ЕКОЛОГІЧНА ГЕОЛОГІЯ

кістю. Явище виходу геосистеми з області нормальних або допустимихстанів було запропоновано називати відмовою геосистеми.Відомо, що стійкість будь-якої системи до зовнішніх впливів та її реакціяна впливи залежить від того, як такі впливи змінюють існуючий енергетичнийстан системи. Отже, стійкість системи характеризується розподіломв ній енергії. За умов тривалих сталих зовнішніх впливів системапоступово адаптується до них і досягає стану енергетичної рівноваги.Зміна величини або поява нового фактору впливу на систему призводятьдо того, що система або залишається у попередньому енергетичномустані (якщо не перевищуються межі її стійкості), або переходить уновий енергетичний стан (якщо такі межі перевищуються). Перехід донового енергетичного стану займає певний час, після чого система зновуповертається до стійкого енергетичного стану, але вже на іншому рівні. Втакому разі ризик втрати системою стійкості (ризик зміни енергетичногостану системи), або непрямий ризик можна визначити як імовірність переходусистеми до нового енергетичного стану внаслідок зміни величиниабо появи нового фактору впливу на систему.Саме з таких позицій О.Є.Кошляковим запропоновано визначати ризиквтрати стійкості гідродинамічною системою ґрунтових вод. Зовнішніфактори впливу (перед усім, техногенні) порушують її енергетичнийстан, внаслідок чого існуюча природна стійка система змінюється (інодідосить суттєво), що при перевищенні меж стійкості призводить до їїруйнації (точніше, до початку процесу тривалого формування новогостійкого енергетичного стану системи). Практичним наслідком цього можебути виникнення та розвиток негативних з екологічної точки зору процесів,пов’язаних з ґрунтовими водами (наприклад, процесу підтоплення).Вивчаючи існуючий енергетичний стан конкретної гідродинамічноїсистеми ґрунтових вод та прогнозуючи його зміни (зокрема, за допомогоюматематичного моделювання), можна оцінити таку систему з точкизору екологічної безпеки з врахуванням ризику при змінах її енергетичногостану.Енергетичний стан системи підземних вод характеризується розподіломв ній гідродинамічних напорів. Стосовно гідродинамічної системиґрунтових вод це є розподіл рівнів ґрунтових вод у просторі і часі. Отже,розподіл рівнів ґрунтових вод конкретної гідродинамічної системи можеслугуватимуть показником, який потенційно дозволяє оцінити її з позиційприхованого ризику. Розподіл рівнів ґрунтових вод за звичай представляєтьсяу вигляді карт гідроізогіпс, які будуються для певних періодівчасу за допомогою одного з методів інтерполяції між точками з фактичновідомими (або розрахованими на основі математичних детермінованихмоделей) величинами рівнів ґрунтових вод. Проте безпосередньо такийвигляд представлення не дає можливості здійснити згадану оцінку. Тому250