Вісник, 1925, ч.1 (2)

ані анархія, ані демаґоґічне оглуплюванне не заглушилив масах потягу до духових емоцій і етичних потреб. „Правда“писала, що большевицькі аґітатори формально засипувалисяжаданнями відчитів на такі теми, як мораль, родина, подружеі ин. В китайськім мурі неґації духа, раціоналістичноїкритики і матеріялістичних банальностий появився непередвидженийотвір, через який хлинули филі занедбаного духовогожиття, з якими ще тяжше було дати собі раду, якз голодом.І дійсно, як було їм зарадити? Троцький поручав(„Проблеми побуту“, Москва, 1923) знищити реліґійні потребиі замінити їх театралізацією життєвих форм, заступитицеркву - театром і кіном. Але се не мало успіху. Нічогоне вийшло і з „пролетарськими хрестинами“. На останнімзасіданню Центральної контрольної комісії, найвисшої большевицькоїпартійної інстанції, постановлено випрацюватизагальну партійну етику. Що наради сього своєрідногоматеріялістичного собору являли образ жалюгідної безпорадності,безсилля і банальности, не потребуємо хиба підчеркати.Мертвонародженою дитиною показався і „пролеткульт“.Бо і пролетар потребує для свого духового розвою передумов,яких не можна погодити з большевизмом, передовсімсвободи думки і її розвою. Не дивно, отже, що сама „Правда“бідкається над „відірваністю нашої літератури від життяробітничих мас“, над „заміною мистецької творчости декляраціями“.В тій жеж часописі читаємо: „Часто питають,чому наші молоді письменники так завчасу відцвитають?Причин багато: бо вони не мають культури, бо не вміютьзавзято працювати над собою, бо спускаються лише на свійінстинт..., бо не мають відповідного окружения, бо обставини,серед яких вони живуть, чужі працюючим масам“ Особливошкодить насильна й безглузда „пролетаризація“ свобіднотворчоїдуші письменника, що сплоджує тільки облудуі внутрішний розлам, які ведуть до духового здичінняі часто до самогубства.Тут, так само як і в боротьбі з голодом, нічого не помогли„революційні“ заклики, маніфести і терор. І так само,як голод вимусив Неповські уступки, так і в сфері духовоїкультури прийшло до того, що навіть Троцький виступивза допущением „буржуазних“ метод в область культуриі мистецтва. Але наслідком було ще більше замішанне, тимбільше, що ортодоксальний большевизм не хотів здаватисвоїх‘позицій.Перший удар войовничого большевизму був виміренийпроти реліґії. Рідко коли яке инше переслідуванне вірибуло так пляново орґанізоване і рідко яке инше скінчилосятакою блямажою. Бо кожда стара віра, чи забобон може