Газета Успенська Вежа, № 6 (2017)

Дитяча сторінка
ЗУСТРІЧАЙМО ТЕПЛИЙ ЧЕРВЕНЬ!
Одягнувши брилик свій,
ходить червень-чародій,
не спочине ні на мить -
ягідки нам червонить.
Наталка Поклад
Приходьте, діти, до кринички
Напитись чистої водички.
А та водиця не проста,
Бо це – наука про Христа.
Червневий календарик маленького українця:
3 червня – Рівноап. Костянтина та Єлени
4 червня – День Святої Трійці
5 червня – Святого Духа
11 червня – День всіх святих в православ’ї
28 червня – День Конституції України
3 ЧЕРВНЯ –
День пам’яті
святих і рівноапостольних
Костянтина
і його
матері Єлени.
4 і 5 ЧЕРВНЯ
святкуємо Зелені
свята – українська
назва християнського
свята Трійці, що відзначається
на 50-й день після Воскресіння.
Коли Ісус вознісся на небо, Його
учні перебували в очікуванні допомоги
Святого Духа, якого Він їм обіцяв.
Адже апостоли мали надзвичайно
важливе завдання – проповідувати
Добру Новину всьому світові. А самим
їм не впоратися з цим завданням.
Тож апостоли після Вознесіння Христового
щодня збиралися разом на молитву
і просили в Бога допомоги.
Зі Святого Письма довідуємося,
що в день П’ятдесятниці учні Спасителя
зібралися разом в одній оселі в
Єрусалимі. Раптом вони почули шум
із неба, що наповнював увесь дім і
був схожий на сильний вітер. Тієї ж
миті вони побачили вогненні язики,
що торкалися голів усіх присутніх в
світлиці. Всі сповнилися Святим Духом
і заговорили мовами, яких досі
не знали. В ту пору до Єрусалиму на
свято прибуло багато людей з інших
країн. Вони були дуже здивовані і
збентежені, коли почули, що учні говорять
їхніми мовами. Апостоли розповідали
про Ісуса Христа, про спасіння,
яке Він дарував усім людям.
Того дня три тисячі осіб повірили у
Спасителя і охрестилися.
У понеділок після свята П’ятдесятниці
Церква молитовно вшановує
Святого Духа і Пресвяту Трійцю. У
цей день ми дякуємо Богові за всі
дари, всі таланти і просимо допомагати
нам завжди обирати добро.
Квіти на могилах
Надійшли Зелені Свята,
Квіти поле вкрили,
Підуть хлопці і дівчата
На рідні могили.
В тих могилах сплять герої,
Що в чистому полі
Життя дали в лютім бою
За славу і волю.
До них ціла Україна
Серцем припадає,
Сестра брата, мати сина
Сьогодні згадає.
Підуть хлопці і дівчата,
Підуть усі діти
Ті могили привітати,
Хрести замаїти.
Бо за рідний край умерти,
За брата, за друга –
То найбільша в цілім світі
Слава і заслуга.
Роман Завадович
11 ЧЕРВНЯ – Свято День всіх
святих в православ’ї. Православні
християни відзначають це свято
в першу неділю після Трійці. Свято
бере свої корені з IV ст., але лише
століття опісля воно було офіційно
прийняте Церквою.
28 ЧЕРВНЯ – День Конституції
України. Наша Україна має свою
Конституцію – закон, в якому записано
всі права українців. Це право
на життя, право на житло, на працю,
на відпочинок, на лікування та
багато-багато інших прав. Записано
в Конституції і наші обов’язки. Наприклад,
обов’язок захищати свою
Батьківщину, берегти природу, виконувати
вимоги Конституції та інші.
РУБРИКА
Чи знаєш Ти, юний читачу, хто є
перша в світі жінка, яка офіційно
була зачислена на військову службу
в званні офіцера?
Олена Степанів-Дашкевич – український
історик, географ, громадська
та військова діячка, чотар Української
Галицької Армії (УГА). Олена
Степанів-Дашкевич була чільницею
першої чети «сокілок» у Львові,
пластового руху,
а згодом – хорунжою
легіону
Українських Січових
Стрільців.
Вона - мати історика
Ярослава
Дашкевича. В’язень
радянських
таборів.
Олена-Марія Степанів народилася
7 грудня 1892 року в селі Вишнівчик
на Львівщині в родині священика
Івана Степаніва. Мати – Марія-Мінодора,
з родини Кунцевичів, – присвятила
себе вихованню двох дітей:
Оленки й Ананія. Син учився на
юриста і загинув смертю хоробрих
у лавах Української Галицької Армії,
а Оленка в дівочі роки стала живою
легендою у боротьбі за національне
визволення.
Олена Степанів отримала дуже
добру освіту – спочатку гімназія
ім. Т.Г. Шевченка, потім семінарія
Українського педагогічного товариства
«Рідна школа», а за рік до
Першої світової війни – Львівський
університет, лекції Михайла Грушевського,
Степана Рудницького та інших
провідних педагогів-науковців.
І все ж, пізнаючи науку, дівчина
прагнула пробуджувати суспільне
життя, підіймати збайдужілих і зневірених,
вкладаючи в їхні душі бажання
чину, тому свої мрії про святкове
вбрання і танці до світанку скасувала
назавжди.
До Українських Січових Стрільців
(УСС) Степанів, або як її кликали
«Степанівна», потрапила із значними
перешкодами. Коли в кінці серпня
1914 року добровольці вирушали
зі Львова до Стрия, де формувалися
«усусуси», її висадили з потяга: «Командант
приказав мені забиратись…
Огорнув мене жаль, біль і обурення.
Я не була припадковим гостем серед
стрільців. У стрілецьку роботу вложила
я до вибуху війни також частину
своєї праці. Як смів хтось, зовсім новий
серед стрілецького життя, боронити
мені сповняти мій обов’язок згинути
за вибране діло?». А вже в січні
1915 року про Олену Степанів широко
писала австро-угорська преса. На
той час жінка-військовий викликала
подив і щирий інтерес. В регулярному
війську можна було зустріти жінок-санітарок,
але щоб воювали як солдати,
на рівні з чоловіками – це було можливим,
та й то з великими труднощами
лише в добровольчих формаціях, або
як їх називали «легіонерах».
Жінка-стрілець, яка отримала медаль
за мужність та здобула старшинську
посаду, стала легендою, її фото
тиражували в листівках, про неї складали
пісні.
Після битви під Болеховом Олена
Степанівна потрапляє до полону і
потрапляє до імперської Росії: Пенза
– Симбірськ – Оренбург – Ташкент…
Це все треба було пережити, щоб аж
1919-го, через скандинавські краї та
Румунію й Угорщину, повернутися до
Відня – не додому…У Віденському
університеті вона здобула ступінь доктора
філософії,
що дало їй право
на педагогічну
й наукову діяльність
у Львові,
зокрема викладати
в гімназії сестер-василіянок,
виховувати стійкий
дух і тілесну
витривалість.
Олена Степанівна залучає їх до участі
в пластунських заходах, до участі
в політичних акціях, до спротиву тотальному
спольщенню Галичини.
«Символом українського націоналізму»
назвали Олену Степанівну
по закінченню Другої світової війни
пильні до боротьби з «ворогами»
представники радянської влади. Це
вони заарештували літню жінку, засудили
до десяти років ув’язнення, до
мордовських таборів, та не зламали
її природної сили, її героїчного духу.
Сторінку підготували
Оксана ХРИСТУК та Оксана ЧЕРВНЕВА
Редактор Марія ГОРБАЛЬ
Редакційна колегія: єпископ Борис (ХАРКО),
Віра МАРКОВИЧ, Юрій ФЕДІВ, Оксана ХРИСТУК