ЕКОЛОГІЧНА ГЕОЛОГІЯ

визнані аномальними (і навпаки) оцінити неможливо, застосуванняметодів непараметричної статистики дозволяє отримати статистичніоцінки розподілу з вужчими довірчими межами ніж параметричні. Так,середнє квадратичне відхилення по одній і тій же вибірці з 25 проб, визначенепараметричним і непараметричними методами, відрізняються,як правило, в 3-8 разів.В реальних геологічних об’єктах визначення фону ускладнюється тимщо фонове геохімічне поле, зазвичай, є змінним. Ці зміни можуть бути якбезперервними (значення параметрів є функцією координат), так і дискретними(розриви суцільності геохімічного поля на бар’єрах). Длявиділення аномальних сукупностей в таких умовах застосовуютьрегресійний і факторний аналіз, метод “мобільної” медіани тощо. Так, вландшафтній геохімії часто розраховують фон за основними елементарнимигеохімічними ландшафтами (недоліки цього підходу не потребуютьокремого висвітлення). Дещо інший варіант було запропонованоО.Г.Марченко (1985), за яким, для введення в порогові значенняаномалій змінних поправок, що враховували б ландшафтну мінливістьгеохімічних полів, слід розраховувати регресію вмістів елементів напевні “ландшафтні” головні компоненти. Для реалізації цього підходуорганізується спеціальна матриця середніх вмістів елементів в характернихландшафтних умовах.Як вже відмічалося, аномально високі і аномально низькі вмісти є маловірогідними,тож в момент припинення або ослаблення дії антиентропійнихчинників такого потоку розпочинаються самочинні реакції розсіянняі утворюються вторинні (епігенетичні) ореоли розсіяння, тобто областіпідвищених концентрацій елементів які виникли в результаті епігенетичнихпо відношенню до рудного тіла (збурюючого об’єкта) процесів. Навідміну від первинних ореолів концентрація елементів у вторинних ореолахзавжди вища за фонову, хоча рівень такого перевищення може бутидуже незначним. Розміри вторинних ореолів звичайно значно більші зарозміри збурюючих чинників – вони сягають сотень метрів і навіть кілометрів.Форма знаходження елементів у вторинних ореолах найчастішеє безмінеральною (адсорбція глинами тощо).Вторинні ореоли класифікують звичайно за компонентами середовищав яких зафіксовані області підвищених концентрацій: літохімічні - впородах, корах вивітрювання і грунтах; гідрогеохімічні - в підземних таповерхневих водах; атмохімічні - в підземній і надземній атмосфері; біогеохімічні– в організмах.Природні літохімічні аномалії зумовлені геолого-структурними особливостямирайону, його металогенією, мінеральним складом та петрогеохімічнимиособливостями порід, а також фізико-хімічними умовами161