Газета "Успенська вежа", № 3 (2017)

ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО 

За вiру i еднiсть! 

Виходить з березня 1991 року № 3 (298) 

БЕРЕЗЕНЬ 2017 року 

МОЛИТВА 

Не на постріли уповаємо і не зброя наша 

врятує нас, Господи, але допомоги Твоєї 

всемогутньої просимо і на силу Твою 

сподіваючись, повстаємо проти ворогів наших, 

і Ім’я Твоє вірно прикликаючи, 

уклінно молимося: Всемогутній Господи, 

милостиво вислухай і помилуй! 

Із Молебня під час війни 

Митр. прот. Тарас БЕЦЕЛЬ 

ПРО ПОКАЯННЯ 

З творінь Святителя Ігнатія Брянчанінова 

Своє життя - життям Христа, 

мій брате й сестро просвіти! 

Своє життя - життям Христа, 

мій брате й сестро просвіти! 

Тоді ти будеш легко йти 

під тягарем свого хреста. 

Дивись, буденщина пуста, 

без Бога жить – нема мети… 

Мій брате й сестро, 

просвіти своє життя – життям Христа! 

Пророцтвом сповняться уста, 

ти зможеш впалих піднести, 

О тільки, тільки просвіти своє життя – 

життям Христа. 

Патріарх Димитрій 

ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО 

За вiру i еднiсть! 

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ ГАЗЕТУ 

«УСПЕНСЬКА ВЕЖА» 

Якщо Ви передплатите «Успенську 

вежу» своїм рідним та знайомим, 

на сільську чи міську бібліотеку, 

Ви сприятимете поширенню 

християнської моралі, духовності, 

українських традицій та культури, 

інформації про життя нашої рідної 

Церкви. Передплатити газету 

можна у кожному поштовому відділенні 

України. 

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС 35013 

«Покайтеся і віруйте в Євангеліє! 

Покайтеся: наблизилось бо царство 

небесне». Такі були перші слова проповіді 

Боголюдини. Ці ж слова досі 

вимовляє Він нам при посередництві 

Євангелія. 

Коли гріх найбільше поселився в 

світі, – в світ прийшов всесильний 

Лікар. Він прийшов у країну вигнання, 

в країну мук і страждань наших, 

що передують вічним мукам в пеклі, 

благовістить позбавлення, відраду, 

зцілення всім людям, без всякого винятку. 

Покайтеся! 

Сила покаяння заснована на силі 

Божій: Лікар всемогутній, – і ліки, 

що подаються Ним, всемогутні. 

Тоді, під час проповіді Своєї на 

землі, Господь закликав до зцілення 

усіх хвороб – гріхів, не визнав ніякого 

гріха невиліковним. І тепер Він 

продовжує закликати всіх, обіцяє і 

дарує прощення всякого гріха, зцілення 

всякої гріховної недуги. 

О, мандрівники земні! О, ви всі, 

що прагнуть або що йдуть по широкому 

шляху, при невмовкаючому 

шумі земних турбот, розваг та веселощів, 

за барвами, перемішаними з 

колючим терням, що поспішають 

цим шляхом до кінця, всім відомому 

і всіма забутому – до похмурого 

гробу, до ще більш похмурої 

і страшної вічності, зупиніться! 

Обтрусіть принадність світу, яка 

постійно тримає вас в полоні! Прислухайтеся 

до того, що сповіщає 

вам Спаситель, зверніть належну 

увагу на слова Його! Покайтеся і 

віруйте в Євангеліє, говорить Він 

вам, поки є час: бо наблизилось 

Царство Небесне. 

Вкрай потрібно нам, земним мандрівникам, 

звернути повну увагу на 

це істотне, корисне, рятівне благання: 

інакше ми досягнемо гробу, досягнемо 

порогу і воріт вічності, не 

придбавши ніякого правильного поняття 

ні про вічність, ні про обов’язки 

тих, хто вступає в неї, приготувавши 

собі в ній одні справедливі 

кари за наші гріхи. Найтяжчий з гріхів 

– неувага до слів Спасителя, зневага 

Спасителем. Покайтеся! 

Улесливий, оманливий шлях земного 

життя: для початківців він уявляється 

нескінченним шляхом, сповненим 

дійсності; для тих, хто пройшов 

його – шляхом дуже коротким, мовби 

порожнім сновидінням. Покайтеся! 

І славу, і багатство, і всі інші тлінні 

придбання та переваги, на наживання 

яких витрачається усе земне життя, 

всі сили душі і тіла – засліплений 

грішник – він повинен залишити в ті 

хвилини, в які насильно знімається з 

душі одяг її – тіло, коли душа ведеться 

невблаганними ангелами на суд 

праведного Бога, їй невідомого, знехтуваного 

нею. Покайтеся! 

Трудяться, квапляться люди збагатити 

себе знаннями, але тільки знаннями 

мало важливими, придатними 

лише для часу, що сприяють для задоволення 

потреб, зручностей і примх 

земного життя. Пізнання і справа, істотно 

потрібні, для яких єдино дароване 

нам земне життя –пізнання Бога 

і примирення з Ним при посередництві 

Визволителя – ми цілком зневажаємо. 


Браття. Вдивимося неупереджено, 

при світлі Євангелія, в земне життя 

наше. Воно нікчемне! Всі блага його 

віднімаються смертю, а часто і набагато 

раніше смерті різними несподіваними 

обставинами. Недостойні 

ці тлінні, так скоро зникаючі блага, 

називатися благами! Швидше, вони – 

обмани, сіті. Люди ловляться в ці сіті, 

і обплутуються ними, позбавляються 

істинних, вічних, небесних, духовних 

благ, що доставляються вірою в Христа 

і слідуванням за Ним по таємничому 

шляху життя по євангельськи. 


У якому ми страшному засліпленні! 

Яким очевидним доводиться цим 

осліпленням наше падіння! Ми бачимо 

смерть наших братів; ми знаємо, 

що і нам неодмінно і, може бути, дуже 

скоро доведеться померти, тому що 

ніхто з людей не залишився назавжди 

на землі; ми бачимо, що багатьом, 

Під хрест Твій стаю, Спасителю мій милий, 

І молю тебе, подай же мені За гріхи жаль щирий 

і перше смерті, зраджує земне благополуччя, 

що перетворюється воно часто 

в злополуччя, схоже на щоденне 

куштування смерті. Не дивлячись на 

це, таке явне свідчення самого досвіду, 

ми ганяємося за одними тимчасовими 

благами, як би за постійними, за 

вічними. На них одних звернено всю 

нашу увагу! Забутий Бог! Забута велична 

і разом грізна вічність! Покайтеся! 

Зрадять, браття, неодмінно зрадять 

нам всі тлінні блага: багатіям 

зрадить їхнє багатство, славним – їх 

слава, юним - їх юність, мудрецям - їх 

мудрість. Тільки одне вічне, істотне 

благо може придбати людина під час 

мандрування земного: справжнє Богопізнання, 

примирення і з’єднання 

з Богом, що дарується Христом. Але 

для отримання цих верховних благ 

треба і залишити життя гріховне, треба 

зненавидіти його. Покайтеся! 


Що значить покаятися? Означає: 

зізнатися, розкаятися у гріхах своїх, 

залишити гріхи свої – відповідав деякий 

великий святий Отець на таке 

запитання – і вже більше не повертатися 

до них. Таким чином багато 

грішників стали святими, багато неправедних 

стали праведними. 

Покайтеся! Повідкидайте від себе 

не тільки явні гріхи – вбивство, грабіжництво, 

блуд, наклеп, брехню, але 

і згубні розваги, і насолоди плотські, 

і мріяння злочинні, і помисли беззаконні 

– все, все, що заборонялося 

Євангелієм. Колишнє і гріховне життя 

омийте сльозами щирого каяття. 

Не скажи сам собі в зневірі і розслабленні 

душевному: «Я впав у тяжкі 

гріхи; я придбав довготривалим 

гріховним життям гріховні навички: 

вони перетворилися від часу як би в 

природні властивості, зробили для 

мене покаяння неможливим». Ці похмурі 

думки навіює тобі ворог твій, 

ще не помічений і не розпізнаний 

тобою: він знає могутність покаяння, 

він і боїться, щоб покаяння не вирвало 

тебе з його влади, – і намагається 

відвернути тебе від покаяння, приписуючи 

Божому всемогутньому і лікуванню 

неміч. 

Установник покаяння – Творець 

твій, що тебе сотворив з нічого. Тим 

легше Він може відтворити тебе, зцілити 

твоє серце: цим вчинити серце 

Боголюбиве з серця гріхолюбивого, 

вчинити серце чисте, духовне, святе 

з серця чуттєвого, плотського, зловмисного, 

хтивого. 

Продовження на с. 6

2 Березень 2017 

ЗАСІДАННЯ АРХІЄРЕЙСЬКОГО СОБОРУ ТА 

ПАТРІАРШОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ 

АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 

23 лютого 

2017 р. в резиденції 

Консисторії 

Тернопільської 

єпархії УАПЦ 

(м. Тернопіль) 

відбулось 

чергове 

засідання Архієрейського 

Собору та Патріаршої ради УАПЦ. Засідання проходило 

під головуванням Блаженнішого Макарія 

(Малетича), Митрополита Київського і всієї України, 

Предстоятеля УАПЦ. У ході роботи Архієрейського 

Собору та Патріаршої ради було розглянуто 

ряд важливих питань з життя УАПЦ, за результатами 

яких було ухвалено відповідні рішення. 

Участь у спільному засіданні Архієрейського Собору 

та Патріаршої ради УАПЦ прийняв і Преосвященніший 

Віктор Бедь, єпископ Мукачівський 

і Карпатський, керуючий Карпатською та Тернопільською 

єпархіями УАПЦ. 

Прес-служба Тернопільської 

єпархії УАПЦ 

У КИЄВІ ЗАКЛА- 

ДЕНО НАРІЖНИЙ 

КАМІНЬ ПІД БУДІВ- 

НИЦТВО НОВОГО 

ХРАМУ 

20 лютого з благословення Блаженнішого Макарія, 

Митрополита Київського і всієї України, та 

на запрошення командування військової частини 

А0799 м. Києва відбулося освячення місця під храм 

Святого Юрія Переможця. Чин освячення здійснив 

єпископ Вишгородський і Подільський, Вікарій Київської 

єпархії УАПЦ, Голова комісії по роботі із 

збройними силами України, радник Міністра оборони 

України Владика Володимир (Черпак). Владиці 

Володимиру співслужили настоятель Покровської 

церкви м. Боярки і член Патріаршої ради УАПЦ 

митр. прот. Дмитро Присяжний та священик Свято-Покровського 

храму на Подолі у м. Києві прот. 

Дмитро Каран. 

Джерело: http://church.net.ua/ 

ДУХОВЕНСТВО УАПЦ У м. КИЄВІ 

ВЗЯЛО УЧАСТЬ У ПАМ’ЯТНИХ ЗАХОДАХ, 

ПРИСВЯЧЕНИХ ВШАНУВАННЮ 

ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ 

18 лютого 2017 

р. у Києві відбулися 

пам’ятні заходи з 

нагоди третьої річниці 

трагічних подій 

Майдану. Офіційне 

відкриття заходів розпочалося 

в міжнародному 

виставковому конгрес-центрі Києва -– Українському 

домі. З благословення Блаженнішого 

Макарія, Митрополита Київського і всієї України, 

Предстоятеля УАПЦ, зі словом благословення 

до всіх присутніх на скорботному заході звернувся 

секретар Патріархії УАПЦ митр. прот. Віталій 

Даньчак. Після завершення офіційної частини всі 

її учасники зібралися біля сходів Українського 

дому, та, сформувавши колону, до якої приєдналися 

всі небайдужі, вирушили по вулиці Хрещатик 

на вулицю Інститутську, до Хреста на алеї слави 

Героїв Небесної Сотні. Ходу очолила прапороносна 

група з військовослужбовців Збройних Сил 

України, за ними йшли представники Самооборони 

Майдану, які несли великий кошик з квітами в 

національних кольорах, двоє тримали ікону святої 

Покрови. За іконою йшли священики на чолі 

із секретарем Патріархії УАПЦ митр. прот. Віталієм 

Даньчаком. Біля Хреста на алеї слави Героїв 

Небесної Сотні була відслужена панахида за всіма 

вбитими під час протистоянь на Майдані. Після 

панахиди відбулося покладання квітів. 

Джерело: http://church.net.ua/ 

НОВИНИ УАПЦ 

В УЖГОРОДІ ВІДБУВСЯ ЄПАРХІАЛЬНИЙ 

СОБОР КАРПАТСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УАПЦ 

20 лютого 2017 р., 

під головуванням Преосвященнішого 

Віктора 

(Бедя), єпископа 

Мукачівського і Карпатського, 

керуючого 

Карпатською і Тернопільською 

єпархіями 

УАПЦ, в архієрейській резиденції в м. Ужгороді 

відбулось чергове зібрання духовного Собору 

Карпатської єпархії УАПЦ. 

В ході засідання та обговорення порядку денного 

Собор Карпатської єпархії УАПЦ ухвалив 

наступні рішення: 

1. Підтримати ініціативу правлячого єпископа 

Віктора (Бедя) про розробку програми та організацію 

заходів з відзначення 100-річчя початку 

відродження УАПЦ (1917-2017). 

2. Підтримати ініціативу правлячого єпископа 

Віктора (Бедь) про розробку єпархіальної програми 

з увіковічення пам’яті святителів та священномучеників, 

які мали відношення до відродження 

УАПЦ в 1917 - 1990 рр. та Першоієрархів відродженої 

УАПЦ в ХХ-ХХІ ст. 

3. Відслужити в усіх парафіях, монастирях 

Карпатської єпархії УАПЦ заупокійні літургії, 

панахиди та прийняти участь у заходах до: 

– 17-х роковин упокоєння Святійшого Димитрія 

(Яреми) (09.12.1915 – 25.02.2000), Патріарха 

Київського і всієї України, Предстоятеля 

УАПЦ (07.09.1993 – 25.02.2000), який 

відійшов у вічність 25 лютого 2000 року; 

– 2-х роковин упокоєння Блаженнійшого Мефодія 

(Кудрякова) (11.03.1949 – 24.02.2015), 

Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля 

УАПЦ (14.09.2000 – 24.02.2015), 

який відійшов у вічність 24 лютого 2015 року; 

– 3-х роковин загибелі Героїв Небесної Сотні підчас 

Революції Гідності. 

4. Інформацію правлячого єпископа Віктора 

(Бедя) про стан справ у Карпатській єпархії УАПЦ 

прийняти до відома. 

5. Інформацію канцлера єпархії, голів єпархіальних 

відділів та керівника недільної богословської 

школи прийняти до відома. 

6. Доручити Консисторії єпархії провести упорядкування 

особових справ кліру Карпатської 

єпархії УАПЦ… 

7. Доручити Консисторії єпархії налагодити 

роботу з організації паломництва по святих місцях 

в Україні та світі, зокрема до Святої Землі та 

Святого Афону. 

8. Доручити Консисторії єпархії вивчити питання 

та внести на розгляд правлячого архієрея 

пропозиції про організацію літніх духовно-патріотичних 

та оздоровчих таборів для дітей і молоді. 

Собор також розглянув ряд інших питань з організаційних 

питань, зокрема щодо підготовки до 

проведення реєстрації статутів релігійних організацій 

Карпатської єпархії УАПЦ в новій редакції 

та у відповідності до нових вимог законодавства 

протягом 2017 року. 

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ 

ЛЬВІВСЬКА ЄПАРХІЯ ОГОЛОСИЛА ЗБІР 

ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ У ЗОНУ АТО 

Львівська єпархія УАПЦ оголосила збір гуманітарної 

допомоги для регіонів на Сході України, 

які потерпають від бойових дій у зоні АТО. 

Про це йдеться, зокрема, в офіційному циркулярі, 

який направлений духовенству та вірним УАПЦ у 

Львівській області. Митрополит Макарій благословив 

збір допомоги, яка має бути доставлена до 

14 лютого у приміщення Консисторії Львівської 

єпархії УАПЦ. Як зазначив Митрополит Макарій, 

Львівська єпархія, як і вся УАПЦ, з перших днів 

проведення АТО завжди була і є з українським 

військом, організовує регулярні гуманітарні поїздки. 

Зазначимо, що сам Митрополит Макарій - 

Предстоятель УАПЦ - особисто 5 разів очолював 

гуманітарні поїздки у гарячі точки, в такі як Широкіно, 

Авдіївка, Піски. 

Джерело: http://uaoc.lviv.ua 

У НОВІЙ КАХОВЦІ ХЕРСОНСЬКОЇ 

ОБЛАСТІ МОЛИТВОЮ БЛАГОСЛОВИЛИ 

ДОБРОВОЛЬЦІВ У ЗОНУ АТО 

У свято Стрітення 

Господнього у церкві 

св. Миколая УАПЦ м. 

Нова Каховка настоятель 

храму о. Миколай 

Щуцький благословив 

українських воїнів-добровольців 

на захист 

нашої Батьківщини в зону АТО. Як зазначив о. 

Микола у своєму зверненні до воїнів після молитви, 

«ми завжди у молитві з Вами. Ми молимося, 

щоб Господь оберігав Вас і ви у здоров’ї повернулися 

живими додому. Ви є прикладом патріотизму, 

жертовності і відданості не тільки для нашої парафії, 

нашого міста, але і всіх громадян України». 

З благословенням Преосвященнішого владики 

Бориса, керуючого Таврійською єпархією, були 

подаровані молитовники, випущені єпархіальним 

управлінням УАПЦ, нові заповіти та церковні календарі 

для підкріплення духовного стану та молитви. 

З великою любовю та шаною парафіяни 

храму проводжали хлопців з молитвою про опіку 

і щасливе повернення додому! Нехай Господь Вас 

береже і всіх наших воїнів!!! 

Джерело: http://church.net.ua 

СЕКРЕТАР ПАТРІАРХІЇ УАПЦ МИТР. ПРОТ. 

ВІТАЛІЙ ДАНЬЧАК ВЗЯВ УЧАСТЬ 

У ВІДКРИТТІ ТУРИСТИЧНО-МИСТЕЦЬКОЇ 

ПРЕЗЕНТАЦІЇ КРАЮ 

«БЛАГОСЛОВЕННЕ ТЕРНОПІЛЛЯ» 

14 лютого секретар Патріярхії 

УАПЦ митр. прот. 

Віталій Даньчак прийняв 

участь в урочистих заходах, 

які проходять в «Українському 

домі» м. Києва. Саме 

тут Тернопільщина презентує 

свої туристичні, етнічні, 

культурно-мистецькі та 

гастрономічні принади. 

Від імені Предстоятеля 

УАПЦ Блаженнішого Макарія 

о. Віталій вручив землякам благословенну 

грамоту очільнику Тернопільщини Барні Степану 

Степановичу за організацію та проведення заходу. 

Тернопільській області важливо показати свій 

потенціал – і в туризмі, і в культурі, і в мистецтві, 

і в економіці. Про це заявив голова Тернопільської 

ОДА Степан Барна на відкритті презентації 

краю «Благословенне Тернопілля», що проходить 

в Українському домі у Києві.«Багато хто знає Тернопільську 

область, але мало хто знає, що у Тернопільській 

області є найбільша в країні концентрація 

замків – понад 36. Багато хто знає про Тернопілля, 

але не знає про печеру Кришталеву, яка є найдовшою 

печерою в Європі. І унікальний Дністровський 

каньйон – прекрасна природа і чудові прекрасні 

люди. Про феномен Борщівської вишиванки 

говорять у всьому світі. Її аналізують і вивчають, 

але сьогодні ми маємо можливість говорити, що це 

наше культурне надбання» – заявив Степан Барна. 

«Напрочуд приємно, що біля експозиції про 

діяльність Української повстанської армії на Тернопільщині 

практично черга. Представлені як інформаційні 

матеріали, так і оригінальні матеріали 

знайдені два роки тому в останній криївці, яка 

відкрита в Україні. Наші артисти, вони, по-перше, 

вони ще й не виступали всі, але з ними всі спілкуються, 

фотографуються. Вишивка Борщівська та 

інших регіонів – вона сьогодні на піку інтересу у 

киян» – заявив Григорій Шергей. 


УСПЕНСЬКУ ВЕЖУ 

МОЖНА ЧИТАТИ В ІНТЕРНЕТІ 

З 1 березня 2015 р. зреалізований новий проект 

Львівського ставропігійного братства 

св. ап. Андрія Первозваного УАПЦ – з цього дня 

наш часопис можна читати в інтернеті за адресою: 

uv.lviv.ua. 

Можна переглянути архівні примірники газети, 

які виходили у світ із 1 січня 2009 року.

ДУХОВЕНСТВО УАПЦ ПРОВЕЛО В 

ОСТАННЮ ДОРОГУ ЛЕГЕНДАРНОГО 

ГЕНЕРАЛА ГЕНАДІЯ ВОРОБЬЙОВА 

З благословення 

Предстоятеля УАПЦ 

Блаженнішого Митрополита 

Макарія, єпископ 

Вишгородський 

і Подільський, вікарій 

Київської єпархії 

УАПЦ Володимир 

(Черпак) та секретар Патріярхії УАПЦ митр. прот. 

Віталій Даньчак провели в останню дорогу Генерала 

Генадія Воробьйова. «Збройні сили й уся Україна 

втратила патріота: професійного підготованого 

генерала, який так несподівано пішов із життя, 

— зазначив під час церемонії прощання міністр 

оборони Степан Полторак. — Це серйозна втрата 

для мене особисто й для усієї країни». Колишній 

перший заступник начальника Генштабу ЗСУ генерал-полковник 

Геннадій Воробйов раптово помер 

у своєму кабінеті ректора Національної академії 

оборони в суботу 11 лютого 2017 р. У 2009-2014 рр. 

генерал Геннадій Воробйов обіймав посаду командувача 

Сухопутних військ. 16 січня 2014 р. він відмовився 

виконувати наказ про застосування сили 

до активістів Майдану. З початком агресії проти 

України генерал-полковник Воробйов брав участь 

у розробці багатьох військових операцій, в тому 

числі під Дебальцевим, будучи першим заступником 

начальника Генерального штабу Збройних сил. 

Загалом понад два роки війни прослужив Україні 

безпосередньо на передовій. Останні місяці бойовий 

досвід передавав наступному поколінню військових, 

керуючи Національним університетом 

оборони. За сумлінну та бездоганну службу генерал-полковник 

Геннадій Воробйов нагороджений 

орденами Богдана Хмельницького ІІ та III-го ступенів, 

орденом «За мужність» III-го ступеня, багатьма 

медалями та відзнаками Міністерства оборони 

України та інших силових структур держави. 


Березень 2017 

НОВИНИ УАПЦ 

КЛІРИК ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ 

УАПЦ ПРИЙНЯВ УЧАСТЬ У ЗАГАЛЬНО- 

МІСЬКИХ ЗАХОДАХ, ПРИСВЯЧЕНИХ 

ВИВОДУ ВІЙСЬК ІЗ АФГАНІСТАНУ 

З нагоди вшанування 

пам’яті учасників 

воєн на території 

інших держав в Івано-Франківську 

відбулося 

віче-реквієм, 

у якому взяли участь 

представники обласної та міської влади, ветерани 

афганської війни, громадськість краю. З благословення 

Високопреосвященнішого Митрополита 

Андрія, від Івано-Франківської єпархії УАПЦ 

участь у заходах взяв ієр. Василь Олевич, клірик 

Покровського кафедрального собору. «Нині ми 

відзначаємо 28-му річницю виведення військ із 

Афганістану. 15 лютого - день пам’яті про сумнозвісні 

події війни в Афганістані – найтрагічнішого 

епізоду у другій половині ХХ ст., де кожен 

четвертий із майже 600 тис військовослужбовців, 

які брали участь у бойових діях, - наші співвітчизники. 

А кожен четвертий із тих, хто не повернувся 

з війни – українець», - зазначив о. Василь Олевич. 

У виступах учасників реквієму зазначалося, 

що і сьогодні зі зброєю в руках у строю поряд з 

військовослужбовцями воїни-афганці захищають 

східні кордони України, надають волонтерську 

допомогу. За час проведення антитерористичної 

операції у східних областях держави загинув 181 

ветеран афганської війни. 


СТРИЙСЬКИЙ БЛАГОЧИННИЙ ПРИЙНЯВ 

УЧАСТЬ У ЗАСІДАННІ ДЕПАРТАМЕНТУ 

З ПИТАНЬ КУЛЬТУРИ, 

НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ ТА РЕЛІГІЙ ЛОД 

21 лютого у департаменті 

з питань культури, 

національностей 

та релігій ЛОДА відбулася 

зустріч духовенства 

різних релігійних 

конфесій та представників 

телерадіокомпаній 

з нагоди узгодження питання трансляції ЗМІ 

екуменічної молитви за мир і спокій в Україні 

одночасно всіма можливими теле- та радіокомпаніями.З 

б лагословення Блаженнішого Макарія, 

Митрополита Київського і всієї України, від УАПЦ 

участь у нараді прийняв стрийський благочинний 

митр. прот. Михайло Зубкович. 

Ніхто не сумнівається у величезній силі молитви. 

Враховуючи важку ситуацію на сході України 

та шукаючи можливостей її покращення, громадські 

активісти Львівщини виступили з ініціативою 

трансляції ЗМІ екуменічної молитви за мир 

і спокій в Україні одночасно всіма можливими 

теле- та радіокомпаніями. Ця ініціатива підтримана 

головою Львівської ОДА та головою Львівської 

обласної ради. З метою втілення цього задуму в 

департаменті з питань культури, національностей 

та релігій ЛОДА відбулася зустріч духовенства 

різних релігійних конфесій та представників 

телерадіокомпаній, зокрема, директора Філії 

ПАТ «НСТУ «Львівська регіональна дирекція» 

Михайла Хвойницького та директора телеканалу 

«Перший Західний» Ольги Цап. Під час зустрічі 

було узгоджено тексти молитов, які звучатимуть в 

ефірі, та час виходу. За результатами обговорення 

вирішено зробити 1-й крок – вже 24 лютого відбудеться 

запис молитов у студії звукозапису. Планується, 

що молитви транслюватимуться на всіх 

регіональних телеканалах в один і той же час. 

Джерело: http://uaoc.lviv.ua/ 

У БРАТСТВІ ПРОВЕДЕНО 

ДУХОВНУ ЛЕКЦІЮ 

7 лютого о. Тарас 

Бецель провів духовну 

бесіду для братчиків на 

тему: «Підготовка до 

Великого посту». У доброзичливій 

атмосфері 

присутні могли почерпнути 

інформацію, 

задати запитання та отримати вичерпну відповідь. 

Зустрічі із священиками стало доброю традицією 

у Братстві, на яких можна духовно збагатитися, 

поспілкуватися, знайти відповідь на незнане. 

Джерело: http://stavropigia.lviv.ua 

БРАТСТВО ПЕРЕДАЛО 

ЧЕРГОВУ ДОПОМОГУ У ЗОНУ АТО 

Вже другий раз від початку року Львівське 

ставропігійне Братство св. ап. Андрія Первозваного 

передало допомогу у зону АТО. Цього разу 

3 

10 пар чобіт та ліки, 

в загальній вартості 7 

000.00 грн. Через ГО 

«ЛЬВІВСЬКА САМО- 

ОБОРОНА» та волонтера 

- нашого братчика 

п. Ксеню Клим ліки та 

утеплені чоботи дісталися 

на передові позиції, де їх найбільше потребували. 

Дякуємо братчикам і жертводавцям. 


У БРАТСТВІ ПРОЙШЛА ЗУСТРІЧ 

ІЗ КСЕНІЄЮ КЛИМ – ЧЛЕНОМ БРАТСТВА 

ТА ВІДОМИМ ВОЛОНТЕРОМ 

15 лютого у приміщенні 

Львівського 

ставропігійного братства 

св. ап. Андрія Первозваного 

пройшла зустріч 

активу братчиків 

із відомим волонтером 

і членом нашого Братства 

Ксенією Клим. Темою зустрічі було власне 

волонтнерство та роль свідомої частини українського 

суспільтва у ньому. Ксенія Клим продемонстувала 

фільм, якого вона є автором «Ціна 

Незалежності» та поділилася своїм баченням, переживанням 

та міркуванням щодо подій на Сході 

України. Власне як активний братчик Ксенія 

долучила і все Львівське ставропігійне Братство 

св. ап. Андрія Первозваного до волонтерської діяльності. 

Декілька разів братчики організували 

акцію «Вареники для солдатів», за кошти, зібрані 

на концертах, активно закуповуються медикаменти, 

які безпосередньо доставляються на передову 

у зоні АТО. Напередодні дня волонтера ГО 

«Львівська самооборона» висловила вдячність 

Голові братства о. диякону Юрію Федіву та усій 

братській родині за активну допомогу, вручивши 

пам’ятну медаль «Україна починається з тебе». 


На 79 році життя після тривалої 

хвороби відійшов в оселі Всевишнього 

митр. прот. АНАТОЛІЙ ПРОЦЮК 

Душпастирював о. 

Анатолій на парафіях 

УАПЦ с. Звенигород 

та Гринів Пустомитівського 

деканату 

Львівської єпархії. 

Народився о. Анатолій 

4 жовтня 1938 р. 

в м. Львові у священичій 

родині. 

Закінчив Московську духовну семінарію 

(1961 р.) та Дрогобицький педінститут 

(1982 р.). Священиче служіння ніс із 

04.08.1983 р., коли його у сан ієрея рукоположив 

Митрополит Миколай (Юрик). 

З цього часу духовно окормляв вірних Православної 

Церкви с. Звенигород та Гринів. 

З травня 1990 р. на запрошення Святійшого 

Мстислава, Патріярха УАПЦ, по квітень 

1991 р. викладав у духовній семінарії South 

Bound Brook УПЦ в США. 

Вічний спокій о. Анатолій Процюк знайшов 

біля стін храму УАПЦ с. Гринів, який 

він із громадою споруджував і яким усе своє 

земне життя жив. Чин похорону новоприставленого 

митр. прот. Анатолія Процюка 

очолив Блаженніший Макарій. На чин похорону 

прибули священики та вірні УАПЦ зі 

Львова та Пустомитівського району.Та кож 

віддати шану прийшли священики і вірні 

УГКЦ с. Гринів, яких о. Анатолій духовно 

окормлював до 1990 року. 

Львівське крайове ставропігійне братство 

св. ап. Андрія Первозваного висловлює співчуття 

родині та вірним. Хай Милосердний 

Господь прийме Його душу у свою оселю. 

Вічна пам’ять. 

Джерело: http://uaoc.lviv.ua


Микола ГОРБАЛЬ 

«ПОВЕРНЕННЯ» 

Фрагменти з роману (Харків : Права людини, 2015. – 360 с.). 

Продовження 

– І про що ж ви тут так гаряче сперечалися?– 

запитав отець Валерій, 

побачивши посеред столу розгорнуту 

Біблію. 

– Як пам’ятаєте, отче,– розпочав 

архітектор, – я мав сьогодні переконати 

товариство, що Христова фраза 

«Просіть і буде вам дано» не алегорія, 

а реальність. І, здається, я готовий 

це зробити, але попередньо тут 

виникло кілька запитань до деяких 

Біблійних текстів, особливо це стосується 

Старого Заповіту. …Ну, історія 

знає багато випадків, отче, коли 

хтось відважувався якось по-своєму 

трактувати такі писання, то, бувало, 

їх оголошували єретиками, відлучали 

від Церкви, а то й на вогнищах спалювали. 

За принципом: написано, вір 

і немає чого в цьому сумніватися! – 

уточнив архітект. 

Отець Валерій усміхнувся: 

«Думаю, зараз до цього не дійде, ми 

вже точно спалювати нікого не будемо. 

На жаль, в історії Христової Церкви 

справді були такі сумні сторінки, але 

це лиш є свідченням, що сатана не 

спить. А щодо вашого «написано, вір, 

не сумнівайся», то хочу нагадати, що 

є тільки один текст, переданий Богом 

людині – Десять заповідей. А все решта, 

впродовж тисячоліть, переписувано 

людьми. Чи є якісь претензії саме 

до десяти Божих заповідей?». 

– Ні! – прозвучала багатоголоса 

відповідь. 

– Бог є абсолютна досконалість. 

Він не боїться докорів, бо їх апріорі 

не може бути. Альберт Ейнштейн з 

цього приводу відзначив: «Чим людина 

глибше проникає в таємниці природи, 

тим сильніше вона вшановує 

Бога». Інший лауреат Нобелівської 

премії, Роберт Міллікен, якось сказав: 

«На питання «Чи вірите ви в 

Бога?», є одна відповідь: «Друже мій, 

той, хто задає такі запитання, потребує 

освіти, а не відповіді». Ви – товариство 

освічене, то, думаю не збираєтеся 

заперечувати існування Бога. 

Однак я не певен, що зможу на кожне 

ваше запитання дати відповідь на рівні 

вашого інтелекту, але, якщо треба 

– будемо шукати істину разом. Адже 

сказано: «Пізнайте істину і вона зробить 

вас вільним!» Так що розказуйте, 

що вас хвилює. 

– Отче, – звівся скульптор Іван 

Стаднійчук, – очевидно, ні одна освічена 

людина не відважиться заперечити 

існування Вселенського розуму, 

якогось Абсолюту чи, як прийнято називати 

– Бога. Та ж погляньмо на будову 

однієї клітини живого організму. 

Та це ж потужна хіміко-біологічна лабораторія, 

де щомиті відбувається понад 

3000 реакцій, в яких беруть участь 

близько 100 000 молекул, і усе це тільки 

в одній клітині живого організму. 

Ні один науковець не береться описати, 

як насправді функціонує цей «завод». 

Та що там клітина, візьмім одну 

молекулу, бодай дезоксирибонуклеїнової 

кислоти, або, як її спрощено називають, 

ДНК. Та в цій одній молекулі 

закладена вся інформація про цілий 

організм: колір очей, волосся, шкіри, 

форми носа, рота, вух, росту і ще 

мільйон іншої. І все це вкладається в 

ядро діаметром меншим 0.001міліметра. 

Хіба можливо, щоб таке виникло 

стихійно? Та не могло це все стати 

продуктом сліпого випадку. Тут мав 

бути якийсь вищий розум. Вченими 

доведено, що в людському організмі 

кожної миті проходить більше п’яти 

трильйонів хімічних реакцій. І 

такий рівень активності зберігається 

кожної секунди людського життя, 

але ми про це й не підозрюємо. Але 

ж хтось же повинен усім цим управляти. 

І перед цим Хтось не можна не 

схиляти голову. До речі, мікросвіт 

наукою сьогодні до кінця так і не пізнаний. 

Електронним мікроскопом 

можна збільшувати у мільйони разів, 

і там відкриваються нові й нові світи, 

а далі ми не знаємо, що робиться, бо 

неможливо пізнавати електрон за допомогою 

електрона. Можна пізнати за 

допомогою якихось менших структур, 

з яких складається електрон, і вчені 

здогадуються, що вони є, але й тільки… 

Слава Тобі, Господи, за незбагненну 

мудрість Твою! 

Намагаюся кожної неділі піти 

до церкви. Я належу до греко-католицької 

конфесії. Часом ходжу і в 

інші храми. На жаль, не дуже часто 

виходжу звідти з відчуттям, що самі 

служителі культу розуміють велич 

Творця. Тішу себе тим, що своєю 

присутністю в храмі даю зрозуміти 

Творцеві мою шану до Нього. Але 

чи завжди отримую там відповіді на 

свої запитання? На жаль – не завжди. 

…Отче, я тут наводив приклад про 

дива Господні у мікросвіті – клітині 

живого організму і молекулі, а тепер 

хочу торкнутися проблеми Бога і 

макросвіту, Всесвіту. 

Дозвольте зацитувати місце про 

світобудову з книги «Незаперечні 

докази» Джорджа Макдауелла: «Це 

космічне утворення, – стверджує 

професор Макдауелл, – що включає 

у себе щонайменше сто мільярдів зірок, 

кожна з яких – у середньому – не 

менша від нашого Сонця. На величезних 

віддалях від нашої галактики 

розташовані інші галактики, подібні 

до нашої. Стверджують, що у всьому 

Всесвіті є біля двох трильйонів галактик, 

у кожній з яких є по 100 мільярдів 

своїх сонць…». Очевидно, кожна 

зірка має ще свою систему планет, як 

і наша сонячна система. 

Макдауелл каже, щоб перерахувати 

тільки всі зірки, і тільки в одній 

галактиці, і рахувати зі швидкістю 

250 зірок на хвилину, і лічбу вести 

круглодобово, то для цього потрібно 

буде 750 років. Усе це не може не вражати 

про велич і могутність Творця. 

Хочеться вигукнути: Алилуя, алилуя! 

Слава Тобі Боже! 

Але як же ж подає таку інформацію 

про виникнення Всесвіту Біблія? За 

Біблією ж виходить, що Бог сотворив 

тільки небо і землю, тобто нашу планету, 

де небо називається «твердь». Я 

завжди уявляв собі оте поняття «твердь» 

як щось тверде, наприклад, така 

собі голубенька порцеляна, на яку 

Творець потім наклеїть сонце, місяць, 

зірки. Власне в Біблії так і сказано. 

Цитую дослівно: «І сказав Бог: нехай 

будуть світила на тверді небесній, для 

роз’єднання дня і ночі, і для знамень, і 

пір, і днів, і років; і хай будуть вони світильниками 

на тверді небесній, щоб 

світити на землю. І стало так. І створив 

Бог два світила великі: світило велике, 

для управління днем, і світило менше 

для управління ніччю, і зорі». За цією 

логікою, зорі це щось таке цілком маленьке, 

значно менше від місяця. А 

щодо створення Всевишнім мільярдів 

галактик з незчисленною кількістю 

своїх сонць і планет – ні слова. Така 

наївна версія про світобудову мала б 

ображати Творця. Можливо, три тисячі 

років тóму таке трактування світобудови 

видавалася б вірогідним, але ж 

не зараз. Я спеціально покликаюся на 

Макдауелла, бо таку інформацію можна 

було б почерпнути і з підручників 

астрономії, але цей професор історії й 

філософії – ще й кандидат богословських 

наук. Він написав блискучу 

книжечку, з пережитого на власному 

досвіді, «Не тільки столяр», де переконливо 

доводить Божественну сутність 

Ісуса з Назарету. А, може, Бог 

і послав Свого Сина на Землю, щоб 

повиправляв такі Біблійні недоречності. 

Але ж Його науку сприйняли як 

богохульство. Саме найвищі тодішні 

духовні особи вимагали для Нього 

смерті, й світила тодішньої науки – 

«книжники» – вимагали: «Розіпни 

його! Розіпни!». 

На жаль, уже християнське духовенство 

дотримується тієї ж версії 

про світобудову, що в Старому 

Заповіті. Варто було комусь із християн 

в середньовіччі сказати, що 

Земля кругла і крутиться навколо 

Сонця, і що сонць таких у Всесвіті 

безліч, як він визнавався «єретиком», 

а декого з них засуджували до страти 

– спалювали. Отче Валерію, зараз 

не середньовіччя, але у Біблії й далі 

друкують старосвітську версію будови 

Всесвіту. Хто має виправити цю 

неточність? 

Цілком допускаю, що Бог міг 

створити Всесвіт за шість днів, є 

навіть наукова версія «великого вибуху», 

за якою Всесвіт узагалі міг 

з’явився миттєво, але ж у Біблії 

(Старому Заповіті) точно підраховано 

скільки минуло часу від створення 

світу. Сьогодні маємо 2013 

рік, отже, за Біблійною версією, світ 

створено 5773 роки тому. (Сьогодні 

є держави, які ведуть свій календар 

за цим літочисленням). Але ж доведено, 

що Трипільська культура 

на Україні існувала сім тисяч років 

тому. Що? – за дві тисячі років до 

створення світу? Врешті, кам’яне 

вугілля в Донбасі, яке добувають на 

глибині один кілометр – це продукт 

деревини від колишніх буйних лісів. 

Для того, щоб ця деревина закам’яніла 

і опинилася аж під кілометровим 

шаром землі, мусили пройти 

мільйони років. Хіба це не зрозуміло? 

Як узгодити ці реалії з деякими 

біблійними писаннями? Не думаю, 

що тих, котрі сумніваються у деяких 

текстах Біблії, варто вважати безбожниками 

чи атеїстами. 

Ще одне запитання, щодо перших 

людей на Землі – Адама і Єви? 

Мають двох синів – усього четверо 

перших людей на планеті: батько, 

мати і два сини. Каїн убиває брата 

Авеля. Бог проклинає його за такий 

вчинок. «І пішов Каїн від лиця 

Господнього; і оселився в землі 

Нод, на схід від Едему. І пізнав Каїн 

жену свою; і вона зачала, і народила 

Еноха…». 

Яку жену? Звідкіль узялась жона, 

хто народив її в «землі Нод»? Адже 

у перших людей на планеті поки що 

було тільки двоє дітей. 

Або як розуміти слова із Книги 

Буття (6, 2): «І побачили Божі сини 

людських дочок, що вродливі вони, і 

взяли собі жінок із усіх, яких вибрали». 

Припустимо, що «Божі сини» 

– це діти Адама, то хто ж такі «людські 

дочки»? 

Невже цей нюанс у Біблії впродовж 

кількох тисяч років так нікого 

і не здивував, нікого не насторожив, 

що духовенство продовжує в церквах 

казати, що рід людський пішов від 

Адама і Єви. Перепрошую: а від кого 

пішла жінка Каїна? А може до появи 

Адама і Єви на землі усе-таки вже 

були люди? Тим паче, у цій же Книзі 

Буття далі сказано (6, 4): «За тих днів 

на землі були велетні, а також по 

тому, як стали приходити Божі сини 

до людських дочок. І вони їм народжували, 

– то були силачі, що славні 

від віку». Чи не говорить це, що до 

приходу на Землю Адама і Єви Земля 

вже була заселена людьми? А може 

Бог послав на землю Адама і Єву, 

щоб через них приблизити цей земний 

нарід до Бога, або, як би сказати 

по-науковому – генетично покращити 

людський рід? Можливо, завдячуючи 

саме через зближення Божих 

синів з людськими дочками через 

сотні тисяч років люди землі еволюціонували 

від примітивних приматів 

до сьогоднішнього нomo sapiens? 

Серед богословів і духовенства є 

надзвичайно розумні люди. Цікаво 

як вони пояснюють такі місця з 

Біблії? Так і хочеться сказати: «Пане 

Джордж Макдауелл, ви не лиш історик 

та філософ, але й богослов, що 

ви думаєте з приводу цих Біблійних 

розбіжностей»? 

Сьогодні релігію викладають у багатьох 

школах. От, припустімо, я священик, 

і чи дозволено мені сказати, 

що нашій Землі мільярди років? А що 

коли якийсь п’ятикласник хитренько 

уточнить: «Отче, не богохульствуйте, 

у Біблії сказано, що…». 

Продовження у наступному випуску


5 

Віра БІЛОУС, старший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України (Львів) 

Мистецька спадщина Т.Г. Шевченка 

ЯК НАУКОВЕ ДЖЕРЕЛО ДЛЯ КАЗАХОЗНАВЦІВ 

50 картин про казахів – дарунка такого масштабу Казахстану жоден із представників інших народів не робив. 

Ш. Єлеукенов, літературознавець 

Мистецький спадок Т. 

Шевченка налічує понад 

1100 творів живопису і графіки. 

Третину з них присвячено народам 

Казахстану (казахам, туркменам, киргизам), 

серед яких відбував заслання 

(1847-1857 рр.). Не маючи змоги 

працювати олійними фарбами на 

великих полотнах, майбутній академік 

творив аквареллю, сепією (сіро-коричневою 

фарбою) та олівцем. 

Утім на малоформатних аркушах 

митець охопив усе розмаїття незнайомого 

йому краю – природу й аул, 

споконвічні скелі й високохудожні 

архітектурні пам’ятки, десятки різновидів 

тварин і обличчя витривалих 

кочівників тощо. Причому це була 

перша у світі ілюстративна фіксація 

культурно-екологічного ландшафту 

Західного Казахстану. 

В одному з листів Шевченко писав: 

«Тут так багато нового, киргизи 

(тобто казахи) такі мальовничі, самі 

просяться під олівець. Якби мені 

можна було б малювати… А дивитись 

і не малювати – це така мука, яку 

зрозуміє один тільки художник». 

Щоб стишити гострий душевний 

біль, прихильні до Т. Шевченка наукові 

діячі домоглися його зарахування 

як художника-топографа до двох експедицій. 

Під час них поет, як лаконічно 

окреслив в одному з листів, «киргизький 

степ з кінця в кінець увесь обходив, 

море Аральське вздовж і впоперек 

все обплавав». Першим було 

півторарічне дослідження ще зовсім 

непізнаного на ту пору Аральського 

моря, яке очолив відомий мореплавець 

О. Бутаков. Воно включало 

виснажливий 36-тиденний похід від 

Орська до приаральського укріплення 

Раїм. Йти довелося 750 км по пустелі 

Каракуми, у палючих пісках 

якої, за свідченням учасників, яйце 

спікалося за 5 хвилин. Далі було власне 

плавання по Аралу, що супроводжувалося 

частими штормами, крайньою 

нестачею харчу та води. Однак 

за час експедиції художник виконав 

понад 140 необхідних контурних зарисовок 

узбереж, а також справжніх 

мистецьких творів. Другою була геологічна 

мандрівка О. Антипова в 

гори Каратау (півострів Мангістау, 

Західний Казахстан) у пошуках родовищ 

вугілля. Протягом 5 місяців 

пройдено по схилах і ущелинах 480 

км та створено понад 100 малюнків. 

Не полишав пензля Т. Шевченко і в 

«незамкненій в’язниці» – прикаспійському 

Новопетровському укріпленні 

(тепер м. Форт Шевченка): «хоч украдучи, 

та трошки помалюю, а воно й 

полегша». 

У 1865 р. у Парижі його товариш 

польський висланець Б. Залеський 

видав високоякісний альбом офортів 

«Життя киргизьких степів» із 12 

малюнками нашого художника. А відомий 

мандрівник П. Семенов–Тан- 

Шанський проілюстрував творами 

«Крейдові гори», «Скала «Монах», 

«Чир-Кала», «Долина Апанзир» 10-й 

том видання «Живописная Россия» 

(1885). Отож, саме з акварелей 

Т. Шевченка світова спільнота вперше 

дізналася про побут кочових народів 

Казахстану. Побачила їх «очима 

Т. Шевченка». 

Від ХХ ст. образотворча спадщина 

Т. Шевченка стала предметом досліджень 

не лише мистецтвознавців, 

а й діячів інших галузей знань, поміж 

ними і прикладних наук. Зокрема 

вивчають її природознавці, що зумовлено 

екологічною катастрофою 

в Арало-Каспійському регіоні, де на 

місці моря постає зловіща нітратна 

пустеля Аралкум. Малюнки солдата 

зі шхуни «Константин», що поєднують 

мистецьку майстерність і графічну 

точність відображення, допомагають 

топографам спостерігати за зміщенням 

акваторію Аралу та Каспію, 

змінами ландшафту Мангістау тощо. 

А географи, ботаніки та зоологи використовують 

їх для наукової реконструкції 

первозданної екосистеми. 

В акварелях, сепіях і олівцевих ескізах 

унаочнено чи не всі види флори, 

фауни та географічних об’єктів, 

які названі в експедиційному звіті О. 

Бутакова. Це і стовпоподібні скелі 

«убогого» Кос-Аралу та квітуче дерево 

пустелі саксаул, незграбний пелікан 

з острова Чикіта Арал і грізний 

господар Присирдар’ї тигр, якого вже 

не пам’ятали жителі початку ХХ ст. 

Острів Чикита Арал (1849). Акварель 

Туркменські аби в Каратау 

(1851-1857). Акварель 

Ландшафтні зарисовки з Аралу 

застосовувалися і за прямим призначенням, 

тобто в мореплавстві. Так, 

в ілюстрованому путівнику «Лоция 

Аральского моря» (1983 р.) вміщено 

замальовки гірського масиву 

Упшохи, які виконані за всіма нормами 

відповідних зображальних робіт 

і слугували точним орієнтиром для 

штурманів. 

На спадок Т. Шевченка є поклики 

й у фундаментальних дослідженнях 

монументального будівництва 

Євразії. Адже малюнки незрідка є 

єдиною інформацією про статечні 

мавзолеї, мальовничі саркофаги та 

орнаментовані обеліски, яких зруйнували 

гарячі суховії чи радянські 

«будівничі». Це, приміром, зображення 

неповторних гробниць цвинтаря 

Агаспеяр, які вражали різнобарвним 

розписом («Туркменські аби 

в Каратау»). Опираючись на такий та 

інший матеріал, титуловані вчені М. 

Мендикулов, С. Ажигалі, Е. Умірбаєв 

простежують етновитоки архітектурних 

традицій, їх взаємовпливи, географію 

побутування тощо. 

Твір «Туркменський цвинтар у 

долині Долнапа», де контурно зафіксовано 

усипальницю безстрашної 

воячки Долиапи, студіювали, окрім 

науковців, і реставратори. У 2007 р. 

цей унікальний зразок симбіозу туркменської 

і хорезмської архітектури 

був відновлений. До речі, з творів 

Т. Шевченка реконструйовано чимало 

українських пам’яток – будинок 

І. Котляревського, Богданову 

церкву в Суботові, Троїцьку церкву 

Мотронинського монастиря тощо. 

Шевченко і хлопчик, який грається із 

кішкою (1856-1857). Сепія 

Казашка Катя (1857). Сепія 

Цінні дані з малярства Т. Шевченка 

зчитав етномузиколог, професор 

Алма-Атинської консерваторії Болат 

Сарибаєв, який реконструював понад 

30 зниклих казахських інструментів. 

Він закцентував увагу на зображенні 

хлопчика з очеретяним духовим інструментом 

– камис сирнаєм (подібний 

до флейти), що вийшов з ужитку 

на початку ХХ ст. Можливо, це йдеться 

про щемливу сепію «Шевченко і 

хлопчик, який грається з кішкою», 

де дитина тримає продовгастий предмет. 

Ілюстрація стала одним із наочних 

джерел, за яким експериментатор 

відтворив прототип камис сирная 

та способи гри на ньому. 

Автори грунтовної праці 

«Казахская национальная одежда» 

Р. Ходжаєва та І. Захарова знайшли 

у спадку Т. Шевченка виняткові 

відомості про вбрання дітей та найбіднішої 

верстви суспільства (серія 

зворушливо-теплих сепій про хлопчиків-байгушів). 

Важливими для 

етнологів є і твори «Казашка Катя», 

«Киргизка», оскільки допомагають 

відтворити хитромудрі способи завивання 

жіночих тюрбанів. 

На поступ народознавства митець 

вплинув і іншим чином. Так, саме його 

творчість спонукала до краєзнавства 

вже згадуваного вченого Е. Умірбаєва. 

Він, працюючи директором музею Т. 

Шевченка у Форті Шевченка (1962- 

1982 рр.), впродовж життя відшуковував 

зображені на Шевченкових 

малюнках місцевості та культові споруди 

і таким шляхом визначив географію 

його робіт на засланні. Водночас, 

знайшовши пам’ятки, досліджував їх 

з археологічного чи архітектурного 

погляду, записував перекази про них, 

збирав предмети народного побуту 

тощо. Як наслідок - світова спільнота 

отримала повість про Кобзаря 

«Оживуть степи» (у співавторстві з 

письменником А. Костенком, 1984), 

багатий обжинок краєзнавчих праць 

та єдиний у Казахстані Музей історії 

рибальства й етнографії (Форт 

Шевченка). 

Від часу здобуття Казахстаном незалежності 

твори Т. Шевченка використовуються 

ще для національного 

виховання та міжнародної пропаганди 

власного культурно-історичного 

феномену. Зосібна, їх включають до 

кількамовних науково-популярних 

праць та атласів, що виходять цілими 

серіями. Так, у монументальному 

виданні «Казахи. История. Культура» 

(Алмати, 2013) використано 29 творів 

Великого українця для унаочнення 

розділу про кочовий побут. Науковці, 

працюючи над монографією, вирушали 

в Москву та Петербург за архівами 

десятків російських учених, а також у 

Київ – за неопублікованими матеріалами 

лише одного художника… 

Така увага до українського Генія 

зрозуміла, адже він особливо ефектно 

представив світові казахстанців. 

А саме, завдяки тонкій творчій натурі 

помітив таку ж поетичну вдачу й у кочівників 

пустелі та відтворив її у cепії 

«Тріо». Зранений недосяжною мрією 

про родинний затишок, Т. Шевченко 

зобразив сім’ю степовика як гармонійну 

цілісність, оповиту злагодою 

(сепії «У юрті», «Тріо»). 

Продовження на с. 7


Митр. прот. Тарас БЕЦЕЛЬ 

ПРО ПОКАЯННЯ 

З творінь Святителя Ігнатія Брянчанінова 

Браття! Пізнаємо невимовну любов 

Божу до занепалого людського 

роду. Господь воплотився, щоб через 

втілення вчинити для Себе можливим 

прийняття на Себе страждання, 

заслуженого людьми, і стратою 

Всесвятого спокутувати винних від 

страти. Що привернуло Його до нас 

сюди, на землю, в країну нашого 

вигнання? Правди наші? Ні! Його 

привернув до нас цей тяжкий стан, 

в який вкинула нас наша гріховність. 

Грішники! Підбадьоримося. Для 

нас, саме для нас Господь здійснив 

велику справу свого втілення; на наші 

хвороби зглянувся Він з неймовірною 

милістю! Перестанемо вагатися! 

Перестанемо сумувати і сумніватися! 

Сповнені віри, старанності та подяки 

приступимо до покаяння: Ним поєднаємося 

з Богом. Беззаконник якщо 

навернеться від усіх беззаконь своїх, 

якщо створить, і збереже всі заповіді 

Мої, і вчинить суд, правду і милість, 

життям поживе, і не помре: всі прогріхи 

його, які створив, не буде згадано 

йому, але в своїй справедливості, 

яку створив, живий буде. Таку обітницю 

дає Бог грішникові вустами 

Свого великого пророка. 

Будемо відповідати, за нашими 

слабкими силами, великій любові 

до нас Господа! Як можуть відповідати 

любові Творця Його творіння, 

і творіння занепалі? Покаємося! Не 

одними устами; засвідчимо наше 

покаяння не одними небагатьма, короткочасними 

сльозами, не одною 

зовнішньою участю в церковному 

Богослужінні, у виконанні церковних 

обрядів, як задовольнялися фарисеї. 

Принесемо разом зі сльозами, 

з зовнішнім благочестям і плід, гідний 

покаяння: змінимо життя гріховне 

на життя євангельське. 

Навіщо вмираєте, доме Ізраїлів? 

Навіщо ви гине, християни, від гріхів 

ваших вічною смертю? Навіщо 

наповнюється вами пекло, так як би 

не було встановлено в церкві Христовій 

всемогутнього покаяння? Даний 

цей нескінченно благий дар Ізраїлевому 

дому - християнам - і в який би 

не був час життя, які б не були гріхи, 

він діє з однаковою силою: очищає 

всякий гріх, рятує всякого, який вдається 

до Бога, хоча б те було в останні, 

передсмертні хвилини. 

Навіщо вмираєте, доме Ізраїлів? 

Від того остаточно гинуть християни 

вічною смертю, що в увесь час життя 

земного займаються одним порушенням 

хресних обітниць, одним служінням 

гріху, вони гинуть від того, що не 

удостоюють ні найменшої уваги Слову 

Божому, яке сповіщає їм про покаяння. 

У самі передсмертні хвилини 

вони не вміють скористатися всемогутньою 

силою покаяння! Не вміють 

скористатися, бо не отримали про 

християнство ніякого поняття, або 

отримали поняття дуже недостатнє і 

плутане , яке має бути назване швидше 

повним незнанням, ніж яким-небудь 

пізнанням. 

Живу Я, говорить Господь, - як 

би вимушений посилити запевнення 

перед невіруючими, і порушити увагу 

в неуважних - живу Я, - говорить 

Господь: Не хочу смерті грішника, 

але щоб повернувся з нечестивої дороги, 

й живий був ... Навіщо вмираєте, 

доме Ізраїлю? 

Знав Бог неміч людей, відав, що 

вони і по хрещенні будуть впадати 

в прогріхи: з цієї причини Він 

встановив у Церкві своїй таїнство 

покаяння, яким очищаються гріхи, 

вчинені після хрещення. Покаяння 

має супроводжувати віру в Христа, 

передувати хрещенню в Христа; а 

після хрещення воно виправляє порушення 

обов’язків того, хто повірив 

у Христа і охрестився у Христа. 

Коли багато хто з Єрусалима і 

всієї Іудеї сходилися до Йоана, проповідника 

покаяння, на Йордан для 

хрещення, то сповідували йому гріхи 

свої, - сповідували не тому, - зауважує 

деякий святий Письменник, 

щоб святий Хреститель мав потребу 

знати прогріхи тих, хто приходив до 

нього, але тому, що для міцності їх 

покаяння потрібно було з’єднати з 

почуттями жалю про падіння в гріхи 

і сповідання гріхів. 

Душа, яка знає, що вона зобов’язана 

сповідати гріхи свої, - говорить 

той же святий Отець, - цією самою 

думкою, як би уздечкою, утримується 

від повторення колишніх провин. 

Несповідуванні ж гріхи, як би вчинені 

в мороці, - зручно повторюються. 

Сповідуванням гріхів розривається 

дружба з гріхами. Ненависть 

до гріхів - ознака щирого покаяння , 

- рішучості вести життя доброчесне. 

Якщо ти придбав навик до гріхів, 

то роби частішою сповідь їх, - і незабаром 

звільнишся з полону гріховного, 

легко і радісно будеш наслідувати 

Господа Ісуса Христа. 

Хто постійно зраджує друзів своїх, 

тому друзі робляться ворогами, 

віддаляються від нього, як від зрадника, 

що шукає їх вірної смерті: хто 

сповідує гріхи свої, від того відступають 

вони, тому що гріхи грунтуються 

і кріпляться на гордості занепалого 

єства, не терплять викриття 

та ганьби. 

Хто в надії на покаяння дозволяє 

собі грішити свідомо і навмисно, 

той чинить у відношенні до Бога 

підступно. Хто грішить довільно і 

навмисно, в надії на покаяння, того 

вражає несподівано смерть, і не дається 

йому часу, який він припускав 

присвятити чеснотам. 

Таїнством сповіді рішуче очищаються 

всі гріхи, вчинені словом, справою, 

думкою. Для того, щоб згладити 

з серця навички гріховні, які вкоренилися 

в нього довгим часом, потрібен 

час, потрібне постійне перебування 

в покаянні. Постійне покаяння 

полягає в постійному смиренні духу, 

в борінні з помислами і відчуттями, 

якими виявляє себе потаємна в серці 

гріховна пристрасть, в приборканні 

тілесних почуттів і утроби, у смиренній 

молитві, в частій сповіді. 

Браття! Ми втратили добровільним 

гріхом святу непорочність; недоторканну 

не тільки справі гріховній, 

а й пізнанню зла, - непорочність, 

в духовному сяйві якої ми з’явилися 

в буття з рук Творця. Ми втратили і 

ту непорочність, яку отримали при 

відтворенні хрещенням; ми заплямували 

на шляху життя різними гріхами 

наші ризи, побілені Викупителем. 

Залишилася нам ще одна вода 

для обмивання - вода покаяння. Що 

буде з нами, коли ми знехтуємо і цим 

обмиванням? Доведеться нам постати 

перед Богом з душами, спотвореними 

гріхом, - і грізно спогляне Він 

на душу осквернену, засудить її у вогонь 

геєни. 

Омийтеся,- говорить Бог грішникам, 

- і чисті будете! Відніміть лукавство 

від душ ваших перед очима 

Митр. прот. Тарас Бецель 

своїми, залиште лукавства ваші. І 

Прийдіть, і Набудьте. Чим же закінчується 

цей суд Божий, суд покаяння, 

на який Бог невпинно закликає 

грішника під час його земного життя? 

Коли людина усвідомлює свої 

гріхи, вчинить щире покаяння і виправлення, 

то вирішує Бог суд Свій 

з людиною наступним чином: Якщо 

будуть гріхи ваші як багряне, - як 

сніг убілю, якщо будуть як червлені, 

- то стануть, мов вовна. 

Якщо ж християнин зневажить 

цей останній дар Многомилостивого 

покликання Божого, то звіситься 

йому від Бога остаточна погибель. 

Благість Божа,- каже Апостол,- на 

покаяння тебе веде. Бог бачить твої 

прогріхи: Він терпляче дивиться на 

прогріхи, що здійснюються тобою 

під поглядами Його, на ланцюг провин, 

з яких склалося все життя твоє; 

Він очікує твого покаяння, і заразом 

надає твоїй вільній волі обрання 

порятунку твого або смерті твоєї. І 

благими довготерпіннями Божими 

ти зловживаєш?! Недбальство твоє 

посилюється! Посилюється в тобі 

зневага і до Бога, і до твоєї власної, 

вічної долі! Ти дбаєш тільки про множення 

гріхів твоїх, докладаєш до колишніх 

провин прогріхи нові і важчі! 

Через жорстокість твого нерозкаяного 

серця збираєш собі гнів на день 

гніву та об’явлення справедливого 

Божого суду, на якому відплачується 

кожному по ділах його; ті, хто терпеливо 

в справах Благих слави, і честі, 

і нетління шукають, Життя Вічне 

Осягнуть; а ті, хто завзято противиться 

істині, - коряться ж неправді, лютості 

та гніву. Скорбота вічна і тіснота 

вічна на всяку душу людини, яка 

творить беззаконня. Амінь. 

Марія ГОРБАЛЬ 

Отче, ну чому Ісус такий несправедливий 

до мене, - телефонує чоловік 

своєму духівникові. - Коли привезли 

до Львова Нерукотворний Образ Ісуса 

Христа, я стояв вісім годин в черзі, 

щоб прикластися до Нього. А це 

ж місяць лютий. Промерз до кісток. 

І зараз лежу хворий. Гарячка, ломота 

суглобів. І чи я на таку тяжку недугу 

заслужив? Я ж кожної неділі ходжу до 

церкви, кожної неділі приймаю Святе 

Причастя. Я ж не десь стояв, а смирно, 

в черзі, щоб поцілувати Самого Ісуса. 

- Та не зная, що маю Вам відповісти, 

пане Миколо,- відповідає духівник. 

Я не знаю планів Господніх 

щодо Вас. Єдине, що Вам побажаю, 

- гарно швидко видужуйте. 

ПРОЗРІННЯ 

Із почутого 

Через деякий час знову телефонний 

дзвінок до духівника. 

Отче. Я знаю, чому я так тяжко 

був тоді захворів. Я порядно пролежав 

в ліжку. Мав час усе добре 

обдумати. До того ж, була нагода 

прочитати дещо, зокрема дали мені 

книжку Олександра Меня, переглянув 

духовну пресу. Знаєте, коли я 

щонеділі ходив до церкви, приймав 

Святе Причастя, я був окрилений, 

піднесений. Я знав, що я Там, на Небесах. 

А оті всі інші, що ходять по 

вулиці, - вони не такі. Я навіть не 

розмовляв з ніким. Я обраний,- вважав 

себе. І за це був покараний. 

Господи, дякую Тобі за моє прозріння! 

Це «не їстимеш» – то наказ посту 

і стриманості. Якщо б Єва постила на 

плід дерева того, ми тепер не мусіли б 

постити... Нас зранив гріх, і ми мусимо 

лікуватися покутою. Покута ж без 

посту – безвартісна. 

св. Василій Великий 

Тому, що ми не постили, нас прогнано 

з раю. Чинімо, отже, піст, щоб 

до раю знову повернутися! Хіба не 

бачиш, що Лазар через піст увійшов 

до раю?.. Не виправдовуйся неміччю 

тіла і слабістю! Це ж ти не переді 

мною виправдовуєшся, але перед тим, 

хто все знає. 

св. Василій Великий 

Постом я називаю не тільки стриманість 

від страв, але щось більше — 

стриманість від гріхів. 

св. Іван Золотоустий 

МУДРІСТЬ ЖИТТЯ 

Піст є духовною весною, покаяння 

– квіткою, яка розпускається, а 

Христа під час посту ми пізнаємо як 

«Світлодавця». 

Каліст, 

єпископ Діоклійський 

Піст можна назвати молитвою 

тіла, яка підтримує молитву душі. 

Назар Заторський 

Справжній піст – це віддалення 

від себе злого і стриманість у всьому. 

Він включає в себе дві невід’ємні 

складові частини: піст духовний і 

піст тілесний. 

о. Олександр Сенів 

Як сувора зима готує шлях весні, 

так покута веде нас до Божої святості, 

наповнюючи нас Його образом і 

любов’ю. 

Мати Тереза


7 

Віра БІЛОУС, старший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України (Львів) 

Мистецька спадщина Т.Г. Шевченка 

ЯК НАУКОВЕ ДЖЕРЕЛО ДЛЯ КАЗАХОЗНАВЦІВ 

Продовження. Початок на с. 5 

А в постаті гордого вершника втілив 

найцінніше, що є для людини, 

– Волю, якої сам не знав упродовж 

більшості життєвого шляху. 

Це твір «Пастух на коні», який, на 

думку українського мистецтвознавця 

В. Овсійчука, може бути емблемою 

Казахстану. 

…Він так хотів створити грандіозне 

видання офортів «Живописна 

Україна». Сподівався, що «тойді 

оживе наша країна хоч на папері». Та 

доля–«ледащиця» обірвала цей творчий 

політ. Тоді художник написав 

«Живописний Казахстан»… За цей 

подвиг казахи відповіли глибокою 

пошаною. Т. Шевченко став єдиним 

іноземцем, якого вони вважають своїм 

національним художником. Його 

ім’ям назвали головну художню галерею 

в Алма-Аті (1935–1976 рр.). Він 

же під іменем акин (поет, співець) 

Тарази ввійшов у казахський народний 

епос. Перший у світі пам’ятник 

Кобзареві встановлено, ні, не в 

Україні, а в м. Форт Шевченка (1881 

р.). Там же напередодні 150-ї річниці 

від дня народження (1964 р.) виник 

безпрецедентний рух за найменування 

Тарасами 150 хлопчиків. Відтоді 

це ім’я стало казахським. 200-річний 

ювілей відзначено науковими конференціями 

в Астані й Актау, введенням 

в обіг пам’ятних срібних монет 

із зображенням Т. Шевченка, виданням 

підручника з історії, де йому 

присвячено окремий розділ. 

«Поява Тараса Шевченка в казахському 

степу тих часів була жорстоким, 

але і пречудовим фактом» – 

таку дещо незвичну, проте глибоку 

думку висловив класик літератури 

М. Ауєзов, і її доволі часто цитують 

вдячні казахстанці. 

НАША ПАРАФІЯ 

ХРАМ УСПІННЯ ПРАВЕДНОЇ АННИ УАПЦ 

(ЛЬВІВ, вул. ЗАОЗЕРНА, 11) 

За документами Центрального 

державного історичного архіву церква 

Успіння Праведної Анни у с. Голоско 

Великому Львівського магістрату 

вперше згадується як православна у 

1609 р., коли Іван Чернецький та Іван 

Гандель «дарували лан землі для руської 

синагоги в Голоску на вічні часи» 

громаді села. 1623 р. шляхетний Матвій 

Носовський і Цецилія Дибовицюшівна, 

власники Голоско, підтвердили 

дарчий запис доктора і райці Станіслава 

Дибовича на землю руській церкві 

у Голоску. У 1628 р. цей запис ще 

раз підтвердили Носовські. 

Парафіяни УАПЦ с. Жуків Золочівського 

району Львівської області 

вітають свого настоятеля церкви 

святого Великомученика Микити 

митр. прот. Михайла Довгого з 10-ю 

річницею душпастирської роботи на 

парафії і висловлюють своєму душпастиреві 

своє подячне слово за 

Його подвижницьку працю у Христовому 

винограднику. Свою душпастирську 

працю Він розпочав у 

нашому селі 21 лютого 2007 року. 

З того часу о. Михайло є взірцем 

гідного і достойного священика, 

ревного у своєму покликанні. Наполегливо 

підносить свої молитви до 

Всевишнього, згуртовує нас і своїми 

змістовними, повчальними і переконливими 

проповідями кріпить у 

вірі та прикладає чимало зусиль для 

духовного росту кожного з нас. Наш 

пастир здобув велику прихильність 

Мурована церква у Голоско збудована 

в 1773 році, дзвіниця - в 1788 р. 

(нова побудована 1908 р. майстром К. 

Валицький). В інвентарі 1841 р. церква 

оцінена у 2000 злотих. У 1872 р. 

зафіксовані нові Царські врата. 

З 1775 р. храм Успіння Праведної 

Анни прикрашав іконостас авторства 

геніального Івана Рутковича. Донині 

шедевр, на жаль, не зберігся, але дві 

ікони, все ж, є – «Акафіст Богородиці», 

що зараз в музеї історії релігії, 

та «Успіння Праведної Анни», яку й 

досі можна побачити у храмі. 

Давня ікона Успіння Праведної Анни 

серед парафіян як надзвичайно добра, 

чуйна, дбайлива людина. Має 

чималі здобутки за свої священичі 

роки служіння, які сповнені мудрістю 

і добрими справами. Важливо, 

що завдяки Його старанням наша 

церковця з року в рік оновлюється. 

Отець-настоятель храму 

митр. прот. Нестор Василина 

У 1911 р. гонтовий дах церкви перекрили 

бляхою. 

У 1940-х роках храм Успіння Праведної 

Анни був закритий, перетворений 

на склад господарських речей. 

У квітні 1989 р. за наполяганням 

голосківської громади та її активістів 

Романа Бучинського (староста із 1992 

р.), Іванни Остап’юк (голова громади 

1989–1992 рр.), Зеновії та Івана Шутки 

та за рішенням Львівської міської 

ради храм був переданий громаді 

УАПЦ, яка користується ним і до сьогодні. 

18 квітня о. Михайло Процюк 

відслужив першу св. Літургію. 

Завдяки старанням отця Михайла 

у 2010 р. була оновлена дзвіниця, 

у 2011 – криниця, у якій освячується 

вода. З метою об’єднання у спільній 

молитві, ствердженні у вірі подбав, 

щоб до храму були привезені мощі 

св. Варвари (лютий 2010 р.), а в лютому 

2013 р. – мощі св. Пантелеймона. 

Важливою подією у житті парафії і 

нашого пастиря було відзначення 

100-річчя храму (29.09.2013 р.). Готуючись 

до цього свята, за його ініціативи 

та підтримки досліджено і видано 

«Літопис парафії села Жуків». Втішно, 

що присутніми на торжестві були 

Блаженніший Владика Макарій, благочинний 

УАПЦ м. Золочева митр. 

прот. Василь Саган та собор священиків. 

В нас постійно відчувається 

тісна співпраця церкви з громадою та 

школою. Наш душпастир має добрий 

вплив на дітей та молодь села. 

Оскільки у церкві знаходився 

склад, все було знищено. До того ж 

громада УГКЦ розпочала судові процеси 

щодо повернення храму, хоч для 

компромісу їй був переданий храм св. 

Йосафата на вул. Замарстинівській. 

Протистояння тривали до 2004 року. 

1994 р. було встановлено нижній 

ярус нового іконостаса, а в 1995 р. 

завершилися оздоблювальні роботи 

повністю. У 2002 р. завершено реконструкцію 

церкви, 2009 – зовнішній 

ремонт, 2012 – завершено внутрішній 

розпис храму. 

За всю історію храму парохами 

були: з 1766 р. – Петро Чайковський, 

з 1799 р. – Михайло Чайковський, 

після нього – Олексій Малоглова, 

з 1874 р. – Йосиф Гула, з 1875 р. 

– Євстахій Колосевич, з 1882 р. – 

Олексій Наливайко, з 1894 р. – Володимир 

Борисевич, з 1897 р. – Іван 

Райтаровський, з 1906 р. – Євгеній 

Андрухович, з 1908 р. – Теодор 

Костишин, з 1917 р. – Володимир 

Скоробогатий, з 1929 р. – Михайло 

Жовнірчук, з 1989 р. – о. Михайло 

Процюк, 1990–1991 – о. Роман Петришин, 

1991–17.01.2000 Петрик 

Василь, з 18.01.2000 р. настоятель 

храму митр. прот. Нестор Василина. 

Допис до газети надіслав 

отець-диякон Юрій ФЕДІВ 

Фотографії Любомира КОРНІЄВА 

Вітання з нагоди 10-ліття душпастирської праці 

Митр. прот. Михайло Довгий 

Отож в знак великої поваги до 

Вас, Всечесний отче Михайле, парафіяни, 

церковний комітет та хор 

спільним серцем та устами щиро 

вітаємо зі святом і складаємо подяку 

за те добре зерно, що засіваєте 

у наші душі, за взаєморозуміння, 

навчання, доброту та Божу любов, 

донесену до наших сердець. Дякуємо 

Всевишньому, Львівській консисторії 

УАПЦ та Золочівському благочинню 

Львівської єпархії за те, 

що Ви у нас є. Трудіться й надалі 

на славу Господню, нехай Боже благословення 

разом із Вами отримує 

Ваша родина. Від Бога - многих літ 

у радості прожити! Низький уклін 

прийміть від нас, бо ми - Ваші діти! 

З християнською любов’ю 

т а п о ваг ою парафіяни УАП Ц 

с. Жуків Золочівського району 

Львівської області

Дитяча сторінка 

БЕРЕЗЕНЬ ІДЕ З ВЕСНОЮ! 

У березні, у березні 

Верба цвіте на березі, 

Осика від граків рясна, 

Бо вже – весна, весна, весна! 

І сонця жовте колесо 

Зігріло ніжний пролісок, 

І жебонять потічки, 

Стікаючи до річки. 

В. Бондаренко 

Приходьте, діти, до кринички 

Напитись чистої водички. 

А та водиця не проста, 

Бо це – наука про Христа. 

Березневий календарик маленького українця: 

5 березня – Неділя Торжества Православ’я 

9–10 березня – Шевченківські дні 

10 березня – Свт. Тарасія 

12 березня – Прп. Григорія Палами 

19 березня – Хрестопоклінна Неділя 

26 березня – Неділя Івана Ліствичника 

29 березня – Канон Андрія Критського. Поклони. 

30 березня – Прп.Олексія 

Ось і прийшла до нас довгоочікувана 

весна! Тануть сніги, пробуджується 

зі сну природа, ясне сонечко 

щораз більше тепла посилає на землю, 

оживають ліси, з вирію повертаються 

до рідних країв пташки. 

Встала весна, чорну землю 

Сонну розбудила, 

Уквітчала її рястом, 

Барвінком укрила; 

І на полі жайворонок, 

Соловейко в гаї 

Землю, убрану весною, 

Вранці зустрічає. 

Т. Г. Шевченко 

9–10 БЕРЕЗНЯ – Шевченківські 

дні. І знову Шевченко, знову 

його незабутня поезія, його завжди 

актуальні для України слова-заклики, 

слова-прохання, слова-молитва! 

Прообраз Шевченка був з нами на 

Майдані, відстоюючи гідність свого 

народу, та продовжує захищати 

Україну на Сході сьогодні. 

Та не однаково мені, 

Як Україну злії люде 

Присплять, лукаві, і в огні 

Її окраденую збудять... 

Ох, не однаково мені. 

І вам слава, сині гори, 

Кригою окуті! 

І вам, лицарі великі, 

Богом не забуті. 

Борітеся — поборете! 

Вам бог помагає! 

За вас правда, за вас слава 

І воля святая! 

*** 

Учітеся, брати мої! 

Думайте, читайте, 

І чужому научайтесь, − 

Свого не цурайтесь… 

*** 

І забудеться срамотня 

Давняя година, 

І оживе добра слава, 

Слава України, 

І світ ясний, невечірній, 

Новий засіяє... 

Обніміться ж, брати мої, 

Молю вас, благаю! 

5 БЕРЕЗНЯ – Неділя Торжества 

Православ’я. Цієї неділі вшановуємо 

святі ікони. Тому ця неділя й 

має назву неділя православ’я, тобто 

правдивого славлення Бога. 

12 БЕРЕЗНЯ – Прп. Григорія Палами 

(Неділя розслабленого). Ця неділя 

дістала назву від євангельської 

історії про чоловіка, який захворів 

і зовсім не міг рухатися. Тоді друзі 

принесли його на ношах до Христа. 

Ісус сказав хворому: «Відпускаються 

тобі гріхи, встань і ходи». Ця розповідь 

є для нас дуже втішаючою, бо 

нагадує, що Ісус і нам прощає гріхи 

та дає сили для продовження мандрівки 

Великим постом. 

19 БЕРЕЗНЯ – Хрестопоклінна 

Неділя. Ми чуємо в церкві урочистий 

спів: «Хресту Твоєму поклоняємось, 

Владико, і святеє воскресення 

Твоє славимо». 

26 БЕРЕЗНЯ – Неділя Івана 

Ліствичника. «Ліствиця» (тобто 

драбина) Івана Ліствичника дає нам 

поради, як жити, щоб вище піднятися 

до неба і відчути велику радість 

Воскресіння. 

29 БЕРЕЗНЯ – Канон Андрея 

Критського. Поклони. У четвер 

п’ятого тижня Чотиридесятниці (у 

середу ввечері) у храмах відправляють 

Великий покаянний канон 

(поклони). Його у VIII ст. уклав 

преподобний Андрей Критський. 

Покаянним це богослужіння називають 

тому, що пісні канону, подаючи 

повчальні історії зі святого Письма, 

допомагають нам усвідомити власні 

гріхи і прийняти прощення милосердного 

Бога. Це велике богослужіння 

супроводжують доземні поклони 

та спів «Помилуй мене, Боже, 

помилуй мене!». Благочестивий рух 

– опускання на коліна і схиляння голови 

– є символом нашого падіння в 

гріх – порушення Божих заповідей 

і, водночас, нашого щирого каяття. 

Піднімання з колін означає, що сам 

Господь у своєму милосерді і любові 

допомагає нам покинути грішне 

життя і стати добрими та вірними 

божими дітьми. 

30 БЕРЕЗНЯ – преподобного 

Олексія (Теплого Олекси). Олексій 

був єдиним вимоленим сином багатих 

і благочестивих батьків. Прекрасно 

вихованому й освіченому 

синові батьки готували блискуче 

майбутнє, але Олексій був одержимим 

прагненням до християнського 

подвигу. Свій подвижницький шлях 

св. Олексій почав із добровільної 

убогості. Через 17 років, ставши всіма 

шанованим, Олексій намагався 

втекти від людського поклоніння, 

але знову опинився у Римі, у будинку 

своїх батьків. Однак ніхто його 

не впізнав. Останні 17 років життя 

харчувався разом з іншими жебраками 

від щедрот батьків, і з християнською 

смиренністю переносив знущання 

й образи власних слуг. 

РУБРИКА 

ЧИ ЗНАЄШ ТИ, 

ЛЮБИЙ ЧИТАЧУ, ЩО 

190 років тому (5 березня 1827 

року) народився Леонід Глібов, 

поет та байкар. «Криничка» пропонує 

своїм читачам пороздумувати 

над однією із байок Леоніда Глібова 

«Гадюка і Ягня». 

ГАДЮКА І ЯГНЯ 

Під дубом у гаю жила Гадюка, 

Непросипуща злюка: 

Усе було сичить-сичить, 

Щоб кого-небудь укусить. 

Мале Ягнятко там гуляло; 

Скік-верть, сюди-туди — 

Та якось під той дуб і доскакало, 

Не сподіваючись біди… 

Гадюка кинулась та й укусила,— 

От так, як бач, 

Безвинного занапастила. 

Ягнятко в плач, 

А потім на травицю впало: 

– Ох, за що ж, за що? – простогнало… 

А бісова Гадюка знов сичить: 

– Щоб тут гулять не сміло! 

Ти, може, затоптать мене хотіло,– 

Вас треба вчить! – 

Ягнятко більше не озвалось… 

На світі нажилось, награлось… 

Затихло… спить… 

Колись і між людьми чимало 

Таких ягнят попропадало. 

Тепер гадюкам час сказать: 

Минулися вже тії роки, 

Що розпирали боки,– 

Дай, Боже, правді не вмирать! 

Сторінку підготували 

Оксана ХРИСТУК та Оксана Березнева 

Редактор Марія ГОРБАЛЬ 

Редакційна колегія: єпископ Борис (ХАРКО), 

Віра МАРКОВИЧ, Юрій ФЕДІВ, Оксана ХРИСТУК

Газета "Успенська вежа", № 3 (2017)

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

Delete template?

Save as template?