Успенська вежа № 7 (2011)
Газета Успенська вежа липень 2011
Газета Успенська вежа липень 2011
- No tags were found...
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Цієї весни мені довелося познайомитися<br />
з духовним життям<br />
наших заробітчан в Португалії.<br />
Взагалі, з останнього мого візиту<br />
в Європу десь років п’ятнадцять<br />
тому, чітко простежуються<br />
разючі відмінності в кращу сторону<br />
стосовно рівня життя, зате набагато<br />
ускладнився виїзд в Євросоюз.<br />
Звичайна польська шенгенська<br />
туристична віза була<br />
цілою проблемою, легальне її отримання<br />
фактично неможливе. З<br />
сумом і іронією можемо згадувати<br />
демократію в післявоєнній<br />
Європі, яка чітко відповідала Декларації<br />
прав людини, прийнятою<br />
ООН, згідно з якою кожен громадянин,<br />
якиймає легально зароблені<br />
кошти і не є кримінальним<br />
злочинцем, може вільно подорожувати<br />
світом. Сьогодні пересічний<br />
громадянин України незалежно<br />
від соціального статусу та<br />
освіти не є бажаним гостем в<br />
Європі. Достатнім чинником для<br />
візи є виключно майновий ценз<br />
- рівень доходів та рахунок в банку.<br />
Коли ці всі візові проблеми<br />
були подолані і наш мікроавтобус<br />
мчав перевалами Закарпаття до<br />
кордону, з’ясувалося, що навіть<br />
віза не дає гарантії перетину кордону.<br />
Цю нішу бізнес-простору<br />
чітко контролює кримінальний<br />
елемент. За 100 євро швидко<br />
знаходиться перевізник власне<br />
через лінію кордону, тут же з’ясовується<br />
яка черга на всіх КПП, хто<br />
чергує на зміні, як з нашого, так<br />
і з угорського боку, тож досить<br />
швидко ми вже в Угорщині. Наш<br />
бус, який пішов легальним шляхом<br />
ми чекали на угорській стороні<br />
близько шести годин. Як<br />
виявилося, довга черга автомобілів<br />
і прискіпливість митників<br />
та прикордонників при перевірці<br />
особистих речей може тягтися<br />
до безконечності, якщо, звичай-<br />
Липень <strong>2011</strong> 7<br />
Українці в Португалії<br />
Штрих із духовного та світського життя заробітчан<br />
Христова Церква завжди була і буде тим об’єднуючим<br />
елементом, який згуртовує навколо себе вірних,<br />
веде їх до спасіння. Українці не є винятком, і всюди, де в<br />
пошуках кращого життя вони з'являлися, там незабаром<br />
організовувалося церковне життя.<br />
но, не буде бажання надати матеріальну<br />
підтримку важко працюючим<br />
митникам. Про боротьбу з<br />
корупцією в цій царині ще ніхто не<br />
чув, точніше, корупцію на кордоні<br />
легко можна подолати певною<br />
сумою в інвалюті.<br />
Європа починається з доріг –<br />
хороших, якісних і часто платних.<br />
Правда, є за що платити. Кожна<br />
з країн має свої особливості –<br />
Угорщина і Іспанія не відрізняються<br />
особливою чистотою,<br />
сміття на узбіччі нагадує наші дороги.<br />
В Словенії поліція не комплексує<br />
через свою манію величі,<br />
часто без будь-якої причини просто<br />
зупиняють бус для перевірки<br />
документів. Італія та Франція вражають<br />
як чистотою і порядком,<br />
так і рівнем культури – ввічливість<br />
і привітність персоналу заправок,<br />
поліції, касирів на автобанах є<br />
нормою. Автоінспекція взагалі<br />
відсутня – впродовж понад чотирьох<br />
тисяч кілометрів жодної машини<br />
з поліцією на узбіччі –<br />
тільки патрулювання. На прохання<br />
водія буса замінити його за<br />
кермом на кордоні Франції та<br />
Іспанії я спробував вперше вести<br />
бус і успішно проїхав всю Іспанію<br />
та Португалію, звичайно мої<br />
водійські права залишилися в<br />
Україні, однак поліція не зупиняє<br />
водіїв, які не порушують правил.<br />
Саме тому мені з успіхом вдавалося<br />
часто керуватити автомобілем<br />
на території Португалії без<br />
конфліктів з поліцією.<br />
Особливістю життя португальців<br />
є привітність та врівноваженість.<br />
Без всяких проблем<br />
можна особі будь-якої статі і віку<br />
безпечно ходити вечірнім чи<br />
нічним містом, що аж ніяк неможливо<br />
в Україні. За два місяці перебування<br />
не бачив жодного конфлікту<br />
чи бійки на вулицях чи в<br />
кафе. Зате часто-густо водяться<br />
наркомани, загулялі і нетверезі<br />
Відлуння воєнного лихоліття<br />
Війна... Друга світова... Нема їй кінця.<br />
Забирають на фронт молодих мужчин,<br />
хлопців. Прийшла звістка і в село Лелехівку.<br />
Збирались молоді й старі проводжати<br />
на фронт своїх чоловіків, братів,<br />
коханих.<br />
– Прощай, Софіє, дочекайся мене! –<br />
поцілував вагітну дружину, похиливши<br />
голову.<br />
– Я дочекаюсь. Буду чекати тебе,<br />
Петре! – відповіла заплакана дружина.<br />
Пішов... Залишилась з думкою Софія<br />
«Я дочекаюсь, я народжу тобі дитя».<br />
Йшли дні за днями, місяці за місяцями.<br />
Здавалось, що вічність пройшла. Софія<br />
вечорами виходила до річки, прислухаючись<br />
до нічної тиші. Лише осика<br />
своїми трепетливими листочками навівала<br />
тугу на серце. Місяць огортав її<br />
своїм холодним сяйвом... А вона молилась<br />
за свого коханого: «Боже, збережи<br />
йому життя».<br />
Незадовго народилася донечка Оксана.<br />
Як би радів батько! Софії ще<br />
більше стискалось серце.<br />
Війна, наче чорний ворон перед здобиччю,<br />
розгортала свої крила. Ворог<br />
продовжував лютувати, відчуваючи<br />
свій кінець. Фронт перемістився на територію<br />
Чехословаччини. Чужа земля...<br />
Але ж і тут живуть такі люди, як і у нас<br />
на Україні. Такі ж діточки народжуються,<br />
як у нас... Вони хочуть жити, милуватись<br />
красою неба і землі. І раптом<br />
Петро відчув, як гаряча кров потекла<br />
по його тілу. Ворожа куля наздогнала<br />
на чужині. А на Україні з нетерпінням<br />
чекає дружина з донькою.<br />
Не судилось батькові побачити своє<br />
дитя. І донька ніколи його не побачить.<br />
Він загинув... У двадцять три роки Софія<br />
залишилась вдовою.<br />
Прийшла похоронка. В ній сповіщалось:<br />
«... Могила знаходиться в Словакії<br />
в м. Михаловце. Лежить в могилі <strong>№</strong>3<br />
(один). У списку загиблих під <strong>№</strong>801 –<br />
Бундз Петро Іванович...».<br />
Довго тримала у тремтячих руках це<br />
повідомлення Софія. Не вірила, хотіла<br />
побачити все своїми очима. Донька<br />
виростала, навчалась, стала медиком.<br />
Тепер вона – Оксана Петрівна Скобало.<br />
Маючи уже свою сім’ю, Оксану не<br />
покидала думка про батькову могилу.<br />
Довго вона оббивала пороги чиновників,<br />
щоб дістати дозвіл на віїзд в Словакію.<br />
І ось настав цей день. Оксана з<br />
мамою на чужій землі. Затривожилось<br />
серце... На кладовищі мертва тиша,<br />
навіть пташки не співають. Наблизились<br />
до батькової могили, стали на коліна,<br />
щиро помолились і гірко заплакали.<br />
Та вертаючись додому, донька<br />
відчула гордість за свого батька. А Софія<br />
уже на схилі літ (їй 90 років) все<br />
чекала, чекала Петра...<br />
УКРАЇНА І СВІТ<br />
Чужина<br />
Тебе не бачила, тату,<br />
Та серцем відчуваю нині<br />
Твої літа ще молодії<br />
Лишились десь там на чужині.<br />
Їх вража куля наздогнала,<br />
Поклала в землю спочивати<br />
Тепер я лину на чужинину<br />
Тобі низький поклін віддати.<br />
тинейджери скрізь – в парках,<br />
метро, але на диво всі абсолютно<br />
неагресивні. Відмінностей достатньо<br />
– третина населення<br />
вільно володіє англійською, це<br />
дуже спрощує спілкування, однак<br />
добра половина має лише початкову<br />
освіту, переважно чотири<br />
класи. Загальноприйнятим є рахувати<br />
на пальцях в межах десяти,<br />
зустрічав бізнесменів, які керували<br />
фабрикою з автопарком<br />
і кількома десятками робітників,<br />
маючи сім класів освіти. Врівноваженість<br />
часто йде в перемішку<br />
з емоційністю, мова перемішана<br />
з численними елементами ненормативної<br />
лексики, на яку ніхто не<br />
звертає уваги. Середня заробітня<br />
плата до 500 євро, знайти роботу<br />
без знання мови – проблема.<br />
Часто наших дурять – платять<br />
значно менше обіцяного або не<br />
платять взагалі. Досить дешеве<br />
вино, ціни починаються від 1.15<br />
євро за пляшку і вище. Як наслідок,<br />
наші заробітчани часто<br />
спиваються і перетворюються на<br />
бомжів. Продукти відносно дешеві,<br />
м’ясо від чотирьох євро,<br />
дорогий лише хліб – євро і вище.<br />
Незважаючи на дорогий бензин<br />
всі масово їздять на машинах, однак<br />
переважна більшість – малолітражки,<br />
менші за нашу Таврію.<br />
Чим менший автомобіль, тим<br />
менше споживає палива. Близько<br />
97 % населення – пасивні католики,<br />
як ніколи не ходять до<br />
храму. Більшість римо-католицьких<br />
костелів зачинені за відсутності<br />
вірних. Деякі діючі, однак наполовину<br />
пусті. Католицьке духовенство<br />
отримує заробітню плату<br />
централізовано, незалежно від<br />
наявності і пожертв прихожан,<br />
близько півтори тисячі євро.<br />
Церковне життя українців так<br />
само поділене як і в Україні. Діють<br />
парафії Московського та нечисленні<br />
Київського Патріархатів.<br />
Дещо окремо тримаються українці,<br />
якими опікується Грецька<br />
Церква - Вселенський Константинопольський<br />
Патріархат. Саме<br />
тут знайшлося порозуміння з<br />
римо-католиками, які всяко<br />
сприяють розвиткові Православної<br />
Церкви – надають безкоштовно<br />
в почергове користування<br />
діючі або в користування порожні<br />
храми. Всіляко допомагають як<br />
матеріально, так і в питаннях легалізації<br />
православних в Португалії,<br />
за що окрему подяку хочеться<br />
висловити п. Марії Едварді з<br />
римо-католицької парафії. Коли<br />
в мене особисто виникли нагальні<br />
проблеми з здоров’ям,<br />
саме вона швидко організувала<br />
візит в португальський шпиталь<br />
та оплатила лікування. Це вражає<br />
і є бажаним для наслідування<br />
Церквою в Україні.<br />
Життя православного духовенства<br />
не відрізняється від життя<br />
парафіян – заробітної плати<br />
Грецька Церква духовенству не<br />
платить, кожен парафіяльний<br />
священик виживає як може. Фактично<br />
всі українські священики<br />
працюють на найбрудніших і найважчих<br />
низькооплачуваних роботах<br />
– в гарячих цехах, вантажниками,<br />
часто двірниками – сьогодні<br />
прибирають в парку собачі<br />
екскременти та збирають біля<br />
урн окурки – завтра тими ж руками<br />
служать Літургію та причащають<br />
вірних, що немислимо в<br />
Україні. Є в Апостольських Правилах<br />
цілий перелік професій,<br />
якими може чи не може займатися<br />
священик, зокрема традиційно<br />
в Україні духовенство утримували<br />
пасіки, займалися викладацькою<br />
чи науковою роботою,<br />
працювали лікарями, однак і тут<br />
була визначена спеціалізація –<br />
нормально, коли священик є терапевтом<br />
чи кардіологом, однак<br />
не може бути стоматологом, патологоанатомом<br />
чи гінекологом.<br />
Середня парафія дає винагороду<br />
священикові 100-150 євро на<br />
місяць, заробітня плата з роботи<br />
близько 450 євро, разом біля<br />
600. Звідси слід відрахувати<br />
250-350 євро на найдешевше<br />
житло, ще 300 продукти. Вижити<br />
можна, коли дозволяє фізичне<br />
здоров’я. Не дай Господи захворіти<br />
!<br />
Дуже часто релігійність заробітчан<br />
з України проявляється<br />
лише на найбільші свята, зокрема<br />
на Великдень. З шести тисяч<br />
українців, які працюють в м.Порто<br />
близько двох з половиною<br />
приносять святити паску. В рядову<br />
неділю рідко є більше ста чоловік.<br />
В дрібніших містах 10-30<br />
чоловік в храмі. В будні дні на<br />
тижні навіть у великі свята Літургія<br />
не служиться – і заробітчани,<br />
і священики працюють на роботі.<br />
Наступною особливістю є<br />
відмінність в зовнішньому вигляді<br />
духовенства – нагрудні хрести<br />
грецькі свяшеники не носять,<br />
нема митрофорних протоієреїв<br />
– митру має тільки єпископ.<br />
Якщо в Україні ряса є парадновихідним<br />
одягом, найчастіше<br />
викладачів семінарії, то в грецькому<br />
середовищі носіння ряси є<br />
обов’язковим. Підрясник є лише<br />
домашнім одягом священика.<br />
Літургія коротша від нашої,<br />
єктенії про оголошених немає<br />
взагалі, після читання Євангелії<br />
відразу ж співається Херувимська<br />
пісня. Устрій життя часто накладає<br />
відбиток і на життя духовенства.<br />
Згідно з уставом, священик<br />
зобов’язаний щодень читати<br />
приписані молитви, зокрема в<br />
понеділок - Канон ангелам, вівторок<br />
- Предтечі, середа - Богородиці,<br />
четвер - св.Миколаю, п’ятниця<br />
- до Христа і Богородиці,<br />
субота - заупокійні молитви. Крім<br />
того ранішні і вечірні молитви,<br />
два розділи зі Старого і один Нового<br />
Завіту, кафізми Псалтиря,<br />
молитви на чотках і т.п., крім індивідуального<br />
правила. Це займає,<br />
як правило, кілька годин щоденно.<br />
Звичайно, працюючий священик<br />
цього фізично робити не<br />
може. Тоді постає риторичне запитання,<br />
чого варті священики,<br />
які не моляться за своїх парафіян<br />
і за Церкву взагалі. Не можна<br />
нікого ні в чому звинувачувати, всі<br />
стараються в міру своїх сил і можливостей,<br />
щиро стараються, та<br />
обставини життя накладають свій<br />
відбиток на устрій церковного<br />
життя. Десь глибоко в душі є<br />
щира повага до жертовної праці<br />
духовенства, яке часто, жертвуючи<br />
своїм часом, здоров’ям, старається<br />
донести до вірних Боже<br />
Слово, уділити Таїнств, але пастирсько-богословський<br />
аспект<br />
відійшов далеко на другий план,<br />
замінивши його требництвом ,<br />
сумний осад якого часто впізнаємо<br />
і в Україні.<br />
о.Олег ГНАТИШИН,<br />
м.Порто. Португалія.<br />
І покладу я на могилу<br />
Рясну гілочку калини,<br />
Хай побачать на чужині,<br />
Що ти з України.<br />
Хай тобі пташки співають<br />
Про калинові гаї...<br />
Та не так вони співають,<br />
Як у рідній стороні.<br />
Захищав ти рідний край<br />
Дім, свою родину,<br />
Ти життя своє віддав<br />
Незабутній воїн, України, сину.<br />
Павлина КАГЦИШИН,<br />
с. Лелехівка, Яворівського району.<br />
З ІСТОРИЧНОГО КАЛЕНДАРЯ<br />
ЛИПЕНЬ<br />
05.07.1986 - 25 років тому у Мюнхені (Німеччина) помер Ярослав<br />
Стецько - голова Проводу ОУН (* 19.01.1912).<br />
17.07.1871 - 140 років тому на Стрийщині народився Філарет Колесса<br />
- етнограф, фольклорист, композитор і літературознавець,<br />
дійсний член НТШ, ВУАН (+04.03.1947).<br />
21.07.1906 - 105 років тому під Москвою народилася Олена Теліга<br />
- українська поетеса, літературний критик, діяч української<br />
культури, член ОУН (+22.02.1942).<br />
21.07.1941 - 70 років тому у Кракові помер Богдан Лепкий - український<br />
поет, прозаїк (*09.11.1872).<br />
26.07.1931 - 80 років тому на Донеччині народився Іван Дзюба -<br />
Герой України, український літературознавець, критик, громадський<br />
діяч, дисидент.
Change language