Вісник, 1931, ч.12

його дуже болюче озвалась в душі і жаль по страченій
надії відчувається гостро. Як Вам подобаються останні гиступи
в Державній Думі в українській справі Просто „Валаамова
ослиця" заговорила і се до певної міри, як ми
маємо відомости, вплив „Украинскої Жизни“, яку Ви так
нищите та критикуєте, мимо того, що вона, звичайно, критичній
людині дає матеріял для цього... Про брошуру Коряка
ще не чув, не то що не читав — бачите як одстав. Яле
пригадується мені, що в українських виданнях досі про неї
не було, та сьому дивуватись не приходиться, бо часто-густо
наша преса так добре поінформована в подіях та новинах
українського життя, що раніш прочитаєш про сі події десь
в російських виданнях, ніж в своїх власних. Кличете мене
в Галичину на літо. Поїхати туди не зможу, бо коли тільки
успішно розвяжеться справа з моїм „урльопом“, поїду в Крим
і житиму у Байдарських Воріт. Мій лікар рішучо вимагає
від мене „Крима", то що йому я буду перечити Поїду або
20 Іюня, або 20 Іюля. Зрештою тоді сповіщу. Нині маю тих
турбот з черговою книжкою: в ній, між иншим, будете читати
статтю про^ф. Нубійського — „Украинская ідея и ея
правовия постуляти“, досить пристойно написана стаття.
Яле з другого боку, най би шляг трафив отих Галичан, що
пишуть статті до росийських журналів. Маєте собі: В....*
прислав про Львівську Просвіту. Матеріял дуже цікавий,
але оброблений якось так елементарно та кострубато, до
тогож тяжко так написаний, що моїй жінці довелось не перекладати,
а впрост переробляти статтю. Жалкую, що мої
обставини не сприяють подорожі з Галичину, тим часом,
хотілосяб поїхати за кордон і трохи подихати Европою. Доведеться
одкласти сю подоріж на далі. Коли я буду директором
якогось комерційного підприємства, тоді буду широко
їздити — а се певно настане тоді, як рак свисне а риба
заспіва! Цими днями мало не став „владетелем“ 100.000
акцій одного золотопромишленного підприємства, якому
мусів за це я добути кілька сот тисяч готівки, але доля
мене береже і моя „цнотливість“ зосталась незнівеченою,
чому я не дуже радію. Під тим взлядом волів би бути грішником,
як непорочним. Зрештою, моя подоріж до Петербургу
в справі сотки тисяч гроший кінчилась нічим, коли
не рахувати видатків на кількаразову візиту до ресторацій,
та моєї впевности в тому, що найкраший лікер на світі, під
взглядом естетичним, є „банан". Спробуйте і самі впевнитесь.
Луначарський в нарисах естетики якось бовкнув — се з ним
буває — що покоштувати шклянку „доброго, умного вина“
часом буває, під знаком естетики, краще, як милуватись зором
в Венері Милоській. Я певен, що він не мав смаку
в „банані" — бо се питво переважає 10 Венер золотокудрих,
тим більше, що Лє-Блян доказує, що Венера Мілоська