2018
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
6 Листопад <strong>2018</strong><br />
Ієрей Іван ПОЛЕЖАКА, Харківщина<br />
РОЗДУМИ СВЯЩЕНИКА<br />
Але є проблеми<br />
Вселенський патріарх сказав<br />
«ТАК». Сказав тому, що в цьому<br />
«ТАК» відкривається воля Божа.<br />
Автокефалія відбудеться. Треба поєднатись.<br />
Але є проблеми – різні погляди<br />
на поєднання.<br />
Ріс Давид в багатодітній сім’ї.<br />
Мав багатьох сильних, мужніх, мудрих<br />
братів, які, з людської точки<br />
зору, гідні були стати царями. Але з<br />
Божого погляду гідним явився наймолодший,<br />
недосвідчений, слабкий.<br />
Бог його помазав на царя ізраїльського<br />
народу.<br />
Ми вміємо виставляти аргументи,<br />
переконувати, доводити… А Бог чекає<br />
від нас смирення. Ми поспішаємо,<br />
бо хочемо тут і зараз, а Бог чекає<br />
від нас терпіння. Ми активізувались<br />
і діємо, а Бог чекає від нас довіри.<br />
Ми можемо вирішити так, як хочемо<br />
самі, але це буде не по Божому. Бог<br />
має Свій План відносно Автокефалії…<br />
Бог бачить Предстоятеля. Чи<br />
дамо Богові діяти? Чи довіримось<br />
Йому? Чи поєднаємось в молитві?<br />
«Наше» – завжди недосконале, обмежене,<br />
неповноцінне, тимчасове.<br />
«Боже» – завжди досконале, тверде,<br />
ясне і вічне. Чого ми гідні? Як будемо<br />
діяти?<br />
Обрані і допущені<br />
Бог або обирає, або допускає<br />
правителів для народу. Обрані – ті,<br />
хто має в собі плодоносну основу<br />
(подібно до Давида, Соломона…) і<br />
поставлені Богом для розвитку народу,<br />
який є з Ним. Допущені – ті<br />
хто використовує всі методи та засоби,<br />
щоб задовольнити свої потреби.<br />
Вони допущені Богом до влади, щоб<br />
покарати народ, який відступив від<br />
Нього, і навернути до спасіння.<br />
Я не знаю, хто із наших правителів<br />
обраний, а хто допущений, і чи<br />
є хтось обраний. Але було б краще<br />
для них, щоб вони вважали себе обраними<br />
і поступали у своїх рішеннях<br />
та діях так, неначе їх обрав Бог.<br />
Бо хто «вищий» за всіх? Лише Бог.<br />
Бог, який прийшов на землю в образі<br />
людини, щоб послужити людям. То<br />
і правителі, обрані Богом, покликані<br />
служити тим, хто залежить від них.<br />
Покликані не лише для того, щоб<br />
послужити, але і для того, щоб через<br />
служіння спастись самим і отримати<br />
перспективу Вічності. І за таких<br />
правителів нам потрібно молитись,<br />
щоб Господь дав їм силу та натхнення<br />
відчувати Його волю і діяти згідно<br />
з Його Волею.<br />
Хто ж з правителів є допущеним<br />
і вважає себе «пупом» землі, нехай<br />
навіть діє активно і гнобить людей,<br />
використовуючи всі важелі, щоб задовольнити<br />
всі свої потреби, його<br />
дія буде для очищення людей, бо<br />
краще перетерпіти тут, на землі, ніж<br />
у тому світі. А правитель, отримавши<br />
те, що бажав, тут, буде в повній<br />
мірі використаний там, тією силою,<br />
яка оволоділа ним тут. Бо всяке людське<br />
бажання використати все для<br />
себе є ознакою, що людиною вже володіє<br />
зла сила. І за таких правителів<br />
нам також потрібно молитись, щоб<br />
Господь просвітив їх, звільнив і дарував<br />
надію на спасіння.<br />
Нам належить молитись за всяку<br />
владу, бо молитва зміцнює наш зв’язок<br />
з Богом і полегшує життя через<br />
внутрішнє оновлення і через зміну<br />
обставин.<br />
Всяка влада, і добра, і зла, – це<br />
плід нашого життя, і покликання її<br />
полягає в тому, щоб привести нас до<br />
спасіння.<br />
Господи, мені дуже важко дякувати<br />
Тобі за владу, яку ми маємо, але я<br />
розумію, що вона для мого спасіння.<br />
Дякую Тобі, Господи, і прошу Тебе<br />
– благослови всіх, хто має хоч якусь<br />
владу в нашій державі.<br />
Ієрей Іван Полежака<br />
Любіть ворогів ваших<br />
«А вам, що слухаєте, кажу: Любіть<br />
ворогів ваших, добро чиніте<br />
тим, які вас ненавидять, благословляйте<br />
тих, які вас проклинають, моліться<br />
за тих, що вас зневажають.<br />
Тому, хто б›є тебе в одну щоку, підстав<br />
і другу; хто ж бере в тебе свиту,<br />
не борони й одежі. Дай кожному, хто<br />
тебе просить; хто бере щось твоє,<br />
не допоминайся. І як бажаєте, щоб<br />
вам чинили люди, чиніть їм і ви так<br />
само. … Ви ж любіть ворогів ваших,<br />
добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи<br />
назад нічого, а велика буде<br />
ваша нагорода, й будете Всевишнього<br />
синами, бо Він благий для злих<br />
і невдячних. Будьте милосердні, як<br />
і Отець ваш милосердний» (Лк.6,<br />
27–36).<br />
«Любіть ворогів ваших». Рідко<br />
коли людина має конкретного, проявленого<br />
ворога. Частіше ворог для<br />
нас є досить умовною величиною.<br />
Для когось це Росія з Путіним та росіянами,<br />
для когось США з Трампом<br />
та американцями, для когось Україна<br />
з Порошенком та українцями…,<br />
для когось – влада, а для когось –<br />
увесь світ, для когось…<br />
А Господь навчає: «Любіть ворогів<br />
ваших». І говорить він не про<br />
далеких ворогів, не про умовних, а<br />
про конкретних. Про тих, хто поруч.<br />
Ми ображаємось, ми дратуємось,<br />
ми гніваємось, ми зневажаємо,<br />
ми говоримо різкі та грубі<br />
слова... І все це відносно наших<br />
ближніх. І все це тому, що в даний<br />
момент вони стали нашими ворогами,<br />
бо зневажили нас, щось не так<br />
зробили чи сказали, а, можливо, не<br />
так подивились на нас. Багато ситуацій,<br />
в яких наші ближні на певний<br />
час, на одну мить (чи декілька<br />
років) стають для нас ворогами. Бо<br />
ми, коли ображаємось, гніваємось,<br />
зневажаємо, говоримо різкі та грубі<br />
слова…, відносимось до них, як до<br />
ворогів. (Звичайно ж, за винятком<br />
тих рідкісних випадків, коли ми<br />
робимо щось неприємне людині по<br />
благодаті Божій заради її спасіння).<br />
Ми вважаємо в такі моменти,<br />
що вони винуваті в наших станах<br />
і в нашому відношенні до них. Ми<br />
так вважаємо, і дуже помиляємось.<br />
Бо головний ворог в таких ситуаціях<br />
знаходиться в нас. Ми дозволили<br />
злій силі ввійти в нас і стали<br />
інструментом тієї сили. І, не усвідомлюючи<br />
того, дозволяємо їй руйнувати<br />
себе і світ навколо нас.<br />
«Любіть ворогів ваших». Коли<br />
виникає образа, гнів чи інші недобрі<br />
стани та почуття, варто згадувати<br />
ці слова Божі. Згадувати,<br />
щоб відкритись не перед ворогом,<br />
а перед Спасителем, який побачить<br />
наші зусилля бути з Ним і діяти<br />
згідно з Його словом, і прийде на<br />
допомогу. І ми будемо благословляти,<br />
молитись, підставляти щоку і<br />
чинити все так, як хочемо, щоб нам<br />
чинили. Будемо чинити свідомо, бо<br />
для нас в такі миті відкриті двері<br />
спасіння.<br />
«Будьте милосердні, як і Отець<br />
ваш милосердний», й «будете Всевишнього<br />
синами».<br />
За все дякувати Тобі, Боже<br />
Ми бажаємо собі щастя. Зо всіх<br />
сил стараємось бути щасливими.<br />
І Бог того бажає. І Бог старається,<br />
щоб ми були щасливими. Він в Своїй<br />
безмежній любові і по Своїй милості<br />
до нас обдаровує нас щастям,<br />
омиває нас ним, а ми…<br />
Ми не щасливі. Ми маємо своє<br />
бачення щастя і прикладаємо зусилля,<br />
щоб досягнути його, свого щастя.<br />
Але… коли, навіть, досягаємо<br />
того, про що мріяли, то певний час<br />
радіємо з того, але щасливішими<br />
не стаємо. На горизонті з’являється<br />
нова мрія, і ми знову діємо.<br />
Деякі люди серйозно вважають,<br />
що дія і є щастям. Та чомусь їхні очі<br />
не променяться щастям. Навіть коли<br />
вони роблять те, що їм подобається.<br />
В той час вони отримують задоволення,<br />
але щасливішими не стають.<br />
Ми шукаємо щастя в світі, а світ<br />
його не має, і які б зусилля ми не<br />
прикладали, світ не дасть нам того,<br />
чого не має.<br />
Щастя має лише Бог. Має і дає<br />
його нам, але ми не вміємо його<br />
прийняти. Не вміємо, бо ніхто не навчив.<br />
І я не берусь когось вчити, бо<br />
навчити того може лише Бог. Знаю<br />
лише, що ми повинні докладати зусилля<br />
для того, щоб навчитися дякувати<br />
Богові за те, що маємо, і за те,<br />
що отримуємо. Дякувати навіть тоді,<br />
коли не розуміємо, що отримуємо і<br />
тоді, коли нам боляче.<br />
Подяка приймається Богом. Він<br />
радіє за нас. А Його радість вливається<br />
в нас. Радість, в якій є Повнота,<br />
в якій присутнє Все. І це Все – в<br />
цю мить – маємо і ми. Щастя явилось<br />
і оживає в нас. І в повноті щастя<br />
ми розуміємо те, що отримали. І<br />
розуміємо, що те є лише інструментом,<br />
через який Бог відкриває нас до<br />
Щастя.<br />
Дякую Тобі, Боже, і прошу Тебе,<br />
дай сил постійно пам’ятати про Тебе<br />
і за все дякувати Тобі.<br />
Коли Бог стає сенсом<br />
нашого життя<br />
В притчі (Мф. 18, 23–35) Господь<br />
розповідає нам про Царство Небесне,<br />
про Себе – Царя, про нас – боржників,<br />
і про те, як Царство Небесне<br />
придбати тут, на землі.<br />
«Цар захотів порахуватись з рабами<br />
своїми…». Коли Господь починає<br />
рахуватись з нами, то кличе<br />
нас до храму і спонукає до сповіді.<br />
Ми сповідаємось, причащаємось, і<br />
робимось вільними. Бо Бог простив<br />
нам наші «десять тисяч талантів»,<br />
а, можливо, і більше. Бо як можна<br />
виміряти вартість гріхів, які гублять<br />
наше життя?<br />
Нам добре. Ми, омиті, чисті,<br />
світлі виходимо в світ, де так багато<br />
бруду. І бруд, як тільки ми переводимо<br />
свій погляд на нього, входить<br />
в нас. Нам дуже важко те помітити.<br />
Ми починаємо вимагати від людей<br />
«сто динаріїв». Нас охоплює бажання<br />
змінити світ, щоб той став<br />
чистішим, щоб наші знайомі стали<br />
кращими, рідні – добрішими, і всі<br />
– віруючими. Нам хочеться, і ми діємо.<br />
Де слово скажемо, де пів слова,<br />
де шепотом, а де з надривом.<br />
Бо люди падають, а ми бажаємо їм<br />
кращого. Ми хочемо їм допомогти.<br />
Бажання таке сильнее, що ми не в<br />
силі збагнути те, що знаходимось<br />
в стані прощеного боржника (бо<br />
маємо, як нам здається, іншу мотивацію).<br />
То ж звершуємо над людиною,<br />
якій бажаємо допомогти,<br />
духовне насилля, нападаємо на неї<br />
і душимо її.<br />
Народна мудрість навчає: «Благими<br />
намірами дорога до аду стелиться».<br />
Це про наш випадок. Бажаємо<br />
добра, а чинимо зло. Бо не<br />
завважили, як відступили від Бога,<br />
віддавшись пориву творити добро.<br />
Але… добра без Бога не буває.<br />
Тому Господь і запитує нас: «Чи<br />
не належало й тобі помилувати<br />
товариша твого, як і Я помилував<br />
тебе?». Він дав нам приклад, та чи<br />
притримуємося мѝ його?<br />
Здавалось би все просто: зверни<br />
увагу на Бога, на Його слова, зроби<br />
милість ближнім своїм, прости всі<br />
їхні провини і відчуй себе жителем<br />
Царства Небесного, яке входить в<br />
тебе. Але це просто звершується<br />
лише тоді, коли ми не дозволяємо<br />
собі відступати від Бога. Коли Бог<br />
стає сенсом нашого життя.
Change language