (45% тіла котрого постраждало від опіків), або Андрія, який втратив ліву ногу і в якого на грудях залишилися сліди від куль… З благословення Високопреосвященнійшого Митрополита Антонія, Першоієрарха УПЦ США, Церква звернулася до Української громади і змогла зібрати більше $100,000.00 на підтримку українських біженців, поранених солдат та допомогу сім’ям загиблих героїв Українського Майдану. Від імені ієрархів, духовенства, вірних та Консисторії Української Православної Церкви США висловлюємо вдячність усім вам, дорогі брати і сестри у Христі за ваше співчуття, любов та молитви. Нехай Бог благословить усіх нас! Єпископ Даниїл під час відвідин поранених воїнів.
Page 1: ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇ
Page 5 and 6: Вересень 2014 5 ДО 25-Р
Page 7 and 8: Вересень 2014 7 Лист М

Успенська вежа № 9 (2014)

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

Delete template?

Save as template?