Download (4Mb) - Острозька академія

Випуск 23Габелко О. М.,Кіровоградський державний педагогічний університетімені Володимира Винниченка39УДК 811КАТЕГОРІЯ ВВІЧЛИВОСТІ ЯК СКЛАДОВА МОВНОГО ЕТИКЕТУ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІУ статті розкриваються певні стратегії ввічливості та їх реалізація у мовленнєвих актах в англійській мові.Звертається увага на процес мовленнєвої комунікації.Ключові слова: мовна комунікація, категорія “ввічливість”, мовний етикет, позитивна та негативна ввічливість.В статье раскрываются определенные стратегии и их реализация в речевых актах в английском языке. Обращаетсявнимание на процесс речевой коммуникации.Ключевые слова: речевая коммуникация, категория “вежливость”, речевой этикет, позитивная и негативнаявежливость.The article deals with certain strategies of politeness and their usage in speech in the English language. Attention ispaid to the process of communication.Key words: communication, the category of “politeness”, the etiquette of speech, positive and negative politeness.Актуальність даного дослідження зумовлена, по-перше, зростанням ролі міжособистісного спілкування. узв’язку із розширенням меж міжнародного співробітництва, по-друге, з формуванням нових вимог до якостіміжособистісного комунікативного процесу, спрямованого на досягнення взаєморозуміння, і по-третє, потребоюдослідження питань практичного регулювання міжособистісного вербального спілкування та взаємодії людей.Розвиток лінгвістичної науки кінця XX – початку XXI століття виокремив важливу ідею: комунікація людей– це основа їхньої свідомості, пізнання, суспільного буття в цілому, а, відтак, людина не може існувати позакомунікацією. Вчені зосереджують увагу на проблемах мовного спілкування, принципах моделювання мовногоакту. До основних мовно-етичних категорій належить категорія ввічливості.Так, об’єктом нашого дослідження є категорія ввічливості як складова мовного етикету та її реалізація в сучаснійанглійській мові.Зростання уваги до соціолінгвістики, зокрема до питань мовної комунікації, до принципів моделювання комунікативногоакту, а також функціонування мови в усіх сферах суспільної діяльності, є однією з важливих особливостей сучасногозарубіжного мовознавства. У рамках цієї загальної проблематики важливим також є вивчення мовленнєвого етикету.Під мовним етикетом ми розуміємо “систему стійких формул спілкування, що пропонуються суспільствомдля встановлення мовленнєвого контакту співрозмовників, підтримки спілкування у вибраній тональності відповіднодо їх соціальних ролей і рольових позицій відносно один одного, взаємних відносинам в офіційній і неофіційнійобстановці” [4, c. 413].Український мовознавець Світлана Богдан [1] зазначає, що мовний етикет українців є унікальною, універсальноюмоделлю їх мовної діяльності. Знання цієї системи, а ще більше – повсякденна їх реалізація, гармоніязнань і внутрішнього світу людини – без перебільшень, є своєрідним барометром духовної зрілості нації.Проте мовленнєвий етикет можна розуміти й значно ширше – як форму нормативної мовленнєвої поведінкив суспільстві в цілому. Дослідники англійського мовленнєвого етикету стверджують, що коло етикетних засобівзначно ширше: сюди входять і евфемізми, і способи найменувань, і т. ін.Головне призначення етикету, у тому числі й мовленнєвого, – встановлення сприятливого контакту між людьми,регулювання їхніх взаємин за принципом ввічливості.На сьогодні найповніше концепція ввічливості потрактована в монографії П. Браун та С. Левінсона “Ввічливість:деякі універсалії мовного вживання”, де описано всі акти, що обмежують свободу або ставлять під загрозусамооцінку особи. Вони реалізуються у трьох типових стратегіях: вуалювання значення ввічливості засобамиметафори, іронії, риторичних питань, натяків; прямого вираження значення без пом’якшувальних засобів; вираженнязначення негативного чи позитивного ставлення [2, c.102-214].У прагматичному плані ввічливість розглядається як стратегія або набір стратегій, що орієнтовані на досягненняпозитивного результату у спілкуванні. Вибір тієї або іншої стратегії комунікантами залежить як відзовнішніх, так і від внутрішніх факторів, а саме від параметрів ситуації, моральних і культурних цінностей. З поглядупрагматики, для детального дослідження теорії ввічливості необхідно вивчити механізми вибору відповіднихмовних стратегій для оформлення комунікативних намірів учасників спілкування, розглянути різні аспектидискурсивної діяльності людини та вплив на неї соціокультурних норм і правил мовної поведінки.Способи вираження принципів ввічливості в різних мовах залежать від структури суспільства, у яких ці мовифункціонують, і від прийнятих у них моделей соціальної поведінки. Використовуючи концепти “збереження/ втратаособи”, П. Браун і С. Левінсон розробили загальну теорію, у якій обґрунтували передбачуваність у реалізації категоріїввічливості, виходячи з оцінки “вагомості” мовного акту. Ця вагомість визначається наступними факторами:розходженням у соціальній дистанції й дистанції влади між мовцем і слухачем а також трудомісткістю виконання дії,пов’язаної з погрозою втрати особи. Основна думка даної теорії полягає в положенні, відповідно до якого, чим більшемовець створює погрозу втрати особи для слухаючого (Face Threatening Acts), тим більш ввічливо він буде говорити.Розрізняють “негативну” і “позитивну” форми ввічливості (“positive and negative politeness”). Так, негативнаввічливість пов›язана з наданням волі людині, позитивна ввічливість – із демонстрацією єдності й солідарності.Стратегії позитивної ввічливості складаються у вираженні солідарності мовця зі слухачем і виражаються внаступних лініях мовної поведінки: прояв поваги й інтересу до слухача, тобто пряме цитування, залучення слухачав діалог, прагнення до згоди, облік бажань і схильностей слухача; створення атмосфери внутрішньогруповоїідентичності, тобто використання діалектизмів, жаргонізмів, звертання на “ти”, еліптичних утворень.© Габелко О. М., 2012