You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Червень <strong>2016</strong><br />
7<br />
6 ЧЕРВНЯ 1990 РОКУ НА ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ ПРАВОСЛАВНОМУ СОБОРІ В КИЄВІ<br />
ЗАТВЕРДЖЕНО ФАКТ УТВОРЕННЯ УАПЦ І ОБРАНО ПАТРІАРХОМ КИЇВСЬКИМ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ МСТИСЛАВА (СКРИПНИКА)<br />
Віктор БОЙКО, м. Харків<br />
НАМ ЗДАВАЛОСЯ, ЩО МИ БАЧИМО АПОСТОЛА<br />
Той мудрий у житті, хто, може, менше дає, але дає з повноти свого серця.<br />
Той мудрий, хто вміє управляти народом, керувати народом з глибоким<br />
розумінням величини обов’язку перед Богом і великим народом!<br />
Патріарх Мстислав (Скрипник)<br />
ті неблизькі вже часи вітались<br />
У одне з одним «Слава Україні!»,<br />
чуючи у відповідь «Героям слава!».<br />
Цього було досить, аби знати: ті,<br />
хто так вітаються, свої. Вони – українці,<br />
а не хохли.<br />
Коли з радянської в’язниці було<br />
випущено правозахисника поета Степана<br />
Сапеляка, мені особисто (на той<br />
час старшому літпрацівникові часопису<br />
«Прапор») було «компетентними<br />
органами» настійно рекомендовано<br />
зробити допис для преси, де б<br />
повідомлялося, що «терористична<br />
організація, до якої входив Сапеляк,<br />
займалася збиранням зброї». Напевно<br />
ж, «для повалення радянської влади»,<br />
як писалося в багатьох сумнозвісних<br />
судових вердиктах 1931-1937 рр. Звичайно,<br />
матеріал у «Соціалістичній<br />
Харківщині» був надрукований, для<br />
допису, все ж, знайшли сумлінних і<br />
пильних «авторів»… Отож і наприкінці<br />
80-х основною рисою радянської<br />
пропаганди був наклеп і дезінформація.<br />
Уже було створено «Спадщину»,<br />
«Просвіту», Рух, Український фонд<br />
культури, а ми все ще перебували «під<br />
ковпаком» країни «социализма с человеческим<br />
лицом». Нас («неформалів»,<br />
«екстремістів», «буржуазних націоналістів»,<br />
словом, національно свідому<br />
громаду) трохи побоювались і, що<br />
тішило, поважали. Коли на одному з<br />
харківських стадіонів під час екологічного<br />
мітингу з’явився синьо-жовтий<br />
прапор у руках молодого хлопця, трибунами<br />
прокотились оплески. Міліція<br />
вже стриманіше хапала «порушника<br />
громадського спокою» і гумові кийки<br />
в хід пущено не було…<br />
Парадоксально, але факт: за українську<br />
державу боролись одні (переважно<br />
громадські організації гуманітарного<br />
спрямування), а брались<br />
очолювати її здебільшого або їхні<br />
противники (новостворені переважно<br />
із товстосумів під брехливими<br />
проукраїнськими програмами), або,<br />
в ліпшому разі, їхні опоненти. Звичайно<br />
ж, усе, що стосувалося суто національної<br />
справи, розв’язання суто<br />
українських проблем, і колишньою<br />
(радянською) і новою (т. зв. незалежною)<br />
владою або спотворювалось,<br />
або применшувалось, або взагалі заперечувалось.<br />
На початку 90-х спершу, здається,<br />
при обласному відділенні Українського<br />
фонду культури діяло православне<br />
братство. Одним із його активістів<br />
була Ніна Немировська, наша співробітниця,<br />
керівник комісії по зв’язках із<br />
громадськими організаціями. Від неї<br />
ми дізналися про Патріарха Мстислава<br />
(Степана) Скрипника. Що він<br />
поважного віку – народився 10 квітня<br />
1898 р. Що він висвячений у травні<br />
1942 р. на єпископа Переяславського<br />
в Андріївському соборі. Що він їде<br />
до Харкова. В нашому активі (прихильників<br />
УАПЦ) було відвоювання<br />
Івано-Богословської церкви, звідки<br />
за нашої активної участі (рухівців –<br />
В. Пасічника, М. Старунова, П. Черемського,<br />
діячів Фонду культури,<br />
а ще народних депутатів – Г. Ведмеденка,<br />
А. Здорового, О. Сухорукова,<br />
Г. Алтуняна) було звільнено її приміщення<br />
від предметів, які нічого спільного<br />
не мали з церковною службою.<br />
Там були конвеєри, ящики з деталями,<br />
інструменти, металобрухт, макулатура<br />
тощо. Тому повідомлення про<br />
приїзд владики ми зустріли із хвилюванням<br />
і зі сподіванням на те, що<br />
наша – автокефальна – церква у Харкові<br />
здобуде, нарешті, свою домівку.<br />
Про ту подію в Інтернеті була лаконічна<br />
інформація:<br />
«Під час свого другого приїзду до<br />
Харкова, 4 травня 1991 р., Патріарх<br />
Мстислав нагадав про досвід творення<br />
єдиної Помісної Церкви, представлений<br />
митрополитом Феофілом<br />
(Булдовським). В омріяній Патріярхом<br />
майбутній структурі Української<br />
Автокефальної Православної Церкви<br />
була представлена і Харківсько-Полтавська<br />
митрополія, що мала включати<br />
в себе єпархії на Сході України».<br />
Мало сказати – у простих людей,<br />
не пов’язаних тісно з УАПЦ, Патріарх<br />
був легендою.<br />
Ми з розповідей наших галицьких<br />
друзів знали, що в діяльності Степана<br />
Скрипника, як депутата польського<br />
сейму, були численні факти протестів<br />
на захист прав українців, зокрема<br />
української церкви.<br />
Нам було відомо, що офіційна радянська<br />
історіографія цинічно називала<br />
його «довіреною особою гестапо»,<br />
«нацистським прислужником»<br />
та іншими подібними епітетами. Але<br />
ми були небезпідставно переконані,<br />
попри брехливу суть радянської історіографії,<br />
що в усі часи Мстислав у<br />
своїх діях керувався виключно інтересами<br />
українського народу та української<br />
церкви. Через цю свою принципову<br />
позицію він не раз зазнавав<br />
переслідувань з боку всіх окупантів<br />
– «червоних», «коричневих» та інших<br />
мастей.<br />
Тут уже «компетентні органи»,<br />
до речі, в тому самому складі, але<br />
на службі вже в незалежної України,<br />
не могли вплинути на наше бажання<br />
сприяти безпечному приїзду владики<br />
до Харкова.<br />
4 травня 1991 р., тобто в день приїзду<br />
Патріарха, нам зателефонували із<br />
Полтави, бо він перебував уже там, і<br />
порадили подзвонити з іншого телефону<br />
(мовляв, погано чути), ми, як і<br />
вони, були впевнені, що наш прослуховувався.<br />
Знаючи, що очікуваний<br />
місцевими кадебістами «кортеж» рухатиметься<br />
з боку Холодної гори, ми<br />
вирушили туди зранку і поблизу в’їзних<br />
пілонів до міста припаркувалися<br />
на подвір’ї вечірньої школи. Було<br />
хмарно, накрапав дощик, стовбичити<br />
на узбіччі було недоречно. Тож попросилися<br />
в затишок. Нам люб’язно<br />
дозволили скористатися телефоном<br />
(мобільників тоді ще не було), бо<br />
ніхто й не підозрював, у яких справах<br />
тут крутиться «жигуль» фірми<br />
«Арт-Імпекс», а з нього вийшли Геннадій<br />
Колобов («український буржуазний<br />
націоналіст» родом аж із Алтаю),<br />
керівник фірми, Віктор Бакумов<br />
(звичайний національно свідомий<br />
харків’янин), його заступник, та ваш<br />
покірний слуга Віктор Бойко, перший<br />
заступник голови правління Харківського<br />
обласного відділення Українського<br />
фонду культури.<br />
Після тривалого хвилюючого чекання<br />
(проведено було поглядом не<br />
одну сотню автомобілів) нарешті<br />
ми зітхнули полегшено: з’явилася<br />
сіренька непоказна «газель» без супроводу<br />
мотоциклістів, без сирен,<br />
чого ми й очікували. За склом побачили<br />
усміхнене обличчя Патріарха.<br />
«Газель» тільки притишила хід, а ми<br />
виїхали на шосе і, обігнавши її, рушили<br />
в бік центру міста. Очевидно, в<br />
Полтаві телефони всі були «червоні»<br />
й не один відповідальний начальник<br />
отримав догану, але ми раділи – за<br />
нами рухався не «кортеж», а звичайний<br />
мікроавтобус, але в ньому був<br />
незвичайний пасажир.<br />
На площі, тоді ще імені Дзержинського,<br />
на владику чекав багатолюдний<br />
натовп. Із прапорами, корогвами,<br />
його портретом. Владика був у візку.<br />
Його обережно разом із візком видобули<br />
із авто. На кілька хвилин з-за<br />
хмар визирнуло сонце. Здається, співали<br />
«Многая літа». І вже коли у готелі<br />
«Харків» на поклон і на благословення<br />
до владики зібралися працівники<br />
готелю, десь із боку Холодної гори<br />
прозвучали сирени недолугих учасників<br />
«кортежу», який мав «дбайливо»<br />
супроводжувати Патріарха, а<br />
може, якщо вдасться, й організувати<br />
ДТП, на що в тодішніх, як і в нинішніх<br />
державців, неабиякий досвід…<br />
Потім в оперному театрі (мала<br />
зала) на сцені був у візку владика<br />
Мстислав і голова православного<br />
братства, тоді ще Юрій Андрійович<br />
Ісіченко. Нові часи вимагали зсувів у<br />
свідомості й у офіційних чиновників.<br />
Один із народних депутатів, озирнувши<br />
вовкувато залу глядачів, усе-таки<br />
нахилився і спромігся поцілувати<br />
руку владики, хоча в душі, мабуть,<br />
скребли кішки і внутрішній голос натякав<br />
на догану з боку начальства по<br />
закінченні цієї акції.<br />
На балконі хор Юрія Бабія, студента<br />
ІІ курсу Харківського інституту<br />
мистецтв імені І. П. Котляревського,<br />
співав щось із «Літургії» М. Леонтовича<br />
і, звичайно ж, «Многая літа».<br />
Владика сказав, що він хоче, аби нещодавно<br />
відвойована нами церква<br />
Івана Богослова була кафедральною і<br />
про те, що добре було б, аби вона називалася<br />
храмом Тараса-царедворця,<br />
і хор би в ній був саме той, що ним<br />
керував Юрій Бабій.<br />
Ми сиділи в переповненій залі й<br />
думали, що цей похилого віку сивий<br />
сухенький чоловік у візку на сцені<br />
такий молодий, такий енергійний –<br />
отакого б у владу незалежної України.<br />
Ми слухали тихий проникливий<br />
голос мудрої людини, дивилися на<br />
світлу постать, й нам здавалося, що<br />
ми бачимо апостола.<br />
Вітаємо Львівське крайове<br />
ставропігійне братство<br />
св. Андрія Первозваного<br />
з Ювілеєм 25-ліття видання<br />
газети «<strong>Успенська</strong> <strong>вежа</strong>»<br />
Честь та слава Братству за його<br />
щиру працю на славу Богові та<br />
на спасіння українського народу.<br />
Сердечна подяка Братству за<br />
його просвітянську працю у відновленню<br />
та обороні тих важних<br />
елементів Української Київської<br />
Православної традиції, а особливо<br />
церковної соборноправності.<br />
Нехай наш Господь Ісусу Христос<br />
нагородить кожного члена<br />
Братства своєю благодаттю-любов`ю<br />
та поблагословить Вашу<br />
працю на Многі Літа!<br />
Ярослав Лозовчук<br />
та члени Відділу Православних<br />
Українців в Реджайна, Канада
Change language