2018
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
4 Листопад <strong>2018</strong><br />
ECUMENICAL PATRIARCHATE THE ECUMENICAL THRONE<br />
AND THE CHURCH OF UKRAINE – THE DOCUMENTS SPEAK –<br />
ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПРЕСТІЛ І ЦЕРКВА УКРАЇНИ –<br />
ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ<br />
Продовження. Початок на с. 1<br />
йняти хіротонію від Московського<br />
Патріарха Іоакима, але й тоді велелюдний<br />
собор, який був скликаний<br />
в Києві, визнав недійсним обрання<br />
митрополита, а його хіротонію - незаконною,<br />
тому що вони відбулися<br />
без відома Вселенського Патріарха.<br />
Ці дії Московського Патріарха спричинили<br />
серйозне порушення канонів.<br />
Встановлення єпископа з іншої єпархії<br />
на митрополичу кафедру без узгодження<br />
Патріархії, під чиїм омофором<br />
вона знаходиться, є порушенням<br />
наступних священних канонів: 35-го<br />
Апостольського канону, 6-го канону<br />
Першого Вселенського собору, 13-го<br />
і 22-го канонів Антиохійського собору,<br />
3-го канону Сардського собору.<br />
Водночас, ці дії є втручанням в<br />
чужу юрисдикцію, яке засуджується<br />
наступними канонами: 2-м каноном<br />
Другого Вселенського Собору, 13-м і<br />
22-м канонами Антіохійського собору,<br />
3-тім каноном Сардського собору.<br />
Захоплення чужої єпархії категорично<br />
засуджується як порушення старовинних<br />
церковних правил і канонів:<br />
8-го канону Третього Вселенського<br />
Собору і 39-го канону Трульського<br />
Вселенського П’яти-Шостого Собору.<br />
Після того, як у Москві зрозуміли,<br />
що нічого не може відбутися без погодження<br />
з Вселенським Патріархом,<br />
вони зосередили всі свої зусилля на<br />
тому, щоб примусити тодішнього<br />
Вселенського Патріарха Діонісія IV<br />
визнати хіротонію Гедеона. Всі зусилля<br />
на досягнення цієї мети від імені<br />
царів взяв на себе посол Російського<br />
Уряду Нікіта Алєксєєв, котрий для<br />
цього прибув в Адріанополь, де<br />
перебував Вселенський Патріарх<br />
Діонісій IV. Переговори і закулісні<br />
ігри детально описує в своєму<br />
Дванадцятикнижжі Патріарх<br />
Єрусалиму Досифій, який теж був<br />
там присутній і, в силу своїх особистих<br />
зв’язків з царською родиною,<br />
відіграв важливу роль у переговорах.<br />
Результатом цих переговорів став<br />
Патріарший і Синодальний «Акт»,<br />
або «Грамота видання», [Γράμμα<br />
ἐκδόσεως] від червня 1686 року,<br />
яку підписав Вселенський Патріарх<br />
Діонісій IV і разом з ним Священний<br />
Синод, а також інші митрополити<br />
Вселенського Патріархату. Первісний<br />
оригінал цього «Акту» був знищений,<br />
втім, окрім російських перекладів,<br />
збереглися і грецькі автентичні копії<br />
часів Патріарха Кіллініка ІІ, (1688<br />
року, 1689-1693 років, 1694–1702<br />
років), на основі яких був достовірно<br />
відновлений первинний грецький<br />
текст. Зберігся також грецький оригінал<br />
листа, який надіслав Патріарх<br />
Діонісій IV Російським царям Івану<br />
і Петру та царівні Софії, представлений<br />
в Зібранні офіційних документів<br />
Російського уряду 1826 року.<br />
Ці два критично важливі документи<br />
– Патріарший і Синодальний «Акт»<br />
за 1686 рік, відновлений нині російськими<br />
істориками у первинній його<br />
формі, та оригінал листа Патріарха<br />
Діонісія IV до російських царів, –<br />
представлені у додатках до цього документа.<br />
Звичайно, збереглися й інші<br />
офіційні документи за цією темою, з<br />
них тільки один в грецькому оригіналі,<br />
а інші в тогочасному російському<br />
перекладі, між якими також офіційні<br />
переклади російського Міністерства<br />
закордонних справ, що зберігаються<br />
в його архівах, як і інші документи,<br />
в рукописах колекції «Ікона», котра<br />
містить різні тексти, пов’язані<br />
з Московською патріархією, очевидно,<br />
теж в офіційних перекладах.<br />
Зайве підкреслювати, що перший з<br />
цих текстів становить собою не тільки<br />
Патріарший, але й Синодальний<br />
документ, і має перевагу в канонічному<br />
та правовому значенні, і, як достовірне<br />
вираження волі Вселенського<br />
Престолу, має пріоритет над кожним<br />
іншим документом, з яким є розбіжності.<br />
***<br />
ВИСНОВКИ<br />
З аналізу офіційних документів,<br />
збережених чи відновлених в ході<br />
історичного дослідження, не лише<br />
грецькими, а й російськими дослідниками,<br />
слідує наступне:<br />
1. Вселенський Патріархат ніколи<br />
не поступався Київською Митрополією<br />
на користь канонічної території<br />
Московського Патріархату. Канонічні<br />
межі Церкви Росії визначилися,<br />
коли ця Церква була піднесена до<br />
Патріархату 1589 року, і ніколи не<br />
змінювалися Патріаршим чи Синодальним<br />
Томосом. Митрополія Київська<br />
в ці межі не входить. Кожен<br />
географічний регіон поза межами,<br />
які прописані у Томосі про автокефалію<br />
будь-якої Православної Церкви,<br />
знаходиться поза її канонічними територіями,<br />
як це чітко передбачено<br />
для кожної автокефальної церкви.<br />
2. Київська митрополія (і вся сучасна<br />
Україна) з часу її заснування<br />
була єпархією Вселенського Престолу,<br />
зберігаючи своє початкове і<br />
належне місце у Каталозі митрополій<br />
Вселенської Патріархії, тоді як<br />
кожен Митрополит Київський отримував<br />
хіротонію від Константинопольського<br />
Патріарха безперестанно<br />
до XVII століття. Узи єднання Церкви<br />
України з Вселенських Патріархатом<br />
були настільки нездоланними<br />
і після політичної інтеграції цього<br />
регіону з Москвою 1654 року, що<br />
кожна спроба Московського Патріарха<br />
висвячувати Митрополита Київського<br />
зустрічала жорсткий спротив<br />
духовенства і народу України.<br />
Протиправна хіротонія Гедеона на<br />
Митрополита Київського Патріархом<br />
Московським Іоакимом 1685 року<br />
знову зустріла спротив духовенства<br />
і мирян Митрополії. Тільки коли тодішній<br />
Вселенський Патріарх Діонісій<br />
IV під жорстким тиском надав<br />
1686 року дозвіл Патріарху Москви<br />
висвячувати кожного Митрополита<br />
Київського, духовенство і миряни<br />
того регіону прийняли хіротонію Гедеона<br />
і його наслідників, висвячених<br />
Патріархом Московським.<br />
3. Офіційні документи, на основі<br />
яких цей дозвіл був наданий Патріарху<br />
Московському, добре відомі і<br />
відкривають що: а) Документ, яким<br />
був наданий цей дозвіл Патріарху<br />
Московському, характеризується і називається<br />
в усіх існуючих офіційних<br />
текстах як «Грамота видання» («так<br />
званої грамоти видання»), яка, за тогочасною<br />
технічною термінологією,<br />
вказує на надання дозволу висвячувати<br />
чи звершувати іншу канонічну<br />
дію, але ніколи не використовувалася<br />
для остаточного приєднання канонічної<br />
території до іншої автокефальної<br />
церкви. б) Згідно зі всіма існуючими<br />
документами, дозвіл на висвячення<br />
Митрополита Київського Патріархом<br />
Московським був наданий за «церковною<br />
ікономією [οἰκονομία]», «через<br />
нагальну потребу», а саме «неосяжну<br />
відстань і щоденні зіткнення між<br />
двома царствами». Іншими словами,<br />
цей дозвіл мав тимчасовий характер<br />
і діяв доти, поки існували причини<br />
для його надання. г) Характеристика<br />
Київської Митрополії як «залежної»<br />
від Московського Патріархату, присутня<br />
в «Акті», одразу отримує пояснення<br />
у тому ж тексті і буквально<br />
означає «висвячення митрополитів у<br />
ній (Митрополії Київській)» Патріархом<br />
Московським. Ціль і значення<br />
«Акту» полягає у наданні «дозволу»<br />
Патріарху Московському висвячувати<br />
Митрополита Київського, а не передання<br />
йому канонічної території.<br />
Зрештою, в цьому й полягав запит до<br />
Вселенського Патріарха, як зрозуміло<br />
і зафіксовано у Патріаршому і Синодальному<br />
«Акті»: «надається дозвіл<br />
святішому Патріарху Московському<br />
висвячувати Митрополита Київського,<br />
коли ця митрополія залишається<br />
без дійсного архієрея». Вселенський<br />
Патріарх Діонісій IV і Патріарший<br />
Синод не мали причини надавати<br />
«більше того», що просилося. д) Умови,<br />
визначені Патріаршим і Синодальним<br />
«Актом», поза всяким сумнівом,<br />
підтверджують, що канонічні території<br />
Київської Митрополії не передавалися<br />
Московському Патріархату.<br />
Ніколи не відбувалося передання канонічної<br />
території іншій автокефальній<br />
церкві, за тієї умови, що вона<br />
не матиме права повністю керувати<br />
справами цієї території, включаючи<br />
спосіб обрання архієреїв, і, що найважливіше<br />
– обов’язок згадувати на<br />
святій літургії «серед перших» Предстоятеля<br />
Церкви, з якої вона походить.<br />
Звичайно, це було відомо Московському<br />
Патріархату, ось чому він свавільно<br />
порушив ці умови і ніколи їх не дотримувався<br />
– саме тому, що намагався<br />
самовільно приєднати Київську Митрополію<br />
(і Україну) до своєї канонічної<br />
юрисдикції. Але це, безсумнівно,<br />
становить собою порушення священних<br />
канонів і Акту, яким регулюються<br />
всі відносини Московської Патріархії<br />
з цим регіоном. Невиконання однієї<br />
з умов Акту робить недійсним увесь<br />
Акт. Більше того, оскільки йдеться не<br />
про звичайний чи мирський, але про<br />
церковний, тобто священний, текст,<br />
порушники умов цього Акту мали б<br />
згадати його фінальні слова: «Якщо<br />
ж хтось щось помислить супротив<br />
написаного чи замислить інший непослух,<br />
чи викаже спротив, то виявиться<br />
супротивником Господнього<br />
наказу і від Нього отримає відплату<br />
за зневагу до Патріархів, які є живими<br />
і одухотвореними образами Бога».<br />
4. Через несприятливі історичні обставини<br />
Вселенський Патріархат стримався<br />
і промовчав про ці порушення і<br />
невиконання Московським Патріархатом<br />
умов Патріаршого і Синодального<br />
«Акту» 1686 року, але він ніколи не забував<br />
чи ігнорував їх. Доказом цього<br />
є надання Константинопольським Патріархатом<br />
Томосу про автокефалію<br />
Церкві Польщі 1924 року, у якому чітко<br />
вказується, що це рішення базується<br />
на тому, що Польща еклезіастично<br />
входила до Київської Митрополії Вселенського<br />
Патріархату, і те, що Московський<br />
Патріархат не виконував передбачені<br />
умови Акту. Надання автокефалії<br />
Церкві Польщі було прийняте<br />
всіма Православними Церквами,<br />
окрім Російської, яка дарувала свою<br />
автокефалію цій церкві 1949 року. Таким<br />
чином, всі Православні Церкви,<br />
окрім Російської, посередньо також<br />
визнали суверенне право Вселенського<br />
Престолу на Київську митрополію<br />
і Україну... В цьому конкретному випадку<br />
трактування Патріаршого і<br />
Синодального Акту належить передусім<br />
Вселенському Престолу. Отже,<br />
Вселенський Патріархат має право і<br />
зобов’язаний надавати належну материнську<br />
допомогу Церкві України<br />
у кожній ситуації, коли це необхідно.<br />
Повна версія цього документа<br />
розміщена на сайті: https://www.ecpatr.org/docdisplay.php?lang=gr&id=2<br />
584&tla=gr&fbclid=IwAR1qKVs5ij9Yl<br />
G8DEqfE6OuuLzDcysvGWw7gYDmVreZvI9gFXQTZUmknA4<br />
ВІТАЄМО НАШОГО<br />
ДОРОГОГО ЮВІЛЯРА<br />
16 жовтня виповнилося 60 років<br />
від дня народження настоятеля<br />
Успенської ставропігійної<br />
церкви м. Львова митрофорного<br />
протоієрея ІГОРЯ БУРМИЛА!<br />
До цього ювілею долучився ще<br />
і другий ювілей – 30-річчя душпастирської<br />
праці на парафії!<br />
Львівське крайове ставропігійне<br />
братство св. ап. Андрія<br />
Первозваного, колектив газети<br />
«Успенська вежа» щиро вітають<br />
дорогого ЮВІЛЯРА. Великих<br />
Вам Божих щедрот, наш<br />
дорогий отче! Божої ласки для<br />
Вас, усієї Вашої прекрасної родини!<br />
Хай Господь розвиває усі<br />
таланти, якими Він Вас нагородив!<br />
З Роси і Води, на Многії і<br />
Благії Літа!
Change language