Успенська вежа № 1 (2011)
Газета Успенська вежа січень 2011
Газета Успенська вежа січень 2011
- No tags were found...
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Січень <strong>2011</strong> 3<br />
РІЗДВЯНІ ПОСЛАННЯ<br />
Христос рождається! Славімо Його!<br />
«Ой, радуйся, земле, Син Божий народився»<br />
Господь наш Ісус Христос прийшов на<br />
землю спасти рід людський. Один тільки Він<br />
– Єдинородний Син Божий, Ангел Завіту<br />
вічного, міг прийняти й понести всі наші гріхи,<br />
щоб вигубити їх Хрестом Своїм. За словами<br />
пророка Ісаї, на Ісусі Христі спочивають: Дух<br />
Божий, Дух премудрості й розуму, Дух правди<br />
й сили, Дух пізнання і благочестя (Іс. 11, 2).<br />
І ось, як виповнився час, Цей начальник Миру,<br />
Бог Кріпкий, Безпочатковий, Слово Боже,<br />
Вседержитель тілом ліг у яслах для худоби.<br />
Ясла, пелени, вертеп ... які яскраві ознаки<br />
земного убогства і заразом божественного<br />
смирення. В той же час, яка незбагненна<br />
висота й багатство Премудрості Божої в цій<br />
найвеличнішій події. Вертеп, у якому Діва<br />
народжує Творця, стає вищим від раю.<br />
У таких земних обставинах Син Божий,<br />
незмінний образ Отця, приймає вигляд раба.<br />
Так Безпочатковий – починається, Безтілесний<br />
– втілюється і Невидимий – бачиться. З<br />
утроби Діви, як з хмари, засяяло Незахідне<br />
Сонце, щоб осяяти всесвіт світлом Богопізнання<br />
і правди вічної. Земля стала небом.<br />
На ній настала весна благодаті. Поки вершилася<br />
таїна Різдва Христового у вертепі, віруючі<br />
люди спали як природнім сном, так і духовним.<br />
Тільки скромні вифлеємські пастухи<br />
удостоїлись побачити це Божественне<br />
чудо і почути з небесної висоти дивний спів<br />
незліченного ангельського воїнства: «Слава<br />
на висоті Богові і на землі мир, в людях благовоління».<br />
З народженням Христа Спасителя від<br />
Діви Марії людське єство в Його особі незлитно<br />
і нероздільно поєдналося з єством<br />
Божественним. Спаситель світу прийнявши<br />
наше єство, з’єднав нас із Самим Собою,<br />
освятив, обожнив і підніс нас вище від небес.<br />
У святкових церковних піснеспівах говориться,<br />
що Різдво Христове принесло на землю<br />
істинне Богопізнання, відкрило віруючим<br />
людям шлях до визволення від гріха, шлях до<br />
перемоги над смертю й дияволом. Воно<br />
відкрило віруючим людям рай і блаженство<br />
вічного Богоєднання. По Різдву Христовому<br />
поступово припинилося приваблення людей<br />
ідолами. Язичницькі народи, здавна затоплювані<br />
хвилями пристрастей, увірувавши в Христа,<br />
почали боротися проти гріха. Одержане<br />
віруючими людьми безмірне багатство<br />
Христової благодаті відновило в них образ і<br />
подобу Божу, визволило їх від рабства пристрастей.<br />
З Святого Письма ми, християни,<br />
знаємо, що до спокутної жертви Христа Спасителя<br />
всі душі по завершенні земного життя<br />
переходили не в райські оселі, а до пекла.<br />
Однак їхня безнадійність не була вічною.<br />
Перебуваючи в пеклі, вони чули від пророків,<br />
що повинен прийти до них Визволитель, Спаситель<br />
світу. А коли відійшов від цієї юдоли<br />
плачу праведний Симеон Богоприїмець і сповістив<br />
«перебуваючим во аді», що він вже бачив<br />
Бога – Дитя і Визволителя і тримав Його<br />
на своїх руках, тоді, за словами церковних<br />
піснеспівів, пекло наповнилося благодатними<br />
сльозами покаяння. Відтоді всі перебуваючі<br />
в пеклі почали чекати скорого Христового<br />
пришестя до них. Благодать Святого Духа,<br />
через народжене Дитя - Христа, проникла вже<br />
в усі частини всесвіту. З цього моменту диявол<br />
втратив свою владу над людиною. Та-<br />
ким чином, з народженням Христа відкрилася<br />
віруючим людям дорога до дерева життя,<br />
до споживання райської їжі, якої вони колись<br />
позбулися за непослух Богові, для всіх прокладена<br />
зручна дорога до неба.<br />
Що ж приносять віруючі Божій Дитині –<br />
Христу? За словами однієї з церковних<br />
пісень, кожне з посталих через Нього створінь<br />
складає Йому подяку: ангели приносять спів,<br />
небеса – зірку, волхви – дари, пастухи – чудо,<br />
земля – вертеп, пустеля – ясла, а ми – Матір<br />
Діву ... одушевлене місто Царя і Бога, в якому<br />
Христос, поживши, вчинив спасення. Також<br />
постараймось у ці святкові дні і в усі дні свого<br />
земного життя приносити своє щире покаяння<br />
за свої провини і проявляти щиру любов<br />
до народженого Ісуса Христа та до Пресвятої<br />
Богородиці, один до одного і до нашої<br />
неньки України. Споглядаючи Різдво Христове,<br />
церковні піснеписці повні духовного захоплення,<br />
закликають до радості всіх християн.<br />
Сьогодні нехай веселиться небо і земля! Нехай<br />
виграють і радіють гори, пагорби, долини,<br />
ріки і моря! Нехай святкують ангели і віруючі<br />
люди, бо нині Христос прийшов обновити<br />
і спасти їх душі! Піднесімо, браття і сестри,<br />
наші щирі молитви народженому Христу,<br />
щоб Він дарував усім нам щедрі дари благодаті<br />
Святого Духа, які б помагали нам<br />
завершити земний шлях у святості й благочесті<br />
і досягти вічної нагороди в небесних оселях.<br />
У ці різдвяні дні, повні духовної радості<br />
й церковного торжества, сердечно вітаю Вас,<br />
шановні отці, брати і сестри, з великим святом<br />
Різдва Христового, Новим Роком та Йорданом.<br />
Нехай Господь в Новому Році збереже<br />
всіх Вас в добрім здоров’ї, подасть духовної<br />
радості і всякий добробут. Нехай мир і благословення<br />
Боже спочивають на кожній родині,<br />
на кожній людині, яка чинить добро, і на<br />
нашій славній, квітучій Україні.<br />
ХРИСТС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВИМО<br />
ЙОГО!<br />
МАКАРІЙ,<br />
з ласки Божої архиєпископ Львівський,<br />
керуючий Рівненсько-Волинською<br />
і Таврійською єпархіями.<br />
Серед незліченних колядок, перейнятих<br />
світлою радістю від переживання<br />
зустрічі з Воплоченим Богом, є одна,<br />
складена понад півсторіччя тому, під<br />
час драматичного опору нашого народу<br />
чужій владі, коли навіть святий<br />
різдвяний вечір проходив у сумі та<br />
сльозах. Але й у цей «сумний святий<br />
вечір в сорок шостім році», згадуючи<br />
за святковим столом загнаних у Сибір<br />
батьків і братів, українці з надією благали<br />
Бога:<br />
Поможи нам, Боже,<br />
Це все перебути,<br />
Нашу неньку-Україну<br />
З кайданів розкути.<br />
Благали – і вірили, попри всю безвідрадність<br />
підневільного життя, що<br />
Божа ласка, так виразно явлена приходом<br />
у світ Відкупителя, зможе перемогти<br />
безбожну диктатуру, зможе<br />
повернути за різдвяний стіл усю родину,<br />
зможе обернути тугу втрат на радощі<br />
перемоги. Адже ж і Сам Господь<br />
наш Ісус Христос прийшов у тілі до нащадків<br />
Адама і Єви не тому, що людство<br />
досягло духовної зрілости й стало<br />
готовим зустрітися з Богом. Ні, якраз<br />
навпаки! Бог зі Своєї безмежної<br />
любови посилає до нас Свого Єдинородного<br />
Сина, бо знає, що самотужки<br />
ми не здолаємо влади гріха, не зможемо<br />
повернутися з країни сліз і відчаю<br />
до втраченого Едему.<br />
Сум і приниження переживав у часи<br />
Господнього приходу в світ народ Авраама,<br />
Ісаака та Якова. Брутальна<br />
влада, творячи свій «римський мир»,<br />
нав’язувала юдеям комплекс меншовартости,<br />
на кожному кроці демонструвала<br />
свою силу, багатство, культурні<br />
переваги. У Єрусалимі царював чужинець,<br />
ідумеянин Ірод, що ставився до<br />
підвладних із цинічною зверхністю,<br />
жорстоко придушуючи будь-які вияви<br />
непокори. Національні еліти – храмове<br />
священство, книжники, садукеї –<br />
легко зраджували свій народ, женучись<br />
за прихильністю влади, за матеріяльним<br />
зиском. Для борців же з римським<br />
домінуванням, зилотів, партійні<br />
чвари виглядали часом важливішими<br />
за солідарний опір гнобителям.<br />
Та ось серед цієї безвідрадно темної<br />
ночі раптом спалахує над Вифлеємом<br />
зірка, знаменуючи прихід очікуваного<br />
Месії. Ангельський же хор<br />
сповіщає простим пастушкам: «Слава<br />
на висотах Богу, і на землі мир,<br />
людям благовоління» (Лк. 2:14). Мир,<br />
радість, надія, яких так бракувало в<br />
земній реальності, приходять із Неба,<br />
повертаючи людині втрачену через<br />
гріх внутрішню єдність, гармонію<br />
ПРО УАПЦ БЕЗ ЛУКАВСТВА<br />
Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!<br />
духу й тіла. Приходять із Немовлятком,<br />
покладеним у вифлеємські ясла.<br />
І жодні підступи жорстокого царя<br />
вже не зможуть зупинити людство на<br />
шляху визволення.<br />
Непроминущість натхненної сили<br />
Різдва Христового виявляється у покликові<br />
вічности, через воплоченого<br />
Божого Сина, – покликові, у вимірах<br />
якого всі іроди, всі синедріони світу<br />
виглядають нікчемними й безсилими.<br />
Темна ніч душі буває нам необхідна,<br />
аби ми зауважили попереду провідну<br />
зорю, непомітну при сліпучому сонячному<br />
світлі. Довколишній присмерк<br />
набуває свого сенсу, коли відкриває<br />
нам вифлеємську зірку над вертепом,<br />
кличе перемогти сумніви, страх, непевність<br />
і вирушити до Христа, обминаючи<br />
Іродові палаци, не дослухаючись<br />
до обмов синедріону.<br />
Можливо, переживаючи нині розгубленість<br />
під час нашого з вами «сумного<br />
святого вечора», ми завтра подякуємо<br />
Богові за раптом почуті серед<br />
пітьми слова ангельського сповіщення.<br />
Вони покликали нас у дорогу духовного<br />
визволення, поза якою шлях до<br />
справжньої свободи завжди лишатиметься<br />
закритим: «Не бійтесь, бо я<br />
звіщаю вам велику радість, що буде<br />
радістю всього народу: Сьогодні народився<br />
вам у місті Давидовім Спаситель,<br />
він же Христос Господь» (Лк. 2:10-<br />
11). Амінь.<br />
Христос народжується! Славімо<br />
Його!<br />
ІГОР,<br />
архиєпископ Харківський<br />
і Полтавський.<br />
Продовження теми: «Невже це ілюзія – «чиста Церква»?<br />
Прочитавши в минулому числі «Успенської вежі»<br />
публікацію «Невже це ілюзія – «чиста Церква»?», вирішила<br />
висловити своє бачення цієї актуальної на сьогодні<br />
теми для православних християн. Хочу почати із<br />
заголовка статті – чиста Церква, – це, безумовно, не<br />
ілюзія! Якщо Церква нечиста, то це вже не Церква, а<br />
якась інша інституція чи організація. Це ми зараз такі<br />
зіпсовані, нездалі християни, коли миримося із брудом,<br />
занедбаністю, із невиконанням основних засад і статуту<br />
нашої Церкви.<br />
Заглянемо ще раз у Святе<br />
Письмо в Дії апостолів, де<br />
чітко написано про чисту<br />
Церкву, і такою вона має<br />
бути при будь-якій владі й<br />
при будь-яких ситуаціях. Таку<br />
Церкву великими зусиллями<br />
будували наші повік незабутні<br />
Патріархи Мстислав і<br />
Димитрій.<br />
Одночасно з відродженням<br />
чистої української Церкви<br />
були кинуті бацили (чи<br />
віруси), щоб її забруднити,<br />
потоптати і знищити. І так<br />
боляче спостерігати нам –<br />
вірним УАПЦ, – що все це<br />
робиться за участю та при допомозі<br />
тих духовних пастирів,<br />
які свого часу брали участь у<br />
її відродженні. Як нам, овечкам,<br />
слухати на Богослужіннях<br />
у храмах поминання аморальної<br />
людини, яка все зробила<br />
для того, щоб знищити<br />
нашу Українську Автокефальну<br />
Православну Церкву?!<br />
За таку людину, безумовно,<br />
треба молитися, але<br />
вважати її очільником Церкви<br />
не можна. Це наруга над<br />
святинею, над почуттями людей.<br />
Невже ми – овечки – маємо<br />
нагадувати нашим духовним<br />
пастирям про братів-маковеян,<br />
про князя Михаїла та<br />
його боярина Федора, про<br />
інших наших князів і гетьманів<br />
та безліч інших випадків,<br />
коли справжні християни<br />
віддавали свої життя за<br />
чисту Церкву, за тверду віру<br />
Христову. Тепер нікому не загрожує<br />
втрата життя за віру,<br />
але в даній ситуації намагатися<br />
якось пристосуватися, змовчати,<br />
змиритися – це злочин!<br />
Чому не думають наші духовні<br />
пастирі, що ті овечки, яких<br />
Господь довірив їм для виконання<br />
великої місії спасіння<br />
душ, розуміють, що їхні духовні<br />
поводирі одне кажуть на<br />
проповідях, а інше роблять?<br />
Це ж фарисейство! Невже не<br />
мучить сумління, коли вірні<br />
від такого надмірного сум’яття<br />
в душах ідуть із церкви в<br />
різні секти, шукають справедливості,<br />
розради, турботи про<br />
себе.<br />
Чомусь не переймаємося<br />
тим, що за все треба буде<br />
відповідати: одним – за потоптання<br />
святого, іншим – за мовчання<br />
та байдужість. Пам’ятаймо,<br />
що не завжди мовчання<br />
– золото, бо в нашому випадку<br />
воно злочинне, бо мовчати<br />
на гріх – це також гріх!<br />
Любов ХМЕЛЮК.<br />
Передплачуйте християнський часопис «<strong>Успенська</strong> <strong>вежа</strong>» на 2010 рік, передплатний індекс 35013. Ціна незмінна.
Change language