Вісник, 1931, ч.12

нер, в кождому разі кращий, як Рибалка1), що збирається
в „Дзвоні“ збирати Халкідонські собори і „предавать" Вас
прокляттю, бо як відомо ні один „єритик“ під впливом проклятий
не повертався до віри правовірних — а так, як сам
в собі то все переживе, та декілька разів спіткнеться з вірою
новою, — то дивись, і розчарується в ній. Хай Вам Бог
поможе на тому шляху. Вертаючись до більш „земних“ справ,
всеж таки думаю, що про наслідки виборів допис Вам слід
дати. А то — як Коритовський тим виборам допомагав — то
не так цікаво. Чи Корирозський, чи Українці напружились,
все одно „Жовті Води“ зробили... Статтю про Лесю Українку
вважаю за Вами. Книжка 7—8 вийде подвійною: не запізнюйтесь,
дорогий мій, з скриптом. До Вашої відомости
подаю, що Скоропадський, як тільки виголосив свою знамениту
промову, рішив стати передплатником „Укр. Ж.“2),
так само, рітуальний професор Сікорський, випустивши свою
книжку „Русскіе и Украинци“, в якій обіцяє Грушевському
подарувати свою всю бібліотеку, коли тільки той докаже,
що є Українці на світі. До речі: книжки Сікорського і Щоголіва
розіслані митрополитом Київським Флавіяном членам
Державної Ради, сенаторам, то що, аби ними підготовити
в осени грунт для нових репресій над українством. З огляду
на се, думаємо в „Укр. Ж.“ подати статтю з приводу Сікорського
і проф. Корш взявся за це діло. Не знаю, що тому
Коршеві од українства, але він уперто виступає в оборону
його. Звичайно, найбільше допомагає популярности українства
д. Волков з „Москов(ских) Вєд(омостей)“ : дуже часто,
бестия, пише на сю тему і не пропускає жадного випадку,
щоб забити в дзвони про небезпеку українського руху. Ваш
приятель Кашкаров3) останніми часами щось замовк. За ге
Могилянський в „Рєчі“ і тоді коли треба й не треба, озивається.
Між нами кажучи, не люблю його, хоч зовсім і не
знаю того панка.
Дорогий Товаришу, Рецензію на брошуру Кульчицького
одержано. Піде, як і стаття про вибори, в 7—8 кн. „Укр.
Ж.м. Що до листа Вашого, то в ньому порушено занадто
богато тем, щоб з приводу них можна було путяще одгукнутись.
Зокрема цілком поділяю Ваші турботи, викликані
звісткою про недугу Лесі Українки. Серед наших обставин
втрата сеї писменниці — булаб занадто болючою, бо Винниченко
— найбільш видатний талант — пішов останніми
*) Псевдонім Л. Юркевича.
2) Скоропадський — член Д. Думи, рос. націоналіст („октябрист“),
сторонник „єдности російського народу“.
8) Один з редакторів московського „Утра Росії“, з яким я полемізував,
будучи в 1911 і 1912 рр. галицьким коресподентом цеї часописі.