28.03.2019 Views

Газета Успенська вежа № 1 (2019)

  • No tags were found...

Create successful ePaper yourself

Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.

Микола ОТИЧЕНКО, Біла Церква<br />

Січень <strong>2019</strong><br />

БО ПРИЙДУТЬ ДО ТЕБЕ ТРИ ПРАЗНИКИ В ГОСТІ, РАДУЙСЯ,<br />

ОЙ РАДУЙСЯ, ЗЕМЛЕ, СИН БОЖИЙ НАРОДИВСЯ<br />

БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ – 19 СІЧНЯ<br />

Свято Богоявлення, яке в народі<br />

називають ще Водохрещенням, за<br />

Юліанським календарем відзначають<br />

19 січня — за новим стилем,<br />

воно завершує цикл Різдвяних свят.<br />

Йдеться про хрещення Ісуса Христа<br />

в ріці Йордан, під час якого Христос<br />

об›являє себе як Месія і Спаситель.<br />

Про це свідчить при Хрещенні, як<br />

каже Євангеліє, сам Отець Небесний<br />

голосом із неба: «Ти єси Син мій любий,<br />

у тобі — моє уподобання» (Мр.<br />

1, 11); свідчить Святий Дух, що у<br />

вигляді голуба сходить на Нього;<br />

свідчить також Іван Хреститель,<br />

вказуючи на Нього: «Ось Агнець<br />

Божий, який гріхи світу забирає»<br />

(Йо. 1, 29).<br />

Ірина БАЙКО, Львів<br />

«Ой на річці, на Йордані...» –<br />

дзвенять веселі дитячі голоси, мов<br />

струмені чистої життєдайної ріки, в<br />

якій хрестився Син Бога Живого.<br />

Ріка Йордан, головна і єдина річка<br />

Палестини, є також єдиною святою<br />

річкою на землі. Води Йордану святі,<br />

вони назавжди освятилися, коли<br />

наш Спаситель Ісус Христос прийняв<br />

в цих водах хрещення від Іоана. Унікальну<br />

властивість цієї річки підтверджують<br />

сучасні вчені: води Йордану,<br />

протікаючи через Галилейське озеро,<br />

не змішуються з його водами. Йордан<br />

витікає з озера «чистий». В духовному<br />

вимірі це – свідчення безсумнівної<br />

святості Йордану.<br />

Йорданське Водосвяття за давньою<br />

традицією Східної Церкви заведено<br />

пов›язувати зі святом Господнього<br />

Богоявлення. Українці здавен<br />

переконані в особливій чудодійній<br />

силі й святості йорданської води.<br />

Святий Іван Золотоустий у проповіді<br />

на празник Богоявлення казав:<br />

«У цей празник опівночі всі,<br />

зачерпнувши води, приносять її додому<br />

і хоронять увесь рік... І діється<br />

дивне явище: та вода у своїй «істоті<br />

не псується від довготи часу, але зачерплена<br />

сьогодні, вона через цілий<br />

рік, а часто і два, і три роки остається<br />

незіпсована і свіжа. І по такім довгім<br />

часі вона така, як і вода щойно взята<br />

із джерела».<br />

Молитви Йорданського Водосвяття<br />

величають Пресвяту Трійцю і просять<br />

Святого Духа, щоб зійшов і сам<br />

освятив воду. Тут підкреслюється<br />

значення, сила та святість Йорданського<br />

Водосвяття. Адже український<br />

народ до йорданської води ставиться<br />

з вірою, і до моменту її освячення<br />

зберігає строгий піст.<br />

А от які прохання висловлювалися<br />

при освяченні води: «Щоб посвятилися<br />

води ці силою, діянням і зішестям<br />

Святого Духа», «щоб на води<br />

ці сходило очищальне діяння Пресущої<br />

Тройці», «щоб була їм дарована<br />

благодать ізбавління, благословення<br />

Йорданові», «щоб ми просвітилися<br />

просвіченням розуму і благочестя<br />

нашестям Святого Духа», «щоб вода<br />

ця стала даром освячення, ізбавлінням<br />

від гріхів, на зцілення душі й<br />

тіла і на всяку особливу користь»,<br />

«щоб була вона на очищення душ<br />

і тілес усім, що з вірою черпають і<br />

причащаються нею».<br />

ЙОРДАН В ЯБЛУНИЦІ НА ЛЕМКІВЩИНІ<br />

7<br />

ВІНШІВКИ ПОСІВАЛЬНИКІВ<br />

Завіншував<br />

Василь ЛЕХКИЙ<br />

з с. Волиця<br />

Буського р-ну<br />

на Львівщині<br />

Українська родино!<br />

Бажаєм Вам щастя, здоров’я,<br />

Тай великого добра!<br />

Щоб на користь Вам вийшла<br />

Ваша праця нелегка.<br />

Щоб нивка родила збіжжя золоте,<br />

Падав дощик на землю,<br />

Гріло сонце веснянѐ.<br />

Отож усміхнися,<br />

українська родино,<br />

Народився Цар царів,<br />

Й май надію тільки в Нім.<br />

А як будем жити в згоді<br />

В рідній хаті, в дружнім роді,<br />

Отоді над нашим краєм<br />

Ясне сонечко засяє.<br />

Христос ся рождає!<br />

Від Різдва до Різдва<br />

Ми бажаєм Вам добра.<br />

Щоб завжди у Вашій хаті<br />

Були всі здорові і багаті,<br />

І веселі, і щасливі,<br />

І вродливі, і кмітливі<br />

На потіху всій родині,<br />

І на славу Україні!<br />

Христос ся рождає!<br />

На дворі гуде хуртовина, тріщать<br />

морози, а ми всі радіємо – «пів каші,<br />

пів паші» (лемк. приповідка, означає<br />

«половина зими». – Прим. ред.), а<br />

день довший «на єден скік когỳта». А<br />

найбільше радієм тому, що прийшов<br />

той найщедріший третій празник –<br />

свято Водохрестя. Ми знову маємо<br />

Святу Вечерю з тими ж стравами в<br />

обстановці, що і на Різдво! В лівому<br />

куті кімнати ще стоїть величезний<br />

сніп – Дідух, який символічно називаєм<br />

Йосиф. Його наш тато принесли<br />

ще на Свят-вечір. В протилежний правий<br />

кут хати оберемок свяченого зілля<br />

положили мама, символічно називаючи<br />

його Марія. На долівці ще один<br />

розв’язаний сніп для наших забав.<br />

На столі сіно, накрите білим лляним<br />

обрусом, зверху хліб, сіль, часник,<br />

свічка. Після сходу першої зірки<br />

приступаєм до молитви. Молиться голосно<br />

наймолодша, інші – в півголоса.<br />

На початку Вечері наш тато подавали<br />

кожному члену родини зубчик часнику<br />

– з особистим побажанням (щоб<br />

була ґречна, послушна, пильніша в<br />

навчанні тощо).<br />

Ми зазвичай легенько тягли один<br />

одного за вушко, коли мама подавали<br />

борщ з вушками (щоб в наступному<br />

році добре родили гриби). А для того,<br />

щоб вродила капуста та були тверді<br />

головки, як голови, можна було дістати<br />

ложкою по чолі, коли подавались<br />

на стіл вареники з капустою. Кінчали<br />

Вечерю пампушками з узваром,<br />

– їх уже рідко хто торкався з відомих<br />

причин. Потім ми молились і колядували.<br />

Колядували з нами і батьки,<br />

зазвичай три-, а то й чотириголоссям.<br />

Найбільше мені подобалась коляда<br />

«Ну же, ну же браття-сусіди» або «З<br />

неба зірка засвітила».<br />

Вечеряли ми, в основному, при<br />

свічці, тому в кінці Вечері, погасивши<br />

її, ми, діти, пильно вдивлялись, куди<br />

направиться димок. Добре, коли вгору<br />

чи до вікна, але не дай Боже до дверей.<br />

Наступного ранку після Служби<br />

Божої в церкві всі парафіяни приходили<br />

до річки, що була біля нашої<br />

хати, для освячення води. Урочисто,<br />

з неабияким смаком під керівництвом<br />

і за участю нашого батька Якова<br />

оформлялась ця місцина. Навпроти<br />

каплички, що стояла над річкою<br />

Яблінкою, внизу в річці вирубували<br />

ополонку для освячення води. Поруч<br />

з нею був споруджений з льоду постамент<br />

з хрестом, що сіяв та переливався<br />

на сонці відблисками різних кольорів.<br />

Два ряди ялинок утворювали<br />

прохід для парафіяльної процесії. А<br />

поруч з церковними фанами майоріли<br />

синьо-жовті прапори (1941–1942<br />

рр. – Прим. ред.). Таке колоритне Водохрестя<br />

не могло не дратувати наших<br />

недругів. Вже через годину-дві<br />

німецьке гестапо не забарилось відвідати<br />

нашу оселю з черговим обшуком.<br />

Кожного року на Різдвяні свята<br />

до нас приходили і бажані гості – театралізований<br />

вертеп, що називався<br />

Туроні. Це були сільські музиканти<br />

і ще близько 15 дійових осіб. В нашій<br />

великій хаті вони почували себе<br />

свобідно, та навіть пам’ятаю: «жид»<br />

приводив до світлиці нашу корову і<br />

намовляв тата її купити, приповідав,<br />

що вона дуже добре доїться, мало їсть,<br />

добре спить, ніколи в стайні не слідить<br />

– тільки під стайнею, і таке інше.<br />

Ми, діти, з величезним захопленням<br />

дивились на ті витівки «жида» – як<br />

ухопить корову за дійку, як чваркне<br />

молоком по нас, дітях – ми від несподіванки<br />

аж пищали.<br />

Найвищий юнак з нашого села, фацет<br />

(а він був наш двоюрідний брат,<br />

набагато старший, Володимир Байко)<br />

в тому вертепі грав роль старенької<br />

бабуні. Та бабуня весь час падала від<br />

немочі, її ніяк не міг втримати її мініатюрний<br />

дудусь – вона все падала на<br />

нього, і бідний дідусь ледве вилазив<br />

з-під неї. І тоді я, маленька, побачила<br />

– о жах – під спідницею «бабуні» калісони!<br />

Бабуня в калісонах!<br />

Крім усіх класичних персонажів<br />

(Свята Марія, Йосиф, маленький Ісусик,<br />

пастушки, воїни тощо) у вертепі<br />

Туронів був іще Бузько. Він тримав<br />

в дзьобку сповиту дитину (ляльку)<br />

і все шукав ту дівчину, якій мав би її<br />

подарувати (а це мало в віщувати, що<br />

наступного року та дівчина вродить<br />

позашлюбну дитину). Дівчата, що<br />

стояли в хаті окремою групкою, з вереском<br />

розбігались вусібіч.<br />

Тут треба уточнити, що Туроні<br />

приходили до хати за попередньою<br />

домовленістю. До тієї домовленої<br />

хати сходились ближні сусіди. Таким<br />

чином в хаті було дуже багато<br />

людей, глядачів вертепного дійства.<br />

Самі вертепники стояли чи під хатою,<br />

чи, як було дуже морозно – в сінях, і<br />

до світлиці заходили почергово. Під<br />

кінець вертепного дійства господар<br />

хати запрошував усіх вертепників до<br />

частування.<br />

Яблуничани любили і вміли ся<br />

бавѝти.<br />

За роки, що пройшли в різних місцях,<br />

доводилось освячувати воду і в<br />

різний спосіб. Побувала навіть в томі<br />

місці, де хрестився Сам Ісус Христос.<br />

Вдруге і я сама охрестилась в тих священних<br />

водах Йордану (але вже при<br />

температурі 30 градусів).<br />

Та де б я не була – я подумки завжди<br />

повертаюсь до своєї рідної теплої<br />

оселі, що в Яблуниці на нашій втраченій<br />

землі – Лемківщині, де я була голублена<br />

моїми найріднішими мудрими<br />

батьками. Тими спогадами і ділюся.

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!