Газета Успенська вежа № 1 (2019)
- No tags were found...
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Микола ОТИЧЕНКО, Біла Церква<br />
Січень <strong>2019</strong><br />
БО ПРИЙДУТЬ ДО ТЕБЕ ТРИ ПРАЗНИКИ В ГОСТІ, РАДУЙСЯ,<br />
ОЙ РАДУЙСЯ, ЗЕМЛЕ, СИН БОЖИЙ НАРОДИВСЯ<br />
БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ – 19 СІЧНЯ<br />
Свято Богоявлення, яке в народі<br />
називають ще Водохрещенням, за<br />
Юліанським календарем відзначають<br />
19 січня — за новим стилем,<br />
воно завершує цикл Різдвяних свят.<br />
Йдеться про хрещення Ісуса Христа<br />
в ріці Йордан, під час якого Христос<br />
об›являє себе як Месія і Спаситель.<br />
Про це свідчить при Хрещенні, як<br />
каже Євангеліє, сам Отець Небесний<br />
голосом із неба: «Ти єси Син мій любий,<br />
у тобі — моє уподобання» (Мр.<br />
1, 11); свідчить Святий Дух, що у<br />
вигляді голуба сходить на Нього;<br />
свідчить також Іван Хреститель,<br />
вказуючи на Нього: «Ось Агнець<br />
Божий, який гріхи світу забирає»<br />
(Йо. 1, 29).<br />
Ірина БАЙКО, Львів<br />
«Ой на річці, на Йордані...» –<br />
дзвенять веселі дитячі голоси, мов<br />
струмені чистої життєдайної ріки, в<br />
якій хрестився Син Бога Живого.<br />
Ріка Йордан, головна і єдина річка<br />
Палестини, є також єдиною святою<br />
річкою на землі. Води Йордану святі,<br />
вони назавжди освятилися, коли<br />
наш Спаситель Ісус Христос прийняв<br />
в цих водах хрещення від Іоана. Унікальну<br />
властивість цієї річки підтверджують<br />
сучасні вчені: води Йордану,<br />
протікаючи через Галилейське озеро,<br />
не змішуються з його водами. Йордан<br />
витікає з озера «чистий». В духовному<br />
вимірі це – свідчення безсумнівної<br />
святості Йордану.<br />
Йорданське Водосвяття за давньою<br />
традицією Східної Церкви заведено<br />
пов›язувати зі святом Господнього<br />
Богоявлення. Українці здавен<br />
переконані в особливій чудодійній<br />
силі й святості йорданської води.<br />
Святий Іван Золотоустий у проповіді<br />
на празник Богоявлення казав:<br />
«У цей празник опівночі всі,<br />
зачерпнувши води, приносять її додому<br />
і хоронять увесь рік... І діється<br />
дивне явище: та вода у своїй «істоті<br />
не псується від довготи часу, але зачерплена<br />
сьогодні, вона через цілий<br />
рік, а часто і два, і три роки остається<br />
незіпсована і свіжа. І по такім довгім<br />
часі вона така, як і вода щойно взята<br />
із джерела».<br />
Молитви Йорданського Водосвяття<br />
величають Пресвяту Трійцю і просять<br />
Святого Духа, щоб зійшов і сам<br />
освятив воду. Тут підкреслюється<br />
значення, сила та святість Йорданського<br />
Водосвяття. Адже український<br />
народ до йорданської води ставиться<br />
з вірою, і до моменту її освячення<br />
зберігає строгий піст.<br />
А от які прохання висловлювалися<br />
при освяченні води: «Щоб посвятилися<br />
води ці силою, діянням і зішестям<br />
Святого Духа», «щоб на води<br />
ці сходило очищальне діяння Пресущої<br />
Тройці», «щоб була їм дарована<br />
благодать ізбавління, благословення<br />
Йорданові», «щоб ми просвітилися<br />
просвіченням розуму і благочестя<br />
нашестям Святого Духа», «щоб вода<br />
ця стала даром освячення, ізбавлінням<br />
від гріхів, на зцілення душі й<br />
тіла і на всяку особливу користь»,<br />
«щоб була вона на очищення душ<br />
і тілес усім, що з вірою черпають і<br />
причащаються нею».<br />
ЙОРДАН В ЯБЛУНИЦІ НА ЛЕМКІВЩИНІ<br />
7<br />
ВІНШІВКИ ПОСІВАЛЬНИКІВ<br />
Завіншував<br />
Василь ЛЕХКИЙ<br />
з с. Волиця<br />
Буського р-ну<br />
на Львівщині<br />
Українська родино!<br />
Бажаєм Вам щастя, здоров’я,<br />
Тай великого добра!<br />
Щоб на користь Вам вийшла<br />
Ваша праця нелегка.<br />
Щоб нивка родила збіжжя золоте,<br />
Падав дощик на землю,<br />
Гріло сонце веснянѐ.<br />
Отож усміхнися,<br />
українська родино,<br />
Народився Цар царів,<br />
Й май надію тільки в Нім.<br />
А як будем жити в згоді<br />
В рідній хаті, в дружнім роді,<br />
Отоді над нашим краєм<br />
Ясне сонечко засяє.<br />
Христос ся рождає!<br />
Від Різдва до Різдва<br />
Ми бажаєм Вам добра.<br />
Щоб завжди у Вашій хаті<br />
Були всі здорові і багаті,<br />
І веселі, і щасливі,<br />
І вродливі, і кмітливі<br />
На потіху всій родині,<br />
І на славу Україні!<br />
Христос ся рождає!<br />
На дворі гуде хуртовина, тріщать<br />
морози, а ми всі радіємо – «пів каші,<br />
пів паші» (лемк. приповідка, означає<br />
«половина зими». – Прим. ред.), а<br />
день довший «на єден скік когỳта». А<br />
найбільше радієм тому, що прийшов<br />
той найщедріший третій празник –<br />
свято Водохрестя. Ми знову маємо<br />
Святу Вечерю з тими ж стравами в<br />
обстановці, що і на Різдво! В лівому<br />
куті кімнати ще стоїть величезний<br />
сніп – Дідух, який символічно називаєм<br />
Йосиф. Його наш тато принесли<br />
ще на Свят-вечір. В протилежний правий<br />
кут хати оберемок свяченого зілля<br />
положили мама, символічно називаючи<br />
його Марія. На долівці ще один<br />
розв’язаний сніп для наших забав.<br />
На столі сіно, накрите білим лляним<br />
обрусом, зверху хліб, сіль, часник,<br />
свічка. Після сходу першої зірки<br />
приступаєм до молитви. Молиться голосно<br />
наймолодша, інші – в півголоса.<br />
На початку Вечері наш тато подавали<br />
кожному члену родини зубчик часнику<br />
– з особистим побажанням (щоб<br />
була ґречна, послушна, пильніша в<br />
навчанні тощо).<br />
Ми зазвичай легенько тягли один<br />
одного за вушко, коли мама подавали<br />
борщ з вушками (щоб в наступному<br />
році добре родили гриби). А для того,<br />
щоб вродила капуста та були тверді<br />
головки, як голови, можна було дістати<br />
ложкою по чолі, коли подавались<br />
на стіл вареники з капустою. Кінчали<br />
Вечерю пампушками з узваром,<br />
– їх уже рідко хто торкався з відомих<br />
причин. Потім ми молились і колядували.<br />
Колядували з нами і батьки,<br />
зазвичай три-, а то й чотириголоссям.<br />
Найбільше мені подобалась коляда<br />
«Ну же, ну же браття-сусіди» або «З<br />
неба зірка засвітила».<br />
Вечеряли ми, в основному, при<br />
свічці, тому в кінці Вечері, погасивши<br />
її, ми, діти, пильно вдивлялись, куди<br />
направиться димок. Добре, коли вгору<br />
чи до вікна, але не дай Боже до дверей.<br />
Наступного ранку після Служби<br />
Божої в церкві всі парафіяни приходили<br />
до річки, що була біля нашої<br />
хати, для освячення води. Урочисто,<br />
з неабияким смаком під керівництвом<br />
і за участю нашого батька Якова<br />
оформлялась ця місцина. Навпроти<br />
каплички, що стояла над річкою<br />
Яблінкою, внизу в річці вирубували<br />
ополонку для освячення води. Поруч<br />
з нею був споруджений з льоду постамент<br />
з хрестом, що сіяв та переливався<br />
на сонці відблисками різних кольорів.<br />
Два ряди ялинок утворювали<br />
прохід для парафіяльної процесії. А<br />
поруч з церковними фанами майоріли<br />
синьо-жовті прапори (1941–1942<br />
рр. – Прим. ред.). Таке колоритне Водохрестя<br />
не могло не дратувати наших<br />
недругів. Вже через годину-дві<br />
німецьке гестапо не забарилось відвідати<br />
нашу оселю з черговим обшуком.<br />
Кожного року на Різдвяні свята<br />
до нас приходили і бажані гості – театралізований<br />
вертеп, що називався<br />
Туроні. Це були сільські музиканти<br />
і ще близько 15 дійових осіб. В нашій<br />
великій хаті вони почували себе<br />
свобідно, та навіть пам’ятаю: «жид»<br />
приводив до світлиці нашу корову і<br />
намовляв тата її купити, приповідав,<br />
що вона дуже добре доїться, мало їсть,<br />
добре спить, ніколи в стайні не слідить<br />
– тільки під стайнею, і таке інше.<br />
Ми, діти, з величезним захопленням<br />
дивились на ті витівки «жида» – як<br />
ухопить корову за дійку, як чваркне<br />
молоком по нас, дітях – ми від несподіванки<br />
аж пищали.<br />
Найвищий юнак з нашого села, фацет<br />
(а він був наш двоюрідний брат,<br />
набагато старший, Володимир Байко)<br />
в тому вертепі грав роль старенької<br />
бабуні. Та бабуня весь час падала від<br />
немочі, її ніяк не міг втримати її мініатюрний<br />
дудусь – вона все падала на<br />
нього, і бідний дідусь ледве вилазив<br />
з-під неї. І тоді я, маленька, побачила<br />
– о жах – під спідницею «бабуні» калісони!<br />
Бабуня в калісонах!<br />
Крім усіх класичних персонажів<br />
(Свята Марія, Йосиф, маленький Ісусик,<br />
пастушки, воїни тощо) у вертепі<br />
Туронів був іще Бузько. Він тримав<br />
в дзьобку сповиту дитину (ляльку)<br />
і все шукав ту дівчину, якій мав би її<br />
подарувати (а це мало в віщувати, що<br />
наступного року та дівчина вродить<br />
позашлюбну дитину). Дівчата, що<br />
стояли в хаті окремою групкою, з вереском<br />
розбігались вусібіч.<br />
Тут треба уточнити, що Туроні<br />
приходили до хати за попередньою<br />
домовленістю. До тієї домовленої<br />
хати сходились ближні сусіди. Таким<br />
чином в хаті було дуже багато<br />
людей, глядачів вертепного дійства.<br />
Самі вертепники стояли чи під хатою,<br />
чи, як було дуже морозно – в сінях, і<br />
до світлиці заходили почергово. Під<br />
кінець вертепного дійства господар<br />
хати запрошував усіх вертепників до<br />
частування.<br />
Яблуничани любили і вміли ся<br />
бавѝти.<br />
За роки, що пройшли в різних місцях,<br />
доводилось освячувати воду і в<br />
різний спосіб. Побувала навіть в томі<br />
місці, де хрестився Сам Ісус Христос.<br />
Вдруге і я сама охрестилась в тих священних<br />
водах Йордану (але вже при<br />
температурі 30 градусів).<br />
Та де б я не була – я подумки завжди<br />
повертаюсь до своєї рідної теплої<br />
оселі, що в Яблуниці на нашій втраченій<br />
землі – Лемківщині, де я була голублена<br />
моїми найріднішими мудрими<br />
батьками. Тими спогадами і ділюся.
Change language