Вісник, 1925, ч.1 (2)

сплескуючи руками. — „Якимже світом могла би я обійтисябез намету?“— „Весна за плечима і зимна вже не буде“, — відказавчоловік.Вона лиш рішучо похитала головою, а Чарльз і Гольпоклали решту манаття і якихось стряпок на сам верх і такуже занадто гористої вантаги.— „Думаєте, що се заїде?“ — спитав один чоловік.— „А чомуж би ні?“ — відказав Чарльз трохи нетерпеливо.— „Ну, та добре, добре“, — поспішився чоловік відповістигречним тоном. — „Трохи лиш мене здивувалосе все. Мені видалося воно трошки за тяжке“.Чарльз відвернувся до нього плечима і обвязав вантагуременями, як знав, дарма, що не так, як треба.„Розуміється, що пси дадуть собі раду з тим славним вантагом“, — запевнив іронічно другий чоловік.— «Натурально“, — сказав Голь із зимною ввічливістю,і придержуючи одною рукою поводи, підніс другоюнагайку до гори. — „Меш!“ крикнув. „Вйо наперед!“Пси скочили против грудних ременів, натягнули їхсильно хвильку і попустили. Вони не були годні рушитисаний.— „Ах, ледача худобина! Дам я вам!“ — закричавГоль і підніс високо нагайку.Але Мерседес із криком заступилася. — „Ох, Голь, небий їх!“ — і зловивши нагайку, видерла її йому з рук. —„Бідні, любі створіння! А тепер дай мені слово, що не обходитимешсяз ними брутально на тій нашій останній подорожи,бо я інакше і кроку звідси не рушуся“.— „Гарненько ти розумієшся на псах“, — заскреготавбрат. — „Та я волів би, щоби ти лишила мене в супокою.Вони справді ліниві, кажу тобі і без нагайки нічого з нихне видобудеш. Така їх натура. Спитай, кого хочеш. Спитайотсих людий“.Мерседес кинула благаючим поглядом на людий, а наїї гарному личку малювався образ німої відрази.— „Сі пси слабосильні як вода, коли се хочете знати“,— прийшла відповідь від одного з людий. — „Видушенацитрина, ось що. їм конечний відпочинок“.— „Шляк! А не діждали би вони відпочинку на свойомужиттю!“ — закляв Голь своїми безвусими губами, ажМерседес йойкнула „ох! з остраху перед клятьбою.Але вона була людиною ніжного серця і від разу перейшлана сторону свого брата. — „Не зважай на словасього чоловіка“, — сказала складаючи ротик у трубку. —„Поганяй дальше свої пси і роби з ними, що хочеш!“Знов упав удар нагайки. Пси кинулися проти грудних