ИСТОРИЧЕСКАЯФИЛОСОФИЯИСТОРИЧЕСКАЯФИЛОСОФИЯХоробрий МстиславНа момент смерті київського князя Володимирав живих залишилося двоє синів Рогнеди:Ярослав та Мстислав і дві її доньки Предеславата Доброгніва, та ще онук, син Ізяслава,Брячеслав. Всеслав помер зовсімюним, не залишивши дітей.Почнемо з Мстислава. В далекій Тмутороканікняжич діє відважно й рішуче. Він добиваєХазарський каганат, бере під свій контрольважливий шлях з Волги до Дону. Щепри житті Володимира збунтувалися касоги.Можливо вони почули слабинку в старіючомукиївському князі. Швидше за все, Мстислав,набравши силу, захотів забирати всюданину собі, минаючи Київ, за прикладомЯрослава. Достеменно це ми не знаємо.Мстислав, зібравши дружину, рушив накасогів. Касозький князь Редедя (чи все таки– Родедя) запропонував двобій. Отже,він вважав себе рівним Мстиславу. Згадаємо,як розгніваний Микола Першийхотів викликати на дуель Тараса Шевченка.Це за: “мов опеньок засушена, тонка, довгонога”.Придворні відрадили, мотивуючитим, що не гоже царю битися з колишнімкріпаком. Дійсно, Тарас Шевченко не рівняМиколі Романову.Мстислав виклик приймає, тобто він тежне сумнівається в відповідності свогосоціального стану Родеді. А тепер, увага! Цебув єдиний зафіксованій в нашій двох з половиноютисячолітній писаній історії поєдинокміж князями. Навіть такий мужній і хоробрийвоїн, як Святослав, відмовився віддвобою. Та ще з ким? З самим Візантійськимімператором Іоаном Цимисхієм.Ініціатором війни був Мстислав. Він вибравдень початку битви. А це в ті часи важилонадзвичайно багато. Ярослав Мудрий тримісяці тримав дружину на Альті й розпочавбитву лише в день свого небесного покровителяосіннього Юрія, і переміг. Ігор Святославовичпочав свій горезвісний похід теж вдень свого небесного тезки весняного Юрія.Швидше за все, поєдинок відбувся на Великдень,який у 1022 році співпав з Благовіщенням.Мстислав знав, чия кров тече вйого жилах, покликав на допомогу МатірБожу і переміг. А в його діда Святослава заспиною такої небесної підтримки не було.В коментарях та ілюстраціях зображаютькасогів такими-собі дикунами та язичниками.Насправді касоги, як і інші народи ПівнічногоКавказу, стали християнами раніше зарусичів, ще в часи Кирила та Мефодія. Більштого, в церковних переказах згадується, щоАндрій Первозданний ідучи по землях Скіфіїна Київські гори, відвідав касогів та Родень.Щодо двобою, то відбувся він не зовсімшляхетно. В родзевільському літописіпоєдинок князів зображений як боротьба“навхрест” на поясах, яка повинна булавідбуватися строго за правилами. ХоробрийМстислав зарізав Редедя перед полками касозькимизахалявним ножем. Попередньож князі домовилися битися безоружно. Недивлячись на це, слово свого князя касогидотримали, признали зверхність Мирославаі влилися до складу його дружини.Здержав обіцянку дану Богу і Мстислав.Він побудував у Тмутаракані церкву Благовіщення.У Мстислава був лише один синЄвстахій, а ось доньок вистачало. Він повіддававїх за синів Редеді, старшого з якихзвали Юрієм. За легендою, Юрій загинув убитві під Лиственой, а родоначальникомчисленних родів стали Роман Редедьович таТетяна Мстиславна.Об'єднана дружина рушила на Київ і вигналазвідти Ярослава. Але, як пише літописець:“кияни не захотіли Мстислава”. Наземлях української та й новгородської Русікнязі були змушені й надалі рахуватися здумкою народного віча. Мстислав повівсявиключно благородно – він полишив Київ,надіславши запрошення переможеномуЯрославу, щоб той повертався до Києва.Але премудрий Ярослав побоявся. Він направивдо Києва свого посадника, який іправив від імені Ярослава майже чотирироки. Ярослав же пішов до варягів збиратинове військо.Мстислав же слово своє стримав. Він покинувКиїв і перебрався до Чернігова. Своїхже касогів-черкесів полишив південнішеполянських земель. Поселенці касоги: “людивійни” – “чири киси”, або “чири киши”;вони ж “чаркизи” – “орли” повинні булиприкривати південь руської держави. Зіншого боку, якби Ярослав надумав піти зКиєва на Чернігів, то кровні родичі, відданікасоги могли дати Ярославу “під дих”.Звідси витоки міста Черкаси – центру, де зародилисяукраїнські вольності та козацтво.В цей час Ярослав у Скандинавії збираєварягів. Врешті – він повів варязько-новгородськевійсько на брата. Під Лиственой(зараз село Мала Листвена Чернігівськоїобласті) в горобину ніч відбулася, так мальовничеописана свідком-літописцем, битва.І військо Мстислава знову перемагає Ярославовудружину. А сам Мстислав робитьнеймовірне – він знову пропонує переможеномубрату повертатися в Київ і правити постаршинству.Собі ж полишає нинішню лівобережнуУкраїну зі столицею в Чернігові.Об’їжджаючи поле брані, Мстислав неприховує радості, що загинули варяги тачернігівці, а власна дружина залишиласяцілою. Деякі літератори пишуть про загибельу цій битві варягів та касогів, в томучислі сина Редеді Юрія. Літописи ж проучасть касогів у цій битві не згадують. У касогівбуло інше завдання.Далі брати живуть у мирі та злагоді. З тихпір привілей називатися руськими зберігаєтьсялише за київськими та чернігівськимикнязями. Мстислав визнає верховну владукиївського князя, на заклик останньоговиділяє війська для його походів. Сам жеведе виключно мирне життя. Будує храмСпаса в Чернігові.І це на фоні немилосердної боротьби з неєдиноутробними братами. Так Ярослав посадиву поруб наймолодшого з ВолодимировичівСудислава, який взагалі ніяких активнихдій не чинив. Йому довелося провестив підземеллі 24 роки. Відпущенийпісля смерті Ярослава своїми племінниками,він тихо помер у 1064 році, пережившивсіх своїх братів.Але ж тут мова йде про шляхетного Мирослава,у руках якого залишаються всі козирі.Хто знає, як би повів себе владолюбнийЯрослав. І все-ж-таки факти свідчать,що Ярослав виділяв і цінував кров своїхбратів по-матері. Коли його племінник полоцькийкнязь Брячеслав Ізяславович пограбувавлюбий Ярославу Новгород і з великоюздобиччю та полоном рушив у Полоцьк,Ярослав відібрав і повернув усе назад,але Полоцьк і княжича не зачепив. Вочевидь,він вважав священним місто дідаРогволода – Полоцьк і недоторканими онуківсвоєї матері.На відміну від ненаситного Володимира,Ярослав був зразковим сім'янином. Він дужелюбив свою дружину Ірину. Більш того,помираючи, у 1054 році, він заповів поховатисебе в одному саркофазі з уже покійноюжінкою. Це унікальний випадок у нашійісторії. Московських царів і цариць взагаліховали у різних церквах. Свій заповіт синам,по якому ще кілька століть жила Русь, вінпочинає незвичними словами: “Ви одногобатька й одної матері діти”.Мстислав помер у 1036 році, на рік пережившисвого єдиного сина Євстахія. Ми небудемо фантазувати на тему, кому булавигідна їхня передчасна смерть. З того часуЯрослав стає одноосібним мудрим і достойнимправителем Русі.Згадкою про Мстислава залишилосяпрозвище Хоробрий, численні спільні з Редедеюонуки по жіночій лінії, та найстаріша,що збереглася, кам'яна церква Спаса. Їїдобре знають мільйони українців, адже самецей храм зображено на етикетці пива“Чернігівське”.Нащадки РогволодаТепер ми ж поговоримо про полоцьку династіюІзяславовичів. Ізяслав Володимирович,старший син Рогніди, помер молодим удідівському Полоцьку, полишивши князівствона сина Брячислава, який так нерозважливопішов на Новгород. Однією з незвичнихпостатей нашої доволі цікавої історіїбув його син Всеслав. Він, єдиний з полоцькихкнязів, сягнув столу київського, правдаправив всього 7 місяців. Вся його постатьовіяна легендами, чарами й чудесами. Осьщо сказано в “Повісті минулих літ”: “Народилаж його мати од волхвування, бо колимати родила його, то була в нього сорочкана голові”. “Віща душа була в тілі його молодецькім”– сказано в “Слові про ІгорівПохід” 1 . Лише він, Олег та Боян були удостоєні,за свої незвичні духовні здібності,звання віщих. Ось які слова знаходить автор“Слова” Володимир Ярославович, пишучипро князя волхва: “Поринув він лютимзвіром серед ночі темної…А сам вовком середночі темної вибігав із города Києва, допівнів сягав Тмуторокані, вовком путь перебігаючиВеликому Хорстові”. В “Слові” вінназваний “питцем”, тобто чаклуном, знавцем,провидцем.А ось як звучить повідомлення просмерть Всеслава в перекладі Василя Шевчука:“І хитрому, й кмітливому, і чаклунуумілому суд Божий не минуть”.Щиро шануючи свого пращура Рогволода,назвав він на його честь сина. Ім'я Рогволоданосили також онук та племінник князяволхва.Це ім'я зустрічаємо лише серед йогонащадків.Засновник першої Запорозької Січі легендарнийБайда-Вишневецький теж походивіз турово-пінського роду нащадків Рюриковичів.Слово “вишній” значить Богом даний,відмічений Богом. Князь Вишневецький тежволодів даром волхва-характерника.Полювання за нареченимиЯк бачимо, ні літописці, ні автор “Слова” немали ані найменших сумнівів, щодо наявностіособливих, віщих ознак у нащадківРогніди. Тобто наявності у них “голубої”особливої крові. А що ж за межами Русі?Тут добре знали про священну кров Рогволода.Ще при житті Володимира починаєтьсясправжнє полювання за нащадкамиРогніди. Першим відреагував польський корольБолеслав. Він засилає сватів до донькиРогніди Предслави, але “отримує гарбуза”.Це не зупинило короля, який недаремно отримавпрізвисько Хороброго. Він вирішивпід'їхати з іншого боку: віддає свою донькуза Святополка. Коли ж почалася распря міжВолодимировичами, він, з допомогою зятя,захоплює Київ. Болеслав забирає Предславута її сестру Доброгніву до Польщі. Такдоньки повторять долю своєї матері Рогніди-Гореславни.Предслава стане врештідружиною польського князя Болеслава Рудого.Трохи пізніше Доброгіву видадуть заміжза польського короля Казимира Відновителя.Всім добре відомо, що Ярослав Мудрийбув тестем всієї Європи. Тепер у нас є ще однепояснення, чому найбільш знатні королівськіроди, ті – які вважалися наступникамиМаролінгів, намагалися поповнитисвоїх нащадків святою кров’ю Рогніди.Норвезький принц Гарольд виховувавсяпри дворі Ярослава. Безстрашний воїн таталановитий поет, він оспівав своє коханнядо доньки київського князя Єлизавети вчисленних піснях, які норвежці знають, шануютьі сьогодні. Спочатку Ярослав відмовивбідному та бездомному принцу. Хоробрийвоїн збирає дружину і йде на службудо візантійського імператора. Там вінздобуває золото і славу. Лише після цього1 Переклад Максима Рильського38НОВАЯ МЕДИЦИНА ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ2/20112/2011 НОВАЯ МЕДИЦИНА ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ 39
ИСТОРИЧЕСКАЯФИЛОСОФИЯИСТОРИЧЕСКАЯФИЛОСОФИЯЯрослав називає його зятем. Єлизавета стаєнорвезькою королевою. Гарольд завойовуєАнглію в 1066 році, але гине. Загинув уцій битві й останній сакський король АнгліїГарольд Другий, а його донька Гіта пізнішестане дружиною князя Володимира Мономаха.Єлизавета ж виходить заміж за датського,а тепер і англійського короля Свена. Зновузливається кров нащадків Христа. Заіронією долі данський король ВальдемарВеликий, названий на честь свого діда Володимира,підкорить землі полабськихслов’ян і завоює святилище на острові Рюген.Третя донька Ярослава Анастасія вийдезаміж за угорського короля Андрія Першогоі їхній син Шеламон теж займе королівськийтрон.Найбільш цікава й романтична історіядругої доньки Ярослава Анни. До неї двічібуде свататися король Франції Генріх.Врешті Ярослав погодиться віддати Анну вякийсь далекий Париж. Він же подарує Аннівелику бібліотеку. Анна Ярославна понесесвіт знань в поспіль неписьменну на той часФранцію. Вона народить сина, майбутньогофранцузького короля, й назве його дивнимдля тогочасної Франції ім'ям Пилип. Пізнішебуде ціла плеяда Філіпів – королів Франції.Генріх скоро помре й Анна Руська буде керуватиФранцією від імені свого малолітньогосина. Французькі королі впродовжстоліть будуть присягати на київськомуЄвангелії. Не менш цікавою буде й доля їїдругого сина Гуго…Трагічним складеться життя онуки Ярослава,сестри Володимира Мономаха, ЄвпраксіїВсеволодівни. Вона спочатку станедружиною німецького маркграфа Генріха,а після його смерті, – жінкою імператораСвященної Римської Імперії Генріха Четвертого.Імператор захопиться сатанізмомі змусить свою дружину приймати участь вмесах. Врешті вона буде вимушена шукатипритулку в римського папи Урбана. Папапрокляне імператора і той босий з непокритоюголовою буде три доби, під дощем існігом, стояти під стінами вічного міста,але так і залишиться непрощенним. Осьприклад суспільно-політичного значенняримської церкви, де Слово, Закон вищеСили.Чари ГраалюДинастія Меровінгів стала першою визнаною,як носіїв крові Ісуса. За участю Атілливона буде проголошеною римським папоюсвященною. Її наступницею стає династія Капетінгів.Але на той час священна кров течев їхніх жилах слабким ручаєм. Лише коли їїпоповнили й зміцнили кров'ю нащадків Рогволодата Рогнеди, син Анни Руської Гуговідчуває, що її досить, щоб почати новийрух, який буде турбувати й лихоманитиЄвропу впродовж століття.В 1090 році у Франції створюють “ОрденГроба Господнього”. Новий суспільний рухоб’єднав роди, які вважали себе потомкамиІсуса: князів Булонських та Каролінгів.Всю Західну Європу лихоманить. Біднякикидають свої хижі, багатії – замки. Графита герцоги закладають всі свої володіння,купують зброю та спорядження й роздаютьбажаючим. Всі мріють про далекий небаченийЄрусалим. В листопаді 1095 року булоскликано велелюдний Клермонський собор,на якому папа Урбан закликав визволитисвятиню християнства та благословивучасників.Похід очолили: Герберт рідний братВільгельма Завойовника, короля Англії,графи Готфрід Булонський, Раймунд Тулузький,та Босмунд Торенський. Це булинайвідоміші, найбагатші, найзначніші родиЄвропи. Французьких рицарів очоливграф Гуго Вармендуа, брат короля ФіліпаПершого, син Анни Ярославни. Він надзвичайнопишався своїм походженням.Менестрелі-барди називали його другимРоландом.Удача супроводжує перших хрестоносців.У 1099 році вони захоплюють Єрусалимі створюють християнське королівство.Хранителем Гроба господнього стає Голфрід,а потім його племінник Болдуїн. Гуговідмовляється від будь-яких звань і прав.Визволивши Єрусалим, він сідає на корабельщоб повернутися до Франції. Там йогоназдоганяє плітка, начебто він злякавсянебезпеки. Гуго повертається на БлизькийСхід. При облозі фортеці в Антіохії його булосмертельно поранено. Поховали героя вмісті Торсі. За подвиги, безкорисливість тавелич духу син Анни Ярославни отримавтитул Великого.Спроба пояснити цей рух на грані фанатизмута його успіхи лише економічними чиполітичними мотивами виглядає не дужепереконливою. А ось розуміння, можливоне скільки таємної, скільки такої що замовчувалася,причини дає змогу зрозумітирушійні сили, що принесли успіх цьому походу.Пройшло 15 років і в далекій Русі внукЯрослава Мудрого Володимир Мономахтеж організовує христовий похід протиязичників половців. Нічого подібного руськаземля не бачила. В кінці лютого 1111 рокуоб'єднане руське військо рушило з Переяслава.Попереду несли великий хрест, за нимз піснями рухалося все вище духовенстводержави. Хрест поставили неподалік відворіт міста. Військо на чолі з князямипройшло мимо хреста отримуючи благословеннядуховенства. Служителі церквисупроводжували воїнів до виходу в степ.Там біля річки Ворскли вони воздвиглихрест, який на виду всього війська цілуваликнязі. Похід був надзвичайно вдалим. Половцітак до кінця й не змогли оговтатися відцієї поразки. Русь, як частина християнськогосвіту, внесла свій вагомий внесок у загальноєвропейськийнаступ проти азійськогостепу.Благородний рух, як це часто бувало вісторії, швидко виродився. Четвертий хрестовийпохід (1202–1204 років) завершивсябанальним пограбуванням православногоКонстантинополя.Містичні витоки цього руху, призабуталегенда про кров Ісуса знову схвилювалисвіт завдяки бестселеру Дена Брауна "Кодда Вінчі" та однойменному фільму. Якщоповірити цій легенді, то виникає слушне запитання:“А чи ходять серед нас нащадкиІсуса Христа?”Генетичними дослідженнями доведено,що всі жителі землі є родичами максимум у17-21 коліні. З часу народження Ісуса Христапройшло 80 поколінь. Отож усі ми маємоправо вважатися синами Бога, хоча декомубільше подобається бути “рабом Божим”.Що ж, кожному своє.* * *Гравюри Поля Гюстава Доре(Paul Gustave Dore, 1832–1883)40НОВАЯ МЕДИЦИНА ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ2/20112/2011 НОВАЯ МЕДИЦИНА ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ 41