Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
6 Березень <strong>2017</strong><br />
Митр. прот. Тарас БЕЦЕЛЬ<br />
ПРО ПОКАЯННЯ<br />
З творінь Святителя Ігнатія Брянчанінова<br />
Браття! Пізнаємо невимовну любов<br />
Божу до занепалого людського<br />
роду. Господь воплотився, щоб через<br />
втілення вчинити для Себе можливим<br />
прийняття на Себе страждання,<br />
заслуженого людьми, і стратою<br />
Всесвятого спокутувати винних від<br />
страти. Що привернуло Його до нас<br />
сюди, на землю, в країну нашого<br />
вигнання? Правди наші? Ні! Його<br />
привернув до нас цей тяжкий стан,<br />
в який вкинула нас наша гріховність.<br />
Грішники! Підбадьоримося. Для<br />
нас, саме для нас Господь здійснив<br />
велику справу свого втілення; на наші<br />
хвороби зглянувся Він з неймовірною<br />
милістю! Перестанемо вагатися!<br />
Перестанемо сумувати і сумніватися!<br />
Сповнені віри, старанності та подяки<br />
приступимо до покаяння: Ним поєднаємося<br />
з Богом. Беззаконник якщо<br />
навернеться від усіх беззаконь своїх,<br />
якщо створить, і збереже всі заповіді<br />
Мої, і вчинить суд, правду і милість,<br />
життям поживе, і не помре: всі прогріхи<br />
його, які створив, не буде згадано<br />
йому, але в своїй справедливості,<br />
яку створив, живий буде. Таку обітницю<br />
дає Бог грішникові вустами<br />
Свого великого пророка.<br />
Будемо відповідати, за нашими<br />
слабкими силами, великій любові<br />
до нас Господа! Як можуть відповідати<br />
любові Творця Його творіння,<br />
і творіння занепалі? Покаємося! Не<br />
одними устами; засвідчимо наше<br />
покаяння не одними небагатьма, короткочасними<br />
сльозами, не одною<br />
зовнішньою участю в церковному<br />
Богослужінні, у виконанні церковних<br />
обрядів, як задовольнялися фарисеї.<br />
Принесемо разом зі сльозами,<br />
з зовнішнім благочестям і плід, гідний<br />
покаяння: змінимо життя гріховне<br />
на життя євангельське.<br />
Навіщо вмираєте, доме Ізраїлів?<br />
Навіщо ви гине, християни, від гріхів<br />
ваших вічною смертю? Навіщо<br />
наповнюється вами пекло, так як би<br />
не було встановлено в церкві Христовій<br />
всемогутнього покаяння? Даний<br />
цей нескінченно благий дар Ізраїлевому<br />
дому - християнам - і в який би<br />
не був час життя, які б не були гріхи,<br />
він діє з однаковою силою: очищає<br />
всякий гріх, рятує всякого, який вдається<br />
до Бога, хоча б те було в останні,<br />
передсмертні хвилини.<br />
Навіщо вмираєте, доме Ізраїлів?<br />
Від того остаточно гинуть християни<br />
вічною смертю, що в увесь час життя<br />
земного займаються одним порушенням<br />
хресних обітниць, одним служінням<br />
гріху, вони гинуть від того, що не<br />
удостоюють ні найменшої уваги Слову<br />
Божому, яке сповіщає їм про покаяння.<br />
У самі передсмертні хвилини<br />
вони не вміють скористатися всемогутньою<br />
силою покаяння! Не вміють<br />
скористатися, бо не отримали про<br />
християнство ніякого поняття, або<br />
отримали поняття дуже недостатнє і<br />
плутане , яке має бути назване швидше<br />
повним незнанням, ніж яким-небудь<br />
пізнанням.<br />
Живу Я, говорить Господь, - як<br />
би вимушений посилити запевнення<br />
перед невіруючими, і порушити увагу<br />
в неуважних - живу Я, - говорить<br />
Господь: Не хочу смерті грішника,<br />
але щоб повернувся з нечестивої дороги,<br />
й живий був ... Навіщо вмираєте,<br />
доме Ізраїлю?<br />
Знав Бог неміч людей, відав, що<br />
вони і по хрещенні будуть впадати<br />
в прогріхи: з цієї причини Він<br />
встановив у Церкві своїй таїнство<br />
покаяння, яким очищаються гріхи,<br />
вчинені після хрещення. Покаяння<br />
має супроводжувати віру в Христа,<br />
передувати хрещенню в Христа; а<br />
після хрещення воно виправляє порушення<br />
обов’язків того, хто повірив<br />
у Христа і охрестився у Христа.<br />
Коли багато хто з Єрусалима і<br />
всієї Іудеї сходилися до Йоана, проповідника<br />
покаяння, на Йордан для<br />
хрещення, то сповідували йому гріхи<br />
свої, - сповідували не тому, - зауважує<br />
деякий святий Письменник,<br />
щоб святий Хреститель мав потребу<br />
знати прогріхи тих, хто приходив до<br />
нього, але тому, що для міцності їх<br />
покаяння потрібно було з’єднати з<br />
почуттями жалю про падіння в гріхи<br />
і сповідання гріхів.<br />
Душа, яка знає, що вона зобов’язана<br />
сповідати гріхи свої, - говорить<br />
той же святий Отець, - цією самою<br />
думкою, як би уздечкою, утримується<br />
від повторення колишніх провин.<br />
Несповідуванні ж гріхи, як би вчинені<br />
в мороці, - зручно повторюються.<br />
Сповідуванням гріхів розривається<br />
дружба з гріхами. Ненависть<br />
до гріхів - ознака щирого покаяння ,<br />
- рішучості вести життя доброчесне.<br />
Якщо ти придбав навик до гріхів,<br />
то роби частішою сповідь їх, - і незабаром<br />
звільнишся з полону гріховного,<br />
легко і радісно будеш наслідувати<br />
Господа Ісуса Христа.<br />
Хто постійно зраджує друзів своїх,<br />
тому друзі робляться ворогами,<br />
віддаляються від нього, як від зрадника,<br />
що шукає їх вірної смерті: хто<br />
сповідує гріхи свої, від того відступають<br />
вони, тому що гріхи грунтуються<br />
і кріпляться на гордості занепалого<br />
єства, не терплять викриття<br />
та ганьби.<br />
Хто в надії на покаяння дозволяє<br />
собі грішити свідомо і навмисно,<br />
той чинить у відношенні до Бога<br />
підступно. Хто грішить довільно і<br />
навмисно, в надії на покаяння, того<br />
вражає несподівано смерть, і не дається<br />
йому часу, який він припускав<br />
присвятити чеснотам.<br />
Таїнством сповіді рішуче очищаються<br />
всі гріхи, вчинені словом, справою,<br />
думкою. Для того, щоб згладити<br />
з серця навички гріховні, які вкоренилися<br />
в нього довгим часом, потрібен<br />
час, потрібне постійне перебування<br />
в покаянні. Постійне покаяння<br />
полягає в постійному смиренні духу,<br />
в борінні з помислами і відчуттями,<br />
якими виявляє себе потаємна в серці<br />
гріховна пристрасть, в приборканні<br />
тілесних почуттів і утроби, у смиренній<br />
молитві, в частій сповіді.<br />
Браття! Ми втратили добровільним<br />
гріхом святу непорочність; недоторканну<br />
не тільки справі гріховній,<br />
а й пізнанню зла, - непорочність,<br />
в духовному сяйві якої ми з’явилися<br />
в буття з рук Творця. Ми втратили і<br />
ту непорочність, яку отримали при<br />
відтворенні хрещенням; ми заплямували<br />
на шляху життя різними гріхами<br />
наші ризи, побілені Викупителем.<br />
Залишилася нам ще одна вода<br />
для обмивання - вода покаяння. Що<br />
буде з нами, коли ми знехтуємо і цим<br />
обмиванням? Доведеться нам постати<br />
перед Богом з душами, спотвореними<br />
гріхом, - і грізно спогляне Він<br />
на душу осквернену, засудить її у вогонь<br />
геєни.<br />
Омийтеся,- говорить Бог грішникам,<br />
- і чисті будете! Відніміть лукавство<br />
від душ ваших перед очима<br />
Митр. прот. Тарас Бецель<br />
своїми, залиште лукавства ваші. І<br />
Прийдіть, і Набудьте. Чим же закінчується<br />
цей суд Божий, суд покаяння,<br />
на який Бог невпинно закликає<br />
грішника під час його земного життя?<br />
Коли людина усвідомлює свої<br />
гріхи, вчинить щире покаяння і виправлення,<br />
то вирішує Бог суд Свій<br />
з людиною наступним чином: Якщо<br />
будуть гріхи ваші як багряне, - як<br />
сніг убілю, якщо будуть як червлені,<br />
- то стануть, мов вовна.<br />
Якщо ж християнин зневажить<br />
цей останній дар Многомилостивого<br />
покликання Божого, то звіситься<br />
йому від Бога остаточна погибель.<br />
Благість Божа,- каже Апостол,- на<br />
покаяння тебе веде. Бог бачить твої<br />
прогріхи: Він терпляче дивиться на<br />
прогріхи, що здійснюються тобою<br />
під поглядами Його, на ланцюг провин,<br />
з яких склалося все життя твоє;<br />
Він очікує твого покаяння, і заразом<br />
надає твоїй вільній волі обрання<br />
порятунку твого або смерті твоєї. І<br />
благими довготерпіннями Божими<br />
ти зловживаєш?! Недбальство твоє<br />
посилюється! Посилюється в тобі<br />
зневага і до Бога, і до твоєї власної,<br />
вічної долі! Ти дбаєш тільки про множення<br />
гріхів твоїх, докладаєш до колишніх<br />
провин прогріхи нові і важчі!<br />
Через жорстокість твого нерозкаяного<br />
серця збираєш собі гнів на день<br />
гніву та об’явлення справедливого<br />
Божого суду, на якому відплачується<br />
кожному по ділах його; ті, хто терпеливо<br />
в справах Благих слави, і честі,<br />
і нетління шукають, Життя Вічне<br />
Осягнуть; а ті, хто завзято противиться<br />
істині, - коряться ж неправді, лютості<br />
та гніву. Скорбота вічна і тіснота<br />
вічна на всяку душу людини, яка<br />
творить беззаконня. Амінь.<br />
Марія ГОРБАЛЬ<br />
Отче, ну чому Ісус такий несправедливий<br />
до мене, - телефонує чоловік<br />
своєму духівникові. - Коли привезли<br />
до Львова Нерукотворний Образ Ісуса<br />
Христа, я стояв вісім годин в черзі,<br />
щоб прикластися до Нього. А це<br />
ж місяць лютий. Промерз до кісток.<br />
І зараз лежу хворий. Гарячка, ломота<br />
суглобів. І чи я на таку тяжку недугу<br />
заслужив? Я ж кожної неділі ходжу до<br />
церкви, кожної неділі приймаю Святе<br />
Причастя. Я ж не десь стояв, а смирно,<br />
в черзі, щоб поцілувати Самого Ісуса.<br />
- Та не зная, що маю Вам відповісти,<br />
пане Миколо,- відповідає духівник.<br />
Я не знаю планів Господніх<br />
щодо Вас. Єдине, що Вам побажаю,<br />
- гарно швидко видужуйте.<br />
ПРОЗРІННЯ<br />
Із почутого<br />
Через деякий час знову телефонний<br />
дзвінок до духівника.<br />
Отче. Я знаю, чому я так тяжко<br />
був тоді захворів. Я порядно пролежав<br />
в ліжку. Мав час усе добре<br />
обдумати. До того ж, була нагода<br />
прочитати дещо, зокрема дали мені<br />
книжку Олександра Меня, переглянув<br />
духовну пресу. Знаєте, коли я<br />
щонеділі ходив до церкви, приймав<br />
Святе Причастя, я був окрилений,<br />
піднесений. Я знав, що я Там, на Небесах.<br />
А оті всі інші, що ходять по<br />
вулиці, - вони не такі. Я навіть не<br />
розмовляв з ніким. Я обраний,- вважав<br />
себе. І за це був покараний.<br />
Господи, дякую Тобі за моє прозріння!<br />
Це «не їстимеш» – то наказ посту<br />
і стриманості. Якщо б Єва постила на<br />
плід дерева того, ми тепер не мусіли б<br />
постити... Нас зранив гріх, і ми мусимо<br />
лікуватися покутою. Покута ж без<br />
посту – безвартісна.<br />
св. Василій Великий<br />
Тому, що ми не постили, нас прогнано<br />
з раю. Чинімо, отже, піст, щоб<br />
до раю знову повернутися! Хіба не<br />
бачиш, що Лазар через піст увійшов<br />
до раю?.. Не виправдовуйся неміччю<br />
тіла і слабістю! Це ж ти не переді<br />
мною виправдовуєшся, але перед тим,<br />
хто все знає.<br />
св. Василій Великий<br />
Постом я називаю не тільки стриманість<br />
від страв, але щось більше —<br />
стриманість від гріхів.<br />
св. Іван Золотоустий<br />
МУДРІСТЬ ЖИТТЯ<br />
Піст є духовною весною, покаяння<br />
– квіткою, яка розпускається, а<br />
Христа під час посту ми пізнаємо як<br />
«Світлодавця».<br />
Каліст,<br />
єпископ Діоклійський<br />
Піст можна назвати молитвою<br />
тіла, яка підтримує молитву душі.<br />
Назар Заторський<br />
Справжній піст – це віддалення<br />
від себе злого і стриманість у всьому.<br />
Він включає в себе дві невід’ємні<br />
складові частини: піст духовний і<br />
піст тілесний.<br />
о. Олександр Сенів<br />
Як сувора зима готує шлях весні,<br />
так покута веде нас до Божої святості,<br />
наповнюючи нас Його образом і<br />
любов’ю.<br />
Мати Тереза
Change language