28.03.2019 Views

2018

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.

6 Листопад <strong>2018</strong><br />

Ієрей Іван ПОЛЕЖАКА, Харківщина<br />

РОЗДУМИ СВЯЩЕНИКА<br />

Але є проблеми<br />

Вселенський патріарх сказав<br />

«ТАК». Сказав тому, що в цьому<br />

«ТАК» відкривається воля Божа.<br />

Автокефалія відбудеться. Треба поєднатись.<br />

Але є проблеми – різні погляди<br />

на поєднання.<br />

Ріс Давид в багатодітній сім’ї.<br />

Мав багатьох сильних, мужніх, мудрих<br />

братів, які, з людської точки<br />

зору, гідні були стати царями. Але з<br />

Божого погляду гідним явився наймолодший,<br />

недосвідчений, слабкий.<br />

Бог його помазав на царя ізраїльського<br />

народу.<br />

Ми вміємо виставляти аргументи,<br />

переконувати, доводити… А Бог чекає<br />

від нас смирення. Ми поспішаємо,<br />

бо хочемо тут і зараз, а Бог чекає<br />

від нас терпіння. Ми активізувались<br />

і діємо, а Бог чекає від нас довіри.<br />

Ми можемо вирішити так, як хочемо<br />

самі, але це буде не по Божому. Бог<br />

має Свій План відносно Автокефалії…<br />

Бог бачить Предстоятеля. Чи<br />

дамо Богові діяти? Чи довіримось<br />

Йому? Чи поєднаємось в молитві?<br />

«Наше» – завжди недосконале, обмежене,<br />

неповноцінне, тимчасове.<br />

«Боже» – завжди досконале, тверде,<br />

ясне і вічне. Чого ми гідні? Як будемо<br />

діяти?<br />

Обрані і допущені<br />

Бог або обирає, або допускає<br />

правителів для народу. Обрані – ті,<br />

хто має в собі плодоносну основу<br />

(подібно до Давида, Соломона…) і<br />

поставлені Богом для розвитку народу,<br />

який є з Ним. Допущені – ті<br />

хто використовує всі методи та засоби,<br />

щоб задовольнити свої потреби.<br />

Вони допущені Богом до влади, щоб<br />

покарати народ, який відступив від<br />

Нього, і навернути до спасіння.<br />

Я не знаю, хто із наших правителів<br />

обраний, а хто допущений, і чи<br />

є хтось обраний. Але було б краще<br />

для них, щоб вони вважали себе обраними<br />

і поступали у своїх рішеннях<br />

та діях так, неначе їх обрав Бог.<br />

Бо хто «вищий» за всіх? Лише Бог.<br />

Бог, який прийшов на землю в образі<br />

людини, щоб послужити людям. То<br />

і правителі, обрані Богом, покликані<br />

служити тим, хто залежить від них.<br />

Покликані не лише для того, щоб<br />

послужити, але і для того, щоб через<br />

служіння спастись самим і отримати<br />

перспективу Вічності. І за таких<br />

правителів нам потрібно молитись,<br />

щоб Господь дав їм силу та натхнення<br />

відчувати Його волю і діяти згідно<br />

з Його Волею.<br />

Хто ж з правителів є допущеним<br />

і вважає себе «пупом» землі, нехай<br />

навіть діє активно і гнобить людей,<br />

використовуючи всі важелі, щоб задовольнити<br />

всі свої потреби, його<br />

дія буде для очищення людей, бо<br />

краще перетерпіти тут, на землі, ніж<br />

у тому світі. А правитель, отримавши<br />

те, що бажав, тут, буде в повній<br />

мірі використаний там, тією силою,<br />

яка оволоділа ним тут. Бо всяке людське<br />

бажання використати все для<br />

себе є ознакою, що людиною вже володіє<br />

зла сила. І за таких правителів<br />

нам також потрібно молитись, щоб<br />

Господь просвітив їх, звільнив і дарував<br />

надію на спасіння.<br />

Нам належить молитись за всяку<br />

владу, бо молитва зміцнює наш зв’язок<br />

з Богом і полегшує життя через<br />

внутрішнє оновлення і через зміну<br />

обставин.<br />

Всяка влада, і добра, і зла, – це<br />

плід нашого життя, і покликання її<br />

полягає в тому, щоб привести нас до<br />

спасіння.<br />

Господи, мені дуже важко дякувати<br />

Тобі за владу, яку ми маємо, але я<br />

розумію, що вона для мого спасіння.<br />

Дякую Тобі, Господи, і прошу Тебе<br />

– благослови всіх, хто має хоч якусь<br />

владу в нашій державі.<br />

Ієрей Іван Полежака<br />

Любіть ворогів ваших<br />

«А вам, що слухаєте, кажу: Любіть<br />

ворогів ваших, добро чиніте<br />

тим, які вас ненавидять, благословляйте<br />

тих, які вас проклинають, моліться<br />

за тих, що вас зневажають.<br />

Тому, хто б›є тебе в одну щоку, підстав<br />

і другу; хто ж бере в тебе свиту,<br />

не борони й одежі. Дай кожному, хто<br />

тебе просить; хто бере щось твоє,<br />

не допоминайся. І як бажаєте, щоб<br />

вам чинили люди, чиніть їм і ви так<br />

само. … Ви ж любіть ворогів ваших,<br />

добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи<br />

назад нічого, а велика буде<br />

ваша нагорода, й будете Всевишнього<br />

синами, бо Він благий для злих<br />

і невдячних. Будьте милосердні, як<br />

і Отець ваш милосердний» (Лк.6,<br />

27–36).<br />

«Любіть ворогів ваших». Рідко<br />

коли людина має конкретного, проявленого<br />

ворога. Частіше ворог для<br />

нас є досить умовною величиною.<br />

Для когось це Росія з Путіним та росіянами,<br />

для когось США з Трампом<br />

та американцями, для когось Україна<br />

з Порошенком та українцями…,<br />

для когось – влада, а для когось –<br />

увесь світ, для когось…<br />

А Господь навчає: «Любіть ворогів<br />

ваших». І говорить він не про<br />

далеких ворогів, не про умовних, а<br />

про конкретних. Про тих, хто поруч.<br />

Ми ображаємось, ми дратуємось,<br />

ми гніваємось, ми зневажаємо,<br />

ми говоримо різкі та грубі<br />

слова... І все це відносно наших<br />

ближніх. І все це тому, що в даний<br />

момент вони стали нашими ворогами,<br />

бо зневажили нас, щось не так<br />

зробили чи сказали, а, можливо, не<br />

так подивились на нас. Багато ситуацій,<br />

в яких наші ближні на певний<br />

час, на одну мить (чи декілька<br />

років) стають для нас ворогами. Бо<br />

ми, коли ображаємось, гніваємось,<br />

зневажаємо, говоримо різкі та грубі<br />

слова…, відносимось до них, як до<br />

ворогів. (Звичайно ж, за винятком<br />

тих рідкісних випадків, коли ми<br />

робимо щось неприємне людині по<br />

благодаті Божій заради її спасіння).<br />

Ми вважаємо в такі моменти,<br />

що вони винуваті в наших станах<br />

і в нашому відношенні до них. Ми<br />

так вважаємо, і дуже помиляємось.<br />

Бо головний ворог в таких ситуаціях<br />

знаходиться в нас. Ми дозволили<br />

злій силі ввійти в нас і стали<br />

інструментом тієї сили. І, не усвідомлюючи<br />

того, дозволяємо їй руйнувати<br />

себе і світ навколо нас.<br />

«Любіть ворогів ваших». Коли<br />

виникає образа, гнів чи інші недобрі<br />

стани та почуття, варто згадувати<br />

ці слова Божі. Згадувати,<br />

щоб відкритись не перед ворогом,<br />

а перед Спасителем, який побачить<br />

наші зусилля бути з Ним і діяти<br />

згідно з Його словом, і прийде на<br />

допомогу. І ми будемо благословляти,<br />

молитись, підставляти щоку і<br />

чинити все так, як хочемо, щоб нам<br />

чинили. Будемо чинити свідомо, бо<br />

для нас в такі миті відкриті двері<br />

спасіння.<br />

«Будьте милосердні, як і Отець<br />

ваш милосердний», й «будете Всевишнього<br />

синами».<br />

За все дякувати Тобі, Боже<br />

Ми бажаємо собі щастя. Зо всіх<br />

сил стараємось бути щасливими.<br />

І Бог того бажає. І Бог старається,<br />

щоб ми були щасливими. Він в Своїй<br />

безмежній любові і по Своїй милості<br />

до нас обдаровує нас щастям,<br />

омиває нас ним, а ми…<br />

Ми не щасливі. Ми маємо своє<br />

бачення щастя і прикладаємо зусилля,<br />

щоб досягнути його, свого щастя.<br />

Але… коли, навіть, досягаємо<br />

того, про що мріяли, то певний час<br />

радіємо з того, але щасливішими<br />

не стаємо. На горизонті з’являється<br />

нова мрія, і ми знову діємо.<br />

Деякі люди серйозно вважають,<br />

що дія і є щастям. Та чомусь їхні очі<br />

не променяться щастям. Навіть коли<br />

вони роблять те, що їм подобається.<br />

В той час вони отримують задоволення,<br />

але щасливішими не стають.<br />

Ми шукаємо щастя в світі, а світ<br />

його не має, і які б зусилля ми не<br />

прикладали, світ не дасть нам того,<br />

чого не має.<br />

Щастя має лише Бог. Має і дає<br />

його нам, але ми не вміємо його<br />

прийняти. Не вміємо, бо ніхто не навчив.<br />

І я не берусь когось вчити, бо<br />

навчити того може лише Бог. Знаю<br />

лише, що ми повинні докладати зусилля<br />

для того, щоб навчитися дякувати<br />

Богові за те, що маємо, і за те,<br />

що отримуємо. Дякувати навіть тоді,<br />

коли не розуміємо, що отримуємо і<br />

тоді, коли нам боляче.<br />

Подяка приймається Богом. Він<br />

радіє за нас. А Його радість вливається<br />

в нас. Радість, в якій є Повнота,<br />

в якій присутнє Все. І це Все – в<br />

цю мить – маємо і ми. Щастя явилось<br />

і оживає в нас. І в повноті щастя<br />

ми розуміємо те, що отримали. І<br />

розуміємо, що те є лише інструментом,<br />

через який Бог відкриває нас до<br />

Щастя.<br />

Дякую Тобі, Боже, і прошу Тебе,<br />

дай сил постійно пам’ятати про Тебе<br />

і за все дякувати Тобі.<br />

Коли Бог стає сенсом<br />

нашого життя<br />

В притчі (Мф. 18, 23–35) Господь<br />

розповідає нам про Царство Небесне,<br />

про Себе – Царя, про нас – боржників,<br />

і про те, як Царство Небесне<br />

придбати тут, на землі.<br />

«Цар захотів порахуватись з рабами<br />

своїми…». Коли Господь починає<br />

рахуватись з нами, то кличе<br />

нас до храму і спонукає до сповіді.<br />

Ми сповідаємось, причащаємось, і<br />

робимось вільними. Бо Бог простив<br />

нам наші «десять тисяч талантів»,<br />

а, можливо, і більше. Бо як можна<br />

виміряти вартість гріхів, які гублять<br />

наше життя?<br />

Нам добре. Ми, омиті, чисті,<br />

світлі виходимо в світ, де так багато<br />

бруду. І бруд, як тільки ми переводимо<br />

свій погляд на нього, входить<br />

в нас. Нам дуже важко те помітити.<br />

Ми починаємо вимагати від людей<br />

«сто динаріїв». Нас охоплює бажання<br />

змінити світ, щоб той став<br />

чистішим, щоб наші знайомі стали<br />

кращими, рідні – добрішими, і всі<br />

– віруючими. Нам хочеться, і ми діємо.<br />

Де слово скажемо, де пів слова,<br />

де шепотом, а де з надривом.<br />

Бо люди падають, а ми бажаємо їм<br />

кращого. Ми хочемо їм допомогти.<br />

Бажання таке сильнее, що ми не в<br />

силі збагнути те, що знаходимось<br />

в стані прощеного боржника (бо<br />

маємо, як нам здається, іншу мотивацію).<br />

То ж звершуємо над людиною,<br />

якій бажаємо допомогти,<br />

духовне насилля, нападаємо на неї<br />

і душимо її.<br />

Народна мудрість навчає: «Благими<br />

намірами дорога до аду стелиться».<br />

Це про наш випадок. Бажаємо<br />

добра, а чинимо зло. Бо не<br />

завважили, як відступили від Бога,<br />

віддавшись пориву творити добро.<br />

Але… добра без Бога не буває.<br />

Тому Господь і запитує нас: «Чи<br />

не належало й тобі помилувати<br />

товариша твого, як і Я помилував<br />

тебе?». Він дав нам приклад, та чи<br />

притримуємося мѝ його?<br />

Здавалось би все просто: зверни<br />

увагу на Бога, на Його слова, зроби<br />

милість ближнім своїм, прости всі<br />

їхні провини і відчуй себе жителем<br />

Царства Небесного, яке входить в<br />

тебе. Але це просто звершується<br />

лише тоді, коли ми не дозволяємо<br />

собі відступати від Бога. Коли Бог<br />

стає сенсом нашого життя.

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!