Успенська вежа, № 5 (2016)
Успенська вежа, № 5 (2016)
Успенська вежа, № 5 (2016)
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Оксана ЗАХАРЧУК<br />
Травень <strong>2016</strong><br />
Безцінна Шевченкова реліквія<br />
Тарас Григорович Шевченко є такою феноменологічною постаттю, яка змогла охопити минуле і сучасне рідного<br />
українського народу і стати провидцем його майбутнього. Власне безмежною відданістю Україні Шевченко завоював<br />
глибоку і щиру любов та славу серед українців. Його називали Батьком і зверталися «Тарасе Григоровичу», або<br />
мали за близького, задушевного друга і звали просто Тарасом, або як наставника та виразника народних дум і прагнень<br />
кликали Кобзарем. Шевченко усвідомлював високу місію, покладену на нього Богом, і з гідністю говорив, що історія<br />
його життя є часткою історії України. І українці віддавали і віддають йому невмирущу всенародну шану.<br />
7<br />
Автор статті висловлює найсердечнішу<br />
подяку Тарасові Мироновичу<br />
Максимовичу – інженеру-конструктору,<br />
та Ігореві Степановичу<br />
Поповичу – інженеру-будівельнику,<br />
за надані матеріали та світлини.<br />
Тарас Максимович в<br />
Каневі біля футляра,<br />
в якому зберігається<br />
оригінал посмертної<br />
маски Шевченка<br />
Оригінал посмертної<br />
маски Шевченка, який<br />
зберігається<br />
в Канівському музеї<br />
Т. Шевченка<br />
Євген Козинець<br />
Одразу ж після смерті Шевченка<br />
скульптор Федір Каменський<br />
отримує дозвіл на зняття посмертної<br />
маски з лиця поета. Разом з Ф. Каменським<br />
працював російський скульптор<br />
Петро Клодт. Протягом 10–11<br />
березня 1861 року було зроблено гіпсовий<br />
відбиток обличчя Шевченка.<br />
На думку Тараса Максимовича, який<br />
досліджує це питання, оригінальних<br />
посмертних масок Шевченка є три.<br />
Одна з них зберігалася в Київському<br />
музеї Шевченка; друга – в музеї<br />
Шевченка в Палермо (Канада), і третя<br />
– в Канівському музеї-заповіднику<br />
«Могила Т. Г. Шевченка». Появі такої<br />
унікальної безцінної реліквії в Каневі<br />
ми завдячуємо вчителю львівської загальноосвітньої<br />
школи <strong>№</strong> 44 Євгену<br />
Козинцю. А те, як ця маска попала до<br />
Львова, виявили учні Є. Козинця –<br />
згадуваний Тарас Максимович і його<br />
приятель Ігор Попович. Перед смертю<br />
Ф. Каменський передав оригінал<br />
посмертної маски Шевченка на зберігання<br />
своєму знайомому Григорію<br />
Вашкевичу, а той – своєму синові.<br />
Згодом маска потрапляє до його племінника<br />
– Марка Шивлягіна, який був<br />
родичем дружини Є. Козинця. Ідучи<br />
на фронт, М. Шивлягін віддав маску<br />
Козинцям, де вона і зберігалася з 1941<br />
по 1961 рік. Відчуваючи прихід смерті,<br />
Євген Козинець дарує посмертну<br />
маску Шевченка музею-заповіднику<br />
в Каневі. Для підтвердження достовірності<br />
та правдивості наведених<br />
фактів Тарас Максимович їздив у<br />
жовтні 2014 року до Канева, щоб на<br />
власні очі побачити і пересвідчитися,<br />
що і футляр, і маска, яка в ньому<br />
зберігається, є ідентичними до тих,<br />
які він бачив, коли був школярем на<br />
уроках Є. Козинця. Є і документальні<br />
докази із Канівського музею, що цей<br />
цінний експонат їм подарував Євген<br />
Копія з оригіналу посмертної маски Шевченка, зроблена Федором<br />
Каменським у травні 1861 р., яка зберігається у Львівському<br />
національному музеї ім. Андрея Шептицького<br />
Козинець (лист-відповідь, датований<br />
15 березня 1961 р.).<br />
Стосовно двох інших оригінальних<br />
посмертних масок Шевченка, то<br />
ситуація виглядає не зовсім втішною.<br />
Та маска, яка була у фондах Київського<br />
музею Шевченка у Києві, при поверненні<br />
фондів з евакуації в Новосибірську<br />
не потрапила після війни<br />
до Києва. Можливо, вона опинилася<br />
в Санкт-Петербурзі, куди попала частина<br />
фондів з Київського музею<br />
Шевченка. У Києві, на жаль, експонується<br />
лише маска-копія. Третя оригінальна<br />
посмертна маска нашого генія<br />
була в музеї Шевченка в Палермо в<br />
Канаді. В 1995 р. там сталася пожежа,<br />
тож нам достеменно не відомо,<br />
чи збереглася у них ця маска. Отже,<br />
цілком імовірно, що завдяки Євгенові<br />
Козинцю Україна має дорогоцінний<br />
скарб – оригінал посмертної маски<br />
Шевченка в єдиному екземплярі.<br />
Окремо слід зауважити, що<br />
Львів може пишатися тим, що в<br />
Національному музеї ім. Андрея<br />
Шептицького є не менш цінний<br />
експонат – копія з оригіналу посмертної<br />
маски Шевченка роботи<br />
Ф. Каменського, зроблена ним на<br />
замовлення друга Шевченка Василя<br />
Тарновського, відомого промисловця<br />
з Чернігова. Її передав<br />
до Львова його син як дарунок Науковому<br />
Товариству ім. Шевченка в<br />
1895 році.<br />
Безсмертний образ Тараса Шевченка<br />
назавжди залишиться живим<br />
у вдячній людській пам’яті. Його<br />
полум’яне слово промовляє до національної<br />
гідності українців і закликає:<br />
«Смирітеся, молітесь Богу //<br />
І згадуйте один другого. // Свою<br />
Україну любіть, // Любіть її... Во время<br />
люте, // В остатню тяжкую минуту<br />
// За неї Господа моліть».<br />
Марія ГОРБАЛЬ<br />
НА ШЕВЧЕНКОВУ МОГИЛУ<br />
Щороку у Каневі у травневі<br />
шевченківські дні проходить<br />
національна конференція Всеукраїнського<br />
Братства св. ап. Андрія<br />
Первозваного за участю голів<br />
братських осередків. І, однозначно,<br />
члени Львівського крайового ставропігійного<br />
Братства св. ап. Андрія<br />
Первозваного, на чолі з головою<br />
Братства, беруть у цій конференції<br />
участь, а, разом з тим, йдуть на святе<br />
місце - до могили Кобзаря, помолитися<br />
за його душу і за долю України<br />
Кожен, хто усвідомлює себе українцем,<br />
хоч би раз у житті побував на<br />
могилі Тараса Шевченка в Каневі. І<br />
ця традиція започаткована відтоді,<br />
відколи українська земля прийняла до<br />
себе тіло великого українського Генія.<br />
Подаємо фрагмент листа Олександра<br />
Кониського (автора тексту<br />
церковного гімну України «Боже великий,<br />
єдиний») до Тита Реваковича<br />
(українського галицького судді,<br />
визначного громадського діяча) за<br />
27 серпня ст.ст. 1888 року. Лист збе-<br />
12 серпня рушив<br />
на Тарасову<br />
одного боку хреста<br />
золоті слова:<br />
могилу, поклонитися<br />
«Шевченко. Р. 25<br />
тий святий<br />
землі, що приняла<br />
й тримає найсвятніші<br />
кістки нашого<br />
генія, нашого мученика!<br />
Там ми переночували.<br />
Могила<br />
у великому ладу:<br />
більш як півморга гора… обсипалася, а<br />
біля ворит стоіть нова велика хата на<br />
дві половини; в одній лишився сторож,<br />
друга для приізджих: ся прибрана звичайно<br />
як наша народня хата; на столі<br />
лежить «Кобзарь» – небавом буде в хаті<br />
великий портрет Тарасів. Гора оздоблена<br />
доріжками, квітками и деревами.<br />
лют. 1814 р. вмер<br />
26 лютого 1861<br />
р.». З другого – обличчя<br />
поета в профиль,<br />
вирізане на<br />
мармурі в Италіі<br />
и над ним золоті<br />
слова «Шевченко»<br />
(більш нічого не дозволено нам написати).<br />
Обличчя вставлено в постамент<br />
так, що поет дивится на Дніпро, котрий<br />
плине під самою могилою! Округ<br />
хреста бронзова гратка (дуже гарна) займає<br />
вона четверокутник 3 и 4 сажні…<br />
Отут на шпилі просидів я цілісеньку<br />
ніч. Не засну було! Серце вельми боліло…<br />
дивлячись на Дніпро, та на хрест.<br />
На шпиль ведуть 22 сходи. На самому<br />
Члени Львівського крайового ставропігійного<br />
Братства на могилі Кобзаря.<br />
шпилі Тарасова могила, заввишки буде Мучився я, мій Друже єдиний! Мучився<br />
думаючи: як то мало ми зробили за<br />
2 сажні, на ій залізний білий хрест на<br />
Травень, 2015<br />
постаменті, заввишки з постаментом 24 літ! як мало виконали Тарасового<br />
буде 3 1/2 сажні (близько 10 метрів). заповіту! Правда не давали нам, але ж<br />
рігаються у Львівській національній<br />
науковій бібліотеці імені В. Стефаника,<br />
відділ рукописів, ф. 93, од. зб. ний, оздоблений навкруги вінком. З за Збручем.<br />
Хрест наш національний, однорамен-<br />
мали зробити більше, коли не тут, так<br />
36, арк. 40–41 звор.: Нехай ніколи не заросте травою стежка до могили Великого Кобзаря!!!
Change language