Вісник, 1925, ч.1 (2)

датися й гарантували життя і се паралізувало їх. Те-ж самебуло і з тими двацятьма стражниками, що здались у касарні.Подекуди така-ж сама психольоґія панувала й у московськихдобровольчих ешелонах.Сотник задумався, ніби щось перебираючи в памяти.— Так, панове, — казав він помалу, — число людийв таких випадках не має рішучої ваги. Іноді, особливов несподіваних нічних нападах, вигіднійше навіть іти з меншоюсилою на більшу... Іноді навіть та числова ріжницяможе бути дивовижна, просто таки' неймовірна...— А у вас таке бувало, пане сотнику, у вашій військовійпрактиці?— Бувало... — відповів сотник.— Розкажіть, — просили всі.— Розказав би, та тут іще більше дивовижного, ніжу тій жмеринській події, — сказав сотник.— Кажіть, кажіть.— Ну, добре. Се було 1919 р.