Вісник, 1925, ч.1 (2)

Української Народньої Республіки, видатний парлямегітаристі прав ник, Федір Сумневич — бувший ґуберні-:.яльний комісар і діяч на Волині, Григорій Голоскевич —видавець, автор популярного „Правописного Словничка“,Федір Шумлянський разом з С. Іваницьким — редакторвеликого „Російсько-Українського Словника“, священникМикуляк — розстріляний в 19^0 році у Камянці больше^виками, лікар Пилип Мальований — відомий діяч в Ямпільщиніна Поділлю, лікар Аґатанґел Голоскевич — померу Камянці, заразившись плямистим тифом у 1919 році,працюючи в українській армії, Тихон Левицький —відомийдіяч на Кубані, розстріляний большевиками, Леонтій Єзерницький— відомий діяч на Поділлю, переважно в повітахушицькім і камянецькім, а згодом на Кубані, Кость Голобродський— відомий діяч в ушицькому повіті, а під часвійни — в таборах полонених у Німеччині, брати Велікотні—Павло і Микола, а також багато инших, яких тепер, наеміґрації, без підручних матеріялів згадати не можу. Присім я підкреслюю, що зазначені люде — се мої товаришішкільні — старші або молодші, — але у всякому разі сучасникимого перебування в школі і я, звичайно, десьпевне не мало поминув імен працьовників на українськійниві, що училися в приворотській школі давнійше або пізнійшевід мене.Цікава історія повстання приворотської духовної школи.Річ у тім, що Приворотте лежить у місцевості!, прояку Гоголь сказав-би, що від неї ЗО літ скачи — нікуди недоскачеш. Се — маленьке сельце в ушицькому повіті, наПоділлю, положене майже серед непроїзжих скель, яріві лісів. Так, з одного боку його відрізує від світа величезний„Вихватневицький Яр“, з другого — „Циганський Яр“,з иншого знов Китайгородська Гора і т. д. Все те відногиКарпат і круті береги недалекого Дністра. Всякий свіжийчоловік, що якось добирався до Привороття, не раз можевивернувшись із возом або застрягши на пів доби у болоті,запитувався зі здивуваннем — кому могло прийти до головиоснувати школу, культурний осередок, у такім „центрі“,як Приворотте. Отже історія оповідав про заснуваннв.духовної школи у Привороттю таке: десь на початку дєвятнацятогостоліття був на Поділлю єпископом Йоанікій.І прийшла йому нещаслива думка поїхати в сі непроїзжісторони на ревізію парафій. Отже сталося так, що недалековід Привороття, в однім із ярів, баскі архиерейські конізноровилися і що сили понесли кариту з архиереем поскелях та ярах, нігде не спиняючись. Архиерею загрожуваластрашна небезпека, може й смерть. Він — оповідаєісторія — дуже налякався, почав молитися Богу і в молитвідав обітницю: на тім місци, де коні спиняться, збу-