Науковий вісник Чернівецького університету: Правознавство

УДК 342.511ІІ. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО© 2011 р. О.Т. ВолощукЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціФОРМА ПРАВЛІННЯ: ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬДосліджуються й аналізуються думки відомих мислителів, вчених-державознавців та філософів про формуправління держави, починаючи із античних часів і завершуючи сьогоденням. Робиться висновок про те, щоформа правління має засадниче значення для вивчення конституційно-правового регулювання організації тафункціонування держави. Традиційний зміст поняття “форма правління”, що визначає поділ держав на республікита монархії, прийнятний і для аналізу сучасних політичних інститутів і процесів.Ключові слова: форма правління, система правління, система влади, монархія, республіка.Постановка проблеми. З-поміж різноманітнихформ людського спілкування найпершезначення повинно бути, беззаперечно, визнано задержавою. Ще за античних часів вона охоплювалаусі без винятку аспекти людського життя. І внаш час, хоча поряд із державою існує чималоінших форм суспільного єднання людей, державаусе-таки, так чи інакше, розповсюджує свійвплив на всі сторони суспільного життя. Тому,досліджуючи будь-яке суспільне явище, постійнодоводиться мати справу із питанням про формиорганізації та діяльності держави. Російськийрелігійний філософ і правознавець І. О. Ільїн підкреслював,що держава - це союз людей, організованийна засадах права, об’єднаний пануваннямнад єдиною територією та підпорядкуваннямєдиній владі [8, с. 98]. Для науки конституційногоправа проблематика визначення сутності формиправління держави відноситься до таких, щовикликають найбільший інтерес.Ступінь розробленості проблеми. Аналізвітчизняної наукової літератури новітнього періодуз даної проблеми можна підрозділити на дваперіоди: радянський, який базувався на марксистсько-ленінськійметодології, і сучасний, щобере свій початок з кінця 80-х років XX ст. Загальніта спеціальні праці з конституційного правапро взаємовідносини вищих органів державноївлади, про поняття та зміст форми держави, написаніза радянських часів, правознавцями Л.М. Ентіним [30], І. П. Ільїнським [9], І. С. Криловим[10], А. О. Мішиним [11] та ін. відображалидійсність, проте принципові висновки, особливоті, що висловлювали ставлення авторів досоціальних аспектів державного ладу, давалиоцінки ролі тих чи інших владних інституцій,були, через надмірну заполітизованість та ідеологізацію.З початку 80-х у 90-х рр. минулогостоліття зявляються праці, що серйозно аналізуютьпроблеми взаємовідносин вищих органівдержавної влади залежно від форми правління взарубіжних країнах. Серед спеціальних працьцього періоду можна назвати дослідження С. А.Єгорова [6], Н. Р. Нижник [12], В. Ф. Погорілка[13; 14], Н. А. Сахарова [15; 16], Ю. П.Урьяса[20], М.В. Цвіка [22; 23], В. Є. Чиркіна [26], В.М. Шаповала [28; 29] та ін. Водночас маємо відзначити,що все ж у науці конституційного праваіснує вакуум, відсутнє спеціальне дослідженняпро проблеми визначення сутності поняття «формаправління» у сучасних реаліях, хоча проблемамивизначення ідеальної моделі організаціїдержави займалися ще стародавні філософи.Мета статті полягає у дослідженні та аналізізмісту поняття «форма правління».Виклад основного матеріалу. Форма правліннямає засадниче значення для вивченняконституційно-правового регулювання організаціїта функціонування держави. Вона є тим ключем,за допомогою якого тільки і можна розібратисяу сутності тієї чи іншої системи органівдержавної влади, встановленої конституцією відповідноїдержави. Вже в античній державознавчійнауці однією з найбільш геніальних ідей булавизнана думка, що форми держави тотожні з формамидержавного устрою. Антична теорія виходилаз кількості осіб, які здійснюють панування.З юридичного погляду припускалася можливістьіснування двох альтернатив. Верховна воля, щонадає дух державі, утворюється в силу конституції,або чисто психологічно і, отже, природним,або юридичним і тому штучним шляхом. У першомувипадку процес утворення волі закінчуєтьсяу межах однієї фізичної особи, утворена такимчином воля держави є водночас фізичною, індивідуальноюпевною волею. В іншому випадкуволя держави пізнається на основі будь-якоїюридичної події, із вольових актів багатьох фізичнихосіб, а тому вона є не волею індивідуально-певноїживої особи, а винятково тільки волеюНауковий вісник Чернівецького університету. 2011. Випуск 559. Правознавство. 33