You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
6 Червень <strong>2016</strong><br />
Марія ГОРБАЛЬ<br />
ОБІТНИЦЯ<br />
осподи, за що Ти мене<br />
– Гкараєш? За що караєш<br />
тисячі людей отут, у тому страшному<br />
Сибіру, де навіть сльоза не може<br />
викотитися з очей, бо замерзає? Господи,<br />
чим прогнівили Тебе? Що за<br />
свій край в оборону стали? Що не<br />
змирилися з «визволителями»? Господи,<br />
порятуй! – Такими тяжкими<br />
мольбами-молитвами розпочинав<br />
кожен свій день Василь Іглінський.<br />
До концтабору, що знаходився<br />
за 80 км від залізничної колії, їх<br />
пригнали етапом посеред зими 1946<br />
року. «Найзапекліших ворогів народу»<br />
відправили на рудникові копальні,<br />
– на явну повільну смерть.<br />
Їх, молодих юнаків УПА, вивезли<br />
наперед. Згодом повивозили на каторгу<br />
і усі їхні родини. Однак де, у<br />
яких кутках Сибіру перебували їхні<br />
рідні – ніхто з хлопців не знав.<br />
На фронті Василь не був – був<br />
ще неповнолітній, а от по закінченню<br />
війни в 1945 році вступив у лави<br />
УПА. Там теж його не хотіли приймати,<br />
та у своїх 16 він уже відчував<br />
себе досить дорослим, аби визначитися<br />
із подальшим життєвим вибором.<br />
– Подальша доля України була<br />
йому важливішою, ніж саме його<br />
молоде життя.<br />
Івано-Франківщина, край його<br />
рідний, як і вся Галичина, як і все<br />
Прикарпаття, жила своїм затаємниченим<br />
життям. Шумів ліс, вирували<br />
молоді помисли, клекотіли відчайдушні<br />
серця. Та ці сили опору були<br />
надзвичайно слабкими у порівнянні<br />
з озброєними «до зубів» російськими<br />
окупантами. Кадебістські облави<br />
вихорами прокочувалися і змітали<br />
на своєму шляху усе живе, змішуючи<br />
у землю і попіл.<br />
– Господи, порятуй мене, – лементував<br />
у молитвах Василь. – Дай<br />
сили, дай витримки, я хочу повернутися<br />
у свою рідну Україну, у свої<br />
рідні гори, я хочу почути дзюрчання<br />
струмочка, я хочу надивитися на<br />
яскраве сонце! Господи, не дай закостеніти<br />
в отих чужих мертвих снігах!<br />
Тут ітак пребагато кісток українських!<br />
– А виживу – я величний храм<br />
возведу Тобі до неба, Господи! Там,<br />
в рідній Україні, я всі сили, всі свої<br />
здобутки віддам на Твою прославу,<br />
Господи, рідною мовою! Я возвеличу<br />
ім’я Твоє, і нащадкам розповім<br />
про чудо Божої Сили. Бо вижити тут<br />
– то дійсно чудо, але, о Господи, сотвори<br />
його!<br />
І Господь сотворив чудо. Василь<br />
пережив десять років тяжких каторжних<br />
робіт на рудних копальнях<br />
у Сибіру. Один-єдиний з усіх, хто<br />
тоді з ним прибув, але вижив. Потім<br />
– поселення. А згодом отримав дозвіл<br />
на повернення в Україну. Та тільки<br />
не в рідну Івано-Франківщину, а<br />
в степову південну зону, на Миколаївщину.<br />
Немає гір, зате є прекрасне<br />
багряне сонце, немов у раю!<br />
Там, ще на поселенні, познайомився<br />
з дівчиною, такою ж каторжанкою,<br />
одружилися, і вже на<br />
південь України приїхали разом.<br />
Облаштував садибу, завів пасіку, як<br />
з діда-прадіда було в отчому краю,<br />
худібоньку, різну домашню птицю.<br />
Вже п’ятий десяток добігає на<br />
рідному вже тепер йому хуторі Суха<br />
Балка на Миколаївщині. Та кожен<br />
день він пам’ятає про свою обітницю<br />
перед Богом. – Продасть кухлик<br />
меду – копієчку докупоньки, продасть<br />
сир чи сметану – туди ж, бо ж<br />
треба звершити тепер свою справу<br />
– Господь же його мольби послухав!<br />
Та на величний храм, як обіцяв<br />
у своїй розмові з Господом, Василь<br />
таки не спромігся. А от капличка<br />
вийшла таки славна.<br />
Заклав кам’яний фундамент, привіз<br />
добротної білої цегли, потроху,<br />
рівень за рівнем, став піднімати мур.<br />
Уже й завершилось в риштуванні<br />
склепіння – типова українська баня.<br />
Треба тільки покрити її золотою булатною<br />
бляхою. Продав корівку, закупив.<br />
А тут уже допоміг грішми і<br />
парафіяльний священик із Миколаєва,<br />
ще одна парафіянка долучилася<br />
коштами.<br />
І виросла капличка, білостінна,<br />
золотоверха, – велична офіра Богові.<br />
Є в тих краях ще два інші храми –<br />
усі теперішні Василеві земляки туди<br />
ходять. Однак ті храми належать до<br />
Московського патріархату. Та в капличці<br />
лунає українська молитва.<br />
Така обітниця була Василя Іглінського<br />
перед Господом.<br />
Цю правдиву життєву історію розповів<br />
мені в 1999 році священик Іван Лещик<br />
із Миколаєва, який відправляє Службу<br />
Божу у капличці на хуторі Суха Балка<br />
Доманівського району на Миколаївщині,<br />
яку самотужки збудував Василь Іглінський.<br />
Чи живе він, пан Іглінський, зараз,<br />
чи вже в оселях Господа Бога – я не знаю.<br />
Зрештою, важливо те, що свою обітницю<br />
перед Господом він виконав.<br />
ХОР «СТАВРОС» ВЗЯВ УЧАСТЬ<br />
У XII ФЕСТИВАЛІ «ВЕЛИКОДНІ ДЗВОНИ»<br />
Хор Львівського ставропігійного братства св.<br />
ап. Андрія Первозваного «Ставрос» взяв участь<br />
у XII Фестивалі «Великодні дзвони». Ініціатором<br />
та щорічним організатором заходу є громада храму<br />
Преображення ГНІХ УГКЦ м. Львова (настоятель<br />
о. Ярослав Чухній). Цього року піснеспіви<br />
презентували понад 20 колективів із м. Львова,<br />
Пустомит та Нового Роздолу. Фестиваль об’єднав<br />
любителів церковної музики як парафіяльних хорів,<br />
так і народних і дитячих.<br />
Відкриття традиційно розпочалося із молитви<br />
«Христос воскрес», яку виконали зведені колективи.<br />
Парох Преображенської громади о. Ярослав<br />
Чухній звернувся до присутніх із словом Божим<br />
та благословив проведення фестивалю.<br />
Від УАПЦ виступили два колективи: братський<br />
хор «Ставрос» та парафії св. ап. Петра і Павла.<br />
НОВИНИ УАПЦ<br />
БРАТСТВО ОРГАНІЗУВАЛО<br />
ПІЗНАВАЛЬНУ ЕКСКУРСІЮ<br />
КИЇВЩИНОЮ<br />
13-15 травня Львівське ставропігійне братство<br />
св. ап. Андрія Первозваного організувало<br />
пізнавальну екскурсію Київщиною. Екскурс розпочався<br />
із відвідин дендропарку «Александрія»<br />
у м. Білій Церкві. Велика історія та незліченна<br />
кількість цікавих рослин, які зібрані у цьому парку,<br />
цікава розповідь місцевого священика УАПЦ<br />
прот. Сергія Ковальчука - все це разом збагатило<br />
львівських братчиків у знанні українського краєзнавства.<br />
Потім братчики відвідали краєзнавчий музей.<br />
Експозиції, які ведуть відвідувача у перші століття<br />
нашої ери та закінчуючи сучасністю, виражену<br />
у показі Майдану та обороні України від навали<br />
«сусідів».<br />
Наступним об’єктом екскурсії - Покровська<br />
церква у Пархомівці.<br />
На зворотній дорозі до Львова братчики відвідали<br />
Київ: спочатку завітали на Совки у парафію<br />
Різдва Богородиці УАПЦ. Там радісно зустрів<br />
гостей настоятель о. Валерій Копійка з парафіянами.<br />
У суботу 14 травня Православна церква святкувала<br />
священомученика Макарія, Митрополита<br />
Київського. Тож братчики привітали у приміщенні<br />
Патріархії УАПЦ Предстоятеля Церкви. Владиці<br />
було приємно, що така велика кількість земляків<br />
прибули до нього у гості (48 осіб), пам’ятають<br />
та шанують свого архієрея.<br />
Разом із Владикою Макарієм усі вирушили на<br />
вул. Інституцьку. У переддень вшанування жертв<br />
тоталітарних режимів вірні УАПЦ молитвою згадали<br />
про Небесну сотню та усіх новітніх патріотів.<br />
ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО СВ. АП. АНДРІЯ<br />
ПЕРВОЗВАНОГО ПЕРЕДАЛО ПАСКИ<br />
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ<br />
НА ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ<br />
Львівське братство св. ап. Андрія Первозваного<br />
передали паски військовослужбовцям на Південь<br />
України, які несуть службу на межі із окупованим<br />
Кримом. 28 квітня львівські паски вирушили до<br />
Херсону, де їх зустрів Владика Борис. На Великдень<br />
єпископ Борис освятив паски та через прот.<br />
Юрія Курила передав для військовослужбовців<br />
80-ї бригади ЗСУ. Разом із пасками братчики передали<br />
засоби гігієни та продукти харчування,<br />
церковну літературу.<br />
Нагадаємо, наше Братство намагається у кожну<br />
поїздку духовенства УАПЦ у зону АТО також<br />
внести лепту допомоги, сприяючи розвитку волонтерського<br />
руху.<br />
Джерело: http://stavropigia.lviv.ua/
Change language