Науковий вісник Чернівецького університету: Правознавство

Проекція філософсько-природничих уявлень Анаксімандра Мілетського на проблеми процесу державотвореннятому вчення Анаксімандра є не лише філософським,а своїм сутнісним змістом проникає до державно-правовоїсфери буття соціуму.На підтвердження цього припущення наведемодумку С.Я.Лур’є, який вказував на те, щофактично в основі філософських поглядів Анаксімандралежить «закон єдності та збереженнякількості матерії» (частини міняються, ціле жнезмінне). Але також він, скоріш за все вперше,сформулював закон симетрії, який, в свою чергу,з часом склав основу усієї філософії Демокрита[6, c.40]. І дійсно у вченні Анаксімандра первиннаматерія є спільною для всього сущого у Всесвіті.Її кількість – стала, не збільшується і незменшується, а лише набуває різноманітнихформ, які припиняючи своє існування знову повертаютьсядо складу праматерії, тобто «апейрону».В даному випадку вчення філософа перекликаєтьсятакож із біблійними постулатами, проте, що все походить із праху та в прах й перетворюється(Буття, 3, 19). Сама ж вихідна матеріядля всього сущого – єдина, її кількість – незмінна,не дивлячись на те, що вона, в залежності відпевних обставин, набуває різноманітних форм. Вданому випадку знову ж таки підтверджуєтьсяприродничість філософських поглядів давньогрецькогомислителя, який у власній творчій спадщинізначно випередив свій час у сфері розробкиосновних природничих законів та основоположнихфілософських принципів.Анаксімандр обґрунтовував доказ своєїтеорії, згідно якої первинна субстанція не можебути ані водою, ані будь-яким іншим відомимелементом, наступним чином: якщо б один із нихбув основним, то він поглинув б усі інші. Аристотельвказує, що Анаксімандр розглядав ці відомійому елементи як стихії, що знаходяться упротистоянні одна до іншої: «Повітря холодне, водаволога, вогонь гарячий». А тому, «якщо один ізцих елементів був би нескінченним, то інші б давнозагинули». Відповідно, первинна субстанціяповинна бути нейтральною у цій космічній боротьбі[10, c.50]. Цікавою з цього приводу є думкаС.Я.Лур’є, який зазначав, що якщо всі чотири елементи– є тільки різноманітними станами єдиної тавічної матерії, то зовсім довільним є (і лише пережиткомпервісних релігійних уявлень) надання перевагиодному з цих елементів, роблячи його основнимта первісним [6, c.40].Знаходячись в «апейроні» його складовічастини перебувають у цілковитій гармонії, урівноважуючита взаємодоповнюючи одна одну.Поза первинною матерією між цими стихіямирозпочинається боротьба, яка спричинюється, нанашу думку, порушенням рівноваги, пропорції, уякій ці елементи перебували у складі «апейрону».Цим філософ, на наш погляд, хотів вказатина хиткість систем стримувань та противаг міжстихіями та на непостійність грані, за якою настаєдисбаланс. Проекціюючи вказані ідеї мислителяна суспільну та державно-правову сферибуття, можна провести паралелі між станом елементіву складі первісної матерії та системоюстримувань і противаг в процесі діяльності державногоорганізму. Відомо, що незначне порушеннябалансу сил та повноважень у сфері діяльностідержаних органів, може призвести дозбоїв в роботі всієї системи в цілому, до виникненняавторитаризму і навіть до зміни державноголаду. Тому налагодження та балансування системизавдань та повноважень державних органівє досить важкою та відповідальною проблемою,яка потребує якісного вирішення в процесі розбудовиправової держави.На нашу думку слід досить виважено підходитидо проблеми визначення завдань та повноваженьтого чи іншого державного органу, намагатисянайбільш повно та детально вирішити це завдання,проаналізувавши можливі наслідки, з метоюнедопущення дисбалансу в системі органівдержавної влади та управління, взявши за основу,так би мовити, принципи побудови «апейрону».Висновки. Звичайно, багато проведенихнами паралелей є лише ідеями, що побудовані напринципах, сформульованих Анаксімандром. Мине можемо стверджувати той факт, що цей мислительбув видатним державним чи політичнимдіячем, що він пропонував своє бачення побудовичи розвитку державного чи правового організмів.Своєю творчістю філософ прагнув пізнатитаємниці світобудови, світоутворення і до державно-правовихпроцесів мав тільки опосередкованевідношення. Але його філософська спадщина,в той же час, відіграє значну роль в процесістановлення та розвитку державно-правових інституційта визначення обсягу їх повноважень. Атому творчість філософа потребує ґрунтовногофілософсько-правового дослідження.Список літератури1. Анишкин В.Г. Великие мыслители: историяи основные направления философии в краткомизложении. – Ростов-на-Дону: Феникс,2007. – 333 с.2. Античная философия: Энциклопедическийсловарь. – Москва: Прогресс-Традиция,2008. – 896 с.Науковий вісник Чернівецького університету. 2011. Випуск 559. Правознавство. 21