Вісник, 1925, ч.1 (2)

і славянознавства. До кн. 1 - 2 додано і це некрольоґи Ор. Левицькогой Гр. ІІавлуцького з портретами покійних учених. В 3-ійкнизі маємо цілий ряд коротеньких некрольоґів під загальноюрубрикою „Заслужені для української науки і українознавствадіячі, що померли в рр. 1918-1923«. Дуже добре було б, як би»Україна« відновила відділ »Наукової хроніки« й бібліоґрафії новихпраць з українознавства, що істнували в ній у 1914 році.М. Т.Записки Н а у к о в о г о Товариства і м е н и II I е в-ч е н к а. Том СХХХІУ - СХХХУ Праці історично - фільософічноїсекції під редакцією Івана Крипякевича. Львів, 1924. Стор. 248, 8°.Ся книжка »Записок« містить шість статий, частину українськоїісторичної бібліоґрафії за 1914-1923 рр. — І. Калиновичата звідомленне І. Борщака з дослідів в архівах західної Европи.Перейдемо всі статі по черзі.Мвген Перфецький. Новгородський княжий літописі його відношення до українського літописання XIIст. Е. 10. Перфецький є автором цілої низки поважних історіоґрафічнихрозвідок, присвячених оглядови закарпатсько-української{»угро-руської«) історіоґрафії ’), старо-східно-славянському літописанню,й ин. В розвідках про старі літописи 2) Е. Перфецькийпродовжує аналітичну працю акад. 0. Шахматова, вияснюючи ґенезулітописних кодексів, відшукуючи ті елементи, з яких склалисялітописні кодекси та відновляючи ті найдавнійші літописи, яків окремому вигляді до нас не дійшли, але на основі яких утворилисязнані нам кодекси. Така аналіза літописів се, мовляв акад.Д. Багалій, »дуже тонка, ажурна й складна праця«. Значінне такоїлітописної аналізи для історичної науки було дуже велике. І все жтаки цілком приймати схеми, запропоновані акад. ІЇІахматовомта иншими аналітиками літописних кодексів, було б занадто ризиковно:бо забагато в них гіпотетичного.Нпр., акад. Шахматов гадає, що вже в XI віці літописнийматеріял окремих східно - славянсышх країв — Київщини, Новгородськоїземлі та ин. зведений був в один літописний кодекс,і потім у ХІІ-ХІЛ вв. таке »зведеннє« літописів та літописних*) Ннр.. „Обзоръ угро-русской исторіографіи“, 1914: „ Nej (1Л1 ойі te j я іstudio о