Вісник, 1925, ч.1 (2)

Мабуть один з найболіснійших наслідків сеї революціїсе розчарованне і зневіра, що опановують як раз найліпшихі найактивнійших людий. Ніколи не розлягався так голосноклич за духовим „ревізіонізмом“ в Росії, ніколи не булазагальнійшою думка, що найскрайнійша революція кінчитьсяв багні найпонурійшої реакції. Бо невдача большевицькогоексперіменту не може стримати орґанічного розкладу минулого.І ся свідомість явної безвиглядности паралізуєдумку, будучи часто головним мотивом, що з мушу в многихтриматися сліпо при їх революційних ілюзіях.Тепер більш як коли будь варто здати собі справу з причинневдачі большевицької революції, Чим виразнійше уявимособі її внутрішні суперечності!, тим яснійше стане нам,що коли ся революція гине на кволість і занепад всіх животворнихсил, то не через її сміливий розрив з минулим,лише завдяки примітивности її позитивних цілий і нездарностиїї відбудовних засобів.Міродатним для долі большевизму було те, що він,вийшовши з марксизме, в своїм заложенню відемно задивлявсяна всяке доцільне, активно-творче відношенне досоціяльного процесу. Він сліпо довіряв механічному перебіговиісторичного розвою, „розумови“ і „провидінню“ духасвітової економіки, якого пророком був Маркс, і який, неминучийяк доля, — все зробить як найліпше. Так неуважав большевизм за потрібне близше означити загальнийвигляд райської будуччини, ані засобів її осягнення: вінжеж не був утопією! Тому то коли дійшло до того, що побіднийбольшевизм міг розпростерти свій прапор на руїнахстарої російської держави, пізнав він досить пізно, що немає властиво ані пляну будови, ані знання законів будівництвавзагалі. В своїй що-йно опублікованій апольоґіїЛеніна описує Троцький, як творець і провідник большевизму,в переломовий момент революції, мусів усунути набік свої марксівські доктріни, аби яко „самодержець“ розвязативеличезні завдання, що виросли перед ним. Се,правда, розвязало большевизмови руки і зміцнило йогоздібність пристосовання, так само як і дало йому безприкладнубезоглядність в переведенню своїх найблизшихцілий, але поставило його перед порожнечою, що робиласячим раз ширшою і яку наповнити — бракло йому творчихсил. Його завзяття ви стало лише для клясової б о|р о т ь б и,але не для використання майже випадково осягнутої клясовоїперемоги. Його одинока директива була: „Все буржуазне— варте знищення“ ; який жеж зміст повинна матинова пролетарська культура, що мала заступити стару, —сього не знав ніхто, се полишено революційній і хаотичнійінтуїції маси та її демаґоґічним хвалькам. Се називалося„революційною творчістю“. Нічого дивного, що ся „твор­