2018

ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО 

За вiру i еднiсть! 

Виходить з березня 1991 року №11 (318) 

ЛИСТОПАД 2018 року 

ECUMENICAL PATRIARCHATE THE ECUMENICAL THRONE 

AND THE CHURCH OF UKRAINE – THE DOCUMENTS SPEAK – 

ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПРЕСТІЛ І ЦЕРКВА УКРАЇНИ – 

ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ (Скорочено) 

Вселенський Патріархат і Українська Церква. Мовою документів 

Джерело: сайт Вселенської патріархії. 

https://www.ec-patr.org/docdisplay.php?lang=gr&id=2584&tla=gr 

Вселенська Патріархія висловлює 

свою вдячність видатним грецьким і 

російським дослідникам, які своїм 

бездоганним науковим внеском посприяли 

справі відновлення історичної 

правди щодо відносин Церкви 

України з її Церквою-Матір’ю. 

Особлива подяка Освітньому фонду 

Національного Банку Греції і 

керівнику його Історичного і палеографічного 

архіву, видатному історику, 

філологу і палеографу пану 

Агамемнону Целікасу за те, що 

ПОДЯКИ 

вони надали Вселенській Патріархії 

оригінали і відтворений текст старовинних 

копій критично важливих 

Патріарших і Синодальних 

документів щодо відносин Церкви 

України з Константинопольським 

і Московським патріархатами у 

XVII столітті. Врешті, щиро дякуємо 

високоповажному досліднику 

Костянтину Ветошнікову, який поділився 

з Вселенською Патріархією 

своїми дорогоцінними знаннями у 

цій темі. 

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ ГАЗЕТУ 

«УСПЕНСЬКА ВЕЖА» 

ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА 

СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРЕВОЗВАНОГО 

Вже 28-й рік газета «Успенська вежа» живе в інформаційному просторі 

України та світу. Це єдине православне західноукраїнське друковане видання, 

яке безперервно протягом цього часу виходить у світ, несучи своїм читачам інформацію 

про життя та служіння Української Автокефальної Православної 

Церкви та Львівського крайового ставропігійного братства св. ап. Андрія 

Первозваного. 

Передплативши «Успенську вежу» собі та своїм родичам, на сільську чи міську 

бібліотеку, Ви сприятимете поширенню християнської моралі, духовності, 

українських традицій та культури, інформації про життя Православної Церкви. 

Передплатити газету можна у кожному поштовому відділенні України. 

Передплатний індекс 35013 

З питань передплати за кордон прохання звертатись до редакції: 

79008, м. Львів, вул. Руська, 3/1 (для листів – м. Львів, а/с 1334). 

Тел. 235-52-02. 

Електронна пошта vegauaoc@gmail.com 

ВСЕЛЕНСЬКА ПАТРІАРХІЯ 

ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПРЕСТІЛ 

І ЦЕРКВА УКРАЇНИ 

МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ 

У зв’язку з розглядом Все ленською 

Патріархією можливості надання статусу 

церковної автокефалії Україні, висловлювались 

міркування, навіть від 

представників офіційних інституцій, 

в яких право Константинопольської 

Церкви починати таку справу піддається 

сумніву. Головний аргумент, наведений 

у цих зауваженнях – Україна 

«становить канонічну територію 

Московського Патріархату», отже, 

такі ініціативи Вселенської Патріархії 

є «втручанням» у справи іншої церкви. 

Тому Вселенська Патріархія вважає 

за необхідне нагадати всім історичну 

і канонічну правду щодо відносин 

Константинопольської Церкви і 

Церкви України, збережену в офіційних 

документах, які, на жаль, або залишаються 

невідомими, або спеціально 

приховуються з очевидних причин. 

ВІДНОСИНИ 

КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО 

ПАТРІАРХАТУ З ЦЕРКВОЮ УКРАЇНИ. 

СТИСЛИЙ ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД 

Загальновідомо, що українці, 

так само як і всі інші народи, котрі 

ведуть свою історію з древньої 

Русі, завдячують християнською вірою 

і Православ’ям Вселенському 

Патріархату. Зайве ще раз нагадувати 

про і так всім відомі історичні 

події, пов’язані з хрещенням народу 

Київської держави князя Володимира 

у Х столітті і поширенням Православ’я 

по всій Київській Русі. 

Вселенський Патріархат є Матір’ю- 

Церквою для всього українського народу, 

так само, як і для російського, 

білоруського та всіх інших народів на 

цих територіях. Руська Митрополія записана 

в старовинних списках митрополій 

Константинопольського Пат 

ріархату, як, наприклад, шістдесятою 

єпархією Вселенського Престолу 

у списку Льва Мудрого (ХІ століття). 

На початку вона була об’єднана 

під назвою «Києва і всієї Русі» з 

кафедрою в Києві. Пізніше київські 

митрополити перенесли свою резиденцію 

до Володимира, а згодом у 

Москву, втім, канонічною кафедрою 

завжди мали місто Київ. В середині 

XV століття Київська Митрополія 

була розірвана на дві частини після 

обрання Митрополита Іони у Москві 

(1448 р.) і Митрополита Григорія 

Константинопольським Патріархом 

уніоністом Григорієм Маммою (1458 р.). 

Митрополит Григорій пізніше навернувся 

у Православну віру і був 

визнаний Вселенським Патріархом 

Діонісієм І (1470 р.), а у Москві 1561 

року, без узгодження з Вселенською 

Патріархією, зійшов на престол 

новий Митрополит – Феодосій. 

Після піднесення Московської Митрополії 

до рангу Патріархії за часів 

Вселенського Патріарха Єремії ІІ 

(1589 р.), Київська Митрополія продовжувала 

перебувати під омофором 

Вселенських Патріархів, які опікувалися 

нею або через уповноважених 

екзархів, або особисто, як це сталося 

1589 року, коли Патріарх Єремія ІІ 

відвідав Київ і змістив за двоєженство 

Митрополита Київського Онисифора 

та інших винних кліриків, і висвятив 

на Київську кафедру Михайла 

(Рагозу). Також він погодив і благословив 

заснування Богоявленського 

братства, яке згодом буде перетворене 

в Академію, і започаткував скликання 

єпархіального Собору України. 

Але, певно, найважливіше благодіяння 

Вселенської Патріархії для Церкви 

України відбулося, коли ця церква 

повністю латинізувалася, а її єпископи 

приєдналися до Унії. Тоді (1620 р.) 

Вселенський Патріарх уповноважив 

Патріарха Єрусалиму Феофана 

прибути в Україну, де він висвятив 

Православних єпископів, відновив 

Єпархіальний Собор України і обрав 

місцевого Митрополита за погодженням 

Вселенського Патріарха. Звісно, 

те, що ієрархи Київської Митрополії 

отримали хіротонію від Патріарха 

Єрусалимського, не означає, що ця митрополія 

підкорилася його патріархату. 

Коли 1654 року Україна політично 

об’єдналася з Росією, порушувалося 

питання і її церковної єдності з 

Московською Патріархією. Але митрополити, 

єпископи, духовенство, 

шляхта і весь народ України рішуче 

відкинули цей союз. Марними були 

спроби Росії 1684 року придбати 

Київську Митрополію у Вселенського 

Патріарха Якова. Митрополит Київський 

Сильвестр і його наступники 

Діонісія, Йосип та Антоній, незважаючи 

на тиск, не погодилися приймати хіротонію 

від Патріарха Московського. 

Тільки їхній наступник, митрополит 

Гедеон, 1685 року спокусився при- 

Продовження на с. 4

2 Листопад 2018 

НОВИНИ УАПЦ 

ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ: 

ПИТАННЯ АВТОКЕФАЛІЇ ВИРІШИТЬСЯ 

НА БЛАГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ 

25 жовтня 2018. Патріарх Варфоломій... сказав, 

що «ми будемо вирішувати українське питання 

в звичайному порядку і на благо українського 

народу». Про це повідомляє грецьке видання 

Orthodoxia info. 

Патріарх також зазначив, що прохання українців 

про церковну незалежність не є новим, воно 

виникло після створення незалежної української 

держави на початку 90-х років. «Українці мають 

право на отримання автокефалії, як і всі балканські 

народи, які певний час перебували у прямій 

юрисдикції Константинопольського Патріархату... 

Чому всі інші народи мають право на автокефалію, 

а 45–50 мільйонний український народ не 

має цього права. Це несправедливо», – наголосив 

Вселенський Патріарх. 

Джерело: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/ 

confessional/orthodox_relations/73205/ 

ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ ПРИЇДЕ 

ДО КИЄВА ДЛЯ ВРУЧЕННЯ ТОМОСУ 

Вселенський Патріарх Варфоломій приїде до 

Києва, щоб особисто вручити Томос про автокефалію 

лідеру об’єднаної Української Церкви. 

Про це в ефірі «Прямого» сказала представник 

Президента у Верховній Раді Ірина Луценко, повідомляє 

LB ua. «Головне – провести об’єднавчий 

Собор, який зможе вибрати того Предстоятеля, 

якому Вселенський Патріарх особисто, – він збирається 

приїхати в Україну, – вручить Томос», – 

заявила вона, коментуючи питання про передачу 

Андріївської церкви в користування Вселенського 

Патріархату. «Цей акт духовної незалежності вартий 

того, щоб одну з церков державної власності 

передати в користування. Не подарувати, а просто 

користуватися», – сказала Луценко. 

Останній раз Патріарх Варфоломій був в 

Україні ще в 2008 році. 

Джерело: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/ 

religion_and_society/73139/?fbclid=IwAR0XNSvxHFdtQSR 

NiIRrt2hUIgpnCcjNPdYn4R9jFI8ftzvI6Xn5ZiUx 

22 ЖОВТНЯ 1991-ГО РОКУ – ДЕНЬ 

ОБРАННЯ ВЛАДИКИ ВАРФОЛОМІЯ, 

В МИРУ ДИМИТРІЯ АРХОНДОНІСА, 232-М 

АРХІЄПИСКОПОМ КОНСТАНТИНОПОЛЯ – 

ВСЕЛЕНСЬКИМ ПАТРІАРХОМ 

Це сталося того ж 1991-го року, в який Україна 

отримала Незалежність. І саме цей архієрей зараз 

робить можливою незалежну канонічну православну 

церкву на нашій землі 

Джелело: Отець Dmytro Shapovalov; 

поширив Отець Юрій Федів, https://www.facebook.com/ 

groups/698435550174642/?multi_permalinks=20980981268 

75037&notif_id=1540847336526506&notif_t=group_activity 

ЛЬВІВ...ПОГЛЯД У 1990 РІК. УКРАЇНА 

ВІТАЄ СВОГО ПЕРШОГО ПАТРІЯРХА – 

ПАТРІЯРХА МСТИСЛАВА СКРИПНИКА! 

«З самого ранку місто було готове до зустрічі 

святійшого гостя. Місця офіційного прийому – 

Успенська церква та храм св. Петра і Павла, – були 

уквітчані гірляндами. На майдані перед аеропортом 

зібралися тисячі людей з хоругвами і синьо– 

жовтими прапорами. Біля трапу святійшого патріарха 

зустріли ієрархія УАПЦ, очолена митрополитом 

Йоаном, та представники місцевої влади, від 

імені якої патріарха Мстислава привітав на львівській 

землі Вячеслав Чорновіл. 

Патріарх звернувся до людей зі словами подяки 

й, зокрема, сказав: «...Я повертаюсь з Христом, в 

ім’я Христа і для Христа до свого многостраждального 

народу, якому я віддаю решту свого життя». 

Далі всі вирушили хресним ходом до церкви св. 

Петра і Павла, де відбувся урочистий молебень. 

Наступного дня в Успенській церкві відслужили 

урочисту літургію. Після літургії в оперному 

театрі відбулася урочиста церемонія зустрічі Його 

Святості з львів’янами. 

Отець Юрій Федів, https://www.facebook.com/photo.php 

?fbid=2003726666316220&set=pcb.2087051121313071& 

type=3&theater&ifg=1 

РІШЕННЯ СИНОДУ ВСЕЛЕНСЬКОГО 

ПАТРІАРХАТУ ПРО АВТОКЕФАЛІЮ 

УКРАЇНЦІ ЗАПАМ’ЯТАЮТЬ І НАЩАДКИ 

БУДУТЬ ЗГАДУВАТИ – ПРЕДСТОЯТЕЛЬ 

УАПЦ ПОДЯКУВАВ ПРЕЗИДЕНТУ 

Предстоятель Української Автокефальної Пра– 

вославної Церкви митрополит Макарій під час 

зустрічі з Президентом Петром Порошенком відзначив 

важливу роль Глави держави у процесі отримання 

автокефалії українською православною 

церквою. 

«Ще раз сердечно 

дякую вам, бо, 

Пане Президенте, 

ви кажете, що без 

нас нічого не відбулося 

би, але (також – 

ред.) без нашого президента 

нічого не 

сталося би», – сказав 

митрополит Макарій. За його словами, Глава 

держави розпочав важливу справу. «І це те, що українці 

врахували і запам’ятали, а нащадки наші, покоління 

будуть згадувати», – зауважив Предстоятель 

УАПЦ. Він висловив сподівання, що український 

народ цю подію належно оцінить, бо вона спрямована 

для майбутніх поколінь. 

Президент привітав митрополита з важливим 

рішенням Синоду Вселенського Патріархату. 

«Переконаний, що разом з днем референдуму, 

з днем незалежності, 11 жовтня увійде в історію 

України як день автокефалії української помісної 

православної церкви», – зазначив Глава держави, 

відзначивши позитивну реакцію на цю подію 

українського народу. «Для мене це було ще одне 

підтвердження, що ми з вами рухаємося в дуже 

правильному напрямку», – додав Президент. 

Петро Порошенко подякував предстоятелю 

УАПЦ за тверду і принципову позицію у процесі 

створення помісної Церкви. За його словами, 

залишився відповідальний крок – Архієрейський 

Собор, на якому буде обраний предстоятель 

Церкви. Президент висловив сподівання, що митрополит 

Макарій візьме активну участь в підготовці 

Собору. «Впевнений, що все в нас буде добре», 

– додав Глава держави. 

Президент ще раз наголосив, що має бути збережений 

мир, а ті, хто будуть з’являтися біля храмів 

і лавр з погрозами, є провокаторами Кремля і 

отримають відповідну реакцію. 

Глава держави також проінформував, що до 

нього звернулися громадські діячі з пропозицією 

провести на Софійській площі 14 жовтня спільну 

молитву за Україну, за її волю, військо та єдину 

церкву і запросив Предстоятеля УАПЦ долучитися 

до цієї події. 

Джерело: https://uaoc.lviv.ua 

За матеріалами president.gov.ua 

ПОДЯКА ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УАПЦ 

ЩОДО НАДАННЯ УКРАЇНІ ТОМОСУ 

Українська 

Автокефальна Православна 

Церква радіє 

з того, що Вселенська 

Патріархія, 

наша Матір-Церква 

прийняла рішення 

про надання 

Томосу. «Висловлюємо 

глибоку вдячність Його Всесвятості Вселенському 

Патріарху Варфоломію, Священному 

Синоду Вселенської Патріархії, Митрополиту Гальському 

Єммануїлу, Екзархам: Архієпископу Памфільському 

Даниїлу (Зелінському) та Єпископу 

Едмонтському Іларіону (Руднику). 

Щира подяка нашому Президенту України 

Петру Олексійовичу Порошенку і всім хто заносить 

свої молитви і працю для одержання цього 

історичного рішення». 

Блаженніший Макарій, 

Митрополит Київський і всієї України, 

Предстоятель УАПЦ 

Джерело: https://church.net.ua 

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УАПЦ ВИКЛАВ ПОСЛУ 

ВЕЛИКОБРИТАНІЇ СВОЄ БАЧЕННЯ 

СТВОРЕННЯ УПЦ 

Посол Великої Британії Джудіт Гоф 25 жовтня 

провела зустріч з Предстоятелем Української 

Автокефальної Православної Церкви Макарієм. 

Про це вона написала на своїй сторінці у Twitter, 

передає УНН. 

«Рада зустрітись 

із Предстоятелем 

УАПЦ Макарієм, 

щоб обговорити 

перспективи надання 

Томосу та питання 

створення єдиної 

Церкви в Україні в 

дусі мирного діалогу 

й залучення всіх сторін», – написала дипломат. 

Нагадаємо, нещодавно митрополит Макарій 

(Малетич) заявив, що проводити об’єднавчий 

Собор, на якому оберуть Предстоятеля нової УПЦ, 

є передчасно. За його словами, основною перешкодою 

для проведення цього заходу є відстуність 

узгодженого статуту нової Церкви та її назви. 

Предстоятель УПЦ КП Філарет натомість вважає, 

що власне на об’єднавчому Соборі його учасники 

мають прийняти статут і назву УПЦ. 

Джерело: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/ukraine_ 

and_world/international_relations/73220/ 

ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ 

ГОЛОДОМОРУ 1932–1933 РОКІВ 

В НІМЕЧЧИНІ 

17 жовтня представники української громади 

Мюнхена, зокрема і православний парох митр. 

Прот Валентин Смоктунович, у самому серці 

УСПЕНСЬКУ ВЕЖУ 

МОЖНА ЧИТАТИ В ІНТЕРНЕТІ 

З 1 березня 2015 р. зреалізований новий проект 

Львівського ставропігійного братства 

св. ап. Андрія Первозваного УАПЦ – з цього дня 

наш часопис можна читати в інтернеті за адресою: 

uv.lviv.ua. 

Можна переглянути архівні примірники газети, 

які виходили у світ із 1 січня 2009 року.

міста на Марієн платц вшанували пам’ять жертв 

Голодомору 1932–1933 років. Захід відбувся у рамках 

Міжнародної акції «Запали свічку пам’яті», яка 

протягом 85–ти днів проходитиме у 85 куточках світу. 

«Сьогодні ми всі разом: український народ, українська 

громада за кордоном, наші іноземні друзі та 

партнери, міжнародні організації, ЗМІ, маємо говорити 

про цю загублену і втрачену правду. Щоб правда 

про злочини проти людства була відомою. Лише 

у такий спосіб ми можемо бути впевнені, що злочинці 

не будуть заохочені до подальшої агресії байдужістю». 

Українці зачитували імена та прізвища 85 

померлих дітей під час Голодомору, учасники події 

запалили свічку пам’яті та помолилися за загиблих. 

Ukraine remembers, the World acknowledges! 

Джерело: отець Юрій Федів, 

https://www.facebook.com/ 

groups/698435550174642/?multi_permalinks= 

2098098126875037&notif_id= 

1540847336526506&notif_t=group_activity 

Листопад 2018 

НОВИНИ УАПЦ 

орденом Володимира Великого, а також відзначив 

і активних парафіян нагрудними нагородами 

та благословенними грамотами. Щира подяка за 

уділене архипастирське благословення лунала 

в адресу Предстоятеля від настоятеля храму та 

вдячних дітей парафії. 

Свято було завершене хресним ходом навколо 

ювілейного храму з окропленням освяченою 

водою та уставним многоліттям! 

Джерело: https://uaoc.lviv.ua 

НАЙСТАРШИЙ АРХІМАНДРИТ 

МУКАЧІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ МП 

ОТЕЦЬ МИКОЛАЙ (РЕКІВЧАК) 

ПЕРЕЙШОВ В КЛІР КАРПАТСЬКОЇ 

ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ 

ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 

3 

систематизовано подані молебні, пісні, прозові та 

поетичні молитви за Україну, Українську Церкву 

як українських, так і зарубіжних авторів. Збірник 

розрахований на духовенство так на широке коло 

читачів. 

ЖОВКІВСЬКО-КАМ’ЯНКА-БУЗЬКИЙ 

ДЕКАН МИТР. ПРОТ. ІВАН САС НА СВЯТО 

ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ 

ОЧОЛИВ БОГОСЛУЖІННЯ В С. ВИХОПНІ 

ОФІЦІЙНЕ ПРИЙНЯТТЯ ПОСЛА 

АВСТРІЙСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ПАНІ 

ГЕРМІНЕ ПОППЕЛЛЕР З НАГОДИ 

НАЦІОНАЛЬНОГО ДНЯ АВСТРІЇ 

29 жовтня 2018 року, Преосвященнійший Віктор 

(Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий 

Карпатською єпархією Української Автокефальної 

Православної Церкви, в архієрейській 

резиденції в м. Ужгороді, прийняв архімандрита 

Миколая (Реківчака), намісника єпархіального чоловічого 

монастиря на честь святителя Миколая 

Чудотворця в смт. Чинадієво Мукачівського району 

Закарпатської області, клірика та найстаршого архімандрита 

Мукачівської єпархії УПЦ Московського 

патріархату на його прохання. 

Після тривалої і братської розмови, владика 

Віктор розглянув письмове прохання архімандрита 

Миколая (Реківчака) про перехід в лоно 

Української Автокефальної Православної Церкви 

та зачислив поважного архімандрита-ченця в клір 

Карпатської єпархії УАПЦ. 

Прес–служба Карпатської єпархії УАПЦ 

АНТОЛОГІЯ ПОЕТИЧНОЇ МОЛИТВИ 

ЗА УКРАЇНУ 

У день вшанування Богоматері, 14 жовтня 

2018 року, своє храмове свято відзначила релігійна 

громада Покрови Пресвятої Богородиці с. 

Вихопні Жовківсько–Кам’янка–Бузького деканату 

Львівської єпархії УАПЦ за участі духовенства деканату, 

парафіян храму та гостей, яких цього дня у 

храмі було надзвичайно багато. Зі словами проповіді 

до присутніх звернувся протоієрей Тарас 

Тимчишин, який розповів про історію започаткування 

свята, а також про допомогу Богородиці кожній 

людині, яка з вірою та молитвою звертається до 

Неї. Після закінчення Богослужіння до парафіян 

та гостей звернувся декан митр. прот. Іван Сас, 

який, привітавши усіх зі святом, побажав настоятелю 

та парафіянам міцного здоров’я, кріпості та 

терпіння у звершенні розпочатої нелегкої справи – 

розпису внутрішніх стін храму (напередодні празника 

завершився розпис купола храму). Зі словами 

вдячності звернувся і настоятель храму митр. 

прот. Андрій Верес, висловивши подяку духовенству 

за спільну молитву, а парафіянам за їхні щирі 

молитви та пожертви для парафіяльної святині. 

Джерело: https://uaoc.lviv.ua/ 

БАНДУРИСТИ ЗІ США ВІДЗНАЧАТЬ 

СТОРІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ У ЛЬВОВІ 

Секретар Патріархії УАПЦ Віталій Даньчак, https:// 

www.facebook.com/photo.php?fbid=1512473635564700& 

set=a.460366640775410&type=3&theater 

З АРХИПАСТИРСЬКИМ ВІЗИТОМ 

БЛАЖЕННІЙШИЙ МИТРОПОЛИТ 

КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ МАКАРІЙ 

ВІДВІДАВ С. БАТЬКІВ ПІДКАМІНСЬКОГО 

ДЕКАНАТУ 

7 жовтня, храм св. Апостола Іоана Богослова, що 

у селі Батьків Підкамінського деканату Львівської 

єпархії УАПЦ, з архипастирською візитацією 

відвідав Предстоятель УАПЦ Блаженнійший 

Макарій Митрополит Київський і всієї України. 

Свято було приурочене 

225-й річниці 

будівництва храму. 

З нагоди цієї події 

Першоієрархом 

освячено новий 

Престіл та відслужено 

Божественну 

Літургію за участі 

запрошеного духовенства. Владика Макарій високо 

оцінив старання настоятеля храму митр. прот. 

Івана Копровського і нагородив його ювілейним 

Вийшов в світ збірник молитов за Україну. 

Упорядник – єпископ Херсонський і Миколаївський, 

керуючий Таврійською єпархією УАПЦ Борис 

(Харко). 

Перше скорочене видання (168 с.) вийшло 

напередодні. 

Вихід і першого, і другого повного видання 

присвячені року Патріарха Мстислава. У збірнику 

25 жовтня у Львівській Опері відбувся концерт 

«З Україною в серці» з нагоди 100-річчя 

Української капели бандуристів Північної Америки 

ім. Т. Шевченка. 

Як повідомили у прес-службі Львівської 

ОДА, музиканти разом із мистецьким керівником 

Олегом Махлаєм гастролюють Україною з 20 по 

28 жовтня. Бандуристи вже побували в Чернігові, 

Києві, Рівному, Берестечку та Луцьку, а на завершення 

колектив виступили у Львові. 

Окрім концертів, капела представляє освітні 

програми для молодих бандуристів та бере 

участь у Божественних Літургіях. 

Зазначимо, що Капелу заснував Василь Ємець 

у Києві 1918 р. як «Кобзарський хор», з того часу 

музиканти презентують у світі бандурне мистецтво 

та українські пісні. Бандуристи виступали у 

Карнеґі Холлі, Катедрі Нотр Дам, Мессі Холлі та 

інших популярних сценах. 

Особливістю ансамблю є рідкісна харківська 

методика гри на бандурі. Колектив може зіграти 

більше 600 творів, зокрема, унікальні композиції 

Григорія Китастого та Гната Хоткевича. 

Більшість музикантів у капелі є американцями 

й канадцями українського походження у другому, 

третьому і четвертому поколінні. 

Джерело: https://www.032.ua/news/2195324/banduristi– 

zi–ssa–vidznacat–storicnij–uvilej–u–lvovi


ECUMENICAL PATRIARCHATE THE ECUMENICAL THRONE 

AND THE CHURCH OF UKRAINE – THE DOCUMENTS SPEAK – 

ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПРЕСТІЛ І ЦЕРКВА УКРАЇНИ – 

ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ 

Продовження. Початок на с. 1 

йняти хіротонію від Московського 

Патріарха Іоакима, але й тоді велелюдний 

собор, який був скликаний 

в Києві, визнав недійсним обрання 

митрополита, а його хіротонію - незаконною, 

тому що вони відбулися 

без відома Вселенського Патріарха. 

Ці дії Московського Патріарха спричинили 

серйозне порушення канонів. 

Встановлення єпископа з іншої єпархії 

на митрополичу кафедру без узгодження 

Патріархії, під чиїм омофором 

вона знаходиться, є порушенням 

наступних священних канонів: 35-го 

Апостольського канону, 6-го канону 

Першого Вселенського собору, 13-го 

і 22-го канонів Антиохійського собору, 

3-го канону Сардського собору. 

Водночас, ці дії є втручанням в 

чужу юрисдикцію, яке засуджується 

наступними канонами: 2-м каноном 

Другого Вселенського Собору, 13-м і 

22-м канонами Антіохійського собору, 

3-тім каноном Сардського собору. 

Захоплення чужої єпархії категорично 

засуджується як порушення старовинних 

церковних правил і канонів: 

8-го канону Третього Вселенського 

Собору і 39-го канону Трульського 

Вселенського П’яти-Шостого Собору. 

Після того, як у Москві зрозуміли, 

що нічого не може відбутися без погодження 

з Вселенським Патріархом, 

вони зосередили всі свої зусилля на 

тому, щоб примусити тодішнього 

Вселенського Патріарха Діонісія IV 

визнати хіротонію Гедеона. Всі зусилля 

на досягнення цієї мети від імені 

царів взяв на себе посол Російського 

Уряду Нікіта Алєксєєв, котрий для 

цього прибув в Адріанополь, де 

перебував Вселенський Патріарх 

Діонісій IV. Переговори і закулісні 

ігри детально описує в своєму 

Дванадцятикнижжі Патріарх 

Єрусалиму Досифій, який теж був 

там присутній і, в силу своїх особистих 

зв’язків з царською родиною, 

відіграв важливу роль у переговорах. 

Результатом цих переговорів став 

Патріарший і Синодальний «Акт», 

або «Грамота видання», [Γράμμα 

ἐκδόσεως] від червня 1686 року, 

яку підписав Вселенський Патріарх 

Діонісій IV і разом з ним Священний 

Синод, а також інші митрополити 

Вселенського Патріархату. Первісний 

оригінал цього «Акту» був знищений, 

втім, окрім російських перекладів, 

збереглися і грецькі автентичні копії 

часів Патріарха Кіллініка ІІ, (1688 

року, 1689-1693 років, 1694–1702 

років), на основі яких був достовірно 

відновлений первинний грецький 

текст. Зберігся також грецький оригінал 

листа, який надіслав Патріарх 

Діонісій IV Російським царям Івану 

і Петру та царівні Софії, представлений 

в Зібранні офіційних документів 

Російського уряду 1826 року. 

Ці два критично важливі документи 

– Патріарший і Синодальний «Акт» 

за 1686 рік, відновлений нині російськими 

істориками у первинній його 

формі, та оригінал листа Патріарха 

Діонісія IV до російських царів, – 

представлені у додатках до цього документа. 

Звичайно, збереглися й інші 

офіційні документи за цією темою, з 

них тільки один в грецькому оригіналі, 

а інші в тогочасному російському 

перекладі, між якими також офіційні 

переклади російського Міністерства 

закордонних справ, що зберігаються 

в його архівах, як і інші документи, 

в рукописах колекції «Ікона», котра 

містить різні тексти, пов’язані 

з Московською патріархією, очевидно, 

теж в офіційних перекладах. 

Зайве підкреслювати, що перший з 

цих текстів становить собою не тільки 

Патріарший, але й Синодальний 

документ, і має перевагу в канонічному 

та правовому значенні, і, як достовірне 

вираження волі Вселенського 

Престолу, має пріоритет над кожним 

іншим документом, з яким є розбіжності. 

*** 

ВИСНОВКИ 

З аналізу офіційних документів, 

збережених чи відновлених в ході 

історичного дослідження, не лише 

грецькими, а й російськими дослідниками, 

слідує наступне: 

1. Вселенський Патріархат ніколи 

не поступався Київською Митрополією 

на користь канонічної території 

Московського Патріархату. Канонічні 

межі Церкви Росії визначилися, 

коли ця Церква була піднесена до 

Патріархату 1589 року, і ніколи не 

змінювалися Патріаршим чи Синодальним 

Томосом. Митрополія Київська 

в ці межі не входить. Кожен 

географічний регіон поза межами, 

які прописані у Томосі про автокефалію 

будь-якої Православної Церкви, 

знаходиться поза її канонічними територіями, 

як це чітко передбачено 

для кожної автокефальної церкви. 

2. Київська митрополія (і вся сучасна 

Україна) з часу її заснування 

була єпархією Вселенського Престолу, 

зберігаючи своє початкове і 

належне місце у Каталозі митрополій 

Вселенської Патріархії, тоді як 

кожен Митрополит Київський отримував 

хіротонію від Константинопольського 

Патріарха безперестанно 

до XVII століття. Узи єднання Церкви 

України з Вселенських Патріархатом 

були настільки нездоланними 

і після політичної інтеграції цього 

регіону з Москвою 1654 року, що 

кожна спроба Московського Патріарха 

висвячувати Митрополита Київського 

зустрічала жорсткий спротив 

духовенства і народу України. 

Протиправна хіротонія Гедеона на 

Митрополита Київського Патріархом 

Московським Іоакимом 1685 року 

знову зустріла спротив духовенства 

і мирян Митрополії. Тільки коли тодішній 

Вселенський Патріарх Діонісій 

IV під жорстким тиском надав 

1686 року дозвіл Патріарху Москви 

висвячувати кожного Митрополита 

Київського, духовенство і миряни 

того регіону прийняли хіротонію Гедеона 

і його наслідників, висвячених 

Патріархом Московським. 

3. Офіційні документи, на основі 

яких цей дозвіл був наданий Патріарху 

Московському, добре відомі і 

відкривають що: а) Документ, яким 

був наданий цей дозвіл Патріарху 

Московському, характеризується і називається 

в усіх існуючих офіційних 

текстах як «Грамота видання» («так 

званої грамоти видання»), яка, за тогочасною 

технічною термінологією, 

вказує на надання дозволу висвячувати 

чи звершувати іншу канонічну 

дію, але ніколи не використовувалася 

для остаточного приєднання канонічної 

території до іншої автокефальної 

церкви. б) Згідно зі всіма існуючими 

документами, дозвіл на висвячення 

Митрополита Київського Патріархом 

Московським був наданий за «церковною 

ікономією [οἰκονομία]», «через 

нагальну потребу», а саме «неосяжну 

відстань і щоденні зіткнення між 

двома царствами». Іншими словами, 

цей дозвіл мав тимчасовий характер 

і діяв доти, поки існували причини 

для його надання. г) Характеристика 

Київської Митрополії як «залежної» 

від Московського Патріархату, присутня 

в «Акті», одразу отримує пояснення 

у тому ж тексті і буквально 

означає «висвячення митрополитів у 

ній (Митрополії Київській)» Патріархом 

Московським. Ціль і значення 

«Акту» полягає у наданні «дозволу» 

Патріарху Московському висвячувати 

Митрополита Київського, а не передання 

йому канонічної території. 

Зрештою, в цьому й полягав запит до 

Вселенського Патріарха, як зрозуміло 

і зафіксовано у Патріаршому і Синодальному 

«Акті»: «надається дозвіл 

святішому Патріарху Московському 

висвячувати Митрополита Київського, 

коли ця митрополія залишається 

без дійсного архієрея». Вселенський 

Патріарх Діонісій IV і Патріарший 

Синод не мали причини надавати 

«більше того», що просилося. д) Умови, 

визначені Патріаршим і Синодальним 

«Актом», поза всяким сумнівом, 

підтверджують, що канонічні території 

Київської Митрополії не передавалися 

Московському Патріархату. 

Ніколи не відбувалося передання канонічної 

території іншій автокефальній 

церкві, за тієї умови, що вона 

не матиме права повністю керувати 

справами цієї території, включаючи 

спосіб обрання архієреїв, і, що найважливіше 

– обов’язок згадувати на 

святій літургії «серед перших» Предстоятеля 

Церкви, з якої вона походить. 

Звичайно, це було відомо Московському 

Патріархату, ось чому він свавільно 

порушив ці умови і ніколи їх не дотримувався 

– саме тому, що намагався 

самовільно приєднати Київську Митрополію 

(і Україну) до своєї канонічної 

юрисдикції. Але це, безсумнівно, 

становить собою порушення священних 

канонів і Акту, яким регулюються 

всі відносини Московської Патріархії 

з цим регіоном. Невиконання однієї 

з умов Акту робить недійсним увесь 

Акт. Більше того, оскільки йдеться не 

про звичайний чи мирський, але про 

церковний, тобто священний, текст, 

порушники умов цього Акту мали б 

згадати його фінальні слова: «Якщо 

ж хтось щось помислить супротив 

написаного чи замислить інший непослух, 

чи викаже спротив, то виявиться 

супротивником Господнього 

наказу і від Нього отримає відплату 

за зневагу до Патріархів, які є живими 

і одухотвореними образами Бога». 

4. Через несприятливі історичні обставини 

Вселенський Патріархат стримався 

і промовчав про ці порушення і 

невиконання Московським Патріархатом 

умов Патріаршого і Синодального 

«Акту» 1686 року, але він ніколи не забував 

чи ігнорував їх. Доказом цього 

є надання Константинопольським Патріархатом 

Томосу про автокефалію 

Церкві Польщі 1924 року, у якому чітко 

вказується, що це рішення базується 

на тому, що Польща еклезіастично 

входила до Київської Митрополії Вселенського 

Патріархату, і те, що Московський 

Патріархат не виконував передбачені 

умови Акту. Надання автокефалії 

Церкві Польщі було прийняте 

всіма Православними Церквами, 

окрім Російської, яка дарувала свою 

автокефалію цій церкві 1949 року. Таким 

чином, всі Православні Церкви, 

окрім Російської, посередньо також 

визнали суверенне право Вселенського 

Престолу на Київську митрополію 

і Україну... В цьому конкретному випадку 

трактування Патріаршого і 

Синодального Акту належить передусім 

Вселенському Престолу. Отже, 

Вселенський Патріархат має право і 

зобов’язаний надавати належну материнську 

допомогу Церкві України 

у кожній ситуації, коли це необхідно. 

Повна версія цього документа 

розміщена на сайті: https://www.ecpatr.org/docdisplay.php?lang=gr&id=2 

584&tla=gr&fbclid=IwAR1qKVs5ij9Yl 

G8DEqfE6OuuLzDcysvGWw7gYDmVreZvI9gFXQTZUmknA4 

ВІТАЄМО НАШОГО 

ДОРОГОГО ЮВІЛЯРА 

16 жовтня виповнилося 60 років 

від дня народження настоятеля 

Успенської ставропігійної 

церкви м. Львова митрофорного 

протоієрея ІГОРЯ БУРМИЛА! 

До цього ювілею долучився ще 

і другий ювілей – 30-річчя душпастирської 

праці на парафії! 

Львівське крайове ставропігійне 

братство св. ап. Андрія 

Первозваного, колектив газети 

«Успенська вежа» щиро вітають 

дорогого ЮВІЛЯРА. Великих 

Вам Божих щедрот, наш 

дорогий отче! Божої ласки для 

Вас, усієї Вашої прекрасної родини! 

Хай Господь розвиває усі 

таланти, якими Він Вас нагородив! 

З Роси і Води, на Многії і 

Благії Літа!


МИ ЦЕ МАЄМО ПАМ’ЯТАТИ... 

5-та річниця Революції Гідності 

5 

Згідно з Указом Президента 

України, починаючи з 2000 р. 

у четверту суботу листопада 

в нашій державі щорічно 

відзначається 

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ 

ГОЛОДОМОРУ і 

ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ 

Україна визнана найпатріотичнішою нацією 2013/14 року. Супутник нарахував на Майдані 

2 400 000 учасників!!! 

За: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=450034028534158&set=pcb.450034068534154&type=3&theater 

26 вересня 2018 р. 

у Сенаті США прийняли 

історичне рішення 

по Україні: 

Комітет із закордонних відносин 

Сенату США затвердив та рекомендував 

до схвалення верхньою 

палатою американського парламенту 

резолюцію, в якій Голодомор 

1932-1933 рр. визнається геноцидом 

українського народу. Проект 

резолюції засуджує систематичні 

порушення прав людини, у тому 

числі права на самовизначення та 

свободу слова, вчинені радянським 

урядом проти українського народу. 

Висловлюються найглибші співчуття 

жертвам, тим, хто пережив Голодомор, 

та їхнім родинам. Також 

міститься заклик до розповсюдження 

інформації з метою підвищення 

обізнаності у світі про штучну природу 

цієї трагедії. 

Резолюція, співавторами якої виступили 

понад два десятки сенаторів, 

була представлена 14 березня 

ц.р. групою сенаторів від Республіканської 

та Демократичної партій на 

чолі зі співголовами групи дружби з 

Україною у Сенаті США Робертом 

Портманом та Річардом Дурбіним. 

Джерело: http://una-unso.com/ 

politika/26-veresnya-senat-ssha-pryjnyavistorychne-rishennya-po-ukrayini.html 

БОЖЕ, 

БЕРЕЖИ СОЛДАТА 

– Хлопці, біжіть, я прикрию! 

Своїм життям Вітя Єроменко 

врятував сімох побратимів… 

– Вітю, відкрий очі! Що ж мамі 

твоїй скажем? – схилилась над пораненим 

медсестричка. 

– Я інтернатський, – прошепотів. 

– Мама моя – Україна. Скажете, 

що любив її дуже… 

Пішов дощ. То мати-Україна плакала 

за своїм сином, що йшов на 

Небо в свій 21-й рік… 

ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ 

НА СОЛОВКАХ 

Козацький 

хрест із 

написом 

«Убієнним 

синам 

країни» 

Урочище Сандармох стало одним 

із сумних символів Великого 

терору. У документах радянських 

спецслужб ця місцевість зазначена 

як «обычное место расстрелов». 80 

років тому там розстріляли близько 

7 тисяч людей 60 національностей і 

дев’яти релігійних конфесій. Серед 

них понад 677 українців. 

Найбільшу групу в’язнів – 1111 

осіб – розстріляли з 27 жовтня по 4 листопада 

1937 року. Ці масові розстріли 

приурочили до 20-річчя так званої 

«Жовтневої революції». 

Із 5 серпня 1937 р. за постановою 

Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські 

елементи» розпочалася наймасовіша 

«чистка» суспільства від ворогів 

радянської влади, в тому числі у 

місцях позбавлення волі. За сфабрикованими 

новими «справами», без слідства 

і суду із жовтня 1937 до лютого 

1938 р. Особлива Трійка УНКВС по 

Ленінградській області прирекла до 

розстрілу 1825 в’язнів, які відбували 

покарання на Соловках. Найбільшу 

групу – 1111 осіб, розстріляли в урочищі 

Сандармох (Медвєж’єгорський 

район Республіки Карелія Російської 

Федерації). Розстріли здійснювалися 

27 жовтня, 1-4 листопада 1937 року. 

Справа українських політв’язнів 

називалася «Дело № 103010-37 оперативной 

части Соловецкий тюрьмы 

ГУГБ НКВД СССРП на 134 человека 

украинских буржуазных националистов». 

У жовтні 1937 року в останній 

етап пішли близько 300 українців, серед 

них – поет-неокласик, професор 

Микола Зеров, творець театру «Березіль» 

Лесь Курбас, драматург Микола 

Куліш, освітяни Антон, Остап і Богдан 

Крушельницькі, письменники 

Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, 

Олекса Влизько, Валер’ян 

Поліщук, Григорій Епік, Марко Вороний, 

Олекса Слісаренко, Михайло 

Яловий, історики Матвій Яворський, 

Сергій Грушевський (брат Михайла 

Грушевського). Згодом цих людей і 

їх спадщину назвали «Розстріляним 

Відродженням». 

Урочище Сандармох, як місце 

розстрілів, стало відоме після тривалих 

пошуків лише влітку 1997 року. 

Останки знайшли члени міжнародного 

товариства «Меморіал» – історики 

Веніамін Іофе та Юрій Дмитрієв. 

Із 1997-го і до початку воєнної 

агресії Росії проти України в урочище 

Сандармох і на Соловки щороку їздили 

українські делегації для участі у 

Днях пам’яті за загиблими. 

27 жовтня 1997 року в’язень радянських 

концтаборів, письменник 

і філософ Євген Сверстюк привіз у 

Сандармох дерев’яний хрест, роботи 

Миколи Малишка. У 2005-му на 

його місці встановили пам’ятник – 

козацький хрест із написом «Убієнним 

синам України». 

Джерело: Український інститут 

Національної Пам’яті, 

http://www.memory.gov.ua/news/27-zhovtnya- 

80-ti-rokovini-rozstriliv-u-sandarmosi 

У 1932–1933 рр. в Україні загинуло 

від 7 до 10 млн. осіб. Особливо болісно 

лихо відобразилося на дітях: у багатьох 

селах після голоду закривалися 

школи – їх більше нікому було відвідувати. 

Тим самим підривалася етнічна 

основа становлення української нації 

– село, знищувався прошарок, від якого 

залежали процвітання суспільства, 

здатність його до розвитку. 

Трагедію українського села Й. Сталін 

та його оточення сприймали як 

чергову перемогу комуністичної ідеї. 

Так, один із соратників «вождя народів» 

М. Хатаєвич, обраний наприкін. 

1932 р. членом політбюро, другим секретарем 

ЦК КП(б)У, з гордістю заявляв: 

«Між селянами і нашою владою 

точиться жорстока боротьба. Це боротьба 

на смерть. Цей рік став випробуванням 

нашої сили і їхньої витривалості. 

Голод довів їм, хто тут господар. 

Він коштував мільйони життів, але 

колгоспна система існуватиме завжди. 

Ми виграли війну». 

Голодомор став найбільшою трагедією 

за всю історію українського 

народу. За масштабом, жорстокістю, 

цинізмом і організованістю з 

боку влади та наслідками для майбутніх 

поколінь він не має аналогів 

в історії людства. 

Демографічна катастрофа посіяла 

в душах мільйонів людей фізіологічне 

почуття страху, необоротно 

вплинула на генофонд нації. 

Джерело: http://puer.org.ua/news/749/ 

ПАМ’ЯТАЙМО ЦІ ДАТИ 

1.11.1918 – 100 років Листопадового Чину. Українці перебрали державну 

владу у Галичині. 

9.11.1918 – 100 років тому Українською Національною Радою проголошено Західноукраїнську 

Народну Республіку (ЗУНР). У Львові утворений 

уряд на чолі з Костем Левицьким, прийнята Конституція. 

9 листопада – День української писемности та мови, установлений в день 

пам’яті преподобного Нестора Літописця – першого історика 

України-Руси, автора «Повісті временних літ». 

10.11.1708 – 310 років тому московське військо знищило столицю гетьманської 

України – м. Батурин і стратило майже 30 тис. його 

мирних мешканців. 

12.11.1918 – 100 років тому Гетьман Павло Скоропадський узаконив автокефалію 

Української Православної Церкви, утворив Всеукраїнську 

академію наук на чолі з В. Вернадським. 

27.11.1937 – більшовики розстріляли Митрополита УАПЦ Василя Липківського. 

Третій Помісний Собор УАПЦ встановив цей день 

поминанням Новомучеників землі української.


Ієрей Іван ПОЛЕЖАКА, Харківщина 

РОЗДУМИ СВЯЩЕНИКА 

Але є проблеми 

Вселенський патріарх сказав 

«ТАК». Сказав тому, що в цьому 

«ТАК» відкривається воля Божа. 

Автокефалія відбудеться. Треба поєднатись. 

Але є проблеми – різні погляди 

на поєднання. 

Ріс Давид в багатодітній сім’ї. 

Мав багатьох сильних, мужніх, мудрих 

братів, які, з людської точки 

зору, гідні були стати царями. Але з 

Божого погляду гідним явився наймолодший, 

недосвідчений, слабкий. 

Бог його помазав на царя ізраїльського 

народу. 

Ми вміємо виставляти аргументи, 

переконувати, доводити… А Бог чекає 

від нас смирення. Ми поспішаємо, 

бо хочемо тут і зараз, а Бог чекає 

від нас терпіння. Ми активізувались 

і діємо, а Бог чекає від нас довіри. 

Ми можемо вирішити так, як хочемо 

самі, але це буде не по Божому. Бог 

має Свій План відносно Автокефалії… 

Бог бачить Предстоятеля. Чи 

дамо Богові діяти? Чи довіримось 

Йому? Чи поєднаємось в молитві? 

«Наше» – завжди недосконале, обмежене, 

неповноцінне, тимчасове. 

«Боже» – завжди досконале, тверде, 

ясне і вічне. Чого ми гідні? Як будемо 

діяти? 

Обрані і допущені 

Бог або обирає, або допускає 

правителів для народу. Обрані – ті, 

хто має в собі плодоносну основу 

(подібно до Давида, Соломона…) і 

поставлені Богом для розвитку народу, 

який є з Ним. Допущені – ті 

хто використовує всі методи та засоби, 

щоб задовольнити свої потреби. 

Вони допущені Богом до влади, щоб 

покарати народ, який відступив від 

Нього, і навернути до спасіння. 

Я не знаю, хто із наших правителів 

обраний, а хто допущений, і чи 

є хтось обраний. Але було б краще 

для них, щоб вони вважали себе обраними 

і поступали у своїх рішеннях 

та діях так, неначе їх обрав Бог. 

Бо хто «вищий» за всіх? Лише Бог. 

Бог, який прийшов на землю в образі 

людини, щоб послужити людям. То 

і правителі, обрані Богом, покликані 

служити тим, хто залежить від них. 

Покликані не лише для того, щоб 

послужити, але і для того, щоб через 

служіння спастись самим і отримати 

перспективу Вічності. І за таких 

правителів нам потрібно молитись, 

щоб Господь дав їм силу та натхнення 

відчувати Його волю і діяти згідно 

з Його Волею. 

Хто ж з правителів є допущеним 

і вважає себе «пупом» землі, нехай 

навіть діє активно і гнобить людей, 

використовуючи всі важелі, щоб задовольнити 

всі свої потреби, його 

дія буде для очищення людей, бо 

краще перетерпіти тут, на землі, ніж 

у тому світі. А правитель, отримавши 

те, що бажав, тут, буде в повній 

мірі використаний там, тією силою, 

яка оволоділа ним тут. Бо всяке людське 

бажання використати все для 

себе є ознакою, що людиною вже володіє 

зла сила. І за таких правителів 

нам також потрібно молитись, щоб 

Господь просвітив їх, звільнив і дарував 

надію на спасіння. 

Нам належить молитись за всяку 

владу, бо молитва зміцнює наш зв’язок 

з Богом і полегшує життя через 

внутрішнє оновлення і через зміну 

обставин. 

Всяка влада, і добра, і зла, – це 

плід нашого життя, і покликання її 

полягає в тому, щоб привести нас до 

спасіння. 

Господи, мені дуже важко дякувати 

Тобі за владу, яку ми маємо, але я 

розумію, що вона для мого спасіння. 

Дякую Тобі, Господи, і прошу Тебе 

– благослови всіх, хто має хоч якусь 

владу в нашій державі. 

Ієрей Іван Полежака 

Любіть ворогів ваших 

«А вам, що слухаєте, кажу: Любіть 

ворогів ваших, добро чиніте 

тим, які вас ненавидять, благословляйте 

тих, які вас проклинають, моліться 

за тих, що вас зневажають. 

Тому, хто б›є тебе в одну щоку, підстав 

і другу; хто ж бере в тебе свиту, 

не борони й одежі. Дай кожному, хто 

тебе просить; хто бере щось твоє, 

не допоминайся. І як бажаєте, щоб 

вам чинили люди, чиніть їм і ви так 

само. … Ви ж любіть ворогів ваших, 

добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи 

назад нічого, а велика буде 

ваша нагорода, й будете Всевишнього 

синами, бо Він благий для злих 

і невдячних. Будьте милосердні, як 

і Отець ваш милосердний» (Лк.6, 

27–36). 

«Любіть ворогів ваших». Рідко 

коли людина має конкретного, проявленого 

ворога. Частіше ворог для 

нас є досить умовною величиною. 

Для когось це Росія з Путіним та росіянами, 

для когось США з Трампом 

та американцями, для когось Україна 

з Порошенком та українцями…, 

для когось – влада, а для когось – 

увесь світ, для когось… 

А Господь навчає: «Любіть ворогів 

ваших». І говорить він не про 

далеких ворогів, не про умовних, а 

про конкретних. Про тих, хто поруч. 

Ми ображаємось, ми дратуємось, 

ми гніваємось, ми зневажаємо, 

ми говоримо різкі та грубі 

слова... І все це відносно наших 

ближніх. І все це тому, що в даний 

момент вони стали нашими ворогами, 

бо зневажили нас, щось не так 

зробили чи сказали, а, можливо, не 

так подивились на нас. Багато ситуацій, 

в яких наші ближні на певний 

час, на одну мить (чи декілька 

років) стають для нас ворогами. Бо 

ми, коли ображаємось, гніваємось, 

зневажаємо, говоримо різкі та грубі 

слова…, відносимось до них, як до 

ворогів. (Звичайно ж, за винятком 

тих рідкісних випадків, коли ми 

робимо щось неприємне людині по 

благодаті Божій заради її спасіння). 

Ми вважаємо в такі моменти, 

що вони винуваті в наших станах 

і в нашому відношенні до них. Ми 

так вважаємо, і дуже помиляємось. 

Бо головний ворог в таких ситуаціях 

знаходиться в нас. Ми дозволили 

злій силі ввійти в нас і стали 

інструментом тієї сили. І, не усвідомлюючи 

того, дозволяємо їй руйнувати 

себе і світ навколо нас. 

«Любіть ворогів ваших». Коли 

виникає образа, гнів чи інші недобрі 

стани та почуття, варто згадувати 

ці слова Божі. Згадувати, 

щоб відкритись не перед ворогом, 

а перед Спасителем, який побачить 

наші зусилля бути з Ним і діяти 

згідно з Його словом, і прийде на 

допомогу. І ми будемо благословляти, 

молитись, підставляти щоку і 

чинити все так, як хочемо, щоб нам 

чинили. Будемо чинити свідомо, бо 

для нас в такі миті відкриті двері 

спасіння. 

«Будьте милосердні, як і Отець 

ваш милосердний», й «будете Всевишнього 

синами». 

За все дякувати Тобі, Боже 

Ми бажаємо собі щастя. Зо всіх 

сил стараємось бути щасливими. 

І Бог того бажає. І Бог старається, 

щоб ми були щасливими. Він в Своїй 

безмежній любові і по Своїй милості 

до нас обдаровує нас щастям, 

омиває нас ним, а ми… 

Ми не щасливі. Ми маємо своє 

бачення щастя і прикладаємо зусилля, 

щоб досягнути його, свого щастя. 

Але… коли, навіть, досягаємо 

того, про що мріяли, то певний час 

радіємо з того, але щасливішими 

не стаємо. На горизонті з’являється 

нова мрія, і ми знову діємо. 

Деякі люди серйозно вважають, 

що дія і є щастям. Та чомусь їхні очі 

не променяться щастям. Навіть коли 

вони роблять те, що їм подобається. 

В той час вони отримують задоволення, 

але щасливішими не стають. 

Ми шукаємо щастя в світі, а світ 

його не має, і які б зусилля ми не 

прикладали, світ не дасть нам того, 

чого не має. 

Щастя має лише Бог. Має і дає 

його нам, але ми не вміємо його 

прийняти. Не вміємо, бо ніхто не навчив. 

І я не берусь когось вчити, бо 

навчити того може лише Бог. Знаю 

лише, що ми повинні докладати зусилля 

для того, щоб навчитися дякувати 

Богові за те, що маємо, і за те, 

що отримуємо. Дякувати навіть тоді, 

коли не розуміємо, що отримуємо і 

тоді, коли нам боляче. 

Подяка приймається Богом. Він 

радіє за нас. А Його радість вливається 

в нас. Радість, в якій є Повнота, 

в якій присутнє Все. І це Все – в 

цю мить – маємо і ми. Щастя явилось 

і оживає в нас. І в повноті щастя 

ми розуміємо те, що отримали. І 

розуміємо, що те є лише інструментом, 

через який Бог відкриває нас до 

Щастя. 

Дякую Тобі, Боже, і прошу Тебе, 

дай сил постійно пам’ятати про Тебе 

і за все дякувати Тобі. 

Коли Бог стає сенсом 

нашого життя 

В притчі (Мф. 18, 23–35) Господь 

розповідає нам про Царство Небесне, 

про Себе – Царя, про нас – боржників, 

і про те, як Царство Небесне 

придбати тут, на землі. 

«Цар захотів порахуватись з рабами 

своїми…». Коли Господь починає 

рахуватись з нами, то кличе 

нас до храму і спонукає до сповіді. 

Ми сповідаємось, причащаємось, і 

робимось вільними. Бо Бог простив 

нам наші «десять тисяч талантів», 

а, можливо, і більше. Бо як можна 

виміряти вартість гріхів, які гублять 

наше життя? 

Нам добре. Ми, омиті, чисті, 

світлі виходимо в світ, де так багато 

бруду. І бруд, як тільки ми переводимо 

свій погляд на нього, входить 

в нас. Нам дуже важко те помітити. 

Ми починаємо вимагати від людей 

«сто динаріїв». Нас охоплює бажання 

змінити світ, щоб той став 

чистішим, щоб наші знайомі стали 

кращими, рідні – добрішими, і всі 

– віруючими. Нам хочеться, і ми діємо. 

Де слово скажемо, де пів слова, 

де шепотом, а де з надривом. 

Бо люди падають, а ми бажаємо їм 

кращого. Ми хочемо їм допомогти. 

Бажання таке сильнее, що ми не в 

силі збагнути те, що знаходимось 

в стані прощеного боржника (бо 

маємо, як нам здається, іншу мотивацію). 

То ж звершуємо над людиною, 

якій бажаємо допомогти, 

духовне насилля, нападаємо на неї 

і душимо її. 

Народна мудрість навчає: «Благими 

намірами дорога до аду стелиться». 

Це про наш випадок. Бажаємо 

добра, а чинимо зло. Бо не 

завважили, як відступили від Бога, 

віддавшись пориву творити добро. 

Але… добра без Бога не буває. 

Тому Господь і запитує нас: «Чи 

не належало й тобі помилувати 

товариша твого, як і Я помилував 

тебе?». Він дав нам приклад, та чи 

притримуємося мѝ його? 

Здавалось би все просто: зверни 

увагу на Бога, на Його слова, зроби 

милість ближнім своїм, прости всі 

їхні провини і відчуй себе жителем 

Царства Небесного, яке входить в 

тебе. Але це просто звершується 

лише тоді, коли ми не дозволяємо 

собі відступати від Бога. Коли Бог 

стає сенсом нашого життя.

Марія ГОРБАЛЬ 

о. Роман ГРИЦИШИН 

Один молодий 

чоловік мчав 

«крутим» автомобілем, 

«ловляки 

кайф» від життя. 

Раптом в його 

«круту» машину 

влучив камінь, зі 

свистом, зі скреготом. 

Юнак тут 

же загальмував, вискочив з салону і 

побачив, що кинутий кимось камінь 

сильно пошкодив його новеньке 

авто. Не гаючи часу, заскочив у машину, 

розвернув її на сто вісімдесят 

градусів, щоб повернутися на те місце, 

звідки був кинутий камінь. Чоловік 

був у сказі. Доїхавши, вискочив з 

машини і кинувся до хлопчика, який 

виявився винуватцем шкоди, схопив 

його за худенькі плечі, штовхнув до 

капоту і закричав: 

- Ти що наробив, негіднику? Ти 

розумієш, що накоїв? Це нова машина, 

і камінь, який ти кинув, дуже 

Марія ГОРБАЛЬ 

Цю притчу розказав мені мій 

брат. Я не знаю ні її автора, ні 

її назви. Отож назва розказаної мені 

притчі – не авторська, а моя. Однак 

притча настільки повчальна, що я 

хочу її переповісти своїм читачам. 

Начальник новобудови знаходиться 

на другому поверсі. Робітник, 

якому він хоче дати деяку вказівку – 

поверхом нижче. Вийшовши на риштування 

другого поверху, він кличе 

робітника, та через гул шліфувальної 

машини останній не чує. Тоді він кидає 

тому копіку, щоб його підлеглий 

подивився вгору і почув, що хоче 

сказати старший. Однак робітник, 

не реагуючи, кладе знайдену копійку 

в кишеню і дальше робить свою роботу. 

Той з гори кидає другу, третю, 

десяту копійки, однак робітник, побачивши 

другу, третю, десяту копійки, 

не задумуючись, звідки падають 

ці гроші, спокійно кладе собі їх у кишеню 

і продовжує робити свою роботу. 

Начальник новобудови кидає тоді 


ДИВНИЙ НАПИС НА ХМАРАХ 

неділю, 7 жовтня цього, 

У 2018 року, впродовж цілого 

дня небо вкривали густі продовгуваті 

перисті білі хмари. 

Близько 7-ї год вечора ми з чоловіком 

дивились телевізор. Я сиділа на 

дивані навпроти вікна і якось мимоволі 

глянула туди, на небо. Від побаченого 

оторопіла і окликом позвала 

чоловіка: «Ходи, дивись, що робиться 

на небі!». Межи двома яскраво білими 

довжелезними перистими хмарами 

всередині була хмара чорна. На 

ній – чітко окантований прямокутник 

– від крайньої точки Заходу майже 

(не дотягуючи двох метрів) до Півночі. 

У прямокутнику – одна біля одної 

букви, велетенські (за оцінкою зі землі 

– півтораметрові), написані товщиною 

тоненького ріжка місяця-молодика, 

прямим кеглем. Букви яскраво 

світилися на «небесному плакаті». 

Чоловік розгледів дві останні букви 

(в нього поганий зір) і вигукнув: 

«Написано СР»! Однак літери були 

написані не кирилицею, а латинкою. 

Я стала їх складати в слово – від початку 

цього напису, і зрозуміла, що 

нічого не виходить – не було голосних. 

Це був просто набір приголосних 

букв. Я глянула на три останні 

букви VCP, і кинулась за мобілкою, 

щоб сфотографувати. 

Взявши мобілку в руки, я «відключилась»… 

Зі мною сталось 

якесь заціпеніння. 

Коли я прийшла до тями – побачила 

біля вікна чоловіка, який буквально 

онімів. А букви на небі, немовби з 

мене сміючись, стали жваво скуйовджуватись. 

Потроху став розповзатись 

і рівно окреслений квадрат. 

Мені дано було побачити, але не 

дано було передати для розшифрування 

код з Неба. 

Це було близько 7-ї години вечора 

7-го жовтня. Через кілька годин, 

8-го жовтня, в Ічні на Чернігівщині 

зірвалися склади з боєприпасами. 

Ще через кілька годин, 9-го жовтня, 

у Стамбулі розпочалось засідання 

Синоду Вселенського патріархату, 

на якому розглядалось питання надання 

Українській Церкві автокефалії. 

(Це тільки мої припущення, 

і небесні латинські VCP – я також 

розшифровую, але це не значить, що 

моя правда). 

ПРО КАМІНЕЦЬ 

Притча 

дорого тобі обійдеться! Навіщо ти це 

зробив? 

- Будь ласка, вибачте! Будь ласка! 

Я не знав, що робити! Я кинув камінь 

тому, що ніхто не зупинявся! 

- Сльози текли по щоках хлопчика, 

він вказував рукою кудись убік.- Там 

мій брат! Він випав зі свого інвалідного 

візка, а я не можу його підняти... 

він важкий, я занадто маленький. 

Я хотів попросити допомоги! 

Мені ніхто не зупиняв!- Схлипнувши, 

попросив власника машини: 

- Допоможіть мені посадити брата 

в коляску! Будь ласка! Він дуже 

побився... 

Зворушений такою ситуацією, 

юнак підняв підлітка-інваліда з 

землі, посадив у коляску, витягнув 

хустинку і постарався промокнути 

ранки, обтрусив пил і, коли переконався, 

що все більш-менш в порядку, 

подивився на хлопчика, що пошкодив 

йому машину. Той вдячно 

посміхався. В його усмішці було 

ПРО КАМІНЧИК 

стільки ніжності і любові, що теплішало 

на серці. 

- Пане! Щиро дякую! 

Чоловік бачив, як інвалід, з трудом 

штовхаючи перед собою коляску, 

поступово віддалявся у напрямку 

до населеного пункту. 

Власник «крутого» авто так і не 

полагодив дверцят своєї машини, 

залишивши подряпину спеціально, 

щоб пам›ятати - не можна так безтурботно 

нестися по життю, щоб 

іншим не довелося кидати каміння, 

привертаючи до себе увагу. 

Іноді нам досить шепоту, щоб 

наше серце і наша душа відгукнулися 

на потребу близьких. Але іноді 

для цього в нас повинні кинути 

каменем. Так чи варто ображатися, 

якщо в тебе потрапив камінь? Може 

це означає, що ти просто комусь потрібен? 

Із духовної сторінки отця 

Романа ГРИЦИШИНА, 

м. Самбір, https://www.facebook.com 

камінчик. І коли камінчик боляче ранить 

робітника в голову, той аж тоді 

задираю голову догори – що сталося? 

Ми часто живемо своїм щоденним 

життям, сприймаємо всі ті блага, які 

отримуємо, як належне, як те, що ми 

заслужили, не задумуючись, що треба 

звести очі догори, до Неба, і подякувати 

Тому, Хто їх, ці блага зсилає. І 

тільки як ми відчуваємо біль «від камінчика, 

що поранив нашу голову», аж 

тільки тоді зводимо очі до Неба, задумуючись 

над тим, як ми жили дотепер. 

Господи, допоможи нам повсякчас 

бути з Тобою, зводити свої очі до 

Тебе, не змушуючи Тебе чекати на 

наше прозріння. 

7 

Я ввімкнула комп’ютер, шукаючи, 

може хтось сфотографував 

це дивне явище, однак – намарно. 

Правда, у Фейсбуці прочитала перший 

пост, який прийшов на мою 

сторінку – «Небо дивиться на нас 

очима Бога» (Із щоденникових записів 

†Афанасія, архієпископа Харківського 

і Полтавського УАПЦ): 

«Небо дивиться на нас очима 

Бога, Небо дивиться на нас очима 

святих Своїх, які перебувають 

в оточенні Господа біля Престолу 

Вседержителя, Небо дивиться на 

нас зболеними очима Спасителя на 

хресті розп’ятого. Небо дивиться на 

нас відкритою любов’ю в незбагненній 

і невимовній у безмежжі глибині, 

воно дивиться в наші душі через 

наші очі, а ми відвертаємося від 

Його зору, бо світло любові незвичне 

для нас, воно лякає нас своєю незбагненною 

чистотою, і та чистота 

пече, пропікає наші душі – забруднені 

гріхами й ми… відвертаємося. А 

робити треба навпаки – розкривати 

душі якомога ширше, в міру свою, 

щоб світло Божої любові вливалося 

якомога глибше в їхню темінь і 

випалювало там нашу нелюбов, що 

породжує озлоблення й ненависть, 

які в багатьох стають ледь не суттю 

життя. Небо дивиться пильно й невідворотно. 

Тож розкриваймо свій 

зір, розкриваймо душі й серця назустріч 

зору Господньому, назустріч 

очам Небесним, бо в них спасіння!». 

Це було друге диво за цей вечір. 

7-ме жовтня. Число сім в Біблії 

часто вживається на позначення 

повноти чи довершеності. Це могло 

бути ПОСЛАННЯ до усієї повноти? 

Для ВСІХ? 

Якщо хтось сфотографував цей 

напис, чи просто бачив і хоч щось 

ще більше запам’ятав, ніж я – три 

букви – пишіть, будь ласка, на мою 

сторінку у Фейсбуці чи до редакції 

газети. Мусив же ще хтось бачити! 

Напис був НА ЦІЛЕ НЕБО! 

ІЗ ЦИКЛУ 

«Нариси та 

духовні 

роздуми» 

Наталії Вовк, 

Чернівці 

Чомусь для деяких людей 

дуже важко вимовити слово 

«пробач». Навіть, визнаючи 

свою провину, ми інколи не 

можемо проговорити це слово. 

Воно якось ніби чіпляється 

у горлі і не виходить назовні. 

Гординя не пускає. Скільки ж 

сімей розлучилося, скільки кохань 

розбилось, скільки дружб 

розпалося через непорозуміння 

і невміння пробачити чи попросити 

пробачення. Самі ж хочемо, 

щоб Бог нам простив наші 

беззаконня. Ніколи Він не дасть 

нам прощення, якщо у нас за 

пазухою камінь зла. Треба нам 

спочатку викорінити нашу 

гординю і навчитися з жалем 

у серці про скоєне випросити 

пробачення у ближніх, а потім 

звертатися до Господа. У християн 

червоною ниткою має 

прощення проходити крізь усе 

їхнє життя. Господню молитву 

нам слід читати з особливою 

увагою і почуттям жалю, коли 

просимо «І прости нам провини 

наші, як і ми прощаємо 

винуватцям нашим». Адже вся 

віра Христова полягає у безперервному 

каятті і прощенні 

гріхів. Якщо нам важко визнати 

свої гріхи і щиро розкаятися 

в них, а потім попросити прощення, 

то які ж ми християни. 

Тож хай слово «ПРОБАЧ» 

не застрягає у нас у горлі, а 

легко виходить при найменшому 

усвідомленні провини.

Любі наші читачі! Ось ми вже зустрічаємо 

останній місяць осені – листопад! 

На листопадових вулицях багато 

листя, все частіше дмуть холодні 

вітри і поливають землю дощі, дні 

стають коротшими і похмурими. Так 

природа готується до зими. Проте саме 

тоді, коли настають довгі осінньо-зимові 

вечори, ми можемо трішки стишитися 

після активного теплого періоду, 

більше пороздумувати про важливі 

речі, маємо можливість мати більше 

часу на спілкування зі своїми рідними. 

1 ЛИСТОПАДА 1918 – день Листопадового 

чину. Проголошення 

Західноукраїнської Народної Республіки 

(ЗУНР). У 1918 році Україна 

була поділена між різними чужинськими 

імперіями. 

Західні землі 

перебували під 

пануванням Австро-Угорщини. 

Патріотичні і 

свідомі українці не хотіли миритися 

з таким становищем. Отож українські 

посли Австрійського парламенту 

проголосили утворення Української 

держави на тих територіях Західної 

України, де споконвіку проживали 

українці. Звичайно, це не сподобалося 

тим, хто і надалі хотів посідати владу 

на наших землях. 

На ранок 1 листопада було проголошено 

утворення нової держави 

– Західноукраїнської Народної республіки. 

Керівництво ЗУНРу затвердило 

герб держави – золотий лев на синьому 

тлі та блакитно-жовтий прапор. 

А незабаром ЗУНР проголосила про 

злуку з іншою частиною України – 

Українською Народною Республікою. 

Молода Українська держава проіснувала 

лише кілька коротких місяців. 

Однак люди і досі пам’ятають, 

що таке гідність і честь справжнього 

українського воїна і патріота. Завдяки 

цим героям нині ми маємо у кого 

вчитися любити свою Україну. 

8 ЛИСТОПАДА – Вмч. Димитрія 

Солунського. В цей день ми 

вшановуємо пам’ять одного із ранньохристиянських 

великомучеників 

– святого Димитрія Солунського 

(Мироточивого). 

Дитяча сторінка 

Приходьте, діти, до кринички 

Напитись чистої водички. 

А та водиця не проста, 

Бо це – наука про Христа. 

ОСЬ ОСІННІЙ ПРИЙШОВ ЛИСТОПАД! 

Листопад останнім завершає осінь 

Вже пожовкле листя облетіло зовсім 

Нарядилась осінь 

В дороге намисто, 

Золоте волосся 

Розплела над містом. 

Марія Хоросницька 

Листопадовий календарик маленького українця: 

1 листопада 1918 – Проголошення 

Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) 

8 листопада – Вмч. Димитрія Солунського 

9 листопада – День вшанування пам’яті Преподобного 

Нестора-літописця та день української писемності та мови 

10 листопада – Мц. Параскеви-П’ятниці 

11 листопада - Прмц. Анастасії 

21 листопада – Собор Архистратига Михаїла 

21 листопада – День Гідності та Свободи 

24 листопада – Мч. Віктора 

26 листопада – День пам’яті жертв голодомору в Україні 

28 листопада – початок Різдвяного посту (Пилипівка) 

Святий великомученик 

Димитрій 

народився у сім’ї 

римського проконсула 

міста Солунь 

(нині Салоніки в 

Греції) у III ст. На 

той час більшість 

мешканців міста були язичниками, 

але чимала християнська громада, 

заснована апостолом Павлом, існувала 

вже триста років. До таємних 

сповідників християнської віри належала 

і родина Димитрія. 

Коли хлопець подорослішав, батьки 

показали йому чудові ікони Христа 

й Богородиці. Тоді Димитрій дізнався, 

що поганські боги – то омана, а насправді 

існує лише Всемогутній Бог. 

День у день юнак ревно молився й 

уважно слухав євангельські розповіді. 

Невдовзі батько Димитрія відійшов до 

Бога, а юнакові довелося заступити 

його місце. За наказом імператора молодий 

правитель мав виявити й ув’язнити 

солунських християн. Проте Димитрій 

цього не зробив, а відверто оголосив, 

що вірить у єдиного Істинного 

Бога, і почав навертати язичників. 

Дізнавшись про це, імператор 

Максиміліан розгнівався і наказав 

вкинути Димитрія до в’язниці, де і 

він помер мученицькою смертю. 

Над могилою великомученика Димитрія 

спорудили храм, а через сто 

років були віднайдені його нетлінні 

мощі. При гробі великомученика Димитрія 

відбувалися чудеса і зцілення. 

Так, у час правління імператора Маврикія 

авари оточили місто Солунь. 

Святий Димитрій з’явився на міській 

стіні, і вороже військо кинулося 

втікати. Іншого разу святий врятував 

місто від голоду. Житіє святого Димитрія 

оповідає, що він звільняв християн 

з ворожого полону і допомагав 

їм повернутися до Солуня. 

З VII ст. при раці (скриня з мощами 

святих) святого Димитрія почало 

текти запашне й чудотворне миро, 

про що писали сучасники: «Миро за 

своєю властивістю не є водою, але 

густіше за неї, і не схоже на жодну 

з відомих нам речовин… Воно дивніше 

від будь-яких пахощів не лише 

штучних, але й від тих, що за природою 

створені Богом». Тому великомученика 

Димитрія Свята Церква 

вшановує як Мироточивого. 

10 ЛИСТОПАДА – Мц. Параскеви-П’ятниці. 

В «Житії святих» 

розповідається про народження великомучениці 

Параскеви. ЇЇ 

батьки, багаті 

християни 

Іконії, довго 

не мали дітей і 

щиро молилися, щоб Господь послав 

їм цю благодать. Окрім того, вони постилися 

по п’ятницях, сподіваючись 

на Божу поміч. Господь почув їхню 

молитву, і саме у п’ятницю у них народилася 

дівчинка. Батьки і назвали 

її П’ятниця, що грецькою звучить як 

Параскева. З ранньої юності дівчина 

була відданою християнкою, займалася 

доброчинністю. Коли батьки померли, 

їй залишився великий спадок. 

Правитель області, де жила Параскева, 

запропонував їй стати його 

дружиною за умови, що вона відречеться 

від Христа. Параскева відмовилась 

від такої пропозиції, прийняла 

обітницю безшлюбності, роздала усе 

своє багатство бідним і надалі проповідувала 

християнство в Іконії. Ці 

події відбувалися за правління імператора 

Діоклетіана (257-304 рр.). 

За утвердження християнської віри 

діву Параскеву кинули до в’язниці, де 

вона і прийняла мученицьку смерть. 

Дівчину піддавали страшним тортурам, 

аби вона відреклася від своєї 

віри, та сила її духу була незламною. 

І сталося диво: перед нею з’явився ангел, 

який приніс хрест страстей Христових, 

і рани на тілі Параскеви загоїлися. 

21 ЛИСТОПА- 

ДА – Собор Архистратига 

Михаїла. 

Архистратига Михаїла 

шанують як 

небесного оборонця 

від злих сил, видимих і невидимих, а 

також як покровителя добрих справ. 

Тому на його честь здавна в наших 

землях будували храми і монастирі. 

21 ЛИСТОПАДА – День Гідності 

та Свободи. Україна – це територія 

гідності і свободи. Такими нас зробила 

не одна, а дві революції – Майдан 

2004-го року, який був Святом Свободи, 

і Революція 2013-го року, Революція 

Гідності. Це був дуже важкий 

іспит для України, коли українці продемонстрували 

свою європейськість, 

гідність, своє прагнення до свободи. 

Проте за гідність та свободу в 2014 

році Україна заплатила велику ціну 

– ціну люського життя тих, кого ми 

зараз називаємо Небесною Сотнею. 

Пам’ятаємо, шануємо, молимось! 

24 ЛИСТОПАДА – День скорботи 

і пам’яті жертв голодомору в 

Україні. Голодомор 1932—1933 рр. 

був найжорстокішим злочином комуністичного 

режиму проти українського 

народу. 

У цей день, а його вшанування 

припадає на останню суботу листопада, 

по всіх церквах відправляються 

заупокійні служби за душами тих, хто 

помер страшною голодною смертю, а 

у вікнах будинків ми запалюємо свічки 

пам’яті. Пам’ятаємо… Молимось… 

У цей день, а його вшанування 

припадає на останню суботу листопада, 

по всіх церквах відправляються 

заупокійні служби за душами 

тих, хто помер страшною голодною 

смертю, а у вікнах будинків ми запалюємо 

свічки пам’яті. Пам’ятаємо… 

Молимось… 

Сторінку підготували Оксана 

ХРИСТУК та Оксана ЛИСТОПАД 

Редактор Марія ГОРБАЛЬ 

Редакційна колегія: Віра МАРКОВИЧ, 

Юрій ФЕДІВ, Оксана ХРИСТУК

2018

Create successful ePaper yourself

Delete template?

Save as template?